Личный кабинет
ДИФЛЮКАН капс. 150 мг блистер №1
ots
Код товара: 93056
Производитель: Pfizer Inc. (США)
4 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Дифлюкан
Дифлюкан
Состав лекарственного средства:
Активный ингредиент: флуконазол / флуконазол;
1 капсула содержит 150 мг флуконазола;
Вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; кукурузный крахмал; лаурилсульфат натрия; стеарат магния; Силиконовый диоксид коллоидный безводный.
Лекарственная форма. Капсулы.
Сплошные непрозрачные желатиновые капсулы (размер капсулы № 1), содержащий белый порошок, с легкой бирюзовой синей крышкой и корпусом с черными чернилами Pfizer и надписью PF-150.
Название и месторасположение производителя.
Фавев Ambuise / Fareva Amboise.
Зона Промышленные, 29 RUTE DES INSULLICH, 37530, SUR-SIS, ФРАНЦИЯ /
Зона промышленности, 29 по маршруту DES Industries, 37530, PoCe-Sur-Cisse, Франция.
Фармакотерапевтическая группа. Противогрибковое средство для системного применения. Производные триазола. Код УАТС J02A C01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия Отказ
Флуконазол, противогрибковое средство класса триазола - мощный и селективный ингибитор грибковых ферментов, необходимых для синтеза эргостерола. Основной механизм его действия состоит в том, чтобы ингибировать грибковую 14 альфа-ланостерол-деметилирование, опосредованное цитохромным P450, который является неотъемлемой стадией в биосинтезе грибкового эргостерола. Накопление 14 альфа-метил стеролов коррелирует с последующей потерей эргостерола грибковой мембраны и может быть ответственным за противогрибковую активность флуконазола. Флуконазол более избирательна к грибковым ферментам цитохрома P450, чем различные системы ферментов цитохрома P450 млекопитающих.
Использование флуконазола в дозе 50 мг в сутки в течение 28 дней не влияет на уровень тестостерона в плазме крови у мужчин или на уровне эндогенных стероидов у женщин репродуктивного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг в день не обнаруживает клинически значимое влияние на уровень эндогенных стероидов или реагировать на стимуляцию акта у здоровых мужских волонтеров.
Исследование взаимодействия с антипирином продемонстрировало, что 50 мг флуконазола немного остановились или неоднократно влияют на метаболизм антипирина.
Чувствительность in vitro .
Fluconazole in vitro демонстрирует противогрибную активность в отношении видов Candida , встречающихся чаще всего (включая C.Albicans, C.ParaSsilosis, C.tropicalis ). CGlabrata показывает широкий спектр чувствительности к флуконазолу, тогда как C.krusei устойчив к нему.
Кроме того, Fluconazole in vitro демонстрирует активность как против криптококковых неофманов, так и криптококков , так и против эндемичных плесени грибы, димита , димита , гистоплазмы капсулатума и паракоклиды Brasiliensis.
Взаимосвязь Фармакокинетика и Фармакодинамические свойства Фармакодинамика - фармакокинетика Отказ
Согласно результатам исследования животных, существует корреляция между минимальной ингибирующей концентрацией и эффективностью против экспериментальных моделей микосов, вызванных видами Candida . Согласно результатам клинических исследований, существует линейная зависимость между AUC и дозой флуоназола (приблизительно 1: 1). Существует также прямая, но недостаточная связь между AUC или дозой и положительным клиническим откликом на лечение перорального кандидоза и в меньшей степени - кандидамии. Точно так же лечение инфекций, вызванных штаммами, к которому флуконазол демонстрирует высокую минимальную ингибирующую концентрацию, менее удовлетворительно.
Механизм сопротивления.
Микроорганизмы рода Candida демонстрируют многочисленные механизмы устойчивости к противогрибковым агентам азола. Fluconazole демонстрирует высокую минимальную ингибирующую концентрацию против штаммов грибных, которые имеют одну или несколько механизмов сопротивления, которые оказывают негативное влияние на эффективность in vivo и в клинической практике. Сообщаемые случаи Candida SPP Superinfection. , кроме видов C. albicans , которые часто нечувствительны к флуконазолу (например, Candida Krusei ). Для лечения таких случаев следует использовать альтернативные противогрибковые средства.
Контрольные точки (в соответствии с Европейской исследовательской комиссией чувствительности к противомикробным ценам) .
Основываясь на изучении фармакокинетической / фармакодинамической информации, чувствительности и клинической реакции in vitro , контрольные точки для флуконазола для микроорганизмов рода Candida были определены. Они были распределены к контрольным точкам, которые не связаны с определенным видом более предпочтительно на основе фармакокинетической / фармакодинамической информации и не зависят от распределения определенных видов при минимальной ингибирующей концентрации, а также на контрольных точках, связанных с определенным видом видами. , чаще всего ассоциируется с человеческими инфекциями. Эти контрольные точки перечислены ниже.
Противогрибковое средство | Контрольные точки, связанные с определенным видом S ≤ / r> | Контрольно-пропускные пункты не связаны с определенным видом S ≤ / r> | ||||
грибковые микроорганизмы албиканс | Candida Glabrata. | Candida Krusei. | Candida Parapsilosis | Candida Tropicals | ||
Флуконазол | 2/4. | Т.е. | - | 2/4. | 2/4. | 2/4. |
S = чувствительный;
R = устойчивый;
α-контрольные точки, которые не связаны с определенным видом более определенного на основе фармакокинетической / фармакодинамической информации и не зависят от распределения определенных видов при минимальной ингибирующей концентрации. Они были исследованы только для микроорганизмов, для которых нет конкретного контрольно-пропускного пункта;
- Исследование чувствительности не рекомендуется, поскольку этот вид не является целью медицинской терапии;
То есть - доказательства того, не хватает ли этот вид лекарственной терапии.
Фармакокинетические свойства флуконазола похожи в внутривенное и пероральное введение.
Поглощение.
Флуконазол хорошо поглощен пероральным введением, а уровень препарата в плазме крови и биодоступность системы превышает 90% флуоназола в плазме крови, что достигается с помощью внутривенного введения препарата. Одновременное использование пищи не влияет на поглощение препарата его оральным введением. Пиковая концентрация в плазме крови достигается за 0,5-1,5 часа после получения препарата. Концентрация препарата в плазме крови пропорциональна дозы. Концентрация равновесия на 90% достигается во второй день лечения при нанесении в первый день нагрузочной дозы, которая вдвое больше обычной суточной дозы.
Распределение.
Объем распределения примерно равен общему содержанию жидкости в организме. Привязка к белкам в плазме крови (11-12%).
Флуконазол хорошо проникает во всех исследованных жидкостях организма. Уровень флуконазола в слюне и мокротелю аналогичен концентрации препарата в плазме крови. У пациентов с грибковым менингитом уровни флуоназола в спинальной жидкости достигают 80% концентрации плазмы крови.
Высокие концентрации флуконазола в коже, превышающей сыворотку, достигаются в розовом слое, эпидермисе, дермы и поту. Флуконазол накапливается в гоночном слое. При использовании дозы 50 мг 1 раз в день концентрация флуконазола после 12 дней лечения составила 73 мкг / г и 7 дней после завершения лечения, концентрация была еще 5,8 мкг / г. При использовании дозы 150 мг 1 раз в неделю концентрация флуконазола в течение 7 дней лечения составляла 23,4 мкг / г; Через 7 дней после использования следующей дозы концентрация была еще 7,1 мкг / г.
Концентрация флуконазола в ногтях через 4 месяца применения 150 мг раз в неделю составляла 4,05 мкг / г у здоровых добровольцев и 1,8 мкг / г в заболеваниях для ногтей; Флуконазол определяли в образцах ногтей через 6 месяцев после завершения терапии.
Биотрансформация.
Флуконазол метаболизируется до небольшой степени. Когда введена доза, помеченная радиоактивными изотопами, только 11% флуконазола выводится с мочой в модифицированной форме. Fluconazole является селективным ингибитором Isoenzymes Cyp2C9 и Cyp3a4, а также ингибитор изонзима CYP2C19.
Срок годности флуконазола из плазмы крови составляет около 30 часов. Большая часть препарата получена почками, с 80% вводимой дозы, проявляющейся в моче в неизменном состоянии. Оформление флуконазола пропорциональна разрешению креатинина. Циркулирующие метаболиты не обнаружены.
Длительный период полувыведения плазменной подготовки позволяет простоту препарата с вагинальным кандидозом, а также использование препарата 1 раз в неделю в других показаниях.
Почечная недостаточность.
У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (скорость гломерелярной фильтрации <20 мл / мин), период полураспада увеличивается с 30 часов до 98 часов. Следовательно, эти категории пациентов должны уменьшить дозу флуконазола. Флуконазол удаляется гемодиализным, а в меньшей степени - путем внутрибрюшинного диализа. Длительность сеанса гемодиализиса 3 часа снижает флуоназол в плазме крови примерно на 50%.
Дети.
Данные из фармакокинетики были оценены у 113 детей в течение 5 исследований: 2 исследования одноразового применения, 2 исследования многократного применения и 1 исследование преждевременных новорожденных.
После введения 2-8 мг / кг флуконазол детей от 9 месяцев до 15 лет AUC составлял около 38 мкг * час / мл на 1 мг / кг дозы. После нескольких использований средний период полураспада флуконазола с плазмой крови варьировался от 15 до 18 часов; Объем распределения составлял 880 мл / кг. Более длительный период полувыведения плазмы крови, который составлял около 24 часов, было после простоты флуконазола. Этот показатель сопоставим с периодом полураспада флуконазола из плазмы крови после единого введения дозы 3 мг / кг внутривенно от детей от 11 дней до 11 месяцев. Объем распределения у пациентов в этой возрастной группе составлял около 950 мл / кг.
Опыт использования флуконазола новорожденного ограничен фармакокинетическими исследованиями 12 преждевременных детей с гестационным сроком около 28 недель. Средний возраст ребенка при введении первой дозы составлял 24 часа (от 9 до 36 часов); Средний вес при рождении составлял 900 г (от 750 до 1100 г). Для 7 пациентов был выполнен протокол исследования. Максимум 5 внутривенных инъекций флуконазола в дозе 6 мг / кг вводили каждые 72 часа. Средний период полураспада составлял 74 часа (44-185) в первый день, затем снизился до 53 часов (30-131) в течение 7 дней и до 47 (27-68) в течение 13 дней. Район под кривой (мкг * часами / мл) составлял 271 (173-385) в первый день, увеличился до 490 (292-734) в течение 7 дней, затем снизился до 360 (167-566) в течение 13 дней. Объем распределения (мл / кг) составлял 1183 (1070-1470) в первый день, увеличился до 1184 (510-2130) в течение 7 дней и до 1328 (1040-1680) в течение 13 дней.
Пациенты пожилых людей .
Фармакокинетические исследования проводились с 22 пациентами (в возрасте 65 лет), которые использовали 50 мг флуконазола перорально. 10 участников одновременно использовались диуретики. C Max был 1,54 мкг / мл и был достигнут в течение 1,3 часа после использования флуконазола. Средний AUC составлял 76,4 ± 20,3 мкг * час / мл. Средний период полураспада составляет 46,2 часа. Эти фармакокинетические показатели по сравнению с подобными для здоровых молодых добровольцев. Одновременное использование диуретиков не оказало значительного воздействия на C max и AUC. Кроме того, оформление креатинина (74 мл / мин), процент флуконазола, который был аккретирован из мочи в неизменной форме (0-24 часа, 22%) и почечной очистки флуконазола (0,124 мл / мин / кг) у пациентов. В этой возрастной группе были ниже похожи, чем аналогичные показатели в младших добровольцев. Следовательно, изменения фармакокинетики у пожилых пациентов, очевидно, зависят от параметров функций почек.
Показания к применению.
Острый вагинальный кандидоз, когда местная терапия не актуальна.
Кандидоз Баланит, когда местная терапия не актуальна.
Противопоказание.
- Гипочувствительность к флуконазолу, другие азольные соединения или к любому из вспомогательных веществ препарата.
- одновременное использование флуконазола и терфенадина к пациентам, используемым флуконазолом, множественным в дозах 400 мг / день и выше (согласно результатам изучения многократного взаимодействия применения).
- одновременное использование флуконазола и других препаратов, которые продлевают интервал QT и метаболизируются ферментом Cypz4 (например, зисапридом, астемизолом, пимозидом, хинидин и эритромицином).
Надлежащие меры безопасности при применении.
Дерматофит. Согласно результатам изучения флуконазола для лечения дерматофитов у детей, флуконазол не превышает Гизуубоульвина по эффективности, а общий показатель эффективности составляет менее 20%. Следовательно, Diflucan ® не следует использовать для лечения дерматофитов.
Криптококкоз. Свидетельство о эффективности флуконазола для лечения криптококкоза других локализаций (например, легочный криптоккоз и криптококкоз кожи) недостаточно, поэтому рекомендации по лечению таких заболеваний.
Глубокие эндемичные микозы. Свидетельство о эффективности флуконазола для лечения других форм эндемичных микозов, таких как паракокоцидные заболевания, гистоплазмозма и кожи-лимфсоротриоз, поэтому не хватает, поэтому рекомендации для режима дозы для лечения таких заболеваний.
Почечная система. Пациенты в нарушение функций почек препарат следует использовать с осторожностью (см. Раздел « Способ применения и доза »).
Гепатобилиарная система. Пациенты с нарушением функций печени. Препарат следует использовать с осторожностью. Использование флуконазола было связано с возникновением редких случаев тяжелой гепатотоксичности, включая летальные случаи, главным образом у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями. В тех случаях, когда развитие гепатотоксичности было связано с использованием флуконазола, не было явной зависимости от общей суточной дозы препарата, продолжительности терапии, пола или возраста пациента. Обычно гепатотоксичность, вызванная флуконазолом, обратимыми, и его проявлениями исчезают после прекращения терапии.
По мнению пациентов, в которых при использовании флуконазола необходимо установить отклонение результатов функциональных испытаний печени, тщательного надзора за развитием тяжелых повреждений печени.
Пациенты должны быть проинформированы о симптомах, которые могут указывать на серьезное влияние на печень (выраженная астения, анорексия, постоянная тошнота, рвота и желтуха). В этом случае использование флуконазола должно быть немедленно остановлено и обратиться к врачу.
Сердечно-сосудистая система. Некоторые азолы, в том числе флуконазол, связаны с удлинением интервала QT на электрокардиограмме. Сообщили о очень редких случаях удлинения интервала QT и пароксизмальной желудочковой тахикардии, таких как « Пируе » в использовании препарата Diflucan®. Такие сообщения соответствуют пациентам с тяжелыми заболеваниями при сочетании многих факторов риска, такие как структурные заболевания сердца, болезнь электролита и одновременное использование других препаратов, которые влияют на интервал QT.
Diflucan ® следует использовать с пациентами с риском развития аритмии. Одновременное использование вместе с препаратами, которые продлевают интервал QTS и метаболизируются с использованием фермента CYP3A4 цитохрома P450, который противопоказан.
Галофантрины. Halophantrin представляет собой субстрат фермента CYP3A4 и продлевает интервал QTS при применении в рекомендуемых терапевтических дозах. Одновременное использование гарено-эфира и флуконазола не рекомендуется.
Дерматологические реакции. Во время использования флуконазола редко сообщалось, что разрабатывают такие отвлеченные кожные реакции как синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Пациенты в СПИДе более склонны к развитию тяжелых кожных реакций при нанесении многих лекарств. Если пациент с поверхностной грибковой инфекцией появляется высыпания, которые могут быть связаны с использованием флуконазола, дополнительное применение препарата должно быть прекращено. Если пациент с инвазивной / системной грибковой инфекцией появляется высыпания на коже, необходимо тщательно наблюдать, и в случае развития баффов или многоформных эритемы, использование флуконазола должно быть прекращено.
Гиперчувствительность. В редких случаях было сообщено развитие анафилактических реакций.
Цитохромный P450. Fluconazole - это мощный ингибитор фермента CYP2C9 и умеренный ингибитор фермента CYP3A4. Кроме того, флуконазол представляет собой ингибитор фермента CYP2C19. Необходимо наблюдать состояние пациентов, которые одновременно используют Diflucan ® и препараты с узким терапевтическим окном, метаболизируемым CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4.
Terfenadine. Необходимо внимательно соблюдать состояние пациента при одновременном применении терфенадина и флуконазола в дозе менее 400 мг в сутки.
Вспомогательные вещества. Препарат содержит лактозу. Пациенты с редкими наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, лактазы лактазы и глюкоза-галактозы, не должны использоваться этой подготовкой.
Специальные оговорки.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Данные, полученные с одноразовым или повторным применением флуконазола в обычных дозах (<200 мг / сут). Несколько сотен беременных женщин во время I триместра беременности, не продемонстрировали нежелательные эффекты на плод. Сообщили многочисленные врожденные патологии в новорожденных (включая брадифрения, дисплазию ушной оболочки, чрезмерное увеличение переднего тентамаста, искажения бедра, силостоз на плече), чьи матери приняли высокие дозы флуконазола (400-800 мг / день) для минимум три или более месяца для лечения кокцидиоидоза. Связь между использованием флуконазола и этих случаев не определена.
Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Не слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткотривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.
Не слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком лікування інфекцій, що потенційно загрожують життю.
Флуконазол проникає у грудне молоко та досягає нижчої концентрації ніж у плазмі крові. Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози флуконазолу, що становить 200 мг або менше.
Годувати груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при застосуванні високих доз флуконазолу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досліджень впливу препарату Дифлюкан ® на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили.
Пацієнтів слід проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом під час застосовування препарату Дифлюкан ® . При розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Діти.
Ефективність та безпечність застосування препарату для лікування генітальних кандидозів у дітей не встановлені, незважаючи на вичерпні дані щодо застосування препарату Дифлюкан ® дітям. Якщо існує нагальна потреба застосування препарату підліткам (віком від 12 до 17 років), слід застосовувати звичайні дози для дорослих.
Спосіб застосування та дози.
Капсули слід ковтати цілими. Прийом препарату не залежить від прийому їжі.
Дорослі.
Препарат застосовують перорально у дозі 150 мг одноразово.
Пацієнти літнього віку.
При відсутності ознак порушення функцій нирок для лікування даної категорії пацієнтів застосовують звичайну дозу для дорослих.
Порушення функцій нирок.
Флуконазол виводиться в основному з сечею у незміненому вигляді. При разовому застосуванні препарату коригувати дозу даній категорії пацієнтів не потрібно.
Порушення функцій печінки.
Флуконазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функцій печінки, оскільки інформації щодо застосування флуконазолу цій категорії пацієнтів недостатньо.
Передозування.
Отримано повідомлення про передозування флуконазолом; одночасно повідомлялося про галюцинації та параноїдальну поведінку.
При передозуванні необхідно провести симптоматичну підтримуючу терапію та у разі необхідності промити шлунок.
Флуконазол значною мірою екскретується з сечею; форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.
Побічні реакції.
Найчастіш е ими побічними реакціями (> 1/10) повідомлялося про такі побічні реакції: є головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, висипання, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази крові.
Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують наступну класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), та частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних).
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи.
Нечасто: анемія.
Рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
Розлади з боку імунної системи.
Рідко: анафілаксія.
Метаболічні та аліментарні розлади.
Нечасто: зниження апетиту.
Рідко: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіпокаліємія.
Психічні порушення.
Нечасто: безсоння, сонливість.
Розлади з боку нервової системи.
Часто: головний біль.
Нечасто: судоми, запаморочення, парестезії, порушення смаку.
Рідко: тремор.
Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.
Нечасто: вертиго.
Розлади з боку серця.
Рідко: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання.
Нечасто: запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.
Гепатобіліарні розлади.
Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази.
Нечасто: холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну.
Рідко: печінкова недостатність, гепатоцелюлярний некроз, гепатити, гепатоцелюлярне ураження.
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини.
Часто: висипання.
Нечасто: свербіж, медикаментозний дерматит, кропив'янка, підвищене потовиділення.
Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алопеція.
Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.
Нечасто: міалгія.
Загальні розлади та реакції у місці введення.
Нечасто: підвищена втомлюваність, нездужання, астенія, гарячка.
Діти.
Частота та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних аналізів у ході клінічних досліджень за участю дітей співставні з такими у дорослих.
Звітування про підозрювані побічні реакції .
Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог місцевого законодавства.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказано сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.
Цизаприд: повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. Контрольоване дослідження продемонструвало, що одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флуконазолу та цизаприду протипоказане (див. розділ « Протипоказання» ).
Терфенадин: через випадки розвитку тяжких серцевих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc, у пацієнтів, які застосовують азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. У ході одного дослідження при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не було виявлено подовження інтервалу QTc. Інше дослідження при застосуванні флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане (див. розділ « Протипоказання» ). При застосуванні флуконазолу у дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.
Астемізол: сумісне застосування флуконазолу та астемізолу може знизити кліренс астемізолу. Спричинене цим підвищення концентрації астемізолу у плазмі крові може призвести до подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.
Пімозид та хінідин: сумісне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину, хоча відповідних досліджень in vitro та in vivo не проводили. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину у плазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.
Еритроміцин: одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» ) та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації даних лікарських засобів протипоказане.
Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.
Галофантрин : флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати застосування комбінації даних лікарських засобів.
Сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає обережності та коригування дози.
Вплив інших лікарських засобів на флуконазол.
Дослідження взаємодії продемонстрували, що одночасне вживання їжі, циметидин, антациди або подальше опромінення усього тіла для пересадки кісткового мозку, не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу при його пероральному застосуванні.
Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25 % та скорочувало період напіввиведення флуконазолу на 20 %. Тому для пацієнтів, які застосовують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.
Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби.
Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту 2C9 цитохрому P450 (CYP) та помірним інгібітором CYP3A4. Також ф Ф луконазол є інгібітором CYP2С19. Окрім На додаток до спостережуваних/документально підтверджених взаємодій, що описані нижче, при одночасному застосуванні із флуконазолом існує ризик підвищення у плазмі крові концентрацій інших сполук, що метаболізуються CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4. Тому застосовувати такі комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічувальна дія флуконазолу на ферменти зберігається протягом 4‑5 діб після його застосування у зв'язку з його тривалим періодом напіввиведення.
Альфентаніл: під час одночасного застосування альфентанілу у дозі 20 мкг/кг та флуконазолу у дозі 400 мг здоровим добровольцям спостерігалося двократне збільшення AUC 10 , можливо через інгібування CYP3A4. Може бути необхідним коригування дози альфентанілу.
Амітриптилін , нортриптилін: флуконазол посилює дію амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень. У разі необхідності слід відкоригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.
Амфотерицин В : одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованим мишам із нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом призвело до таких результатів: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції C. albicans , відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній інфекції A. Aspergillus fumigatus . Клінічне значення результатів, отриманих у ході цих досліджень, невідоме.
Антикоагулянти: як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематом, носової кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні із подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося двократне підвищення протромбінового часу, ймовірно внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно застосовують кумаринові антикоагулянти. Може бути необхідною корекція дози варфарину.
Бензодіазепіни короткої дії, наприклад мідазолам, триазолам: призначення флуконазолу після перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення концентрації мідазоламу та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 3,7 та 2,2 раза відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу та 0,25 мг триазоламу перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 4,4 та 2,3 раза відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів триазоламу.
Якщо пацієнту, який проходить курс лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.
Карбамазепін: флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричинює підвищення рівня карбамазепіну в сироватці крові на 30 %. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залежно від рівня його концентрації та дії препарату.
Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін , амлодипін та фелодипін) метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. Рекомендований ретельний моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.
Целекоксиб: при одночасному застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) C max та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 % та 134 % відповідно. При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним зменшення дози целекоксибу вдвічі.
Циклофосфамід: одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові. Ці препарати можна застосовувати одночасно, зважаючи на ризик підвищення концентрації білірубіну та креатиніну в сироватці крові.
Фентаніл: повідомлялося про один летальний випадок інтоксикації фентанілом внаслідок можливої взаємодії фентанілу та флуконазолу. До того ж, у дослідженні за участю 12 здорових добровольців було продемонстровано, що флуконазол значно уповільнював елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихання, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути необхідною корекція дози фентанілу.
Інгібітори ГМГ-КоА- редуктази : сумісне застосування флуконазолу та інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу і проводити моніторинг рівня креатинкінази. У випадку значного підвищення рівня креатинкіази, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.
Імуносупресори (наприклад циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).
Циклоспорин: флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг/добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.
Еверолімус: хоча досліджень in vitro та in vivo не проводили, флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в сироватці крові через пригнічення CYP3А4.
Сиролімус : флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові ймовірно шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів препарату.
Такролімус: флуконазол може підвищувати концентрації такролімусу в сироватці крові до 5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються із нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.
Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (E‑31 74), що обумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів ангіотензину II під час застосування лозартану. Рекомендовано здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.
Метадон: флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.
Нестероїдні протизапальні препарати: при одночасному застосуванні з флуконазолом C max та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно порівняно із відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) C max та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно, порівняно із такими показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.
Хоча спеціальних досліджень не проводили, флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов'язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.
Фенітоїн: флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну в печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC 24 фенітоїну на 75 % та С min на 128 %. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.
Преднізон: повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, ймовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон, з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після припинення застосування флуконазолу.
Рифабутин: флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвитку увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину.
Саквінавір: флуконазол підвищує AUC та C max саквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ ритонавіром не досліджувалися, тому вони можуть бути більш вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.
Похідні сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. Рекомендується проводити частий контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні із флуконазолом.
Теофілін: у плацебо-контрольованому дослідженні взаємодії препаратів застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну в плазмі крові на 18 %. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.
Алкалоїди барвінку: хоча відповідних досліджень не проводили, флуконазол, ймовірно через інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.
Вітамін А: повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС у формі псевдотумору головного мозку; даний ефект зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам'ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.
Вориконазол (інгібітор CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А4): одночасне застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 днів) та флуконазолу перорально (400 мг в перший день, потім по 200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) 8 здоровим добровольцям чоловічої статі призвело до підвищення С max та AUC τ вориконазолу в середньому до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) та 79 % (90 % ДІ: 40 %, 128 %) відповідно. Не відомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих із вориконазолом.
Зидовудин: флуконазол підвищує С max та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванні. Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 % після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати за станом пацієнта щодо розвитку побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.
Азитроміцин: у ході відкритого рандомізованого трьохстороннього перехресного дослідження, в якому взяли участь 18 здорових добровольців, оцінювали вплив азитроміцину та флуконазолу на фармакокінетику один одного при їх одночасному пероральному разовому застосуванні у дозах 1200 мг та 800 мг відповідно. Жодних значущих фармакокінетичних взаємодій між виявлено не було.
Пероральні контрацептиви: проводилося 2 фармакокінетичних дослідження багаторазового застосування флуконазолу та комбінованого перорального контрацептиву. При застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левоноргестрелу – на 24 %. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.
Івакафтор : супутнє застосування з івакафтором, підсилювачем муковісцидозного трансмембранного регулятора провідності (CFTR), підвищує експозицію івакафтору в 3 рази, а гідроксиметилівакафтору ( M 1) – у 1,9 рази. Для пацієнтів, які одночасно застосовують помірні інгібітори CYP3A, такі як флуконазол і еритроміцин, рекомендується зниження дози івакафтору до 150 мг один раз на добу.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1 капсулі у блістері; по 1 блістеру у картонній упаковці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
ФЛУКОНАЗОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа