КО-ДИОВАН табл. п/о 160 мг + 12,5 мг блистер №14

Для медицинского использования препарата

Ко-диован

(Со-диован)

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 80 мг валсартана и гидрохлоротиазида 12,5 мг микронизированной или 160 мг валсартана и гидрохлоротиазида 12,5 мг микронизированной или 160 мг валсартана и гидрохлоротиазида 25 мг микронизированного или валсартана 320 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг микронизированного или 320 мг Вальсартан и гидрохлоротиазид 25 мг микронизирован;

Вспомогательные вещества:

коллоидный безводный кремнеземный диоксин; Перекрестный доклад; гипромеллоза / гидроксипропилметилцелю-виноградность; стеарат магния; микрокристаллическая целлюлоза; 8000 макрогол / полиэтиленгликоль; тальк; диоксид титана (E 171); Оксид железа красный (E 172) - только для таблеток 80/12,5 мг, 160 / 12,5 мг, 160/25 мг, 320 / 12,5 мг; Железный оксид желтый (E 172) - только для таблеток 80/12,5 мг, 160/25 мг, 320/25 мг, Оксид черного железа (E 172) - только для таблеток 160/25 мг и 320 / 12,5 мг.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.

Основные физические и химические свойства:

CO-Diovan ò ⁸⁰ / 12,5 мг: легкий оранжевый, овальный, слегка выпуклый, с надписями (штамповка) «ГГГ» на одной стороне и «CG» - с другой;

Co-Diovan ò ¹⁶⁰ / 12,5 мг: темно-красный, овальный, слегка выпуклый, с надписями (штамповка) «HNH» на одной стороне и «CG» - с другой;

Со-Диован 160/25 мг ò ^: коричневато-оранжевый, овальный, слегка выпуклый, с надписями (штамповка) «HHH» на одной стороне и «NVR» - с другой.

CO-Diovan ò ³²⁰ / 12,5 мг: розовый, овальный, с фашим краями, с надписями (штамповка) «NVR» на одной стороне и «HIL» - с другой;

CO-DIOOVAN 320/25 MG ò ^, желтый, овальный, с скошенными краями, с надписями (штамповка) «NVR» на одной стороне и «CTI» - с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Вальсартан и диуретики. S09D ATC код A03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Активным гормоном системы ренин-ангиотензина-альдостерона (РААС) является ангиотензин II из ангиотензина, который я образовал с участием ангиотензинско-преобразования фермента (ACE). Ангиотензин II связывается с определенными рецепторами, расположенными на клеточных мембранах различных тканей. Он имеет широкий спектр физиологических эффектов, в том числе как непосредственно и косвенно вовлеченным в регуляцию артериального давления. В качестве мощного вазоконстрикторного вещества Angiotensin II имеет эффект прямого прессора. Кроме того, он способствует удержанию натрия и стимулирует секрецию альдостерона.

Вальсартан является активным и специфическим антагонистом рецептора ангиотензина II, который предназначен для внутреннего использования. Он выступает избирательно на подтипе рецептора _AT1, который отвечает за эффекты ангиотензина II. Повышенные уровни блокады Angiotensin II из-за рецептора _AT1 Valsartan могут стимулировать свободную на ₂ рецептора, что уравновешивает эффект рецептора _AT1 . Вальсартан не имеет никакой частичной агонистов относительно рецептора _AT1 и имеет гораздо больше (около 20 000 разных) аффинности на ₁ рецепторах, чем на ₂ рецепторах.

Вальсартан не ингибирует туз, также известный как кининаза II, который преобразует ангиотензин I в ангиотензин II и уничтожает брадикинина. Нет, нет побочных эффектов, вызванных брадикинином. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 %, соответственно). У пациентов, ранее обработанных ингибитором ACE, разработан сухой кашель Вальсартан в лечении этого осложнения, наблюдался 19,5% случаев и лечение тиазидной диуретики - в 19% случаев, в то время как у пациентов, леченных ингибитором, в 68,5% случаев (р <0,05). Velsartan не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые, как известно, играют важную роль в регулировании функций сердечно-сосудистой системы.

Препарат назначения пациентам с гипертонией приводит к снижению артериального давления, не влияя на частоту сердечных сокращений.

У большинства пациентов после введения одной оральной администрации доза начальная антигипертензивная активность наблюдается в течение 2 часов и максимальное снижение артериального давления, достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы. При регулярном использовании препарата максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и поддерживается на текущих уровнях во время долгосрочной терапии. Комбинация гидрохлоротиазида эффективно снижает артериальное давление.

Точка действия тиазидной диуретики представляет собой корковую секцию дистальные спутанные почечные канальцы, где рецепторы, которые очень чувствительны к действию диуретики, и где ингибирование ионного транспорта NA I Cl. Механизм действия тиазидов связан с ингибирующим насосом Na ⁺ Cl ^{- что,} по-видимому, связано с конкуренцией для транспортировки CL ^-. В результате экскреции натрия и хлора увеличились одинаково. В результате мочегонного воздействия снижение циркулирующего объема плазмы, тем самым увеличивая активность ренин, секреции альдостерона, мочеиспускания калия и тем самым уменьшая концентрацию калия в сыворотке. Отношения между ренином и альдостероном, опосредованным антагонистом Angiotensin II, как рецептор ангиотензина II снижает потери калия, связанную с использованием тиазидных диуретиков.

Фармакокинетика.

Вельсартан. После внутреннего поглощения препарата валсартан и гидрохлоротиазид происходит быстро, но степень поглощения варьируется широко. Среднее значение абсолютной биодоступности KOH ^Diovanu ò составляет 23%. Валсартанская фармакокинетическая кривая является нисходящим мультиэкспоненцевым характером (T _1/2 α <1 час и T _1/2 β около 9 часов).

В диапазоне доз изучали кинетику Вальсартана является линейным. Повторное использование препарата изменяет кинетические параметры. До препарата после ежедневного накопления незначительна. Концентрации препарата в плазме у женщин и мужчин были равны. Вальсартан в значительной степени связан с сывороточными белками (94 - 97%), преимущественно для альбумина. Объем распределения во время устойчивого состояния низко (приблизительно 17 литров). По сравнению с печеньем кровоток (около 30 л / ч), плазменный клиренс валсартана относительно медленный (около 2 л / ч). Количество валсартана, которое выделяется в фекалиях, 70% (от значения устной дозы) и почти на 30% выводится в моче, в основном без изменений.

При назначении Вальсартана с областью питания под кривой «концентрация - время» (AUC) снизилась на 48%, хотя от около 8 часов после дозирования, концентрация препарата в плазме, как будто принимая его на пустой желудок, и если приема ест такой же. Уменьшение площади под кривой «концентрация-время» не сопровождается значительным снижением терапевтического эффекта.

Гидрохлоротиазид. Поглощение гидрохлоротиазида после перорального введения быстро (T _max - около 2 часов). Фармакокинетика препарата в фаз Распределение и экскреция

Bieksponentsiynoynoy, как правило, нисходящая кривая; период полураспада последней фазы 6-15 часов. В диапазоне терапевтической дозы средняя площадь под кривой «Время концентрации» (AUC) увеличивается в непосредственной близости от увеличения доз. Повторные назначения фармакокинетики гидрохлоротиазида не меняются; При введении после ежедневного накопления незначительна.

Абсолютная биодоступность при принятии внутренней гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Ликвидация происходит в моче, более 95% дозы без изменений и около 4% - в виде гидролизата - 2-амино-4-хлор-м-бензенедисульфонамиду.

Сопутствующее введение гидрохлоротиазида с пищей наблюдалась как увеличение и уменьшение их системной биодоступности по сравнению с соответствующей цифрой при принятии на пустой желудок. Диапазон этих изменений незначительно и не имеет клинической значимости.

Вальсартан / гидрохлоротиазид. Сопутствующее введение системы Valsartan системной биодоступностью гидрохлоротиазида снижается примерно на 30%. Сопутствующее администрирование гидрохлоротиазида, со своей стороны, не имеет существенного влияния на кинетику Вальсартана. Однако это взаимодействие не влияет на эффективность совместного использования валсартана и гидрохлоротиазида. В контролируемых клинических испытаниях было обнаружено четким антигипертензивным эффектом комбинации больше, чем эффект каждого компонента отдельно, а эффект плацебо.

Фармакокинетика в отдельных группах пациентов

Пациенты пожилых людей. Некоторые пожилые пациенты системные эффекты Вальсартана несколько более выражены, чем у младших пациентов, но это не было клинически значимым.

Ограниченные данные позволяют предположить, что пожилые люди как здоровые, так и те, кто страдают от гипертонии, системный клиренс гидрохлоротиазида ниже, чем у здоровых молодых добровольцев.

Пациенты с нарушенной функцией почек. Пациенты с корректировкой креатинина 30-70 мл / мин.

Данные не доступны для Co- ^Diovanu ò у пациентов с тяжелыми почечными нарушениями (зазор креатинина <30 мл / мин) и пациенты, которые находятся на гемодиализ. Вальсартан - это привязка белка в высокой плазме и не выводится в гемодиализ; Гидрохлоротиазид, напротив, выводится в гемодиализ.

Вывод гидрохлоротиазида почек является пассивной фильтрацией и активной секрецией в просвет почечных канальцев. Состояние функции почек играет важную роль в фармакокинетике гидрохлоротиазида, что понятно, учитывая, что препарат выделяется только почками.

Нарушение функции печени. Системные эффекты валсартана у пациентов с мягким (N = 6) и умеренным (N = 5) печеночными ухудшениями было в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев. Данные об использовании Вальсартана у пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями нет.

Болезнь печени существенно не влияет на фармакокинетику гидрохлоротиазида и, следовательно, требуется снижение дозы.

Клинические характеристики.

Индикация.

Основная гипертония у пациентов, кровяное давление которого не регулируется при монотерапии.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия.

Взаимодействия, связанные с валсартаном, так и гидрохлоротиазидом из

Сопутствующее использование не рекомендуется

Лития обратимо повышается концентрация лития в плазме крови и токсичность, как сообщалось во время одновременного использования ингибиторов ACE и тиазидов, в том числе гидрохлоротиазида. Из-за отсутствия опыта одновременного введения валсартана и лития такая комбинация не рекомендуется. При необходимости использование этой комбинации рекомендуется тщательный мониторинг уровня лития в плазме крови.

Одновременное применение, требующее осторожности

Другие антигипертензивные препараты

Co-Diovan ^® может увеличить влияние других препаратов с антигипертензивными свойствами (например, гуанетидина, метлетдопа, вазодилататорами, ингибиторами ACE, антагонистами рецептора ангиотензина, бета-блокаторами, блокаторами кальция и ингибиторами дофамина).

Прижимные амины (например, норепинефрин, эпинефрин)

Возможный снижение ответа на амины прессы, которые недостаточно для предотвращения их использования.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота> 3 г / день и не избирательные НПВП

НПВП может ослаблять антигипертензивный эффект как антагонисты ангиотензина II и гидрохлоротиазида, в то время как приложение. Кроме того, сопутствующее использование
Co-Diovanu ^® и NSAID могут привести к ухудшению почечной функции и увеличить уровни калия в плазме крови. Поэтому рекомендуется мониторинг функции почек на базовом уровне, а также адекватным гидратацией пациента.

Взаимодействия, связанные с валсартан

Двойная блокада системы Renin-Angiotensin-альдостерона (РААС) ARBS или ингибиторы ACE Acibitors Aliskerenom

Одновременное использование ARBS, в том числе Valsartan, с другими агентами, которые блокируют Рааас, такие как ингибиторы ACE или Aliskeren необходимыми.

Сопущенное использование антагонистов рецепторов ангиотензина (ARBS), включая валсартан или ангиотензинско-конвертирующий фермент (ACE) алискирены пациентов с диабетом Mellitus или почечной недостаточности (GFR <60 мл / мин / 1,73 м ²⁾ противопоказан.

Сопутствующее использование не рекомендуется

Калийно-бежевые диуретики, калийвмисни, добавки, лекарственные средства для соли, содержащие калий и другие вещества, которые могут увеличить уровни калия

При необходимости применение лекарственного средства, которое влияет на уровень калия в сочетании с валсартаном, мониторинг сывороточного калия, рекомендуется в плазме.

Транспортеры

Полученные данные in vitro показывают, что Valsartan представляет собой субстрат печеночной поглощения Transporter OATR1V1 / OATR1V3 и Eflyuksnoho печеночной транспортера MRP2. Клиническое значение этих данных не полностью понято. Сопущенное использование ингибиторов поглощения носителей (например, рифампина, циклоспорина) или транспортеров Eflyuksu (например, ритонавир) может привести к повышению системного воздействия валсартана. Запуск или прекращение одновременного лечения такие препараты рекомендуются для осуществления необходимой осторожности.

Отсутствие взаимодействия

В исследованиях наркотиков Взаимодействия Вальсартан не было клинически значимых взаимодействий Valsartan или любой из следующих препаратов: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенциал. Дигоксин и индометацин могут взаимодействовать с компонентом HidrohloroTizydnym koh diovanu ^® (см. Взаимодействие, связанное с гидрохлоротиазидом).

Взаимодействия, связанные с гидрохлоротиазидом

Одновременное применение, требующее осторожности

Лекарственные продукты, использование которых связано с потерей гипокалиемии гипокалиемии калия и гидроэхлортиазида, может увеличить в случае одновременного применения калыюремых диуретиков, кортикостероидов, слабил, актов, амфотерицин, карбеноксон, пенициллин г, салициловой кислоты и производных).

Если существует необходимость в назначении этих препаратов с комбинацией валсартана и гидрохлоротиазида, рекомендуется контролировать уровни калия плазмы.

Препараты, способные индуцировать желудочковую тахикардию типа «Пируэт»

Учитывая риск гипокалиемии, гидрохлоротиазид следует использовать с осторожностью в сочетании с лекарствами, которые могут вызывать желудочковую тахикардию типа «Пируэт» в частности антиаритмики класса Ia и III, а также некоторые антипсихотические препараты.

Препараты, которые влияют на уровень натрия в сыворотке крови

Хипонатриемичный эффект диуретики может увеличиваться в случае одновременного приема таких препаратов, как антидепрессанты, антипсихотики, антипилептические препараты и так далее. В случае долгосрочного использования этих препаратов рекомендуется предостережение.

Лекарства, которые могут вызвать двунаправленную тахикардию (Torsades de Paintes)

• класс Ia антиаритмические препараты (например, хинидин, гидрохинидин, дамзопирамид)

• Класс III антиаритмические препараты (например, амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид)

• Некоторые антипсихотики (например, тиоридазин, хлорпромазин, левомезомазин, трифлооперазин, цимемазын, сульпирид, султон, амисульприд, тиаприд, пимозид, галоперидол, каперидол)

• Другие (например, беридил, Цасаприд, дюфемалий эритромицин / V, галофаннина, кетансирин, мизоластин, пентамидин, спарфлосацин, терфенадин, Vincamine / V)

Благодаря риску гипокалиемии гидрохлоротиазид следует использовать с осторожностью в сочетании с препаратами, которые могут вызвать двунаправленную тахикардию (Torsades de Paintes).

Digitalis Glycosides.

Индуцированная тиазид гипокалаемия или гипомагнеземия могут возникать как нежелательный эффект, способствующий сердечному аритмии, вызванную наркотиками Лапидари.

Кальций и витамин D

Использование тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, наряду с витамином D или солями кальция, может помочь увеличить уровни кальция в плазме крови. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з солями кальцію може спричиняти гіперкальціємію у пацієнтів, схильних до гіперкальціємії (наприклад, пацієнтів з гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або вітамін D-опосередкованими станами), за рахунок посилення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)

Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.

Слід з обережністю використовувати метформін через ризик лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлоротіазидом.

Бета-блокатори та діазоксид

Одночасне використання тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підсилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські препарати, що застосовують у лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, сприяючих виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у плазмі. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами, вірогідно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка. Навпаки, можна очікувати, що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Амантадин

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть збільшити ризик небажаних ефектів, викликаних амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується під впливом холестираміну або колестиполу. Це може зумовити субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому гідрохлоротіазиду та смоли таким чином, щоб гідрохлоротіазид приймався не менше ніж за 4 години до або через 4-6 годин після прийому смоли, може звести до мінімуму ризик взаємодії.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють дію таких релаксантів скелетних м'язів, як похідні кураре.

Циклоспорин

Одночасне призначення з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, подібних до подагри.

Алкоголь, анестетики та седативні препарати

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.

Метилдопа

Отримані окремі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким призначають одночасне лікування метилдопою та гідрохлоротіазидом.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином.

Контрастні речовини, що містять йод

У разі викликаної діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням.

Особливостi застосування.

Зміни електролітів. Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні Ко-Діовану ^Ò із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується часто перевіряти вміст калію в сироватці крові.

Лікування тіазидними діуретиками часто пов'язане з виникненням гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або об'єму циркулюючої крові в організмі, як наприклад у тих, що отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку

терапії Ко-Діованом ^Ò може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком терапії даним препаратом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.

У разі гіпотензії пацієнта слід покласти у положенні лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиску.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станами з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з важкою застійної серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов'язано з олігурією та/або прогресуючою азотемією, і рідко з гострою нирковою недостатністю. Застосування Ко-Діовану ^® хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано.

Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування Ко-Діовану ^® також може бути пов'язаним із порушенням функції нирок, Ко-Діован ^® не слід застосовувати таким пацієнтам.

Стеноз ниркової артерії. Не слід застосовувати препарат пацієнтам із однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом, спричиненим єдиною ниркою, оскільки у таких пацієнтів можуть збільшуватися рівні сечовини крові та креатиніну плазми.

Первинний гіперальдостеронізм

Не слід застосовувати Ко-Діован ^® пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх ренін-ангіотензинова система не активована.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататоров, пацієнти зі стенозом аортального та мітрального клапана або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ) потребують особливої обережності.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв ) регулювання дози не потрібне.

Треба з обережністю застосовувати Ко-Діован ^® при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні в якості монотерапії при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна застосовувати з належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть у пацієнтів з кліренс креатиніну <30 мл/хв.

Трансплантація нирок

У даний час немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Однак Ко-Діован ^Ò слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлоротіазиду.

Системний червоний вовчак. Повідомлялося, що тіазидні діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.

Інші метаболічні порушення. Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці. У хворих на діабет може знадобитися корекція дозування інсуліну чи пероральних гіпоглікемічних препаратів. Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею та викликати непостійне та незначне підвищення рівня сироваточного кальцію при відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про наявність у пацієнта фонового гіперпаратиреозу. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо оцінки функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Повідомлялося про випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час лікування, рекомендується припинити лікування. Якщо повторне застосування сечогінного засобу вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Вагітність

У період вагітності не слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні види антигіпертензивного лікування, що мають встановлений профіль безпеки для використання під час вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити, і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Загальні

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та астмою.

Ангіоневротичний набряк

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити. Протипоказане повторне застосування препарату.

Гостра закритокутова глаукома

Застосування гідрохлоротіазиду, сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може призвести до гострої перехідної короткозорості і гострої закритокутової глаукоми. Відзначається гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Ця симптоматика зазвичай триває протягом кількох годин на тиждень при прийомі препарату. Нелікована глаукома може призвести до незворотної втрати зору.

Слід негайно припинити застосування препарату так швидко, як це можливо. Можливо знадобиться медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Гідрохлоротіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Валсартан

Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ триместрів викликає у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II мало місце, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції нирок та черепа.

Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного спостереження щодо гіпотензії.

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності є обмеженим, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду його використання протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та новонародженого такі ефекти як жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенію.

Період годування груддю

Якщо використання препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо використання валсартану протягом годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає у молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може пригнічувати продукування молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести до нещасного випадку. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Спосiб застосування та дози.

Рекомендована доза Ко-Діовану ^Ò – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на день. При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на день. Таблетки 160 мг/25 мг призначити пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосування таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо у подальшому при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг.

Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобиться 4-8 тижнів лікування.

Препарат Ко-Діован ^Ò можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Діти.

Препарат Ко-Діован ^Ò не рекомендується для застосування дітям у зв'язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

Передозування .

Передозування валсартаном може спричинити виражену гіпотензію, яка, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, розвитку судинної недостатності та/або шоку.

При передозуванні гідрохлоротіазидом можуть виникнути такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, порушення балансу електролітів, і як наслідок, аритмію та м'язові спазми. Найхарактернішими ознаками та симптомами передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазмі м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові ( в основному ниркова недостатність).

Терапевтичні заходи залежать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, а також вид тяжкості симптомів; при цьому першочерговим заходом є нормалізація гемоциркуляції.

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.

При гіпотензії слід покласти пацієнта у горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.

Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв'язування з білками плазми, але для виведення з організму гідрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.

Побiчні реакції.

Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялися у ході клінічних випробувань та проведення лабораторних досліджень протягом застосування валсартану з гідрохлоротіазидом порівняно з плацебо та в індивідуальних постмаркетингових повідомленнях, наведений нижче залежно від класу системи органів. Небажані реакції, які можуть виникнути при застосуванні кожного компонента окремо, але які не спостерігалися у клінічних випробуваннях, можуть виникнути протягом лікування комбінацією валсартан/гідрохлоротіазид.

Небажані побічні реакції наведено під заголовками за частотою: дуже часто ( 1/10); часто (1/100, <1/10); нечасто ( 1/1000, <1/100); рідко ( 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних даних). У межах кожної групи частоти небажані реакції наведені у порядку зменшення серйозності.

Частота небажаних реакцій валсартану/гідрохлоротіазиду

Порушення обміну речовин, метаболізму

нечасто: дегідратація.

Неврологічні розлади

дуже рідко: запаморочення;

нечасто: парестезія;

невідомо: синкопе.

З боку органів зору

нечасто: нечіткість зору.

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

нечасто: дзвін у вухах.

Судинні розлади

нечасто: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

нечасто: кашель;

невідомо: некардіогенний набряк легенів.

Шлунково-кишкові розлади

дуже рідко: діарея.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

нечасто: міальгія;

дуже рідко: артралгія.

З боку сечовидільної системи

невідомо: порушення функції нирок.

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату

нечасто: підвищена втомлюваність.

исследование

невідомо: підвищення сечової кислоти у плазмі, підвищення білірубіну та креатиніну у плазмі, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення азоту сечовини в крові, нейтропенія.

Наступні реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їхнього причинного зв'язку із досліджуваним препаратом: абдомінальний біль, абдомінальний біль у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язок, судоми м'язів, розтягнення м'язів, нудота, закладеність носа, застійні явища у навколоносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингіальний біль, полакіурія, підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв'язок із терапією.

Додаткова інформація щодо окремих компонентів

Небажані реакції, що раніше виникали при застосуванні кожного компонента окремо, можуть бути потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні Ко-Діовану, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.

Частота небажаних реакцій валсартану

З боку системи крові та лімфатичної системи

невідомо: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

невідомо: інші реакції гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.

Порушення обміну речовин, метаболізму

невідомо: підвищення калію у плазмі, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

нечасто: вестибулярне запаморочення (вертиго).

Судинні розлади

невідомо: васкуліт.

Шлунково-кишкові розлади

нечасто: біль у животі.

Розлади гепатобіліарної системи

невідомо: підвищення показників функції печінки.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

невідомо: ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит.

З боку сечовидільної системи

невідомо: ниркова недостатність.

Наступні реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їхнього причинного зв'язку із досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусіт, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Частота небажаних реакцій гідрохлоротіазиду

Гідрохлоротіазид широко використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які містяться у Ко-Діовані ^® . Наступні небажані реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, у вигляді монотерапії:

З обміну речовин, метаболізму

дуже часто: при застосуванні високих доз збільшення рівнів ліпідів крові;

часто: гіпомагніємія, гіперурикемія;

рідко: гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та метаболізму хворих на діабет;

дуже рідко: гіпохлоремічний алкалоз.

З боку системи крові та лімфатичної системи

рідко: тромбоцитопенія, іноді з пурпурою;

дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку;

невідомо: апластична анемія.

З боку імунної системи

дуже рідко: реакції гіперчутливості.

Психічні розлади

рідко: депресія, порушення сну.

Неврологічні розлади

рідко: головний біль, запаморочення, парестезія.

З боку органів зору

нечасто: нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування;

невідомо: гостра закритокутова глаукома.

Кардіальні порушення

рідко: серцева аритмія.

Судинні розлади

часто: постуральна гіпотензія, яка може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

дуже рідко: дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів.

Шлунково-кишкові розлади

часто: втрата апетиту, легка нудота і блювання;

рідко: запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея;

дуже рідко: панкреатит.

З гепатобіліарної системи

рідко: внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

часто: кропив'янка та інші види висипу;

рідко: фотосенсибілізація;

дуже рідко: некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри;

невідомо: мультиформна еритема.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз

часто: імпотенція.

З боку сечовидільної системи

невідомо: гостра ниркова недостатність, ниркові розлади.

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату

невідомо: підвищення температури, втома.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

невідомо: м'язові спазми.

Термін придатності .

3 роки.

Умови зберiгання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у коробці з картону пакувального.

Категорія вiдпуску.

За рецептом.

Виробник.

Новартіс Фарма C.п.А. / Novartis Farma SpA

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Провінчіалє Скіто 131, 80058 м. Торре Аннунциата (провінції Неаполь), Італія /

Via Provinciale Schito 131, 80058 Torre Annunziata (NA), Italy.

Виробник.

Новартіс Фарма Штейн АГ/ Novartis Pharma Stein AG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/ Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.