В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ИБУПРОФЕН табл. 400 мг №20

ИБУПРОФЕН табл. 400 мг №20

rx
Код товара: 630863
Производитель: Технолог (Украина, Умань)
1 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Ибупрофен

Ибупрофен.

Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
1 таблетка содержит iBuprofen 400 мг;
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, croscarmelosis натрия, лактозы моногидрат, кремния диоксид colloidless, лаурилсульфат натрия, стеарат магния, gipromelose, диоксид титана (Е 171), тальк, macrool 4000.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки , покрытые оболочкой, продолговатой формы, белого или почти белого цвета, с верхними и нижними поверхностями. Выпукла
Фармакотерапевтическая группа.
Средства, влияющие на опорно - двигательную систему. Противовоспалительные и противоревматические средства. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен.
Код ATH M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен является нестероидным противовоспалительным агентом (NSAID), производной производной пропионовой кислоты, которая имеет направленное действие против боли, тепло и воспаление, подавляя синтез простагландинов - боли посредников и воспаление. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные указывают на то, что ибупрофен может competically подавить влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты / аспирина на агрегацию тромбоцитов при одновременном применении этих препаратов. Некоторая фармакодинамика исследование показывает , что при применении разовых доз ибупрофена по 400 мг в течение 8 часов до и в течение 30 минут после применения ацетилсалициловой кислоты / немедленного высвобождения аспирина (81 мг), эффекта ацетилсалициловой кислоты / аспирина на образовании тромбоксана или агрегации тромбоцитов снижается. Хотя неточности экстраполировать данные о клинической ситуации нельзя исключать , что регулярное длительное применение ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина. При несистематический применении ибупрофен, такой клинически значимый эффект считается маловероятным (см раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другие виды взаимодействий»).
Фармакокинетика.
Поглощение
Ибупрофен быстро всасывается главным образом в тонком кишечнике и связывается с белками плазмы крови. После перорального введения 200-600 мг ибупрофена, максимальная концентрация в плазме крови 15-55 мкг / мл (С макс) достигается в среднем на 1-2 часов (T MAX).
Если препарат принимается после еды, абсорбция ибупрофена гораздо медленнее, и максимальная концентрация в плазме крови будет ниже.
После перорального приема разовой дозы 400 мг ибупрофена пика концентрации 8-13 мкг / мл в плазме крови достигается через 6 часов.
Распределение
99% ибупрофена связывается с белками плазмы крови. Связывание обратимо.
Метаболизм
Более 50-60% от пероральной дозы ибупрофена метаболизируется в печени до двух неактивных метаболитов. Метаболизм ибупрофена похож на детей и взрослых.
Выражение
Полураспада плазмы крови 1 ½-2 -х часов. Короткий период полураспада означает , что даже после того, как повторное введение ибупрофена не накапливается. Ибупрофен и его метаболиты практически полностью выводятся почками через 24 часа после приема препарата.
У пожилых пациентов нет существенных различий в фармакокинетическом профиле.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение легкой и умеренной боли различного происхождения (основной, зубная боль, болезненные менструации), в том числе простуды и лихорадки.
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к ибупрофену или к любому из компонентов лекарственного средства.
  • Реакции повышенной чувствительности (например, бронхиальная астма, ринит, ангионевротический отек или крапивница), которые наблюдались ранее после использования ибупрофен, ацетилсалициловая кислота / аспирин или другим НПВС в анамнезе.
  • Язвенная болезнь желудка и / или двенадцатиперстной кишки или желудочно - кишечного кровотечение в активной форме, или рецидив в анамнезе (два и более выраженные эпизоды язвенной болезни или кровотечение в прошлом).
  • Острый или передано ранее воспалительное заболевание кишечника (например, болезнь короны, язвенный колит).
  • Желудочно - кишечное кровотечение или перфорация , связанная с предварительным применением НПВС в анамнезе.
  • Повышенная склонность к кровоточивости.
  • Малая почечная недостаточность (клиренс творчества ˂ 30 мл / мин).
  • Тяжелая недостаточность печени (цирроз печени, асцит).
  • Выраженная сердечная недостаточность (класс III-IV по классификации NYHA (Нью - Йоркской ассоциации кардиологов).
  • Лечение послеоперационной боли после коронарного шунтирования (или использования искусственного кровообращения аппарата крови).
  • Последний триместр беременности (см «Применение в период беременности или кормления грудью).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
  • Другие NSAZs, в том числе селективных ингибиторов циклооксигеназы-2: Одновременное использование нескольких NSAZs может увеличить риск желудочно - кишечных язв и кровотечений через синергический эффект. Таким образом, сопровождающей применение ибупрофена с другими НПВП , следует избегать (смотри раздел «Особенности применения»);
  • Кортикостероиды: совершенствуй риск язв и кровотечений в желудочно - кишечном тракте (см раздел «Особенности применения»);
  • Алкоголь: усиливает желудочно - кишечные побочные эффекты, повышает риск развития желудочно - кишечного кровотечения;
  • Гипотензивные агенты, бета-блокаторы и диуретики: НПВС могут уменьшить эффект диуретиков и других гипотензивных препаратов , таких как ингибиторы АПФ, ангиотензин и β - антагонистов блокаторов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с дегидратацией или пожилых пациентов с ослабленной функцией почек), одновременное применение ингибитора АПФ или антагониста ангиотензина II и циклооксигеназы антагониста может привести к дальнейшему ухудшению функции почек, в том числе возможно вырожденная почечная недостаточность, которая обычно носит обратимый характер. Следовательно, такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. При необходимости долгосрочное лечение должно быть адекватно проводиться увлажнением пациента и определить необходимость мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также. Диуретики увеличивают риск нефротоксического воздействия НПВП;
  • Probenecide и сульфинпиразон: могут задержать экскреции ибупрофны, uribosary эффекта пробенецида и сульфинпиразона слабеет;
  • Антикоагулянты: НПВП могут усилить терапевтический эффект таких антикоагулянтов , как варфарин (смотри раздел «Особенности применения»);
  • анти-агрегированные препараты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышение риска желудочно - кишечного кровотечения в приеме НПВС (смотри раздел «Особенности применения»);
  • Аминогликозиды: НПВС могут уменьшить удаление аминогликозидов;
  • Ацетилсалициловая кислота / Аспирин: не следует использовать в сочетании с ибупрофен, поскольку это увеличивает риск развития побочных реакций. Экспериментальные данные указывают на то, что , когда одновременно приложение, Ибупрофен может ингибировать действие низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина на агрегацию тромбоцитов. Однако неопределенность относительно возможности экстраполяции этих данных в клинической ситуации не позволяет окончательные выводы о том , что регулярное длительное применение ибупрофена может уменьшить кардиопротективным эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирин. При несистематическом использовании ибупрофена, такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными (смотрите раздел «Особенность применения»);
  • Препараты сульфонилмочевины групп: действие пероральных противодиабетических препаратов (сульфонилмочевины) может быть повышена за счет действия ибупрофена и других НПВС. Редко сообщалось гипогликемии у пациентов , получавших ибупрофен по sulfonylsecure терапии. Регулярно уровень глюкозы в крови проверить и, при необходимости, корректировать дозу сахароснижающих препаратов;
  • Антагонисты Н 2 гистаминовых: Клинически значимое взаимодействие ибупрофена с циметидин или ранитидин не установлен;
  • Дигоксин: NSAZs может увеличить концентрацию dipoxin в плазме крови;
  • Фенитоин: НПВС может увеличить концентрацию phenythoin в плазме крови;
  • Литий: NSAZ может уменьшить вывод лития;
  • Метотрексат: НПВС может подавлять канальцевую секрецию метотрексата и уменьшить клиренс метотрексата;
  • Bacchan: Применение NSAZ повышает токсичность баклофен;
  • Cholestiramine: В то же время, поглощение ибупрофена в желудочно - кишечном тракте может быть уменьшено, но клиническое значение этого неизвестно.
  • Циклоспорин: повышение риска нефротоксичности;
  • Tacrolymus: повышение риска нефротоксичности;
  • Трава экстракты: гинкго билоба может потенцировать риск кровотечений , связанных с НПВС;
  • Myefprint: Снижение эффективности лекарственного средства теоретически возможно ввиду antiprostaglandin свойств НПВС. Ограниченные данные позволяют предположить , что одновременное применение НПВС в день применения простагландинов не изменяет действие miferstone или простагландинов на созревание шейки матки или сокращения матки и не снижает клиническую эффективность прерывания наркотиков беременности ;
  • Chinolone антибиотики: исследования на животных показали , что хинолона судороги могут возникать более часто из - за приема НПВС. Одновременный прием с ибупрофен увеличивает риск суда;
  • Зидовудин: известно о повышенной опасности гематологической токсичности при одновременном применении зидовудина и НПВС. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах, страдающих гемофилией в случае сопутствующего обращения с зидодином и ибупрофеном;
  • Ингибиторы CYP2C9: Одновременное назначение ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может увеличить выставку ибупрофен (субстрат CYP2C9). В ходе одного из исследований было показано , что (ингибиторы CYP2C9) cariconazole и флуконазол увеличили экспозицию S (+) - ибупрофен примерно на 80-100%. Необходимо рассмотреть снижение дозы ибупрофена при одновременном введении с ингибиторами CYP2C9, особенно когда высокие дозы ибупрофена вводят пациентам , принимающим вориконазол или флуконазол;
  • Одновременное использование ибупрофена и калийсберегающие сохранение может привести к гиперкалиемии (испытание калия рекомендуется в сыворотке крови);
  • Сердечные гликозиды: NSAZs может улучшить функцию сердца, снижает функцию клубочковой фильтрации почек и повысить уровень гликозидов в плазме крови.
Особенности приложения.
Общие оговорки
Побочные эффекты ибупрофен в целом может быть уменьшена путем применения минимальной эффективной дозы , необходимой для лечения симптомов в течение короткого периода времени (см «Способ применения и дозы» и gastrointestinals, сердечно - сосудистые риски ниже).
Долгосрочное применение любых анальгетиков для лечения головной боли может ухудшить это состояние. В случае подозрения или подтверждения этой ситуации, обратитесь к врачу и отменить лечение. Диагноз головной боли из - за чрезмерное использование лекарственного средства в пациентах , страдающих от частых головных болей или ежедневно, несмотря на (или через) регулярное использование лекарств против головной боли.
Для некоторых селективных ингибиторов СОХ-2 в плацебо-контролируемых исследований, было обнаружено повышенный риск тромботических сердечно - сосудистых и цереброваскулярных осложнений. До тех пор, пока не будет известно , коррелирует ли этот риск селективность СОХ-1 / СОХ-2 для отдельного НПВСА. Поскольку в настоящее время нет сравнительных клинических данных о ибупрофен с максимальными дозами и длительной терапии, подобный повышенный риск не может быть исключен. До тех пор пока доступны соответствующие данные, ибупрофен не должны использоваться в клинически доказанной ишемической болезни, заболевания сосудов головного мозга, заболеваний периферических артерий или пациентов с факторами значительным риском (например, высокое кровяное давление, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) следует использовать после тщательной оценки риска . и преимущества. Кроме того , в связи с этим риском, вы должны дать наименьшую эффективную дозу в течение короткого периода терапии.
Почечные эффекты NSAZ включают задержку жидкости с отеком и / или артериальной гипертонией. Поэтому ибупрофно следует использовать с осторожностью для пациентов с заболеваниями сердца и другими государствами, которые склонны к задержке жидкости. Пациенты , которые принимают диуретики или ингибиторы АПФ одновременно, а также при высоком риске гиповолемии следует быть осторожным.
При одновременном применении НПВС с алкоголем, побочные эффекты , связанные с активным веществом может быть увеличена, в частности , из желудочно - кишечного тракта или центральной нервной системы (ЦНС).
Маскирующие симптомы основных инфекций. Ибупрофен может замаскировать симптомы инфекционного заболевания, что может привести к задержке начала соответствующего лечения и тем самым осложнить течение заболевания. Это наблюдались в бактериальной без просторной пневмонии и бактериальных осложнений windpox. Если Ибупрофен используется с повышением температуры тела или для облегчения боли в инфекции, рекомендуется контролировать инфекционное заболевание. В условиях лечения за пределами медицинского учреждения пациент должен связаться с врачом, если симптомы хранятся или усилены.
Дыхательные расстройства. С осторожностью, ибупрофен следует назначать пациентам , страдающим бронхиальной астмой, хроническим ринитом, аллергическими заболеваниями или имеют их в анамнезе, как сообщалось , что ибупрофен может вызвать бронхоспазм, крапивницу или ангионевротический отек у таких больных.
Нарушение функции сердца, почек и печени. С осторожностью, НПВС следует использовать для пациентов с нарушениями функции почек, печени или сердца расстройства, так как это может привести к ухудшению функции почек.
Обычно одновременный прием таких болевых реликвий дополнительно увеличивает этот риск.
Пациенты с нарушением функции почек, печени или сердца следует применять наименьшую эффективную дозу в течение короткого периода времени, а также контроль функции почек, особенно в случае длительного лечения (смотрите раздел «Противопоказания»).
Другие НПВП. Одновременное использование IBuprofen с другими NSazs, в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, повышает риск развития побочных эффектов, поэтому его следует избегать.
Пациенты пожилых людей. У пациентов пожилого возраста существует повышенная частота побочных реакций на NSAZ, особенно желудочно - кишечных кровотечений и перфораций , которые могут быть смертельными.
Желудочно - кишечные кровотечения, язва, перфорация. NSAZ следует использовать , чтобы использовать пациент с хроническими воспалительными заболеваниями кишечника (язвенный колит, болезнь короны), поскольку эти состояния могут быть усугубляются (смотрите раздел «Противопоказания»).
Есть сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы, в том числе Леталей, возникшие на любой стадии лечения НПВС, независимо от наличия симптомов предупреждения или наличие серьезных нарушений со стороны желудочно - кишечного тракта в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы увеличивается с увеличением доз НПВП у пациентов с язвой анамнеза, особенно если оно осложняется кровотечением или перфорацией, а у пожилых пациентов. Эти пациенты должны начать лечение с минимальными дозами. Preceservation следует соблюдать при лечении пациентов , получающих сопутствующих препаратов , которые повышают риск gastrootoxicity или кровотечение, такие , как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), SZZS или анти-агрегируются препаратов , таких как ацетилсалициловая кислота / аспирин (смотри раздел " Взаимодействие с другими лекарственными средствами и медикаментами и другими видами взаимодействий «). При длительном лечении этих больных, а также для пациентов , которым требуется сопутствующее применение низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина или других препаратов , которые повышают риск развития желудочно - кишечного тракта может быть потребовано , чтобы назначение комбинированной терапии мизопростол или ингибиторы протонной помпы.
Пациенты с желудочно - кишечными расстройствами в анамнезе, в первую очередь пожилые пациенты должны сообщать о любых необычных симптомах из желудочно - кишечного тракта (преимущественно кровотечения), особенно в отношении желудочно - кишечного кровотечения в начале лечения.
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, получающих ибупрофен, лечение должно быть немедленно прекращено.
Ибупрофен должны назначаться по строгим показаниям и под наблюдением врача на желудочно - кишечных жалоб и дисфункции печени, поскольку их состояние может ухудшиться (см «Неблагоприятные реакции»).
Сердечно - сосудистые и цереброваскулярные влияние. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІI за класифікацією NYHA) в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов´язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) пов´язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II‒III за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Шкірні реакції. Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, у більшості випадків такі реакції виникають протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Вплив на нирки. З обережністю слід починати лікування ібупрофеном пацієнтів зі значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та пацієнтів літнього віку з дегідратацією. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін у нирках. Токсичний вплив на нирки також спостерігався у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтриманні перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, вторинно, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності.
До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, які приймають діуретики та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), а також пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.
Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.
Гематологічні ефекти. Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів) і збільшувати час кровотечі. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів з порушеннями згортання крові.
Асептичний менінгіт, системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту. Однак при прийомі ібупрофену виникали симптоми асептичного менінгіту також у пацієнтів, у яких не було жодного з цих хронічних захворювань.
Вплив на фертильність у жінок. За деякими даними, лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Це явище є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати не слід.
Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія).
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Інше. Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату терапію необхідно припинити. В таких випадках необхідно проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
При довготривалому застосуванні препарату необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.
Цей лікарський засіб містить 26,67 мг лактози моногідрату. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми зі здатністю завагітніти або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Жінкам, які намагаються завагітніти, а також під час І та ІІ триместрів вагітності слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть впливати на плід, призводячи до таких ризиків:
  • кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном.
Наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:
  • можливого подовження часу кровотечі, антитромбоцитарного ефекту, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах;
  • пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.
Пологи.
Не рекомендується приймати ібупрофен під час пологів. Початок пологів може бути відкладеним у часі, а їх тривалість подовжитися разом зі збільшенням схильності до кровотеч у матері та дитини.
Годування груддю.
У деяких дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. В якості запобіжних заходів ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ніяких відповідних досліджень не проводили. Прийом ібупрофену може впливати на швидкість реакції пацієнтів, про що слід пам'ятати у разі заняття діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив на швидкість реакції значною мірою посилюється при комбінації з алкоголем.
Після прийому НПЗЗ можливі небажані явища, такі як запаморочення, сонливість, втома і порушення зору. Якщо такі явища з'явилися під час застосування НПЗЗ, пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла > 40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Таблетки слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.
Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла > 40 кг і дорослих становить 1 таблетку (400 мг ібупрофену). У разі необхідності можна застосовувати по 1 таблетці кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 таблетки на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Якщо у підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Якщо в дорослих підвищена температура тіла зберігається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів, або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку небажаних ефектів пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду.
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції печінки не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 12 років та масою тіла < 40 кг.
Передозування.
Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися при застосуванні доз нижче 100 мг/кг у дітей та дорослих. Проте в деяких випадках можуть бути потрібні підтримуючі заходи. Застосування лікарського засобу дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5‒3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 годин після прийому значної кількості ібупрофену.
Найчастіші симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, млявість і сонливість. Прояви з боку центральної нервової системи (ЦНС): головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрата свідомості. Рідко повідомляли про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное і пригнічення ЦНС та дихальної системи. Повідомляли про серцево-судинну токсичність, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, брадикардії і тахікардії.
У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності і ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз.
Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. Якщо прийнята кількість препарату перевищує 400 мг/кг, рекомендується протягом 1 години після його прийому провести промивання/спорожнення шлунка з подальшим симптоматичним лікуванням. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості необхідно призначити активоване вугілля і спостерігати за пацієнтом принаймні протягом чотирьох годин.
Лікування повинно включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Забезпечити достатній діурез.
Часті або тривалі судоми слід лікувати внутрішньовенним введенням діазепаму. Інші заходи можуть бути показані за клінічним станом пацієнта.
Побічні реакції.
Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися під час короткотривалого застосування доз ібупрофену, що не перевищували 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних захворювань при тривалому застосуванні можуть виникати додаткові побічні ефекти.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву.
Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до
< 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко
(< 1/10000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані).
Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт за своєю природою і здебільшого залежать від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, який залежить від дози та тривалості лікування.
Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запори, порушення травлення (диспепсія), болі в животі, мелена, гематемезис.
Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона (див. «Попередження та запобіжні заходи»). Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.
Загострення шкірних інфекцій, спричинених інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. У виняткових випадках під час варицельної інфекції можуть виникнути важкі інфекції шкіри та ускладнення м'яких тканин. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час використання ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.
Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування » ).
Інфекції та інвазії: нечасто – риніт; рідко – асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини) із симптомами ригідності потиличних м´язів, головним болем, нудотою, блюванням, гарячкою або дезорієнтацією (див. розділ «Особливості застосування»).
Описано випадки загострення запалень шкіри, спричинених інфекцією (наприклад розвитку некротичного фасциту) під час застосування НПЗЗ. Якщо під час застосування ібупрофену виникають або загострюються ознаки інфекції, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтротопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотеча нез'ясованого походження та синці.
З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку, різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
Рідко – анафілактична реакція, синдром вовчакового еритематозу, аутоімунна гемолітична анемія.
З боку психіки: нечасто – безсоння, тривожні розлади; рідко – депресія, сплутаність свідомості, збудження, галюцинації; дуже рідко – психічні розлади.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, зниження чутливості (особливо у поєднанні з алкоголем); нечасто – парестезія, сонливість.
З боку органів зору: нечасті – погіршення зору, як правило, оборотні, якщо лікування припинено; рідко – токсична амбліопія, токсична невропатія зорового нерва, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – погіршення слуху, вертиго, при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.
З боку серця: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, інфаркт.
З боку судин: дуже рідко – артеріальна гіпертензія.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное, небезпека виникнення гострого набряку легенів у пацієнтів із серцевою недостатністю.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, диспепсія, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча; нечасто – гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова кровотеча, що можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку, особливо в осіб літнього віку; дуже рідко – панкреатит; невідомо – печія, утворення виразок ротової порожнини, езофагіт, розвиток стриктур кишечнику, загострення виразкового коліту та хвороба Крона (див. розділ «Протипоказання»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; рідко – кропив'янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз); ч астота невідома – медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантемальний пустульоз.
У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м'яких тканин (див. також «Інфекції та інвазії»).
З боку нирок та сечовидільних шляхів: рідко – токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність; дуже рідко – гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі крові, та набряк, гіпернатріємія (затримка натрію), рідке сечовипускання.
Загальні порушення і порушення у місці введення: часто – нездужання/стомлювальність, роздратованість; рідко – набряк.
Лабораторні дослідження: дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 5 блістерів у пачці з картону.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник.
ПрАТ «Технолог».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа