Личный кабинет
ЭНДОКСАН табл. 50 мг №50
rx
Код товара: 7777
Производитель: Baxter Oncology (Германия)
18 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Эндоксан
Эндоксан
Место хранения:
Активное вещество: циклофосфамид;
1 покрытый таблеткой оболочка сахар содержит 53,550 мг циклофосфамида моногидрата эквивалентного 50 мг безводного циклофосфамида;
Вспомогательные вещества:
Ядро: кукурузный крахмал; лактоза, моногидрат; гидрофосфат кальция, дигидрат; тальк; стеарат магния; желатин; глицерин (85%);
Сахарная оболочка, сахарка, тальк, диоксид титана (E 171), карбонат из титана, карбонат кальция, полиэтиленгликоль 35000, коллоидный безводный диоксид кремния, повидон 25, карбоксиметилцелцеллюлоза натрия, полисорбат 20, монанский воск гликолес.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты сахарной оболочкой.
Основные физические и химические свойства: белые круглые таблетки Biconvex, покрытые сахарной оболочкой с белым ядром.
Фармакотерапевтическая группа.
Противоопухолевые средства. Алкилирующие соединения. Аналоги азотной горчицы. Циклофосфамид.
Код ATC L01A A01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Циклофосфамид - цитостатическая окзазазаФольновская группа химически связана с азотом горчицей. Циклофосфамид неактивны in vitro и in vivo активировали в основном микросомальные ферменты в печени до 4 гидрокициклофосфамиду, то есть в равновесии с его таутомером альдофосфамидом. Эти таутомеры подвергаются частично спонтанному, частично ферментативному преобразованию на неактивные и активные метаболиты (особенно фосфомиду горчицы и акролеина).
Цитотоксическое воздействие циклофосфамида основано на взаимодействии между его алкилирующими метаболитами и ДНК. Это алкилирование приводит к разбиванию связей цепей ДНК и ДНК поперечного соединения белков. В задержке клеточного цикла G2-фазный поток. Цитотоксический эффект препарата относительно неспецифическая фаза клеточного цикла, но специфичный для всего цикла. Акролеин имеет антинопластичную активность, но она отвечает за побочные эффекты уротоксихну. Также обсудил иммуносупрессивный эффект циклофосфамида. Мы не можем исключить перекресткость, особенно при структурно связанных цитостатиках, таких как ifosfamide и другие алкилирующие агенты.
Фармакокинетика.
Уровни в крови после внутривенного и орального биоквивалантни.
Циклофосфамид почти полностью поглощается в желудочно-кишечном тракте. У людей через 24 часа после единственного внутривенного введения меченого циклофосфамида показало значительное снижение концентраций плазмы циклофосфамида и ее метаболитов, но даже которые могут быть определены, поддерживаются в плазме до 72 часа.
Средний период полувыведения сыворотки крови циклофосфамида составляет 7 часов для взрослых и около 4 часов для детей.
Циклофосфамид представляет собой почти белковое связывание, хотя его метаболиты, связанные с белками плазмы, примерно на 50%.
Циклофосфамид и его метаболиты выводятся в основном почками. В почечной недостаточности следует регулировать дозу. Общая рекомендация состоит в том, чтобы уменьшить дозу на 50%, если уровень гломерулярной фильтрации ниже 10 мл / мин.
У пациентов с уменьшенной функцией печени определяется медленный биоотрицательный циклофосфамид. Когда аномальная активность холинестеразы приводит к увеличению времени полурасвободимости сыворотки. Рекомендуется уменьшить дозу на 25%, если билирубин в сыворотке в сыворотке 3,1-5 мг / 100 мл.
Циклофосфамид можно определить в спинномозговой жидкости и грудном молоке. Циклофосфамид и его метаболиты пересекают плацентурный барьер.
После внутривенного введения высоких доз в аллогенной костной мозге трансплантация плазмы концентрации нативного циклофосфамида последовали линейную кинетику 1-й порядок. Внутрииндиовидуальная эскалация доз 8 раз фармаконинетьетический не изменяет настройку для нативного циклофосфамида. Менее 15% приложенной дозы выводится в моче в неизменной форме. По сравнению с обычной терапией циклофосфамидом, это приводит к увеличению неактивных метаболитов, которые указывают на насыщенность активирующих ферментных систем, не связывает обмен веществ, что приводит к их инактивации. Во время многодневной терапии в высоких дозах снижается площадь под кривой «концентрация-время» на уровне плазмы родительского вещества, скорее всего - обусловлена аутоиндуктиционная метаболическая активность микросомов.
Клинические характеристики.
Индикация.
Endoksan® применяется при режиме химиотерапии в сочетании с другими антинопластическими препаратами или в качестве заболеваний монотерапии:
- адъювантная терапия для рака молочной железы после резекции опухоли или мастэктомии;
- Паллиативная терапия для метастатического рака молочной железы;
- Аутоиммунные заболевания с опасными для жизни прогрессирование - а именно тяжелые прогрессивные формы волчанка нефрит и Грануломатозу Согенера.
Лечение волчан Нефрит и Грануломатозу на препарате Wegener Endoksan® должны быть исключительно под наблюдением врачей, которые имеют опыт лечения этих заболеваний и препаратом Endoksan®.
NB:
Если во время лечения препаратом Endoksan® развивает цистит с микро- или валовой гематурией, лечение лекарственного средства должна быть приостановлена на нормализацию ситуации.
Противопоказание.
Endoksan® не вводится пациентам с:
- известная гиперчувствительность к циклофосфамиду или любым наполнителем;
- сильно нарушена функция костного мозга (особенно у пациентов, ранее леченных цитотоксическими агентами и / или лучевой терапией);
- воспаление мочевого пузыря (цистит), инфекции мочевыводящих путей;
- острая токсичность моротелиалною после лечения цитотоксическими агентами и / или лучевой терапией;
- нарушение потока мочи;
- активные инфекции.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Планируемое одновременное или последовательное введение других агентов или лекарств, которые могут повысить вероятность тяжелой токсичности (посредством фармакодинамического или фармакокинетического взаимодействия) требует тщательного индивидуального подхода и оценки ожидаемых преимуществ и рисков. Пациенты, получающие эту комбинированную терапию, следует тщательно соблюдать для любых признаков токсичности во времени для проведения необходимого вмешательства. Пациенты, которые обрабатывали циклофосфамидом и соединениями, которые уменьшают его активацию, необходимо наблюдать, чтобы определить потенциальную терапевтическую эффективность и снижение необходимости регулировки дозы.
Взаимодействия, влияющие на фармакокинетику циклофосфамида и его метаболитов
Уменьшенная активация циклофосфамида может повлиять на эффективность лечения циклофосфамидом. Средства, задержка активации циклофосфамида:
- апрепитант.
- Бупропион.
- Бусулфан, сообщил о снижении оформления циклофосфамида и расширяет период полувыведения у пациентов, получающих высокодоза циклофосфамида менее чем за 24 часа после высокой дозы бусульфана.
- ципрофлоксацин, при использовании ципрофлоксацина перед лечением циклофосфамида (используется в пределах кондиционирующей терапии до трансплантации костного мозга).
- хлорамфеникол.
- флуконазол.
- Итраконазол.
- Прасурель.
- Сульфонамиды.
- Тиотепа, сообщил о выраженном ингибировании биоактивации циклофосфамида химиотерапии Thiotepa в высоту, если Thiotepa вводил за 1 час до циклофосфамида.
Увеличение концентрации цитотоксических метаболитов может происходить в применении
- аллопуринол.
- хлоральный гидрат.
- Cimetidine.
- Дисульфирам.
- глицеральдегид.
- индукторы микромасных печени и экстрапечингинговых ферментов человека (например, фермент цитохрома P450), рассмотреть потенциальную индукцию микромальных печени и экстрапечингинговых ферментов в случае предыдущего или одновременного обращения с веществами, которые являются известными способностью вызывать повышенную активность этих ферментов как рифампин , фенобарбитал, карбамазепин, фенитоин, сусла и кортикостероиды Святого Иоанна.
- Ингибиторы протеазы: одновременное использование ингибиторов протеазы может увеличить концентрацию цитотоксических метаболитов. Следует отметить, что терапевтические режимы на основе ингибиторов протеазы связаны с более высокой частотой инфекций и нейтропении у пациентов, получавших циклофосфамид, доксорубицин и этопозид (CDE), чем с комбинацией препаратов от группы Nnizt.
Ondansetron, есть сообщения о фармакокинетическом взаимодействии между ондансэтроном и высокодозом циклофосфамида, что уменьшает циклофосфамид AUC.
Фармакодинамические взаимодействия и взаимодействия с неизвестным механизмом, влияющим на использование циклофосфамида
Объединенное или последовательное использование циклофосфамида и других агентов с аналогичными токсикомами могут вызывать комбинированные (усиленные) токсические эффекты.
Увеличение гемотоксихниста и / или иммуносупрессии может происходить в результате комбинированного воздействия циклофосфамида и, например:
- ингибиторы ACE: ингибиторы ACE могут вызвать лейкопению.
- Натализумабу.
- Паклитаксел, сообщил, что увеличил гемотоксихнический при введении после введения циклофосфамида паклитаксела.
- Тиазид диуретики.
- Зидовудин.
- Клозапин.
Увеличение кардиотоксичности может развиться в результате комбинированного воздействия циклофосфамида и, например:
- антрациклины.
- цитарабин.
- Пентостатину.
- радиационная терапия к сердцу.
- Трастузумаб.
Увеличение токсического воздействия на дыхательную систему может происходить в результате комбинированных эффектов циклофосфамида и, например:
- амиодарон.
- G-CSF, GM-CSF (коэффициент стимулирующего колонии гранулоцитов, гранулоциты-моноцитарный стимулирующий коэффициент колонии), по сообщениям, повышенный риск токсического воздействия на дыхательную систему у пациентов, получающих цитотоксическую химиотерапию, включая циклофосфамид и G-CSF или GM-CSF.
Увеличение нефротоксичности может развиться в результате комбинированного воздействия циклофосфамида и, например:
- амфотерицин Б.
- Индометацин: острая интоксикация воды, разработанная во время применения индометацина.
Поднимая другие токсичные проявления:
- азатиоприн: повышенный риск гепатотоксичности (некроз печени).
- Бусульфан, осознавая рост целесообразных заболеваний печени и слизистов.
- ингибиторы протеазы: повышенная заболеваемость слизистойкостью.
- гидрохлоротиазид. Сопутствующее администрирование гидрохлоротиазида может увеличивать хлюкозозного толкувляльного эффекта сульфониллуреев.
- Грейпфрут и сок грейпфрута. Из-за возможности пониженной активации и вызванного этим действием циклофосфамида уменьшается под воздействием веществ, содержащихся в грейпфруте, необходимо отказаться от использования грейпфрута и сока грейпфрута.
Другие виды взаимодействия
Алкоголь. Когда алкоголь в сочетании с низким дозом перорального циклофосфамида у животных с опухолями наблюдался сниженная противоопухолевая активность.
Некоторые пациенты могут увеличить циклофосфамид, вызванный тошнотой и рвотой. При лечении препарата следует отказаться от употребления алкоголя.
Etanercept. У пациентов с расширением гранулематоза Wegener Etanercept к стандартной помощи, в том числе циклофосфамида, было связано с более высокой частотой нешкирных твердых злокачественных новообразований.
Метронидазол. Мы знаем о случаях острой энцефалопатии у пациентов, леченных циклофосфамидом и метронидазолом. Причинные отношения остаются неясными. В исследованиях на животных комбинация циклофосфамида с метронидазолом была связана с увеличением токсичных проявлений циклофосфамида.
Тамоксифен. Сопущенное использование тамоксифена и химиотерапии может увеличить риск развития тромбоэмболических осложнений.
Взаимодействия, влияющие на фармакокинетику и / или действие других препаратов
Дигоксин. Сопущенное использование дигоксина может привести к отказу последней дозы из-за малабсорбции.
Бупропион. Цитофосфамидный метаболизм цитохрома CYP2B6 может вмешиваться в метаболизм бупропиона.
Кумарин. Об этом сообщалось как увеличение и сокращение варфарина у пациентов, получающих варфарин и циклофосфамид вместе.
Циклоспорин. Пациенты, получившие сочетание циклофосфамида и циклоспорина, наблюдают более низкие концентрации циклоспорина в сыворотке циклоспорина, чем у пациентов, получавших только циклоспорин. Это взаимодействие может увеличить скорость реакции «трансплантат против хоста».
Деполяризация мышечных релаксантов. Лечение циклофосфамидами вызывает маркировку и постоянное торможение холинестеразы. Длительное апноэ может происходить с сопутствующим использованием деполяризации мышечных релаксантов (например, сукцинилхолина). Если пациент лечился циклофосфамидом в течение 10 дней по общему анестезии, анестезиолог должен помнить это.
β-atsetyldyhoksyn. Цитотоксическое лечение влияет на кишечное поглощение β-Atsetyldyhoksynu таблеток.
Вакцина. Из-за иммуносупрессивного эффекта циклофосфамида можно ожидать уменьшения реакции пациента на любую вакцинацию. Использование живых вакцин может вызвать инфекцию, вызванную вакциной.
Верапамил. Сообщается, что цитотоксическое лечение влияет на кишечное поглощение орального верапамила.
Особенности приложения.
Факторы риска развития токсических воздействий циклофосфамида и их эффектов описаны ниже, и в других разделах могут быть противопоказаны для использования, если циклофосфамид не будет использоваться для лечения угрожающих жизни условий. В таких ситуациях необходимо провести индивидуальную оценку рисков и ожидаемых преимуществ.
Бронирование
Миелосупрессия (подавление костного мозга), иммуносупрессия, инфекция
Лечение циклофосфамидом может вызвать миелосупрессию и значительное ингибирование иммунных реакций.
Циклофосфамидное миелосупрессия может вызвать лейкопению, нейтропению, тромбоцитопению (которая связана с более высоким риском кровотечений эпизодов) и анемии.
Серьезное иммуносупрессия привело к серьезным и иногда фатальным инфекциям. Также сообщили о случаях сепсиса и септического шока. Среди инфекций было зарегистрировано во время лечения циклофосфамидом, были пневмония и другие бактериальные, грибковые, вирусные, прощезановые и паразитарные инфекции.
Там может быть реактивация скрытой инфекции. Сообщается о ремонте различных бактериальных, грибковых, вирусных, прощезановых и паразитных инфекций.
Необходимо провести тщательный надзор за пациентами с историей гепатита, поскольку удаление препарата Endoksanu® может вызвать реактивацию гепатита.
Инфекции следует обрабатывать соответствующим образом.
В некоторых случаях нейтропении по усмотрению врача, который является терпеливым, может быть дан антимикробная профилактика.
Если нейтропеничная лихорадка должна быть предписана антибиотиками и / или антимикотики.
Циклофосфамид следует использовать с осторожностью, если не отменять, для пациентов с тяжелым почечным и костным мозгом пациентов с тяжелой иммуносупрессией.
За исключением необходимости необходимости, циклофосфамид не следует вводить пациентам с уровнями лейкоцитов ниже 2500 клеток / микролитра (клетки / мм 3) и / или подсчета тромбоцитов ниже 50 000 клеток / микролитров (клетки / мм 3).
Лечение не следует вводить циклофосфамид или быть прерванным или уменьшенным дозами для пациентов с существующими или разработанными серьезной инфекцией.
В целом, предпосылка увеличения доз циклофосфамида может быть дальнейшим уменьшением количества клеток в периферической крови и количестве тромбоцитов и увеличивает время, необходимое для их восстановления.
Самые низкие курсы лейкоцитов и тромбоцитов обычно достигают 1-й и 2-й недели лечения. Костный мозг восстанавливается относительно быстро, а показатели количества клеток в периферической крови нормализовались, обычно примерно через 20 дней.
Следует ожидать твердого подавления функции костного мозга, особенно у пациентов, которые обрабатываются до и / или получают сопутствующую химиотерапию и / или лучевую терапию.
Тщательный мониторинг гематологических параметров, необходимых для всех пациентов во время лечения.
Уровень белых кровяных клеток должен определить перед каждым администрированием препарата и регулярно во время лечения (с интервалом от 5 до 7 дней в исходном уровне и каждые 2 дня, если число падает ниже 3000 клеток / микролитров (клетки / мм 3)).
Количество тромбоцитов и скорость гемоглобина должно быть определено перед каждым препаратом и при соответствующих интервалах после введения.
Общие противопоказания для трансплантации аллогенного костного мозга, например, верхний возрастной предел 50-60 лет, загрязнение метастазов костного мозга злокачественных (эпителиальных) опухолей и отсутствие идентичности с запланированными донорами для HLA-системы в хронической миелоидной лейкемии, Необходимо определить терапию.
Застосування циклофосфаміду у рамках підготовки перед трансплантацією кісткового мозку слід здійснювати лише в гематолого-онкологічних центрах, які мають спеціалістів відповідного профілю та оснащення для проведення алогенної трансплантації кісткового мозку.
Токсичний вплив на сечовивідний тракт та нирки
Під час лікування циклофосфамідом спостерігали розвиток геморагічного циститу, пієліту, уретриту та гематурії. Можуть розвиватися виразки/некроз, фіброз/контрактури та вторинний рак сечового міхура.
Уротоксичні побічні явища вимагають переривання лікування.
У зв'язку з фіброзом, кровотечею або вторинними злоякісними утвореннями може знадобитися цистектомія.
Повідомлялося про випадки уротоксичних явищ з летальними наслідками.
Уротоксичність може виникати як під час короткотривалого, так і довготривалого застосування циклофосфаміду. Відомо про випадки геморагічного циститу після разових доз циклофосфаміду.
Попередня та супутня променева терапія або лікування бусульфаном можуть збільшувати ризик геморагічного циститу, індукованого циклофосфамідом.
Цистит, як правило, спочатку абактеріальний. Далі може відбуватися вторинна бактеріальна колонізація.
Перед початком лікування слід виключити або вилікувати будь-яку непрохідність сечовивідного тракту.
Сечовий осад потрібно регулярно перевіряти на наявність еритроцитів та інші ознаки уро/нефротоксичності.
Циклофосфамід слід застосовувати з обережністю, якщо взагалі не відміняти, для пацієнтів з активними інфекціями сечовивідного тракту.
Адекватне лікування месною (Уромітексан ® ) та/або вживання великої кількості рідини для форсованого діурезу можуть помітно зменшити частоту та тяжкість токсичних дій на сечовий міхур. Важливо контролювати, аби пацієнти спорожнювали сечовий міхур з рівними інтервалами часу.
Гематурія зазвичай проходить протягом кількох днів після припинення лікування циклофосфамідом, але може бути стійкою.
У випадках тяжкого геморагічного циститу лікування циклофосфамідом зазвичай необхідно відмінити.
Циклофосфамід також пов'язували з нефротоксичністю, включаючи некроз канальців нирок.
У зв'язку з лікуванням циклофосфамідом повідомляли про розвиток гіпонатріємії, пов'язаної з підвищенням загального вмісту води в організмі, гострою водною інтоксикацією та синдромом, що нагадує СНАДГ (синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону). Повідомлялося про летальні наслідки.
Перед, під час і після прийому Ендоксану® необхідно звернути увагу на вживання достатньої кількості рідини і збереження видільної функції.
Кардіотоксичність, застосування пацієнтам із захворюваннями серця
На тлі лікування циклофосфамідом повідомляли про розвиток міокардиту та міоперикардиту, що іноді супроводжувалися значним перикардіальним випотом та тампонадою серця, та призводили до тяжкої, іноді летальної застійної серцевої недостатності.
Гістопатологічне дослідження вказує, головним чином, на геморагічний міокардит. Гемоперикард розвивався вторинно на тлі геморагічного міокардиту та некрозу міокарда.
Відомо про випадки гострої кардіотоксичності після разової дози циклофосфаміду менше 2 мг/кг.
Після застосування схем лікування, що включали циклофосфамід, повідомлялося про розвиток надшлуночкової аритмії (у тому числі фібриляції та тріпотіння передсердь), а також шлуночкової аритмії (у тому числі тяжке подовження інтервалу QT, пов'язане зі шлуночковою тахіаритмією) у пацієнтів з іншими ознаками кардіотоксичності та без них.
Ризик кардіотоксичності, спричиненої циклофосфамідом, може підвищуватися, наприклад, після високих доз циклофосфаміду, у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які попередньо отримували радіотерапію у ділянці серця та/або попереднє або одночасне лікування іншими кардіотоксичними препаратами. Особливу увагу потребують пацієнти з факторами ризику кардіотоксичності та пацієнти з існуючими захворюваннями серця.
Токсичний вплив на органи дихання
Повідомляли про розвиток під час та після лікування циклофосфамідом пневмоніту та пневмофіброзу. Також повідомлялося про випадки венооклюзийного захворювання легенів та інші форми легеневої токсичності. Відомі випадки легеневої токсичності, що призвели до дихальної недостатності.
Хоча частота виникнення легеневої токсичності, асоційованої з циклофосфамідом, низька, прогноз для уражених пацієнтів поганий.
Пізній початок пневмоніту (більш ніж через 6 місяців після початку лікування циклофосфамідом) асоціюється з особливо високим рівнем летальності. Пневмоніт може розвинутися навіть через роки після лікування циклофосфамідом.
Гостра легенева токсичність спостерігалася після введення разової дози циклофосфаміду.
Вторинні злоякісні новоутворення
Як і взагалі при цитотоксичному лікуванні, лікування циклофосфамідом супроводжується ризиком появи вторинних пухлин та їх провісників як пізніх ускладнень.
Зростає ризик розвитку раку сечовивідного тракту, а також ризик мієлодиспластичних порушень, що частково можуть прогресувати у гострі лейкози. Після застосування циклофосфаміду та комбінованих режимів лікування із циклофосфамідом також повідомляли про виникнення інших злоякісних новоутворень, у тому числі лімфоми, раку щитовидної залози та сарком.
У деяких випадках вторинні пухлини розвивалися через кілька років після припинення лікування циклофосфамідом. Про появу злоякісних пухлин повідомляли також після експозиції in utero .
Ризик раку сечового міхура можна помітно зменшити шляхом попередження геморагічного циститу.
Венооклюзійне захворювання печінки
У пацієнтів, які отримували циклофосфамід, повідомляли про виникнення венооклюзійного захворювання печінки (VOLD).
Циторедуктивні режими лікування у рамках підготовки до трансплантації кісткового мозку, що передбачають застосування циклофосфаміду у комбінації з опроміненням усього тіла, бусульфаном або іншими препаратами, визнані одним з основних факторів ризику розвитку VOLD. Після циторедуктивного лікування клінічний синдром зазвичай розвивається через 1-2 тижні після трансплантації та характеризується різким збільшенням маси тіла, болючим збільшенням розмірів печінки, асцитом та гіпербілірубінемією/жовтяницею.
Однак також відомо про випадки поступового розвитку VOLD у пацієнтів, які отримували довготривалу імуносупресивну терапію низькими дозами циклофосфаміду.
В якості ускладнення VOLD може розвиватися гепаторенальний синдром та поліорганна недостатність. Повідомляли про летальні випадки VOLD, асоційованого із циклофосфамідом.
Фактори ризику, що можуть спричинити розвиток VOLD у пацієнта, який отримує високодозову циторедуктивну терапію, включають існуючі порушення печінкової функції, попередню радіотерапію черевної порожнини та низький індекс загального стану здоров'я.
Генотоксичність
Циклофосфамід – генотоксичний та мутагений препарат, що проявляє цей ефект як у соматичних, так і у чоловічих та жіночих статевих клітинах. З огляду на це під час лікування циклофосфамідом жінкам не можна вагітніти та чоловікам не можна зачинати дітей.
Чоловікам забороняється зачинати дітей протягом 6 місяців після закінчення лікування.
Дані, одержані на тваринах, вказують на те, що експозиція овоцитів під час фолікулярного розвитку може призводити до зменшення частоти імплантації та розвитку життєздатних вагітностей, а також до підвищеного ризику вад розвитку. Цей ефект слід враховувати у випадках запланованого запліднення або вагітності після відміни циклофосфаміду. Точна тривалість розвитку фолікулів у людини невідома, але може сягати більше 12 місяців.
Жінки та чоловіки, які ведуть статеве життя, повинні застосовувати ефективні методи контрацепції у ці періоди.
Вплив на фертильність
Циклофосфамід перешкодає оогенезу та сперматогенезу. В осіб обох статей він може спричиняти стерильність.
Продемонстровано, що розвиток стерильності залежить від дози циклофосфаміду, тривалості терапії та статусу функції гонад на момент лікування.
У деяких пацієнтів стерильність, індукована циклофосфамідом, може бути необоротною.
Пацієнтам чоловічої і жіночої статі репродуктивного віку під час лікування і щонайменше 6 місяців після його закінчення необхідно застосовувати ефективні методи контрацепції.
Жінки
Аменорея, тимчасова або постійна, пов'язана зі зниженою секрецією естрогенів та підвищеною секрецією гонадотропіну, розвивається у значної частини жінок, які отримують циклофосфамід.
Зокрема, у жінок старшого віку аменорея може бути постійною.
Про розвиток олігоменореї також повідомляли у зв'язку з лікуванням циклофосфамідом.
У дівчаток, які проходять лікування циклофосфамідом у передпубертатний період, загалом нормально розвиваються вторинні статеві ознаки та регулярні менструації.
Дівчатка, які проходили лікування циклофосфамідом у передпубертатний період, у майбутньому вагітніють.
Дівчата, у яких на тлі лікування циклофосфамідом функція яєчників збереглася після завершення лікування, входять до групи підвищеного ризику розвитку передчасної менопаузи (припинення менструацій раніше 40 років).
Чоловіки
У чоловіків, які отримували лікування циклофосфамідом, може розвиватися олігоспермія або азооспермія, які зазвичай пов'язані з підвищеною секрецією гонадотропіну на тлі нормальної секреції тестостерону.
Сексуальна потенція і лібідо, як правило, не страждають у цих пацієнтів.
У хлопчиків, які проходять лікування циклофосфамідом у передпубертатний період, вторинні статеві ознаки можуть розвиватися нормально, але може виникнути олігоспермія або азооспермія.
Може розвиватися деяка ступінь атрофії яєчок.
Азооспермія, індукована циклофосфамідом, у деяких пацієнтів буває оборотною, хоча відновлення може не наступати протягом кількох років після завершення лікування циклофосфамідом.
Чоловіки, які стають тимчасово стерильними через циклофосфамід, згодом зачинають дітей.
Лікування циклофосфамідом може мати мутагенну дію у чоловіків.
Рекомендується чоловікам, які лікуються Ендоксаном®, перед початком лікування законсервувати сперму.
Анафілактичні реакції, перехресна чутливість з іншими алкілуючими сполуками
У зв'язку з застосуванням циклофосфаміду повідомляли про випадки анафілактичних реакцій, у тому числі з летальними наслідками.
Повідомлялося про випадки перехресної чутливості з іншими алкілуючими сполуками.
Порушення загоювання ран
Циклофосфамід може негативно впливати на нормальне загоєння ран.
Ендоксан®, як і усі цитостатики, слід застосовувати з обережністю ослабленим пацієнтам і пацієнтам похилого віку, які перед цим отримували променеву терапію.
Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам з ослабленою імунною системою, наприклад, при цукровому діабеті, хронічних захворюваннях печінки, нирок.
Запобіжні заходи
Алопеція
Повідомлялося про розвиток алопеції, що частіше розвивається на тлі застосування підвищених доз.
Алопеція може прогресувати до облисіння.
Волосся після лікування препаратом відростає знову та може відростати навіть під час продовження лікування, хоча часто змінюється його структура та колір.
Нудота та блювання
Введення циклофосфаміду може спричинити нудоту та блювання.
Необхідно враховувати сучасні рекомендації щодо застосування протиблювальних засобів для профілактики та поліпшення нудоти і блювання.
Вживання алкоголю може посилювати прояви нудоти та блювання, спричинені циклофосфамідом.
Стоматит
Застосування циклофосфаміду може спричинити стоматит (мукозит ротової порожнини).
Необхідно враховувати сучасні рекомендації щодо заходів профілактики та поліпшення стоматиту.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок
У пацієнтів із порушенням функції нирок, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю знижена ниркова екскреція може призвести до підвищення рівнів циклофосфаміду та його метаболітів у плазмі крові. Це може призводити до підвищеної токсичності, і тому має враховуватися під час визначення дози для лікування цих пацієнтів. Див. також розділ «Спосіб застосування та дози».
Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки
Тяжка печінкова недостатність може бути пов'язана зі зменшеною активацією циклофосфаміду. Це може впливати на ефективність лікування циклофосфамідом, і тому має враховуватися під час підбору дози та інтерпретації терапевтичної відповіді на обрану дозу.
Застосування пацієнтам після адреналектомії
Пацієнти із наднирковою недостатністю можуть потребувати збільшення дози кортикостероїдних препаратів, що застосовуються для поліпшення токсичного впливу цитостатиків, включаючи циклофосфамід.
Інші запобіжні заходи
Слід проявляти обережність при лікуванні пацієнтів із гострою порфірією, враховуючи порфірогенний ефект циклофосфаміду.
Препарат слід застосовувати з обережністю при лікуванні ослаблених пацієнтів, після проведення променевої терапії; особлива обережність потрібна при застосуванні хворим на цукровий діабет. Препарат містить цукрозу, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.
Не можна приймати Ендоксан® пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози, дефіцитом сахарази-ізомальтази, непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Циклофосфамід проникає через плацентарний бар'єр. Лікування циклофосфамідом може спричинити аномалії генотипу у чоловіків та жінок та ушкодження плода при застосуванні вагітним жінкам.
Повідомлялося про виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених від матерів, які отримували циклофосфамід протягом I триместру вагітності. Однак наявні також повідомлення про дітей, які народилися без вад розвитку від жінок, які зазнали впливу препарату у I триместрі.
Експозиція циклофосфаміду in utero може спричинити викидень, затримку росту плода та ембріотоксичну дію, що проявляється у новонароджених, у тому числі лейкопенію, анемію, панцитопенію, тяжку гіпоплазію кісткового мозку та гастроентерит.
Дані, одержані на тваринах, вказують на підвищений ризик невдалої вагітності та вад розвитку, що може зберігатися після припинення лікування циклофосфамідом, оскільки існують ооцити/фолікули, які зазнали впливу циклофосфаміду під час фаз їхнього дозрівання.
Після I триместру вагітності, якщо терапію не можна відкласти і пацієнтка бажає зберегти вагітність, хіміотерапію можна призначити після попередження пацієнтки про незначний, але можливий ризик тератогенного ефекту.
Жінкам не слід вагітніти під час лікування та ще 6 місяців після закінчення лікування препаратом Ендоксан®. У період вагітності під час лікування необхідна генетична консультація.
Циклофосфамід проникає у грудне молоко, тому жінкам під час лікування слід припинити годування груддю. У дітей, яких годували матері, які лікувалися циклофосфамідом, відзначали нейтропенію, тромбоцитопенію, низький гемоглобін та діарею.
Ендоксан® протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Через можливість розвитку побічних ефектів, наприклад, нудоти, блювання, що може спричинити циркуляторну недостатність, а також побічних реакцій з боку нервової системи та розладів зору при застосуванні циклофосфаміду лікар має індивідуально вирішувати питання щодо можливості пацієнта керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Ендоксан® має призначати досвідчений онколог.
Дозування слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта. Дози та тривалість лікування та/або інтервали лікування залежать від терапевтичних показань, схеми комбінованої терапії, загального стану здоров'я пацієнта, функції органів та від результатів лабораторного моніторингу (особливо моніторингу клітин крові).
Рекомендується таке дозування:
Ад'ювантна терапія з приводу раку молочної залози, паліативна терапія з приводу метастатичного раку молочної залози
«Типовий» протокол CMF: 100 мг/м2 ППТ циклофосфаміду внутрішньо у дні 1-14 циклі терапії у комбінації з метотрексатом та 5-фторурацилом; цикл повторювати кожні 4 тижні. Застереження: У пацієнтів віком від 65 років необхідне зменшення дози.
Тяжкі прогресуючі форми вовчакового нефриту та грануломатозу Вегенера
Для щоденного застосування – 1-2 мг/кг МТ (2 мг/кг при грануломатозі Вегенера).
Для пероральної пульс-терапії застосовувати такі ж рекомендації з дозування, що й для відповідного внутрішньовенного застосування препарату (спочатку 500-1000 мг/м 2 ППТ).
Примітка: у стабільних пацієнтів пероральну пульс-терапію із застосуванням високих доз препарату у більшості випадків можна застосовувати в амбулаторних умовах. Однак високі дози препарату можна застосовувати хворим вдома винятково у присутності компетентної особи (у тому числі якщо доза приймається впродовж тривалого часу) або слід застосовувати у дні, коли лікар або поінформований представник доступні у будь-який час при необхідності.
При подальшому лікуванні після завершення курсу внутрішньовенного введення Ендоксану® дорослим призначати по 1-4 таблетки, вкриті цукровою оболонкою, (50-200 мг) на добу; при необхідності дозу можна збільшити.
Рекомендації щодо дозування стосуються головним чином монотерапії циклофосфамідом. У комбінації з іншими цитостатиками подібної токсичності може знадобитися зниження дози чи подовження інтервалів між періодами лікування. Застосування факторів, що стимулюють гемопоез (колонієстимулючих факторів та факторів, що стимулюють еритропоез), можна розглядати для зниження ризику ускладнень мієлосупресії та/або покращання сприйняття призначеного дозування.
Рекомендації щодо зниження дози у пацієнтів з мієлосупресією
Кількість лейкоцитів | Кількість тромбоцитів | Доза |
> 4 х 10 9 /л | > 100 г/л | 100 % від запланованої дози |
4 х 10 9 /л - 2,5 х 10 9 /л | 50-100 г/л | 50 % від запланованої дози |
< 2,5 х 10 9 /л | < 50 г/л | Корекція до нормалізації показників або прийняття специфічного рішення |
Ендоксан® таблетки, вкриті цукровою оболонкою, слід приймати вранці. Разом з таблетками, вкритими цукровою оболонкою, або одразу після його прийому слід випити достатню кількість рідини. Лікарю важливо переконатися, що пацієнт регулярно спорожняє свій сечовий міхур.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Тяжка печінкова недостатність може асоціюватися зі зниженою активацією циклофосфаміду. Це може впливати на ефективність лікування циклофосфамідом, що слід враховувати при виборі дози та інтерпретації відповіді на обрану дозу.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів із порушеннями функції нирок, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, знижена ниркова екскреція може призводити до підвищення у плазмі крові рівнів циклофосфаміду та його метаболітів. Це може призводити до підвищення токсичності, що слід враховувати при визначенні дозування таким пацієнтам.
Циклофосфамід та його метаболіти виводяться при діалізі, хоча можлива різниця у кліренсі залежно від використаної діалізної системи. У пацієнтів на діалізі слід враховувати необхідність наявності відповідних інтервалів між введенням циклофосфаміду та виконанням діалізу.
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів літнього віку необхідний моніторинг токсичності та корекція доз внаслідок більш високої частоти зниження функції печінки, нирок, серця та інших органів, а також наявності одночасних захворювань та застосування інших лікарських засобів.
Діти.
Даних щодо застосування Ендоксану® дітям недостатньо.
Передозування.
Специфічний антидот циклофосфаміду невідомий, тому щоразу при його застосуванні слід дотримуватись великої обережності. Лікування передозування включає негайне припинення застосування препарату Ендоксан®, а також загальні підтримуючі заходи, спрямовані на запобігання або тимчасове усунення усіх можливих токсичних проявів. Циклофосфамід виводиться під час діалізу, тому при будь-якому навмисному або випадковому передозуванні або інтоксикації показаний швидкий гемодіаліз. Виходячи з концентрації неметаболізованого циклофосфаміду у діалізаті (нормальний нирковий кліренс приблизно 5-11 мл/хв), було обчислено діалізний кліренс, що становив 78 мл/хв (за іншими даними, 194 мл/хв). Значення, визначене другою робочою групою, становить 194 мл/хв. Через 6 годин діалізу у діалізаті було знайдено 72 % від застосованої дози циклофосаміду.
При передозуванні, поміж інших реакцій, слід припускати пригнічення функції кісткового мозку, найчастіше – лейкопенію. Тяжкість і тривалість пригнічення функції кісткового мозку залежить від ступеня передозування. Необхідний постійний контроль показників крові і контроль стану пацієнта. При розвитку нейтропенії слід вжити заходів щодо профілактики інфекцій; інфекції слід лікувати за допомогою відповідних антибіотиків (антибіотик широкого спектра дії, при необхідності – з гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором або гранулоцитарно-макрофагальним колонієстимулюючим фактором). При розвитку тромбоцитопенії необхідно забезпечити, залежно від потреби, поповнення тромбоцитів. Це особливо стосується високодозової підготовки циклофосфамідом і комбінаціями з циклофосфамідом перед алогенною трансплантацією кісткового мозку, коли очікується підвищений рівень тяжкості дозозалежних побічних реацій.
Для уникнення уротоксичних ефектів винятково важливим є призначення профілактики циститу за допомогою Уромітексану® (месни). Можна застосувати месну внутрішньовенно протягом 24-48 годин; також можна провести гідратацію та олужнення сечі. Месну (використовується 20 % дози препарату Ендоксан®) вводити внутрішньовенно у часовій точці 0 (тобто якомога швидше після прийому надмірної дози препарату Ендоксан®) та через 4 та 8 годин після введення препарату Ендоксан®.
При дуже високих дозах загальну дозу месни можна збільшити до 120-160 % відповідної дози препарату Ендоксан®.
Побічні реакції.
Наведені нижче побічні реакції повідомлялися під час постмаркетингового спостереження. Реакції наведені за класами систем органів згідно з MedDRA термінами переважного використання та з урахуванням тяжкості за можливості.
Інфекції та інвазії: підвищений ризик і тяжкість пневмоній (включаючи летальні наслідки), інші бактеріальні, грибкові, вірусні, протозойні, паразитарні інфекції, реактивація латентних інфекцій, включаючи вірусний гепатит, туберкульоз, вірус Джона Канінгема із прогресивною багатовогнищевою лейкоенцефалопатією (включаючи летальні наслідки), Pneumocystіs jіrovecі , оперізувальний лишай, Strongyloіdes , сепсис, септичний шок (включаючи летальні наслідки).
Новоутворення, доброякісні та злоякісні, нез'ясованої природи (включаючи кісти та поліпи):
гострий лейкоз (гострий мієлоїдний лейкоз, гострий промієлоцитарний лейкоз); мієлодиспластичний синдром; лімфома (неходжкінська лімфома); саркоми; нирково-клітинна карцинома; рак ниркової миски; рак сечового міхура; рак сечовивідних шляхів; рак щитовидної залози; вторинні злоякісні новоутворення, пов'язані з лікуванням; канцерогенний ефект у потомства; синдром лізису пухлини; розвиток основних злоякісних утворень, включаючи летальні результати.
З боку крові і лімфатичної системи: мієлосупресія, що проявляється недостатністю функції кісткового мозку, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія (ускладнена кровотечею), лейкопенія, анемія, нейтропенічна гарячка, лімфопенія, гемолітичний уремічний синдром (з тромботичною мікроангіопатією), синдром дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, зниження рівня гемоглобіну.
З боку імунної системи: імуносупресія, анафілактичний шок, анафілактичні/ анафілактоїдні реакції (включаючи летальні наслідки), реакції гіперчутливості.
З боку ендокринної системи: водна інтоксикація, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму та живлення: гіпонатріємія, затримка води, анорексія, підвищення рівня глюкози крові, зниження рівня глюкози крові.
З боку психіки: сплутаність свідомості.
З боку нервової системи: енцефалопатія, судоми, запаморочення, нейротоксичність у вигляді синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії, мієлопатія, периферична нейропатія, полінейропатія, невралгія, дизестезія, гіпестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпогевзія, паросмія.
З боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору, кон'юнктивіт, підвищена сльозотеча.
З боку органів слуху та лабіринту: глухота, погіршення слуху, шум у вухах.
З боку серця: зупинка серця, шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія, кардіогенний шок, ексудативний перикардит (що прогресує до блокади серця), міокардіальна кровотеча, інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, серцева недостатність (включаючи летальні наслідки), лівошлуночкова недостатність, лівошлуночкова дисфункція, кардіоміопатія, міокардит, перикардит, кардит, фібриляція передсердь, надшлуночкова аритмія, шлуночкова аритмія, брадикардія, тахікардія, прискорене серцебиття, подовження QT-інтервалу на ЕКГ, зменшення фракції викиду.
З боку с удин: легенева емболія, венозний тромбоз, васкуліт, периферична ішемія, артеріальна гіпертензія, припливи, гарячі припливи, зниження артеріального тиску.
Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади : легенева веноооклюзійна хвороба, синдром гострої дихальної недостатності, інтерстиціальна хвороба легень у вигляді легеневого фіброзу, інтерстиціальна пневмонія, дихальна недостатність (включаючи летальні наслідки), облітеруючий бронхіоліт, організуюча пневмонія, алергічний альвеоліт, пневмоніт, респіраторний дистрес-синдром, легенева гіпертензія, набряк легенів, плевральний випіт, бронхоспазм, диспное, гіпоксія, кашель, закладеність носа, дискомфорт у носі, ротоглотковий біль, ринорея, чхання.
З боку травного тракту: геморагічний ентероколіт, шлунково-кишкова кровотеча, гострий панкреатит, коліт, ентерит, тифліт, утворення виразок на слизовій оболонці, стоматит, діарея, нудота, блювання, запор, абдомінальний біль, абдомінальний дискомфорт, запалення привушної залози.
З боку г епатобіліарної системи: венооклюзійна хвороба печінки, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, гепатит, холестаз, гепатотоксичність із печінковою недостатністю, печінкова енцефалопатія, асцит, гепатомегалія, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну у крові, розлади функції печінки, підвищення рівня ферментів печінки (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази крові, гамма-глутамілтрансферази).
З боку шкіри і підшкірних тканин: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, долонно-підошовна еритродизестезія, дерматит опроміненої ділянки, токсичні висипання на шкірі, кропив'янка, дерматит, висипання, пухирі, свербіж, еритема, знебарвлення шкіри та нігтів, розлади з боку нігтів, алопеція, набряк обличчя, гіпергідроз.
З боку опорно-рухового апарату: гострий некроз скелетних м'язів, склеродермія, м'язові спазми, міалгія, артралгія.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: ниркова недостатність, некроз ниркових канальців, розлади ниркових канальців, порушення функції нирок, токсична нефропатія, геморагічний цистит, геморагічний уретрит, субуретральна кровотеча, набряк стінки сечового міхура, інтерстиційне запалення сечового міхура, некроз сечового міхура, виразковий цистит, фіброз і контрактура сечового міхура, мікрогематурія і макрогематурія, кровотечі з клітинного шару, нефрогенний нецукровий діабет, цистит, атипові епітеліальні клітини сечового міхура, підвищення рівня креатиніну крові, підвищення рівня азоту сечовини крові.
Вагітність, післяпологовий період та перинатальний стан: передчасні пологи.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: безпліддя, недостатність функції яєчників, розлади функції яєчників, розлади овуляції, аменорея, олігоменорея, атрофія яєчків, азооспермія, олігоспермія, зниження рівня естрогену у крові, підвищення рівня гонадотропіну у крові.
Вроджені, сімейні та генетичні розлади: внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність (включно мієлосупресія, гастроентерит).
Загальні розлади: поліорганна недостатність, погіршення загального фізичного стану, грипоподібне захворювання, гарячка, набряк, біль у грудях, мукозит, астенічні стани, озноб, підвищена втомлюваність, слабкість, головний біль, інший біль.
Лабораторні показники: зростання рівня лактатдегідрогенази, зростання рівня C-реактивного білка.
Термін придатності.
3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток, вкритих цукровою оболонкою, у блістері. По 5 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Бакстер Онколоджі ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Кантштрассе 2, 33790 Галле/Вестфален, Німеччина.
ЦИКЛОФОСФАМИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа