Личный кабинет
ЭГОЛАНЗА табл. п/о 15мг №28
rx
Код товара: 130427
Производитель: Egis (Венгрия)
13 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Эголансе 15 мг
Эголанза 15 мг
Хранилище:
активное вещество:
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит 5 мг или 10 мг, или 15 мг, или 20 мг оланзапина (эквивалентно 7,03 мг или 14,06 мг, или 21,09 мг, или 28,12 мг оланзапина дигидрохлоида тригидрата, соответственно);
Экспциплирование: микрокристаллическая целлюлоза, моногидратная лактоза, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза), кросспост, стеарат магния;
Состав оболочки: орадри Y-1-7000 белый (гипромалоза, диоксид титана (E 171), макроголь 400), гипромелоза, кинолин желтый (E 104).
Дозировка формы
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
5 мг: желтые, удлиненные, биконвексные таблетки, покрытые пленкой, без или почти без запаха, с ходом с одной стороны, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «402» с другой стороны;
10 мг: желтые, круглые, биконтийские таблетки, покрытые пленкой, без или почти без запаха, гравируют стилизованную букву «E» и число «404» с одной стороны;
15 мг: желтые, круглые, биконвексные таблетки, покрытые пленкой, без или почти без запаха, гравируют стилизованную букву «E» и число «405» с одной стороны;
20 мг: желтые, круглые, биконтийские таблетки, покрытые пленкой, гравируют стилизованную букву «E» и число «406» с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Антипсихотические агенты.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Оланзапин является антипсихотическим антиманиатическим препаратом, стабилизирует настроение с широким спектром фармакологических действий, вызванных влиянием на различные рецепторы.
В доклинических исследованиях сродство оланазпина с некоторыми рецепторами (KI; <100 нм) было выявлено-серотонин 5NT2A/2C, 5-NT3, 5-NT6; дофамин D1, D2, D3, D4, D5; Холинергические рецепторы мускарина M1-M5; Адренергический рецептор α1 и рецептор гистамина H1.
В процессе исследований поведения животных, которые вводили оланзапин, антагонизм оланзапина был обнаружен как в серотониновых рецепторах 5HT, так и дофамина и холинергических рецепторах. Оланзапин имеет более высокий уровень связывания с серотониновыми рецепторами 5nt2, чем с рецепторами дофамина D2, в моделях in vitro и in vivo. Электрофизиологические исследования показали, что оланзапин избирательно снижает возбудимость мезолимбических (A10) дофаминергических нейронов, демонстрируя небольшое влияние на дачу (A9) пути, связанные с двигательной функцией. Оланзапин ингибирует рефлекс условного избегания, который указывает на его антипсихотическую активность в дозах меньше доз, которые вызывают каталепсию, что является признаком боковых моторных эффектов. В отличие от некоторых других антипсихотических препаратов, оланзапин увеличивает реакции на стимулы во время анксиолитического теста.
С единым пероральным введением 10 мг оланзапина в процессе позитронной и эмиссионной томографии (ПЭТ) с участием здоровых добровольцев, было обнаружено, что уланзапин имел более высокий уровень связывания с рецепторами 5nt2a, чем с допаминными рецепторами D2. Кроме того, в результате анализа изображений, полученных в ходе исследований пациентов с шизофренией, метод однофотонной эмиссии вычислил компьютерную томографию (идеально), было обнаружено, что пациенты были чувствительны к оланзапину., Чем другие антипсихотические и риски - Чувствительные пациенты по сравнению с классными пациентами.
Клиническая эффективность
Во время двух из двух плацебо-контролируемых и двух из трех исследований сравнительного контроля с участием более 2900 пациентов с шизофренией с положительными и негативными симптомами оланзапина показали статистически надежное улучшение данных как негативных, так и положительных симптомов.
В процессе международных двойных слепых сравнительных исследований с участием 1481 пациента с шизофренией, шизоа и связанными с этими заболеваниями расстройствами с различной степенью расстройств, связанных с депрессивными симптомами (16,6 балла на Монтгомери-Асберг, 16,6 балла для оценки депрессии) Вторичное исследование с начала до конца изменений настроения установило статистически значимое улучшение (р = 0,001) после лечения оланзапином (-6,0) по сравнению с лечением галоперидола (-3,1).
У пациентов с маниакальными или смешанными эпизодами при биполярном расстройстве оланзапин показал высокую эффективность в снижении маниакальных симптомов в течение 3 недель по сравнению с вальпроатом плацебо и натрия (DemandProx). Оланзапин также показал сопоставимую эффективность галоперидола, что приводит к доли пациентов с симптоматической ремиссией, начиная с мании и депрессии через 6 и 12 недель лечения. В ходе исследования во время сопутствующего лечения литием или вальтроатом в течение 2 недель с добавлением оланзапина в дозе 10 мг, что значительное снижение симптомов мании по сравнению с таковой с монотерапией литием или вальпроатом после 6 недель лечения было учредил.
В процессе 12-месячного исследования профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, которые достигли ремиссии с оланзапином и впоследствии были рандомизированы в группах оланзапина или плацебо, оланзапин продемонстрировал статистически значимое преимущество по сравнению с плацебо в конце. Оланзапин также показал статистически значимые преимущества перед плацебо в предотвращении рецидива мании или повторения депрессии.
В процессе следующего 12-месячного исследования профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, которые достигли ремиссии в результате сопутствующего лечения оланзапином и литием и впоследствии были рандомизированы в группах оланзапина или лития отдельного биполярного расстройства (оланзапин 30 % , литий 38,3 %, р = 0,055).
В процессе 18-месячного обследования во время сопутствующего лечения маниакальных или смешанных эпизодов пациентов стабилизировали оланзапином, поскольку стабилизатор настроения использовал литий или вальпроат; Длительное сопутствующее лечение оланзапином с литиевым или вальпроатом не установило статистически значимое преимущество по сравнению с монотерапией литиевым или вальпроатом и задержку рецидива биполярных расстройств, определенных в соответствии с критерием синдрома (диагностический).
Дети.
Опыт использования подростков (в возрасте от 13 до 17 лет) ограничен в соответствии с данными об эффективности краткосрочного лечения шизофрении (6 недель) и мании, связанной с биполярными расстройствами (3 недели), с менее чем 200 подростками. Первоначальная доза оланзапина составляла 2,5 мг и достигла 20 мг/день. Во время лечения оланзапином масса тела у подростков значительно увеличилась по сравнению со взрослыми. У подростков наблюдалось увеличение общего холестерина, липопротеина с низкой плотностью холестейна, триглицеридов и пролактина по сравнению со взрослыми (см. Срезы «Применение» и «неблагоприятные реакции»). Данные о поддержании влияния лечения и длительных исследований, полученных в результате открытых неконтролируемых клинических испытаний, ограничены (см. Разделы «Функции применения» и «Побочные реакции»).
Фармакокинетика.
Поглощение
Оланзапин хорошо поглощается после перорального введения, максимальная концентрация в плазме крови достигается через 5-8 часов. Питание не влияет на поглощение оланзапина. Абсолютная биодоступность пероральной формы олланзапина не установлена по сравнению с внутривенным.
Распределение
Уровень связывания оланзапина с белками плазмы крови составлял приблизительно 93 % для концентрации от 7 до 1000 нг/мл. Оланзапин связывается в основном с альбумином и гликопротеином A1-акислотой.
Биотрансформация
Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основным циркулирующим метаболитом является 10-н-глюкуронид, который не проникает в гематоэнцефалический барьер. Цитохромы P450-CYP1A2 и P450-CYP2D6 способствуют образованию N-деметил-метаболитов и 2-гидроксиметил, который проявляет гораздо меньшую фармакологическую активность in vivo, чем оланзапин в процессе исследований на животных. Преобладающая фармакологическая активность вызвана первичным оланзапином.
Размножение
После перорального введения средняя половина жизни у здоровых добровольцев варьировалась в зависимости от возраста и пола.
У здоровых пожилых добровольцев (65 лет), по сравнению с молодыми добровольцами, средняя половина жизни была длиннее (51,8 против 33,8 часа), а разрешение препарата было уменьшено (17,5 против 18,2 л/ час). Фармакокинетические колебания, наблюдаемые у пожилых пациентов, находились в пределах диапазона, определенного для молодых людей. У 44 пациентов в возрасте 65 лет с шизофренией дозы от 5 до 20 мг в день не влияли на природу побочных реакций.
У женщин, по сравнению с мужчинами, средняя половина жизни была длиннее (36,7 против 32,3 часа), а разрешение плазмы крови было уменьшено (18,9 против 27,3 л/ч). Однако оланзапин (5-20 мг) продемонстрировал аналогичный профиль безопасности как у женщин (n = 467), так и у мужчин (n = 869).
Пациенты с почечной недостаточностью
Пациенты с расстройствами функции почек (клиренс креатинина <10 мл/мин), по сравнению со здоровыми добровольцами, не имели существенной разницы в средней полужифе (37,7 против 32,4 часа) и очистки препарата (21,2 против 25,0 л/час). Анализ баланса массы показал, что в моче было доступно приблизительно 57 % оланзапина с радиоактивным этикеткой, в основном в форме метаболитов.
Пациенты с печеночной недостаточностью
В ходе изучения влияния печеночной недостаточности при участии 6 пациентов с клинически значимым циррозом (класс A (n = 5) и B (n = 1) по шкале детей-и-пю), небольшое влияние на Была обнаружена фармакокинетика орально инъецированного оланзапина (одна доза составляет 2,5-7,5 мг). У пациентов с легкой и умеренной функцией печени слегка повышен системный клиренс и более быстрый период экскреции по сравнению с пациентами, у которых не было нарушной функции печени (n = 3). У пациентов с циррозом было больше курильщиков (4/6; 67 %), чем среди пациентов без нарушения функции печени (0/3; 0 %).
Пациенты, которые курят
У людей, которые не курят по сравнению с людьми, которые имеют привычку курить (мужчины и женщины), средняя половина жизни была продлена (38,6 против 30,4 часа), а разрешение плазмы крови было уменьшено (18,6 против 27, 18,6 7 7 L/час).
Оланзапинский клиренс в плазме крови у пожилых людей ниже по сравнению с молодыми людьми, у женщин по сравнению с мужчинами и у людей, которые не курят, по сравнению с теми, кто имеет привычку курить. Тем не менее, степень воздействия возраста, пол или курения на оланзапинский клиренс в плазме крови и полужицы оланзапина незначительна по сравнению с общей изменчивостью между людьми.
В ходе исследований с участием пациентов-европейцев, пациентов с японскими и китайскими национальностями не было обнаружено различий в оланзапиновой фармакокинетике.
Дети
Фармакокинетика оланзапина у подростков и взрослых схожи. В клинических испытаниях средний эффект оланзапина был примерно на 27 % выше у подростков. Демографические различия между подростками и взрослыми включают в себя более низкую среднюю массу тела и меньше курильщиков среди подростков. Такие факторы, вероятно, влияют на более высокий средний эффект оланзапина, наблюдаемый у подростков.
Индикация:
Оланзапин показан для лечения шизофрении.
Оланзапин эффективен для поддержания клинического эффекта, достигнутого во время длительной терапии у пациентов, которые отвечали на начальную терапию.
Оланзапин показан для лечения умеренных и тяжелых маниакальных эпизодов.
Оланзапин показан для профилактики повторяющихся атак у пациентов с биполярными расстройствами, которые получили положительный ответ при лечении мании оланзапина.
Противопоказание:
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспиентов препарата; Существует известный риск закрытой глаукомы.
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими формами взаимодействия
Известно, что исследования взаимодействия с другими лекарствами проводились только с участием взрослых.
Взаимодействия, которые оказывают потенциальное влияние на оланзапин
Поскольку оланзапин метаболизируется с помощью изофермента CYP1A2, вещества, которые специфически ингибируют или индуцируют это изофермент, могут влиять на фармакокинетику оланзапина.
Индукторы CYP1A2
Метаболизм оланзапина может быть вызван курение и использованием карбамазепина, что приводит к снижению концентрации оланзапина. Было слабое или умеренное увеличение клиренса оланзапина. Клинические выводы ограничены, но рекомендуется клинический мониторинг и, при необходимости, увеличение дозы оланзапина (см. Раздел «Применение и доза»).
Ингибиторы CYP1A2
Флуоксамин, специфический ингибитор CYP1A2, значительно снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему увеличению максимальной концентрации (CMAX) после получения флуоксамина на 54 % среди женщин, которые не курят, и 77 % среди мужчин, которые курят. Средний рост площади под фармакокинетической кривой «время концентрации» (AUC) оланзапина составляет 52 % и 108 % соответственно. Для пациентов, которые используют флуоксамин или любые другие ингибиторы CYP1A2, такие как ципрофлоксацин, снижение доз оланзапина. Необходимо рассмотреть вопрос о сокращении дозы оланзапина, если инициируется лечение ингибитора CYP1A2.
Сокращение биодоступности
Использование активированного углерода снизилась пероральная биодоступность оланзапина на 50-60 % и должно использоваться в течение 2 часов до введения или через 2 часа после олалазапина.
Флуоксетин (ингибитор CYR2D6), однократная доза антацид, содержащих алюминий и магний, или циметидин, существенно не влияла на фармакокинетику оланзапина.
Потенциальная способность оланзапина взаимодействовать с другими лекарствами
Оланзапин может обнаруживать антагонизм на эффекты прямых и косвенных агонистов дофамина.
Оланзапин не подавлял основные изопропаиры CYR450 (например, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким образом, никаких особых взаимодействий не ожидается in vivo, где не было ингибирования метаболизма оланзапина с использованием следующих активных веществ: трициклические антидепрессанты (представляющие в основном путь CYP2D6), варфарин (CYP2C9) (CYP2C9) CYP3A4, 2C19).
Было отмечено взаимодействие оланзапина при нанесении литием или бипериденом.
Терапевтический мониторинг уровня вальпроата в плазме крови не показал необходимости коррекции дозы вальпроата при использовании с оланзапином.
Общая активность против центральной нервной системы (ЦНС)
Оланзапин следует использовать с осторожностью у пациентов, получающих этанол или лекарства, которые могут вызвать подавление ЦНС.
Сопутствующее использование оланзапина с антипаркинсонскими препаратами у пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется (см. Раздел «Особенности использования»).
QTC интервал
Оланзапин следует использовать с осторожностью с другими лекарствами с известным риском увеличения интервала QTC (см. Раздел «Особенности применения»).
Функции при использовании
Во время антипсихотического лечения пациент может взять от нескольких дней до нескольких недель. Тщательный мониторинг пациентов требуется в течение этого периода.
Психоз, связанный с деменцией и/или расстройствами поведения. Оланзапин не предназначен для лечения психоза, связанного с деменцией и/или поведенческими расстройствами, и не рекомендуется для использования этих пациентов из -за повышенной смертности и риска цереброваскулярных случаев. В ходе плацебо-контролируемых клинических испытаний (6-12 недель) с участием пожилых пациентов (средний возраст 78 лет), страдающих психозами, связанными с деменцией и/или нарушениями поведения, число смертельных случаев было в 2 раза выше, чем У пациентов, получающих оланзапин по сравнению с плацебо (3,5 % против 1,5 % соответственно). Высокая смертность не была связана со значением используемых доз (среднесуточная доза составляла 4,4 мг) или с продолжительностью лечения. Факторы риска, которые могут привести к показателям смертности, включают в себя 65 -летний возраст, дисфагию, седацию, недоедание и дегидратацию, легочные заболевания (пневмония с или без аспирации или без него), сопутствующее использование бензодиазепинов. Однако случаи смертности были выше при лечении оланзапина, чем при принятии плацебо, независимо от факторов риска.
В ходе клинических испытаний наблюдались случаи цереброваскулярных побочных реакций (такие как инсульт, временный ишемический инсульт), включая фатальные последствия. Количество цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, получавших оланзапин по сравнению с пациентами, получавшими плацебо (1,3 % против 0,4 % соответственно). У всех пациентов, которые принимали оланзапин или плацебо и имеют цереброваскулярные побочные реакции, имели факторы риска. Возраст 75 лет и сосудистый/смешанный тип деменции были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций при лечении оланзапина. Эффективность оланзапина не была установлена во время данных исследований.
Болезнь Паркинсона. Оланзапин не рекомендуется при лечении психозов, связанных с агонистами дофамина у пациентов с болезнью Паркинсона. В ходе клинических испытаний ухудшение болезни Паркинсона и галлюцинации, чаще, чем при принятии плацебо (см. Раздел «Неблагоприятные реакции»), очень часто наблюдалось; При лечении психотических симптомов терапия оланзапином не была более эффективной, чем использование плацебо. В этих исследованиях пациенты требовали постоянного использования наименее эффективной дозы антипаркинсонских препаратов (агонисты дофамина), а также использование тех же антипаркинсонских препаратов и доз на протяжении всего исследования. Оланзапиновая терапия началась с дозы 2,5 мг в день, что было увеличено за счет титрования до максимальной дозы 15 мг в день.
Нейролептический злокачественный синдром (NSC). NZS - это потенциально летальный комплекс симптомов, описанный в связи с антипсихотическими препаратами. Случаи новостей, связанных с использованием оланзапина, редко сообщаются. Клиническими проявлениями НЗС являются гиперпирексия, жесткость мышц, потеря сознания и симптомы нестабильности сердца (нерегулярный пульс или артериальное давление, тахикардия, повышенное потоотделение и аритмия сердца). Дополнительные признаки могут включать повышение уровня креатининовой фосфокиназы, миоглобинурию (рабдомиолиаз) и острая почечная недостаточность. Клиническое проявление НЗС или наличие гипертермии без клинического проявления НАЗ требует немедленной отмены всех антипсихотических агентов, включая оланзапин.
Гипергликемия и диабет. Гипергликемия и/или развитие диабета или ухудшение существующего, связанное с кетоацидозом или диабетической комой, а также смертельные случаи (см. Раздел «побочные эффекты»). В некоторых случаях сообщалось о предварительном увеличении веса, что может быть фактором риска.
Рекомендуется провести соответствующий клинический мониторинг пациентов с диабетом и пациентов с факторами риска развития диабета, в частности, для измерения глюкозы в крови в начале лечения, а также через 12 недель, а также ежегодно. Пациенты, получающие антипсихотическое лечение, в том числе оланзапин, следует контролировать, чтобы идентифицировать симптомы гипергликемии (например, полидипсию, полиурия, полифагия и слабость). Пациентов с диабетом и пациентами, подверженными риску диабета, следует регулярно контролировать, чтобы нарушить контроль глюкозы. В массе тела следует регулярно контролироваться, например, в начале лечения, через 4 недели, через 8 недель и через 12 недель, а также раз в четверть в будущем.
Изменения в уровне липидов. Нежелательные изменения уровня липидов наблюдались у пациентов, получавших оланзапин в плацебо-контролируемых клинических испытаниях (см. Раздел «Побочные реакции»). Изменения в уровнях липидов должны быть должным образом скорректированы у пациентов с дислипидемией и у пациентов с факторами риска возникновения липидных метаболических расстройств. Пациенты, получающие антипсихотическое лечение, включая оланзапин, должны регулярно контролировать липид в крови, например, в начале лечения, через 12 недель, а также каждые 5 лет в будущем.
Антихолинергическая активность. Несмотря на обнаружение антихолинергической активности оланзапина in vitro, низкая частота развития связанных антихолинергических явлений была доказана в процессе клинических испытаний. Однако из -за ограниченного клинического опыта оланзапина пациенты с сопутствующими заболеваниями должны быть осторожны при назначении препарата у пациентов с гипертрофией предстательной железы, паралитической обструкцией кишечника или аналогичными состояниями.
Функция печени. При использовании оланзапина часто наблюдались временные бессимптомные лифты трансаминаз печени алат и ACAT, особенно в начале лечения. Пациентам с высоким уровнем ALAT и/или ACAT, признаками и симптомами дисфункции печени, пациентам с ранее существовавшими состояниями, связанными с печеночной недостаточностью, а также пациентам, принимающим потенциально гепатотоксические препараты, олланзапин назначают с осторожностью. Когда гепатит (включая гепатоцеллюлярное, холестатическое или смешанное повреждение печени), оланзапин должен быть прекращен.
Нейтропения. Оланзапин должен быть предоставлен с осторожностью на низких уровнях лейкоцитов и/или нейтрофилов по любой причине, пациенты, получающие лечение лекарственными средствами, которые могут вызывать нейтропения, пациенты с историей подавления лекарств/токсического повреждения костного мозга, пациенты с костным мозгом. Заболевания, облучение или химиотерапия, а также пациенты с гиперреозинофилией и миелопролиферативными заболеваниями. Нейтропения является общим побочным эффектом на комбинированном использовании вальпроата и оланзапина (см. «Неблагоприятные реакции»).
Прекращение терапии. Внезапное прекращение терапии очень редко (≥0,01 % и 0,1 %), сообщалось о острых симптомах, включая чрезмерное потоотделение, бессонницу, тремор, раздражение, тошнота или рвота.
QT интервал.
В клинических исследованиях клинически значимое продление интервала QTC (коррекция QT с помощью Friederic (QTCF) ≥ 500 миллисекунд (MSEC) в любое время после начала терапии у пациентов с выходом QTCF <500 мсек (от 0,1% до 1%). По сравнению с плацебо не было обнаружено существенных различий в частоте связанных сердечных побочных реакций. Тем не менее, введение оланзапина в сочетании с лекарствами, которые могут вызывать продление интервала QTS с осторожностью, особенно у пожилых пациентов, пациентов с синдромом пролонгации врожденного QT, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией.
Тромбоэмболия. Сообщалась о временной взаимосвязи между лечением оланзапина и случаями венозной тромбоэмболии (≥ 0,1 % - <1 %). Причина и следствие между лечением оланзапина и развитием венозной тромбоэмболии не были установлены. Однако, учитывая, что у пациентов с шизофренией часто развивается тенденция к тромбоэмболии, необходимо учитывать все возможные факторы риска, такие как иммобилизация пациента, и принимать все необходимые профилактические меры.
Общее действие на ЦНС. Учитывая преобладающее влияние оланзапина на ЦНС, при принятии оланзапина в сочетании с другими центральными препаратами следует проводить дополнительные меры предосторожности, включая потребление алкоголя. Исследования in vitro с антагонистами дофамина, оланзапин может антагонистично влиять на эффекты прямых и косвенных агонистов дофамина.
Эпилептические атаки. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, у яких наявні фактори, що знижують судомний поріг. Сообщалось о случаях эпилептических приступов при лечении оланзапина. В большинстве из этих случаев у пациентов были эпилептические припадки или риск их возникновения.
Пізня дискінезія. В процессе сравнительных клинических испытаний 1 года или менее при принятии оланзапина наблюдалась статистически значимая более низкая частота дискинезии, вызванную лечением. Из -за растущего риска развития поздней дискинезии с длительным введением антипсихотических препаратов, последовательное снижение дозы или полное отмену препарата, когда у пациента есть признаки или симптомы поздней дискинезии. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з'являтися після припинення лікування.
Ортостатична гіпотензія. Случаи ортостатической гипотонии у пожилых пациентов в клинических испытаниях были редко сообщаются. Під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.
Раптова зупинка серця. Отчеты о пост -маркетинге сообщают о случаях внезапной сердечной смерти пациентов, получающих оланзапин. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які застосовували оланзапін, підвищувався майже вдвічі, порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Риск при использовании оланзапина соответствует использованию нетипичных антипсихотических препаратов, которые были включены в комбинированный анализ.
Дети и подростки
Оланзапин не рекомендуется для лечения детей и подростков. У процесі дослідження пацієнтів віком 13-17 років зафіксовано різні побічні реакції: збільшення маси тіла, зміну метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції»).
Лактоза. Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід застосовувати хворим, які мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Там нет адекватных и хорошо контролируемых исследований оланзапина на беременных. Пациенты во время лечения оланзапина должны сообщить своему врачу о беременности или забеременеть. Оскільки існуючий досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.
У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні лікарські засоби (включаючи оланзапін) протягом ІІІ триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Тому необхідно контролювати стан новонароджених.
Грудное вскармливание
В исследовании здоровых женщин для грудного вскармливания оланзапин был обнаружен в грудном молоке. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % від материнської дози (мг/кг). Пациентам не рекомендуется детей кормить грудью, если они берут оланзапин.
Плодородие
Вплив на фертильність невідомий.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби.
Метод применения и дозы
Взрослые
Шизофрения. Рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг один раз в день.
Маниакальные эпизоды. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг в день. Пациенты с биполярными расстройствами, получающими оланзапин для лечения маниакальных эпизодов, продолжают получать оланзапин в той же дозировке и предотвратить рецидивирующие атаки. С разработкой нового маниакального, депрессивного или смешанного эпизода следует продолжать лечение (при необходимости, оптимизировать дозу) вместе с поддерживающей терапией для лечения нарушений настроения, если есть клиническая потребность.
Лечение шизофрении, маниакальных эпизодов и профилактика рецидива биполярного расстройства. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Увеличьте рекомендуемую начальную дозу с интервалом не менее 24 часов только после клинического обследования. Оланзапін застосовувати незалежно від вживання їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії слід проводити поступово.
Пожилые пациенты. Назначение меньшей начальной дозы (5 мг в день) обычно не требуется. Необходимость назначения меньшей начальной дозы должна быть рассмотрена для пациентов в возрасте 65 лет в присутствии клинических показаний (см. Раздел «Особенности применения»).
Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Для таких пациентов может быть назначена меньшая начальная доза (5 мг в день). У разі наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, підвищувати дозу необхідно з обережністю.
Пацієнти, які палять. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.
Куріння може стимулювати метаболізм оланзапіну. Рекомендовано здійснювати клінічний моніторинг і у разі необхідності розглянути можливість збільшення дози оланзапіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам із комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати консервативно (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»).
Дети.
Оланзапин не рекомендуется для детей в возрасте до 18 лет, так как нет достаточных данных о безопасности и эффективности. У процесі короткострокових досліджень у пацієнтів підліткового віку відзначалося збільшення маси тіла, зміни рівня пролактину та ліпідів порівняно з дорослими (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції» та «Фармакологічні властивості»).
Передозировка
Симптомы. Дуже поширені (>10 % випадків) – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.
Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість виникнення НЗС, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (<2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відзначалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г оланзапіну перорально.
Уход. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендується викликати блювання. Стандартные процедуры рекомендуются для передозировки (например, желудочный лаваж, активированный потребление углерода). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.
В соответствии с клиническими проявлениями необходимо установить симптоматическое лечение и мониторинг жизненно важных функций, включая лечение артериальной гипотонии и кровообращения, а также дыхание. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви артеріальної гіпотензії. Мониторинг сердечно -сосудистой системы необходим для определения возможной аритмии. Ретельний медичний нагляд та моніторинг має тривати до повного одужання пацієнта.
Побочные эффекты
Короткий опис профілю безпеки
Взрослые
Найчастіші побічні реакції (спостерігалися у ≥1 % пацієнтів), пов'язані із застосуванням оланзапіну в процесі клінічних досліджень: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові (див. розділ «Особливості застосування»), глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ (див. розділ «Особливості застосування»), висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.
Табличний перелік побічних реакцій
У таблиці підсумовано основні побічні реакції та лабораторні дослідження, визначені у процесі клінічних досліджень та на основі постмаркетингового досвіду.
У межах кожної групи частот побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).
| Очень часто | Часто | Не часто | Редко | Частота неизвестна |
| З боку системи кровотворення та лімфатичної системи | ||||
| Еозинофілія, лейкопенія10, нейтропенія10 | Тромбоцитопе-нія11 | |||
| Из иммунной системы | ||||
| Гіперчутливість11 | ||||
| Порушення обміну речовин та розлади травлення | ||||
| Збільшення маси тіла1 | Підвищення рівня холестерину2,3, підвищення рівня глюкози4, підвищення рівня тригліцеридів2,5, глюкозурія, підвищення апетиту | Розвиток або загострення діабету, рідко пов'язаного з кетоацидозом або комою, включаючи деякі летальні випадки11 | Гіпотермія12 | |
| Из нервной системы | ||||
| Сонливость | Запаморочення, акатизія6, паркінсонізм6, дискінезія6 | Епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику11, дистонія (включно з окулярним симптомом)11, пізня дискінезія11, амнезія9, дизартрія, заїкання11, синдром втомлених ніг 11 | Нейролептич- ний злоякісний синдром12, синдром відміни7,12 | |
| З боку серцевої системи | ||||
| Брадикардія, пролонгація інтервалу QTc | Вентрикулярна тахікардія/фіб-риляція, раптова смерть11 | |||
| З боку судинної системи | ||||
| Ортоста-тична гіпотензія10 | Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тромбоз) | |||
| З боку дихальної системи, органів грудної клітки та медіастинальні порушення | ||||
| Кровотеча з носа9 | ||||
| От желудочно -кишечного тракта | ||||
| Легкі, короткотривалі антихолінергічні ефекти, включаючи запор та сухість у роті | Здуття живота9, гіперсекреція слини11 | Панкреатит11 | ||
| Со стороны гепатобилиарной системы | ||||
| Транзиторний, асимптоматичний підйом рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування | Гепатит (включаючи гепатоцелюляр-не, холестатичне або змішане ушкодження печінки)11 | |||
| З боку шкіри та її похідних | ||||
| Висипання | Реакції світлочутливості, алопеція | Медикамен-тозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) | ||
| З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | ||||
| Артралгія9 | Рабдоміоліз11 | |||
| З боку нирок та сечовидільної системи | ||||
Нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання11 | ||||
| Вагітність, післяродовий та перинатальний період | ||||
| Синдром відміни у новонародже-них | ||||
| З боку репродуктивної системи та молочних залоз | ||||
| Еректильна дисфункція у чоловіків; зниження лібідо у жінок та чоловіків | Аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/збіль- шення грудей у чоловіків | Пріапізм12 | ||
| Загальні розлади та особливості застосування | ||||
| Астенія, втомлюваність, набряки, пірексія 10 | ||||
| исследование | ||||
| Підвищен-ня рівня пролактину в плазмі8 | Підвищення рівня алкалін- фосфатази10, підвищення креатинфосфокінази11, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази10, підвищення рівня сечової кислоти10 | Увеличивать загального білірубіну | ||
1 Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), на ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), на ≥ 25 % спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). Ypaццntiw, jape oTriMawli -thr А.Д. )
2 Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося порушень обміну ліпідів.
3 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 5,17 - < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥ 6,2 ммоль/л).
4 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммоль/л).
5 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).
6 Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які застосовували оланзапін, була вища, ніж у процесі досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії та дистонії у пацієнтів, які застосовували оланзапін, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.
7 У випадку раптового припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, відчуття страху, нудоту і блювання.
8 У процесі клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін, та в яких концентрація пролактину на початку дослідження відповідала нормі. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.
9 Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.
10 Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.
11 Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.
12 Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.
Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.
Побічні дії для окремих групах пацієнтів. У процесі клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з такими у групі плацебо (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаним із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.
У процесі клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.
У процесі одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.
У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥7 % від ІМТ у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % від ІМТ у 39,9 % пацієнтів.
Дети
Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Клінічних досліджень, які порівнювали б застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводили. Однак дані з досліджень за участі підлітків порівнювалися з результатами досліджень за участі дорослих.
Нижче подано побічні реакції, що виникали частіше у підлітків (віком від 13–17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.
У межах кожної групи частот побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Частоту побічних реакцій, зазначених нижче, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10).
З боку обміну речовин та розлади травлення
Дуже часто: збільшення маси тіла13, підвищення рівня тригліцеридів14, підвищення апетиту.
Часто: підвищення рівня холестерину15.
Из нервной системы
Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).
От желудочно -кишечного тракта
Часто: сухість у роті.
Со стороны гепатобилиарной системы
Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ; див. розділ «Особливості застосування»).
исследование
Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину у плазмі крові16.
13 Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), на ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та на ≥ 25 % спостерігалося у 2,5 % випадків. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29,1 % – на ≥ 25 %.
14 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 – < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).
15 Часто спостерігалися зміни загального рівня холестерину натще від початкового нормального рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомляли про різке підвищення рівня загального холестерину натще з початкового рівня (≥ 4,39 – < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).
16 У 47,4 % підлітків спостерігалося підвищення рівня пролактину у плазмі крові.
Неблагоприятные реакции после регистрации лекарственного продукта важны. Это позволяет контролировать соотношение пользы/риска при использовании этого лекарственного продукта.
Дата окончания срока
5 лет.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 4 або 8 блістерів у картонній упаковці.
Категория отпуска
По рецепту.
Режиссер
ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа