Личный кабинет
КАРДИОДАРОН-ЗДОРОВЬЕ раствор для инъекций 5 % амп. 3 мл №10
rx
Код товара: 65783
Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)
1 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Кардиодарон-здоровье
Место хранения:
Активное вещество: амиодарон;
1 мл раствор, содержащий амиодарон гидрохлорид 50 мг;
Вспомогательные вещества: полисорбат 80, бензиловый спирт, концентрированная соляная кислота, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: прозрачное решение из желтого до зеленовато-желтого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Класс III антиаритмические препараты. Код ATC S01B D01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Антиаритмический агент. Активный компонент - амиодарон - фаза III продлевает потенциал действия сердечной мышцы, в основном путем снижения потока калия в клетку (III классификация класса Vaughan Williams). Фаза III потенциала действия длительна благодаря замедлению токов калия без изменения токов натрия и кальция, это расширение не влияет на частоту сердечных сокращений.
Уменьшает автоматизм синуса, вызывая брадикардию, атропин не пристыкован.
Блокирует неконкурентные альфа- и бета-адренергические рецепторы.
Замедление проводимости в синовом узле, Atria и AV-узле, особенно при высокой частоте сердечных сокращений.
Не влиять на вередуевую проводимость.
Увеличивает огнеупорный период и уменьшает возбудимость фибрилляции миокарда, AV-узла и желудочка.
Замедляет проводимость и продлевает огнеупорный период дополнительных атриовентрикулярных путей.
Нет негативного неотропного эффекта.
Фармакокинетика. Количество амиодарона внутривенно инжектировано в крови быстро уменьшается в результате насыщения тканей и переходит к ее рецепторам. Максимальная активность достигается через 15 минут и уменьшается в течение 4 часов.
Клинические характеристики.
Индикация. Тяжелая сердечная аритмия при лечении пероральным амиодароном ненужным, в частности, таких как:
- фрибрилляция предсердий с высокой желудочковой скоростью;
- синдром тахикардия, связанный с Wolff-Parkinson-белым;
- Документированные симптоматические желудочковые аритмии, которые приводят к инвалидности.
Сердечно-легочная реанимация с сердечным арестом, вызванным желудочковой фибрилляцией и устойчива к внешней электрической импульсной терапии.
Противопоказание. Гиперчувствительность к препарату, йод; Синус Брэдикардия, синусовый блок сердца при отсутствии эндокардиального кардиостимулятора (искусственный кардиостимулятор), синус синдром в отсутствие эндокардиального кардиостимулятора (синус рисков), нарушение высокопроводимости высокого уровня в отсутствие эндокардиационного кардиостимулятора дисфункции щитовидной железы, сосудистая недостаточность. Сосудистый коллапс), тяжелая гипотензия, бифастсякулярные. Тристоссулярники и аномалии проводимости (если не установлены эндокардиальный кардиостимулятор, который постоянно работает), тяжелая дыхательная недостаточность, кардиомиопатия, сердечная недостаточность.
Внутривенная инъекция противопоказана в случае гипотонии.
Сопутствующее использование лекарств, которые могут вызвать пароксизмальную тахикардию типа «Torsades de Paintes»:
- Класс Ia антиаритмические препараты (хинидин, гидрохинидин, дамзопирамид);
- Класс III антиаритмические препараты (соталол, дофетилид, ибутилид);
- Другие наркотики, такие как мышьяки, такие как беридиль, цисаприд, дюфемалия, доласитрон (внутривенно), эритромицин (IV) мизолястин, моксифлоксацин, спирамицин (IV) Vincamine (IV), TOREMYIFENE, некоторые антипсихотики (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия ").
Эти противопоказания не применяются к случаям амиодарона для сердечно-легочной реанимации во время ареста сердца, которые произошли в результате желудочковой фибрилляции и устойчив к внешней электрической импульсной терапии.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия. Многие антиаритмические препараты ингибируют сердечную автоматичность, проводимость и сократимость миокарда. Сопущенное использование антиаритмических агентов, принадлежащих к разным классам, может достичь благоприятного терапевтического эффекта, но большая часть этого комбинированного лечения требует тщательного клинического мониторинга и мониторинга ЭКГ. Сопутствующее использование антиаритмических препаратов, которые могут вызвать желудочковую тахикардию типа «Пируэт» (амиодарон, дизопирамид, хинидин соединения, соталол, беридил), противопоказан.
Сопущенное использование антиаритмических препаратов того же класса не рекомендуется, за исключением исключительных случаев, поскольку такое лечение увеличивает риск побочных эффектов сердца.
Сопущенное использование лекарств с отрицательным неотропным эффектом, замедляет частоту сердечных сокращений и / или медленной АВ-проводимости, требует тщательного клинического мониторинга и мониторинга ECG.
Лекарства, которые могут вызвать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа «Пируэт». Этот серьезный тип аритмии может быть вызван некоторыми препаратами, независимо от того, имеют ли у них антиаритмические эффекты. Выгодным фактором является гипокалиемия, а также брадикардия или врожденные или приобретенные существующие удлинения интервала Qt.
Лекарственные продукты, которые могут вызывать пароксизмальную тахикардию типа «Пируэт», включают, в частности, класс Ia антиаритмики, класс III и определенные антипсихотики. Для эритромицина спирамицин и Vincamine это взаимодействие реализуется только в применении внутривенных дозировков.
Одновременное использование двух лекарств, каждый из которых способствует желудочковой тахикардии типа «Пируэт» обычно противопоказан.
Однако метадон и некоторые подгруппы наркотиков не являются исключением из этого правила:
- Антипаразитарные препараты (галофантина, любопытфантрин, пентамидин) не только рекомендуются для использования с другими агентами, которые способствуют возникновению желудочковой тахикардии типа «Пируэт»;
- Антипсихотики, которые могут вызвать желудочковый тахикардийный тип «Пируэт» также не рекомендуется для использования в сочетании с другими агентами, которые способствуют возникновению желудочковой тахикардии типа «Пируэт», но эта комбинация не противопоказана.
Лекарства, которые вызывают брадикардию. Большинство лекарств могут вызвать брадикардию. Это относится, в частности, класс Ia Antiarhytmics, бета-блокаторы, некоторые антиаритмические агенты класса III, некоторые блокировщики кальциевых каналов, дипломные препараты, пилокарпин и антихолинеэстеразы. Риск тяжелой брадикардии (дополнительный эффект).
Contra комбинация. Лекарства, которые могут вызвать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа «Пируэт»: класс Ia антиаритмики (хинидин, гидрохинидын, дамзопирамид); Антиаритмические препараты класса III (дофетилид, ибутилид, соталол); Другие лекарства, такие как мышьяка, беридил, цисаприид, дюфемалия, доласенрон (внутривенно), эритромицин (IV) мизолястин, винкамин (внутривенно), моксифлоксацин, спирамицин (IV), торемифен. Высокий риск желудочковых аритмиев, включая пароксизмальную желудочковую тахикардию типа «Пируэт».
Эти противопоказания не применяются к использованию амиодарона во время сердечно-легочной реанимации в случае сердечного ареста, связанного с желудочковой фибрилляцией, обеспечивают неэффективное внешнее использование электрического удара.
Комбинации, которые не рекомендуются для использования. Антипаразитовые агенты, которые могут вызвать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа «Пируэт» (Галофантрина, Люмефантрин, Пентамидин). Повышенный риск аритмии желудочков, особенно типа «Пируэт». Если возможно, вы должны отменить группу противогрибковых агентов Azole. Если вы не можете избежать этой комбинации, необходимо сделать предварительную оценку продолжительности интервала QT и сделать ЭКГ.
Циклоспорин. Увеличение циклоспорина в крови путем опускания его метаболизма в печени, является риском нефротоксичности. Необходимо проводить, чтобы определить уровень циклоспорина в крови, мониторинг функции почек и регулировки дозировки во время и после прекращения лечения амиодароном.
Фторхинолоны. Во время лечения амиодароном следует избегать использования фторхинолонов.
Инъекционный дилтиазем. Риск брадикардии и AV-блокады. Если вы не можете избежать этой комбинации необходимо для установления клинического надзора и постоянного мониторинга ЭКГ.
Инъекционно верапамил. Риск брадикардии и AV-блокады. Если вы не можете избежать этой комбинации, у вас должен быть клинический контроль и постоянный мониторинг ЭКГ.
Нейролептики, которые могут вызывать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа «Пируэт»: хлорпромазин, цимемазын, левопромазын, тиоридазин, трифлооперазин, амисулпримады, селприд, тиаприд, вералиприд, каперидол, флюфеназын, галоперидол, пимозид, пилоператор, пиротиазин, сертиндоль, султон, Zuklopentyksol. Повышенный риск аритмии желудочков, особенно типа «Пируэт».
Метадон. Повышенный риск аритмии желудочков, особенно типа «Пируэт». Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом.
Комбинации, требующие мер предосторожности во время использования. Антикоагулянты для перорального введения. Укрепление антикоагулянтов и риск кровотечения из-за более высоких уровней антикоагулянтов в плазме крови. Требуется более частый мониторинг протромбина в крови и контроль над международным нормализованным соотношением. Необходимо регулировать дозу антикоагулянтной оральной обработки как во время амиодарона, так и в течение 8 дней после прекращения препарата.
Бета-блокаторы, кроме соталола (противопоказанная комбинация) и эсмолол. Нарушение сократимости сердца, автоматизма и проводимости (подавление симпатических компенсационных механизмов). Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом.
Эсмолол. Нарушение сокращения потенциала, автоматизма и проводимость (подавление симпатических компенсационных механизмов). Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом.
Бета-блокаторы в присутствии сердечной недостаточности (бизопролол, пардилол, метопролол, небиволол). Нарушение автоматиздия и проводимости сердца (синергические эффекты) с риском серьезной брадикардии. Повышенный риск аритмии желудочков, особенно типа «Пируэт». Требуется регулярный мониторинг ЭКГ и клинического мониторинга.
Дабигатран. Повышенные концентрации дабигатской плазмы с повышенным риском кровотечения. Клинический мониторинг и доза регулировки дабигатрана при необходимости, но не выше 150 мг / день. Поскольку амиодарон имеет долгий период полураспада, возникновение взаимодействий может происходить в течение нескольких месяцев после остановки обработки амиодароном.
Подложки P-гликопротеина. Амиодарон является ингибитором P-гликопротеина. Ожидается, что в то время как применение субстратов P-гликопротеина увеличит их концентрацию в крови.
Подготовка к циферникам. Ухудшение автоматизма (тяжелая брадикардия) и нарушение атриовентрикулярной проводимости. Если вы используете DIGOXIN, увеличивает свой уровень в крови, а затем снижение оформления дигоксина. Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом, мониторинг дигоксина в крови и, при необходимости, дозу регулировки дигоксина.
Дилтиацем для перорального введения. Риск брадикардии или AV-блокады, особенно среди пожилых пациентов. Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом.
Некоторые макролиды (азитромицин, кларитромицин, рокситромицин). Повышенный риск желудочковых аритмий, включая желудочковую тахикардию типа «Пируэт». Мониторинг ЭКГ и клинического мониторинга для одновременного использования этих препаратов.
Верапамил для перорального введения. Риск брадикардии или AV-блокады, особенно среди пожилых пациентов. Требуется контроль над ЭКГ и клиническим мониторингом.
Лекарства могут вызвать гипокалиемию, диуретики (которые вызывают только гипокалиемию в одиночку или в сочетании с другими лекарственными средствами), стимулирующее действие слабительных, амфотерицинов B (IV), глюкокортикоиды (для регулярного использования) тетракосактыд. Необходимо предотвратить возникновение гипокалиемии (и коррекции гипокалаемии); Должен тщательно контролировать продолжительность интервала Qt. В случае пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «Пируэт» не следует использовать антиаритмические препараты (пиканг желудочка должен начинаться, возможно внутривенное введение магния). Повышенный риск аритмии желудочков, особенно типа «Пируэт» (гипокалиемия является благоприятным фактором). Требуется контроль мониторинга, контроля и клинических лабораторий.
Лидокаин. Риск увеличения уровня лидокаина в крови, который может вызвать неврологические и сердечные побочные эффекты путем ингибирования амиодарона его метаболизма в печени. Требуемый клинический мониторинг и мониторинг ЭКГ; При необходимости - контроль плазмы лидокаин и регулировка дозировки лидокаина во время лечения амиодароном и после его вывода.
Орлистат. Снижение риска амиодарона и его метаболитов в крови. Требуемый клинический надзор и, при необходимости, - мониторинг ЭКГ.
Фенитоин (охватывает фосфенитойин). Увеличение фенитоина в крови наряду с признаками передозировки, особенно неврологическими признаками (уменьшение метаболизма фенитоина в печени). Требуемый клинический контроль, мониторинг крови фенитоин и возможная доза регулировки.
Симвастатин. Повышенный риск побочных эффектов (в зависимости от концентрации), таких как рабдомиолиз (ингибирование метаболизма симвастатина в печени). Не превышайте дозу 20 мг симвастатина ежедневно или следует использовать другую статину, которая не распространяется на этот тип взаимодействия препарата.
Tacrolymus. Повышенные уровни такролимуса в крови путем ингибирования амиодарона его метаболизма. Необходимо определить уровень такролимуса в крови, мониторинг почечной функции и регулировки почечной дозировки во время одновременного использования амиодарона и после прекращения амиодарона.
Флекайинид. Амиодарон поднимает концентрации плазмы флекайнида в результате ингибирования цитохрома CYP2D6. Следовательно, доза флекайнида должна быть отрегулирована.
Субстраты цитохрома P450 3A4. Когда эти лекарственные средства назначаются во время лечения амиодароном, который является ингибитором CYP3A4, может привести к созданию более высоких концентраций в плазме этих препаратов, что может привести к возможным увеличению их токсичности.
Циклоспорин. Его сочетание с амиодароном может увеличить уровни циклоспорина в плазме крови. Регулировка дозы требуется.
Фентанил. Его сочетание с амиодароном может привести к усилению фармакологического воздействия фентанила и повысить риск проявления его токсичности.
Статины. Риск токсичности этих препаратов относительно мышц улучшается как одновременное введение амиодарона с статинами, метаболизируемыми CYP3A4, такими как симвастатин, аторвастатин и Ловастатин. При необходимости использование статинов с амиодароном рекомендуется использовать статину, не метаболизируемую CYP3A4.
Другие препараты, которые метаболизируются при CYP 3 A 4: Лидокаин, такролимус, силденафил, триазолам, дигидроэрготамин, эрготамин, колхицин.
Лекарства, которые вызывают брадикардию. Повышенный риск желудочковых аритмий, включая желудочковую тахикардию типа «Пируэт». Клинический мониторинг и мониторинг ЭКГ.
Подложки CYP2C9. Амиодарон увеличивает концентрацию веществ, которые являются субстратами CYP2C9, такие как варфарин или фенитоин, из-за ингибирования ферментного цитохрома P450 2C9.
Комбинации, которые требуют особого внимания. Pilocarpine. Риск чрезмерной брадикардии (аддитивные эффекты лекарств, которые вызывают брадикардию).
Во время лечения амиодароном следует избегать использования ингибиторов CYP3A4 (например, сока грейпфрута и определенных лекарств).
Особенности приложения. Примечания по методу применения. Инфузия через центральные вены, тяжелые аритмии, когда устное лечение невозможно, за исключением реанимации ertsevo во время ареста сердца, вызванной желудочковой фибрилляцией и устойчив к внешней электрической импульсной терапии. Инъекционному амиодарону следует вводить через центральную вену, поскольку входные данные с помощью периферических вен могут привести к тому, что локальные реакции, такие как поверхностный флебит. Инъекционные амиодарон должны быть введены только в виде инфузий, а также медленная инъекция препарата может усугубить гипотензию, сердечную недостаточность или тяжелую дыхательный недостаток (см. Раздел «Побочные реакции»).
Доза составляет около 5 мг / кг массы тела пациента. За исключением сердечно-легочной реанимации во время фибрилляции желудочков, устойчив к электрической импульсной терапии, амиодарон следует вводить не менее 3 минут. После внутривенного впрыска может быть выполнена не ранее, чем на 15 минут, даже если введено, только 1 ампула (возможный коллапс необратимых эффектов).
Не можна змішувати аміодарон в одному шприці з іншими лікарськими препаратами. Не можна одночасно вводити інші препарати за допомогою однієї і тієї ж системи для внутрішньовенного введення. При необхідності продовження лікування аміодароном його слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії.
Серцево-легенева реанімація при зупинці серця, що виникла внаслідок фібриляції шлуночків і яка є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії. Застосування через периферичні вени зазвичай не рекомендується, оскільки існує ризик виникнення гемодинамічних порушень (тяжка артеріальна гіпотензія, судинна недостатність); інфузію через центральні вени слід застосовувати завжди, коли це можливо.
Рекомендується застосовувати центральний венозний катетер за умови його наявності і готовності; інакше препарат можна вводити через периферичні вени – найбільшу периферичну вену з якомога більшим кровотоком.
Нагляд у відділенні інтенсивної терапії з постійним спостереженням за артеріальним тиском і ЕКГ необхідно застосувати якомога швидше.
Якщо терапію аміодароном необхідно продовжувати, його слід вводити у вигляді інфузії через центральні вени з постійним спостереженням за артеріальним тиском і ЕКГ.
Серцеві ефекти, пов'язані із застосуванням аміодарону. Спостерігалися випадки нової або загострення існуючої аритмії, що піддається лікуванню, які іноді були летальними.
Аритмогенний ефект аміодарону слабкий, навіть нижчий за більшість антиаритмічних препаратів, і зазвичай виникає під впливом чинників, що призводять до подовження тривалості інтервалу QT, таких як виникнення взаємодій з іншими лікарськими засобами і/або при порушеннях електролітного балансу. Незважаючи на те, що аміодарон може спричинити подовження інтервалу QT, його здатність провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» є слабкою.
Легеневі ефекти, пов'язані із застосуванням аміодарону. Спостерігалося кілька випадків інтерстиціальної пневмопатії при застосуванні ін'єкційного аміодарону. Поява диспное або сухого кашлю, окремих або з погіршенням загального стану, вказує на можливість легеневої токсичності (наприклад, інтерстиціальної пневмопатії), і потребує контролю за станом пацієнта за допомогою радіологічних методів обстеження. Необхідно переглянути доцільність застосування аміодарону, оскільки інтерстиціальний пневмоніт, як правило, є оборотним за умов ранньої відміни аміодарону.
Крім того, спостерігалися поодинокі випадки гострого респіраторного дистрес-синдрому, іноді летальні, у пацієнтів, які лікувалися аміодароном, у період безпосередньо після хірургічної операції, їх поява може бути спричинена взаємодією з високими концентраціями кисню. Тому рекомендується ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів під час штучної вентиляції легенів.
Печінкові ефекти, пов'язані із застосуванням аміодарону. При застосуванні аміодарону, а також упродовж перших 24 годин після внутрішньовенного введення препарату можуть розвиватися гострі печінкові розлади (у т. ч. тяжка гепатоцелюлярна недостатність або повна відмова функції печінки) і хронічні печінкові розлади. Тяжка гепатоцелюлярна недостатність, іноді з летальним наслідком, може розвинутися протягом 24 годин після початку застосування ін'єкційного аміодарону.
Рекомендується регулярний контроль за функцією печінки на початку лікування і постійно під час усього курсу лікування аміодароном. Необхідно зменшити дозу аміодарону або відмінити цей препарат, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у 3 рази порівняно з нормою значень цих показників.
Порушення електролітного балансу, особливо гіпокаліємія . Важливо брати до уваги ситуації, що можуть асоціюватися з гіпокаліємією і можуть спровокувати появу проаритмогенних ефектів. Гіпокаліємію слід ліквідувати до застосування аміодарону.
За винятком екстрених ситуацій, ін'єкційний аміодарон необхідно застосовувати тільки у спеціалізованих відділеннях інтенсивної терапії за умови постійного моніторингу (ЕКГ, артеріальний тиск).
Анестезія. Перед хірургічним втручанням необхідно проінформувати анестезіолога про те, що хворий отримує аміодарон.
Постійне лікування аміодароном може підвищити ризик розвитку гемодинамічних побічних ефектів, пов'язаних із загальною або місцевою анестезією, таких як брадикардія, артеріальна гіпотензія, зниження хвилинного об'єму серцевого викиду і порушення провідності.
Комбінації з бета-блокаторами, крім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація потребує застережень при застосуванні), верапамілом і дилтіаземом слід розглядати лише для запобігання шлуночковим аритміям, що загрожують життю, і для серцево-легеневої реанімації при зупинці серця внаслідок фібриляції шлуночків, що є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії.
Одночасне застосування аміодарону не рекомендується з такими лікарськими засобами: бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, що знижують частоту серцевих скорочень (верапаміл, дилтіазем), проносні засоби, які можуть спричиняти гіпокаліємію.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Враховуючи вплив аміодарону на щитовидну залозу плода, цей препарат протипоказаний для застосування у період вагітності, за винятком випадків, коли користь його призначення переважає ризик, пов'язаний з ним.
Аміодарон і його метаболіти разом з йодом екскретуються у грудне молоко у концентраціях вищих, ніж їхні концентрації у плазмі крові матері. Через ризик розвитку гіпотиреозу у новонародженого годування груддю протипоказане під час лікування аміодароном.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не стосується.
Спосіб застосування і дози. Застосовувати препарат у концентрації не менше 2 ампул (300 мг) на 500 мл 5 % розчину глюкози. Препарат можна вводити тільки на ізотонічному (5 %) розчині глюкози.
Не розводити препарат 0,9 % розчином натрію хлориду, оскільки можливе утворення преципітату!
Не змішувати з іншими препаратами в одній інфузійній системі.
Аміодарон слід вводити через центральні вени, крім випадків, що потребують застосування серцево-легеневої реанімації при зупинці серця внаслідок фібриляції шлуночків, що є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії. В останньому випадку, коли введення через центральні вени неможливе, можна вводити препарат через периферичні вени (див. розділ «Особливості застосування»).
Тяжкі порушення ритму, коли пероральне застосування препарату неможливе , крім серцево-легеневої реанімації при зупинці серця, що виникала внаслідок фібриляції шлуночків і яка є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії: інфузія через центральні вени.
Навантажувальна доза зазвичай становить 5 мг/кг маси тіла хворого і вводиться тільки у 5 % розчині глюкози, бажано за допомогою електричного інфузійного насоса, протягом від 20 хвилин до 2 годин. Введення можна повторювати 2-3 рази протягом 24 годин. У зв'язку з короткочасною дією препарату необхідна його підтримуюча інфузія.
Підтримуюча доза: 10-20 мг/кг на добу (у середньому від 600-800 мг до 1,2 г на добу) у 250 мл 5 % розчину глюкози протягом кількох днів. З першого дня інфузії необхідно розпочати перехід на пероральний прийом препарату (по 3 таблетки по 200 мг на добу). При необхідності цю дозу можна збільшити до 4-5 таблеток по 200 мг на добу.
Серцево-легенева реанімація при зупинці серця, що виникла внаслідок фібриляції шлуночків і яка є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії. Щодо способу введення і з огляду на ситуацію, якої стосуються ці показання, рекомендується застосовувати центральний венозний катетер, за умови його наявності і готовності; інакше препарат можна вводити через найбільшу периферичну вену з якомога більшим кровотоком.
Початкова внутрішньовенна доза становить 300 мг (або 5 мг/кг), розчинена у 20 мл 5 % розчину глюкози, ін'єкцію слід проводити швидко.
Можливе додаткове внутрішньовенне введення 150 мг аміодарону (або 2,5 мг/кг), якщо фібриляція шлуночків не знімається.
Діти. Безпека та ефективність аміодарону для дітей не встановлені, тому застосування препарату дітям не рекомендується. Ампули аміодарону для ін'єкційного введення містять бензиловий спирт. Існують повідомлення про випадки летального «синдрому задишки» («гаспінг-синдрому») у новонароджених після внутрішньовенного введення розчинів, що містять бензиловий спирт. Симптоми цього ускладнення включають раптову появу задишки, артеріальної гіпотензії, брадикардії і розвиток серцево-судинного колапсу.
Передозування. Симптоми: синусова брадикардія, зупинка серця, напади шлуночкової тахікардії, пароксизмальної тахікардії типу «пірует», судинна недостатність, порушення функції печінки.
Лікування: симптоматична терапія, рекомендується контроль функції серця протягом тривалого часу. Аміодарон і його метаболіти не виводяться за допомогою діалізу.
Побічні реакції. З боку шкіри: надмірне потовиділення, кропив'янка.
З боку дихальної системи: бронхоспазм і/або апное у випадку тяжкої дихальної недостатності, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Інтерстиціальна пневмопатія. Гострий респіраторний дистрес-синдром, в окремих випадках з летальним наслідком, іноді у ранньому післяопераційному періоді (підозрювалася можлива взаємодія з високими дозами кисню) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку кістково-м'язової системи: біль у спині.
З боку нервової системи: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль.
З боку гепатобіліарної системи: зазвичай помірне та окреме підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5-3 рази вище норми) на початку лікування, що зникало після зменшення дози препарату або навіть спонтанно; гостре ураження печінки із підвищенням рівнів трансаміназ у сироватці крові і/або з жовтяницею, включаючи печінкову недостатність, іноді летальну, що вимагає відміни препарату; хронічне ураження печінки, що вимагає тривалого лікування (гістологічні зміни відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту або цирозу печінки; показаний регулярний моніторинг функції печінки). У випадку підвищення рівнів трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому препарату протягом більш ніж 6 місяців, необхідно запідозрити розвиток хронічного ураження печінки. Ці клінічні і біологічні порушення зазвичай зникають після припинення лікування. Повідомлялося про кілька необоротних випадків таких змін.
З боку серцево-судинної системи: помірна/виражена брадикардія, виникнення нової або погіршення перебігу існуючої аритмії, іноді з подальшою зупинкою серця, зупинка синусового вузла, що вимагає відміни аміодарону, особливо у пацієнтів із дисфункцією синусового вузла і/або пацієнтів літнього віку, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», припливи, зазвичай помірне і нетривале зниження артеріального тиску. Надходили повідомлення про випадки вираженої артеріальної гіпотензії або судинного колапсу, зокрема, у разі передозування або після дуже швидкого введення.
З боку травної системи: нудота.
З боку імунної системи: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).
З боку ендокринної системи: гіпотиреоз.
Загальні порушення: реакції у місці введення препарату, включаючи біль, еритему, набряк, некроз, екстравазацію, утворення інфільтрату, запалення, індурацію шкіри, тромбофлебіт, флегмону, інфекції і порушення пігментації.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ○ С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність. Застосовувати тільки дозволені розчинники (див. розділ «Спосіб застосування і дози»).
Не змішувати з іншими препаратами в одному шприці.
Упаковка. По 3 мл в ампулах № 10 у коробці; № 5, № 5х2 у блістерах у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.
АМИОДАРОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа