Личный кабинет
АЛЛОПУРИНОЛ табл. 100мг №50
rx
Код товара: 611599
Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)
1 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Алопуринол
Аллопуринол
Хранилище:
Активное вещество: аллопуринол;
1 таблетка содержит аллопуринол 100 мг или 300 мг;
Эксципиенты: лактоза, моногидрат; кукурузный крахмал; Повидон; Стеарат магния.
Дозировка формы. Таблетки.
Основные физико -химические свойства: белые или почти белые таблетки, круглые по форме, с плоской поверхностью, с фасками и ходом с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Инструменты, используемые в подагры. Лекарства, которые ингибируют образование мочевой кислоты. Алопуринол.
ATH CODE M04A A01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Алопуринол является ингибитором ксантиноксидазы. Алопуринол и его основной метаболит оксипуринола уменьшают мочевую кислоту в плазме крови и мочи путем ингибирования ксантиноксидазы - фермента, который катализирует окисление гипоксантина до ксантинового и ксантию до мочевой кислоты. В дополнение к ингибированию пуринового катаболизма у некоторых, но не на всех пациентах с гиперурикемией, биосинтез пурин- де-новода подавляется из-за обратимого ингибирования гипоксантин-гуанининовой фосфорибозилтрансферазы. Среди других метаболитов аллопуринола являются аллопуринол-рибозид и оксипуринол-7-сибозид.
Фармакокинетика .
Поглощение. Алопуринол активен с пероральным введением и быстро поглощается в верхнем желудочно -кишечном тракте. После использования аллопуринол определяется в крови через 30–60 минут. Биодоступность варьируется от 67 % до 90 %. Самые высокие концентрации аллопуринола в плазме крови обычно достигаются примерно через 1,5 часа после перорального введения, но быстро снижаются до уровня, что едва определяется через 6 часов. Самые высокие концентрации оксипуринола в плазме крови обычно достигаются через 3–5 часов после перорального введения и являются более стабильными.
Распределение. Алопуринол практически не подходит для белков крови, и поэтому не считается, что изменения в связывании белка значительно влияют на клиренс препарата. Воображаемый объем распределения аллопуринола составляет приблизительно 1,6 л/кг, что указывает на относительно выраженное поглощение препарата тканями. Концентрации аллопуринола в тканях у людей не были изучены, но вполне вероятно, что при самых высоких концентрациях аллопуринола и оксипуринола будут обнаружены в печени и слизистой оболочке кишечника, где активность ксантитиноцидазы высока.
Биотрансформация. Основным метаболитом аллопуринола является оксипуринол. Другие метаболиты включают аллопуринол-рибозид и оксипуринол-7-сибозид.
Размножение. Приблизительно 20 % перорального аллопуринола выделяется в кале. Экскреция аллопуринола происходит путем метаболических трансформаций в оксипуринол ксантитинтитиноксидазой и альдегиллозидазой. Менее 10 % препарата выделяется без изменений с мочой. Половина жизни составляет от 0,5 до 1,5 часа. Оксипуринол является менее мощным ингибитором ксантиноксидазы, чем аллопуринол, но его половина жизни у людей намного длиннее - от 13 до 30 часов. По этой причине эффективное ингибирование ксантиноксидазы длится более 24 часов после одной дозы препарата. Пациенты с нормальной функцией почек будут постепенно накапливать оксипуринол до его постоянной концентрации в плазме в крови. Такие пациенты, принимающие 300 мг аллопуринола в день, обычно имеют концентрации оксипуринола в плазме крови 5–10 мг/л.
Оксипуринол выделяется в моче, но имеет длинную половину жизни, потому что он подвергается трубчатой реабсорбции. Половина изучаемой жизни колеблется от 13,6 до 29 часов. Различия в этих значениях могут быть объяснены разницей в проектировании исследований и/или различных клиренса креатинина у пациентов.
Фармакокинетика у пациентов с нарушением функции почек. У пациентов с нарушением почечной функции клиренс аллопуринола и оксипуринола значительно снижается, что приводит к повышению концентрации в плазме во время постоянного лечения. Пациенты с нарушением почечной функции, при которой клиренс креатинина варьировался от 10 до 20 мл/мин после длительного лечения аллопуринолом при дозе 300 мг в день, концентрации оксипуринола в плазме крови были обнаружены приблизительно 30 мг/л. Это приблизительно соответствует концентрации, которая будет достигнута у пациента с нормальной функцией почек при получении 600 мг в день. У пациентов с нарушением почечной функции доза препарата должна быть уменьшена.
Фармакокинетика у пожилых пациентов. У пожилых пациентов изменение кинетики препарата маловероятно, за исключением пациентов с нарушением функции почек (см. Раздел «Фармакокинетика у пациентов с нарушением функции почек»).
Клинические характеристики.
Индикация.
Предполагается, что препарат уменьшает образование мочевой кислоты и ее соли при подтвержденном накоплении этих солей (например, подагри, подагрой тофу, нефролитиаза) или существует предсказуемый клинический риск их накопления (например, лечение злокачественного. Новообразование может потенциально привести к острой нефропатии мочи.
Основные клинические состояния, когда могут возникнуть мочевая кислота и соли: идиопатическая подагра; уролитиаз (образование бетон мочевой кислоты); острая нефропатия мочевой кислоты; Опухоль и миелопролиферативные заболевания с высоким обновлением клеток, когда повышенный уровень урата происходит спонтанно или после цитотоксической терапии; Некоторые фермеры, которые приводят к чрезмерной образованию урата, например: недостаточность гипоксантина-гуанининофосфорибозилтрансферазы, в частности, синдрома Леша-Нихнана; Глюкозо-6-фосфатазная недостаточность, включая гликогеноз; Расстройства фосфорибозилпирофосфат-синтетазы, фосфорибозилпирофирофосфат-аминотрансфераза, аденин-фосфорибозилтрансфераза.
Препарат показан для лечения заболеваний, вызванных недостаточной активностью аденин-фосфорибозилтрансферазы, и образование 2,8-дигидроксинена (2,8-дха) почек.
Препарат показан для лечения рецидивирующего образования смешанных кальциевых окальто-окляпатных камней в почках во время гиперикурии, когда диета, увеличение потребления жидкости и такие меры были неэффективными.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к аллопуринолу или к любому из компонентов препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
6-меркаптопурин и азатиоприн. Азатиоприн метаболизируется на 6-мекаптопурин, который инактивируется действием ксантиноксидазы. В сочетании с аллопуринолом 6-меркаптопурином или азатиоприном, рекомендуется снизить дозы последних до четверти обычной дозы, поскольку ингибирование ксантиноксидазы продлевает их эффект.
Арабинозид (адениновый арабинозид). Данные указывают на то, что половина жизни баклабина из плазмы крови увеличивается в присутствии аллопуринола. При использовании этих лекарств необходим дополнительный надзор за токсическими эффектами.
Салицилаты и Урикосурические агенты. Оксипуринол, основной метаболит аллопуринола с независимой терапевтической активностью, выделяется почками, сходными с солями мочевой кислоты. Следовательно, лекарства с урикосурической активностью, такие как пробенецидные или высокие дозы салицилатов, могут ускорить экскрецию оксипуринола. Это может уменьшить терапевтическую активность препарата, но эта возможность должна оцениваться в каждом случае.
Хлорпропамид. При использовании аллопуринола с хлорпропамидом у пациентов с нарушением почечной функции, риск длительной гипогликемии увеличивается, поскольку аллопуринол и хлорппамид могут конкурировать за экскрецию на стадии экскреции трубчатых.
Кумарин Антикоагулянты. Существуют изолированные сообщения о усилении эффекта варфарина и других антикоагулянтов кумарина при использовании с аллопуринолом, поэтому требуется тщательный мониторинг всех пациентов, получающих антикоагулянты.
Фенитоин. Алопуринол может ингибировать окисление фенитоина печени, но клиническая ценность этого взаимодействия не была доказана.
Теофиллин. Метаболизм теофиллина был проинформирован. Механизм взаимодействия может быть объяснен участием ксантиноксидазы в биотрансформации теофиллина в организме. В начале терапии аллопуринола или с увеличением его дозы уровень теофиллина в плазме крови следует контролировать.
Ампициллин/амоксициллин. Одновременное использование аллопуринола с ампициллином или амоксициллином, с большей вероятностью имел аллергические реакции кожи по сравнению с пациентами, которые не получали эти препараты одновременно. Причина этого взаимодействия не была определена. Тем не менее, пациентам, получающим аллопуринол, рекомендуется использовать другие антибактериальные агенты.
Цитостатика. С комбинированным использованием аллопуринола с цитостатикой (например, циклофосфамидом, доксорубицином, блеомицином, прокарбазином, алкилгалогенидами) разряды в крови наблюдались чаще, чем при использовании этих веществ отдельно, поэтому у таких пациентов следует регулярно монитороваться кровь.
Циклоспорин. При использовании с аллопуринолом концентрация циклоспорина в плазме может увеличиваться. Возможность повышенной токсичности циклоспорина также следует учитывать.
Диданозин. У здоровых добровольцев и пациентов с ВИЧ, получающим диданозин одновременно с аллопуринолом (300 мг в день), значения C и AUC в плазме крови удвоились, не влияя на терминальную половину жизни. Обычно не рекомендуется использовать эти 2 лекарства одновременно. Если необходимо сопутствующее использование, может потребоваться доза диданозина, и пациентам нужен тщательный мониторинг.
Диуретики. Взаимодействие между аллопуринолом и фуросемидом приводит к увеличению концентрации урата в сыворотке и оксипуриноле в плазме крови.
Информирован о повышенном риске гиперчувствительности при использовании аллопуринола с диуретиками, в частности с тиазидами, особенно в нарушении функции почек.
Ингибиторы АПФ. Информирован о повышенном риске гиперчувствительности при использовании аллопуринола с ингибиторами ACE, особенно при нарушении почечной функции.
Алюминиевый гидроксид. При использовании с гидроксидом алюминия влияние аллопуринола может ослабить. Между введением этих лекарств следует поддерживать не менее 3 часов.
Особенности приложения.
Синдром гиперчувствительности, Синдром Стивенса - Junson и токсический эпидермальный некролиз. Реакции гиперчувствительности могут проявляться различными способами, включая макулопапулярную экзантема, синдром гиперчувствительности (также известный как платье), синдром Стивенса - Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Эти реакции являются клинически значимыми и являются основой для принятия решений на дальнейшее лечение. Если такие реакции происходят во время лечения, аллопуринол должен быть немедленно прекращен. Пациенты с синдромом гиперчувствительности, Стивенс - синдром Джонсона и токсический эпидермальный не должен быть переписывается. Чтобы преодолеть кожные реакции, рекомендуется назначать кортикостероиды.
HLA-B *5801 Аллель. Присутствие аллеля HLA-B *5801 связано с риском синдрома гиперчувствительности к аллопуринолу, синдрому Стивенса-Джонсона и токсическим эпидермальным некролиза. Частота присутствия этого генетического маркера в различных этнических группах значительно различна (она доступна в 20 % этнической группы Китая, Ханни, 8–15 % THAI, 12 % населения Кореи, 1–2 % от Японские и европейские представители). Перед лечением аллопуринолом в подгруппах пациентов с вероятным присутствием аллеля HLA-B *5801, он должен пройти скрининг. Хронические почечные нарушения также могут еще больше увеличить риск. Если генотипы о присутствии HLA-B *5801 не доступны для пациентов китайской этнической группы Han, Thais или корейцев до начала лечения, необходимо взвесить потенциально более высокие риски до ожидаемой выгоды. Если у пациента есть аллель HLA-B *5801 (особенно те, кто происходит из китайской этнической группы HAN, THAIS или корейцев), лечение аллопуринола возможно, только если нет других вариантов лечения и ожидаемых выгод. Требуется дополнительное наблюдение за пациентами по возникновению признаков синдрома гиперчувствительности, синдрома Стивенса - Джонсона или токсического эпидермального некролиза. Пациент должен быть проинформирован о необходимости остановить лечение, когда первые симптомы гиперчувствительности.
Стивенс-Джонсон и токсичный эпидермальный некролиз могут возникать даже у пациентов, которые не обнаружили аллеля HLA-B *5801, независимо от этнического происхождения.
Хроническая нарушенная почечная функция. Пациенты с хроническими почечными нарушениями и сопутствующим использованием диуретиков, включая тиазиды, могут иметь повышенный риск реакций гиперчувствительности, включая Стивенс -Джонсон и токсический эпидермальный некролиз, связанный с аллопуринолом. Дополнительное наблюдение за пациентами по возникновению признаков синдрома гиперчувствительности или синдрома Стивенса - Джонсона, и пациент должен быть проинформирован о необходимости немедленно и навсегда прекратить лечение при первом появлении симптомов (см. Противопоказания).
Нарушение функции печени или почек. У пациентов с нарушением функции печени или почек следует использовать снижение дозы препарата (см. Раздел «Метод использования и дозы»). Пациенты, которые используют лекарства для лечения гипертонии или сердечной недостаточности, таких как диуретики или ингибиторы ACE, могут иметь сопутствующее нарушение почечных нарушений, и аллопуринол должен использоваться для этих пациентов с осторожностью.
Бессимптомная гиперурикемия. Сама бессимптомная гиперурикемия не считается признаком использования аллопуринола. Увеличение потребления жидкости и изменение диеты в сочетании с лечением основной причины могут исправить состояние.
Острые атаки подагры. При наличии атак острой подагры лечение аллопуринола не должно начинать исчезать, поскольку это может вызвать повторные атаки.
В начале лечения аллопуринолом, а также урикосурическими препаратами может возникнуть острый приступ артрита подагри. Следовательно, целесообразно предотвратить соответствующий анти -инфляционный агент или колхицин не менее 1 месяца. Вы должны ознакомиться с деталями соответствующих доз, безопасности и предупреждений об их использовании в доступной литературе.
Если у пациентов на фоне терапии аллопуринола развивается острые атаки, лечение следует продолжать следовать той же дозировке, а острая атака лечится соответствующим анти -инфляционным агентом.
Ксантин осаждение. В тех случаях, когда скорость образования урата значительно увеличивается (например, при наличии злокачественных новообразований и их лечения, синдрома Леши), абсолютная концентрация ксантина в моче может в редких случаях увеличиваться до уровня достаточной для осаждения в мочеиспускательный канал. Этот риск может быть сведен к минимуму путем адекватной гидратации для достижения оптимального размножения мочи.
Влияние на мочевую кислоту в почках. Адекватная терапия аллопуринола приводит к растворению больших почечных камней мочевой кислоты, что впоследствии может привести к блокировке мочеточника.
Расстройства щитовидной железы. На фоне длительного лечения аллопуринолом у пациентов (5,8 %) наблюдалось увеличение значений тиреотропного гормона (ТТГ) (> 5,5 мкм/мл). Осторожность требуется при использовании аллопуринола у пациентов с функцией щитовидной железы.
Препарат содержит лактозу. Если у пациента есть непереносимость для некоторых сахаров, вам следует проконсультироваться с врачом, прежде чем принимать это лекарство.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность. Нет достаточных доказательств безопасности аллопуринола во время беременности, хотя существует опыт использования его в течение многих лет без очевидных негативных последствий.
Алопуринол во время беременности может использоваться только тогда, когда нет более безопасной альтернативы, и когда сама заболевания несет риск для матери или плода.
Грудное вскармливание. Алопуринол и его метаболит оксипуринол проникают в грудное молоко. Есть доказательства того, что в грудном молоке женщина, которая принимала 300 мг аллопуринола в день, выявила концентрации 1,4 мг/л аллопуринола и 53,7 мг/л оксипуринола. Тем не менее, нет данных о влиянии аллопуринола или его метаболитов на детское грудное молоко. Алопуринол не рекомендуется во время грудного вскармливания.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Поскольку пациенты, получающие аллопуринол, могут иметь такие побочные реакции, как сонливость, головокружение и атаксию, пациенты должны быть осторожны при вождении или других механизмах, пока не обнаруживается аллопуринола.
Метод администрирования и доз.
Дозы.
Взрослые . Лікарський засіб слід приймати невеликими дозами, наприклад 100 мг/добу, з метою зменшення ризику виникнення побічних реакцій, і підвищувати дозу тільки у випадку, якщо концентрація уратів у сироватці крові є незадовільною. Особливу обережність слід проявляти при нирковій недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність»). Рекомендуються наступні режими дозування:
при легких станах – від 100 мг до 200 мг на добу;
при помірно тяжких станах – від 300 мг до 600 мг на добу;
при тяжких станах: від 700 мг до 900 мг на добу.
При розрахунку дози препарату на масу тіла пацієнта застосовувати дози 2–10 мг/кг маси тіла на добу.
Діти. Діти віком до 15 років: від 10 до 20 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза — 400 мг. Алопуринол у педіатричній практиці використовується рідко. Винятки становлять злоякісні захворювання (особливо лейкемія) і деякі ензимопатії (наприклад, синдром Леша‒Ніхана).
Пацієнти літнього віку. Через відсутність специфічних даних слід застосовувати найменше дозування, що забезпечує задовільне зниження рівня уратів. Слід враховувати можливість зниження ниркової функції (див. розділи «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність» та «Особливості застосування»).
Ниркова недостатність.
Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться нирками, порушення їх функції може призвести до накопичення препарату та/або його метаболітів з подовженням періоду напіввиведення з плазми крові. При важкій нирковій недостатності може бути доцільним вживати менше 100 мг на добу або застосовувати разові дози по 100 мг з більш тривалими інтервалами, ніж один день. Якщо можливий моніторинг концентрації оксипуринолу у плазмі крові, дозу слід відкоригувати для підтримки плазмової концентрації оксипуринолу нижче 100 мкмоль/літр (15,2 мг/л). Алопуринол та його метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Якщо діаліз необхідний 2‒3 рази на тиждень, слід розглянути альтернативний режим дозування ‒ 300‒400 мг алопуринолу одразу після кожного діалізу без жодного проміжного періоду.
Печінкова недостатність. Пацієнтам із порушенням функції печінки слід призначати нижчі дози. На початку лікування рекомендується здійснювати періодичний контроль показників функціональних проб печінки.
Лікування за умов високої швидкості обміну уратів, наприклад неоплазії, синдромі Леша ‒Ніхана. Перед початком цитотоксичної терапії доцільно скоригувати наявну гіперурикемію та/або гіперурикозурію алопуринолом. Важливо забезпечити правильну гідратацію для підтримання оптимального діурезу, а також провести підлужнення сечі для підвищення розчинності сечової кислоти та її солей. Дозування алопуринолу має бути на нижньому рівні рекомендованого дозування.
Якщо встановлена уратна нефропатія або інше порушення функції нирок, слід дотримуватися рекомендацій, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність».
Ці заходи можуть зменшити ризик накопичення ксантину та/або оксипуринолу, яке ускладнює клінічну ситуацію (див. також розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Поради щодо моніторингу. Дози повинні бути скориговані за допомогою моніторингу концентрацій уратів у сироватці крові та рівня сечової кислоти та її солей в сечі через відповідні інтервали.
Спосіб застосування. Лікарський засіб приймається перорально 1 раз на добу після їди. Він добре переноситься, особливо при застосуванні після їди. Якщо добова доза перевищує 300 мг та проявляються симптоми непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту, може бути доцільним розділення доз.
Діти. Діти віком до 15 років. Алопуринол у педіатричній практиці використовується рідко. Винятки становлять злоякісні захворювання (особливо лейкемія) і деякі ензимопатії (наприклад, синдром Леша‒Ніхана).
Передозування.
Повідомляли про пероральне застосування до 22,5 г алопуринолу без виникнення несприятливих ефектів у одного пацієнта. В іншого пацієнта після перорального прийому 20 г алопуринолу спостерігалися нудота, блювання, діарея, запаморочення. Для одужання було вжито загальних підтримуючих заходів. Всмоктування великих доз алопуринолу може призвести до суттєвого пригнічення ксантиноксидази, що не спричиняє небажаних ефектів, крім одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, особливо із 6-меркаптопурином та/або азатіоприном. Адекватна гідратація з метою підтримки оптимального діурезу сприяє виведенню алопуринолу і його метаболітів. Якщо необхідно, можливе проведення гемодіалізу.
Побічні реакції.
Для препарату не існує сучасних клінічних даних, які можуть бути використані для визначення частоти небажаних ефектів. Частота небажаних ефектів може змінюватися залежно від дози, а також при одночасному призначенні з іншими лікарськими засобами.
Наведено оціночні категорії частоти побічних реакцій: для більшості реакцій відповідні дані для розрахунку захворюваності відсутні. Побічні реакції, виявлені за допомогою постмаркетингового нагляду, вважаються рідкісними або дуже рідкісними. Частота побічних реакцій оцінювалася наступним чином:
Дуже часто | ≥1/10 |
Часто | ≥1/100 до <1/10 |
Нечасто | ≥1/1000 до <1/100 |
Рідко | ≥1/10 000 до <1/1000 |
Дуже рідко | <1/10 000 |
Невідомо | не можна оцінити за наявними даними |
Побічні реакції, пов'язані з алопуринолом, рідкісні і у більшості популяції є незначними. Частота їх виникнення вища при наявності ниркової та/або печінкової патології.
Класи і системи органів | Частота | Побічна реакція |
Інфекції та інвазії | Дуже рідко | Фурункульоз |
З боку крові та лімфатичної системи | Дуже рідко | Агранулоцитоз 1 Апластична анемія 1 Тромбоцитопенія 1 |
З боку імунної системи | Нечасто | Гіперчутливість 2 |
Дуже рідко | Ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома 3 Анафілактичний шок | |
З боку метаболізму та харчування | Дуже рідко | Цукровий діабет Гіперліпідемія |
З боку психіки | Дуже рідко | Депресія |
З боку нервової системи | Дуже рідко | Кома Параліч Атаксія Периферична нейропатія Парестезія Сонливість Дисгевзія Головная боль |
Невідомо | Асептичний менінгіт | |
З боку органів зору | Дуже рідко | Катаракта Порушення зору Макулопатія |
З боку органів слуху та лабіринту | Дуже рідко | Вертиго |
З боку серця | Дуже рідко | Стенокардія Брадикардія |
З боку судин | Дуже рідко | Гіпертензія |
З боку шлунково-кишкового тракту | Нечасто | Блювання4 Нудота4 Діарея |
Дуже рідко | Гематемезис Стеаторея Стоматит Порушення випорожнення | |
З боку печінки | Нечасто | Патологічна зміна показників функції печінки 5 |
Рідко | Гепатит (включаючи некроз печінки та гранулематозний гепатит) | |
З боку шкіри та підшкірної тканини | Часто | Висип |
Рідко | Синдром Стівенса‒Джонсона 6 Токсичний епідермальний некроліз 6 | |
Дуже рідко | Ангіоневротичний набряк 7 Медикаментозний дерматит Алопеція Знебарвлення волосся | |
З боку сечовивідної системи | Дуже рідко | Гематурія Азотемія |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Дуже рідко | Чоловіче безпліддя Еректильна дисфункція Гінекомастія |
Загальні порушення і стани у місці введення | Дуже рідко | Набряки Нездужання Астенія Пірексія 8 |
Лабораторні дослідження | Часто | Підвищення рівня ТТГ в крові 9 |
1 Надходили дуже рідкісні повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз та апластичну анемію, особливо в осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що потребує ретельного нагляду за такими пацієнтами.
2 Реакції гіперчутливості уповільненого типу (відомі як DRESS-синдром), що супроводжуються гарячкою, висипами, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофільною гепатоспленомегалією, патологічною зміною показників функції печінки, синдромом руйнування жовчних протоків (руйнування та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків), можуть виникати у різних комбінаціях. Також можуть бути уражені інші органи (наприклад, печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард та товста кишка). Якщо виникають такі реакції, алопуринол слід відмінити негайно та назавжди.
При виникненні реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, не слід призначати повторно алопуринол. Для подолання шкірних реакцій гіперчутливості можна використовувати кортикостероїди. При виникненні генералізованих реакцій гіперчутливості зазвичай наявні ниркові та/або печінкові розлади, особливо у разі летальних випадків.
3 Дуже рідко повідомляли про ангіоімунобластну Т-клітинну лімфому після біопсії генералізованої лімфаденопатії. Це захворювання виявилося оборотним при відміні алопуринолу.
4 У ранніх клінічних дослідженнях повідомляли про нудоту та блювання. Цієї проблеми можна уникнути, приймаючи алопуринол після їди.
5 Повідомляли про дисфункцію печінки без виникнення генералізованої реакції гіперчутливості.
6 Шкірні реакції є найпоширенішими і можуть виникати будь-коли під час лікування. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді свербежу, макулопапульозного висипання, іноді — у вигляді лущення, пурпуроподібного висипання, рідко — у вигляді ексфоліативного висипання (такого як синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу або інших серйозних реакцій гіперчутливості існує у перші тижні лікування. Рання діагностика та негайне припинення застосування будь-якого підозрюваного препарату дозволяє забезпечити найкращий результат у подоланні таких реакцій. Алопуринол слід негайно відмінити при виникненні таких реакцій. Після одужання після легких реакцій при необхідності алопуринол може бути призначений повторно у низькій дозі (наприклад, 50 мг/добу) з поступовим її підвищенням. Показано, що наявність алелю HLA-B *5801 пов'язана з ризиком розвитку реакцій гіперчутливості і виникнення синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Однак використання генотипування як засобу скринінгу для прийняття рішення щодо лікування алопуринолом не доведено. Якщо при лікуванні алопуринолом висипи виникають повторно, препарат слід негайно відмінити, оскільки може розвинутися більш серйозна гіперчутливість (див. розділ «Побічні реакції. З боку імунної системи»). Якщо розвитку синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу або інших серйозних реакцій гіперчутливості не можна виключити, не слід повторно застосовувати алопуринол, оскільки це може призвести до серйозних або навіть летальних наслідків. Клінічний діагноз синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу є підставою для прийняття рішень щодо подальшого лікування алопуринолом. Якщо такі реакції виникають будь-коли під час лікування, то застосування алопуринолу слід негайно і назавжди припинити.
7 Повідомляли про виникнення ангіоневротичного набряку з ознаками та симптомами генералізованої реакції гіперчутливості або без них.
8 Повідомляли про виникнення гарячки з ознаками та симптомами генералізованої реакції гіперчутливості або без них.
9 Виявлення підвищеного рівня ТТГ у відповідних дослідженнях не свідчить про будь-який вплив на рівень вільного Т 4 , або цей рівень ТТГ свідчить про субклінічний гіпотиреоз.
Термін придатності . 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Таблетки по 100 мг № 50 (10×5) у блістері у коробці або по 300 мг № 10 (10×1), № 50 (10×5) у блістері у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22
АЛЛОПУРИНОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа