Личный кабинет
ДИОКОР 160 табл. п/плен. оболочкой блистер №30
rx
Код товара: 111127
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
3 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
DioChock 160.
Место хранения:
Активные вещества: Вельстан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка, покрытый пленкой оболочкой, содержит:
- 160 мг Вельсартана
- 12,5 мг гидрохлоротиазида (диокор 160);
Вспомогательные работы: микрокристаллическая целлюлоза, картофельный крахмал, кукурузный крахмал, натрий, лаурилсульфат натрия, тальк, натрий, натриевый стеарат, стеарат, покрытие для нанесения раковины 80 - Opadry II белый (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, диоксид титана (E 171)); Diocor 160 - Opadry II Оранжевый (тальк, поливиниловый спирт, хинолин желтый (E 104), полиэтиленгликоль, оксид железа красный (E 172), желтый оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171)).
Лекарственная форма . Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Диокартовые 80 таблеток круглой формы с двухточечной поверхностью, покрытой пленкой оболочкой белого цвета.
Диокорский 160 - циркулярные в форме таблеток с двухточечной поверхностью, покрытой пленкой оболочкой коричнево-оранжевого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина II. Вальсартан и диуретики. Код ATH C09D A03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Диокально-антигипертензивный препарат, который включает антагонист рецептора ангиотензина II и диуретики тиазида.
Активным гормоном системы Renin-Angiotensin-Aldosteronic является ангиотензин II, образованный из ангиотензина и с участием ангиотензина трансформирующих ферментов (ACE). Ангиотензин II связывается с конкретными рецепторами, расположенными на клеточных мембранах в различных тканях. Он имеет широкий спектр физиологических действий, включая прямое и косвенное участие в регулировании артериального давления. Как мощное вазоконстриктиковое вещество, ангиотензин II имеет прямой эффект вазофора. Кроме того, он способствует задержке натрия и стимулирует секрецию альдостерона.
Вальсартан - активный и специфический антагонист рецепторов ангиотензина II, предназначенный для внутреннего использования. Он работает выборочно на рецепторах подтипа на 1 , которые отвечают за воздействие ангиотензина II. Вальсартан не имеет никакой частичной активности агониста относительно на 1 рецепторах и имеет гораздо большее (приблизительно 20 000 раз) аффинность с помощью 1 -рецепторов, чем при 2 рецепторах.
Velsartan не подавляет APF (кининаза II), которая преобразует ангиотензин и в ангиотензине II и уничтожает брадикинин. Там нет побочных эффектов, вызванных брадикинином. В клинических испытаниях, во время которого Велрандан сравнивался с ингибитором ACE, частота случаев сухого кашля была значительно ниже, чем у пациентов, получавших вальчартана, чем пациенты, которые использовали ингибитор ACE. Valsartan не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые играют важную роль в регулировании функции сердечно-сосудистой системы.
У пациентов с гипертонией препарат вызывает снижение артериального давления, не влияя на частоту пульса.
У большинства пациентов после использования одной дозы препарата начало антигипертензивной активности наблюдается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы. Обеспеченное регулярное использование препарата, максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и проводится на достигнутом уровне при длительной терапии. При получении комбинации с гидрохлоротиазидом происходит эффективное снижение артериального давления.
Точка действия тиазидных диуретиков является кормический отдел дистальных обмоток трубчатых канальцев, где возникают рецепторы, имеющие высокую чувствительность к диуретикам, где происходит ингибирование транспортировки ионов натрия и хлора. Механизм действия тиазидов связан с ингибированием насоса Na + Cl - , который возникает из-за конкуренции для транспортировки SL. В результате экскреция ионов натрия и хлора увеличивается примерно одинаково. В результате мочегонного действия наблюдается снижение объема циркулирующей крови, что увеличивает активность Ренина, секреции альдостерона, вывода с калием мочи и, следовательно, уменьшая концентрацию калия в сыворотке. Взаимосвязь между рениным и альдостероном опосредована ангиотензином II, поэтому использование антагониста ангиотензинских рецепторов II снизит потерю калия, связанного с использованием тиазидного мочегонного использования.
Фармакокинетика.
После внутреннего приема поглощения валсартана и гидрохлоротиазида происходит быстро, но степень поглощения варьируется широко. Среднее значение абсолютной биодоступности диокера составляет 23%.
В диапазоне изученных доз в кинетике валсартана имеет линейный характер. При повторном применении изменений препарата в кинетических показателях не было отмечено. При получении препарата один раз в день, кумуляция незначительна.
Valsartan в основном (на 94-97%) связывается с белками сыворотки крови, главным образом с альбуминами. Объем распределения равновесия низкий (около 17 литров).
Выход Valsartan с фекалиями составляет 70% (от стоимости принятой внутренней дозы). С мочой отображается около 30%, в основном в неизменной форме.
При использовании Valsartan с едой площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) уменьшается на 48%, хотя, в диапазоне от около 8 часов после получения препарата, концентрация препарата в плазме, как в случае приема. Это натощак, а в случае получения с едой того же. Уменьшение области в кривой «Время концентрации» не сопровождается значительным снижением терапевтического эффекта.
Гидрохлоротиазид . После использования внутреннего поглощения гидрохлоротиазида происходит очень быстро (T max примерно 2 часа). Фармакокинетика препарата в фазах распределения и отзыв описывается биоэкспоненциальной нисходящей кривой; Период полураспада последней фазы составляет 6-15 часов.
В терапевтическом диапазоне доз среднее значение AUC увеличивается прямо пропорционально увеличению дозы. При повторении фармакокинетика гидрохлоротиазида не меняется; При подачется один раз в день, кумуляция незначительна.
При нанесении внутренней биодоступности гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Из организма в моче: доза более 95% в неизменной форме и приблизительно 4% - в виде гидролизата 2-амино-
4-хлор-м-бензоненесульфонамид.
Когда одновременное использование гидрохлоротиазида с пищей наблюдалось как для увеличения, и уменьшить его системную биодоступность по сравнению с соответствующим индикатором при получении пустого желудка. Диапазон этих изменений небольшой и клинически незначительный.
Вальсартан / гидрохлоротиазид. С одновременным приемом с валсартаном системная биодоступность гидрохлоротиазида снижается примерно на 30%. Одновременное использование гидрохлоротиазида не влияет на кинетику Вальсартана. Это взаимодействие не влияет на эффективность комбинированного использования валсартана и гидрохлоротиазида. В контролируемых клинических исследованиях, четкий антигипертензивный эффект этой комбинации, который превысил эффект каждого компонента отдельно, а также эффект плацебо.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия у пациентов, для которых неэффективная монотерапия.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата и других лекарств, которые являются производными сульфонамида.
Сильная функция печени, билиарный цирроз и холестаз.
Сложные нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин), анурия.
Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурицемия.
Беременные и женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензинов, в том числе валсартан или ангиотензин, преобразующих ингибиторы фермента с алискиреновыми пациентами с диабетом или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации (SKF) <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Взаимодействия, связанные с комбинацией валсартана / гидрохлоротиазида.
Одновременное приложение не рекомендуется.
Литий.
При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами ангиотензина-трансформирующих ингибиторы фермента (ACE) или тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и появление токсичности. Опыт одновременного использования валсартана и препаратов лития отсутствует, поэтому эта комбинация не рекомендуется. Если использование препарата все еще необходимо, рекомендуется проверить концентрацию лития в сыворотке во время их одновременного использования.
Одновременное применение, которое требует особого ухода.
Другие антигипертензивные агенты.
Можно усилить антигипертензивный эффект других антигипертензивных препаратов при совместимости с диокором (например, ингибиторами ACE, бета-блокаторами, блокаторами кальциевого канала).
Прижимные амины (такие как норепинефрин, адреналин).
Может возникнуть уменьшение реакции на амины под давлением, но не для такой меры, чтобы исключить их приложение.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота> 3 г / день и не избирательные НПВП.
Можно уменьшить антигипертензивный эффект как антагониста компонента ангиотензина II и тиазида при использовании нестероидных противовоспалительных агентов. Сопровождающее применение этих препаратов может привести к ухудшению функции почек и увеличению калия в сыворотке. Следовательно, рекомендуется контролировать функцию почек во время лечения, а также контроль над адекватной гидратацией пациента.
Взаимодействия, связанные с валсартан.
Двойная блокада системы Renin-Angiotensin (расы) с препаратами групп ARA, IAPF или ALISKIREN.
Осторожно следует наблюдать при одновременном использовании лекарственных средств ARA Group, в том числе Valsartan, с другими средствами блокирующих РАС, такие как лекарства группы IAPF или алискирена.
Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина, в том числе валсартан или ингибиторы ангиотензинского конвертационного фермента с алискиреновыми пациентами с диабетом или пациентами с функцией почек (скорость гломеренной фильтрации (SWGF)
<60 мл / мин / 1,73 м 2 ) противопоказан.
Одновременное приложение не рекомендуется.
Телетики по рецепту калия, добавки калийных добавок, заменители соли, содержащие калий или другие лекарства, которые могут увеличить уровни калия в сыворотке.
Следует быть осторожным и часто проверять содержание калия в сыворотке, если необходимо, использование агентов, влияющих на уровень калия в сочетании с валсартан.
Конвейеры.
Согласно результатам исследования in vitro , Valsartan является субстратом для конвейера печени Capture OATP1B1 / OATP1B3 и транспортером печени MRP2. Клиническое значение этих данных неизвестно. Одновременное использование ингибиторов захвата (например, рифампицина, циклоспорина) или отводки транспортировщика (например, ритонавир) может увеличить экспозицию системы Valsartan. Правильные меры следует соблюдать в начале или в конце сопроводительного применения этих лекарственных средств.
Нет взаимодействий.
Не было клинически значимых взаимодействий во время монотерапии валсартаном в использовании таких препаратов: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенкамид.
Дигоксин и индометацин могут взаимодействовать с гидрохлоротиазидом в сочетании валсартана / гидрохлоротиазида.
Взаимодействия, связанные с гидрохлоротиазидом.
Одновременное применение, которое требует особого ухода.
Риск гипокалемии увеличивается при одновременном использовании салетеренов, слабительных, кортикостероидов, ACTH, амфотерицина, карбеносолона, пенициллина G и производных салициловых кислот. Эти препараты могут потенцифицировать влияние гидрохлоротиазида на уровни калия в крови, поэтому необходимо измерить содержание калия в крови.
Лекарства, которые могут вызвать желудочковую тахикардию, такую как «пирут».
- Антиаритмические средства класса Ia (например, хинидин, дисопирамид).
- Антиаритмический III класс (например, амидарон, Соталол, дофетилид, ибутилид).
- Некоторые антипсихотические агенты (например, тиридазин, хлорпромазин, левомпромазин, трифолоперазин, цикмемазин, сульпирид, султоприид, амилапид, тиаприд, пимозид, галоперидол, дерридол).
- Другие (например, Bizadrid, dipheminyl, эритромицин для внутривенного введения, галоэфир, кетанзер, мисоластин, пентамид, спарролокс, терфенадин, Уорсин для внутривенного введения).
Благодаря риску гипокалиемии гидрохлоротиазид следует использовать с осторожностью с этими лекарственными средствами.
Сердце гликозиды.
Тиазидные диуретики могут привести к таким нежелательным эффектам, как гипокалия или гипоажканемия, которые, в свою очередь, увеличивают риск аритмии в гликозидном интоксикации.
Соли кальция и витамин D.
При одновременном использовании с солями витамина D или кальция возможна потенцирование уровня кальция в сыворотке.
Анти-диабетические средства (пероральные препараты, инсулин).
Тиазидные диуретики могут вызвать толерантность к толеранию глюкозы. Может возникнуть необходимость в коррекции инсулиновой дозы или орального сахара, у пациентов с сахарным диабетом. Одновременное использование метформина и гидрохлоротиазида в функциональном дефиците почки может привести к развитию метаболического ацидоза.
Бета-блокаторы и диазоксид.
Одновременное использование тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, с бета-блокаторами может увеличить риск гипергликемии. Тиазидные диуретики, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличить гипергликемический эффект диазоксида.
Лекарственные средства для лечения подагры (пробанецид, сульфинпиразон и аллопуринол).
Может возникнуть необходимость в коррекции дозы урисосурических агентов, которые стимулируют вывод мочевой кислоты, поскольку гидрохлоротиазид может увеличить уровень мочевыделительной кислоты в сыворотке. Может потребоваться увеличить дозу пробанецида или сульфинпиразона.
Одновременное использование тиазидных диуретиков может увеличить частоту реакций гиперчувствительности на аллопуринол.
Антихолинергический (например, атропин, бириден).
Увеличение биодоступности диуретики тиазидов наблюдается при одновременном использовании блокаторов холинорецептора (например, атропина, биперсиден), которые могут быть связаны с уменьшением двигательной активности пищеварительного тракта и задержки в желудке.
Амантадин.
Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличить риск развития побочных эффектов амантадина.
Холестирамин и холестерин.
Поглощение гидрохлоротиазида нарушается при наличии анионообменных смол. Холестирамин замедляет всасывание тиазидных диуретиков.
Цитотоксические препараты (например, циклофосфамид, метотрексат).
Уменьшение удаления почек цитотоксических препаратов (например, циклофосфамид, метотрексат) может привести к потенцированию их миелосопселий.
Надеполяризующие мирелаксии (например, туркоурарин).
Тиазиды потенцируют действие отверждаемых миорелаксантов.
Циклоспорин.
Одновременное использование циклоспорина может увеличить риск гиперурикемии и появление симптомов, напоминающих обострение подагры.
Алкоголь, анестетика и успокоительные средства.
Может усиливать ортостатическую гипотонию.
Methyldopa.
Случаи развития гемолитической анемии оказываются при использовании тиазидных диуретиков и метилдопов одновременно.
Карбамазепин.
Может повысить риск гипонатриемии. Необходимое клиническое управление состоянием пациента и лабораторным контролем крови.
Контрастные вещества, содержащие йод.
При обезвожении, вызванные диуретическими агентами, это может увеличить риск острой почечной недостаточности, особенно при введении больших доз контрастного агента. Перед введением йода необходимо восстановить водный баланс.
Особенности приложения.
Изменения в балансе электролитов. Осторожно следует наблюдать при одновременном использовании диокорровных диретиков консервирования калия, присадками калия, заменителями для продовольствия калия, заменителями для продовольствия калия, а также с лекарственными средствами, которые могут увеличить уровни калия в крови (например, гепарин).
Во время лечения с тиазидными диуретиками сообщили о случаях гипокалиума.
Рекомендуется проводить регулярный мониторинг уровней калия в сыворотке.
Как и в случае с любыми пациентами, получающими диуретики лечения, из-за надлежащих интервалов, необходимо определить уровень электролитов сыворотки.
Пациенты с дефицитом в организме натрия и / или объемом циркулирующей крови (BCC) . У хворих із вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або ОЦК, як, наприклад, у тих, які застосовували високі дози діуретиків, зрідка на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія з клінічними проявами. Тому перед початком лікування Діокором рекомендується провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.
У випадку розвитку гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення та у разі необхідності провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування Діокором може бути продовжене.
Пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або іншими випадками активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів, ниркові функції котрих залежать від діяльності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з гострою коронарною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ може спричинити олігурію та/або прогресивну азотемію, в окремих випадках – призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Застосування препарату хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано, оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування валсартану також може бути пов'язаним із порушенням функції нирок.
Первинний гіперальдостеронізм. Не слід застосовувати препарат пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх ренін-ангіотензинова система не активована.
Аортальний та мітральний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і з іншими вазодилататорами, слід бути особливо обережними при застосуванні препарату пацієнтам із аортальним та мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки валсартан може призвести до підвищення рівня креатиніну у плазмі або сечовини крові, тому його не слід застосовувати даній категорії пацієнтів.
Порушення функції нирок. При застосуванні препарату пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) регулювання дози не потрібне, але рекомендується періодичний контроль калію в сироватці крові, креатиніну та сечової кислоти.
Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні в якості монотерапії при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна застосовувати з належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) протипоказано.
Трансплантація нирки. Немає даних про безпеку застосування валсартану у пацієнтів з проведеною нещодавно трансплантацією нирки.
Системний червоний вовчак. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть спричинити загострення системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму. Тіазидні діуретики можуть спричинити зміни толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. Хворим на діабет може знадобитися корекція дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів.
Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію із сечею і призвести до інтермітуючого та незначного підвищення сироваткового кальцію при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Застосування тіазидів слід припинити до проведення тесту функції паращитовидних залоз.
Порушення функції печінки. У пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Однак препарат слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлоротіазиду.
Фоточутливість. Були повідомлення про випадки фотосенсибілізації при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо під час лікування виникає реакція фоточутливості, слід припинити лікування препаратом. Якщо є необхідність у повторному введенні діуретика, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або штучного ультрафіолетового опромінення.
Загальні . Слід бути особливо обережними при застосуванні препарату пацієнтам, у яких була відзначена гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Алергічні реакції на гідрохлоротіазид, імовірніше, виникають у пацієнтів з алергією та астмою.
Ангіоневротичний набряк. Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При розвитку набряку Квінке лікування препаратом слід негайно припинити. Протипоказане повторне застосування препарату.
Гостра закритокутова глаукома. Застосування гідрохлоротіазиду, сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може призвести до гострої транзиторної короткозорості і гострої закритокутової глаукоми. Відзначається різке зниження гостроти зору або біль в очах. Ця симптоматика зазвичай триває протягом кількох годин на тиждень при застосуванні препарату. Нелікована глаукома може призвести до незворотної втрати зору. Слід негайно припинити застосування препарату. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.
Гідрохлоротіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові.
Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Валсартан. Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які планують завагітніти, слід призначати альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо вагітність виявлена у період лікування Діокором, препарат слід негайно відмінити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Враховуючи механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключити ризик для плода при застосуванні Діокору у І триместрі вагітності. Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ триместрів може індукувати фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II мало місце, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції нирок та черепа.
Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного спостереження щодо гіпотензії.
Гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду його використання протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенію.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко.
Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко у незначній кількості. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може призвести до зниження продукування грудного молока. Протягом періоду годування груддю слід надавати перевагу альтернативним методам лікування з більш відомими профілями безпечності щодо застосування у період годування груддю.
Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
На початку терапії препаратом (1-2 доби) слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. У подальшому необхідно враховувати, що швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, втома або нудота.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза препарату – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг (Діокор 80) 1 раз на добу. При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг (Діокор 160) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається упродовж 2-4 тижнів застосування. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі, запиваючи невеликою кількістю води.
При порушенні функції нирок.
Для пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну
> 30 мл/хв) регулювання дози не потрібне.
При порушенні функції печінки.
Для пацієнтів з незначною та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг, препарат слід призначати з обережністю.
Пацієнти літнього віку.
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Тривалість застосування препарату визначається індивідуально лікарем.
Діти.
Безпека та ефективність застосування Діокору дітям не встановлені, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.
Передозування.
Про випадки передозування Діокору інформація відсутня.
Основним проявом передозування може бути виражена артеріальна гіпотензія, яка у свою чергу може призвести до зниження рівня свідомості, серцевої недостатності та/або шоку.
При передозуванні гідрохлоротіазидом можуть виникнути такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, електролітні порушення, асоційовані з аритмією та м'язовими судомами. Характерними ознаками передозування також є: тахікардія, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, парестезія, виснаження, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання або провести промивання шлунка. Першочерговим завданням є стабілізація стану кровообігу. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати положення лежачи на спині і якомога швидше поповнити вміст солей і рідини в організмі. Валсартан не можна вивести з організму шляхом гемодіалізу через значне його зв'язування з білками плазми, хоча для видалення з організму гідрохлоротіазиду гемодіаліз ефективний.
Побічні реакції.
Побічні реакції мають у цілому слабко виражений та перехідний характер і наведені нижче.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, васкуліти.
З боку системи крові: нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, гіпестезія, парестезія, синкопе, безсоння, сонливість.
З боку органів слуху: шум/дзвін у вухах, вертиго, середній отит.
З боку органів зору: порушення зору.
З боку дихальної системи: назофарингіт, кашель, закладеність носа, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, задишка, фаринголарингеальний біль, синусит; дуже рідко – набряк легень із гранулоцитарною інфільтрацією і депонуванням IgG в альвеолярних мембранах, пов'язаний із застосуванням гідрохлоротіазиду. Некардіогенний набряк легень може бути імунологічно опосередкований ідіосинкразичною реакцією на гідрохлоротіазид, що зустрічається рідко.
З боку травного тракту: діарея, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, гастроентерит, нудота, поодинокі випадки підвищення показників функції печінки.
З боку метаболізму: гіперкаліємія, зневоднення.
З боку сечостатевої системи: полакіурія; дуже рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, зниження лібідо.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищене потовиділення, висипання, свербіж.
З боку імунної системи: реакція гіперчутливості/алергії, включаючи сироваткову хворобу.
З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, судоми м'язів, розтягнення м'язів, біль у шиї, біль у кінцівках, розтягнення зв'язок, міалгія, артрит.
Загальні порушення: стомленість, нервозність, астенія, підвищення температури, вірусні інфекції, набряк, периферичний набряк, ангіоневротичний набряк.
Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівнів білірубіну, креатиніну і азоту сечовини, зниження рівня гемоглобіну та показника гематокриту.
Інші побічні реакції, властиві для гідрохлоротіазиду і які можуть бути потенційними також для Діокору, навіть якщо вони не спостерігалися при застосуванні комбінованого засобу (валсартан/гідрохлоротіазид).
Гідрохлоротіазид широко застосовують протягом багатьох років, причому частіше застосовують дози вищі за ту, що входить до складу Діокору. При проведенні монотерапії тіазидними діуретиками, у тому числі гідрохлоротіазидом, можливе виникнення деяких побічних реакцій.
Зміни електролітів та метаболізму. Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками. При застосуванні тіазидних діуретиків може розвинутись гіперкальціємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз, який може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Тіазиди спричиняють підвищення екскреції з сечею магнію, що може призвести до гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть спричинити підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові, яка може провокувати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання. Можливе зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету.
Інші можливі побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: серцева аритмія, серцева недостатність, постуральна гіпотензія, вираженість якої зростає при вживанні алкоголю, застосуванні засобів для наркозу або седативних засобів; носові кровотечі.
З боку системи крові: тромбоцитопенія, інколи з пурпурою; дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, депресія кісткового мозку, гемолітична анемія, апластична анемія.
З боку психіки: розлад сну, депресія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміни настрою.
З боку органів зору: ксантопсія, гостра закритокутова глаукома.
З боку системи дихання: дихальна недостатність, респіраторний дистрес, пневмоніт.
З боку травного тракту: втрата апетиту, помірно виражена нудота і блювання, розлади шлунково-кишкового тракту, запор; відчуття спраги, запалення слинних залоз; дуже рідко – панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: холестаз або жовтяниця, холецистит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка та інші види висипання, екзема, пурпура, фотосенсибілізація; дуже рідко – некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, що нагадують системний червоний вовчак, загострення шкірних проявів системного червоного вовчака, мультиформна еритема.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи: імпотенція.
Загальні розлади: анафілактична реакція, шок.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1, 3, 4 або 9 блістерів у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
В иробник.
ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
ВАЛСАРТАН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Искать отдельно: ВАЛСАРТАН, ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа