ЛЕВОФЛОКСАЦИН табл. п/о 250 мг №10

Левофлоксацин

( Левофлоксацин )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 256,23 мг левофлоксацина гемигидрата, эквивалентного 250 мг левофлоксацина;

1 таблетка содержит 512,46 мг левофлоксацина гемигидрата эквивалентного 500 мг левофлоксацином;

Вспомогательные вещества: гипромелоза, кросс-отчет, микрокристаллическая целлюлоза, стеарилфумарат натрия, полиэтиленгликоль 6000, тальк, железный красный (E 172), оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.

Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы, покрытой оболочкой, от светло-розового до светло-коричневого цвета с розовым тенью, верхней и нижней поверхностью которого выпуклый.

На лупу в увеличительное стекло находится светло-желтый или желтовато-белый цвет, окруженный твердым слоем.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Фторхинолоны. Левофлоксацин.

ATH ATH J01M A12.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Левофлоксацин представляет собой синтетический антибактериальный агент из группы фторохинолонов, представляет собой S (-) энантиомером рацемической смеси оторсикацина лекарственного средства.

Механизм действия. Левофлоксацин как антибактериальный препарат из группы фторхинолонов действует на комплексе ДНК-Граз и топоизомеразу IV.

Фармакокинетика / фармакодинамика соотношения. Степень бактериальной активности левофлоксацина зависит от соотношения максимальной концентрации (S MAX) крови (S _MAX ) или области под фармакокинетической кривой (AUC) и минимальной ингибирующей (подавляющей) концентрацией (MIC (MK)).

Механизм сопротивления. Основной механизм сопротивления является следствием мутаций в генах
Гир-а. In vitro есть перекрестное сопротивление левофлоксацином и другими фторхинолонами. Из-за механизма действия, обычно отсутствует перекресткость между левофлоксацином и другими классами антибактериальных агентов.

Антибактериальный спектр

Распространенность сопротивления может варьироваться географически и со временем для выбранных видов желательно получить локальную информацию о сопротивлении, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости вы должны искать специалиста, когда локальная распространенность сопротивления состоит в том, что утилита агента, по крайней мере, в некоторых типах инфекций сомнительна.

* Клиническая эффективность была продемонстрирована для чувствительных изолятов в утвержденных клинических показаниях.

** Естественная промежуточная чувствительность.

Другие данные

Больничные инфекции, вызванные с . Aeruginosa может потребовать комбинированной терапии.

Фармакокинетика.

Поглощение.

Левофлоксацин в пероральном введении быстро и почти полностью поглощен, в то время как пиковые концентрации в плазме крови достигаются в течение 1 часа. Абсолютная биодоступность составляет примерно на 100%.

Еда почти не влияет на поглощение левофлоксацина.

Распределение.

Приблизительно 30-40% левофлоксацина связывается с белком в сыворотке крови. Совокупное влияние многократного приема левофлоксацина при нанесении 500 мг 1 раз в день практически отсутствует. Существует небольшое, но предсказуемый эффект кумуляции после получения доз от 500 мг два раза в день. Устойчивое состояние достигается в течение 3 дней.

Проникновение в ткани и жидкость организма

Проникновение в слизистую оболочку бронхов, бронхиальный секрет тканей легких (BSTL). Максимальная концентрация левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и бронхиальной секреции легких после приема 500 мг перорально составила 8,3 мкг / г и 10,8 мкг / мл соответственно. Эти показатели были достигнуты в течение 1 часа после получения препарата.

Проникновение в ткань легких. Максимальные концентрации левофлоксацина в тканях легких после получения 500 мг перорально составили около 11,3 мкг / г и были достигнуты через 4-6 часов после получения препарата. Концентрация в легких превышает такие в плазме крови.

Проникновение в содержание желчного пузыря. Максимальные концентрации левофлоксацина
4-6,7 мкг / мл в содержании желчного мочевого пузыря достигли через 2-4 часа после приема препарата после 3 дней после получения препарата при дозах 500 мг 1 или два раза в день соответственно.

Проникновение в мосбросскуносный (спинальная) жидкость. Левофлоксацин плохо проникает в спинномозговую жидкость.

Проникновение в ткань простаты. После устного введения 500 мг левофлоксацина
1 раз в день в течение 3 дней средняя концентрация в ткани простаты достигла 8,7 мкг / г,
8,2 мкг / г и 2 мкг / г, соответственно 2 часа, 6 часов и 24 часа; Средняя простатная / плазменная коэффициент концентрации составлял 1,84.

Концентрация в моче. Средняя концентрация в моче через 8-12 часов после одной дозы 150 мг или 300 мг или 500 мг левофлоксацина составила 44 мг / л, 91 мг / л и 200 мг / л соответственно.

Биотрансформация.

Левофлоксацин метаболизируется до очень незначительной степени, метаболиты - дисметилнофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% от количества препарата, выделенного мочой. Левофлоксацин стереохимически стабилен и не подвержен инверсии хиральной структуры.

Разведение.

После орального и внутривенного введения левофлоксацин происходит из плазмы крови относительно медленно (период полураспада составляет 6-8 часов). Выход обычно является почечной (более 85% введенной дозы). Не существует существенного различия в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения, указывая на то, что эти пути (оральные и внутривенные) являются взаимозаменяемыми.

Линейность.

Левофлоксацин имеет линейную фармакокинетику в диапазоне 50-600 мг.

Пациенты с почечной недостаточностью.

Фармакокинетика левофлоксацина влияет на почечную недостаточность. При одновременном уменьшении функции почек, почечная вывод и очистка креатинина уменьшаются, а полурасхождение увеличивается, как видно из таблицы ниже:

Пациенты пожилых людей.

Не существует существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пожилых пациентов, за исключением различий, связанных с зазором креатинина.

Гендерные различия.

Отдельный анализ пациентов с женщинами и мужчинами продемонстрировал незначительные различия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Нет доказательств того, что эти гендерные различия являются клинически значимыми.

Клинические характеристики.

Индикация.

Взрослый с легкими инфекциями или умеренной тяжестью. Препарат предназначен для лечения таких инфекций, вызванных чувствительными к микроорганизмам левофлоксацина: острые синтезы, обострение хронического бронхита, пневмонии, сложных и несложных инфекций мочевыводящих путей (включая пиелонефрит), кожные инфекции и мягкие Ткани, хронический бактериальный простатит.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к левофотлоксацину, другие хинолоны или к любому из вспомогательных веществ препарата.

Эпилепсия.

Неблагоприятные реакции из сухожилий после предварительного применения хинолонов.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других препаратов для левофлоксацина.

Зелезные соли, соли цинка, антациды, содержащие магний или алюминий, диданозин.

Поглощение левофлоксацина значительно уменьшается путем использования солей железа, магния или алюминиевых антацидов или дидозина (это относится только к дидозине дидозина с алюминиевыми или магниевыми буферными агентами) одновременно с препаратом. Одновременное использование фторхинолонов и мультивитаминовных препаратов, содержащих цинк, снижает их поглощение после перорального введения. Не рекомендуется применять препараты, которые содержат двухвалентные или трехвалентные катионы, такие как соли железа, соли цинка, магниевые или алюминиевые антациды или диданозин (это относится только к диданиному дидзину с алюминиевыми или магниевыми буферными агентами), в течение 2 часов до или после подготовки приема (см. Раздел «Способ применения и доза»). Соли кальция оказывают минимальное воздействие на поглощение левофлоксацина после перорального введения.

Сукралфат .

Биодоступность таблеток левофлоксацина значительно уменьшается одновременно с использованием препарата сукральфата. Если пациент должен быть получен в качестве сукральфата и левофлоксацина, лучше взять сукральфат через 2 часа после получения препарата (см. Раздел «Способ применения и дозы»).

Теофиллин, Фенбуффом или аналогичные нестероидные противовоспалительные препараты .

Не было обнаружено никакого фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллом. Однако значительное снижение судорожного порога возможно при использовании хинолонов с теофиллином и нестероидными противовоспалительными препаратами и другими агентами, которые уменьшают судорожный порог. Концентрация левофлоксацина в присутствии Fenbufen была примерно на 13% выше, чем при получении только левофлоксацина.

Пробенецид и циминидин .

Пробенецид и циминидац статистически значительно влияют удаление левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина уменьшается при наличии источника 24% и пробанецид на 34%. Это потому, что обе наркотики способны блокировать трубчатую секрецию левофлоксацина. Однако при дозах, которые были проверены во время исследования, вряд ли обеспечат, чтобы статистически значимые кинетические различия имели клиническое значение. Необходимо относиться с одновременным приемом левофлоксацина с лекарственными средствами, которые влияют на трубчатую секрецию, такие как пробенецид и циминидин, особенно у пациентов с почечной недостаточностью.

Другая информация .

На фармакокинетике левофлоксацина, при одновременном использовании он не вызывает каких-либо клинически значимых эффектов следующих лекарств: карбонат кальция, дигоксин, глибенкамид, ранитидин.

Влияние левофлоксацина на другие лекарства.

Циклоспорин.

Срок годности циклоспорина увеличивается на 33% при одновременном приеме с левофлоксацином.

Антагонисты витамина К.

При одновременном использовании антагонистов витамина К (например, Warfarin) сообщается для увеличения тестов коагуляции (соотношение времени прентромбина / международное нормализация) и / или кровотечение, которое может быть выражено. Ввиду этого, у пациентов, получающих параллельные витамина K параллельно, необходимо контролировать показатели коагуляции (см. Раздел «Особенности применения»).

Лекарства, которые продлевают интервал Q T.

Левофлоксацин, как и другие фторохинолоны, следует использовать с осторожностью пациентам, получавшим лекарства, известные удлиненному интервалу Qt (например, антиаритмические препараты класса Ia и III, трициклические антидепрессанты, макролиды и антипсихотические лекарства) (см. «Особенности применения». «(« Расширение интервала QT »)).

Другая значимая информация.

Не отмечается влияние левофлоксацина на фармакокинетику теофиллина (который представляет собой субстрат фермента CYP1A2), указывающий, что левофлоксацин не является ингибитором CYP1A2.

Другие формы взаимодействия. Еда.

Не было клинически значимого взаимодействия с едой. Препарат, таким образом, можно взять независимо от еды.

Особенности приложения.

Метициллин -устойчивый к . Aureus .

Для метициллина устойчивых к . Aureus (MRSA) Существует очень высокая вероятность
Соционепростойкость к фторохинолонам, в том числе левофлоксацином. В связи с этим левофлоксацин не рекомендуется для лечения инфекций, известным или подозрительным патогеном которого представляет собой MRSA, за исключением случаев, когда результаты лабораторных испытаний подтвердили чувствительность патогена к левофлоксацину.

Левофлоксацин можно использовать для лечения острого бактериального синусита и обострения хронического бронхита, если эти инфекции были диагностированы соответственно.

Устойчивость к фторухинолонам в E.coli (наиболее распространенные патогены инфекций мочевыводящих путей варьируется в разных странах. При введении фторкинолонов следует учитывать локальную распространенность сопротивления E.coli для фтороохинолонов.

Тенцинит и сухожилие разрыва.

Редко может возникнуть случаи пенсинита. Чаще всего это касается ахиллесов сухожилий и могут привести к разбитому сухожимую. Этот нежелательный эффект может возникнуть в течение 48 часов после начала лечения и может быть двусторонним. Риск развития тенденции и разрыва сухожилия увеличивается у пациентов от 60 лет, у пациентов, получающих препарат в дозах 1000 мг в день, а у пациентов, принимающих кортикостероиды. У пожилых пациентов ежедневная доза препарата следует регулировать в зависимости от заливки креатинина (см. Раздел «Способ применения и доза»). В связи с вышесказанным вы должны тщательно просмотреть эти категории пациентов, если они назначают левофлоксацин. Пациенты должны проконсультироваться с врачом, если у них есть симптомы психодинита. В случае подозрения в психиатрините необходимо немедленно прекратить лечение левофлоксацина и начать надлежащее лечение (например, иммобилизацию) пораженного сухожилия (см. Разделы «Противопоказания» и «боковые реакции»).

Заболевания, вызванные диффузкой Closttridium.

Диарея, особенно тяжелая степень, стабильная и / или примеси крови, которые возникают во время или после лечения левофлоксацином (в том числе в течение нескольких недель после лечения), могут быть симптомы заболевания, вызванные диффузонными . Самым серьезным формой этого заболевания является псевдомембранозный колит (см. Раздел «Побочные реакции»). В связи с этим доктор должен учитывать возможность заболевания из-за диффунтов Clottridium , если пациент на фоне лечения с левофлоксацином или после того, как она сложится тяжелая степень. В случае подозрения на заболевание, вызванное сложным , левофлоксацин , левофлоксацин должен быть немедленно отменен и в неотложном порядке начать правильное лечение. Лекарства, подавляющие кишечный перистальсис, в этом случае противопоказаны.

Пациенты с тенденцией к суду.

Шинлонс может снизить судорожный порог и провоцировать развитие суда. Левофлоксацин противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе (см. Раздел «Противопоказания») и, как и другие хинолоны, его следует использовать с необычайной осторожностью пациентам у пациентов, а также одновременно лечение активных веществ, которые уменьшают судебный порог, например, Теофиллайн (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»). В случае судорожной атаки (см. Раздел «Побочные реакции») Левофлоксацин следует отменять.

Пациенты с недостаточностью глюкозо-6-фосфатной дегидрогеназы.

Пациенты с скрытыми или очевидными расстройствами активности глюкозой-6-фосфатной дегидрогеназы могут иметь тенденцию к гемолитическим реакциям при лечении антибиотиков хинолона. В связи с этим, при необходимости, использование левофлоксацина по этим пациентам следует контролировать о возможном возникновении гемолиза.

Пациенты с почечной недостаточностью.

Поскольку левофлоксацин выводится в основном почками, коррекция дозы для пациентов с нарушенной функцией почек (почечная недостаточность) (см. Раздел «Способ применения и доза»).

Реакция повышенной чувствительности (гиперчувствительность).

Левофлоксацин может привести к серьезным, потенциально смертельным реакциям повышенной чувствительности (например, от ангионевротического отека к анафилактическому шоку), в некоторых случаях после применения первой дозы препарата. В случае реакций повышенной чувствительности необходимо отменить прием левофлоксацина, обратиться к врачу и начать надлежащее лечение.

Тяжелые реакции тюрьмы .

При использовании левофлоксацина его сообщалось о появлении тяжелых баффов, таких как синдром Стивенс-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае каких-либо реакций из кожи и / или слизистых оболочек необходимо немедленно остановить приему левофлоксацина, обратиться к врачу и, при необходимости, начать надлежащее лечение.

Изменение уровней глюкозы в крови.

Как и в случае использования всех хинолонов, были случаи изменений уровня глюкозы в крови, среди которых были случаи гипогликемии, а также случаи гипергликемии, которые наблюдались, как правило, у пациентов с диабетом, которые получили сопутствующую терапию по приготовлению оральной сахарозы (например, глибенкамид) или инсулин. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації.

Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на тлі застосування левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Для запобігання фотосенсибілізації рекомендовано, щоб пацієнти не зазнавали без потреби впливу сильного сонячного випромінення або опромінення штучними джерелами УФ – променів (наприклад, УФ-лампою «штучне сонце», лампами солярію), під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому левофлоксацину.

Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну K.

Через можливе підвищення рівнів показників згортання крові (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які отримують левофлоксацин, у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), при одночасному застосуванні чих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції.

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хіноліни, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як:

-вроджений або набутий синдром подовження інтервалу QT;

-одночасне застосування лікарських засобів, що мають здатність подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);

-порушення балансу електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

-захворювання серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

(Див. розділи «Спосіб застосування та дози (Пацієнти літнього віку)», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. У зв'язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам цих груп.

Периферична нейропатія.

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, яка може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Гепатобіліарні порушення.

При застосуванні левофлоксацину (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом) повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або болі у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м'язової блокади та можуть загострювати м'язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заходи з підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору.

Якщо при прийомі левофоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.

Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати, отримані при скринінговому тесті, за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв'язку з цим призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Необхідно брати до уваги офіційні настанови щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Левофлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при управлінні автомобілем або роботі з механізмами).

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймати 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Приймати їх можна як разом з їжею, так і в інший час.

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок , у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину

Дозування для пацієнтів з порушеннями функцій нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв илину

¹ – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

* Застосовувати у відповідному дозуванні.

Дозування для пацієнтів з порушеннями функцій печінки . Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно через нирки.

Дозування для пацієнтів літнього віку . Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.

Діти.

Застосування препарату протипоказано дітям та підліткам, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження QT-інтервалу.

Лікування: терапія симптоматична. Беручи до уваги можливе подовження інтервалу QT, потрібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ. У випадках очевидного передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, неефективні для видалення левофлоксацину з організму. Специфічного антидоту не існує.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida , проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний/ анафілактоїдний шок можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування (див. розділ «Особливості застосування»); ангіоневротичний набряк, кропив'янку, спазм бронхів, ядуху, набряк шкіри та слизових, раптове зниження артеріального тиску, шок.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, відсутність апетиту, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»), гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищена пітливість, тремтіння кінцівок.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, заціпеніння, розлади сну, сонливість, парестезія, тремор, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку), судоми, конвульсія, периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, знижене відчуття дотику; порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху); агевзія, екстрапірамідні розлади, дискінезія (порушення координації рухів), синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, порушеня смаку, втрата смаку (агевзія).

З боку психіки: безсоння, незвичайні сновидіння, нічні кошмари, ажитація, нервовість, неспокій, відчуття страху, психотичні розлади (у т.ч. галюцинації, параноя), депресія, тривожність, неспокій, стани страху, психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: зорові порушення, затуманення зору, нечіткість зору, тимчасова втрата зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, шум у вухах, дзвін у вухах, порушення слуху, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія і поліморфна шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), що може призводити до зупинки серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та «Передозування»), гіпотензія; колапс, подібний до шоку; алергічний васкуліт.

З боку дихальної системи: задишка (диспное), бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту , діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, розлади травлення, здуття живота, запор, діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення показників печінкових ензимів ((АлАТ/АсАТ, лужна фосфотаза, гамма-глютамілтранспептидаза), підвищення білірубіну, гепатит, жовтяниця, тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин: почервоніння шкіри, утворення пухирів, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз, ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля), м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»), рабдоміоліз, розрив зв'язок, розрив м'язів, розрив сухожилля (наприклад ахіллового) (див. розділ «Особливості застосування»), артрит, біль у суглобах, біль у м'язах.

З боку нирок та сечовивідних щляхів: підвищені показники креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади: астенія, загальна слабкість, підвищення температури тіла (пірексія), біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках), як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^о С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

20300, Україна, м. Умань Черкаської обл., вул. Мануїльського, 8.