Личный кабинет
БРИЛИНТА табл. 60 мг №56
rx
Код товара: 479345
Производитель: AstraZeneca (Швеция)
28 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Бриланнт
Брилинта.
Место хранения:
Активное вещество : Тикагралор;
1 таблетка покрыта с помощью корпуса пленки, содержит 60 мг Тиколора;
Вспомогательные вещества : маннит (E 421), гидрофосфат кальция, гидрофосфат натрия гликолят, гидроксипропилцеллюлоза, стеарат магния, гипромелоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 400, черный оксид железа (E 172), оксид железа (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: розовый, круглый, диоксид, покрытый пленкой оболочкой с гравировкой
на одной стороне и гладко напротив.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботический агент. Ингибиторы агрегации тромбоцитов, кроме гепарина. ATT CODE B01A C24.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Бриландию содержит тикагралор, который принадлежит химическому классу циклопентилтриазолопиримидинов (CPTP) и представляет собой пероральный, селективный и обратный антагонист связующего привязки P2Y 12 антагонистов R P2y 12, который предотвращает аденосондондифосфат (ADP) - опосредованный P2Y 12 -преобразовательную активацию и агрегацию тромбоцитов Отказ Tikagrelor не предотвращает привязку ADF, но, связанное с рецептором P2Y 12 , предотвращает передачу сигнала, вызванного ADP. Поскольку тромбоциты участвуют в возбуждении и / или развитии тромботических осложнений атеросклероза, ингибирования функции тромбоцитов, как показано, снижает риск сердечно-сосудистых событий, таких как смерть, инфаркт миокарда (NAM) или инсульта.
Тикагрлор также увеличивает локальные уровни эндогенного аденозина, подавляя балансирующий нуклеозидный конвейер подтипа 1 (ENT-1).
Tikagrelor усиливает эффекты, вызванные аденозиновыми эффектами у здоровых людей, а у пациентов с острым коронарным синдромом (GCS): вазодилатация (определяется повышением коронарного кровотока у здоровых добровольцев и пациентов с GCS; головная боль), ингибирование функции тромбоцитов ( во всей крови) Витро ) и одышка. Однако связь между наблюдаемым увеличением уровня аденозина и клинических результатов (например, смертность явно не устанавливается.
Фармакодинамические эффекты
Начать действие
У пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (CHD) принимают ацетилсалициловую кислоту (спрашивающую), фармакологический эффект тикиловода был быстро проявлен, о чем свидетельствует среднее ингибирование агрегации тромбоцитов (ПАО) для тиЭклора через 0,5 часа после использования нагрузочной дозы. 180 мг на уровне примерно на 41%, причем максимальный эффект pat на 89% через 2-4 часа после дозы использовали в течение 2-8 часов. У 90% пациентов, заключительный показатель PAT 2 часа после использования дозы был> 70%.
Конец действия
Если планируется, что процедура аортокоронарной шунтирования (AKS) планируется, риск кровотечения у пациентов, используемых Тикагрелем, повышен по сравнению с теми, кто принимает клопидогрел, в случае прекращения терапии менее чем за 96 часов до процедуры.
Данные о переходе от одного препарата к другому
Переход от потребления клопидогрела в дозе 75 мг на Tikagrelor в дозе 90 мг два раза в день приводит к абсолютному увеличению ПАО на 26,4%, а переход от Teakelor до клопидогрела приводит к абсолютному снижению PJ 24,5%. Пациенты могут быть переданы из клопидогрела в Teaklor без прерывания эффекта антиагрефата (см. Раздел «Способ применения и доза»).
Клиническая эффективность и безопасность
Клинические доказательства эффективности и безопасности Тиколора были получены в двух исследованиях 3-й фазы:
Платона [ингибирование металета и результаты пациента ингибирование и последствия для пациентов], которые сравнивали тикагралор и клопидогрель, когда они используются в сочетании с заданием и другими стандартными терапией.
Research Pegasus Timi-54 [ P R E V- decent с Tica G Rror of Second ry тромботических событий в больных синдроме High-Ri k k k u Te - профилактика вторичных тромботических событий у пациентов с острым коронарным синдромом от группы высокого риска Ticpler], который сравнил Tikagrelor в сочетании с заданием и лечением только спрашивать.
Исследования Платона (острый коронарный синдром )
В исследовании Платона 18 624 пациента участвовали в последние 24 часа, симптомы нестабильной стенокардии, инфаркт миокарда, без поднятия сегмента ST или инфаркта миокарда, и которые были первоначально обработаны медицинской или с PCV (чрескожным коронарным вмешательство) Акш (аортокоронарное шунтирование).
Клиническая эффективность
На фоне ежедневного введения АСА использование Tikagrelor 90 мг два раза в день было более эффективным, чем клопидогрель в дозе 75 мг в день, в предотвращении первичной комбинированной конечной точки, в которую входили сердечно-сосудистую смерть, инфаркт миокарда (NAM) или инсульт из-за различий в сердечно-сосудистых смертных показателях и их. Пациенты получали погрузочную дозу 300 мг клопидогрела (в случае PKV - возможно, 600 мг) или 180 мг тикиловода.
Эффект был достигнут быстро и поддерживается в течение 12-месячного периода лечения, что обеспечило снижение абсолютного риска (AZR) на 1,9% в год и снижение относительного риска (УЗР) на 16%. Лечение 54 пациентов с GCS Teakelor вместо клопидогрела позволило предотвратить 1 атеротреботическое событие; Лечение пациента Tikelor 91 позволило предотвратить 1 сердечно-сосудистую смерть.
Более эффективность лечения тикаглором по сравнению с клопидогрелем стабильно наблюдалось во многих подгруппах, независимо от массы тела, пола, наличия в истории диабета Mellitus, переходной ишемической атаки или негеморрагического инсульта или реваскуляризации, сопутствующей терапии при наркотиках. В том числе гепарины, ингибиторы GPIIB / IIIA и ингибиторы протонного насоса (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»). Эффективность не зависит от метода лечения, выбранного во время рандомизации (инвазивного или медицинского), как у пациентов с нестабильной стенокардией, инфаркт миокарда без увеличения сегмента ST, а у пациентов с инфарктом миокарда с увеличением сегмента ST.
В регионе было слабо достоверное взаимодействие лекарственных средств, что привело к соотношению рисков (BP) для первичной конечной точки, указывает на пользу Тиколора в других странах мира, но в пользу клопидогрела - в Северной Америке, который было примерно 10% всего исследования населения (P -SeCognition от взаимодействия равен 0,045). Анализ поиска указывает на возможное взаимодействие с дозой в задаче, поскольку с увеличением дозы ASC, наблюдалось снижение эффективности тикаглора. Дозы просят постоянное ежедневное приложение одновременно с препаратом Brilint должна составлять 75-150 мг (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).
Лечение блелевого препарата снижало частоту первичной комбинированной клеммы по сравнению с клопидогрелом, как у пациентов с нестабильной стенокардией, не поднимая сегмент ST, а у пациентов с подъемом сегмента ST. Следовательно, приготовление бриланвирования в дозе 90 мг два раза в день в сочетании с низкими дозами обращения может быть предназначена для пациентов с GCS (нестабильной стенокардией, инфаркт миокарда, не поднимая сегмент ST или инфаркт миокарда с подъемным сегментом), Включая пациенты, которые проводятся лекарственными средствами лечения, перкуссионное коронарное вмешательство (PKV) или аортыкоронарные шунтирование (AKS).
Генетический осмотр Платон.
Генотипирование 10285 пациентов для CYP2C19 и ABCB1 в исследовании PLATO позволило установить соединение между группами в соответствии с генотипом и результатами исследования Платона. Преимущества Tikelor Over Clopidogrel в снижении частоты тяжелых сердечно-сосудистых событий не в значительной степени не зависят от генотипа пациентов CYP2C19 или ABCB1. Общая частота большого кровотечения в исследовании Платона не отличалась между группами Тиколора и Клопидогрела, независимо от генотипа CYP2C19 или ABCB1. Частота не аффиксов большого кровотечения по определению исследования Платона была повышена при использовании Teakelor по сравнению с клопидогрелем у пациентов с отсутствием одного или нескольких функциональных аллелей CYP2C19, но похоже на тех, кто при использовании клопидогрела у пациентов без Потеря функциональных аллелей.
Сложный компонент эффективности и безопасности
Комплексный компонент эффективности и безопасности (сердечно-сосудистой смерти, инфаркт миокарда, инсульт, инсульт или общее количество кровотечений по определению исследования Платона указывает на то, что преимущества эффективности тикиловода по сравнению с клопидогрелом не выравниваются по случаю большого кровотечения (AZR - 1,4% , УЗР - 8%, BP 0,92; P = 0,0257) в течение 12 месяцев после GCS.
Клиническая безопасность
Холтер Дополнительные исследования.
Согласно мониторингу Холтера в рамках исследования Платона, пациенты, в которых были эпизоды желудочкового амографии ≥ 3 секунды в острой фазе острыго коронарного синдрома, в группе Tikelor было больше, чем в группе клопидогрела; Такие эпизоды чаще наблюдались у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (CHF) по сравнению с общей популяцией; Однако статистически значимая разница между группами тикилоров и клопидогрела не отмечалась один месяц. Нежелательные клинические последствия (включая связь или необходимость создания кардиостимулятора), вызванные таким несоответствием в этом населении пациентов, не наблюдалось.
Исследования Pegasus (инфаркт миокарда в анамнезе)
Исследования Pegasus Timi-54 были рандомизированными двойными слепыми, плацебо-контролируемыми параллельными группами, международными многоцентровыми исследованиями, такими как 21162 пациента, проводимые для оценки профилактики атеротреботических событий, используя Tikelor в 2 дозах (90 мг дважды в день (90 мг в день Или 60 мг дважды в день) в сочетании с низкими дозами спрашивания (75-150 мг) по сравнению с терапией только ASC у пациентов с ними в анамнезе и наличием дополнительных факторов риска для атеротребозы.
Пациенты приблизились к участию в исследовании, если их возраст составлял 50 лет или более, они пострадали от них (1-3 года до рандомизации), а также имели по крайней мере один из факторов риска атеротребоза: возраст ≥ 65 лет, диабет Mellitus Medical Лечение, второй ранее передаваемый имен в честь МУС с несколькими поражениями сосуда или хронической почечной недостаточности, не находится на терминальной стадии.
Пациенты не подходили к участию в исследовании, если они планируют использование антагониста рецептора P2Y1212, дипиридамол, цилостазол или антикоагулянтной терапии в течение периода исследования; Если они имеют нарушения коагуляции крови или ишемического инсульта или внутричерепного кровоизлияния в анамнезе, опухоль центральной нервной системы или аномалии внутричерепных сосудов; Если у них есть желудочно-кишечное кровотечение в течение предыдущих 6 месяцев или, если они пострадали от большого хирургического вмешательства в течение предыдущих 30 дней.
Клиническая эффективность
Схемы применения Tikagrelor в дозах 60 мг два раза в день и 90 мг два раза в день в сочетании с просьбой были более эффективными для предотвращения атеротреботических событий по сравнению с использованием ASC (сложная конечная точка: сердечно-сосудистая смерть, я и инсульт) с Стабильный эффект лечения на протяжении всего периода исследования, который привел к снижению относительного риска на 16% и снижение абсолютного риска на 1,27% в случае использования тикилова на дозе 60 мг и на 15% и 1,19% соответственно, в случае тиколора в дозе 90 мг.
Несмотря на сходство профилей дозы эффективности 90 мг и 60 мг, есть доказательства того, что нижняя доза лучше допускается и имеет лучший профиль безопасности в отношении риска кровотечения и одышки дыхания. Следовательно, только брилевой в дозе 60 мг два раза в день с одновременным применением ASC рекомендуется для предотвращения атеротрофоботических событий (сердечно-сосудистой смерти, IM и инсульты) у пациентов с ними в анамнезе и высокий риск атеротреботических событий.
Что касается только спросить, тиколор в дозе 60 мг два раза в день вызвал значительное снижение частоты первичной комплексной конечной точки, которая включала сердечно-сосудистую смерть, я и инсульт. Уменьшение частоты первичной комплексной конечной точки была обусловлена уменьшением частоты каждого из компонентов (сердечно-сосудистая смерть в 17%, PZR названа через 16% и инсульт на 25%).
Комплексная конечная точка с 1-го в течение 360 лет (HDP на 17%) и от 361 дней, а затем (УЗР на 16%) было практически одинаково. Данные о эффективности и безопасности Тиколора в случае продолжения лечения более 3 лет ограничены.
Доказательства преимуществ (отсутствие снижения первичной комплексной конечной точки, которые включали сердечно-сосудистую смерть, Нам и инсульт, но увеличение большого кровотечения), но увеличение большого кровотечения), использование тикального геля в дозе 60 мг. Дважды в день в клинически устойчивых пациентах более 2 лет после передачи инфаркта миокарда или более 1 года после прекращения предварительной обработки с ингибитором рецептора ADP (см. Также раздел «Способ применения и доза»).
Клиническая безопасность
Частота преждевременной прекращения использования тиколора в дозе 60 мг из-за кровотечения и одышки была выше у пациентов с возрастом> 75 лет (42%) по сравнению с младшими пациентами (диапазон: 23-31%) с Разница по сравнению с плацебо более 10% (42% против 29%) у пациентов в возрасте> 75 лет.
Фармакокинетика.
Фармакокинетика тикиера является линейной, а воздействие тикилоров и его активного метаболита (Ar-C124910xx) примерно пропорциональна дозы до 1260 мг.
Поглощение
Тикагрлор быстро поглощается с медианом T MAX примерно на 1,5 часа. Формирование основного циркуляционного метаболита Tikagrelor Ar-C124910xx (также активного) происходит быстро с медиана T MAX примерно на 2,5 часа. После устного употребления одной дозы 90 мг тиколора , здоровый волонтер C MAX составил 529 нг / мл, а AUC - 3451 нг / мл. Соотношение метаболита и исходного соединения составляет 0,28 для C Max и 0,42 для AUC. Фармакокинетика Tikelor и AR-C124910xx у пациентов с ними в анамнезе, как правило, аналогична, наблюдаемая в популяции пациентов с GSS. По итогам популяции фармакокинетический анализ исследования Pegasus, медиана C Max Gel составлял 391 нг / мл, а AUC - 3801 нг / мл в равновесии в дозе 60 мг. Для тикиера в дозе 90 мг C Max был 627 нг / мл, а AUC - 6255 нг / мл в условиях равновесия.
Предполагается, что средняя абсолютная биодоступность Тихарлора составляет 36%. Расход богатых пищевых жиров привел к увеличению калибра AUC на 21% и снижение C Max Active Metabolite на 22%, но не влияет на CAX Teaker или AC активным метаболитом. Считается, что эти незначительные изменения имеют минимальное клиническое значение; Следовательно, тикор может быть использован независимо от еды. Tikagrelor, а также его активные метаболиты, являются субстратами P-GP.
Тикагралор в виде измельченных таблеток, смешанных с водой, в случае перорального введения или введения через назогастральный зонд в желудке, имеет сопоставимые таблетки биодоступности относительно AUC и C Max Glevelor и его активного метаболита. Исходное воздействие (0,5 и 1 час после использования дозы) измельченного и смешанного с водой таблетки Tikulor была выше, чем исходное воздействие целых таблеток, как правило, в том же профиле концентрации дальше (2-48 часов).
Распределение
Объем равновесия распределения Тиколора составляет 87,5 литров. Tikagrelor и его активные метаболиты во многом связываются с белками плазмы крови человека (> 99,0%).
Биотрансформация
CYP3A4 - это основной фермент, который отвечает за метаболизм тикилова и формирования активного метаболита, и их взаимодействие с другими субстратами CYP3A варьируется от активации к ингибированию.
Основной метаболит Tikelor является AR-C124910xx, который также активен, как свидетельствует связывание in vitro с тромбоцитом ADP-рецепторами P2Y12. Экспозиция системы активного метаболита составляет около 30-40% от экспозиции системы тикаглора.
Разведение
Главным способом вывода Teaker является мехаболизм печени. При нанесении меченого радиоактивного изотопа изотоп Teakelor, средний уровень радиоактивной метки составляет приблизительно 84% (57,8% в CALI и 26,5% в моче). Содержимое тикиловода и активного метаболита в моче было менее 1% дозы. Главным способом вывода активного метаболита, скорее всего, является секрецией желчи. Среднее значение T 1/2 Teakelor составило примерно 7 часов, активным метаболитом - 8,5 часа.
Специальные группы пациентов
Пациенты летнего возраста
Согласно фармакокинетическому анализу населения, пациенты у пожилых людей (возраст ≥ 75 лет) GCS были более высокие показатели воздействия Тиколора (приблизительно 25% как для C Max , так и AUC), так и в активном метаболите, чем у детей младших пациентов. Эти различия не считаются клинически значимыми (см. «Способ применения и доза»).
Дети
Использование тикиловых детей не изучалось (см. Разделы «Способ применения и доза» и «фармакодинамика»).
Секс
У женщин были более высокие экспозиции тиколоров и активного метаболита, чем мужчины. Эти различия не считаются клинически значимыми.
Нарушение функции почек
Експозиція тикагрелору була приблизно на 20 % нижчою, а експозиція активного метаболіту – приблизно на 17 % вищою у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які проходять гемодіаліз, значення AUC та C max тикагрелору 90 мг, у разі застосування лікарського засобу у день, коли гемодіаліз не проводився, були на 38% та 51% вище, у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Подібне збільшення експозиції спостерігалося при застосуванні тикагрелору безпосередньо перед діалізом (49% та 61%, відповідно), що свідчить про те, що тикагрелор не виводиться з організму за допомогою діалізу. Експозиція активного метаболіту збільшувалася у меншій мірі (AUC 13-14% та C max 17-36%). Інгібування агрегації тромбоцитів (ІАГ) тикагрелором не залежало від діалізу у пацієнтів із термінальною стадією ниркової хвороби та була подібною у пацієнтів із нормальною функцією нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Порушення функції печінки
C max та AUC тикагрелору були відповідно на 12 % і 23 % вищими у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно із відповідними показниками у здорових добровольців, однак ефект ПАТ тикагрелору був подібним для обох груп. Корекція дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна. Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалося; інформації щодо фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня немає. У пацієнтів з помірним або вираженим підвищенням одного або декількох лабораторних показників функції печінки на вихідному рівні плазмові концентрації тикагрелору у середньому були такими ж або дещо вищими у порівнянні з такими у пацієнтів без відхилень на вихідному рівні. Корекція дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня не потрібна (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Етнічна належність
У пацієнтів азійського походження середня біодоступність на 39 % вища, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. У пацієнтів негроїдної раси біодоступність тикагрелору була на 18 % нижчою, ніж у пацієнтів європеоїдної раси; у ході дослідження клінічної фармакології експозиція (C max та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40 % (на 20 % після поправки на масу тіла) вищою, ніж у представників європеоїдної раси. Експозиція препарату у пацієнтів іспанського або латиноамериканського походження, була подібною до такої у пацієнтів європеоїдної раси.
Клінічні характеристики.
Показання.
Застосування препарату Брилінта одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) показано для попередження атеротромботичних подій у дорослих пацієнтів з
гострим коронарним синдромом (ГКС) або
інфарктом міокарда (ІМ) в анамнезі та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинаміка»).
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Побічні реакції»).
Активна патологічна кровотеча.
Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Одночасне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами CYP3А4 (наприклад кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром) протипоказане, оскільки їх одночасне застосування може призвести до значного збільшення експозиції тикагрелору (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Тикагрелор переважно є субстратом CYP3A4 і помірним інгібітором CYP3A4. Тикагрелор також є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp і може підвищувати експозицію субстратів P-gp.
Вплив лікарських засобів та інших засобів на тикагрелор
Інгібітори CYP3A4
Потужні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування кетоконазолу і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 раза відповідно. C max та AUC активного метаболіту знижувалися на 89 % та 56 % відповідно. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) чинитимуть такий же вплив, а тому одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з тикагрелором протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Помірні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування дилтіазему з тикагрелором призводило до збільшення C max тикагрелору на 69 % і AUC у 2,7 раза, а також до зниження C max активного метаболіту на 38 %, при цьому його AUC залишалася незмінною. Впливу тикагрелору на плазмові рівні дилтіазему не спостерігалося. Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад ампренавір, апрепітант, еритроміцин та флуконазол) чинитимуть такий же вплив, а тому їх можна застосовувати одночасно з тикагрелором.
Після щоденного споживання грейпфрутового соку у великих кількостях (3 × 200 мл) спостерігалося збільшення експозиції тикагрелору у 2 рази. Не очікується, що таке збільшення експозиції матиме клінічне значення для більшості пацієнтів.
Індуктори CYP3A4
Одночасне застосування рифампіцину з тикагрелором призводило до зниження C max та AUC тикагрелору на 73 % та 86 % відповідно. C max активного метаболіту залишалася незмінною, тоді як AUC знижувалася на 46 %. Очікується, що інші індуктори CYP3A (наприклад фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) також будуть призводити до зниження експозиції тикагрелору. Одночасне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може призводити до зниження експозиції та ефективності тикагрелору, а тому їх одночасне застосування з тикагрелором не рекомендується.
Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A)
Одночасне застосування циклоспорину (600 мг) і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 раза відповідно. У присутності циклоспорину AUC активного метаболіту зростала на 32 %, а C max знижувалася на 15 %.
Дані щодо одночасного застосування тикагрелору з іншими діючими речовинами, що також є потужними інгібіторами P-gp та помірними інгібіторами CYP3А4 (наприклад з верапамілом, хінідином) і можуть зумовлювати зростання експозиції тикагрелору, відсутні. Якщо комбінації неможливо уникнути, одночасне застосування цих лікарських засобів слід здійснювати з обережністю.
Інші
Дослідження клінічної фармакологічної взаємодії показали, що одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК чи десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору або його активного метаболіту, або на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів порівняно із застосуванням тільки тикагрелору. За наявності клінічних показань лікарські засоби, що впливають на гемостаз, слід з обережністю застосовувати у комбінації з тикагрелором.
У пацієнтів з ГКС, які отримували морфій, спостерігалася затримка і зменшення експозиції пероральних інгібіторів P2Y 12 , у тому числі тикагрелору та його активних метаболітів (зменшення впливу тикагрелору на 35%). Ця взаємодія може бути пов'язана зі зниженою моторикою шлунково-кишкового тракту та застосовуватися до інших опіоїдних засобів. Клінічна значимість такої взаємодії невідома, але дані вказують на можливе зниження ефективності тикагрелору у пацієнтів, які отримують тикагрелор і морфій одночасно. У пацієнтів з ГКС, застосування морфію у яких не можна відкласти, а швидке інгібування P2Y 12 вважається життєво важливим, може бути розглянуто можливість застосування інгібітора P2Y 12 із парентеральним введенням.
Вплив тикагрелору на інші лікарські засоби
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4
Симвастатин – одночасне застосування тикагрелору із симвастатином збільшувало C max симвастатину на 81 % і AUC на 56 %, а також збільшувало C max симвастатинової кислоти на 64 % та AUC на 52 % (в окремих випадках відзначалося збільшення у 2–3 рази). Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином у дозах понад 40 мг на добу може спричинити побічні ефекти симвастатину, що слід зважувати з можливою користю. Впливу симвастатину на плазмові рівні тикагрелору не спостерігалося. Тикагрелор може мати подібний вплив на ловастатин. Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозах понад 40 мг не рекомендується.
Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину та тикагрелору збільшувало C max аторвастатинової кислоти на 23 % і AUC на 36 %. Подібне збільшення AUC та C max було відзначено у всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Таке збільшення не вважають клінічно значущим.
Не можна виключити подібний вплив на інші статини, що метаболізуються CYP3A4. Учасники дослідження PLATO, які отримували тикагрелор, приймали різні статини, і у 93 % таких пацієнтів жодних проблем з безпекою статинів не виникало.
Тикагрелор є слабким інгібітором CYP3A4. Одночасне застосування тикагрелору і субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад цизаприду або алкалоїдів ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих лікарських засобів.
Субстрати P-gp (у тому числі дигоксин та циклоспорин)
Одночасне застосування тикагрелору збільшувало C max дигоксину на 75 %, а AUC – на 28 %. Середні мінімальні рівні дигоксину збільшувалися приблизно на 30 % при одночасному застосуванні тикагрелору, а у деяких випадках спостерігалося максимальне збільшення у 2 рази. У присутності дигоксину C max та AUC тикагрелору та його активного метаболіту залишалися незмінними. Тому у разі одночасного застосування P-gp-залежних лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом, таких як дигоксин, і тикагрелор рекомендується належний клінічний та/або лабораторний моніторинг.
Впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові не спостерігалося. Вплив тикагрелору на інші субстрати P-gp не вивчали.
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2С9
Одночасне застосування тикагрелору з толбутамідом не змінювало плазмових рівнів обох лікарських засобів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором CYP2C9, а тому малоймовірно, що препарат впливатиме на CYP2C9-опосередкований метаболізм таких лікарських засобів, як варфарин і толбутамід.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування тикагрелору і левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшувало експозиції етинілестрадіолу приблизно на 20 %, але не змінювало фармакокінетики левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність перорального контрацептиву у разі одночасного застосування левоноргестрелу та етинілестрадіолу з тикагрелором.
Лікарські засоби, здатні спричиняти брадикардію
Оскільки спостерігалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків і брадикардії, слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, що здатні спричиняти брадикардію (див. розділ «Особливості застосування»). Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів одночасно отримували бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин).
Інша супутня терапія
У ході клінічних досліджень тикагрелор часто застосовували разом з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та блокаторами рецепторів ангіотензину протягом тривалого часу, як того потребували супутні стани пацієнтів; а також з гепарином, низькомолекулярним гепарином і внутрішньовенним введенням інгібіторів GpIIb/IIIa протягом нетривалого періоду (див. розділ «Фармакодинаміка»). Ознак клінічно значущих небажаних взаємодій з цими лікарськими засобами не спостерігалося.
Одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ), активований час згортання (АЧЗ) або на результати кількісного визначення фактора Ха. Однак через можливі фармакодинамічні взаємодії слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, здатними впливати на гемостаз.
У зв'язку з повідомленнями про патологічні шкірні кровотечі на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад пароксетину, сертраліну та циталопраму) рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС з тикагрелором, оскільки це може підвищити ризик кровотечі.
Особливості застосування.
Ризик кровотечі
Застосування тикагрелору пацієнтам з відомим підвищеним ризиком кровотечі слід зважувати, враховуючи користь від препарату у профілактиці атеротромботичних подій (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:
Пацієнтам зі схильністю до кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавніми травмами чи нещодавніми хірургічними втручаннями, розладами згортання крові, активною або нещодавно перенесеною шлунково-кишковою кровотечею). Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з активною патологічною кровотечею, із внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі та пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнтам, які одночасно (впродовж 24 годин після застосування тикагрелору) застосовують лікарські засоби, здатні підвищувати ризик кровотечі (наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральні антикоагулянти та/або фібринолітичні засоби).
Переливання тромбоцитарної маси не нівелювало антитромбоцитарний ефект тикагрелору у здорових добровольців і, ймовірно, не буде ефективним для лікування пацієнтів із кровотечею. Оскільки одночасне застосування тикагрелору з десмопресином не призводило до зменшення часу кровотечі за методом шаблону, малоймовірно, що десмопресин буде ефективним для лікування клінічної кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування антифібринолітичних засобів (амінокапронової кислоти або транексамової кислоти) та/або рекомбінантного фактора VIIа може підвищити гемостаз. Застосування тикагрелору можна поновити після того, як причина кровотечі буде встановлена та контрольована.
Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони повідомляли лікарям і стоматологам, що приймають тикагрелор, до планування будь-якого хірургічного втручання та перед застосуванням будь-якого нового лікарського засобу.
У дослідженні PLATO у пацієнтів, яким проводилося аортокоронарне шунтування (АКШ), у групі тикагрелору випадків кровотечі було більше, ніж у групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 1 добу до операції, але великі кровотечі спостерігалися з такою ж частотою, як і в групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 2 або більше діб до оперативного втручання (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт потребує планового хірургічного втручання, і антитромбоцитарний ефект є небажаним, застосування тикагрелору слід припинити за 5 днів до операції (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Пацієнти, які перенесли ішемічний інсульт
Пацієнтів з ГКС, які перенесли ішемічний інсульт, можна лікувати тикагрелором до 12 місяців (дослідження PLATO).
У дослідження PEGASUS не включали пацієнтів з ІМ в анамнезі, які перенесли ішемічний інсульт. Тому, через відсутність даних, лікування тривалістю понад один рік таким пацієнтам не рекомендується.
Порушення функції печінки
Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»). Досвід застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежений, а тому рекомендується з обережністю застосовувати препарат таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти з ризиком брадикардії
За результатами холтерівського моніторування ЕКГ виявлено підвищення частоти епізодів переважно безсимптомної асистолії шлуночків під час лікування тикагрелором у порівнянні з клопідогрелем. Пацієнтів з підвищеним ризиком брадикардії (наприклад пацієнтів без кардіостимулятора із синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го чи 3-го ступеня або синкопе, зумовленим брадикардією) не включали в основні дослідження, в яких оцінювали безпеку та ефективність тикагрелору. Тому, у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом, тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Крім цього, необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування тикагрелору з лікарськими засобами, здатними спричиняти брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося ознак клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів приймали бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час холтерівського піддослідження у рамках дослідження PLATO епізоди асистолії шлуночків тривалістю ≥ 3 секунд протягом гострої фази ГКС частіше спостерігалися при застосуванні тикагрелору, ніж клопідогрелю. Збільшення частоти виявлених за допомогою холтерівського моніторингу епізодів шлуночкової асистолії при застосуванні тикагрелору було більш вираженим у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), ніж у загальній популяції дослідження під час гострої фази ГКС, але цієї різниці вже через один місяць лікування тикагрелором або порівняно з клопідогрелем не спостерігалося. Небажаних клінічних наслідків, пов'язаних з такою розбіжністю (у тому числі синкопе або виникнення необхідності встановлення кардіостимулятора), у цій популяції пацієнтів не спостерігалося (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Задишка
У пацієнтів, які отримували тикагрелор, спостерігали задишку. Задишка зазвичай була легкою або помірно вираженою і часто минала без необхідності припинення лікування. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) абсолютний ризик розвитку задишки при застосуванні тикагрелору може бути підвищеним. Слід з обережністю застосовувати тикагрелор пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Якщо пацієнт повідомляє про появу, більшу тривалість або посилення задишки, слід провести повне обстеження та, за наявності непереносимості препарату, слід припинити лікування тикагрелором. Детальну інформацію див. у розділі «Побічні реакції».
Підвищення рівня креатиніну
Під час лікування тикагрелором може підвищуватися рівень креатиніну. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Слід перевіряти функцію нирок згідно зі стандартами медичної практики. У пацієнтів з ГКС рекомендується також перевірити функцію нирок через місяць після початку лікування тикагрелором, приділяючи особливу увагу пацієнтам віком ≥ 75 років, пацієнтам з порушенням функції нирок помірного/тяжкого ступеня, а також тим, хто одночасно застосовує блокатори рецепторів ангіотензину (БРА).
Підвищення рівня сечової кислоти
Під час лікування тикагрелором може виникати гіперурикемія (див. розділ «Побічні реакції»). При лікуванні пацієнтів з гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі слід дотримуватися обережності. Застосування тикагрелору пацієнтам із сечокислою нефропатією не рекомендується.
Враховуючи залежність між підтримувальною дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелем, що спостерігалася у дослідженні PLATO, одночасне застосування тикагрелору та високих підтримувальних доз АСК (> 300 мг) не рекомендується (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Лікарський засіб Брилінта містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Передчасне припинення лікування
Передчасне припинення застосування будь-якого антитромбоцитарного засобу, в тому числі препарату Брилінта, може призвести до підвищення ризику серцево-судинної смерті, ІМ або інсульту внаслідок основного захворювання пацієнта. Тому передчасної відміни лікування слід уникати.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції, щоб уникнути вагітності під час лікування тикагрелором.
Вагітність
Дані щодо застосування тикагрелору вагітним жінкам відсутні або обмежені. У ході досліджень на тваринах було відзначено репродуктивну токсичність. Тикагрелор не рекомендується для застосування під час вагітності.
Годування груддю
Дані досліджень фармакодинаміки/токсикології у тварин свідчать, що тикагрелор та його активний метаболіт виділяються у грудне молоко. Неможливо виключити ризик для новонародженої/грудної дитини. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від лікування тикагрелором необхідно приймати, враховуючи користь грудного годування для дитини та користь терапії для жінки.
Репродуктивна функція
Тикагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Тикагрелор не впливає або впливає незначною мірою на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Повідомляли про випадки запаморочення та сплутаності свідомості під час лікування тикагрелором. Тому пацієнтам, в яких з'являються ці симптоми, слід бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Пацієнтам, які приймають препарат Брилінта, слід також щодня приймати АСК у підтримуючій дозі 75–150 мг, якщо для цього немає особливих протипоказань.
Гострий коронарний синдром
Лікування препаратом Брилінта необхідно починати з разової навантажувальної дози 180 мг (дві таблетки по 90 мг) та надалі приймати по 90 мг двічі на добу. Рекомендована тривалість лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг у пацієнтів з ГКС становить 12 місяців за відсутності клінічних показань для передчасного припинення лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань, лікування Брилінтою може продовжуватись понад 12 місяців (див. інформацію нижче «Інфаркт міокарда в анамнезі»).
Інфаркт міокарда в анамнезі
Рекомендована доза препарату Брилінта для пацієнтів з ІМ в анамнезі, перенесеним не менш як рік тому, та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій за необхідності тривалого лікування становить 60 мг двічі на добу (див. розділ «Фармакодинаміка»). Для пацієнтів з ГКС з високим ризиком атеротромботичних подій лікування можна починати без перерви – як продовження терапії після первинного лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг або іншим інгібітором рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), яке тривало один рік. Лікування також можна починати протягом періоду до 2 років після перенесеного ІМ або протягом одного року після закінчення попереднього курсу лікування інгібітором АДФ-рецепторів. Дані щодо ефективності та безпеки тикагрелору при продовженні лікування понад 3 роки обмежені.
При необхідності переходу з іншого лікарського засобу на препарат Брилінта першу дозу препарату Брилінта слід прийняти через 24 години після застосування останньої дози іншого антитромбоцитарного препарату.
Пропуск доз и
Слід також уникати пропусків прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив дозу препарату Брилінта, йому слід прийняти лише одну таблетку (наступну дозу) у призначений час.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Порушення функції нирок
Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Порушення функції печінки
Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, а тому застосування препарату таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація стосовно застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежена. Корекція дози не рекомендується, але застосовувати тикагрелор слід з обережністю (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакокінетика»). Корекція дози пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
Препарат Брилінта можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку цілою, таблетку можна подрібнити в порошок, змішати з половиною склянки води і відразу випити. Склянку необхідно промити, використавши ще півсклянки води, і випити вміст склянки. Суміш також можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більше). Важливо промити назогастральний зонд водою після введення суміші.
Діти
Безпека та ефективність застосування тикагрелору дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.
Передозування.
Тикагрелор добре переноситься в разових дозах до 900 мг. Шлунково-кишкова токсичність була дозолімітуючою у дослідженні з наростаючими разовими дозами. Іншими клінічно значущими побічними реакціями, що можуть виникати у разі передозування, є задишка та епізоди шлуночкової асистолії (див. розділ «Побічні реакції»).
У разі передозування можуть виникати вищезазначені потенційні побічні реакції, тому слід розглянути можливість ЕКГ-моніторингу.
На сьогоднішній день антидот для тикагрелору невідомий; тикагрелор не виводиться за допомогою діалізу (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікування передозування слід проводити згідно з місцевими стандартами медичної практики. Очікуваним наслідком надмірного дозування тикагрелору є подовження тривалості ризику кровотечі у зв'язку з пригніченням тромбоцитів. Малоймовірно, що переливання тромбоцитарної маси буде ефективним методом лікування пацієнтів із кровотечею (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення кровотечі слід вжити інших відповідних підтримувальних заходів.
Побічні реакції
Профіль безпеки тикагрелору оцінювали у ході двох великомасштабних клінічних досліджень 3-ї фази, що проводилися з метою вивчення результатів лікування (дослідження PLATO та PEGASUS), у яких брали участь понад 39000 пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»).
У дослідженні PLATO у пацієнтів, які отримували тикагрелор, частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували клопідогрель (7,4 % проти 5,4 %). У дослідженні PEGASUS частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою серед пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки АСК (16,1 % при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг з АСК проти 8,5 % при застосуванні тільки АСК). Найбільш частими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували лікування тикагрелором, були кровотеча і задишка (див. розділ «Особливості застосування»).
Наведені нижче побічні реакції були виявлені у ході клінічних досліджень або про них повідомляли під час постмаркетингового застосування тикагрелору (таблиця 1).
Побічні реакції наведені за класами систем органів Медичного словника нормативно-правової діяльності (MedDRA). В межах кожного класу системи органів побічні реакції класифіковані за частотою. Групи за частотою визначаються за такими критеріями: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10 000); частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).
Таблиця 1. Побічні реакції за частотою та класами систем органів
Класи систем органів | Дуже часті | Часті | Нечасті |
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у тому числі кісти та поліпи) | Кровотечі з пухлини a | ||
З боку крові та лімфатичної системи | Кровотечі на фоні порушення згортання крові б | ||
З боку імунної системи | Гіперчутливість, у тому числі ангіоневротичний набряк в | ||
Порушення обміну речовин і харчування | Гіперурикемія г | Подагра/ подагричний артрит | |
Психічні розлади | Сплутаність свідомості | ||
З боку нервової системи | Запаморочення, синкопе, головний біль | Внутрішньочерепний крововилив | |
З боку органів зору | Крововилив в око д | ||
З боку органів слуху та рівноваги | Вертиго | Вушний крововилив | |
З боку судинної системи | Артеріальна гіпотензія | ||
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Задишка | Кровотечі з органів дихання е | |
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту | Шлунково-кишкова кровотеча є , діарея, нудота, диспепсія, запор | Ретроперитонеальний крововилив | |
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини | Крововиливи у підшкірну клітковину або у шкіру ж , висипання, свербіж | ||
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | Крововиливи у м'язи з | ||
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи | Кровотечі із сечовивідних шляхів и | ||
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз | Кровотечі зі статевих органів і | ||
Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень | Підвищений рівень креатиніну в крові г | ||
Травми, отруєння та ускладнення процедур | Кровотеча після проведення процедури, травматичні кровотечі ї |
a Наприклад, кровотеча зі злоякісної пухлини сечового міхура, шлунка, товстої кишки.
б Наприклад, підвищена схильність до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез.
в Виявлено у постмаркетинговому періоді.
г Частота встановлена на основі лабораторних даних (підвищення рівня сечової кислоти > верхньої межі норми від вихідного рівня, що був нижчим від нормального діапазону або відповідав йому. Підвищення рівня креатиніну > 50 % від вихідного рівня) і не відображає частоту повідомлень про побічне явище.
д Наприклад, крововилив у кон'юнктиву, сітківку, в око.
е Наприклад, носова кровотеча, кровохаркання.
є Наприклад, кровотеча з ясен, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка.
ж Наприклад, екхімоз, крововилив у шкіру, петехії.
з Наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз.
и Наприклад, гематурія, геморагічний цистит.
і Наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузна кровотеча.
ї Наприклад, забиття, травматична гематома, травматична кровотеча.
Опис окремих побічних реакцій
Кровотечі
Випадки кровотеч у дослідженні PLATO
Тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за критеріями PLATO частотою великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч, загальною кількістю великих кровотеч частотою великих кровотеч за критеріями TIMI або частотою малих кровотеч за критеріями TIMI. Однак частота комбінованих PLATO великих і малих кровотеч була вищою в групі тикагрелору порівняно із групою клопідогрелю. Декілька пацієнтів у дослідженні PLATO мали фатальні кровотечі: 20 (0,2 %) у групі тикагрелору та 23 (0,3 %) у групі клопідогрелю (див. розділ «Особливості застосування»).
Вік, стать, маса тіла, расова належність, географічний регіон, супутні стани, одночасне лікування та медичний анамнез, у тому числі перенесені інсульт або транзиторна ішемічна атака, не були прогностичними факторами для загальної частоти кровотеч або частоти великих кровотеч у дослідженні PLATO, не пов'язаних з процедурами. Отже, жодна група не була визначена як група підвищеного ризику кровотечі якогось типу.
Кровотечі, пов'язані з АКШ: частота великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO у пацієнтів, яким було проведено аортокоронарне шунтування (АКШ), була подібною у групах лікування тикагрелором і клопідогрелем.
Кровотечі, не пов'язані з АКШ, і кровотечі, не пов ' язані з процедурами: тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за частотою не пов'язаних з АКШ фатальних/ загрозливих для життя великих кровотеч за критеріями PLATO, але загальна частота великих кровотеч за критеріями PLATO, частота великих кровотеч за критеріями ТІМІ та загальна частота великих і малих кровотеч за критеріями TIMI були вищими у групі лікування тикагрелором. Аналогічно, якщо вилучити усі пов'язані з процедурами кровотечі, то частота кровотеч була вищою у групі тикагрелору порівняно з групою клопідогрелю.
Внутрішньочерепний крововилив: при застосуванні тикагрелору було більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (0,3 %), ніж при застосуванні клопідогрелю (0,2 %). Різниці у загальній частоті фатальних кровотеч не було.
Випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS
У дослідженні PEGASUS великі кровотечі (TIMI) частіше спостерігалися у групі лікування тикагрелором у дозі 60 мг двічі на добу, ніж у групі лікування тільки АСК. Підвищення ризику фатальних кровотеч не спостерігалося; крім цього, спостерігалося лише незначне підвищення частоти внутрішньочерепних крововиливів у порівнянні з лікуванням тільки АСК. Відзначалося декілька випадків фатальних кровотеч у дослідженні: 11 (0,3 %) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та 12 (0,3 %) при застосуванні тільки АСК. Спостережуване підвищення ризику великих кровотеч (ТІМІ) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг було зумовлене, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч (ТІМІ), серед яких переважали випадки, віднесені до порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
Тенденція до збільшення частоти кровотеч, подібна до такої для великих кровотеч за критеріями ТІМІ, спостерігалася також для великих або малих кровотеч за критеріями ТІМІ та великих кровотеч за критеріями PLATO, а також для великих або малих кровотеч за критеріями PLATO. Передчасне припинення лікування у зв'язку з кровотечами частіше спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг, ніж при застосуванні тільки АСК (6,2 % та 1,5 % відповідно). Більшість цих кровотеч були менш серйозними (класифікованими згідно з ТІМІ як такі, що вимагають медичної допомоги), наприклад: носова кровотеча, утворення синців та гематоми.
Профіль кровотеч при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг був відповідним в усіх попередньо визначених підгрупах (наприклад, за віком, статтю, масою тіла, расовою належністю, географічним регіоном, супутніми станами, одночасним лікуванням іншими препаратами та медичним анамнезом) відносно випадків великих за критеріями ТІМІ, великих або малих за критеріями ТІМІ та великих за критеріями PLATO кровотеч.
Внутрішньочерепний крововилив: спонтанні ВЧК при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та при застосуванні тільки АСК спостерігалися з подібною частотою (n = 13, 0,2 % в обох групах лікування). Травматичні та пов'язані з процедурами ВЧК виникали дещо частіше при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг (n = 15, 0,2 %), ніж при лікуванні тільки АСК (n = 10, 0,1 %). Спостерігалося 6 фатальних ВЧК при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг та 5 фатальних ВЧК при лікуванні тільки АСК. Частота внутрішньочерепних крововиливів була низькою в обох групах лікування, враховуючи значну супутню захворюваність та фактори ризику серцево-судинних захворювань у досліджуваній популяції.
Задишка
Пацієнти, яких лікували препаратом Брилінта, повідомляли про задишку, відчуття нестачі повітря. У дослідженні PLATO таке побічне явище як задишка (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка) загалом спостерігалося у 13,8 % пацієнтів, яких лікували тикагрелором, та у 7,8 % пацієнтів, яких лікували клопідогрелем. У дослідженні PLATO у 2,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували клопідогрель, дослідники вважали задишку пов'язаною з лікуванням, деякі з цих випадків були серйозними (0,14 % у групі тикагрелору; 0,02 % у групі клопідогрелю) (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастіше симптоми задишки були легкими або помірними; у більшості випадків повідомлялося про разовий напад, який мав місце невдовзі після початку лікування.
У порівнянні із пацієнтами, яким застосовують клопідогрель, пацієнти з бронхіальною астмою/ ХОЗЛ, які отримують тикагрелор, можуть мати підвищений ризик виникнення несерйозних випадків задишки (3,29% при застосуванні тикагрелору та 0,53 % при застосуванні клопідогрелю) та серйозних випадків задишки (0,38 % при лікуванні тикагрелором та 0,00 % при лікуванні клопідогрелем). В абсолютному вираженні цей ризик був вищим, ніж у загальній популяції дослідження PLATO. Тикагрелор слід з обережністю застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).
Приблизно 30 % епізодів задишки минули протягом 7 днів. У дослідження PLATO включали пацієнтів з такими захворюванням на вихідному рівні, як застійна серцева недостатність, ХОЗЛ або бронхіальна астма; ці пацієнти, а також пацієнти літнього віку мали більшу схильність до розвитку задишки. 0,9 % пацієнтів, які отримували препарат Брилінта, передчасно припинили лікування досліджуваним препаратом через появу задишки, у порівнянні з 0,1 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Вища частота задишки при застосуванні препарату Брилінта не пов'язана з розвитком нової або погіршенням перебігу наявної хвороби серця або легень (див. розділ «Особливості застосування»). Брилінта не впливає на результати дослідження легеневої функції.
У дослідженні PEGASUS задишка спостерігалася у 14,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор у дозі 60 мг двічі на добу, та у 5,5 % пацієнтів, які отримували тільки АСК. Як і в дослідженні PLATO, у більшості випадків задишка була легкою або помірною (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти, у яких спостерігалася задишка, як правило, були літнього віку і мали задишку, ХОЗЛ або бронхіальну астму на вихідному рівні.
Дані лабораторних досліджень
Підвищення рівня сечової кислоти: у дослідженні PLATO концентрація сечової кислоти підвищилась більше верхньої межі норми у 22 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, у порівнянні з 13 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Відповідні показники у дослідженні PEGASUS становили 9,1 %, 8,8 % і 5,5 % при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і плацебо відповідно. Середній рівень сечової кислоти у сироватці підвищився приблизно на 15 % при застосуванні тикагрелору у порівнянні з приблизно 7,5 % при застосуванні клопідогрелю, а після припинення лікування знизився приблизно на 7 % при застосуванні тикагрелору, але не знизився при застосуванні клопідогрелю. У дослідженні PEGASUS зворотне підвищення середнього рівня сечової кислоти у сироватці на 6,3 % та 5,6 % спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг та 60 мг відповідно, у порівнянні зі зниженням на 1,5 % у групі плацебо. У дослідженні PLATO частота подагричного артриту становила 0,2 % при застосуванні тикагрелору та 0,1 % при застосуванні клопідогрелю. Відповідні показники для подагри/подагричного артриту у дослідженні PEGASUS становили 1,6 %, 1,5 % та 1,1 % у групі тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і групі плацебо відповідно.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АстраЗенека АБ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Гертуневеген, Содертал'є, 151 85, Швеція
ТИКАГРЕЛОР
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа