Личный кабинет
АЗИМЕД порошок для оральной суспензии 200мг/5мл фл. 15мл
rx
Код товара: 748419
Производитель: Киевмедпрепарат (Украина, Киев)
2 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Азимированные 200 мг/5 мл
Азимированные 200 мг/5 мл
Хранилище:
Активное вещество: азитромицин;
5 мл суспензий содержат дигидрат азитромицина с точки зрения азитромицина 200 мг;
Экспцинаты: сахароза, фосфат натрия, гидроксипропилцеллюлоза, ксантановая камедь, диоксидная диоксида кремния, ароматизатор вишни, ароматизатор банана, ароматизание ванили.
Дозировка формы
Порошок для пероральной подвески.
Основные физико -химические свойства:
Порошок от белого до желтовато-белого с характерным запахом банана, ванили и вишни.
Извлеченная подвеска представляет собой однородную подвеску от белого до светло -желтого с характерным запахом банана, ванили и вишни.
Фармакотерапевтическая группа
Антимикробные препараты для системного использования. Антибактериальные препараты для системного использования. Макролиды, линкосамиды и стрептограмма. Азитромицин.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Азитромицин - это макролидный антибиотик, который принадлежит азалидной группе. Молекула образуется в результате введения атома азота в лактоновое кольцо эритромицина А. Механизм действия азитромицина заключается в ингибировании синтеза бактериального белка путем связывания с рибосомами 50S и ингибированием перемещения пептида.
Механизм сопротивления.
Полная перекрестная резистентность существует среди Streptococcus pneumoniae, бета-гемолитического стрептококка группы A, Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus, в том числе позолоченный стафилокок и MRS) IV.
Распространенность приобретенной устойчивости может отличаться в зависимости от местности и времени для выбранных видов, поэтому необходима локальная информация о сопротивлении, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости вы можете обратиться к квалифицированному совету, если актуальная распространенность устойчивости является, когда эффективность препарата в лечении, по крайней мере, некоторых видов инфекций, сомнительна.
Спектр антимикробного действия азитромицина
Обычно чувствительные виды
Аэробно -грам -позитивные бактерии
Стафилококк, чувствительный к метициллину
Streptococcus pneumoniae-чувствительный
Streptococcus pyogenes
Аэробные грамм -отрицательные бактерии
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Legionella pneumophila
Moraxella Catarrhalis
PASTEURELLA MULTOCIDA
Анаэробные бактерии
Clostridium perfringens
Fusobacterium spp.
Prevotella spp.
Porphyrimonas spp.
Другие микроорганизмы
Chlamydia trachomatis
Chlamydia pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Типы, для которых приобретенное сопротивление может быть проблемой
Аэробно -грам -позитивные бактерии
Streptococcus pneumoniae с промежуточной чувствительностью к пенициллину и устойчивым к пенициллину
Врожденные устойчивые организмы
Аэробно -грам -позитивные бактерии
Enterococcus faecalis
Стафилококки MRSA, MRSE*
Анаэробные бактерии
Бактероидные бактероиды группа бактероидов fragilis
*Метициллин -резистентный Staphylococcus aureus очень широко распространен, приобретается с резистентностью на макролиде и был указан здесь из -за редкой чувствительности к азитромицину.
Фармакокинетика.
Устная биодоступность составляет приблизительно 37 %. Максимальная концентрация в сыворотке достигается через 2-3 часа после приема препарата.
Во внутреннем введении азитромицин распределяется по всему организму. Фармакокинетические исследования показали, что концентрация азитромицина в тканях намного выше (50 раз), чем в плазме крови, что указывает на сильное связывание препарата с тканями.
Связывание с сывороточными белками варьируется в зависимости от концентраций в плазме и колеблется от 12 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл в сыворотке. Воображаемый объем распределения в равновесии (VVSS) составил 31,1 л/кг.
Конец периода полураспада плазмы полностью отражает период полураспада тканей в течение 2-4 дней.
Приблизительно 12 % внутривенного азитромицина выделяется в моче в течение следующих трех дней. Особенно высокие концентрации постоянного азитромицина были обнаружены в желчи человека. Десять метаболитов также были обнаружены в желчи, которые были образованы с помощью N- и O-деметилирования, гидроксилирования дезозаминов и кольца Aglycone и расщепления конъюгата кладиноза. Сравнение результатов жидкой хроматографии и микробиологического анализа показало, что метаболиты азитромицина не являются микробиологически активными.
Индикация:
Инфекции, вызванные микроорганизмом, чувствительными к азитромицину:
инфекции ООН -органов (бактериальный фарингит/тонзиллит, синусит, средний отит);
инфекции дыхательных путей (бактериальный бронхит, не -госпитальная пневмония);
Инфекции кожи и мягких тканей: мигрирующая эритема (начальная стадия болезни Лайма), эрисипела, импетиго, вторичные пиодерматозы.
Противопоказание:
Гиперчувствительность к азитромицину, эритромицину или любому макролиду или кетоидному антибиотику, или к любому другому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими формами взаимодействия
Антациды. При изучении влияния сопутствующего использования антацид на фармакокинетику азитромицина не наблюдалось никаких изменений в биодоступности, хотя концентрация пика в плазме в азитромицине снизилась примерно на 25 %. Азитромицин и антациды не должны принимать одновременно.
Цетиризин. У здоровых добровольцев, с одновременным использованием азитромицина в течение 5 дней с цетиризином 20 мг в состоянии равновесия, не наблюдалось фармакокинетического взаимодействия или значительных изменений в интервале QT.
Диданозин. При одновременном использовании ежедневных доз 1200 мг азитромицина из 400 мг диданозина в день у шести ВИЧ-позитивных добровольцев, не было никакого влияния на фармакокинетику диданозина в состоянии равновесия не было обнаружено по сравнению с плацебо.
Дигоксин и Колхицин. Сообщалось, что сопутствующее использование макролидных антибиотиков, включая азитромицин и субстраты P-гликопротеинов, такие как дигоксин и колхицин, приводит к повышению уровня субстрата P-гликопротеина в сыворотке. Следовательно, с сопутствующим использованием азитромицина и субстрата P-гликопротеина, такого как дигоксин, необходимо учитывать возможность увеличения концентрации субстрата в сыворотке.
Зидовудин. Одноразовые дозы 1000 мг и множественные дозы 1200 мг или 600 мг азитромицина оказали небольшое влияние на фармакокинетику в плазме или вывод мочи зидовудина или его метаболитов глюкуронидов. Однако потребление азитромицина увеличивало концентрацию фосфорилированного зидовудина, клинически активного метаболита, в мононуклеарном языке в периферической циркуляции. Клиническое значение этих данных неясно, но может быть полезно для пациентов.
Азитромицин не имеет существенного взаимодействия с печеночной системой цитохрома P450. Считается, что препарат не имеет фармакокинетического взаимодействия лекарств, характерного для эритромицина и других макролидов. Азитромицин не вызывает индукцию или инактивацию печеночного цитохрома P450 через цитохром-метаболитный комплекс.
Рог. Из -за теоретической возможности эрготизма одновременное введение азитромицина с производными не рекомендуется.
Фармакокинетические исследования использования азитромицина и следующих препаратов, чей метаболизм в основном связан с участием цитохрома, был проведен
P450.
Аторвастатин. Сопутствующее использование аторвастатина (10 мг в день) и азитромицина (500 мг в день) не вызывало изменений в концентрациях аторвастатина в плазме (на основе анализа ингибирования hmg CoAредуктазы). Однако в период после маркетинга случаи рабдомиолиза были зарегистрированы у пациентов, которые использовали азитромицин со статинами.
Карбамазепин. При изучении фармакокинетического взаимодействия у здоровых добровольцев азитромицин не оказывал существенного влияния на уровни карбамазепина в плазме или на его активные метаболиты.
Циметидин. В фармакокинетическом исследовании воздействия одной дозы циметидина, взятого за 2 часа до введения азитромицина на фармакокинетику азитромицина, не наблюдалось никаких изменений в фармакокинетике азитромицина.
Пероральные антикоагулянты типа кумарин. При изучении фармакокинетического взаимодействия азитромицин не изменил антикоагулянтный эффект одной дозы 15 мг варфарина, предписанного здоровым добровольцам. В период после маркетинга сообщения о потенциале антикоагулянтного эффекта были получены после сопутствующего использования азитромицина и пероральных антикоагулянтов, таких как кумарин. Хотя причинно -следственная связь не была установлена, необходимость в частого мониторинга протромбинового времени следует учитывать при назначении азитромицина пациентам, получающим пероральные антикоагулянты типа кумарина.
Циклоспорин. Фармакокинетическое обследование с участием здоровых добровольцев, которые получали пероральную дозу азитромицина 500 мг/день в течение 3 дней, а затем была продемонстрирована одна пероральная доза циклоспорина 10 мг/кг, значительное увеличение CMAX и AUC0-5 циклоспорина. Поэтому при использовании этих лекарств следует проявлять осторожность. Если необходимо сопутствующее использование этих препаратов, следует контролировать уровни циклоспорина, а доза скорректируется соответствующим образом.
Эфавиренц. Сопутствующее использование однократной дозы азитромицина 600 мг и 400 мг эфавиренца в день в течение 7 дней не вызывало какого -либо клинически значимого фармакокинетического взаимодействия.
Флуконазол. Сопутствующее использование одной дозы азитромицина 1200 мг не приводит к изменению фармакокинетики однократной дозы флуконазола 800 мг. Общее воздействие и половина жизни азитромицина не изменились с одновременным использованием флуконазола, но клинически небольшое снижение CMA (18 %) азитромицина наблюдалось.
Индеинавир. Одновременное использование одной дозы азитромицина 1200 мг не вызывает статистически значимого влияния на фармакокинетику индинавира, которая принимается в дозе 800 мг 3 раза в день в течение 5 дней.
Метилпреднизолон. При изучении фармакокинетического взаимодействия у здоровых добровольцев азитромицин существенно не влиял на фармакокинетику метилпреднизолона.
Мидазолам. У здоровых добровольцев сопутствующее использование азитромицина 500 мг в день в течение 3 дней не вызывало клинически значительных изменений в фармакокинетике и фармакодинамике кодазолама, которая использовалась в качестве одноразовой дозы 15 мг.
Налинавир. Сопутствующее использование азитромицина (1200 мг) и нелавира в концентрациях равновесия (750 мг 3 раза в день) вызывает увеличение концентрации азитромицина. Клинически значимые побочные эффекты не наблюдались, поэтому нет необходимости корректировать дозу.
Рифабутин. Сопутствующее использование азитромицина и рифабутина не влиял на концентрацию этих препаратов в сыворотке. Нейтропения наблюдалась у субъектов, которые были взяты в то же время азитромицин и рифабутин. Хотя нейтропения была связана с использованием рифабутина, причинно -следственная связь с одновременным введением азитромицина не была установлена.
Силденафил. У здоровых мужских добровольцев не было получено никаких доказательств азитромицина (500 мг в день в течение 3 дней) по значению AUC и CMAX Sildenafil или его основного циркулирующего метаболита.
Терфенадин. Фармакокинетические исследования не сообщают о взаимодействии между азитромицином и терфенадина. В некоторых случаях возможность такого взаимодействия не может быть исключена; Тем не менее, нет особых данных о наличии такого взаимодействия.
Теофиллин. Не существует данных о клинически значимом фармакокинетическом взаимодействии с одновременным использованием азитромицина и здоровых добровольцев теофиллина.
Триазолам. Сопутствующее использование здоровых добровольцев азитромицина 500 мг в первый день и 250 мг второго дня с 0,125 мг триазолама значительно не влиял на все фармакокинетические скорости триазолама по сравнению с триазоламом и плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. Сопутствующее использование двойной концентрации триметоприма/ сульфаметоксазола (160 мг/ 800 мг) в течение 7 дней с азитромицином 1200 мг в течение 7 дней не оказало существенного влияния на максимальные концентрации, общее воздействие или экскрецию с мочой. Значение концентраций азитромицина в сыворотке соответствовало тем, что наблюдалось в других исследованиях.
Гидроксихлорокин. Азитромицин следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих интервалы QT, и может вызвать сердечную аритмию, такую как гидроксихлорокин.
Особенности на приложении:
Аллергические реакции. Как и в случае с эритромицином и другими макролидными антибиотиками, сообщалось о редких серьезных аллергических реакциях, включая ангиорозный отек и анафилаксию (в отдельных случаях - со смертью), дерматологические реакции, включая острые обобщенные экзантематозные. Некоторые из этих реакций, вызванных азитромицином, вызвали рецидивирующие симптомы и требовали длительного мониторинга и лечения.
Нарушенная функция печени. Поскольку печень является основным способом выведения азитромицина, пациенты с серьезным заболеванием печени должны быть тщательно назначены. Сообщалось о случаях слухи гепатита, что вызывает опасную жизнь печеночную недостаточность при получении азитромицина. Некоторые пациенты могут иметь историю заболевания печени или использовали другие гепатотоксические препараты.
Тесты/тесты функции печени должны проводиться в случае признаков и симптомов дисфункции печени, таких как быстро развивающаяся астения и сопровождаемая желтой, темной мочой, тенденцией к кровотечению или печеночной энцефалопатии.
В случае нарушения функции печени использование азитромицина следует прекратить.
Рог. У пациентов, получающих производные рога, сопутствующее использование некоторых макролидных антибиотиков способствует быстрому развитию эрготизма. Нет данных о возможности взаимодействия между производными рога и азитромицином. Однако из -за теоретической возможности эрготизма азитромицин не должен вводить одновременно с производными рога.
Суперинфекции. Как и в случае с другими антибиотиками, рекомендуется контролировать признаки суперинфекции, вызванные нечувствительными организмами, включая грибы.
Принимая почти все антибактериальные препараты, в том числе азитромицин, сообщалось о диареи, ассоциированной с Clostridium difficile (CDAD), серьезность которой варьировалась от легкой диареи до смерти от смертельной. Лечение антибактериальными препаратами изменяет нормальную флору в толстой кишке, что приводит к чрезмерному росту C. difficile.
C. difficile производит токсины A и B, которые способствуют развитию CDAD. C. Радисциле штаммы того, что гиперпродуцирующие токсины являются причиной повышенной заболеваемости и смертности, поскольку эти инфекции могут быть устойчивы к антимикробной терапии и требуют Collecom. Следует учитывать развитие CDAD у всех пациентов с диареей, вызванной антибиотиками. Требуется тщательная история болезни, так как сообщалось, что CDAD может проходить в течение двух месяцев после принятия антибактериальных препаратов.
Нарушенная почечная функция. Пациенты с тяжелой дисфункцией почек (скорость клубочковой фильтрации <10 мл/мин) имели 33 % увеличение воздействия системного азитромицина.
Удлинение реполяризации сердца и интервала QT, которые увеличивали риск сердечной аритмии и желудочков (Torsade de Pointes), наблюдалось при лечении других макролидных антибиотиков, включая азитромицин. Поскольку условия, сопровождаемые повышенным риском аритмий желудочковых аритмий (включая торсад -де -пункты), могут привести к остановке сердца, азитромицин следует назначать с осторожностью у пациентов с существующими проаритмическими состояниями (особенно женщин и пожилых пациентов), включая пациентов: пациенты: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: Пациенты:: пациенты:: пациенты:: пациенты:: Пациенты::
с врожденным или зарегистрированным пролонгацией интервала QT;
which currently undergo treatment with the use of other active substances, which are known to prolong the QT interval, such as antiarrhythmic drugs of classes IA (quinidine and prokaryamide) and III (dophetic, amiodarone and sotalol), cisapride and terfenadine, neuroleptic drugs, такие как пимозид; антидепрессанты, такие как циталопрам, а также фторхинолоны, такие как моксифлоксацин и левофлоксацин;
с нарушением метаболизма электролита, особенно в случае гипокалиемии и гипомагнемии;
С клинически значимой брадикардией, сердечной аритмией или тяжелой сердечной недостаточностью.
Миастения. Обсуждение симптомов миастении или новое развитие миастенического синдрома у пациентов, получающих азитромицин.
Стрептококковые инфекции. Pri -likuvanny fparinghytu/tonhelytu, pprihynennenх streptococcus pyogenes, preparatom -waboru юtth gostrina rrototц, stososownoproaphylaktyki rerewmatiчnoї ytakki nemaє odnyх, айкьитер Полем
Другой.
Безопасность и эффективность внутривенного использования азитромицина для лечения инфекций у детей не установлены.
Безопасность и эффективность для профилактики или лечения комплекса Mycobacterium avium не установлены у детей.
Азитромицин в виде порошка для пероральной суспензии содержит сахарозу. Пациенты с редкими наследственными проблемами, связанными с непереносимостью фруктозы, мультикотической организацией глюкозы галактозы или дефицитом сахадазы-изомальтазы, не должны использовать этот препарат.
Препарат содержит фосфат натрия (24,25 мг в 1 мл суспензии). Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Немає адекватних даних про застосування азитроміцину вагітним жінкам. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не відзначено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають у період вагітності тільки тоді, коли користь перевищує ризик.
Період годування груддю
Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводилося.
Плодородие.
Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідома.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
ДОКАЙТИ, КОГДА -ЛИБО , ale -slid -rahoowiouti -omoжlivythe roзviotkupopebhчyniх rerakцц, stakiх jepmorч, halhinahryhryhrh омни, судоми, як, я, Полем
Метод применения и доз:
Азимед порошок для оральної суспензії застосовувати 1 раз на добу, принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди.
У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.
Упаковка містить шприц для дозування і ложечку. Лікар порадить застосовувати ложечку або шприц. Ложечка має розмітки 2,5 мл та 5 мл. Шприц має мінімальну одиницю – 0,1 мл.
Дети:
При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) добова доза азитроміцину становить 10 мг/кг маси тіла, що відповідає 0,25 мл/кг маси тіла готової суспензії. Тривалість лікування становить 3 дні.
Залежно від маси тіла дитини рекомендована така схема дозування суспензії Азимед:
Масса тело (кг) | Добова доза суспензії (мл) | Кратність прийому | Содержимое азитроміцину в добовій дозі суспензії |
15-24 | 5 | 1 раз/добу | 200 мг |
25-34 | 7,5 | 300 мг | |
35-44 | 10 | 400 мг | |
≥ 45 | 12,5 | 500 мг |
Приготування і використання суспензії
У флакон, який містить порошок, необхідно додати дистильовану або прокип'ячену та охолоджену воду.
1. Кришку флакона натиснути донизу і повернути проти руху годинникової стрілки.
2. З чистого посуду за допомогою шприца для дозування відміряти відповідну кількість води (8,3 або 14,5 мл) та додати у флакон із порошком:
Флакон із порошком для приготування 15 мл оральної суспензії 200 мг/5 мл: до вмісту флакона додати 8,3 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії становить приблизно 20 мл*.
Флакон з порошком для приготування 30 мл оральної суспензії 200 мг/5 мл: до вмісту флакона додати 14,5 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії становить приблизно 35 мл*.
* Після розчинення порошку флакон буде містити додаткові 5 мл суспензії (для компенсації можливих втрат суспензії при застосуванні).
Об'єм флакона (див. на етикетці)** | Кількість води, що необхідно додати у флакон для отримання суспензії (мл) |
15 мл | 8,3 |
30 мл | 14,5 |
**Інформація щодо об'єму флакона розміщена на коробці та етикетці флакона.
3. Занурити шприц у суспензію і, витягаючи поршень догори, відміряти необхідну кількість суспензії.
4. Якщо у шприці є пухирці повітря, слід повернути препарат у флакон і повторити процедуру 3.
5. Розташувати дитину як для годування.
6. Край шприца покласти у рот дитині і поволі витісняти вміст.
7. Дати дитині можливість поступово проковтнути всю кількість.
8. Після приймання препарату дати дитині випити трохи чаю або соку, щоб змити і проковтнути залишки суспензії у ротовій порожнині.
9. Використаний шприц розібрати, промити проточною водою, висушити і зберігати у сухому і чистому місці разом із препаратом.
10. Після того як дитина прийняла останню дозу препарату, шприц і флакон слід утилізувати.
При мігруючій еритемі тривалість лікування становить 5 днів. У 1-й день слід прийняти
20 мг/кг маси тіла азитроміцину, що відповідає 0,5 мл/кг готової суспензії. З 2-го по 5-й день приймати по 10 мг/кг маси тіла, що відповідає 0,25 мл/кг готової суспензії.
Загальна курсова доза становить 60 мг/кг.
Дні лікування | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Добова доза (мл/кг) | 0,5 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 |
Було показано, що азитроміцин ефективний при лікуванні стрептококового фарингіту у дітей у вигляді одноразової дози в 10 мг/кг або 20 мг/кг протягом 3 днів. При порівнянні цих двох доз у клінічних дослідженнях була виявлена подібна клінічна ефективність, хоча бактеріальна ерадикація була більш значною при добовій дозі в 20 мг/кг. Однак зазвичай препаратом вибору у профілактиці фарингіту, спричиненого Streptococcus pyogenes, та ревматичного поліартриту, який виникає як вторинне захворювання, є пеніцилін.
Взрослые
При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг: по 500 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 3 дні.
При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г: у 1-й день слід прийняти 1 г, потім по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Тривалість лікування становить 5 днів.
Пацієнти літнього віку.
Для людей літнього віку немає необхідності змінювати дозування.
Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
У пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 мл/хв) можна використовувати те ж саме дозування, що й у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв).
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов'язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводили.
Дети.
Застосовувати дітям з масою тіла більше 15 кг. Дітям з масою тіла менше 15 кг рекомендується призначати Азимед®, 100 мг/5 мл.
Передозування
Досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху. У разі передозування, при необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримуючих лікувальних заходів.
Побічні ефекти
У нижченаведеній таблиці відповідно до класу систем та органів та частоти виникнення вказано побічні реакції, визначені у клінічних дослідженнях і в період постмаркетингового спостереження, які спостерігалися при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину. Побічні реакції, зареєстровані в період постмаркетингового спостереження, виділені курсивом. Групи за частотою проявів визначали за такою шкалою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначено у порядку зменшення їхньої тяжкості.
Клас систем та органів | Небажана реакція | Частота |
Інфекції та інвазії | Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт | Не часто |
Псевдомембранозний коліт | Частота невідома | |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія | Не часто |
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія | Частота невідома | |
З боку імунної системи | Ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості | Не часто |
Анафілактична реакція | Частота невідома | |
З боку обміну речовин | Анорексия | Не часто |
З боку психіки | Нервозність, безсоння | Не часто |
Ажитація | Редко | |
Агресивність, тривога, делірій, галюцинації | Частота невідома | |
З боку нервової системи | Головная боль | Часто |
Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія | Не часто | |
Непритомність, судоми, гіпестезія, психомоторна підвищена активність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс | Частота невідома | |
З боку органів зору | Порушення зору | Не часто |
З боку органів слуху | Розлади з боку органів слуху, вертиго | Не часто |
Порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах | Частота невідома | |
З боку серця | Пальпітація | Часто |
Тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження інтервалу QT на ЕКГ | Частота невідома | |
З боку судин | Припливи | Не часто |
Артеріальна гіпотензія | Частота невідома | |
З боку респіраторної системи | Диспное, носова кровотеча | Не часто |
З боку травного тракту | Диарея | Очень часто |
Блювання, біль у животі, нудота | Часто | |
Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини | Не часто | |
Панкреатит, зміна кольору язика | Частота невідома | |
З боку гепатобіліарної системи | Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця | Редко |
Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит | Частота невідома | |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Висипання, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз | Не часто |
Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз | Редко | |
Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами | Частота невідома | |
З боку скелетно-м'язової системи | Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї | Не часто |
Артралгія | Частота невідома | |
З боку сечовидільної системи | Дизурія, біль у нирках | Не часто |
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит | Частота невідома | |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Маткова кровотеча, тестикулярні порушення | Не часто |
Загальні порушення та місцеві реакції | Набряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, периферичний набряк | Не часто |
Лабораторні показники | Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів | Часто |
Підвищений рівень аспартатамінотрансферази, підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищений рівень білірубіну в крові, підвищений рівень сечовини в крові, підвищений рівень креатиніну в крові, зміни показників калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію | Не часто | |
Ураження та отруєння | Ускладнення після процедури | Не часто |
Інформація про небажані реакції, можливо пов'язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.
Побічні реакції, можливо пов'язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex
Клас систем та органів | Побічна реакція | Частота |
З боку обміну речовин | Анорексия | Часто |
З боку нервової системи | Запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія | Часто |
Гіпестезія | Не часто | |
З боку органів зору | Порушення зору | Часто |
З боку органів слуху | Глухота | Часто |
Порушення слуху, дзвін у вухах | Не часто | |
З боку серця | Пальпітація | Не часто |
З боку травного тракту | Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення | Очень часто |
З боку гепатобіліарної системи | Гепатит | Не часто |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Висипання, свербіж | Часто |
Синдром Стівенса–Джонсона, фоточутливість | Не часто | |
З боку скелетно-м'язової системи | Артралгія | Часто |
Загальні порушення та місцеві реакції | Підвищена втомлюваність | Часто |
Дата окончания срока:
2 года.
Термін придатності суспензії – 10 днів.
Условия хранения:
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Приготовану суспензію зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка:
По 600 мг азитроміцину у флаконі для приготування 15 мл оральної суспензії або по 1200 мг азитроміцину у флаконі для приготування 30 мл оральної суспензії. По 1 флакону разом з калібрувальним шприцом та мірною ложечкою у пачці.
Категория выпуска
По рецепту.
Режиссер
ПАТ «Київмедпрепарат».
Адрес
Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа