В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ДИКЛОБЕРЛ РЕТАРД капс. тверд. пролонг. дейст. 100 мг №20

ДИКЛОБЕРЛ РЕТАРД капс. тверд. пролонг. дейст. 100 мг №20

rx
Код товара: 29404
Производитель: Berlin-Chemie (Германия)
2 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Дикловер   Замедлить
(Dicloberl Retard)
Место хранения:
Активное вещество: 1 капсульная твердое длительное действие содержит Diclofenac натрия 100 мг;
Вспомогательные вещества: сахароза, крахмал кукуруза, тальк, шеллак, аммоний-метакрилатный полимер (тип а), желатин, диоксид титана (E 171).
Лекарственная форма. Капсулы - это твердое длительное действие.
Основные физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы от белого до кремового цвета (бесцветный не более интенсивно, чем 9001 по RAL) (размер капсулы 2). Содержание: сферические гранулы от белого до цвета слона (окраска не более интенсивно, чем 1014 на RAL).
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
ATT Code M01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Diclofenac - активное вещество Dicloberl ò замедлит, представляет собой нестероидное соединение с ярко выраженным противоревматическим, противовоспалительным, анальгетическим и противовоспалительным свойствам. Основной механизм действия диклофенака, установленного в условиях эксперимента, считается неполным биосинтезом простагландинов. Простагландины играют важную роль в генезе воспаления, боли и лихорадки.
In vitro Diclofenac натрия в концентрациях, эквивалентных тем, которые достигаются в лечении пациентов, не подавляют биосинтез протеогликанов хрящами ткани.
При ревматических заболеваниях противовоспалительное и обезболивающее действие Dicloberl ò Retard приводит к значительному снижению боли (как в мире, так и во время движения), прямоугольной скуоты, отек суставов и тем самым - для улучшения функционального состояния терпение.
При наличии воспаления, вызванного травмой или хирургическим вмешательством, Dicloberl ò замедляет быстро устраняет как спонтанную боль, так и боль во время движения, а также снижает воспалительный набухание тканей и отека в разделе хирургической раны. При совместно применении с опиоидами для устранения послеоперационной боли Diclobel ò Retard значительно снижает необходимость в опиоидов.
В клинических испытаниях было обнаружено, что Diclofenac также демонстрирует сильный анальгетический эффект в умеренно и сильно выраженных ощущений боли неземного происхождения.
Фармакокинетика.
Анализ неизменного диклофенака и его гидроксилированных метаболитов показал, что количество высвобождаемого и поглощенного диклофенака является как сам, как в случае применения эквивалентной дозы диклофенака натрия в форме таблеток с кишечным покрытием. Тем не менее, система биодоступности диклофенака (выделяется из Dicloberl ò Retard) составляет в среднем 82% соответствующего показателя после введения наследко-т. Д. Д. Дейклоберл ò в той же дозе. Из-за медленного высвобождения активного вещества от Dicloberl ò , запись максимальной концентрации препарата, которые достигаются в плазме крови , ниже, чем после использования таблеток, покрытых кишечным покрытием. Средний пик концентрации 0,4 мкг / мл или 0,5 мкг / мл (1,25 или 1,6 мкг / мл (1,25 или 1,6 мкг / л) достигается в среднем в течение 5-6 часов после использования таблетки 75 мг или 100 мг. Потребление пищи клинически не влияет на всасывание и биодоступность системы Dicloberl ò Retard. С другой стороны, средняя концентрация в плазме крови 13 нг / мл (40 нмоль / л) может быть отмечена через 24 часа (16 часов) после использования Dyclopenac натрия в длительном виде 75 мг. Количество поглощенного активного ингредиента Расположен в линейной зависимости от дозы препарата. Поскольку около половины диклофенака метаболизируется во время первого прохождения через печень («эффект первого прохода»), площадь в кривой концентрации / времени (AUC) после использования капсулы Dicloberl почти в два раза меньше Чем в случае парентерального введения эквивалентной дозы препарата. После повторного использования Dicloberl ò Retard, фармакокинетика не меняется. В соответствии с рекомендуемыми интервалами между методами отдельных доз препарата, кумуляция не отмечается. Соответствующие концентрации составляют 22 нг / мл или 25 нг / мл (70 нмоль / л или 80 нмоль / л) с диклофенаком в длительном виде 75 мг 2 раза в день.
Распределение.
99,7% диклофенака связывают с белками сыворотки крови, главным образом с альбумином (99,4%). Объем распределения составляет 0,12-0,17 л / кг. Diclofenac проникает в синовиальную жидкость, где его максимальная концентрация наблюдается в течение 2-4 часов спустя, чем в плазме крови. Воображаемый период полураспада синовиальной жидкости - 3-6 часов. 2 часа после достижения максимальной концентрации плазмы крови, концентрация активного вещества в синовиальной жидкости выше, чем в плазме крови, и остается выше в течение 12 часов.
Биотрансформация.
БИОТРАНСФОРМАЦИЯ DIKLOFENAC частично глюкуронизацией неизменной молекулы, но в основном - по одному и многократному гидроксилированию и метоксилированию, что приводит к образованию нескольких фенольных метаболитов (3'-гидрокси, 4'-гидрокси, 5'-гидрокси, 4 ', 5-дигидрокси- и 3'-гидрокси-4'-метокси-диклофенак), большинство из которых конъюгированы к глюкуроновой кислоте. Два из этих фенольных метаболитов являются фармакологически активными, но намного меньше диклофенака.
Разведение.
Общий зазор системы Diclofenac с плазмой составляет 263 + 56 мл / мин. Последний период полураспада в плазме крови составляет 1-2 часа. Срок годности 4 метаболитов, в том числе 2 фармакологически активных, также короткий и 1-3 часа. Один из метаболитов, 3'-гидрокси-4'-метоксидиклофенац, имеет более длительный период полураспада в плазме крови. Однако этот метаболит полностью неактивен в фармакологическом соотношении.
Около 60% дозы препарата происходит из мочи в виде сопряженных глюкуронов молекулы активного вещества и в форме метаболитов, большинство из которых также преобразуются в сопряжения глюкуронов. В неизменной форме менее 1% диклофенака выводится из организма. Остальная часть дозы препарата выводится в виде метаболитов через желчь, с фекалиями.
Фармакокинетика в отдельных группах пациентов.
Влияние возраста пациента на всасывание, метаболизм и удаление препарата не определяется.
У пациентов с нарушением функции почек, получающих терапевтические дозы, не было накопления неизменного активного вещества. У пациентов с оформлением креатинина менее 10 мл / мин рассчитанные равновесные концентрации гидроксилируемых метаболитов в плазме крови были примерно в 4 раза выше, чем у здоровых пациентов. Однако в конечном итоге все метаболиты были выведены из желчи.
У пациентов с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом печени индикаторы фармакокинетики, диклофенак метаболизм аналогичны у пациентов без заболеваний печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
Облегчение боли и снижение воспаления различных степеней в разных состояниях, в том числе:
  • Патология суставов: ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, острые воздействия подагры;
  • Острые мышечные скелетные заболевания, такие как периаритрт, (например, плечевые периартриты), пендинит, нежный гений, бурсит;
  • Другие патологические условия, вызванные травмами, включая переломы, нижнюю боль, растяжение, экспрессию, ортопедическое, стоматологическое и другое незначительное эксплуатационное вмешательство.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к активному ингредиенту или к любому другому компоненту препарата;
  • Острая язва желудка или кишечника; желудочно-заинстенное кровотечение или перфорация;
  • Высокий риск послеоперационного кровотечения, расстройства крови, расстройства крови, расстройства гемостаза, гематопоэтические расстройства или цереброваскулярное кровотечение;
  • кровотечение или перфорация желудочно-кишечного тракта в анамнезе, связанном с предварительным лечением нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП);
  • Активная форма язвенного / кровотечения язвы / кровотечения или рецидивирующая язва / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных эпизода диагностированной язвы или кровотечения);
  • воспалительные заболевания кишечника (например, больной или язвенного колита);
  • последний триместр беременности;
  • отказ печени;
  • почечная недостаточность;
  • Застойная сердечная недостаточность (Nyhaii-IV);
  • Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокардией, погибшим инфаркт миокарда;
  • Цереброваскулярные заболевания у пациентов понесли инсульт или имеют эпизоды переходных ишемических атак;
  • заболевания периферических артерий;
  • лечение периоперационной боли в аортокоронарном шунтировании (или использование искусственного кровообращения);
  • Как и другие НПВП, Diclofenac также противопоказан пациентам, в которых использование ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других нестероидных противовоспалительных препаратов провоцирует атакует бронхиальную астму, ангионевротическое отек, крапивницу или острый ринит.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Указываются взаимодействия, наблюдаемые в виде диклофенака в виде кишечных таблеток и / или в других дозированных формах.
Литий. В условиях одновременного использования Diclofenac может увеличить концентрацию лития в плазме крови. Рекомендуемый мониторинг уровня лития в сыворотке.
Дигоксин . В условиях одновременного использования Diclofenac может увеличить концентрацию дипоксина в плазме крови. Рекомендуемый мониторинг уровней дипоксинов в сыворотке.
Мочестики и антигипертензивные средства. Как и другие NSAID, сопутствующее использование диклофенака с диуретиками и антигипертензивными агентами (например, β-блокаторы, ангиотензин, преобразующие ингибиторы фермента (приложение)) могут привести к снижению их антигипертензивного эффекта путем ингибирования синтеза вазодирующих простагландинов. Таким образом, аналогичная комбинация используется с оговоркой, а пациентам, особенно пожилые люди, должны находиться под тщательным надзором артериального давления. Пациенты должны получать правильное увлажнение, также рекомендуемый мониторинг функции почек после начала сопутствующей терапии и на регулярной основе после нее, особенно в отношении диуретиков и ингибиторов ACE, из-за увеличения риска нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию. Сопутствующее обращение с калиевым чувствительным диуретиками, циклоспорином, тракролимом или триметопремом может быть связано с увеличением уровня калия в сыворотке, поэтому мониторинг пациентов следует проводить чаще.
Антикоагулянты и антитромботические агенты. Сопущенное использование может увеличить риск кровотечения, поэтому рекомендуется принимать меры предосторожности. Хотя клинические исследования не указывают на влияние диклофенака на активность антикоагулянтов, существуют отдельные данные о повышении риска кровотечения у пациентов, которые используются одновременно дицинофенак и антикоагулянты. Поэтому для доверия ремесленники в дозировке антикоагулянтов не требуются, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие нестероидные противовоспалительные препараты, Diclofenac в высоких дозах могут временно подавлять агрегацию тромбоцитов.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероиды. Одновременное использование диклофенака и других НПВП или кортикостероидов может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения или язвы. Одновременное применение двух или более NSAID следует избегать.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS).
Сопровождающее применение NSAID и SZSS может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения.
Антидидиабетические препараты. Клинические исследования показали, что Diclofenac может использоваться вместе с оральными антидиабетическими средствами и не изменять их терапевтический эффект. Тем не менее, существуют некоторые отчеты о развитии в таких случаях, как гипогликемия и гипергликемия, которые определили необходимость изменения дозы антидиабетических агентов при использовании диклофенака. По этой причине в качестве мероприятия предосторожности рекомендуется в комбинированной терапии для контроля уровня глюкозы в крови.
MetoTrexate. Diclofenac может подавлять клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к увеличению уровней метотрексата. Осторожно следует наблюдать в назначении NSAID, включая диклофенаку, менее чем за 24 часа до использования метотрексата, поскольку в таких случаях концентрация метотрексата в крови может увеличиваться и повысить его токсический эффект. Были случаи серьезной токсичности, когда интервал между использованием метотрексата и НПВП, включая диклофенак, был в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано из-за накопления метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин. Влияние диклофенака, а также других НПВП, на синтез простагландинов в почках может увеличить нефротоксичность циклоспорина, в связи с этим, Diclofenac следует использовать в более низких дозах, чем для пациентов, которые не используют циклоспорин.
Tacrolymus. При использовании NSAIDS с трактором возможен увеличение риска нефротоксичности, который может быть косвенно через почечную антипростацкий эффект НПВП и ингибитора кальцинерина.
Антибактериальные хинолоны. Возможное развитие суда у пациентов, которые одновременно использовали производные хинолона и НПВП. Это можно наблюдать у пациентов с эпилепсией и судороги в истории и без них. Таким образом, меры предосторожности следует осуществлять при решении вопроса об использовании интерьера пациентам, которые уже получают НПВП.
Фенитоин. При использовании фенитоина одновременно с Diclofenac рекомендуется отслеживать концентрации фенитоина в плазме крови в связи с ожидаемым увеличением влияния фенитоина.
Пробенецид. Лекарства, содержащие пробанецид, могут замедляться с натрием Diclofenac.
Холестип и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшение всасывания диклофенака. Таким образом, рекомендуется прописать диклофенаку не менее 1 часа до или через 4-6 часов после использования холестала / холестырамина.
Истории игркозидов . Одновременное использование сердечных гликозидов и НПВП может увеличить сердечную недостаточность, снизить скорость гломерелярной фильтрации и повысить уровень гликозидов в плазме крови.
Myefprint . NSAID не следует использовать в течение 8-12 дней после использования Miferstone, поскольку NSAIDS может уменьшить эффект MyFPrin.
Мощные ингибиторы CYP2C9 . Предупреждение рекомендуется, когда Diclofenac совместно используются с мощными ингибиторами CYP2C9 (например, мокрым генузолом), которые могут привести к значительному увеличению максимальных концентраций плазмы крови и воздействия диклофенака в результате ингибирования метаболизма диклофенака.
Особенности приложения .
Общий.
Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, лечение должно быть запущено из самой маленькой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов.
Следует избегать одновременного использования Dicloberl ò Retard с системными NSADS, такими как избирательные ингибиторы циклооксигеназы-2, из-за отсутствия каких-либо доказательств синергетического эффекта и в связи с потенциальными аддитивными побочными эффектами. Необходимая уход за пациентами летнего возраста. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу ослабленных больных в пожилых или нижних масштабе тела.
Что при нанесении других НПВП могут наблюдаться аллергические реакции, включая анафилактические / анафилактоидные реакции даже без предыдущего эффекта диклофенака.
Из-за его фармакодинамических свойств Dicloberl® Retard , которые другие НПВП могут маскировать симптомы инфекции.
Влияние на пищеварительный тракт (TT).
При нанесении всех НПВП, включая диклофенац, случаи желудочно-кишечного кровотечения (кровяные кровяные случаи, основания), формирование язв или перфораций, которые могут быть смертельными и возникновениями при лечении или отсутствии предупреждающих симптомов или предварительного анамнеза серьезных явлений из желудочно-кишечного тракта. тракт. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенаку, наблюдаются явления желудочно-кишечного кровотечения или формирование язв, использование препарата должно быть прекращено.
Как и в случае использования других НПВП, включая диклофенац, для пациентов с симптомами, указывающими на нарушениями из пищеварительного тракта (TT), обязательного медицинского надзора и особого ухода. Риск кровотечения, язвы или перфорации TT увеличивается с увеличением дозы НПВП, включая диклофенаку.
Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций на использование НПВП, особенно в отношении желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными.
Чтобы снизить риск такого токсического воздействия на ТТ, начинается лечение и поддерживает самые низкие эффективные дозы. Для таких пациентов, как и те, кто требует сопроводительных препаратов, содержащих низкие дозы ацетилсалициловой кислоты (спросить / аспирин) или другие препараты, которые , вероятно, увеличит риск нежелательных действий на ТТ, следует рассмотреть возможность использования комбинированной терапии с использованием защитных средств (например, ингибиторов протонного насоса или мизопростола). Желудочно-кишечная токсичность в истории, особенно пожилых, должна быть сообщили о любых необычных симптомах живота (особенно кровотечение в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Вплив на печінку.
Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли Диклоберл ® Ретард призначається пацієнтам із порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись. Як іпри застосуванні інших НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.
У ході довготривалого лікування препаратом Диклоберл ® Ретард призначається регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферментів як застережний захід. Якщо порушення функцій печінки зберігаються або погіршуються та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату Диклоберл ® Ретард слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів. Застереження необхідні у разі, якщо Диклоберл ® Ретард застосовується пацієнтам із печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.
Вплив на нирки.
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам із порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретинами або препаратами, що суттєво впливають на функції нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру.
У зв'язку із застосуванням НПЗП, в тому числі препарату Диклоберл ® Ретард, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків впродовж першого місяця лікування. Застосування препарату Диклоберл ® Ретард необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.
Для пацієнтів із наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та пацієнтам, які палять).
Пацієнтам слід бути проінформованим щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), яке може відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
Вплив на гематологічні показники.
При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклоберл ® Ретард може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Астма в анамнезі.
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічним и обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної медичної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.
Фертильність у жінок.
Стосовно жіночої фертильності(див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Загальні.
Гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок) спостерігаються рідко. За перших ознак реакції гіперчутливості після використання Диклоберл ® Ретард терапія повинна бути зупинена.
При тривалому застосуванні знеболюючих може виникнути головний біль, який не варто лікувати збільшенням дози лікарського засобу.
При супутньому вживанні алкоголю побічні реакції, пов'язані з дією активної речовини, особливо ті, які впливають на шлунково-кишковий тракт або на центральну нервову систему, можуть посилюватися при застосуванні НПЗП.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
У І і ІІ триместрах вагітності препарат Диклоберл ® Ретард можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, а тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Так як і в разі застосування інших НПЗП, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Інгібування синтезу простагландинівможе негативно позначитися на перебігувагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів наранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1% до приблизно 1,5%.
Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, булла зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл Ò Ретард застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або у І триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування– якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плідтаким чином:
- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриття мартеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
На матір і новонародженого, а такожнаприкінцівагітності:
- можливіподовження часу кровотечі, антиагрегантнийефект, якийможеспостерігатисянавіть при дуженизьких дозах;
- гальмуванняскорочень матки, щопризводить до затримкиабоподовженняпологів.
Отже, Диклоберл Ò Ретард протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.
Годування груддю.
Як і інші НПЗП, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв'язку з цим Диклоберл ® Ретард не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.
Фертильність у жінок.
Як і інші НПЗП, Диклоберл ® Ретард може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату Диклоберл ® Ретард.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких у ході терапії препаратом Диклоберл Ò Ретардвиникають порушення зору, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, та слід застосовувативпродовж найкоротшого терміну.
Рекомендована початкова доза диклофенаку для дорослих становить 75-150 мг на добу (1 капсула Диклоберл Ò Ретард 100 мг) залежно від вираженості симптомів захворювання. При тривалій терапії, як правило, достатнім є застосування 1 капсули Диклоберл Ò Ретард100 мг на добу. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені впродовж ночі або вранці, Диклоберл Ò Ретард необхідно застосовувати ввечері. Добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи, запивати рідиною, бажано під час їжі.
Діти: Диклоберл Ò Ретард не рекомендований для застосування дітям.
Пацієнти літнього віку: не відзначалося клінічно значущих змін у фармакокінетиці при застосуванні ДиклоберлÒРетард пацієнтам літнього віку. Але для пацієнтів літнього віку НПЗП слід використовувати з особливою обережністю, оскільки вони більш схильні до побічних реакцій. Рекомендується застосування мінімальної ефективної дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам із низькою масою тіла, а також у пацієнтів, які потребують постійного нагляду для виявлення можливої шлунково-кишкової кровотечі під час застосування НПЗП.
Діти.
ДиклоберлÒРетард не застосовувати дітям через високий вміст діючої речовини.
Передозування .
Симптоми.
Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі в разі тяжкої інтоксикації.
Лікування.
Лікування гострого отруєння НПЗП, включаючи диклофенак, полягає у проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після застосування потенційнотоксичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після застосування потенційно небезпечних для життя доз – проведення знезараження шлунка(наприклад,спричинення блювання, промивання шлунка).
Побічні реакції .
Нижчезазначені небажані ефекти включають явища, про які повідомлялося за умов короткострокового або довготривалого застосування препарату.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія). Першими ознаками можуть бути підвищена температура, фарингіт, поверхневі ранки в роті, грипоподібні симптоми, серйозна апатія, кровотеча з носу, шкірна кровотеча.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості,такі як висипи на шкірі та свербіж, кропив'янка анафілактична та анафілактоїдна реакція (включно із звуженням дихальних шляхів, зупинкою дихання, прискорене серцебиття, гіпотензія та шок), ангіоневротичний набряк, включаючи набряк обличчя, язика, внутрішній набряк горлянки, алергічний васкуліт та пневмонія.
Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення, інші психічні розлади.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, збудження або сонливість, тривожне, епізодичне запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору :розлад зору, затуманен язору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту : вертиго, дзвін у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи : відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння :астма (включаючи задишку), пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту : нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка або кишечнику з кровотечею або без неї або з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), закреп, стоматит (в тому числі виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, розлади печінки,блискавичний гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.
Інфекції та інфікування : повідомляли про загострення запалень, що пов'язані із інфекціями (наприклад, розвиток некротичного фасцита), при системному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Це, можливо, обумовлене механізмом дії нестероїдних протизапальних засобів. Якщо при використанні Диклоберл ® Ретард, ознаки інфекції виникли або погіршуються, пацієнту рекомендують негайно звернутись до лікаря. Необхідно дослідити, чи є такий стан підставою для терапії протиінфекційним агентом/антибіотиком.Дуже рідко при використанні диклофенака спостерігались симптоми асептичного менінгіта із ригідністю шиї, головним болем, нудотою,блюванням, підвищенням температури або сплутаністю свідомості. Схильними вважаються пацієнти з аутоімунними захворюваннями (SLE, змішане захворювання сполучної тканини).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: випадіння волосся, прояви екзантеми, екземи, еритеми, мультиформної еритеми, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: набряки, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Загальні порушення :набряк.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : імпотенція.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Термін придатності . 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 10 капсул твердих у блістері; 1 або 2, або 5 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник .
БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
ГлінікерВег 125, 12489 Берлін, Німеччина.
ДИКЛОФЕНАК

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа