Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЦИТОЗАР лиофил. д/р-ра д/ин. 100 мг фл., с раств. в амп. 5 мл №1

Код товара: 139654

Производитель: Pfizer Inc. (США)

9 200,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Цитосар

Цитосар.

Место хранения:

Активный ингредиент: цитарабин;

1 бутылка содержит 100 мг цитарабина;

Вспомогательные вещества : соляная кислота концентрирована, гидроксид натрия.

1 ампула с растворителем содержит: бензиловый спирт, вода для инъекций.

1 бутылка содержит 1000 мг цитарабина;

Вспомогательные вещества : соляная кислота концентрирована, гидроксид натрия.

Лекарственная форма. Лиофилизация для инъекционного раствора.

Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Противоопухолевые средства. Структурные аналоги пиримидина.

Код УАТС L01B C01.

Клинические характеристики.

Индикация.

Достижения и поддержка ремиссии в острой не лимфоблачной лейкемии у взрослых и детей.

Лечение других типов лейкозных, таких как острая лимфоцитарная лейкоза, хроническая миелоблачная лейкоз (взрывной кризис).

Профилактика или лечение лейкозной менингит находятся в форме монотерапии или в сочетании с другими препаратами (метотрексат, гидрокортизон).

Cytosar ^® может быть использован в форме монотерапии или в сочетании с другими антинопластичными средствами; Наилучшие результаты обычно достигаются в сложном лечении. Ремиссии, индуцированные препаратом Cytosar ^® , краткосрочные без дальнейшей поддерживающей терапии.

Терапия лейкемии с высоким риском осложнений, огнеупорных лейкозных и рецидив острого лейкоза, независимо от сопутствующего использования противоопухолевых химиотерапевтических агентов с высокими дозами препарата.

В рамках комбинированной терапии (LSA2L2) для лечения нейодкинской лимфомы у детей.

Cytosar ^® экспериментально использовался для лечения различных типов новообразований. В целом, в небольшом количестве пациентов с твердыми опухолями было положительным откликом на лечение.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому вспомогательному веществу.
Лечебное подавление активности костного мозга (при условии оценки риска и ожидаемых преимуществ).
Во время беременности препарат следует вводить только после оценки рисков и ожидаемых преимуществ (см. Раздел « Применение» во время беременности или грудного вскармливания » ).
Во время кормления грудью препарат должен быть прекращен (см. Раздел « Приложение» во время беременности или грудного вскармливания » ).

Способ применения и доза.

Cytosar ^® предписан только доктором, который имеет опыт противоопухолевой терапии.

Препарат следует использовать в сочетании с другими цитотоксическими агентами с использованием разных схем дозирования. Его можно вводить внутривенной инфузией или инъекционным, подкожно или внутрирецептурным. Подкожно позволило ввести только решение для инъекции в концентрации 20 мг / мл. Стандартная доза для подкожного использования составляет 20-100 мг / м ² поверхности тела в зависимости от индикации и режима дозировки.

Для внутрикокального введения препарата и при лечении высоких доз растворители, содержащие бензиловый спирт, не допускаются (см. Раздел « Особенности применения» ).

Дозировка для взрослых

1. Индукция ремиссии

а. / длительное приложение

Рекомендуемая доза для болюсного впрыска составляет 2 мг / кг массы тела в день в течение 10 дней. Количественный анализ крови должен проводиться ежедневно. При отсутствии терапевтического эффекта и появления признаков токсичности доза может быть увеличена до 4 мг / кг массы тела в день. Использование такой дозы может быть продолжено до терапевтического отклика или признаков токсичности. При условиях вышеуказанной дозы токсичные симптомы наблюдаются практически почти у всех пациентов.

Доза массы тела 0,5-1 мг / кг в день может быть введена настойкостью не более 24 часов. У большинства пациентов удовлетворительный результат наблюдается после первого часа инфузии. Через 10 дней доза может быть увеличена до 2 мг / кг массы тела в день и применяется к появлению признаков токсичности или для достижения ремиссии.

б. / прерывистая терапия

Cytosar ^® вводится внутривенно в течение 5 последовательных дней в дозах 3-5 мг / кг массы тела в день. Лечение повторяется после перерыва, который длится от 2 до 9 дней. Этот режим лечения должен продолжать появление признаков токсичности или достижения ремиссии.

Появление признаков восстановления костного мозга можно ожидать после 7-64 дней (в среднем 28 дней). Стандартная доза может быть постепенно повышена, если нет признаков токсичности, и нет никакой ремиссии под стандартной дозировкой.

2. Поддержка дозировки

Ремиссия, которая была достигнута с использованием цитарабина и / или других препаратов, может поддерживаться путем применения 1-2 внутривенного или подкожного введения препарата цитоса ^® в неделю при дозе 1 мг / кг массы тела.

3. Лечение с высокими дозами

В химиотерапии высокие дозы Cytosar ^® вводят со скоростью 2-3 г / м ² поверхности тела путем внутривенного вливания на 1-3 часа каждые 12 часов в течение 1-6 дней.

Химиотерапия Высокие дозы должны проводиться с особым уходом только с медицинским персоналом, который имеет опыт в таком лечении.

Общая часть дозы может быть выше, если бы пациенты получают препарат быстрыми внутривенными инъекциями, а не медленными инфузиями. Это явление связано с быстрой инактивацией препарата и краткосрочных последствий высоких концентраций на чувствительных нормальных и опухолевых клетках после быстрого введения. Нормальные и опухолевые клетки аналогичны этим различным способам применения препарата, поэтому явно клинические преимущества любого из этих методов не обнаружены.

4. Внутреннее применение в лейкемии менингит

Использование препарата Cytosar ^® в виде монотерапии по интратекальному введению или в сочетании с метотрексатом (15 мг / м ² ) и гидрокортизоном (15 мг / м ² ) зависит от конкретного случая (очаговое поражение центральной нервной системы в Leukemia не может реагировать на внутрикое обращение с препаратом Cytosar ^® , поэтому использование радиационной терапии более целесообразно).

Дозы цитарабина, используемого в монотерапии с внутрикачественным введением, находятся в диапазоне от 5 до 75 мг / м ² и обычно составляют 30 мг / м ² каждые 4 дня до тех пор, пока индикаторы спинной жидкости не достигнут нормы (с последующей дополнительной лечение). Дозировка зависит от типа и тяжести неврологических симптомов, а также эффективности предварительной терапии.

Согласно литературным данным (клинические случаи), Cytosar ^® вводили внутрикольно в сочетании с метотрексатом и гидрокортизоном.

Для приготовления раствора цитарабина для внутрикачественного введения не следует использовать растворители, содержащие бензиловый спирт (см. Раздел «Особенности применения» ).

Пациенты с почечной недостаточностью

Cytosar ^® должен быть назначен пациентам с почечной недостаточностью. Рекомендуется уменьшить дозу в зависимости от состояния функции почек. Токсичные реакции из центральной нервной системы после лечения высокими дозами препарата Cytosar ^® более склонны к пациентам с почечной недостаточностью.

Пациенты с печеночной недостаточностью

В случае печеночной недостаточности Cytosar ^® должен быть предписан с осторожностью и в более мелких дозах. Большая часть введенного препарата получено печенью. Токсичные реакции из центральной нервной системы после лечения высокими дозами препарата Cytosar ^® более склонны к пациентам с печеночной недостаточностью.

Пациенты летнего возраста

Пациенты пожилых людей хуже при условии токсичных побочных эффектов, поэтому необходимо укрепить контроль над своим условием благодаря развитию лейкопении, тромбоцитопении и анемии. При необходимости необходимо назначить поддерживающее лечение. Лечение с высокими дозами пациентов в возрасте 60 лет и старше следует проводить с точки зрения оценки соотношения риска и ожидаемых преимуществ.

Дети

Нет четких данных о безопасности препарата для детей. Дозированные схемы похожи на схемы лечения для взрослых. Сообщили о появлении отсроченного прогрессирующего восходящего паралича, который привел к смертельным случаям, у детей с острым минолопным лейкемией после интратекального и внутривенного введения цитарабина в стандартных дозах в сочетании с другими препаратами.

Подготовка решения

Порошок 100 мг в флаконах с растворителем в ампулах 5 мл:

Растворители, которые можно использовать для разбавления порошка, содержащегося в флаконе:

5 мл 0,9% раствор бензилового спирта (растворитель, добавляемый к флакону);
вода для инъекций;
раствор хлорида натрия 0,9%;
Раствор глюкозы составляет 5%.

Использование ампулы растворителя (прикреплено к порошкому флакону), необходимо приготовить раствор 20 мг / мл (100 мг цитарабина для растворения в 5 мл растворителя). Подготовленное решение следует вводить немедленно.

Подготовленное решение может быть разбавлено 0,9% раствором хлорида натрия или 5% раствора глюкозы. Раствор можно разбавить до концентрации цитарабина 0,5 мг / мл. С микробиологической точки зрения раствор должен быть немедленно введен.

Внутреннее администрирование раствора не должно содержать бензиловый спирт (растворитель, добавляемый к порошковым флаконам, содержащим бензиловый спирт), поэтому 5-10 мл 0,9% раствора хлорида натрия следует использовать для приготовления раствора (или в соответствии с рекомендациями: раствор лактата Рингер, спинальная жидкость пациента без добавления никаких растворителей, такое решение следует вводить сразу после приготовления).

Порошок 1000 мг в флаконах:

Растворители, которые можно использовать для разбавления порошка, содержащегося в флаконе:

вода для инъекций;
Раствор хлорида натрия (0,9%);
Раствор глюкозы (5%).

Раствор должен быть разбавлен до концентрации 0,5 мг / мл цитарабина. С микробиологической точки зрения раствор должен быть немедленно введен.

Решение для внутреннего введения не должно содержать бензиловый спирт, столь 5-10 мл 0,9% раствора хлорида натрия следует использовать для приготовления раствора (или в соответствии с рекомендациями: лактат-рентгеновский раствор, цереброспинальная жидкость пациента без добавления никаких растворителей, Такое решение следует вводить сразу после приготовления).

Перед использованием готовое решение должно быть проверено для того, чтобы исключить наличие нерастворимых частиц или изменений цвета.

Cytosar ^® может одновременно использовать метотрексат, другие противоопухолевые препараты, но не рекомендуется их смешивать в одном шприце или инфузионной системе.

Исследование химической и физической устойчивости показало, что раствор препарата Cytosar ^® 20 мг / мл (при использовании в качестве растворителя 0,9% раствора бензилового спирта) остается стабильным 4 дня при температуре 2-8 ºС и 24 часа при температуре не выше 30 ° C.

Неблагоприятные реакции.

Ожидаемые побочные эффекты

Нарушения органов крови и лимфатической системы

Поскольку Cytosar ^® имеет токсическое влияние на костный мозг, возможные клеточные изменения в костном мозге и периферической крови. При применении препарата, анемии, лейкопении, тромбоцитопении, мегалобластоза, а также уменьшение количества ретикулоцитов.

Инфекции и вторжение

Инфекции: вирусные, бактериальные, грибковые, паразитарные или сапрофитные инфекции любой локализации могут быть связаны с использованием цитосара ^® в монотерапии или в сочетании с другими иммунодепрессивными препаратами в дозах, которые влияют на клеточный или гуморальный иммунитет. Эти инфекции могут быть плохо выражены, но могут быть тяжелыми и даже смертельными.

Синдром цитарабина

Синдром цитарабина был описан в работе Касбери. Он характеризуется лихорадкой, миалгией, костной болью, иногда болью в груди, макулопапулоз сыпь, конъюнктивитом и общей слабости. Обычно он наблюдается через 6-12 часов после применения препарата. Доказана эффективность кортикостероидов для лечения и профилактики этого синдрома. Если определено, что симптомы обрабатываются, кортикостероиды должны быть назначены и не прекращать лечение приготовлению Cytosar ^® .

Стандартный режим дозирования

При лечении со стандартными схемами дозирования цитарабина в сочетании с другими препаратами пациенты сообщили о боли в брюшной полости (перитоните) и колите с положительной реакцией на скрытую кровь с сопутствующими нейтроператором и тромбоцитопенией. Пациенты отреагировали на консервативные лекарства.

Дети с острой лейкемией Myelocyte сообщили о задержке прогрессирующего восходящего паралича, что привело к летальным последствиям после интратекального и внутривенного введения цитарабина в стандартных дозах в сочетании с другими препаратами.

Инфекции и вторжение: пневмония, сепсис, воспаление подкожной ткани на месте инъекции.

Из органов циркуляторной и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения, анемия, мегалобластоз, ретикулоцитопения.

Из иммунной системы: анафилаксис, аллергический отек.

Из метаболизма и питания: анорексия.

Из нервной системы: нейротоксичность, неврит, головокружение, головная боль.

Из органов видения: конъюнктивит (может сопровождаться сыпью).

От сердца: перикардит.

С стороны сосудов: тромбофлебит.

От респираторных органов, груди и средостения: осложненное дыхание, боль в горле.

Из желудочно-кишечного тракта: панкреатит, образование язв в пищеводе, боли в животе, диарее, эзофагит, тошнота / рвота, воспаление или язвы для покрытия слизистой оболочки пероральной полости или анального сайта.

С стороны гепатобилиарной системы: дисфункция печени, желтуха.

Заболевания кожи и подкожной клетчатки: покрытия кожи с язвами, алопеция, появление наводнения, сыпь, зуд, уравнение.

С стороны почек и мочевыводящих путей: нарушение функции почек, мочеиспускание.

Общие расстройства и реакции в месте введения препарата: боль в груди, лихорадка, реакция при введении (боли и воспаление при подкожном введении).

Интратекальное управление

Интратекальное введение препарата Cytosar ^® может привести к системной токсичности, поэтому показан тщательный надзор за системой гематопоэза. Может потребоваться отрегулировать антикамерную терапию. Значительно выраженная токсичность происходит редко. Для неблагоприятных реакций, которые чаще всего возникают из интратекального введения, принадлежат тошноте, рвоту и лихорадке. Эти реакции плохо плохо исчезли самим собой. Сообщил о развитии параплегии. Сообщили о развитии некротической лейкозфалопатии с судорогами или без них; В некоторых случаях пациенты вводили внутрикосительно метотрексат и гидрокортизон, а также облучение центральной нервной системы. Сообщили изолированное нейротоксическое действие. Два пациента в состоянии ремиссии обрабатывали совокупным системной химиотерапией, профилактическим облучением центральной нервной системы и внутрикормативным введением цитарабина, потерянного видения. При одновременном применении препарата Cytosar ^® риск токсичных реакций от спинного мозга внутривенно и внутривенно в течение нескольких дней, однако, в лечении серьезных заболеваний опасны для жизни, доктор по его усмотрению предписан дальнейшим внутривенным и внутривенное использование препарата Cytosar ^® .

Схемы с использованием высоких доз

Инфекции и вторжение: сепсис, абсцесс печени.

Расстройства нервной системы: кома или нарушение функции мозга и мозжечка, включая изменение личности, сонливости и судороги; Периферическая моторная и сенсорная невропатия.

Расстройства: токсическое влияние на роговицу, геморрагический конъюнктивит.

Сердечные расстройства: кардиомиопатия с летальным следствием.

Нарушения органов дыхания, груди и медиастерины: синдром дыхательного бедствия у взрослых, легочных отеков.

Нарушения из желудочно-кишечного тракта: некроз кишечника, некротического колита, формирование язв в желудочно-кишечнике (включая кистозный пневматоз кишечника, который приводит к перитониту).

Гепатобилиарные расстройства: повреждение печени гипербилирубинемией.

Заболевания кожи и подкожной клетчатки: кожная сыпь с последующим рабочим платежом, алопеция.

Некоторые пациенты в месте инъекции или инфузии возникают тромбофлебит, некоторые пациенты сообщают о боли и воспалении в местах подкожных инъекций. Однако в большинстве случаев препарат носит хорошо.

У десяти пациентов с использованием экспериментальной терапии программы, включающей промежуточные дозы цитарабина (1 г / м ² ), независимо от использования других химиотерапевтических агентов (метаноам, даунорубицин, В.П.-16), разработали диффузное мешдо-мельциупейте, причина которого осталось Неясно, однако, он может быть связан с цитарабинской терапией.

В одних случаях это было сообщено сыпь на коже, что привело к десквамации. Полная алопеция - более распространенная реакция на высокие дозы, чем стандартная программа лечения.

При использовании терапии высокие дозы запрещены использовать растворитель, содержащий бензиловый спирт.

Сообщалось, что после экспериментальной терапии высокие дозы цитарабина на рецидивов лейкознули синдром внезапного дыхательного расстройства, которые быстро прогрессировали на отек легких и кардиомегала, что определялось рентгеновским методом. Фатальный случай был записан.

Передозировка.

Не существует антидота, который можно использовать при передозировке цитарабина. Неприйнятне прискорення незворотної нейротоксичної дії та летальний випадок були зафіксовані після здійснення 12 інфузій тривалістю по 1 годині кожні 12 годин у разовій дозі 4,5 г/м ^2. У випадку передозування слід припинити лікування препаратом Цитозар ^® та призначити лікування спрямоване на пригнічення діяльності кісткового мозку (повне переливання крові та тромбоцитів, антибіотики).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Порушення фертильної функції

Через потенційно можливий розвиток відхилень під час терапії цитотоксичними препаратами, особливо протягом І триместру, для пацієнток, які вагітні або можуть завагітніти під час прийому Цитозар ^® , необхідно виконати оцінку потенційного ризику для плода і доцільності збереження вагітності. Є певний, але значно менший ризик, якщо терапію розпочати протягом ІІ або ІІІ триместрів. Хоча існують випадки народження здорових дітей жінками, які отримували лікували цитарабіном протягом усіх трьох триместрів, за такими дітьми необхідний подальший медичний нагляд.

Чоловіки повинні застосовувати засоби контрацепції для попередження запліднення під час лікування та протягом не менше 6 місяців після лікування. Перед початком лікування пацієнтів слід повідомити про існуючу можливість зберігання сперми, оскільки існує ризик виникнення необоротного безпліддя після лікування препаратом Цитозар ^® .

Вагітність

Дослідження щодо застосування препарату вагітним жінкам не проводились. Для деяких видів тварин цитарабін є тератогенною речовиною. Цей препарат слід призначати вагітним жінкам або жінкам, які можуть бути вагітними, лише у випадках, коли потенційна користь для матері більша за потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку рекомендується запобігати виникненню вагітності, тобто застосовувати відповідні засоби контрацепції.

У жінок, які застосовували цитарабін у період вагітності (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами), народжувалися здорові діти. Деякі діти були недоношеними або народилися з низькою масою тіла. За деякими дітьми проводили спостереження протягом періоду від 6 тижнів до 7 років після впливу препарату і не було виявлено жодних патологій. Одна дитина померла через 80 днів від гастроентериту.

Повідомлялося про 2 випадки вроджених патологій, зокрема коли плід зазнав впливу системної терапії цитарабіном протягом І триместру вагітності. Зазначені патології включають дефекти дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок та деформацію кінцівок і вух.

Повідомлялося про розвиток панцитопенії, лейкопенії, анемії, тромбоцитопенії, відхилення рівня електролітів, скороминущої еозинофілії, підвищенні рівня IgM та гіперпірексії, сепсису та летальних випадків протягом неонатального періоду у дітей, які зазнали впливу цитарабіну в утробі. Деякі із цих дітей були недоношеними.

Годування груддю

Невідомо, чи екскретується препарат у грудне молоко. У зв'язку з тим, що багато ліків екскретуються у грудне молоко та через потенційний ризик розвитку побічних реакцій, спричинених цитарабіном, необхідно припинити годування груддю або припинити застосування ліків, приймаючи до уваги користь від використання препарату для матері.

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Особливі заходи безпеки.

Оскільки препарату Цитозар ^® властива токсична дія, при роботі з препаратом необхідно дотримуватися нижченаведених рекомендацій:

персонал повинен володіти навичками розведення, введення препарату та поводження з ним;
вагітним жінкам заборонено працювати з препаратом;
персонал повинен носити захисний одяг (окуляри, медичні халати та одноразові рукавички і маски);
для розведення розчину слід відвести спеціальну ділянку (бажано з ламінарним повітряним потоком);
робоча поверхня має бути захищена поглинаючим папером із пластмасовою основою одноразового використання;
усі матеріали, що використовували під час розведення, введення препарату або прибирання (включаючи рукавички), необхідно утилізувати згідно з діючими вимогами;

у разі випадкового потрапляння на шкіру або в очі, уражене місце слід негайно промити великою кількістю води, водою з милом або розчином бікарбонату натрію, а також звернутися до лікаря;
розлитий розчин необхідно змити буферним розчином з pH 7-8 (наприклад, фосфатно-буферним розчином).

Особливості застосування.

У період індукції ремісії хворі мають перебувати у закладах із відповідним лабораторним і реанімаційним устаткуванням, достатнім для контролю переносимості препарату, захисту та підтримки стану пацієнта при токсичної дії препарату. Основним токсичним ефектом препарату Цитозар ^® є пригнічення діяльності кісткового мозку та розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. Менш серйозні прояви токсичності включають нудоту, блювання, діарею, біль у животі, утворення виразок у ротовій порожнині та порушення функції печінки.

Перед призначенням препарату Цитозар ^® необхідно порівняти потенційну користь для хворого та ризик розвитку токсичних явищ. Перед проведенням оцінки користь/ризик або перед початком терапії лікар має ознайомитися з наведеними нижче рекомендаціями.

Порушення з боку органів кровоносної та лімфатичної систем

Цитозар ^® є потенційно шкідливим для кісткового мозку. Ступінь шкідливого впливу залежить від дозування та режиму прийому. У випадку медикаментозного пригнічення діяльності кісткового мозку лікування слід починати з обережністю, після оцінки можливих ризиків та очікуваної користі. Лікування слід проводити під ретельним медичним наглядом. На початку лікування необхідно щоденно контролювати рівень лейкоцитів і тромбоцитів у крові. Після зникнення бластних клітин у периферичній крові рекомендується проводити постійний моніторинг кісткового мозку, тому що пригнічення його діяльності може спричинити важкі, інколи летальні наслідки (інфекційні ускладнення внаслідок гранулоцитопенії та інші порушення імунної системи, вторинні крововиливи внаслідок тромбоцитопенії).

За пацієнтами, які застосовують Цитозар®, слід уважно наглядати. Рекомендується часто визначати кількості лейкоцитів і тромбоцитів. Якщо медикаментозне пригнічення діяльності кісткового мозку призводить до зниження рівня лейкоцитів у крові нижче 50000/мм ³ , поліморфноядерних гранулоцитів нижче 1000/мм ³ , слід розглянути варіант призупинення або зміни лікування. Після припинення лікування кількість клітин периферичної крові може знижуватися ще протягом 5-7 днів, досягаючи найнижчого рівня на 12-24 день після припинення застосування препарату. Лікування можна продовжити тільки після появи чітких ознак відновлення кісткового мозку (за результатами повторних аналізів кісткового мозку). У медичному закладі має бути устаткування для лікування потенційно летальних ускладнень пригнічення кісткового мозку.

Печінкова та/або ниркова функція

Очевидно, печінка нейтралізує значну частину застосованої дози цитарабіну. Зокрема, токсичні реакції з боку ЦНС після лікування високими дозами цитарабіну є більш імовірними для пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю слід з обережністю приймати препарат, можливо, у менших дозах.

Синдром лізису пухлини

Як й інші цитотоксичні засоби, Цитозар ^® може спричинити гіперурикемію внаслідок швидкого руйнування неопластичних клітин. Тому протягом лікування слід регулярно перевіряти рівень сечової кислоти в крові та, за необхідності, призначати підтримуючу терапію (наприклад, застосування рекомбінантної урат-оксидази, аллопуринолу, збільшення кількості вживаної рідини).

Анафілактичні реакції

Під час лікування цитарабіном спостерігалися анафілактичні реакції. Повідомлялося про анафілактичну реакцію, що виникла одразу після внутрішньовенного введення препарату та призвела до порушення кровообігу та дихання, що вимагало реанімації.

Лікування високими дозами препарату Цитозар ^®

Після лікування високими дозами цитарабіну (2-3 г/м ² ) повідомлялося про виникнення важких токсичних реакцій, інколи з летальним наслідком, з боку центральної нервової системи (ЦНС), шлунково-кишкового тракту та легенів (що відрізняються від тих, що виникають під час прийому стандартних доз препарату Цитозар ^® ). До таких реакцій належать: оборотне пошкодження рогівки та геморагічний кон'юнктивіт, яких можна уникнути або звести до мінімуму їх прояви шляхом профілактики очними краплями, що містять кортикостероїди; у більшості випадків оборотні порушення функції головного мозку та мозочка, в тому числі зміна особистості, сонливість і кома, конвульсії; виразки кишково-шлункового тракту з тяжким перебігом, у тому числі кистозний пневматоз кишечнику, що призводить до перитоніту; сепсис і абсцес печінки; набряк легенів, ушкодження печінки з гіпербілірубінемією; некроз кишечнику та некротичний коліт. У двох дорослих пацієнтів із гострим нелімфоцитарним лейкозом розвинулася периферична моторна та сенсорна нейропатія після консолідації високими дозами Цитозар ^® , даунорубіцину та аспарагінази. Пацієнтів, яким застосовують лікування високими дозами препарату Цитозар ^® , необхідно обстежити на наявність симптомів нейропатії, оскільки може знадобитися коригування режиму дозування з метою уникнення необоротних неврологічних порушень.

Пригнічення імунітету/підвищена схильність до інфекцій

Введення живих або атенуйованих живих вакцин пацієнтам, імунітет яких послаблений внаслідок прийому хіміотерапевтичних препаратів, у тому числі цитарабіну, може призвести до розвитку серйозних або летальних інфекцій. Пацієнтам, які отримують цитарабін, слід уникати вакцинації живими вакцинами. Можливе введення інактивованих або убитих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути слабшою.

Вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитичні або сапрофітні інфекції будь-якої локалізації можуть бути пов'язані із застосуванням препарату Цитозар ^® у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами в дозах, що пригнічують клітинний або гуморальний імунітет. Ці інфекції можуть бути слабко виражені, але можуть бути тяжкими та навіть летальними.

Після повторного внутрішньовенного застосування препарату протягом кількох годин може виникнути нудота або блювання. Таких реакцій можна уникнути, якщо вводити препарат шляхом інфузії.

У пацієнтів, яким застосовували лікування препаратом Цитозар ^® у комбінації з іншими препаратами, спостерігався гострий панкреатит.

Бензиловий спирт, що міститься у розчиннику для цього препарату (порошок Цитозар ^® по 100 мг та розчинник для приготування розчину для ін'єкцій) може призвести до розвитку летального Гаспінг-синдрому в недоношених дітей. Його заборонено застосовувати у недоношених дітей та новонароджених. Може спричинити токсичні або алергічні реакції в немовлят і дітей віком до 3 років.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто препарат вважається таким, що майже не містить натрію.

Канцерогенність препарату Цитозар ^® була доведена під час досліджень із залученням тварин. Подібна дія не може бути виключена при тривалому застосуванні цитарабіну людям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Цитозар ^® не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Під час лікування цитарабіном може спостерігатися дискомфорт, запаморочення або нудота (див. розділ « Побічні реакції» ). У такому випадку керувати транспортними засобами чи іншими автоматизованими системами не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Поєднання цитарабіну з іншими антибластичними засобами, мієлосупресивними речовинами або променевою терапією можуть посилити цитотоксичну та імуносупресивну дію.

Дигоксин: у пацієнтів, які одержували бета-ацетилдигоксин та хіміотерапію, що включала циклофосфамід, вінкристин та преднізон, спостерігалося оборотне зниження рівноважної концентрації дигоксину в плазмі крові та ниркової екскреції глікозиду незалежно від прийому цитарабіну або прокарбазіну. Змін у рівноважній концентрації дигітоксину не виявлено. Тому слід контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові пацієнтів, яким застосовують подібні режими комбінованої хіміотерапії. Призначення дигітоксину таким пацієнтам може розглядатися як альтернативне лікування.

Гентаміцин: in vitro дослідження взаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування антагонізму стосовно чутливих штамів K. pneumoniae. Це дослідження дає можливість передбачити, що у хворих, які приймають цитарабін і гентаміцин для лікування інфекцій, спричинених K. Pneumoniae, відсутність швидкого терапевтичного ефекту може свідчити про необхідність повторної оцінки антибактеріальної терапії.

Фторцитозин: клінічні дані свідчать про можливе зниження ефективності фторцитозину при одночастому застосуванні з препаратом Цитозар ^® . Це може бути пов'язано з потенційно конкурентним інгібуванням його накопичення.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка .

Як аналог піримідинового нуклеозиду (що відрізняється від звичайного цитидіну чи дезоксицитидіну ДНК чи РНК у цукровій частині молекули, він містить арабінозу замість рибози чи дезоксирибози), цитарабін є антибластичним засобом, що пригнічує синтез ДНК. Також він має антивірусні та імуносупресорні властивості. Детальне вивчення механізму цитотоксичності in vitro вказує, що основною дією цитарабіну є пригнічення синтезу дезоксицитидину (як антиметаболіт, що залежить від клітинного циклу, він пригнічує синтез ДНК під час S-фази мітозу), хоча пригнічення цитидилових кіназ та включення сполуки до нуклеїнових кислот можуть також відігравати роль у цитостатичній та цитотоксичній дії препарату. Завдяки своїй цитотоксичній дії, цитарабіну викликає, дозозалежне руйнування клітин у проліферуючих тканинах.

Основною токсичною дією, що обмежує дозу цитарабину, яка спостерігається в усіх досліджених видів, є мієлосупресія, котра проявляється мегалобластозом, ретикулоцитопенією, лейкопенією та тромбоцитопенією. До інших органів-мішеней належать печінка, нирки та головний мозок. Повідомлялося про те, що цитарабин спричиняв значне пошкодження хромосом, включаючи хроматидні розриви, а також злоякісну трансформацію клітин гризунів у культурі. Цитарабин характеризується ембріотоксичними та тератогенними властивостями і спричиняє пери- та постнатальну токсичність у різних видів. Про проведення офіційних досліджень репродуктивної токсичності препарату не повідомлялося, однак після застосування препарату у мишей спостерігалися аномалії структури голівок сперматозоїдів.

Фармакокінетика.

Загальні фармакокінетичні властивості

Цитарабін є неефективним при пероральному прийомі (тільки приблизно 20 % дози при оральному застосуванні всмоктується у шлунково-кишковому тракті). Процес елімінації з крові має двофазний характер: початкова фаза розподілу (приблизно 10 хвилин) та друга фаза виведення (1-3 години).

Розподіл

Відносно рівномірний рівень у сироватці крові досягається шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії.

Після внутрішньовенної ін'єкції цитарабіну його концентрація у спинномозковій рідині залишається значно нижчою за рівень у плазмі крові. Однак через 2 години безперервної інфузії концентрація препарату у спинномозковій рідині може досягти 40 % від рівня плазми крові.

Біотрансформація

Після парентерального введення препарат швидко метаболізується головним чином печінкою та, можливо, нирками. Цитарабін дезамінується до арабінофуранозилурацилу. Після внутрішньовенного введення однократної високої дози в більшості пацієнтів протягом 15 хвилин рівень препарату в крові падає до рівня, який практично не піддається вимірюванню. У деяких пацієнтів уже через 5 хвилин після ін'єкції рівень циркулюючого препарату був таким, який неможливо виявити. Наприкінці фази виведення рівень неактивного метаболіту (1-бета-D-арабіноза-урацил) у плазмі крові становить 80 %. Під час інтратекального введення період напіввиведення цитарабіну з ліквору становить приблизно 2 години. Метаболізм препарату є мінімальним, оскільки в цьому місці концентрації дезамінази є низькими.

Виведення з організму

Після внутрішньовенного введення людині тільки 5,8 % введеної дози виводиться з організму в незміненому вигляді з сечею протягом 12-24 годин; 90 % дози виводиться у вигляді дезамінованого препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізат; розчинник: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність.

Через фізико-хімічну несумісність Цитозар ^® не слід застосовувати разом із гепарином, інсуліном, 5-фтороурацилом, нафциліном, оксациліном, пеніциліном-G та метилпреднізолону натрію сукцинатом.

Ці медичні препарати не можна змішувати з іншими ліками або електролітами, окрім зазначених у розділі « Спосіб застосування та дози» .

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Упаковка.

По 1000 мг ліофілізату у флаконах; по 1 флакону в упаковці.

або по 100 мг ліофілізату у флаконах та по 5 мл розчинника в ампулах; по 1 флакону та по 1 ампулі в упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Актавіс Італія С.п.А./Actavis Italy SpA

Місцезнаходження.

Віа Пастер, 10, 20014 Нервіано (Мілан), Італія/Via Pasteur, 10, 20014 Nerviano (Milan), Italy.

ЦИТАРАБИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа