Личный кабинет
ИБУПРОФЕН табл. 400 мг №50
rx
Код товара: 630864
Производитель: Технолог (Украина, Умань)
2 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ибупрофен
Ибупрофен.
Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
1 таблетка содержит iBuprofen 400 мг;
Вспомогательные вещества: микроцеллюлозные микрокристаллические, кроскаррелоз натрия, моногидрат лактозы, коллоидный диоксид кремния, лаурилсульфат натрия, стеарат магния, гипромелоза, диоксид титана (E 171), тальк, Macrol 4000.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые оболочкой, удлиненной формой, белым или почти белым, с верхней и нижней выпуклыми поверхностями.
Фармакотерапевтическая группа.
Означает, что влияет на опорно-двигательную систему. Противовоспалительные и противоревматические средства. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен.
Код ATH M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен является нестероидным противовоспалительным агентом (NSAID), производной производной пропионовой кислоты, которая имеет направленное действие против боли, тепло и воспаление, подавляя синтез простагландинов - боли посредников и воспаление. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может сопутствовать воздействие низкой дозы ацетилсалициловой кислоты / аспирина на агрегацию тромбоцитов при одновременном применении этих препаратов. Некоторые исследования фармакодинамики показывают, что при нанесении единых доз ибупрофена на 400 мг в течение 8 часов до и в течение 30 минут после использования ацетилсалициловой кислоты / немедленного высвобождения аспирина (81 мг), эффект ацетилсалициловой кислоты / аспирина на образование тромбоксана. или агрегация тромбоцитов уменьшается. Хотя неточности экстраполяции данных о клинической ситуации не могут быть исключены, что регулярное долгосрочное использование IBuprofen может снизить кардиопротекторное влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина. С не систематическим применением IBuProfen такой клинически значимый эффект считается маловероятным (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Фармакокинетика.
Поглощение
Ибупрофен быстро всасывается в основном в тонкой кишечнике и связывает белки плазмы крови. После устного введения 200-600 мг ибупрофена максимальная концентрация плазмы 15-55 мкг / мл (C Max ) достигается в среднем 1-2 часа (T max ).
Если препарат принимается после еды, поглощение ибупрофена намного медленнее, а максимальная концентрация плазмы крови будет ниже.
После перорального введения одной дозы 400 мг ибупрофена пика концентрации 8-13 мкг / мл в плазме крови достигается через 6 часов.
Распределение
99% ибупрофена связывается с белками плазмы крови. Связывание обратимо.
Метаболизм
Более 50-60% пероральной дозы ибупрофена метаболизируется в печени до двух неактивных метаболитов. Метаболизм ибупрофена похож на детей и взрослых.
Выражение
Полувеношение плазмы крови составляет 1½-2 часа. Короткий период полураспада означает, что даже после восстановления ибупрофена не накапливается. Ибупрофен и его метаболиты практически полностью выводятся почками через 24 часа после получения препарата.
У пожилых пациентов нет существенных различий в фармакокинетическом профиле.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение света и умеренной боли различного происхождения (основная, зубная боль, болезненная менструация), включая холод и лихорадку.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к ибупрофену или к любому из компонентов лекарственного средства.
Реакции гиперчувствительности (такие как бронхиальная астма, ринит, ангионевротический отек или вариант), которые наблюдались ранее после использования ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты / аспирина или других НПВП в анамнезе.
Пептическая изъязвление желудка и / или двенадцатиперстной кишки или желудочно-кишечного кровотечения в активной форме или рецидиве в анамнезе (два и более выраженных эпизодах из язвенной болезни или кровотечения в прошлом).
Острые или переданные ранее воспалительные заболевания кишечника (такие как заболевание короны, язвенный колит).
Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительным применением НПВП в анамнезе.
Повышенная тенденция к кровотечению.
Небольшая почечная недостаточность (клиренс творчества ˂ 30 мл / мин).
Сильная неудача печени (цирроз печени, асцит).
Сильная сердечная недостаточность (класс III-IV в соответствии с классификацией NYHA (Нью-Йорк Ассоциация кардиологов).
Лечение послеоперационной боли после коронарного шунтирования (или использование искусственного артизации кровообращения).
Последний триместр беременности (см. « Применение при беременности или грудном вскармливании).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Другие NSAZs, в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2: одновременное использование нескольких NSazs может увеличить риск желудочно-кишечных язв и кровотечение через синергетический эффект. Таким образом, следует избегать сопроводительного использования iBuprofen с другими НПВП (см. Раздел « Особенности применения»);
Кортикостероиды: улучшить риск язвелей и кровотечения в желудочно-кишечном тракте (см. Раздел « Особенности применения») ;
Алкоголь: усиливает побочные эффекты желудочно-кишечного тракта, увеличивает риск желудочно-кишечного кровотечения;
Антигипертензивные агенты, β-блокаторы и диуретики : НПВП могут снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов, таких как ингибиторы ACE, ангиотензин и β - блокадирующие антагонисты. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, пациенты с обезвоживанием или пожилыми пациентами с ослабленной функцией почек) одновременное применение ингибитора ACE или антагониста антагониста ангиотензина II и циклооксигеназы может привести к дальнейшему ухудшению функции почек, в том числе возможных Вырожденная почечная недостаточность, которая обычно имеет обратимый характер. Следовательно, такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. При необходимости долгосрочное лечение должно быть адекватно проводиться увлажнением пациента и определить необходимость мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также. Диуретики увеличивают риск нефротоксического воздействия НПВП;
Пробенецид и сульфинпиразон: может задержать экскрецию ибупрофена, эффект урегулирования пробенецида и сульфинпиразона ослабевает;
Антикоагулянты: НПВП могут улучшить терапевтический эффект таких антикоагулянтов в качестве варфарина (см. Раздел « Особенности применения») ;
Антиагрегированные препараты и селективные ингибиторы захвата серотонина: увеличение риска желудочно-кишечного кровотечения в приеме NSAID (см. Раздел « Особенности применения») ;
Аминогликозиды: НПВП могут снизить удаление аминогликозидов;
Ацетилсалициловая кислота / аспирин: не следует использовать в сочетании с ибупрофеном, поскольку он увеличивает риск побочных реакций. Экспериментальные данные показывают, что при одновременном применении ибупрофен может ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина на агрегацию тромбоцитов. Однако неопределенность по возможности экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию не позволяет окончательным выводам, что регулярное долгосрочное использование ибупрофена может снизить кардиопротекторное влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина. С не систематическим использованием IBuprofen такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными (см. Раздел « Особенности применения») ;
Препараты групп сульфониллуренов: действие пероральных антидиабетических препаратов (сульфониллуреев) может быть усилено действием ибупрофена и других НПВП. Редко сообщается о гипогликемии у пациентов, получавших ибупрофен на сульфонированную терапию. Регулярно проверяйте уровни глюкозы в крови и, при необходимости, отрегулируйте дозу антидидиабетических препаратов;
Антагонисты H 2 гистамин: клинически значимое взаимодействие ибупрофена с циметидин или ранитидин не установлен;
Дигоксин: NSAZS может увеличить концентрацию дипоксинов в плазме крови;
Фенитоин: НПВП может увеличить концентрацию фенитона в плазме крови;
Литий : НСАЗ может уменьшить вывод лития;
MetoTrexate : NSAIDS может подавить трубчатую секрецию метотрексата и уменьшить оформление метотрексата;
Баччан: применение НСАЗаса увеличивает токсичность Baclofen;
Холестирамин: В то же время поглощение ибупрофена в желудочно-кишечном тракте может быть уменьшено, но клиническое значение этого неизвестно.
Циклоспорин: увеличение риска нефротоксичности;
Tacrolymus: увеличение риска нефротоксичности;
Экстракты травы: гинкго Билоба может потенцировать риск кровотечения, связанного с НПВП;
MyefPrint : Снижение эффективности лекарственного средства теоретически возможна с учетом свойств антипросталленских свойств НПВП. Ограниченные данные позволяют вам предсказать, что одновременное использование НПВП в день применения простагландина не меняет действие межферстон или простагландинов на созревание шейки матки или сокращением матки и не уменьшает клиническую эффективность прерывания препарата беременности ;
Чистолон антибиотики: исследования животных показали, что судороги хинолона могут встречаться чаще из-за приема NSAID. Одновременный прием с IBuprofen увеличивает риск суда;
Зидовудин: известно о повышенном риске гематологической токсичности при одновременном применении зидовудина и НПВП. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах, страдающих гемофилией в случае сопутствующего обращения с зидодином и ибупрофеном;
Ингибиторы CYP2C9: одновременная цель ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может увеличить выставку iBuprofen (CYP2C9). В ходе одного исследования было показано, что кариконазол и флуконазол (ингибиторы CYP2C9) увеличили воздействие S (+) - ибупрофена примерно 80-100%. Необходимо рассмотреть снижение дозы ибупрофена при одновременном введении с ингибиторами CYP2C9, особенно когда высокие дозы ибупрофена вводят пациентам, принимающим вориконазол или флуконазол;
Одновременное использование ибупрофена и диуретики консервирования калия могут привести к гиперкалемии (в сыворотке);
Сердце гликозиды: NSAZS может улучшить функцию сердца, снизить функцию гломерелярной фильтрации почек и увеличить уровень гликозидов в плазме крови.
Особенности приложения.
Общие оговорки
Побочные эффекты ибупрофена в целом могут быть уменьшены путем применения минимальной эффективной дозы, необходимой для лечения симптомов в течение кратчайшего периода времени (см. «Способ применения и дозы» и желудочно-кишечных наук, сердечно-сосудистые риски ниже).
Долгосрочное применение любых анальгетиков для лечения головной боли может ухудшить это состояние. В случае подозрения или подтверждения этой ситуации обратитесь к врачу и отменить лечение. Диагностика головной боли из-за чрезмерного использования лекарственного средства для пациентов требуется у пациентов, страдающих от частых или ежедневных головных болей, несмотря на (или через) регулярное использование препаратов против головной боли.
Для некоторых избирательных ингибиторов COX-2 в плацебо-контролируемых исследованиях было выявлено повышенный риск тромботических сердечно-сосудистых и цереброваскулярных осложнений. До тех пор, пока неизвестен, коррелирует ли этот риск селективности COX-1 / COX-2 для отдельных НПВП. Поскольку в настоящее время нет сравнительных клинических данных на iBuprofen с максимальными дозами и долгосрочной терапией, аналогично повышенному риску нельзя исключать. До тех пор, пока не имеется соответствующие данные, ибупрофен следует использовать в клинически доказанных ишемических заболеваниях, цереброваскулярных заболеваниях, периферических артериальных заболеваниях или пациентах со значительными факторами риска (например, высокое кровяное давление, гиперлипидемия, диабет Mellitus, курение), следует использовать после тщательной оценки риска , и выгоды. Кроме того, благодаря этому риску вы должны дать наименьшее эффективную дозу в течение кратчайшего периода терапии.
Почечные эффекты NSaz включают задержку жидкости с отеком и / или артериальной гипертонии. Поэтому ибупрофен следует использовать с осторожностью пациентам с сердечными расстройствами и другими состояниями, которые склонны к задержке жидкости. Пациенты, которые принимают диуретики или ингибиторы ACE одновременно, так и при высоком риске гиповолемии, должны быть осторожны.
При одновременном применении НПВП со спиртом побочные эффекты, связанные с активным веществом, могут увеличиваться, в частности, от желудочно-кишечного тракта или центральной нервной системы (CNS).
Маскирующие симптомы основных инфекций. Ибупрофен может замаскировать симптомы инфекционного заболевания, что может привести к задержке в начале соответствующего лечения и тем самым усложнять ход заболевания. Это наблюдалось в бактериальной непрозрачном пневмонии и бактериальных осложнениях Windpox. Если iBuprofen используется с увеличением температуры тела или для облегчения боли в инфекции, рекомендуется следить за инфекционным заболеванием. В условиях лечения за пределами медицинского учреждения пациент должен связаться с врачом, если симптомы хранятся или усилены.
Респираторные расстройства. С осторожностью, ибупрофен должен быть предписан пациентам, страдающим от бронхиальной астмы, хроническим ринитом, аллергическими заболеваниями или у них в анамнезе, поскольку, как сообщалось, что ибупрофен может вызвать бронхоспазм, крапивницу или ангионевротический отек у таких пациентов.
Нарушение функции сердца, почек и печени. С осторожностью, НПВП следует использовать для пациентов с расстройствами почки, печени или сердечных расстройств, поскольку это может привести к ухудшению функции почек.
Обычный одновременный прием таких болевых реликвий увеличивает этот риск.
Пациенты в нарушении функции почек, печени или сердца должны применять самую низкую эффективную дозу в течение кратчайшего периода времени, а также мониторинг функции почек, особенно в случае долгосрочной обработки (см. Раздел «Противопоказания»).
Другие НПВП. Одновременное использование IBuprofen с другими NSazs, в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, повышает риск развития побочных эффектов, поэтому его следует избегать.
Пациенты пожилых людей. У пожилых пациентов существует повышенная частота побочных реакций на НСАЗ, особенно желудочно-кишечное кровотечение и перфорации, которые могут быть смертельными.
Желудочно-кишечное кровотечение, язвы, перфорации. НСАЗ следует использовать для использования пациентов с хроническими воспалительными заболеваниями кишечника (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Противопоказания»).
Есть сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы, в том числе Леталы, которые возникли на любой стадии лечения НПВП, независимо от наличия предупреждающих симптомов или наличия сильных расстройств из желудочно-кишечной системы в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы увеличивается с увеличением доз НПВП у пациентов с язвой анамнеза, особенно если оно осложняется кровотечением или перфорацией, а у пожилых пациентов. Эти пациенты должны начать лечение с минимальными дозами. При лечении пациентов следует наблюдаться при лечении пациентов, получающих сопутствующие препараты, которые повышают риск гастроотсичности или кровотечения, такие как оральные кортикостероиды, антикоагулянты (например, Warfarin), ZZS или антиагрегированные препараты, такие как ацетилсалициловая кислота / аспирин (см. Раздел « Взаимодействие с другими лекарственными средствами лекарств и других типов взаимодействий »). С продолжительным лечением для этих пациентов, а также для пациентов, которые требуют сопутствующего использования низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина или других препаратов, которые увеличивают риск для желудочно-кишечного тракта, могут потребоваться назначение комбинированной терапии мизопростолом или ингибиторы протонов насоса.
Пациенты с желудочно-кишечными расстройствами в анамнезе, в первую очередь пожилые пациенты должны сообщать о любых необычных симптомах от желудочно-кишечного тракта (преимущественно кровотечения), особенно о желудочно-кишечном кровотечении в начале лечения.
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, получающих ибупрофен, лечение должно быть немедленно прекращено.
Ибупрофен должен быть назначен на строгие показания и при медицинском надзоре по желудочно-кишечным жалобам и дисфункции печени, поскольку их состояние может ухудшить (см. «Побочные реакции»).
Сердечно-сосудистое и цереброваскулярное влияние. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІI за класифікацією NYHA) в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов´язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) пов´язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II‒III за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Шкірні реакції. Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, у більшості випадків такі реакції виникають протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Вплив на нирки. З обережністю слід починати лікування ібупрофеном пацієнтів зі значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та пацієнтів літнього віку з дегідратацією. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін у нирках. Токсичний вплив на нирки також спостерігався у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтриманні перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, вторинно, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності.
До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, які приймають діуретики та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), а також пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.
Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.
Гематологічні ефекти. Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів) і збільшувати час кровотечі. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів з порушеннями згортання крові.
Асептичний менінгіт, системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту. Однак при прийомі ібупрофену виникали симптоми асептичного менінгіту також у пацієнтів, у яких не було жодного з цих хронічних захворювань.
Вплив на фертильність у жінок. За деякими даними, лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Це явище є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати не слід.
Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія).
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Інше. Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату терапію необхідно припинити. В таких випадках необхідно проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
При довготривалому застосуванні препарату необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.
Цей лікарський засіб містить 26,67 мг лактози моногідрату. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми зі здатністю завагітніти або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Жінкам, які намагаються завагітніти, а також під час І та ІІ триместрів вагітності слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть впливати на плід, призводячи до таких ризиків:
кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном.
Наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:
можливого подовження часу кровотечі, антитромбоцитарного ефекту, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах;
пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.
Пологи.
Не рекомендується приймати ібупрофен під час пологів. Початок пологів може бути відкладеним у часі, а їх тривалість подовжитися разом зі збільшенням схильності до кровотеч у матері та дитини.
Годування груддю.
У деяких дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. В якості запобіжних заходів ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ніяких відповідних досліджень не проводили. Прийом ібупрофену може впливати на швидкість реакції пацієнтів, про що слід пам'ятати у разі заняття діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив на швидкість реакції значною мірою посилюється при комбінації з алкоголем.
Після прийому НПЗЗ можливі небажані явища, такі як запаморочення, сонливість, втома і порушення зору. Якщо такі явища з'явилися під час застосування НПЗЗ, пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла > 40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Таблетки слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.
Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла > 40 кг і дорослих становить 1 таблетку (400 мг ібупрофену). У разі необхідності можна застосовувати по 1 таблетці кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 таблетки на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Якщо у підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Якщо в дорослих підвищена температура тіла зберігається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів, або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку небажаних ефектів пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду.
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції печінки не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 12 років та масою тіла < 40 кг.
Передозування.
Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися при застосуванні доз нижче 100 мг/кг у дітей та дорослих. Проте в деяких випадках можуть бути потрібні підтримуючі заходи. Застосування лікарського засобу дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5‒3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 годин після прийому значної кількості ібупрофену.
Найчастіші симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, млявість і сонливість. Прояви з боку центральної нервової системи (ЦНС): головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрата свідомості. Рідко повідомляли про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное і пригнічення ЦНС та дихальної системи. Повідомляли про серцево-судинну токсичність, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, брадикардії і тахікардії.
У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності і ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз.
Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. Якщо прийнята кількість препарату перевищує 400 мг/кг, рекомендується протягом 1 години після його прийому провести промивання/спорожнення шлунка з подальшим симптоматичним лікуванням. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості необхідно призначити активоване вугілля і спостерігати за пацієнтом принаймні протягом чотирьох годин.
Лікування повинно включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Забезпечити достатній діурез.
Часті або тривалі судоми слід лікувати внутрішньовенним введенням діазепаму. Інші заходи можуть бути показані за клінічним станом пацієнта.
Побічні реакції.
Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися під час короткотривалого застосування доз ібупрофену, що не перевищували 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних захворювань при тривалому застосуванні можуть виникати додаткові побічні ефекти.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву.
Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до
< 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко
(< 1/10000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані).
Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт за своєю природою і здебільшого залежать від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, який залежить від дози та тривалості лікування.
Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запори, порушення травлення (диспепсія), болі в животі, мелена, гематемезис.
Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона (див. «Попередження та запобіжні заходи»). Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.
Загострення шкірних інфекцій, спричинених інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. У виняткових випадках під час варицельної інфекції можуть виникнути важкі інфекції шкіри та ускладнення м'яких тканин. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час використання ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.
Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування » ).
Інфекції та інвазії: нечасто – риніт; рідко – асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини) із симптомами ригідності потиличних м´язів, головним болем, нудотою, блюванням, гарячкою або дезорієнтацією (див. розділ «Особливості застосування»).
Описано випадки загострення запалень шкіри, спричинених інфекцією (наприклад розвитку некротичного фасциту) під час застосування НПЗЗ. Якщо під час застосування ібупрофену виникають або загострюються ознаки інфекції, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтротопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотеча нез'ясованого походження та синці.
З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку, різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
Рідко – анафілактична реакція, синдром вовчакового еритематозу, аутоімунна гемолітична анемія.
З боку психіки: нечасто – безсоння, тривожні розлади; рідко – депресія, сплутаність свідомості, збудження, галюцинації; дуже рідко – психічні розлади.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, зниження чутливості (особливо у поєднанні з алкоголем); нечасто – парестезія, сонливість.
З боку органів зору: нечасті – погіршення зору, як правило, оборотні, якщо лікування припинено; рідко – токсична амбліопія, токсична невропатія зорового нерва, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – погіршення слуху, вертиго, при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.
З боку серця: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, інфаркт.
З боку судин: дуже рідко – артеріальна гіпертензія.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное, небезпека виникнення гострого набряку легенів у пацієнтів із серцевою недостатністю.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, диспепсія, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча; нечасто – гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова кровотеча, що можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку, особливо в осіб літнього віку; дуже рідко – панкреатит; невідомо – печія, утворення виразок ротової порожнини, езофагіт, розвиток стриктур кишечнику, загострення виразкового коліту та хвороба Крона (див. розділ «Протипоказання»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; рідко – кропив'янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз); ч астота невідома – медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантемальний пустульоз.
У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м'яких тканин (див. також «Інфекції та інвазії»).
З боку нирок та сечовидільних шляхів: рідко – токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність; дуже рідко – гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі крові, та набряк, гіпернатріємія (затримка натрію), рідке сечовипускання.
Загальні порушення і порушення у місці введення: часто – нездужання/стомлювальність, роздратованість; рідко – набряк.
Лабораторні дослідження: дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 5 блістерів у пачці з картону.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник.
ПрАТ «Технолог».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа