КОРИПРЕН табл. п/о 10 мг + 10 мг №56

Для медицинского использования препарата

Корифур 10 мг / 10 мг

( Корипен 10 мг / 10 мг )

Место хранения:

Активные вещества: эналаприл; lercanidipine;

1 таблетка содержит анализил Maleate 10 мг (соответствует эналаприину 7,64 мг) и гидрохлоридом Lercanidipine 10 мг (соответствующий Lercanidipine 9,44 мг);

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, гликолят натрия гликолята (тип A), напечатанный (к30), бикарбонат натрия, стеарат магния; Оболочка: карандаш белый 02F29056;

Содержание белого листа 02F29056: Гипромелоза 5Ср (E646), диоксид титана (E171), тальк, Macrooole 6000.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа.

Ингибиторы ACE и блокаторы кальциевых каналов: эналаприл и лерканидипин.

Код АТС С09В В02.

Клинические характеристики.

Индикация.

Essential артериальная гипертония.

Противопоказание.

- повышенная чувствительность к любому активному ингредиенту (эналаприл или лорканидипину) к любому ангиотензиновому ферменту фермента (ACE) или блокатора кальциевого канала дигидропиридина или любого другого компонента этого лекарственного средства.
- Обструкция оттока от левого желудочка, включая стеноз аорты.
- необработанная застойная сердечная недостаточность.
- Нестабильная стенокардия.
- Применение в течение одного месяца после инфаркта миокарда.
- Сильная почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл / мин), вкл. У пациентов, которые находятся в гемодиализе
- тяжелая неудача печени.
- с сопровождающим приемом:
• Сильные ингибиторы Syr3a4;
• циклоспорин;
• Грейпфрутовый сок.
- Наличие в анамнезе ангионевротического отека, связанного с предварительным лечением ингибиторов ACE
- наследственный или идиопатический ангионевротический отек.

Способ применения и доза.

Отылок используется для лечения существенной артериальной гипертензии у пациентов, артериальное давление которых недостаточно контролируется одним эналаприлом 10 мг. Фиксированная комбинация керамифера 10 мг эналаприла / 10 мг Lercanidipine не используется для исходной обработки артериальной гипертонии.

Взрослые: таблетки используются перорально, рекомендуемая доза составляет 1 таблетка один раз в день. Необходимо принять препарат не позднее, чем за 15 минут до еды, желательно утром. Доза забрать индивидуально. Увеличение должно проводиться не более одного раза в 2 недели. Максимальная суточная доза эналаприла должна превышать 40 мг, Lercanidipine - 20 мг (2 таблетки). Этот препарат не должен использоваться одновременно с грейпфрутом или соком грейпфрута.

Пациенты пожилых людей . Доза должна регулироваться с учетом функционального состояния почек и печени пациента. Особый уход необходим в начале лечения.

Дозировка в почечной недостаточности: Coreptive 10 мг эналаприл / 10 мг Leranidipine противопоказан пациентам с тяжелыми расстройствами функции почек (зазор креатинина <30 мл / мин) и пациентов, которые находятся в гемодиализ. Доверие с осторожностью назначать препараты пациентам с нарушением функции почек умеренной или средней степени тяжести. Максимальная суточная доза 1 Крептивный планшет 10 мг EnalaPril / 10 мг Lercanidipine.

Дозировка в печеночной недостаточности. Отылок противопоказан пациентам с тяжелой функцией печени. Необходимо предписывать лекарства с пациентами с нарушением функции печени умеренной или средней степени тяжести.

Неблагоприятные реакции.

Побочные эффекты комбинированного препарата аналогичны тем, которые наблюдаются при использовании одного или другого активного вещества отдельно.

Нежелательные реакции, которые были зарегистрированы во время клинических испытаний, показаны в таблице ниже. Meddra Классы тела и частота возникновения: очень распространенные (> 1/10), распределены (≥1 / 100 до <1/10), ингибированы (≥1 / 1000 до <1/100), редкий (≥1 / / / / 10000 до <1/1000), очень редкий и неизвестный (<1/10000) (не может быть определен имеющимися данными).

Примечание : * Только у 1 пациента

Побочные реакции, относящиеся к активным веществам препарата отдельно.

Эналаприл

Из системы крови и лимфатической системы :

Не открывается: анемия (включая апластические и гемолитические формы);
Редкость: нейтропения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, поражения костного мозга, пангемоцитопения, лимфаденопатия.

Из иммунной системы:

Общие: гиперчувствительность;

Редкий: отек айвы: ангионеротический набухание лица, конечности, губы, язык, голосовые удары и / или крепки, аутоиммунные расстройства.

По метаболизму и пищеванию :

Вовлечено: гипогликемия (особенно у пациентов с сахарным диабетом), анорексия, тошнота, диарея.

Психические расстройства:

Общий: депрессия;

Вовлечено: путаница сознания, сонливость, повышенная усталость, полувоззительное состояние, бессонница, повышенная возбудимость;

Редкие: ненормальные мечты, нарушения сна.

По нервной системе :

Очень распространено: головокружение;

Общий: головная боль;

Вовлечено: парестезия, обморок, нервозность;

Органами видения:

Очень распространено: винтаж.

Из ушей и разрушения лабиринта:

Вовлечено: головокружение, шум уха.

Со стороны сердца:

Обычно: инфаркт миокарда может быть вторичным по отношению к чрезмерной артериальной гипотензии у пациентов с высоким риском, аритмией, стенокардией, тахикардией;

Вовлечено: ускоренное сердцебиение.

Сосудистой системой:

Общие: артериальная гипотензия, обмороки, цереброваскулярные расстройства, возможно, вторичные до чрезмерной артериальной гипотензии с больными к высоким рискам;

Вовлечено: внезапное покраснение лица, ортостатическая гипотензия, артериальная гипотензия;

Редкий: носорогнон.

Эндокринной системой:

Синдром секреции антидиуретического гормона.

Респираторными органами, грудными и средостенными расстройствами:

Очень распространенный: кашель;

Распределен: недопустим;

Вовлечено: Rhinorrehea, фарингорная боль и одышка, хрипота, бронхоспазм / астма;

Редкий: легочный инфильтрат, ринит, аллергический альвеолит / эозинофильная пневмония.

Из желудочно-кишечного тракта:

Очень распространено: тошнота;

Распределение: диарея, боль в животе, изменение вкуса;

Интенсивный: непроходимость кишечника, панкреатит, рвота, диспепсия, запоры, дискомфорт в желудке, сухость во рту, язвенная язва;

Редкий: стоматит, аффинного стоматита, глоссит;

Очень редко: ангионевротический отек кишечника.

Из печени и желчного тракта:

Редкость: печеночная недостаточность, гепатит (гепатоцеллюлярный или холестастический) или некроз печени, холестас (включая желтуху).

Из кожи и подкожных тканей :

Общий: сыпь;

Вовлечено: гипергидроз, зуд, уравнение, алопеция;

Редкий: полиморфная эритема, синдром Стивенс-Джонсона, отксыпающий дерматит, токсичный эпидермальный некрольс, пузырь, пумофиг, покраснение кожи лица.
Симптоматический комплекс, который может включать все или некоторые из следующих симптомов: лихорадку, серозит, васкулит, миалгиа / миозит, артралгию / артрит, положительные анти-ядерные антитела (ANA), повышенная скорость оседания

Эритроциты (ESR), эозинофилия и лейкоцитоз, сыпь, светочувствительность или другие дерматологические проявления, потливость.

Из соединительной ткани и нарушения скелета-м:

Вовлечено: мышечные спазмы.

С стороны почек и мочевыводящих путей:

Вовлечено: почечная недостаточность, почечный урон, протеинурия;

Редкий: Олигурия.

Со стороны гендерных и молочных желез:

неконденсирован: эректильная дисфункция;

Редкий: гинекомастия, импотенция.

Неспецифические нарушения и состояние вклада:

Очень распространено: астения;

Распределен: усталость, боль в груди;

Неудобно: дискомфорт, нарушение вкусовых ощущений, воспаление языка.

Лабораторные показатели:

Общие: увеличение уровня калия и / или креатинина в крови;

Вовлечено: увеличение мочевины в крови, уменьшение натрия в крови;

Редкое: уменьшение гемоглобина, снижение гематокрита, увеличение ферментов печени, увеличение билирубина в крови.

Larkanidipine (монотерапия)

Неблагоприятные реакции наблюдаются примерно в 1,8% пациентов, которые получали лечение.
Неблагоприятные реакции, которые наиболее распространены в контролируемых клинических исследованиях, являются головная боль, головокружение, периферические отеки, тахикардия, ускоренное сердцебиение и кровоток к лицу. Каждая из вышеупомянутых реакций наблюдается менее 1% пациентов

Из иммунной системы:

Очень редко: гиперчувствительность.

Психические расстройства:

Редкий: сонливость.

По нервной системе:

Вовлечено: головная боль, головокружение.

Со стороны сердца:

Вовлечено: тахикардия, ускоренное сердцебиение;

Редкий: стенокардия.

Сосудистой системой:

Вовлечено: внезапное покраснение лица;

Очень редко: обморок.

Из желудочно-кишечного тракта:

Редкий: тошнота, деспиция, диарея, боли в животе, рвота.

Из кожи и подкожных тканей :

Редкий: сыпь.

Из соединительной ткани и нарушения скелета-м:

Редкий: Myalgia.

С стороны почек и мочевыводящих путей:

Редкий: Полюрия.

Неспецифические нарушения и состояние вклада:

Не осужден: периферические отеки;

Редкий: астения, усталость.

В спонтанных отчетах такие очень редкие побочные эффекты (<1/10000) были указаны: гипертрофия десных десен, обратимое увеличение уровня сывороточного уровня печени трансаминаз, артериальная гипотензия, частое мочеиспускание и боль в груди.

Передозировка.

До сих пор случаи передозировки коррелина не сообщались. Наиболее вероятными симптомами передозировки являются: артериальная гипотензия, брадикардия, рефлекторная тахикардия, ударный, ступор, баланс электролита и почечная недостаточность, ишемия миокарда, кардиогенный шок, сонливость.

Передозировка терапии.

Лечение в основном направлено на устранение активных агентов и восстановление стабильного сердечно-сосудистого состояния. После устного приема показана обильная мытье желудка.

Случаи аналогии передозировки.
Только ограниченные данные доступны на передозировке EnalaPril у людей.

Симптомы передозировки.

Симптомы передозировки, известны на сегодняшний день - выраженная артериальная гипотензия (начинается через шесть часов после получения препарата), которая сопровождает блокаду системы ренин-ангиотензина и ступоров. Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов ACE, могут включать возмущения гемодинамики, баланс электролита, почечную недостаточность, гипервентиляцию, тахикардию, ускоренное сердцебиение, брадикардию, головокружение, почувствовали страх и кашель. Уровень эналаприла в сыворотке крови составляет 100 и в 200 раз выше, чем обычно наблюдается после терапевтической дозы, согласно 300 мг, соответственно, 300 мг и 440 мг эналаприла.

Лечение .
Рекомендуемое лечение после передозировки представляет собой внутривенную инфузию физиологического решения. При необходимости приспособленность ангиотензина II. Если существует артериальная гипотензия, пациент должен быть размещен в положении как шоки, симптоматическое лечение. Если бы препарат был принят недавно, следует принимать меры для устранения эналаприлама (рвота, полоскания желудка, агрессивных агентов приема или сульфата натрия). Эналаприл можно удалить из крови пациента по гемодиализе. Показатели жизненно важных функций, электролитов и сыворотки креатинина постоянно контролируются.

Случаи передозировки Larkanidipine.
Симптомы.

Как и в случаях другими дигидропирининами, передозировка Larkanidipine может вызвать чрезмерную периферическую вазодилацию с заметной артериальной гипотензией и рефлекторной тахикардией. Здесь было отмечено три случая передозировки (150 мг, 280 мг и 800 мг лерканидипина при попытке реализации самоубийства). Пациенты регистрировали сонливость, кардиогенный шок с тяжелой ишемией миокарда и незначительной почечной недостаточности, рвоту и артериальной гипотензией.
Лечение :
В приведенных выше случаях лечение состояло в соответствии с: мытье желудка; высокая доза катехоламинов, фуросемида, сбор и парентеральных плазменных замене; Активированный уголь, слабительные и внутривенные дофамин. В случае тяжелой артериальной гипотензии, брадикардии и потери сознания

Полезная атропинатерапия вводила внутривенно для противодействия брадикардии. Учитывая длительный фармакологический эффект Larkanidipine, условие пациента, которое получило чрезмерную дозу, должно контролироваться не менее 24 часов. Нет информации о эффективности диализа. Поскольку препарат обладает высокой липофильнойностью, очень маловероятно, что уровень содержания Larkanidipine в плазме крови был доказательством продолжения фазы риска. Диализ неэффективна.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Во время беременности и кормления грудью использование гофра противопоказано.

Женщины репродуктивного возраста должны применяться соответствующие агенты контрацепции во время лечения корректировкой.

Фертильность
Отмечены консолидированные биохимические изменения в главе сперматозоидов, которые могут нарушать оплодотворение у некоторых пациентов, подвергающихся лечению блокаторов кальциевых каналов. В тех случаях, когда повторное оплодотворение in vitro было неудачным, и когда нет других объяснений, возможная причина блокаторов кальциевых каналов считается

Дети.

Эффективность и безопасность коррелята для лечения детей не установлены. Препарат не применяется в педиатрической практике.

Особенности приложения.

Симптоматическая гипотензия

Это необходимо для особого тщательного контроля при получении EnalaPril:
- С тяжелой артериальной гипотензией с систолическим давлением ниже 90 мм. Искусство.;
- с декомпенсированной сердечной недостаточностью.

У пациентов с неосложненной гипертонией симптоматическая гипотензия - явление редко. У пациентов с артериальной гипертензией, получавшей эналаприл, при этом наблюдается симптоматическая гипотензия, в том смысле, что они снижали объем циркулирующей крови, например, в результате терапии с диуретическими агентами, неупорядоченной диетой, диализом, диареей или рвотой. У пациентов с сердечной недостаточностью (связанным или не связанным с почечной недостаточностью) наблюдается симптоматическая гипотензия. Симптоматическая гипотензия, вероятно, возможна у тех пациентов с тяжелой степенью сердечной недостаточности, которая наблюдается при использовании высоких доз диуретики петли, гипонатриемии или нарушения функции почек. У этих пациентов терапия должна начинаться под контроль врача, и пациенты должны четко придерживаться режима лечения каждый раз, когда доза эналаприла и / или диуретических агентов изменяется. Подобные оговорки необходимы для пациентов с ишемическими заболеваниями сердца или цереброваскулярными заболеваниями, в которых чрезмерное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
В случае артериальной гипотензии пациент должен быть размещен на спине и, при необходимости, ввести внутривенный изотонический раствор в форме инфузии. Переходная гипотензивная реакция не является противопоказанием к дальнейшему назначению препарата в соответствующей дозировке, когда артериальное давление увеличится после физического увеличения объема циркулирующей крови. У некоторых пациентов с сердечной недостаточностью с нормальными или низкими уровнями артериального давления при введении эналаприла можно наблюдать дополнительное снижение всего артериального давления. Этот эффект может быть предоставлен и, как правило, не является причиной отмены лечения. Если гипотензия артерии становится симптоматической, может потребоваться уменьшить дозу и / или аннулирование диуретических агентов и / или эналаприла.

Синдром слабости узла SISUS

С осторожностью следует назначить наркотиками пациентам с синдромом слабости узла синуса (если только имплантированный драйвер ритма).

Дисфункция левого желудочка и ишемическая болезнь сердца

Несмотря на то, что в контролируемых исследованиях гемодинамика не нашел нарушения функции желудочков, необходимо использовать препарат при лечении пациентов с дисфункцией левой желудочке. Вірогідно, що застосування деяких дигідропіридинів короткої дії може асоціюватися з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, необхідно проявляти обережність застосування пацієнтам. У рідкіснісних випадках деякі застосування деяких дигідропіридинів може спричинити прекордіальний біль або стенокардію. Дуже рідко пацієнти з попередньою стенокардією можуть відчувати підвищення частоти, тривалості або тяжкості таких нападів. Можуть спостерігатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Застосування при порушенні функції нирок

Коріпрен 10 мг еналаприлу/10мг лерканідипіну протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.) і пацієнтам , які знаходяться на гемодіалізі. Особлива обережність потрібна при призначенні еналаприлу пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції нирок. Постійний моніторинг калію та креатиніну в сироватці крові під час лікування еналаприлом є частиною медичної допомоги цим пацієнтам. Повідомлення про ниркову недостатність, пов'язану з застосуванням еналаприлу, стосувалися, головним чином, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. У разі своєчасної діагностики та відповідного лікування ниркова недостатність, спричинена застосуванням еналаприлу, є оборотною. У деяких пацієнтів з артеіальною гіпертензією без попереднього захворювання нирок поєднання еналаприлу з діуретичним засобом може спричинити підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові. Може знадобитися зниження дози еналаприлу і/або відміна діуретичного препарату.

У таких випадках слід враховувати можливість стенозу ниркової артерії.
Реноваскулярна гіпертензія

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності при терапії інгібіторами АПФ. Таким пацієнтам лікування слід починати під безпосереднім медичним контролем з низьких доз і обережно змінювати дози. Функцію нирок потрібно оцінювати на початку лікування й чітко контролювати під час лікування.

Ниркова трансплантація

Немає досвіду застосування лерканідипіну або еналаприлу у пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок. Отже, лікування цих пацієнтів Коріпреном не рекомендується

Печінкова недостатність

Гіпотензивний ефект лерканідипіну може посилюватися у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Зрідка при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, який починається холестатичною жовтяницею і прогресує до раптового і такого, що швидко розвивається, некрозу печінки (іноді летального). Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких розвинулася жовтяниця або помітно підвищилися печінкові ферменти при прийомі інгібіторів АПФ, повинні припинити прийом інгібіторів АПФ і їм необхідно призначити відповідне лікування.

Нейтропенія / агранулоцитоз

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігається нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. Нейтропенія з'являється в рідкіснісних випадках у пацієнтів з нормальною нирковою функцією і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із судинним колагенозом, які приймають імунодепресивні засоби, алопуринол, прокаїнамід, або при наявності декількох з цих факторів ризику, особливо при попередньому порушенні функції нирок. У деяких з цих пацієнтів спостерігаються серйозні інфекції, які іноді не реагують на інтенсивне застосування антибіотиків. При застосуванні еналаприлу у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати лейкоцитарну формулу, а хворих слід проінструктувати щодо необхідності повідомляти свого лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Повідомлялось про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) з поширенням на обличчя, кінцівки, губи, язик, голосові щілини і/або гортань у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл. Це може трапитися в будь-який час лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу. Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем до виписки зі стаціонару для того щоб переконатися, що симптоми повністю зникли. У випадках обмеження місць прояви симптомів, а саме у разі припухлості обличчя і губ, симптоми, як правило, проходять без лікування. Однак, застосування антигістамінних препаратів є корисними для послаблення цих симптомів. Ангіоневротичний набряк, що поширився на гортань, може стати летальним. Коли уражені язик, голосові щілини або гортань і стає ймовірною можливість обструкція дихальних шляхів, необхідно невідкладно призначати відповідне лікування (наприклад підшкірне введення адреналіну [розведення 1:1000]) та/або вжити заходів, що забезпечують надходження повітря в дихальні шляхи. Згідно з повідомленнями, при прийомі інгібіторів АПФ частота виникнення набряку Квінке у пацієнтів з чорним кольором шкіри набагато вища порівняно з пацієнтами, які мають світлий колір шкіри. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоневротичний набряк не пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, може бути набагато більший ризик розвитку ангіоневротичного набряку, якщо вони отримують інгібітор АПФ.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих.

Анафілактичні реакції, що загрожують життю, трапляються рідко під час десенсибілізаційної терапії, спрямованої проти отрут для комах і супутнього застосування інгібітору АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактичні реакції під час ЛНП аферезу

Анафілактичні реакції, що загрожують життю, рідко трапляються при аферезі ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням сульфату декстрану та супутнім застосуванням інгібітора АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітора АПФ перед кожним аферезом.

У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад AN 69 ®) і застосовували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель
У зв'язку із застосуванням інгібіторів АПФ виникає кашель. Як правило, це сухий і стійкий кашель, який зникає після відміни терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, потрібно також враховувати при диференційованому діагнозі кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

У пацієнтів, які зазнали великого хірургічного втручання або анестезії при прийомі засобів, що знижують артеріальний тиск, еналаприл інгібує утворення ангіотензину II, що може призвести до компенсаторної секреції реніну. Якщо артеріальна гіпотензія розвивається в результаті цього механізму, її можна усунути фізичним збільшенням обсягу циркулюючої крові.

Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи еналаприл, спостерігається підвищення сироваткового калію. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: ниркова недостатність, цукровий діабет, супутнє лікування калієвмісних діуретичними засобами, добавками калію або при прийми калійвмісних солей, супутнє лікування іншими препаратами, що спричиняють підвищення показників сироваткового калію (наприклад гепарином). Якщо має місце супутнє застосування одного з вищезазначених речовин, потрібно проводити регулярний моніторинг сироваткового калію.

Етнічні відмінності

Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, еналаприл, безсумнівно, є менш ефективним для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроідної раси порівняно з пацієнтами європеоідної раси, мабуть, через рівні реніну в плазмі, які часто в популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроідної раси набагато нижчі.

Лактоза
Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або синдромом недостатності всмоктування глюкози-галактози не слід призначати Коріпрен.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, м'язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість, нечіткість зору, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гіпотензивний ефект Коріпрену може бути потенційований іншими лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, такими як діуретичні засоби, β-блокатори, α-блокатори тощо.

Крім того, спостерігаються нищезазначені взаємодії з діючими речовинами, що входять до складу комбінованого продукту.

Комбінації, які не рекомендуються

Еналаприлу малеат

Гіперкаліємії можуть сприяти деякі активні речовини або терапевтичні класи: солі калію, калійзберігаючі діуретичні засоби, інгібітори АПФ, інгібітори ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (з низькою молекулярною масою або нефракціоновані), циклоспорин і такролімус, триметоприм.

Калійзберігаючі діуретичні лікарські засоби або калієві добавки

Інгібітори АПФ знижують втрату калію, спричинену діуретичними засобами. Калійзберігаючі діуретичні засоби (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), калієві добавки або речовини, які містять солі калію, можуть призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Якщо має місце супутнє їх застосування при вираженій гіпокаліємії, його слід здійснювати з обережністю і при частому моніторингу сироваткового калію.

Літій
Під час супутнього введення літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрації сироваткового літію і збільшення токсичних ефектів. Супутнє застосування тіазидних діуретичних засобів може збільшувати концентрації сироваткового літію і, отже, збільшувати ризик літієвої токсичності при застосуванні з інгібіторами АПФ. Тому застосування еналаприлу з літієм не рекомендується, але якщо спільне застосування необхідне, рівні сироваткового літію повинні перебувати під суворим моніторингом.

Естрамустин
Існує ризик підвищення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк.

Лерканідипіну гідрохлорид

Інгібітори СYР3А4

Оскільи лерканідипін метаболізується ферментом СYР3А4 при одночасному введенні інгібіторів і стимуляторів СYР3А4, при метаболізмі та екскреції лерканідипіну може спостерігатися взаємодія. Поєднання лерканідипіну і сильного інгібітору СYР3А4 (наприклад кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, еритроміцину, тролеандоміцину) протипоказано. Дослідження взаємодії з кетоконазолом, сильним інгібітором СYР3А4, показало помітне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі (15-разове підвищення площі під кривою «концентрація-час» препарату (AUC), і 8-разове підвищення С _max евтомеру S-лерканідипіну).

Циклоспорин
Циклоспорин і лерканідипін не слід застосовуватися разом. Після спільного призначення цих лікарських засобів спостерігається підвищення концентрацій у плазмі обох препаратів. Дослідження не виявили змін у рівнях плазмового лерканідипіну у здорових добровольців, коли циклоспорин застосовували через 3 години після прийому лерканідипіну, але AUC циклоспорину збільшувалася до 27 %. Спільне введення лерканідипіну з циклоспорином призводило до підвищення у 3 рази рівня лерканідипіну в плазмі крові і підвищення AUC циклоспорину на 21 %.

Грейпфрутовий сік

Лерканідипін не слід приймати з соком грейпфрутів (дивіться розділ «Противоказання»).
Як і у випадку з іншими дигідропіридинами, метаболізм лерканідипіну можна інгібувати шляхом вживання грейпфрутового соку, що призводить до підвищення системної доступності лерканідипіну і підвищення гіпотензивного ефекту.

Комбінації, що потребують обережного призначення

Еналаприлу малеат

Протидіабетичні засоби

В ході епідеміологічних досліджень зроблено припущення, що введення інгібіторів АПФ і протидіабетичних препаратів (інсуліну, оральних протидіабетичних препаратів) може призвести до зниження рівня глюкози в крові та ризику гіпоглікемії. Ці випадки, можливо, частково спостерігаються в перші тижні спільного застосування вищезазначених препаратів і у пацієнтів з нирковими порушеннями.

Діуретичні засоби (тіазиди або петльові діуретичні засоби)

Попереднє лікування високими дозами діуретичних засобів може призвести до зниження обсягу циркулюючої крові і ризику артеріальної гіпотензії в разі початку

лікування еналаприлом. Гіпотензивні ефекти можна знизити, якщо відмінити діуретичні засобіи, відкоригувати зниження обсягу циркулюючої крові, призначити солі або починати терапію з низької дози еналаприлу.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

Тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами може знижувати антигіпертензивний ефект інгібітору АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ, які чинять додаткову дію на підвищення сироваткового калію, можуть призвести до погіршення функції нирок. Це зазвичай оборотно. У рідкіснісних випадках може спостерігатися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушенням ниркової функції, таких як літні або зневоднені пацієнти.

Баклофен
При спільному застосуванні спостерігається підвищення гіпотензивного ефекту. Моніторинг артеріального тиску і корекцію антигіпертензивної дози проводять за потребою.
Циклоспорин
Циклоспорин підвищує ризик гіперкаліємії при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ.
Алкоголь
Алкоголь посилює гіпотензивний ефект при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Лерканідипіну гідрохлорид

Алкоголь
Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може потенціювати ефект судинорозширювальних гіпотензивних засобів.

Субстрати СYР3А4

Необхідно дотримуватися обережності при спільному призначенні лерканідипіну з іншими субстратами СYР3А4, такими як терфенадин, астемізол, протиаритмічні засоби III класу (наприклад аміодарон, хінідин).

Стимулятори СYР3А

До спільного застосування лерканідипіну зі стимуляторами СYР3А4, такими як протисудомні засоби (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, слід підходити обережно, тому що гіпотензивний ефект лерканідипіну може бути знижений. Тому в таких випадках моніторинг артеріального тиску потрібно здійснювати набагато частіше звичайного.
Дигоксин
Спільне застосування 20 мг лерканідипіну у пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування бета-метилдигоксином, не виявило випадків фармакокінетичної взаємодії. Здорові добровольці, які одержували терапію дигоксином, після введення 20 мг лерканідипіну демонстрували середнє підвищення Смакс дигоксину на 33 %, тоді як ні AUC, ні нирковий кліренс не мали значних змін. Пацієнти при спільному призначенні дигоксину повинні перебувати під суворим контролем щодо клінічних ознак дигоксинової інтоксикації.

Комбінації, які потрібно враховувати

Еналаприлу малеат

Аміфостин
При спільному застосуванні спостерігається підвищення гіпотензивного ефекту.
Трициклічні антидепресанти/нейролептичні засоби/анестезуючі засоби/наркотики
Супутнє призначення деяких знеболюючихвальних засобів, трициклічних антидепресантів та нейролептичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Кортикостероїди, тетракосактид (системні) (за винятком гідрокортизону, який використовують при замісній терапії хвороби Аддісона)

При спільному застосуванні спостерігається зниження гіпотензивного ефекту (кортикостероїд-індукована сіль/затримка води в організмі).

Інші гіпотензивні засоби

Супутнє введення з іншими гіпотензивними засобами може призвести до підвищення гіпотензивного ефекту еналаприлу. Супутнє застосування глицерил тринітрату (нітрогліцерину) та інших нітратів або інших судинорозширювальних засобів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Алопуринол, цитостатичні або імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід

Супутнє введення вищевказаних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення ризику лейкопенії.

Антациди
Антацидні засоби призводять до зниження біологічної доступності інгібіторів АПФ.

Симпатоміметичні засоби

Симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Можливе зниження ефекту амінів, що підвищують артеріальний тиск (наприклад адреналіну).

Ацетилсаліцилова кислота і тромболітичні засоби

Еналаприл можна одночасно застосовувати з ацетилсаліциловою кислотою (у відповідній дозі для серцево-судинної профілактики) і тромболітичними засобами.

Препарати золота

Нітритні реакції (симптоми, які включають прилив крові до обличчя, блювання, нудоту і артеріальну гіпотензію) рідко спостерігаються у пацієнтів, які проходять лікування ін'єкціями препаратів золота (натрію ауротіомалат) і супутньою терапією з інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл.

Лерканідипіну гідрохлорид

Мідазолам
У добровольців літнього віку спільний прийом орального мідазоламу в дозі 20 мг підвищує абсорбцію ларканідипіну (майже до 40 %) і знижує швидкість його абсорбції (t _max було знижено від 1,75 до 3 годин). Змін у концентраціях мідазоламу не спостерігалося.
Метопролол
При спільному призначенні лерканідипіну і метопрололу (β-блокатора, що елімінується переважно печінкою) біодотупность метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну знижувалася до 50 %. Цей ефект може бути наслідком зниження кровотоку в печінці, спричиненого β-блокаторами, і, отже, це може також відбуватися з іншими препаратами цього класу. Однак лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з блокаторами бета-адренергічних рецепторів.
Циметидин
Спільне призначення циметидину в дозі 800 мг на день не спричиняє значних модифікацій рівня лерканідипіну в плазмі, але необхідна особлива обережність при призначенні в набагато більших дозах, оскільки біодоступність лерканідипіну і, отже, його гіпотензивний ефект можуть підвищуватися.

Флуоксетин
Дослідження взаємодії з флуоксетином (як інгібітора СYР2D6 і СYР3А4), яке проводили за участю здорових волонтерів у віці 65 ± 7 років (середній вік ± стандартне відхилення), не виявило клінічно значимої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.
Симвастатин
Коли лерканідипін в дозі 20 мг повторно спільно призначали з 40 мг симвастатину, AUC лерканідипіну змінювалася незначно, тоді як AUC симвастатину підвищувалася до 56 % і AUC його основного активного метаболіту, β-гідроксикислоти - до 28 %. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії, якщо лерканідипін приймають вранці, а симвастатин - ввечері, як показано для лікарських засобів цієї групи.

Варфарин
Спільне призначення лерканідипіну в дозі 20 мг натще здоровим волонтерам не змінювало фармакокінетики варфарину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Еналаприлу малеат – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідне двох амінокислот - L-аланінової і L-піролідин-α-карбонової. Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) є пептидилдипептидазою, яка каталізує перетворення ангіотензину I у вазопресорний агент ангіотензину II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину II в плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку виділення реніну) та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ є ідентичним кіназі II, еналаприл може також інгібувати деградацію брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Однак, роль цього механізму в терапевтичних ефектах еналаприлу все ще є не вивченою.

Незважаючи на те, що до механізму, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, головним чином, відносять супресію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл є гіпотензивним навіть для пацієнтів з низькими рівнями реніну. Призначення еналаприлу знижує артеріальний тиск без значного підвищення частоти серцевих скорочень у гіпертензивних пацієнтів, які знаходяться і в положенні лежачи на спині і в положенні стоячи. Симптоматична постуральна артеріальна гіпотензія - рідкісне явище. У деяких пацієнтів вона може потребувати кількох тижнів лікування для досягнення оптимального контролю артеріального тиску. Раптова відміна еналаприлу не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску.

Ефективне інгібування активності АПФ відбувається зазвичай через 2-4 години після орального прийому однієї дози еналаприлу. Початок гіпотензивної дії, як правило, спостерігався через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому. Тривалість дії дозозалежна, але при рекомендованих дозах гіпотонічний і гемодинамічний ефекти тривали щонайменше 24 години.

Після прийому еналаприлу нирковий кровотік підвищується, в той час як швидкість гломерулярної фільтрації залишається без змін. Ознак затримки натрію або води не спостерігається. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до лікування швидкість гломерулярної фільтрації, як правило, підвищується.
Після прийому еналаприлу в ході короткострокових досліджень у хворих на цукровий діабет та пацієнтів без діабету з захворюванням нирок спостерігалося зниження альбумінурії та екскреції з сечею IgG і загального білка.

Діти.

Застосування препарату дітям віком до 16 років з артеіальною гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібною до такої у дорослих. Пацієнтам з массою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625, 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше - 0,625, 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу 1 раз на добу знижував нижнє значення артеріального тиску залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

Лерканідипін є антагоністом кальцію дигідропіридинової групи та інгібує трансмембранне надходження кальцію до серцевого м'язу і гладких м'язів. Механізм гіпотензивної дії заснований на безпосередній релаксаційній дії на судинні гладкі м'язи, що, таким чином, знижує загальну периферичну резистентність. Завдяки високому коефіцієнту мембранного поділу лерканідипін чинить пролонговану гіпотонічну дію і не виявляє негативних міотропних ефектів внаслідок його високої судинної селективності.
Оскільки вазодилатація, що продукується лерканідипіном, починається поступово, гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією рідко спостерігається у гіпертензивних пацієнтів.
Як і у випадках з іншими асиметрічними 1,4-дигідропіридинами, гіпотонічна активність лерканідипіну, головним чином, є наслідком його (S)-енантіомеру.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні взаємодії при супутньому призначенні еналаприлу та лерканідипіну не спостерігалися.

Фармакокінетика еналаприлу

Абсорбція. Еналаприл швидко абсорбується з піком сироваткових концентрацій, які спостерігаються в межах однієї години. Наявність їжі в шлунково-кишковому тракті на абсорбцію еналаприлу не впливає. Після абсорбції еналаприл швидко і екстенсивно гідролізується в еналаприлат - сильний інгібітор АПФ. Пік сироваткової концентрації еналаприлату спостерігається через 3-4 години після перорального прийому дози еналаприлу малеату. Ефективний напіврозпад для акумулювання еналаприлу досягається шляхом подальшого застосування еналаприлату через чотири дні після лікування.

Розподіл. При надграничних концентраціях, які є терапевтично значущими, відбувається зв'язування еналаприлу з білками людської плазми, яке не перевищує 60 % Метаболізм : Крім конверсії в еналаприлат, даних про значний метаболізм еналаприлу немає.
Виведення . Екскреція еналаприлату в основному здійснюється нирками. Основними компонентами сечі є еналаприлат, що нараховує приблизно 40 % дози, і еналаприл, що не піддався трансформації або метаболізму (приблизно 20 %).

Профіль концентрації еналаприлату в плазмі крові має тривалу кінцеву фазу, що вірогідно, зумовлене вивільненням еналапрлату, який пов'язаний із АПФ. У осіб з нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлу досягається на 4-й день від початку прийому еналаприлу. Період напіввиведення (Т ¹ / ₂ ) еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо складає 11 годин.

Фармакокінетика лерканідипіну

Абсорбція: Лерканідипін повністю абсорбується після перорального прийому, а пікові рівні в плазмі досягаються приблизно через 1.5-3 години. Два енантіомеру лерканідипіну показали ідентичні профілі рівнів у плазмі крові: час пікової концентрації у плазмі є ідентичним; і як пікова концентрація в плазмі, так і AUC, в середньому в 1.2 рази вище для (S)-енантіомеру. Елімінація напіврозпаду двох енантіомерів в основному однакова. In vivo не спостерігається взаємозамінності двох енантіомерів.
Внаслідок вираженого метаболізму першого проходження, абсолютна біодоступність орального лерканідипіну в умовах без голодування становить приблизно 10 %. Однак, біодоступність при прийомі здоровими волонтерами в умовах голодування знижується до 1/3 від вищевказаного значення. Оральна доступність лерканідипіну підвищується в 4 рази при прийомі його через 2 години після прийому їжі з високим вмістом жиру. Отже, препарат потрібно призначати до прийому їжі.
Розподіл . Розподіл із плазми в тканини і органи є швидким та екстенсивним.
Ступінь спорідненості білків плазми з лерканідипіном перевищує 98 %. Оскільки рівні білка знижені у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою дисфункцією, вміст вільних фракцій лерканідипіну може бути вищий.

Метаболізм. Леркандипін екстенсивно метаболізується СYР3А4; жодних продуктів метаболізму не виявляється ні в сечі, ні у фекаліях. Переважно лерканідипін перетворюється в неактивні метаболіти і приблизно 50 % дози екскретується з сечею.
Експерименти in vitro з людськими мікросомами печінки показали, що лерканідипін демонструє незначне інгібування двох ферментів СYР3А4 і СYР2А6 при концентраціях в 160 і 40 разів вищих, ніж пікові рівні в плазмі, які досягаються після прийому дози 20 мг. Крім того, вивчення взаємодії у людей показало, що лерканідипін не модифікує плазмові рівні мідазоламу (типового субстрату СYР3А4) або метопрололу (типового субстрату СYР2А6); крім того, в терапевтичних дозах при прийомі лерканідипіну біотрансформація препаратів, які метаболізуються СYР3А4 або СYР2А6, мабуть інгібувати не буде.

Виведення . Елімінація, головним чином, здійснюється шляхом біотрансформації.
Середній час термінальної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин і внаслідок високої спорідненості ліпідними мембранами, терапевтична активність триває протягом 24 годин. Після повторного прийому кумуляція не спостерігається.

Лінійність/нелінійність . Пероральний прийом лерканідипіну призводить до плазмових рівнів, які не прямо пропорційні дозі (не лінійна кінетика). Після 10, 20 або 40 мг пікові концентрації в плазмі були в співвідношенні 1:3:8, а площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» в плазмі - у співвідношенні 1:4:18, передбачають прогресивну насиченість ефекту первинного проходження через печінку. Відповідно доступність підвищується зі збільшенням дози.

Додаткова інформація про спеціальні популяції. Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів зі слабкою до помірної нирковою дисфункцією або печінковим порушенням від слабкого до помірного є подібною до таких, що спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Пацієнти з тяжкою нирковою дисфункцією або пацієнти, які залежать від діалізу, продемонстрували більш високі концентрації препарату (приблизно 70 %). У пацієнтів з помірним і тяжким ураженням печінки системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, підвищена внаслідок нормального екстенсивного метаболізму препарату в печінці.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання .

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи при температурі не вище 25 ⁰ С.

Зберігати у недоступному для дітей місці поза їх полем зору.

Упаковка .

По 14 таблеток у блістері. По 1,2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія.

Recordati Industria Chimica e Farmaceutica SpA, Italy.

Місцезнаходження.

Віа М. Чівіталі 1, 20148 Мілан, Італія.

Via M. Civitali 1, 20148 Milan, Italy.