Личный кабинет
КЛАРИТРОМИЦИН табл. п/плен. оболочкой 250 мг блистер №10
rx
Код товара: 135562
Производитель: Киевмедпрепарат (Украина, Киев)
1 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Коррери и Цин.
(Гларитромицин)
Место хранения:
Активный ингредиент : кларитромицин;
1 таблетка содержит кларитромицин, в переносе 100% вещества - 250 мг или 500 мг;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза; Грилась натрия гликолята (тип а); лаурилсульфат натрия; гипромелоза; стеарат кальция; Смесь для покрытия «Opadry II желтого» (содержит: триакин; гипромелоза; лактоза, моногидрат; диоксид титана (E 171); полиэтиленгликоль; оксид железа желтый (E 172)).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые скорлупой пленки, желтый цвет, с двумя точкой, с рисом с одной стороны таблетки и тиснение «кмп» с другой. На поперечном сокращении заметно белое ядро.
Фармакотерапевтическая группа. Антимикробные для системного применения. Макролиды. ATH код J01F A09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Кларитромицин - полусинтетический антибиотик группы макролидов. Антибактериальное действие кларитромицина определяется его связыванием с 5с-рибосомальным субъединицей чувствительных бактерий и ингибирование белкового биосинтеза. Препарат проявляет высокую эффективность in vitro против широкого спектра аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая штаммы больницы. Минимальные подавляющие концентрации (MPC) кларитромицина обычно в 2 раза ниже эритромицина MPC.
Кларитромицин in vitro очень эффективен против pneumophila легионеллы и микоплазмы пневмония. Он бактериально относительно H. pylori, активность кларитромицина на нейтральном рН выше, чем с PH кислоты. Данные in vitro и in vivo указывают на высокую эффективность кларитромицина в отношении клинически значимых штаммов микобактерий. Исследования in vitro показали , что штаммы Enterobacteriaceae и псевдомонас, а также грамотрицательные бактерии, которые не производят лактозу, не чувствительны к кларитромицину.
Микробиология.
Кларитромицин активно in vitro и в клинической практике по отношению к большинству штаммов таких микроорганизмов:
Аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus Aureus, Streptococcus пневмония, стрептококки Pyogenes, моноцитогены Listeria.
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Гемофильные гриппы, Haemophilus Parainfluenzae, Moraxella Catarrhalis, Neisseria Gonorrhoeae, Legionella Pneumophila.
Другие микроорганизмы: микоплазма пневмония Е , хламидиозная пневмония e (Twar).
Mycobacterium Leprae, MyCobacterium Kansasii, MyCobacterium Chelonae, Mycobacterium Fortuitum, Mycobacterium Avium Somplex (Mac), которые включают Mycobacterium Avium, Mycobacterium Intracellare.
Бета-лактамазы микроорганизмы не влияют на эффективность кларитромицина.
Большинство метициллин-и окасецилинских стойких штаммов стафилококки не чувствительны к кларитромицину.
Кларитромицин активна in vitro относительно большинства штаммов таких микроорганизмов, но клиническая эффективность и безопасность его применения не устанавливаются :
Аэробные грамположительные микроорганизмы: streptococcus агалактиа , стрептококки ( группы c , f , g ), вириданс группы стрептококки .
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella Coftussis, Pasteurella Multocida.
Другие микроорганизмы: хламидиозные трахомати.
Анаэробные грамположительные микроорганизмы: CLASTTRIDIUM Perfingens, Peptococcus Niger, Acsnes Propionibacterium.
Анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: бактерии меланиноген.
Спирочеты: Боррелия Бургдорофери, Трепонема Паллидум.
Кампилобактерии: Campylobacter Jejuni.
Кларитромицин обладает бактерицидным действием против нескольких бактериальных штаммов: гемофилус гриппы, стрептококки пневмонии, стрептококки Pyogenes, Streptococcus Agalactiae, Moraxella (Branhamella) Catarrhalis, Neisseria Gonorrhoeaea, H. Pylori и Campylobacter SPP .
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активным 14-гидроксилитромицином (14-жмашин-кларитромицин). Для большинства микроорганизмов микробиологическая активность метаболита равна или в 1-2 раза более слабее, чем родительское вещество, за исключением H. Г. Г.Н. , Против которых эффективность метаболита в 2 раза выше. In vitro и in vivo , родительское вещество и его основные метаболиты выявляются или добавляют, или синергетический эффект против H. Г. Г.Н., в зависимости от напряжения микроорганизма.
Фармакокинетика.
Кларитромицин быстро и хорошо поглощается из желудочно-кишечного тракта после перорального введения препарата в виде таблеток. Микробиологически активное метаболит 14-гидроксилитромицин образован метаболизмом первого прохода. Кларитромицин можно использовать независимо от еды, поскольку пища не влияет на биодоступность планшетов кларитромицина. Еда слегка задерживает начало поглощения кларитромицина и образования 14-гидроксиметаболита. Фармакокинетика кларитромицина нелинейна; Однако концентрация равновесия достигается в течение 2 дней после применения препарата. При нанесении 250 мг 2 раза в день 15-20% неизменного препарата выводятся в моче. При дозе 500 мг 2 раза в день вывод препарата с мочой более интенсивно (приблизительно 36%). 14-гидроксиклоклоцин является основным метаболитом, полученным из мочи в количестве 10-15% приложенной дозы. Большая часть остатка дозы выводится с фекалиями, предпочтительно желчими. 5-10% исходного соединения находятся в фекалиях.
При нанесении 500 мг кларитромицина 3 раза в день концентрация концентрации кларитромицина в плазме крови увеличивается по сравнению с дозой 500 мг 2 раза в день.
Концентрации кларитромицина в тканях в несколько раз выше, чем концентрация препарата в крови. Увелищенные концентрации были обнаружены как в тонн, так и в легочных тканях. Кларитромицин в терапевтических дозах на 80% связывается с белками плазмы крови.
Кларитромицин проникает в слизистую оболочку желудка. Содержание кларитромицина в слизистой оболочке и ткане желудка выше при использовании кларитромицина вместе с омепразолом, чем с монотерапией с кларитромицином.
Клинические характеристики.
Показания . Лечение инфекций, вызванных восприимчивым к микроорганизмам кларитромицина:
- инфекции верхних дыхательных путей, то есть насоглотки (тонзиллит, фарингит) и инфекции ободочных пазухи носа;
- инфекции нижнего дыхательного тракта (например, бронхит, острая круговая пневмония, первичная атипичная пневмония);
- инфекция кожи и мягких тканей (таких как импетиго, фолликулит, эризипелоид, фурункулез, инфицированные раны);
- острые и хронические одонтогенные инфекции;
- распространены или локализованные инфекции микобактерий, вызванные микобактериями и внутриклеточными или микобактериями . Локализованные инфекции, вызванные микобактериями чемонов, микобактерии Fortuitum или Mycobacterium Kansasii ;
- Искоренение H. pylori у пациентов с язвой двенадцатиперстной мышкой при подавлении секреции соляной кислоты (активность кларитромицина против H. pylori на нейтральном рН выше, чем при кислоте pH).
Противопоказание.
- повышенная чувствительность к макролидным антибиотикам и другим компонентам препарата.
- одновременное использование астемизола, цисаприида, пимозида, терфенадина (поскольку это может привести к продолжению интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочковую и пирутичную желудочковую тахикардию (Torsades de point)) и рогатые алкалоиды, Такие, как эрготамин, дигидроэрготамин (поскольку это может привести к эрготоксичности), ингибиторы GMG-Coa-Reductase (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (лоостатин или симвастатин), из-за повышенного риска миопатии, включая рабдомиолизу.
- одновременное использование кларитромицина и орального майдазолама.
- Пациенты, которые имеют анамнез удлинение QT интервала или аритмии сердца желудочка, включая пирутичную желудочковую тахикардию (точки TOSSADES DE).
- гипокалиемия (расширение риска интервала QT).
- тяжелая недостаточность печени и сопровождающая почечная недостаточность.
- одновременное использование кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с колхицином.
- одновременное использование кларитромицина с тикором или ранолазином.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Кларитромицин не взаимодействует с оральными контрацептами.
Применение следующих лекарств строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.
Цизапид, пимозид, астемизол, терфенадин. Увеличение уровней цисаприида, пимозида и терфенадина в сыворотке можно наблюдать с их сопутствующим использованием с кларитромицином, что может привести к расширению интервала QT и появления аритмий, включая желудочковую тахикардию, желудочковую фибрилляцию и точек торса. Аналогичные эффекты также наблюдались в совместимом применении астемизола и других макролидов.
Алкалоиды рогов. Сообщалось, что одновременное использование кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина было связано с появлением признаков острого эрготизма, характеризующегося вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему. Одновременное назначение кларитромицина и алкалоидов противопоказано (см. «Противопоказания»).
Ингибиторы GMG-COA редуктазы (статины). Объединенное использование кларитромицина с левастатином или симвастатином противопоказано (см. «Противопоказания»), поскольку эти статины в значительной степени метаболизируют CYP3A4 и одновременное использование с кларитромицином увеличивает их концентрацию плазмы крови, которая, в свою очередь, увеличивает риск развития миопатии, в том числе рабмиолиз. Существуют данные о развитии рабдомиолиза у пациентов с совместимым применением кларитромицина и этих статинов. Если лечение с кларитромицином нельзя избежать, терапия ловастатина или симвастатина должна быть остановлена во время лечения.
Необходимо одновременно прописать кларитромицин с другими статинами. В случае, когда одновременное использование кларитромицина с статинами не может избежать, рекомендуется назначить самую маленькую эффективную дозу статина. Можно использовать статину, что не зависит от метаболизма CYP3A (например, флувевастатина). В комбинированной терапии со статинами мониторинг состояния пациентов требуется для выявления признаков и симптомов миопатии.
Влияние других лекарств на фармакокинетику кларитромицина.
Лекарственные средства, представляющие собой индукторы CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты Санкт-Петербурга), могут вызывать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субарапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, может потребоваться мониторинг уровней плазмы индуктора CYP3A, который может быть повышен путем ингибирования CYP3A CLALITROMECIN (см. Также инструкцию для медицинского применения соответствующего индуктора CYP3A4). Одновременное использование рифабутина и кларитромицина может привести к увеличению уровней рифабутина и уменьшить уровни кларитромицина в сыворотке с одновременным увеличением риска упрета.
Влияние препаратов ниже концентрации кларитромицина в крови известно или предполагается, поэтому может потребоваться изменение дозы или применения альтернативной терапии.
Эфавиренц, Невирапин, Рифампицин, Рифабутин и Рифапин. Мощные индукторы ферментов цитохрома P450, такие как эфавиренц, неверапин, рифампицин, рифабутин и рифапинин, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая его концентрацию плазмы крови, но увеличивая концентрацию концентрации 14-на кларитромицина - микробиологически активного метаболита. Поскольку микробиологическая активность кларитомицина и 14-кларитромицина отличается по отношению к различным бактериям, ожидаемый терапевтический эффект не может быть достигнут из-за совместимого использования кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома P450.
Etravirin. Действие кларитромицина может быть ослаблено эфиром, однако, концентрация активного метаболита 14-на-кларитромицина увеличивается. Поскольку 14-на-кларитромицин обладает сниженной активностью против MyCobacterium Avium Complex (Mac), общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения масс необходимо учитывать использование альтернативного кларитромицина лекарственных средств.
Флуконазол . Концентрации равновесия активного метаболита 14-на-кларитромицина значительно не меняются при совместимом приложении с флуконазолом. Изменение дозы кларитромицина не требуется.
Ритонавир . Использование ритонавира и кларитромицина приводит к значительному подавлению метаболизма кларитромицина. C Max ClariThromycin увеличивается на 31%, с мин - на 182% и AUC - на 77%. Существует полное подавление образования 14-на кларитромицина. Через большое терапевтическое окно доза CLALITHROMYCIN для пациентов с нормальной функцией почек не требуется. Однако для пациентов с почечной недостаточностью требуется регулировка дозы: для пациентов с CL CR 30-60 мл / мин дозы кларитромицина следует уменьшить на 50%. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl Cr <30 мл / мин), кларитромицин доза должна быть уменьшена на 75%. Дозы кларитромицина, превышающего 1 г / день, не должны использоваться с ритонавиром.
Тот же доза регулировки следует проводить для пациентов с ухудшенным функцией почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами протеазы HIV, включая атазанавир и саквинавир.
Влияние кларитромицина на фармакокинетику других лекарств.
Антиаритмические средства. Есть постмаркетинговые сообщения о развитии пирунской желудочковой тахикардии, что возникло при использовании кларитромицина с хинидин или дисопирамидом. Рекомендуется проводить контроль ЭКГ для своевременного обнаружения интервала QT. Во время терапии кларитромицин следует следить за концентрациями этих препаратов в сыворотке.
Во время постмаркетинга применения препаратов кларитромицина были доклады о гипогликемии при использовании кларитромицина и дисопирамида, поэтому уровни глюкозы требуют одновременного использования этих агентов.
Оральный гипогликемический средний / инсулин. Комбинированное использование кларитромицина с определенными гипогликемическими агентами, такими как натеглитромицин и репаглинид, кларитромицин, может вызвать гипогликемию. В этом случае рекомендуется тщательный мониторинг уровня глюкозы.
CYP 3 - релегированные взаимодействия. | Совместимое использование кларитромицина, известного как ингибитор фермента CYP3A и препарата, в основном метаболизированный CYP3A, может увеличить концентрацию последних в плазме крови, что, в свою очередь, может усилить или расширять его терапевтический эффект и риск побочных реакций.
Следует быть осторожным при использовании кларитромицина пациентами, получающими терапию лекарствами - CYP3A субстраты, особенно если субстрат CYP3A имеет узкий терапевтический диапазон (например, карбамазепин) и / или широко метаболизируется этим ферментом. Может потребоваться изменить дозу и, если это возможно, тщательный мониторинг ввоза в сыворотке концентрации метаболизатора CYP3A для пациентов, которые одновременно используют кларитромицин.
Известно (или предполагается), что такие препараты или группы препаратов метаболизируются одним и тем же цифлом изонзима: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цисаприид, циклоспорин, дисопирамид, алкалоиды рогов, лапастатин, метилпреднисолон, медаЗолам, омепразол, Оральные антикоагулянты (например, варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролим, тембенадин, триазолам и винбластин, но этот список не завершен. Аналогичный механизм взаимодействия отмечается при использовании фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизированного другим изонзимом системы цитохрома P450.
Омпразол . Существуют данные, что использование кларитромицина в сочетании с омепразолом у взрослых здоровых добровольцев приводит к увеличению концентрации равновесия омепразола. При использовании только омепразола средний рН желудочного сока при измерении в течение 24 часов составляет 5,2, с совместимым использованием омепразола с кларитромицином - 5.7.
Силденафил, Тадалафил и Варденафил. Существует вероятность увеличения концентрации плазмы ингибиторов фосфодиэстеразы (Syldenafil, Tadalafil и Vardenafil) с их совместимым использованием с кларитромицином, что может потребовать снижения дозы ингибиторов фосфодиестеразы.
Теофиллин, карбамазепин. Существуют данные о небольшом увеличении концентрации теофиллина или карбамазепина в плазме крови, когда они одновременно используются с кларитромицином.
Толтеродин . Толтеродин в основном метаболизируется с 2D6-изоформой цитохрома P450 (CYP2D6). Однако у пациентов населения без CYP2D6 метаболизм возникает через CYP3A. В этой популяции ингибирование CYP3A приводит к значительному увеличению концентрации плазмы Толподина. У таких пациентов доза толкина может потребоваться при использовании с ингибиторами CYP3A, таких как кларитромицин.
Триазольбензодиазепины (например, Альпразолам, Майдазолам, Триазолы). Следует избегать совмещенного использования орального майдазолама и кларитромицина. При внутривенном использовании Майдазолама с кларитромицином является тщательный мониторинг состояния пациента для своевременной дозы регулировки.
Следующие предупредительные меры должны наблюдаться в применении других бензодиазепинов, которые метаболизируются CYP3A, включая триазолы и алпразолы. Для бензодиазепинов ликвидация которого не зависит от Cyp3a (Темазепам, нитразепам, лоразепам), маловероятно развитие клинически значимого взаимодействия с кларитромицином.
Є дані про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій.
Аміноглікозиди. З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами.
Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Дигоксин. Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин здатен пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Відомі дані про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом із дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин. Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.
Фенітоїн і вальпроат. Були опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Є дані про підвищення їх рівнів у сироватці крові.
Двобічно спрямовані лікарські взаємодії.
Атазанавір. Застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) з атазанавіром (400 мг 1 раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводить до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів із кліренсом креатиніну <30 мл/хв. Дози кларитроміцину вище 1000 мг на день не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.
Блокатори кальцієвих каналів. Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. Відомі дані, що у пацієнтів, які отримували кларитроміцин разом із верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.
Ітраконазол. Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом із кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів або симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.
Саквінавір. Відомо, що застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) із саквінавіром (м'які желатинові капсули, 1200 мг 3 рази на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводить до збільшення AUC рівноважного стану на 177 % та С max на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC та С max кларитроміцину збільшувалися приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах і лікарських формах. Дані лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Дані лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовується разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).
Особливості застосування.
Препарат містить лактозу, як допоміжну речовину, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам із непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози/галактози.
Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.
Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та зазвичай воно оборотне. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність із летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile , у всіх пацієнтів із діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile , повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.
Препарат виводиться через печінку і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок.
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним, потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити для всіх пацієнтів, які отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин.
Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. «Протипоказання»).
З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, наприклад, триазолам, внутрішньовенний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами. Слід проводити моніторинг вестибулярної та слухової функції під час та після лікування.
Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (< 50 уд./хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT, або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).
Пневмонія. Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м ' яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості. Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes , які можуть бути резистентними до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, алергія), як препарати першого вибору можуть застосовуватися інші антибіотики, наприклад, кліндаміцин. На цей час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м'яких тканин (наприклад, інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.
У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенляйна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Застосування будь-якої антимікробної терапії, в т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H . pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін. Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід та розіглітазон, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
Пероральні антикоагулянти. При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.
Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини). Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Є дані про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину і статинів. При одночасному застосуванні зі статинами необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. У разі коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу ефективну дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину).
Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому CYP3A4.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. Кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності (особливо в І триместрі) без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Кларитроміцин проникає у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дані про вплив відсутні. Однак при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація та ін.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.
Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.
Лікування одонтогенних інфекцій. Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.
Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією. Початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на добу. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг 2 рази на добу.
Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.
Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).
Потрійна терапія (7-10 днів). Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упродовж 7-10 днів.
Потрійна терапія (10 днів). Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу, ланзопразол 30 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу упродовж 10 днів.
Подвійна терапія (14 днів). Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на добу разом з омепразолом 40 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.
Подвійна терапія (14 днів). Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на добу разом із ланзопразолом 60 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.
Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:
кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол; кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол; кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин; кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол; кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.
Застосування особам літнього віку : як для дорослих.
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити вполовину, наприклад, 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.
Діти. Кларитроміцин у даній лікарській формі протипоказаний для застосування дітям до 12 років. Дітям віком до 12 років застосовувати кларитроміцин у формі оральної суспензії.
Передозування. Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. Є дані про 1 випадок розвитку змін розумового стану, параноїдної поведінки, гіпокаліємії та гіпоксемії у пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину.
Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунку та симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.
Побічні реакції.
Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені.
Побічні реакції, що пов'язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів. В межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість можна оцінити.
Інфекції і інвазії: целюліт, кандидоз ротової порожнини, гастроентерит, інфекція, вагінальна інфекція, псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.
З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, гіперчутливість, анафілактичні реакції.
З боку метаболізму і живлення: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.
З боку психіки: безсоння, тривожність, нервозність, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.
З боку центральної нервової системи: дизгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, спотворення смаку, втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.
З боку органів слуху і лабіринту: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.
Кардіальні порушення: зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT, екстасистоли, відчуття серцебиття, піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія.
З боку судин: вазодилатація, крововилив.
З боку дихальної системи , органів грудної клітки та середостіння : астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.
З боку травної системи: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі, езофагіт, гастроезофагіальне рефлюксне захворювання, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.
З боку гепатобіліарної системи: відхилення від норми функціональних тестів печінки, холестаз, гепатит, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, гіпергідроз, бульозний дерматит, свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенляйна-Геноха.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, скелетно-м'язова ригідність, міальгія, рабдоміоліз (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються із рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол)), міопатія.
З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення креатиніну крові, підвищення сечовини крові, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення та реакції у місці введення: флебіт у місці введення, біль, запалення у місці введення, нездужання, пропасниця, астенія, біль у грудях, озноб, стомленість.
Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
Існують дані про можливість виникнення парестезій, артралгій, ангіоневротичного набряку, а також увеїту, який може виникнути у пацієнтів, які одночасно приймають рифабутин. Більшість реакцій були оборотними. Є дані про випадки розвитку колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.
Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.
З боку імунної системи.
У хворих на СНІД та інших пацієнтів із порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.
Є дані, що у дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У деяких пацієнтів може спостерігатися значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. В окремих випадках можливе підвищення вмісту сечовини крові.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, 1 блістер в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
КЛАРИТРОМИЦИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа