В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
АРИТМИЛ табл. 200 мг блистер №20

АРИТМИЛ табл. 200 мг блистер №20

rx
Код товара: 23422
Производитель: Борщаговский ХФЗ (Украина, Киев)
800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства
Аритмил
( Rytmil )
Место хранения:
Активный ингредиент: амиодарон гидрохлорид;
1 таблетка содержит 200 мг гидрохлорида амиодарона (в переносе до сухого 100% вещества);
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузы, микрокристаллическая целлюлоза, стеарат кальция, напечатаны, моногидрат лактозы.
Лекарственная форма. Таблетки
Основная физика и химические свойства: таблетки круглой формы, белый или почти белый, с плоской поверхностью с формованными краями и розетками.
Фармакотерапевтическая группа.
Кардиологические препараты. Антиаритмические препараты III класса. ATH ATH S01B D01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Антиаритмический препарат III. Антиаритмический эффект обусловлен увеличением 3 этапов потенциала действия, главным образом из-за блокады калийных каналов кардиомиоцитов мембран, а также кальциевых каналов, замедление проводимости AV-узлом и снижением автоматизации синуса. узел. В небольшие масштабы блокируют открытые и инактивируемые натриевые каналы и замедляют быстрый входящий поток натрия. Препарат неконтерственно блокируют альфа и бета-адренорецепторы предпочтительно миокарда, что также способствует замедлению синотийной, предсердной и AV проводимости без влияния на внутривенную проводимость. Амиодарон увеличивает огнеупорный период и уменьшает возбудимость миокарда. Замедляет возбуждение и расширяет огнеупорный период дополнительных желудочков предсердия. Антиановое действие амиодарона обусловлено снижением потребления кислорода миокардом путем уменьшения частоты сердечных сокращений и снижения общего сопротивления периферической сосуды. Амиодарон не вызывает значительного негативного неотрасположенного эффекта.
Фармакокинетика.
Амиодарон имеет большой объем распределения. В первые дни назначения препарат накапливается практически во всех тканях, особенно при жирных включениях, печени, селезене, легких. Через несколько дней происходит удаление амиодарона из организма. Стабильная концентрация достигается в диапазоне от 1 до нескольких месяцев, в зависимости от индивидуальных характеристик пациента. Амиодарон выводится с желчью и фекалиями. Почечная экскреция незначительна. Период полураспада на 20-100 дней. После прекращения лечения амиодароном его выход из организма продолжается в течение нескольких месяцев. Амиодарон содержит йод, поэтому, когда обмен метаболизмом в печени происходит расщепление йода и изолирует ее с мочой в виде солей. Основная масса амиодарона и ее метаболитов выделяются через кишечник более 30 дней. После отмены препарата его эффективная производительность длится несколько дней или даже недель.
Клинические характеристики.
Индикация.
Предотвращение рецидивов:
  • желудочковая тахикардия, которая представляет угрозу жизни пациента: лечение должно быть начато в больнице в присутствии постоянного контроля над состоянием пациента;
  • симптоматическая желудочка тахикардия (документированная подтвержденная), которая приводит к инвалидности;
  • Предполагающая тахикардия (задокументирована), которая требует лечения и в случаях, когда другие лекарства не имеют терапевтического эффекта или противопоказанного;
  • мерцание желудочков.
Лечение надуправленной тахикардией: замедление или уменьшение фибрилляции или трепетания предсердия.
Ишемическая болезнь сердца и / или нарушение функции левой желудочки (см. Раздел «Фармакодинамика»).
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к йоду и / или амиодароне, к другим компонентам препарата;
  • Синус Брэдикардия (<50-55 сокращений / мин), синотеальная блокада, синдрома слабости узла SISUS при отсутствии драйвера искусственного ритма (опасность остановки узла синуса);
  • тяжелые нарушения проводимости (AV-блокада II и III степени, бифасцикулярные или трехфазные циклические блокады) в отсутствие искусственного ритма водителя;
  • Нарушение функции щитовидной железы (гипотиреоз, гипертиреоз). Перед лечением функция щитовидной железы должна быть проверена всем пациентам;
  • Одновременное использование с лекарственными средствами, которые могут вызвать полиморфную желудочковую тахикардию, такие как «Torsade de Points»:
- антиаритмические препараты класса Ia (хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
- антиаритмические препараты III класса (соталол, дофэтилид, ибутилид);
- другие препараты, такие как мышьяки, такие как мышьяки, инфадил, цизаприд, дифтемнил, доллары (внутривенно), эритромицин (внутривенно), мисоластин, моксифлоксацин, спирамицин (внутривенные), Wincine (внутривенно), торемифен, некоторые нейролептики (подробно в разрезе «взаимодействие» с другими лекарствами и другими типами взаимодействий »).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
В связи с длительным периодом полураспада амиодарона возможность взаимодействия существует не только в сопутствующей терапии с другими препаратами в процессе лечения, но и в течение нескольких месяцев после отмены амиодарона.
Амиодарон является ингибитором CYP3A, поэтому препараты или вещества, которые являются субстратами, ингибиторами, индукторами CYP3A, могут иметь взаимодействие с амиодароном. Это особенно важно для лекарств, которые связаны с риском развития серьезных токсических эффектов, таких как, например, другие антиаритмические агенты .
Наиболее значимые взаимодействия амиодарона с пероральными антикоагулянтами, дигоксин, фенитоин, препараты, которые продлевают интервал QT.
  • Антиаритмические препараты.
Депрессия миокарда увеличивается с совместимым применением нескольких антиаритмических препаратов.
  • Оральные антикоагулянты.
Амиодарон увеличивает концентрацию плазмы пероральных антикоагулянтов (включая варфарин) путем ингибирования CYP2C9. Усиление влияния пероральных антикоагулянтов с увеличением риска кровотечения диктует необходимость более частых контроля протромбина в крови и корректировке доз антикоагулянтов в период лечения амиодарона и в течение 8 дней после отмены.
  • Фенитоин (фосфатин ) .
Можно увеличить уровень плазмы фенатоина (путем ингибирования CYP2C9) с развитием симптомов передозировки (в частности, неврологический характер). Необходимый клинический мониторинг и снижение дозы фенатона с появлением признаков передозировки; Если возможно - определение уровня фенитоина в плазме крови.
  • Сердце гликозиды (препараты Genesis).
Возможный автоматизм (выраженная брадикардия) и атриовентрикулярная проводимость (синергизм действия); Можно увеличить концентрацию дигоксина в плазме крови (из-за уменьшения его оформления) и увеличения риска токсичности дипоксинов.
Необходимая клиническая, электрокардиографическая и лабораторная контроль (с возможностью определения уровня дигоксина в плазме крови) для раннего обнаружения признаков интоксикации гликозида; Может возникнуть необходимость уменьшить дозу дигоксина дважды.
Одновременное использование двух лекарств, каждый из которых способствует возникновению желудочковой тахикардии, такой как «Torsade de Points», обычно противопоказан.
Тем не менее, метадон и некоторые антипараситные препараты (галоэфир, люмофантрин, пентамидин) являются исключением из этого правила и не только рекомендуются для использования с другими средствами, которые способствуют возникновению желудочковой тахикардии, такой как «точки Torsade de».
Объединенная терапия со следующими препаратами благодаря продлению интервала QT и увеличения риска развития полиморфной пароксизмальной желудочковой желудочковой желудочковой желудочковой желудочковой желудочковой желудочке «Торсады де точек») противопоказаны
  • Антиаритмические препараты класса Ia, например, хинидин, гидрохинидин, пропитамид, дисопирамид;
  • Антиаритмические препараты класса III, например, дофетилид, игутилид, Соталол, Бретил;
  • Другие препараты, которые не имеют антиаритмической активности, в том числе макролидных антибиотиков (эритромицин для внутривенного введения, спирамицин), сопредриксель для парентерального введения, Wincine (внутривенные), цизаприд, инфамидил, мышьяки, соединения, дифменил, доллары (внутривенно);
  • Некоторые антипсихотические агенты (хлоропромазин, цикмемазин, левопромазин, тиоидазин, трифтооперазин, амилапид, сульпирид, тиаприд, вералипид, доперидол, фимязин, галоперидол, пеппиозид, ппампер, пикотиазин, спринтол, султоприид, тразодон, зокопетозол);
  • Препараты лития и трициклические антидепрессанты, например, Daxpin, Maprotellin, Amitriptyline;
  • Некоторые антигистаминные препараты, например, лоратадин, терфенадин, астемизол, мисоластин;
  • противомаляриальные препараты, например, хинина, мефлохин, хлорхин;
  • Моксифлоксацин, спарлоксацин, торемифен.
Фторхинолоны
Сообщили о случаях пролонгации интервала QT / без развития «Torsade de Ports» при принятии амиодарона с флюоркинолонами. Следует избегать одновременного использования амиодарона с фторохинолонами (сочетание с моксифлоксацином, спарлоксином, противопоказанным, см. Выше). Если такая комбинация неизбежна, требуется тщательный предварительный контроль интервала QT и непрерывное управление ЭКГ.
Комбинированная терапия со следующими препаратами не рекомендуется
  • Бета-блокаторы, в дополнение к соталолу (противопоказанной комбинации) и Essmolol (комбинация требует бронирования в приложении), а некоторые ингибиторы кальциевых каналов, которые уменьшают частоту сердечных сокращений (Diltiazem, Verapamil): потенцирование негативных хронотропных эффектов и замедление проводимости с Разработка выраженной брадикардии, AV-блоков, увеличение риска желудочковых аритмий, особенно «точек Torsade de». Если такая комбинация неизбежна, тщательный предварительный контроль интервала QT и непрерывное управление ЭКГ в процессе лечения;
  • Стимулирующие слабительные, которые могут привести к гипокалиемии, повышение риска «Torsade de Points»; Должны быть использованы другие типы слайдов;
  • Ингибиторы протеазы HIV: амиодарон метаболизируется изогулярами цитохрома P450 CYP3A4 и CYP2C8, поэтому возможные взаимодействия с ингибиторами этих ферментов, в частности с ингибиторами CYP3A4, такие как ингибиторы HYV-протеазы. Комбинация может привести к ингибированию метаболизма амиодарона, увеличения его концентрации и повышенного риска серьезных побочных эффектов (например, аритмии). Эта комбинация следует избегать. Если такая комбинация требуется, состояние пациента должно тщательно контролировать;
  • Метадон: повышенный риск аритмии желудочков, в частности , торсады де очков. Необходимое управление ЭКГ и клиническим контролем.
Объединенная терапия со следующими препаратами требует предупредительных мер
  • Другие лекарства, которые могут вызвать гипокалиемию и тем самым повысить риск ореоксизмальной тахикардии, такой как «Torsade de Points»:
- диуретики, изолированные или в комбинации;
- системные глюкокортикоиды и минералокортикоиды, тетракосактид;
- амфотерицин в (внутривенно).
Следует предотвращать возникновение гипокалемии, и необходимо его настроить, контролировать уровень электролитов в крови, интервал QT и появление волн U ECG. Предположим увеличение интервала QT до 450 мс или не более 25% от начального значения.
В случае пароксизмальной тахикардии, такой как «Torsade de Points», антиаритмические препараты не следует использовать, а метеостимуляция желудочков должна быть выполнена, направлена ​​на снижение частоты частоты сердечных сокращений, возможное внутривенное введение препаратов магния.
  • Общая анестезия или высокие дозы кислородной терапии
- описывает случаи серьезных осложнений у пациентов в проведении общей анестезии: брадикардия, которая не корректируется атропином, артериальной гипотензией, нарушения проводимости, сердечной продукции;
- Жидкие случаи тяжелых дыхательных осложнений, иногда с фатальным последствием (острый респираторный синдром бедствия), обычно наблюдались в раннем послеоперационном периоде, возможно, из-за взаимодействия с высокой концентрацией кислорода во время принудительной вентиляции.
  • Эсмолол
Возможное нарушение автоматизма, проводимости и договорных свойств сердца в результате ингибирования симпатических компенсаторных механизмов. Необходимый клинический и электрокардиографический контроль условия пациента.
  • Другие наркотики, которые вызывают брадикардию
В дополнение к вышеупомянутым бета-блокаторам, помимо соталола (противопоказанной комбинации), блокаторы кальция, сердечные гликозиды, амиодарон взаимодействуют с клонидином, гуангафацином, ингибиторами холинестераза (донпесил, галантамин, эвастигмин, тачелин, ампулы, пиридостигмин, Неостигмин), пилокарпин с риском повышает развитие чрезмерной брадикардии (аддитивных эффектов), расстройства желудочкового ритма, особенно пароксизмальной тахикардии, такой как "Torsade de points". Рекомендуется клинический и электрокардиографический контроль условия пациента.
  • Подложки P-Glycoprotein, вкл. Dabigatran: Поскольку амиодарон является ингибитором P-гликопротеина, в то время как одновременно используют увеличение концентрации субстратов P-гликопротеина в крови и риск их побочных реакций. При увеличении концентрации Дабигатран в плазме крови риск кровотечения увеличивается, поэтому необходимый клинический мониторинг и дозу регулировки Dabigatran (не выше 150 мг / день).
  • Препараты, которые метаболизируются цитохромной системой P450 3A4
Можно увеличить концентрацию этих препаратов в плазме крови из-за подавления их метаболизма в печени и, как следствие, можно улучшить свои фармакодинамические эффекты и / или токсичность, которые могут потребовать снижения их доз:
- циклоспорин: возможное увеличение уровня циклоспорина в плазме крови 2 раза; Требуемая коррекция дозы для поддержания терапевтической концентрации препарата в плазме крови;
- Фентанил: амиодарон может потенцировать влияние фентанила, увеличив риск своей токсичности;
- Теофиллайн: повышение концентрации теофиллина в крови с увеличением риска развития его побочных реакций;
- Букиваина, левобуппивакаин, клей, ропивакаин, лидокаин: специфические исследования взаимодействия местной анестетики с антиаритмическими препаратами класса III (например, амиодарон) не были проведены, но рекомендуется соблюдать осторожность в такой комбинации - следует тщательно контролировать состояние пациента, ЭКГ, поскольку риск снижения миокарда увеличивается.;
- макролиды (например, кларитромицин, азитромицин, рокситромицин): такая комбинация должна основываться на тщательной оценке потенциальных рисков и преимуществ для каждого пациента из-за повышенного риска желудочковых аритмий, в частности желудочковых тахикардии, таких как « Torsade de Points» ; Необходимый контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом пациента при одновременном применении этих препаратов;
- Орлистат : Можно уменьшить уровень амиодарона и его активных метаболитов в плазме крови. Необходимый клинический контроль, контроль ЭКГ; Может потребоваться сделать коррекцию дозы амиодарона;
- заявления, которые метаболизируются с CYPZ4 (включая симвастатин, аторвастатин, ловастатин): дозозависимые повышенные риски рабдомиолиза. В случае симвастатина дозы не следует превышать 20 мг в день. Если при нанесении препарата при такой дозе нельзя добиться терапевтического эффекта, другие состояния, которые не взаимодействуют с амиодароном, должны быть введены;
- Другие лекарства, которые метаболизируются CYP 3 A 4: Tacrolimus (риск нефротоксичности), силденафил (риск усиления его побочных эффектов), триазолы, майдасолов (риск психомоторных эффектов), дигидроэрготамина, эрготамин, колхицин; Коррекция дозы требуется.
  • Антагонисты H 2 -гистаминовые рецепторы (Cimetidine), противогрибковые препараты азола (кетоконазол, андтреконазол), талитромицин ингибируют CYP3A и могут увеличить уровень амиодарона в крови, увеличив риск желудочковых аритмий.
  • Клопидогрел: Поскольку клопидогрел метаболизируется CYP3A4 в печени к его активной форме, сопутствующее использование амиодарона может привести к неэффективности ингибирования агрегации тромбоцитов.
  • Сок грейпфрута ингибирует цитохроме P450 3A4, что может привести к увеличению концентрации амиодарона в плазме крови. Его использование следует избегать при лечении амиодарона.
  • Phlecaine: можно увеличить уровень жидкости в плазме крови в результате ингибирования амиодарон Cytochrome CYP 2D6; Коррекция дозы требуется.
  • Взаимодействие с другими подложками изоэнцима цитохрома P450: в исследованиях и N vitro показывает, что амиодарон также является ингибитором CYP 1A2, CYP 2C19 и CYP 2D6 через его основной метаболит. Амиодарон может увеличить концентрации в плазме крови, метаболизм которых зависит от CYP 1A2, CYP 2C19 и CYP 2D6, например, декстрометорфан, метопролол.
Особенности приложения.
Пациенты с редкими наследственными проблемами непереносимости галактозы, недостаточности лактазы, синдрома глюкозы-галактозы не следует принимать препаратом из-за содержания лактозы.
Амиодарон может привести к серьезным неблагоприятным реакциям от органов зрения, сердца, легких, печени, щитовидной железы, кожи, периферической нервной системы. Поскольку возникновение этих реакций может быть отложено во времени, состояние пациентов в длительном лечении следует тщательно контролировать. Принимая во внимание, что нежелательные проявления являются дозозависимыми, с поддержкой терапией, минимальные эффективные дозы должны использоваться.
Сердечные эффекты и нарушения баланса электролита
Следует использоваться для использования препарата пациентам пациентов старшего возраста, пациентов, получающих сердечные гликозиды из-за риска тяжелой брадикардии, тяжелых расстройств проводимости с возможным возникновением идиовенного ритма, особенно при нанесении высоких доз. При виникненні таких станів лікування препаратом слід припинити, можливе застосування бета-адреноміметиків або глюкагону, за необхідності – кардіостимуляція. Враховуючи тривалий період напіввиведення аміодарону, при тяжкій брадикардії доцільно розглянути можливість підключення штучного водія ритму.
Застосування таблетованої форми аміодарону не протипоказано при латентній чи маніфестуючій серцевій недостатності, проте слід проявляти обережність, оскільки існуюча серцева недостатність може посилитися. В таких випадках Аритміл слід застосовувати в комплексі з відповідними препаратами.
На фоні лікування аміодароном можливі зміни ЕКГ: подовження інтервалу QТ (у зв'язку з пролонгацією реполярізації) з появою зубця U та деформацією зубця Т. Ці зміни не є проявом токсичності препарату.
У пацієнтів літнього віку можливе значне зменшення частоти серцевих скорочень.
Лікування препаратом необхідно припинити в разі виникнення AV-блокади ІІ або ІІІ ступеня, синоатріальної блокади або біфасцикулярної блокади.
Аміодарон має низький проаритмічний ефект, який проявляється в основному при застосуванні з препаратами, що подовжують період реполяризації шлуночків або при порушеннях електролітного балансу (особливо при гіпокаліємії). Повідомлялося про випадки виникнення нової або загострення існуючої аритмії при лікуванні аміодароном, іноді з летальним наслідком; важливо брати до уваги ситуації, що можуть асоціюватися з гіпокаліємією. Незважаючи на те, що аміодарон може спричиняти подовження інтервалу QT, його здатність провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу « torsade de pointes» незначна.
Перед початком лікування кожному пацієнту необхідно провести ЕКГ, визначити рівень калію в плазмі крові. Гіпокаліємію та інші порушення електролітного балансу необхідно скоригувати до початку прийому аміодарону та здійснювати моніторинг ЕКГ, вмісту електролітів у крові та клінічний моніторинг стану пацієнта протягом застосування препарату.
Аміодарон може підвищити поріг дефібриляції та/або поріг електрокардіостимуляції у пацієнтів з імплантованими кардіовертерами-дефібриляторами або кардіостимуляторами, що може негативно вплинути на ефективність пристрою. Рекомендовано проводити регулярні тести для забезпечення належного функціонування пристрою після початку лікування препаратом або зміни дозування.
Ендокринні ефекти
Застосування аміодарону може спричинити розвиток гіпертиреозу/гіпотиреозу, особливо у пацієнтів із дисфункцією щитовидної залози в анамнезі (в т.ч. у сімейному), у пацієнтів літнього віку. Тому слід проводити ретельну клінічну і лабораторну оцінку функції щитовидної залози до початку лікування, під час лікування (кожні 6 місяців) та протягом кількох місяців після завершення лікування, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з історією вузлових утворень, зоба або інших дисфункцій щитовидної залози.
При підозрі на дисфункцію щитовидної залози слід проводити вимір рівня ТТГ у сироватці крові.
Аміодарон містить йод (у 200 мг препарату міститься приблизно 75 мг йоду), тому він може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі, однак інтерпретація результатів функціональних тестів щитовидної залози (рівень гормонів fТ 3 , fТ 4 , ТТГ) залишається можливою.
Аміодарон інгібує у периферичних тканинах перетворення тироксину (Т 4 ) в трийодтиронін (Т 3 ) і може призвести до ізольованих біохімічних змін (збільшення рівня fТ 4 , незначне зниження/норма рівня fT 3 в сироватці крові) у клінічно еутиреоїдних пацієнтів. У таких випадках немає причин припиняти лікування аміодароном, якщо немає ніяких клінічних або подальших лабораторних (TТГ) свідоцтв захворювання щитовидної залози.
Гіпотиреоз слід запідозрити при наявності наступних клінічних ознак: збільшення ваги, непереносимість холоду, зниження активності, надмірна брадикардія. Діагноз підтверджується збільшенням в сироватці крові рівня ТТГ, проведенням функціональної проби з тиреотропін-рилізинг гормоном. Рівні Т 3 і Т 4 можуть бути низькими.
Еутиреоїдний стан, як правило, відновлюється через 1-3 місяці після припинення лікування аміодароном.
У ситуаціях, що загрожують життю, при виникненні гіпотиреозу лікування аміодароном може бути продовжено у поєднанні з левотироксином, дози якого коригуються відповідно до рівнів гормонів щитовидної залози.
Гіпертиреоз може виникнути в ході лікування аміодароном або через кілька місяців після його припинення. Про появу клінічних ознак, таких як безпричинна втрата ваги, астенія, занепокоєння, збільшення частоти серцевих скорочень, розвиток аритмії, стенокардії, серцевої недостатності, слід негайно повідомити лікаря. Також можлива недостатня ефективність антиангінальних та/або антиаритмічних лікарських засобів, у пацієнтів літнього віку – розвиток психічних симптомів, навіть тиреотоксикозу. Діагноз підтверджується значним зниженням рівня ТТГ, підвищеням T 3 в сироватці крові та зниженою продукцією ТТГ при проведенні функціональної проби з тиреотропін-рилізинг гормоном. Підвищення рівня зворотного Т 3 в сироватці крові також можливе. У випадках підтвердженого гіпертиреозу терапію аміодароном слід обов'язково припинити. Клінічне одужання зазвичай відбувається протягом кількох місяців та передує нормалізації показників функції щитовидної залози. Повідомлялось про випадки летального перебігу гіпертиреозу .
У випадках тяжкої тиреоїдної гіперактивності необхідно розглянути доцільність застосування антитиреоїдних препаратів (на початковому етапі можливі високі дози), при неефективності – у поєднанні з високими дозами кортикостероїдів (наприклад, 1 мг/кг преднізолону) протягом кількох тижнів.
Порушення з боку органів зору
У випадку погіршення чіткості зору або зниження гостроти зору слід негайно провести повне офтальмологічне обстеження, включаючи обстеження очного дна. Необхідно припинити прийом аміодарону у випадку появи нейропатії та/або невриту зорового нерва, спричинених аміодароном, оскільки існує ризик їх прогресування до повної сліпоти. В подальшому рекомендується щорічне офтальмологічне обстеження таких пацієнтів.
Гепатобіліарні ефекти
Прийом аміодарону може спричинити різні ефекти з боку печінки, включаючи цироз, гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність, іноді з летальним наслідком (в основному при довгостроковій терапії, іноді на початку лікування, особливо після внутрішньовенного введення аміодарону). Тому до початку лікування, під час лікування Аритмілом рекомендується регулярно (кожні 6 місяців) перевіряти функцію печінки (активність трансаміназ) для раннього виявлення її ураження.
На початку лікування можливе ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (в 1,5-3 рази вище норми). Нормалізація цих показників відбувається при зниженні дози або навіть спонтанно.
Можливі випадки гострих ушкоджень печінки з підвищенням рівня сироваткових трансаміназ та/або жовтяницею; в таких випадках лікування слід припинити.
Повідомлялося про випадки хронічного ураження печінки при тривалому лікуванні аміодароном. При лікуванні аміодароном понад 6 місяців при зміні лабораторних показників, що можуть бути помірними (підвищення у 1,5-5 разів рівня сироваткових трансаміназ), та/або появі клінічних ознак (можлива гепатомегалія) слід запідозрити можливість хронічного ураження печінки. Клінічні та лабораторні аномалії зазвичай регресують після відміни препарату, однак у поодиноких випадках повідомлялося про летальний наслідок. Гістологічні ознаки можуть відповідати псевдоалкогольному гепатиту або цирозу печінки.
Не бажано вживати алкоголь під час лікування Аритмілом, хоча повідомлень про потенціювання негативного впливу на печінку не було.
Порушення з боку нервової системи
Аміодарон при тривалому застосуванні може спричинити розвиток периферичної сенсомоторної нейропатії та/або міопатії, зазвичай зворотних після відміни препарату. Однак відновлення може бути неповним, дуже повільним і статися лише через кілька місяців після відміни препарату.
Легеневі ефекти
Виникнення задишки та/або непродуктивного кашлю має розглядатися як можлива ознака розвитку легеневої токсичності препарату (гіперчутливий пневмоніт, альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, плеврит, облітеруючий бронхіоліт із пневмонією). Зазвичай погіршення стану відбувається поступово, але можливе швидке прогресування. Більшість випадків було зареєстровано при довгостроковій терапії, лише деякі з них розвинулися незабаром після початку лікування. Надходили повідомлення про летальні випадки проявів легеневої токсичності.
Легеневі порушення в основному зворотні при ранній відміні аміодарону як при застосуванні кортикостероїдів, так і без них. Клінічні симптоми зазвичай зникають протягом кількох тижнів із наступним більш повільним відновленням рентгенологічної картини і функції легень (протягом кількох місяців). Стан деяких пацієнтів може погіршуватися, незважаючи на відміну препарату.
В окремих випадках може спостерігатися плеврит, пов'язаний з інтерстиціальною пневмонією.
У пацієнтів з тяжкими респіраторними порушеннями, особливо з бронхіальною астмою, в окремих випадках може виникати бронхоспазм.
Анестезія
Перед хірургічною операцією необхідно обов'язково попередити анестезіолога, що пацієнт отримував/отримує аміодарон.
При лікуванні аміодароном повідомлялося про поодинокі випадки гострого респіраторного дистрес-синдрому, іноді з летальним наслідком, зазвичай у період безпосередньо після хірургічної операції. Його розвиток може бути спричинений взаємодією з високими концентраціями кисню. Під час примусової вентиляції легень рекомендується ретельний нагляд за такими пацієнтами.
Також тривале застосування аміодарону може підвищити ризик гемодинамічних побічних ефектів, пов'язаних із загальною або місцевою анестезією, таких як брадикардія, артеріальна гіпотензія, зниження хвилинного об'єму серцевого викиду та порушення провідності.
Дерматологічні ефекти
Пацієнтів слід проінформувати про необхідність уникати дії прямих сонячних променів, УФ-випромінювання та користуватися сонцезахисними засобами під час терапії, оскільки шкіра може стати надмірно чутливою до сонячного світла. Цей ефект може зберігатися протягом кількох місяців після відміни препарату. У більшості випадків симптоми обмежуються поколюванням, печінням і еритемою відкритих ділянок шкіри, але можливі тяжкі фототоксичні реакції з утворенням пухирів.
Лікарські взаємодії (детально в розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
Для запобігання небажаним ефектам необхідно ретельно призначати супутню терапію, враховуючи клінічно значущі взаємодії аміодарону.
Не рекомендується застосовувати аміодарон з бета-блокаторами, деякими блокаторами кальцієвих каналів, що знижують частоту серцевих скорочень (верапаміл, дилтіазем), проносними, які стимулюють моторику кишечнику та можуть спричинити гіпокаліємію, фторхінолонами та інгібіторами ВІЛ-протеази.
Також при одночасному застосуванні аміодарону з флекаїнідом необхідно, з огляду на підвищення плазмового рівня останнього, відповідно зменшувати дозу флекаїніду та ретельно моніторувати стан пацієнта.
Під час лікування аміодароном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік (ризик підвищення концентрації аміодарону в крові).
Відміна препарату
Після припинення лікування терапевтична концентрація аміодарону може зберігатися в крові протягом кількох тижнів через тривалий період напіввиведення. Слід приймати до уваги, що після подальшого зниження рівня аміодарону у крові аритмії можуть повторюватися. Стан пацієнтів слід регулярно контролювати і після припинення лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Оскільки аміодарон діє на щитовидну залозу плода, застосування препарату в період вагітності протипоказане, за винятком випадків, коли користь від його призначення переважає ризики, пов'язані з ним.
Якщо, з огляду на тривалий період напіввиведення аміодарону, приймається рішення про відміну препарату до запланованого зачаття, слід зважити співвідношення реального ризику повторення загрозливих для життя аритмій та можливих ризиків для плода.
Аміодарон проникає в грудне молоко в значній кількості, тому годування груддю протягом лікування препаратом протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, особливо у пацієнтів з аміодарон-індукованими розладами з боку органів зору та нервової системи.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі.
Доза насичення.
Лікування зазвичай слід розпочинати з 200 мг (1 таблетка) 3 рази на добу протягом 8-10 днів, зменшуючи дозу до 200 мг 2 рази на добу протягом наступного тижня.
У деяких випадках на початку лікування можуть застосовуватися вищі дози (4-5 таблеток на добу), які приймають завжди протягом короткого періоду часу та під електрокардіографічним контролем.
Підтримуюча доза.
Слід застосовувати мінімальні ефективні дози в залежності від реакції пацієнта на препарат. Після періоду насичення дозу можна зменшити до ½ таблетки (100 мг) на добу або 1 таблетки (200 мг) кожні 2 дні. Зрідка пацієнт може потребувати більш високу підтримуючу дозу (до 2 таблеток на добу). Підтримуючу дозу слід регулярно передивлятись.
Занадто високі дози під час підтримуючої терапії можуть спричиняти побічні ефекти, які, як вважається, пов'язані з високими рівнями аміодарону та його метаболітів у тканинах організму.
Таблетовану форму препарату застосовують для стабілізації стану та тривалого лікування. Режим прийому препарату визначається лікарем індивідуально.
Пацієнти літнього віку.
Як і для всіх пацієнтів, дуже важливо застосовувати мінімальні ефективні дози. Пацієнти літнього віку можуть проявляти підвищену чутливість до дії Аритмілу навіть при призначенні звичайних доз препарату. Особливу увагу слід приділити моніторингу функції щитовидної залози.
Діти.
Безпека та ефективність аміодарону для дітей на даний час не оцінювалися, тому застосування його дітям не рекомендується.
Передозування.
Описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної тахікардії «torsade de pointes», судинної недостатності, ураження печінки.
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. У випадку брадикардії можуть бути застосовані бета-адреноміметики, препарати атропіну або глюкагон, при необхідності – кардіостимуляція. У випадку пароксизмальної тахікардії «torsade de pointes» – внутрішньовенне введення солей магнію, кардіостимуляція, спрямована на зниження частоти серцевих скорочень.
Приймаючи до уваги фармакокінетичний профіль аміодарону, рекомендується контролювати стан пацієнта (особливо серцеву діяльність) протягом тривалого часу.
Аміодарон та його метаболіти не видаляються при діалізі.
Побічні реакції.
Кров та лімфатична система.
  • Гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія;
  • у пацієнтів, які приймали аміодарон, мали місце випадки розвитку гранульом кісткового мозку. Клінічне значення цього невідоме.
Серцево-судинна система.
  • Брадикардія, зазвичай помірна та дозозалежна;
  • розвиток або посилення аритмій (у т.ч. типу «torsade de pointes»), іноді з подальшою зупинкою серця, порушення провідності (синоатріальна блокада, AV-блокада різного ступеня) – в основному при застосуванні разом з препаратами, які подовжують період реполяризації шлуночків серця або при порушеннях електролітного балансу;
  • у деяких випадках – виражена брадикардія, у виняткових випадках – зупинка синусового вузла, що вимагає відміни лікування, особливо у пацієнтів із дисфункцією синусового вузла та/або у пацієнтів літнього віку;
  • васкуліти.
Ендокринна система (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Гіпотиреоїдизм, гіпертиреоїдизм, іноді з летальним наслідком;
  • синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH), особливо якщо препарат застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію.
Органи зору.
  • Мікровідкладення в епітелії рогівки, зазвичай у ділянці під зіницею, які помітні, як правило, лише при обстеженні щілинною лампою та проявляються кольоровим ореолом в сліпучому світлі або нечіткістю зору. Мікровідкладення на рогівці складаються з комплексу ліпідних нашарувань, зникають після відміни препарату та не потребують припинення лікування;
  • невропатія/неврит зорового нерва, що може призвести до сліпоти (див. розділ «Особливості застосування»).
Травний тракт.
  • Гастроінтестинальні розлади (нудота, блювання, дисгевзія), які зазвичай виникають в період насичення препаратом та зникають при зменшенні дози.
Гепатобіліарна система (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові на початку лікування, зазвичай помірне (у 1,5-3 рази вище норми). Нормалізація цих показників відбувається при зниженні дози або навіть спонтанно;
  • гостре ураження печінки з високим рівнем активності трансаміназ у сироватці крові та/або жовтяницею, в т.ч. гостра печінкова недостатність, іноді з летальним наслідком;
  • хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольні гепатити, цироз), іноді з летальним наслідком.
Імунна система.
  • Ангіоневротичний набряк;
  • реакції гіперчутливості до будь-якого компоненту препарату.
Нервова система.
  • Екстрапірамідний тремор (поява якого може потребувати зменшення дози чи відміни препарату), кошмарні сновидіння, порушення сну;
  • периферичні сенсомоторні нейропатії та/або міопатії, зазвичай зворотні після відміни препарату (див. розділ «Особливості застосування»);
  • мозочкова атаксія (регресує після зменшення дози чи відміни препарату), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку), головний біль, вертиго.
Репродуктивна система.
  • Епідидиміти, орхіти, імпотенція.
Сечовидільна система.
  • Ураження нирок.
Дихальна система.
  • Прояви токсичного впливу на легеневу тканину (гіперсенситивний пневмоніт, альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, плеврит, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією), іноді з летальним наслідком (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнтам при появі диспное (може бути тяжким і не пояснюватися чинним серцевим статусом) або непродуктивного кашлю як ізольовано, так і з погіршенням загального стану (втома, зменшення маси тіла, підвищення температури), слід провести рентгенографію грудної клітки, функціональні дихальні тести. Слід розглянути у таких випадках необхідність відміни аміодарону і доцільність призначення глюкокортикостероїдів. Такі пневмопатії можуть призводити до фіброзу легенів;
  • тяжкі респіраторні ускладнення (гострий респіраторний дистрес-синдром), можливо, при взаємодії з високим вмістом кисню, іноді з летальним наслідком;
  • бронхоспазм у пацієнтів із тяжкою дихальною недостатністю, передусім у пацієнтів з бронхіальною астмою.
Повідомлялось про випадки легеневої кровотечі, які у деяких випадках можуть маніфестувати кровохарканням. Ці легеневі побічні ефекти часто асоційовані із пневмопатією, індукованою аміодароном.
Шкіра та підшкірна клітковина.
  • Фотосенсибілізація (див. розділ «Особливості застосування»);
  • сірувата або блакитнувата пігментація відкритих ділянок шкіри, особливо обличчя, у випадках тривалого лікування високими дозами препарату; після припинення лікування ця пігментація повільно зникає (протягом 10-24 місяців);
  • еритема під час радіотерапії; висипання, зазвичай неспецифічні, ексфоліативний дерматит (причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом препарату на сьогоднішній день чітко не встановлений); алопеція, кропив'янка.
Лабораторні дослідження.
  • Підвищення рівня креатиніну в крові; гіпонатріємія (може свідчити про розвиток SIADH).
Побічні реакції препарату зазвичай залежать від дози, тому потрібно з обережністю визначати мінімальну ефективну підтримуючу дозу, щоб запобігти або знизити до мінімуму ризик виникнення небажаних ефектів.
Термін придатності. 4 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці!
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.
АМИОДАРОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа