Личный кабинет
АРКОКСИЯ табл. п/плен. оболочкой 60 мг блистер №7
rx
Код товара: 143738
Производитель: Merck Sharp Dohme (Нидерланды)
3 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
для медицинского приложения
Arkoxia.
Arcoxia.
Место хранения:
Активное вещество: эторикосиб;
1 таблетка содержит 30 мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг этирикоксиба;
Вспомогательные вещества: гидрофосфат кальция безводный, микрокристаллический микрокристаллический целлюлоза, кроскармелоз натрия, стеарат магния;
Таблетки раковины: Dyer Opads ® II Blue-Green 39K11526 (для дозирования 30 мг), отсоединение ® II Green 39K11520 (для дозирования 60 мг), противоречие ® II белый 39K18305 (для дозирования 90 мг), противоречие ® II Green 39K11529 (для дозирования 120 мг), карнабский воск;
Состав красителя Nadray ® II Blue-Green 39K11526, Madaray ® II Green 39K11520, разряды ® II Green 39K11529: лактоза, моногидрат; гипромелоза; диоксид титана (E 171); триацетин; Показывать (E 132); оксид железа желтый (E 172);
Состав красителя Madray ® II белый 39K18305: лактоза, моногидрат; гипромелоза; диоксид титана (E 171); триацетин.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства
Таблетки для 30 мг: две яблочные таблетки, покрытые пленкой оболочкой сине-зеленого цвета, с гравировкой <101> на одной стороне и с другой.
Таблетки таблетки 60 мг: таблетки диафейников яблока, покрытая пленочной оболочкой темно-зеленого цвета, с гравировкой <200> с одной стороны и с другой.
Таблетки для 90 мг: две яблочные таблетки, покрытые пленкой оболочкой белого цвета, с гравировкой <202> на одной стороне и с другой.
Таблетки 120 мг: две яблочные таблетки, покрытые пленкой оболочкой бледно-зеленого цвета, с гравировкой <204> на одной стороне и с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Coheries.Chod ATH M01AH05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика . Механизм действия. Ethinkoxib представляет собой пероральный селективный ингибитор циклооксигеназы-2 (Cox-2) в клиническом диапазоне доз.
Во время клинических фармакологических исследований препарат дозы Arkoxia ® зависимости ингибировал Cox-2 без ингибирования Cox-1 при нанесении в дозах до 150 мг в день. Ethoricoxib не ингибирует синтез простагландинов желудка и не влияет на функцию тромбоцитов.
Циклооксигеназу несет ответственность за формирование простагландинов. Определены две изоформы - Cox-1 и Cox-2. COX-2 представляет собой изоформ фермента, который индуцируется импульсом судебного преследования и считается основным фактором, ответственным за синтез медиаторов простаноидов боли, воспаления и лихорадки. COX-2 также участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регулирования почки и центральной нервной системы (горячая индукция, боль, когнитивная функция). Это также может принять участие в процессе целительных язв. COX-2 был идентифицирован в ткани вокруг язвенной болезни желудка у людей, но ценность для исцеления язвы не установлена.
Эффективность
У пациентов с остеоартритом эторикоксиб в дозе 60 мг 1 раз в день значительно улучшает состояние боли и оценку пациента в отношении состояния заболевания. В ходе исследований с использованием Otorcoxib в дозе 30 мг один раз в день эффективность этого препарата превысила плацебо в течение 12 недель лечения (оценки, используемые в других исследованиях). При рассмотрении выбора дозы эторикоксиба в дозе 60 мг продемонстрировали значительно более выраженное улучшение, чем в дозе 30 мг, относительно всех 3 основных конечных точек после 6 недель лечения. Использование дозы 30 мг при остеоартрите не изучалось.
У пациентов с ревматоидным артритом эторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз в день значительно улучшил состояние боли, воспаления и мобильность. Положительные эффекты сохранились в течение 12 недельного периода лечения.
У пациентов с острым гопическим артритом Etorcoxibs в дозе 120 мг 1 раз в день в течение 8 дней облегчали боль в средах средней и тяжелой степени и воспаления по сравнению с индометацином в дозе 50 мг 3 раза в день. Уменьшение тяжести боли наблюдается через 4 часа после лечения.
У пациентов с анкилозирующим спондилит, эторикоксиб в дозе 90 мг один раз в день обеспечивает значительное улучшение боли позвоночника, воспаления, ограничения движений и улучшает функциональные способности. Клинические преимущества Otorcoxib наблюдались на втором дне после начала терапии и хранятся в течение 52-недельного периода лечения.
Во время изучения послеоперационной зубной боли, эторикоксибу, который использовался в дозе 90 мг раз в день до трех дней, имел более выраженный анальгетический эффект, чем плацебо. В подгруппе пациентов с умеренной болью в исходном состоянии этарикоксиб в дозе 90 мг продемонстрировал анальгетический эффект, аналогичный тому, что в IBuprofen 600 мг (16,11 и 16,39; p = 0,722), и превысил эффект парацетамола / кодена 600 мг / 60 мг (11,00; P <0,001) и плацебо (6,84; P <0,001), который определяли индикатором полного облегчения боли через 6 часов (топар6). Количество пациентов, о которых сообщало о применении чрезвычайных анальгетийных препаратов в течение 24 часов, составляло 40,8% для Ethoricoxib 90 мг, 25,5% для IBUPROFEN 600 мг каждые 6 часов и 46,7% для парацетамола / кодена 600 мг / 60 мг каждые 6 часов по сравнению с 76,2. % для плацебо. В этом исследовании начало анальгетического действия (ощутимое облегчение боли) 90 мг этиоросибуса наблюдалось через 28 минут после получения препарата.
Безопасность
Международная исследовательская программа длительного применения этаракосибибии и диклофенака в артрите (медаль)
Программа медали была перспективной программой, касающейся результатов безопасности со стороны сердечно-сосудистой системы, полученной совокупными данными трех рандомизированных двойных шлангов, контролируемых активным сравнением инвестиций (медаль, кромки II и Edge Custrie.
В исследовании медали по определению конечной точки сердечно-сосудистой системы, которая участвовала в 17 804 пациентах с ОА и 5 700-от РА, использовалась эфиноксимом в дозе 60 мг (ОА) или 90 мг (OA и RA) или Диклофенака доза 150 мг в день в течение в среднем 20,3 месяца (максимум - 42,3 месяца, медиана - 21,3 месяца). В этом исследовании были записаны только серьезные побочные реакции и останавливая препарат из-за любых побочных эффектов.
В процессе исследования Edge и Edge II сравнили устойчивость десны оторкоксиб и диклофенака. Краевое исследование включало 7 111 пациентов с OAS, получающим IAtorcoxib в дозе 90 мг в день (в 1,5 раза выше рекомендуемой дозы для лечения ОА) или диклофенака в дозе 150 мг в сутки в течение в среднем 9,1 месяца (максимум - 16,6 месяца, медиана - 11,4 месяца). Исследование Edge II участвовало в 4 086 пациентах с РАН, которые обрабатывали эторикоксимом в дозе 90 мг в день или диклофенаку в дозе 150 мг в день в течение в среднем 19,2 месяца (максимум 33,1 месяца, медиана - 24 месяца).
34 701 пациента с ОА и РА, которые получили лечение в течение 17,9 месяцев (максимум - 42,3 месяца, медиана - 16,3 месяца) приняли участие в Соединенном пациенте. Приблизительно 12 800 пациентов получали лечение более 24 месяцев. Пациенты, зарегистрированные в этой программе, были разные первоначальные факторы риска в отношении сердечно-сосудистой системы и желудочно-кишечной системы. Пациенты с недавно переданным инфарктом миокарда, аортокоронарный обход или чрескожную коронарную ангиопластику за 6 месяцев до регистрации в исследовании были исключены из исследования. Исследования разрешалось использовать гастрозащитные препараты и ацетилсалициловую кислоту в низких дозах.
Общая безопасность
Не было существенных различий в частоте тромботических сердечно-сосудистых осложнений при использовании Otorcoxib и Diclofenac. Сердечные побочные реакции чаще наблюдались при использовании этирикоксиба, чем диклофенак; Этот эффект был дозозависимым (см. Детальные результаты ниже). Боковые реакции со стороны гастана и печени происходили гораздо чаще с использованием диклофенака, чем отоксиб. Частота возникновения побочных реакций в исследованиях края и края II, а также побочные реакции, которые считаются серьезными или теми, которые приводят к отмене в исследовании медали, было выше при использовании этаракоксиБ, чем дицинофенак.
Результаты безопасности относительно сердечно-сосудистой системы
Частота подтвержденных тромботических сердечно-сосудистых серьезных побочных реакций (включая реакцию от сердца, цереброваскулярных реакций и реакций из периферических сосудов) сопоставима с Etoricoxib и Diclofenac (данные суммированы в таблице 1). Не было никаких существенных различий в параметрах тромботических осложнений для этогорикоксибу и диклофенака во всех анализируемых подгруппах, включая пациентов с сердечно-сосудистым риском. В отдельном рассмотрении тот же относительный риск возникновения подтвержденных серьезных тромбозпомых побочных реакций от сердечно-сосудистой системы с использованием Otorcoxib в дозе 60 мг или 90 мг и диклофенака в дозе 150 мг.
Таблица 1
Показатели подтвержденных тромботических осложнений от сердечно-сосудистой системы (медаль объединены)
Осложнение | ЭТОРИКОСИБ (N = 16819) 25836 пациента лет | Diclofanman. (N = 16483) 24766 пациента-лет | Сравнение между группами лечения | |||
Индикатор † (95% ди) | Индикатор † (95% ди) | Относительный риск (95% ди) | ||||
Подтверждено серьезные тромботические боковые реакции из сердечно-сосудистой системы | ||||||
Согласно протоколу | 1,24 (1,11; 1,38) | 1.30 (1.17; 1.45) | 0,95 (0,81; 1.11) | |||
Путем намерения быть леченным | 1,25 (1,14; 1,36) | 1.19 (1.08; 1.30) | 1.05 (0,93; 1.19) | |||
Подтвержденные осложнения от сердца | ||||||
Согласно протоколу | 0,71 (0,61; 0,82) | 0,78 (0,68; 0,90) | 0,90 (0,74; 1.10) | |||
Путем намерения быть леченным | 0,69 (0,61; 0,78) | 0,70 (0,62; 0,79) | 0,99 (0,84; 1.17) | |||
Подтверждено цереброваскулярные осложнения | ||||||
Согласно протоколу | 0,34 (0,28; 0,42) | 0,32 (0,25; 0,40) | 1.08 (0,80; 1.46) | |||
Путем намерения быть леченным | 0,33 (0,28; 0,39) | 0,29 (0,24; 0,35) | 1.12 (0,87; 1.44) | |||
Подтвержденные осложнения от периферических сосудов | ||||||
Согласно протоколу | 0,20 (0,15; 0,27) | 0,22 (0,17; 0,29) | 0,92 (0,63; 1.35) | |||
Путем намерения быть леченным | 0,24 (0,20; 0,30) | 0,23 (0,18; 0,28) | 1.08 (0,81; 1.44) | |||
† Осложнения на 100 пациентов-лет; Di = интервал доверия N = общее количество пациентов в популяции протокола Согласно протоколу: все осложнения во время изучаемой терапии или в течение 14 дней после его прекращения (в том числе у пациентов, которые получили <75% учебного препарата или принятые неисследованные НПВП> 10% от общего числа). В соответствии с намерением к лечению: все подтвержденные осложнения до конца исследования (включая пациентов, которые могут пройти помехи, не связаны с исследованием, с последующим прекращением потребления препарата исследования). Общее количество рандомизированных пациентов: n = 17412 в группе этаракосибуса и 17289 в группе Diclofenac. | ||||||
Индикатор сердечно-сосудистой смертности, а также общей смертности был аналогичен группами лечения с этирикоксибом и диклофенаком.
Сердечные осложнения
Приблизительно 50% пациентов, принятых в исследовании медали, имели артериальную гипертензию в анамнезе. В этом исследовании частота расторжения лечения из-за возникновения побочных реакций, связанных с артериальной гипертензией, была статистически выше для Otorcoxib, чем для диклофенака. Частота такой стороны реакции, как застойная сердечная недостаточность (останавливая препарат и серьезные реакции), была аналогична введению Ethoricoxib 60 мг, а при приеме диклофенака 150 мг, но частота этих реакций было выше при приеме этаракосиба 90 Mg по сравнению с Diclofenac 150 мг (статистически значимая разница для этнококсиба 90 мг по сравнению с 150 мг диклофенака в кохотной медалью OA). Частота подтвержденных побочных реакций, связанных с застойной сердечной недостаточностью (явления, которые были серьезными и привели к госпитализации или визиту к отделению неотложной помощи), было немного выше при получении этаракосибы по сравнению с приемом диклофенака 150 мг, и этот эффект зависел от дозы. Частота расторжения лечения из-за возникновения побочных реакций, связанных с отеком, была значительно выше при введении этирикоксибибы по сравнению с введением диклофенака 150 мг, и этот эффект зависел от дозы (статистически значимой разницы для этаракосибиба 90 мг, но не для Ethoracoxib 60 мг).
Результаты сердца, полученные в исследованиях Edge и Edge II, соответствуют этим данным, сообщаемым в исследовании медали.
В отдельных исследованиях программы медали абсолютная частота расторжения лечения в любой группе лечения этарикоксиба (60 мг или 90 мг) составляла 2,6% для артериальной гипертонии до 1,9% для отеков и до 1,1% для застойной сердечной недостаточности. В то же время более высокая частота отмены было наблюдалось для этогооксийб с 90 мг, чем для Ethoricoxib 60 мг.
Результаты желудочно-кишечного терпимости в программе медали
Значительно меньшее указание препарата из-за возникновения любого клинического осложнения от GST (например, диспепсии, боли в животе, язвах) наблюдалось при использовании Otorcoxib, чем Diclofenac, каждая из трех исследований программы медали. Индикаторы отмены препарата из-за клинических реакций из желудочно-кишечного полоса на 100 пациентов на весь период исследования были следующими: 3.23 для этаракоксиб и 4,96 для диклофенака в исследовании медали; 9.12 для Otorcoxib и 12.28 для Diclofenac в краевом исследовании; 3.71 для ethinkoxib и 4.81 для Diclofenac в Edge II исследований.
Результаты программы медали по отношению к безопасности
Общие реакции верхних ворот определяются как перфорации, язвы и кровотечение. Подгруппа общих реакций от верхних ворот, которая считалась сложной, включала перфорации, препятствие и осложненное кровотечение; Подгруппа общих реакций из верхних ворот, которая считалась несложной, включала несложные кровотеченные и несложные язвы. Значительно меньшая частота общих реакций от верхних гастродей наблюдалась при использовании Otorcoxib, чем Diclofenac. Не было существенной разницы между Otorcoxyb и Diclofenac относительно частоты сложных реакций. Для подгрупп таких реакций, как кровотечение в верхних воротах (комбинированных сложных и несложных), не было существенной разницы между Otorcoxib и Diclofenac. Преимущество Otorcoxiba относительно влияния на верхние ворота по сравнению с диклофенаком, не было статистически значимым у пациентов, которые одновременно используются в качестве аспирина в низких дозах (примерно 33% пациентов).
Частотный индикатор 100 годов пациента подтвержденных сложных и неосложенных клинических реакций от верхнего отдела (перфорация, язвы и кровотечения) составлял 0,67 (95% ди 0,57, 0,77) для отогоксиб и 0,97 (95% ди 0,85, 1.10) для диклофенака, с Относительный риск 0,69 (95% ди 0,57, 0,83).
Определены индикатор частоты подтвержденных реакций от верхних ворот у пациентов старшего возраста. Наибольшее снижение наблюдалось у пациентов ≥75 лет (1,35 [95% ди 0,94, 1,87]] 100 пациентов-летных реакций для отоксиба по сравнению с 2,78 [95% ди 2,14, 3,56] для диклофенака.
Показатели частоты подтвержденных клинических реакций нижних ворот (перфорация тонких или крупных кишечников, препятствий или кровотечения) статистически не отличались при использовании Otorcoxib и Diclofenac.
Результаты медаль по отношению к безопасности печени
Этикоксиб был связан с статистически значимой более низкой частотой препарата, чем диклофенак, из-за возникновения побочных реакций из печени. В Современной программе медаль 0,3% пациентов, используемых Эфиноксимом, и 2,7% пациентов использовали диклофенац, прекращали употребление препаратов из-за возникновения побочных реакций из печени. Индикатор 100 пациентов-лет составлял 0,22 при использовании OTORCOXIB и 1,84 при использовании диклофенака (P-значение p было <0,001 для этарикоксиба по сравнению с диклофенаком). Однако в программе медали большинство побочных эффектов от печени не были серьезными.
Дополнительные данные безопасности для сердечно-сосудистой системы относительно тромботических осложнений
В ходе клинических исследований, за исключением исследования медали, примерно 3 100 пациентов получали IAtorcoxib в дозах ≥60 мг в день в течение 12 недель и дольше. Не было существенной разницы в индикаторе подтвержденных серьезных тромботических сердечно-сосудистых событий у пациентов, которые взяли EORCOXIB в дозе ≥60 мг, плацебо или других НПВП (за исключением Naproxen). Тем не менее, показатель для такой реализации был выше у пациентов, которые получали эторикоксибу по сравнению с теми, кто получил напроксена в дозе 500 мг 2 раза в день. Разница между антитромботической активностью между некоторыми НПВП, которые ингибируют Cox-1 и селективные ингибиторы COX-2, могут быть клинически значимыми у пациентов в риске тромбоэмболических осложнений. Выборочные ингибиторы Cox-2 снижают образование системных (и, следовательно, возможно, эндотелиального) простациклина без влияния на тромбоцитарный тромбоксан. Клиническое значение этих данных неизвестно.
Дополнительные данные безопасности для пистолета
В течение двух 12-недельных двойных слепых эндоскопических исследований совокупная частота гастродуоденальных язв была значительно ниже у пациентов, получающих лечение этирикоксиком в дозе 120 мг 1 раз в день, чем у пациентов, получающих лечение для дозы 500 мг 2 раза день или ибупрофен в дозе 800 мг 3 раза в день. Частота возникновения язв была выше при использовании Otorcoxib, чем плацебо.
Исследование функции почек у пожилых пациентов
У ході рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію з сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200-мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію з сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати порівняння показали підвищення відносно плацебо систолічного артеріального тиску; проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна порівняно з початковим рівнем для систолічного тиску: еторикоксиб 7,7 мм рт.ст., целекоксиб 2,4 мм рт.ст., напроксен 3,6 мм рт.ст.).
Фармакокінетик а.
Абсорбція .
Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення C max = 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (T max ) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC 0‑24 становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.
При прийомі препарату у дозі 120 мг під часїди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням С max на 36 % та збільшенням Т max на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час клінічних досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.
Розподіл .
Еторикоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми крові людини з концентраціями від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.
Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар'єр у щурів.
Метаболізм .
Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1% дози виділяється із сечею у вигляді вихідного препарату. Основний шлях метаболізму ‒ це формування похідної 6'-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo . Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися invivo .
У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериватеторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.
Виведення .
Після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного препарату виводиться із сечею, і 20 % ‒ з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2% виводиться у вигляді незміненого препарату.
Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю через метаболізм з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг один раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.
Окремі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку . Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.
Стать . Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.
Порушення функції печінки . У пацієнтів з легкою формою порушення функції нирок (5‑6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16% більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірною формою порушення функції нирок (7‑9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг один раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжкими формами порушення функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу ‒ приблизно 50 мл/хв).
Діти. Фармакокінетика еторикоксибу в дітей (віком до 12 років) не вивчалась.
У ході досліджень фармакокінетики (n=16), що проводилось за участю підлітків (віком від 12 до 17 років), фармакокінетика у пацієнтів з масою тіла 40-60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та у пацієнтів з масою тіла більше 60 кг, яким призначали препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу дітям не встановлені.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом.
Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов'язаного зі стоматологічними операціями.
Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.
Протипоказання.
Препарат Аркоксія ® протипоказаний:
- при гіперчутливості до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату;
- при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;
- пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);
- у період вагітності та годування груддю;
- при тяжких порушеннях функції печінки (альбумін сироватки крові <25 г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
- якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;
- дітям віком до 16 років;
- при запальних захворюваннях кишечнику;
- при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ-ІV);
- пацієнтам з артеріальноюгіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт.ст. та недостатньо контролюються;
- при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.
Взаємодіяз іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
Пероральні антикоагулянти . У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% протромбінового часу Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.
Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністирецепторів ангіотензину ІІ . Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.
Ацетилсаліцилова кислота . У ході дослідження за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до збільшення частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.
Циклоспорин та такролімус . Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів .
Літій. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.
Метотрексат . У ході двох досліджень вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60, 90 або 120 мг один раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.
Пероральні контрацептиви . Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному призначенні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення AUC 0-24 етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC 0-24 етинілестрадіолу на 50–60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам'ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад тромбоемболії вен у жінок групи ризику).
Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон'юговані естрогени (0,625 мг Премарину™), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC 0-24 у рівноважному стані некон'югованого естрону (на 41%), еквіліну (на 76%) і 17-β-естрадіолу (на 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 і 90 мг), не вивчався. Порівняно зі збільшенням при монотерапії препаратом Премарин™ дозування з 0,625 до 1,25 мг, вплив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC 0-24 ) естрогенних компонентів препарату Премарин™ був меншим, ніж на половину. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз препарату Премарин™ одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги такі збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.
Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.
Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігався вплив на показник AUC 0-24 у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалось збільшення показника С max дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами
Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив чисельних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (такими як пероральний сальбутамол та міноксидил).
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP
За даними досліджень invitro , не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У ході досліджень за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.
Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу
Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo . Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались invivo .
Кетоконазол . Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).
Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.
Рифампіцин . Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватись повторним проявом симптомів. В той час як такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.
Антациди. Антацидні препарати не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.
Особливості застосування.
Вплив на шлунково-кишковий тракт
Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.
З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.
Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності стосовно безпеки щодо шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота та нестероїдних протизапальних засобів + ацетилсаліцилова кислота.
Вплив на серцево-судинну систему
Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженості реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.
Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.
Вплив на нирки
Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції у пацієнтів з існуючим вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.
Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія
Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. в розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» . З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів, слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.
Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом,та особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім – періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Вплив на печінку
Про підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) повідомлялось приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30, 60 та 90 мг на добу.
Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вищих за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.
Загальні вказівки
Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Слід забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.
З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.
Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків‒протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.
При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.
З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Препарат Аркоксія ® , таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.
Період годування груддю
Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. Відомо, що у щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Аркоксію ® застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі натще. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.
Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Слід періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Остеоартрит
Рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім послабленням симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Ревматоїдний артрит
Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.
Анкілозуючий спондил іт
Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.
У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит
Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.
Післяопераційний біль, пов'язаний із стоматологічним оперативним втручанням Рекомендована доза – 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання.
Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:
- доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;
- доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;
- доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добувпродовж максимального періодулікування 8 днів;
- доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.
Пацієнти літнього віку
Немає необхідності в корекції дозування пацієнтам літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.
Порушення функції печінки
Незалежно від показання пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.
Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня, тому препарат слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки (≥10балів за шкалою Чайлд-П'ю); тому препарат протипоказаний таким пацієнтам.
Порушення функції нирок
Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв протипоказано.
Діти.
Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.
Передозування.
У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не викликав істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були зіставними з профілем безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).
У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримуючих заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та у разі необхідності ‒ проведення підтримуючого лікування.
Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитоніального діалізу.
Побічні реакції.
Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 7152 пацієнтів, включаючи 4614 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).
Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.
У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активним препаратом порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості».
У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-генікологічних хірургічних втручань, включаючи 1222 пацієнти, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід)
Таблиця 2
Клас системи органів | Побічні реакції | Категорія частоти* |
Інфекції та інвазії | альвеолярний остит | часто |
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту | нечасто | |
Порушення з боку крові і лімфатичної системи | анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія | нечасто |
Порушення з боку імунної системи | гіперчутливість ‡ ß | нечасто |
ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок ‡ | рідко | |
Розлади метаболізму і харчування | набряки/затримка рідини | часто |
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла | нечасто | |
Психічні порушення | тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації ‡ | нечасто |
сплутаність свідомості ‡ , неспокійний стан ‡ | рідко | |
Порушення з боку нервової системи | запаморочення, головний біль | часто |
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість | нечасто | |
Порушення з боку органів зору | нечіткість зору, кон'юнктивіт | нечасто |
Порушення з боку органів слуху і вестибулярного апарату | шум у вухах, запаморочення | нечасто |
Порушення з боку серця | серцебиття, аритмія ‡ | часто |
фібриляція передсердь, тахікардія ‡ , застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія ‡ , інфаркт міокарда § | нечасто | |
Порушення з боку судинної системи | гіпертензія | часто |
припливи крові, інсульт § , транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз ‡ , васкуліт ‡ | нечасто | |
Порушення з боку органів дихальної системи, грудної клітки і середостіння | бронхоспазм ‡ | часто |
кашель, диспное, носова кровотеча | нечасто | |
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту | біль у животі | дуже часто |
запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в ділянці епігастрію, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині | часто | |
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит ‡ | нечасто | |
Порушення з боку гепатобіліарної системи | підвищення АЛТ, підвищення АСТ | часто |
гепатит ‡ | рідко | |
печінкова недостатність ‡ , жовтяниця ‡ | рідко † | |
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини | екхімоз | часто |
набряк обличчя, свербіж, висип, еритема ‡ , кропив'янка ‡ | нечасто | |
синдром Стівенса-Джонсона ‡ , токсичний епідермальний некроліз ‡ , стійка медикаментозна еритема ‡ | рідко † | |
Порушення з боку опорно-рухової системи і сполучної тканини | спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість | нечасто |
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи | протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові,ниркова недостатність/дисфункція | нечасто |
Порушення загального стану та пов'язані зі способом застосування | астенія/втома, грипоподібні симптоми | часто |
біль у грудній клітці | нечасто | |
Лабораторні дослідження | підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти | нечасто |
зниження рівня натрію в крові | рідко | |
* Визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). ‡ Побічна реакція ідентифікована у ході посмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані по показаннях та затвердженій дозі). † Визначалася відповідно до вимог Керівництва з короткої характеристики на лікарський засіб (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали препарат Аркоксія ® в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n=15 470). ß Гіперчутливість включає поняття алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія. § За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і активного препарату порівняння досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокардата інсульт. Малоймовірно, що абсолютний ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасто). | ||
При застосуванні НПЗП повідомлялося про такі серйозні побічні реакції, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром.
Термін придатності.
3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди / MerckSharp&DohmeB.V., theNetherlands.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності:
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди / Waarderweg 39, 2031 BNHaarlem, theNetherlands.
ЭТОРИКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа