Личный кабинет
ЛОЗАП ПЛЮС 50 мг + 12,5 мг табл. п/о блистер №90
rx
Код товара: 77416
Производитель: Zentiva (Чешская Республика)
4 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Лозап плюс
Лозап плюс
Место хранения:
Активные вещества: калий Лазартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит калий Lazartan 50 мг, гидрохлоротиазид 12,5 мг;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), микрокристаллическая целлюлоза, кроскаррелоз натрия, натрия, стеарат магния, гипромелоза, Macrollool 6000, тальк, эмульсия симметрикона, диоксид титана (E 171), желтый (E 104), Ponso 4R (E 124 ).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина II. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Код УАТС CO9D A01.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия у больных, в которых монотерапия Лазартана или гидрохлоротиазида не позволяет адекватному контролю о артериальном давлении.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к Лазартану или любым компонентам препарата.
Повышенная чувствительность к производным сульфаниламидов (таких как гидрохлоротиазид).
Устойчив к гипокалиемии терапии или гиперкальциемией.
Анурие.
Тяжелая функциональность печени: холестаз и расстройства, связанные с обструкцией желчного тракта.
Огнеупорная гипонатримия.
Симптоматическая гиперурицемия / подагра.
Сильная почечная функция (клиренс креатинина <30 мл / мин).
Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Способ применения и доза.
Лозап ® плюс может быть применен независимо от еды. Таблетка должна проглатываться в целом путем питьевой воды.
Lozap ® Plus может быть предписан совместимым с другими антигипертензивными препаратами.
Артериальная гипертония
Комбинация Лазартана и гидрохлоротиазида не предназначена для использования в качестве первоначальной терапии. Показано только пациентам, в которых кровяное давление не может быть адекватно контролируется монотерапией с калием лазарантом или монотерапией гидрохлоротиазида. Рекомендуется вводить титрование дозы для каждого компонента отдельно (для Лазартана и гидрохлоротиазида). Обычная начальная и поддерживающая доза составляет 1 таблетка один раз в день. Для пациентов без адекватной дозы препарата может быть увеличен доза лекарственного средства
2 таблетки 1 раз в день.
Максимальная доза составляет 2 таблетки 1 раз в день. Как правило, стабильный антигипертензивный эффект достигается в течение 3-4 недель с начала лечения.
Применение пациентам с нарушением функции почек и пациентов, которые находятся в гемодиализе
У пациентов с умеренным нарушением функции почек (то есть, когда клиренс креатинина
30-50 мл / мин) Начальная коррекция дозы не требуется. Не рекомендуется использовать таблетки, содержащие лазартан и гидрохлоротиазид, пациенты, которые находятся в гемодиализе. Не следует использовать LOOSAP ® PLUS для пациентов с тяжелыми расстройствами функций почек (то есть, когда клиренс креатинина <30 мл / мин) (см. Раздел «Противопоказания»).
Применение с пациентами с внутрисосудистой гиповолемией
Перед применением Lozap® Plus необходимо сначала отрегулировать внутрисосудистую гиповолемию и / или гипонатриемию.
Применение пациентам с нарушением функции печени
Лозап ® плюс противопоказан пациентам с тяжелой функцией печени (см. Раздел «Противопоказания»).
Применение пациентам летнего возраста
При применении у пожилых пациентов коррекция дозы не требуется.
Применение к детям
Опыт использования препарата для детей отсутствует, поэтому препарат не следует использовать для лечения детей.
Неблагоприятные реакции.
Побочные реакции были ограничены тем, которые сообщают ранее при использовании Лазартана и / или гидрохлоротиазида отдельно.
Головокружение было единственным, связанным с введением препарата по боковой реакции, частота которого превысила такую при приеме плацебо более одного процента.
В процессе постмаркетингового применения препарат было сообщено таким забивным реакциям на калий / гидрохлоротиазид.
С стороны гепатобилиарной системы: гепатит
Результаты исследования: гиперкалиемия, увеличение аланинаминотрансферазы (ALT).
Дополнительные побочные реакции наблюдаются при использовании одного или второго из активных веществ отдельно, и которые могут возникнуть, когда комбинация Lazartan / Hydrochlorothiazide включает в себя:
Боковые реакции, связанные с Лазартан
Из крови и лимфатической системы: анемия, фиолетовый шендлин-генох, экхимоз, гемолиз, тромбоцитопения.
Из иммунной системы: отек; Реакции повышенной чувствительности (включая анафилактические реакции, ангионевротические отеки, отек гортани и вокального зазора, что приводит к обструкции дыхательных путей и / или отека лица, губ, глотков и / или языка); крапивница. Об ангионеротическом отеке сообщалось в прошлом благодаря использованию других препаратов, включая ингибиторы ACE.
Метаболические и пищевые расстройства: анорексия, подагра.
Из психики: бессонница, беспокойство, беспокойство, невроз, синдром паники, путаница, депрессия, необычные мечты, нарушения сна, сонливость, нарушение памяти.
Из нервной системы: головная боль, головокружение, слабость, нервозность, парестезия, периферическая невропатия, тремор, мигрень, синкоп.
Из органов зрения: нечеткость зрения, ощущение жжения или покалывания в глазах, конъюнктивит, снижение остроты зрения.
Слухов и равновесие органов: головокружение, чувствуя шум / колокол в ушах.
Из сердца: артериальная гипотензия, ортостатическая артериальная гипотензия, стенальгия, стенокардии, атриовентрикулярная блокада II степени, цереброваскулярные расстройства, инфаркт миокарда, улучшенное сердцебиение, аритмии (фибрилляция предсердия, синусовая брадикардия, тахикардия, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочка).
С стороны сосудов: васкулит.
Из дыхательной системы, грудной клетки и медиастинема: кашель, инфекция верхних дыхательных путей, носовой инфекции, синусит, нарушение от соседних пазухи носа, ощущение дискомфорта в глотке, фарингит, ларингит, дисплей, бронхит, носовое кровотечение, Ринит, застойные явления в дыхательных путях и легких.
Из желудочно-кишечного тракта: боли в животе, тошнота, диарея, диспепсия, запоры, зубная боль, сухость во рту, метеоризм, гастрит, рвота, сильные запоры, панкреатит.
С стороны гепатобилиарной системы: нарушение функции печени.
Из кожи и подкожной клетки: выпадение волос, дерматит, эритродерма, сухая кожа, эритема, покраснение кожи, повышенная чувствительность к свету, зуда, сыпь, уравновешенность, чрезмерное потоотделение.
Из опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные судороги, боли в спине, боли на ногах, миалгия, боль, набухание суставов, боли колена и плечевой суставов, мышечная боль в скелетке, жесткость опорно-двигательного аппарата, артралгия, артрит, боль в бедрах суставах , коксальгия, фибромиалгия, мышечная слабость, острый некроз скелетных мышц, рабдомиолиза.
С стороны почек и мочевых путей: нарушение функции почек, нокопия, почечная недостаточность, частое мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей.
Из репродуктивной системы и молочных желез: уменьшение либидо, эректильной дисфункции / импотенции.
Общие расстройства и реакции на входном сайте: астения, повышенная усталость, боль в груди, симптомы гриппа, отек, отек лица, тепло, недомогание.
Результаты исследования: гиперкалемия, гипогликемия, уменьшение уровня уровней гематокрита и гемоглобина, небольшое увеличение уровней мочевины и креатинин в сыворотке крови, увеличение ферментов печени и уровнями билирубина, гипонатриема.
Боковые реакции, связанные с гидрохлоротиазидом
Из крови и лимфатической системы: агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, фиолетовый, тромбоцитопения, нейтропения.
Из иммунной системы: анафилактические реакции, шок.
Из обмена веществами и питанием: анорексия, гипергликемия, ингибирование гематопоев, гиперурикемии, гипоманция, гипонатриемия, гиперкальциемия, с использованием высоких доз, возможное увеличение уровня липидов.
По психике: бессонница.
Из нервной системы: Cefalgia (головная боль).
Из органов видения: переходная нечеткость, ксантопсия.
С стороны сосудов: некротический ангит (васкулит, кожа Васкулит).
Из дыхательной системы, грудной клетки и медиастинема: дыхательный дистресс, включая пневмонит и отек легких.
Из желудочно-кишечного тракта: воспаление солевых желез, сухость во рту, судороги, тошнота, рвота, диарея, запоры, раздражение слизистой оболочки желудка.
С стороны гепатобилиарной системы: Ikterus (внутриполюбивый холестаз), холецистит, панкреатит, гипохлологический алкалоз, который может вызвать печеночную энцефалопатию или печеночную ком.
Из кожи и подкожной клетчатки: повышенная чувствительность к свету, вартикарии, токсический эпидермальный некролис, синдром Стивенс-Джонсона, системной лупущак.
От опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные спазмы, судороги.
С стороны почек и мочевых путей: глюкозурия, интерстициальный нефрит, почечная дисфункция, почечная недостаточность, снижение толерантности к глюкозе.
Из репродуктивной системы: эректильная дисфункция / импотенция.
Общие расстройства и реакции при введении : увеличение температуры тела, тепла, головокружения.
Передозировка.
Нет данных о конкретном лечении передозировки. В случае передозировки терапия должна быть прекращена, и пациент должен быть установлен. Если препарат недавно принят в рвоту и принимать меры, направленные на устранение обезвоживания, расстройства электролита, печеночной комы и артериальной гипотензии. Лечение симптоматическое и поддерживающее.
Лозартан
Данные о передозировке препарата у людей ограничены. Наиболее вероятными проявлениями передозировки являются артериальная гипотензия, тахикардия; Брэдикардия может быть следствием парасимпатической (вес) стимуляции. В случае симптоматической артериальной гипотензии показана опорная терапия. Лосартан и его активные метаболиты не удаляются гемодиализисом.
Гидрохлоротиазид
Наиболее распространенными симптомами передозировки являются следствием дефицита электролитов (гипокалиемия, гипохлормии, гипонатриемия) и обезвоживание из-за чрезмерного мочеиспускания (полиурии, олигурии) или анурии, алкалоза, повышенного уровня азота мочевины крови (в основном почечная недостаточность). При одновременном приеме сердечных гликозидов гипокалиемия может привести к увеличению аритмии, тахикардии, артериальной гипотензии, удара и слабости, тошноты, рвота, жажды, привезний, головокружение, мышечные судороги, парестезия, истощение, расстройства сознания. Гидрохлоротиазид удаляется гемодиализным, но степень удаления не установлена.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Лечебный продукт противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения беременность подтверждается этим инструментом, его применение должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, разрешенным для использования у беременных женщин.
Кормление грудью
Антагонисты ангиотензинских рецепторов II (Ара II)
Информация об использовании Lozap® Plus во время кормления грудью отсутствует, поэтому не рекомендуется использовать Lozap® Plus в этот период. Желательно выбрать альтернативный препарат с более стабильным профилем безопасности для использования во время грудного вскармливания, особенно новорожденных и преждевременных детей.
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид выводится в молочном молоке человека в небольшом количестве. Тиазиды в высоких дозах, вызывая увеличение диурез, могут подавить секрецию грудного молока. Использование Lozap® Plus во время периода грудного вскармливания не рекомендуется. Если Lozap® Plus по-прежнему применяется во время кормления грудью, его доза должна быть максимально ниже.
Дети.
Безопасность и эффективность препарата для детей не устанавливаются, поэтому Lozap® Plus не следует использовать для детей.
Особенности приложения.
Лозартан
Ангионевротический отек
Состояние пациентов с ангионеротическим отеком в анамнезе (отек лица, губы, глотки и / или языка) следует постоянно контролировать (см. Раздел «Побочные реакции»).
Артериальная гипотензия и внутрисосудистая гиповоолемия
Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после получения первой дозы, может возникать у пациентов с гиповолемией и / или гипонатриемией из-за агрессивной диуретики терапии, диетические пределы потребления соли, диареи или рвоты. Такие состояния должны быть исправлены до использования препарата Lozap ® Plus (см. Разделы «Способ применения и доза» и «противопоказания»).
Электролитный дисбаланс
Электристый дисбаланс часто наблюдается у пациентов с нарушением функции почек, на фоне диабета или без него. Необходимо тщательно контролировать показатели концентрации калия в плазме крови, а также оформление креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и зазором креатинина в течение 30-50 мл / мин. Не рекомендуется одновременное использование лазартана / гидрохлоротиазида с консервирующими диуретиками калия, пищевыми добавками калия, а также заменители калия, содержащим калий (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).
Нарушение функции печени
Фармакокинетические данные показывают, что у пациентов с циррозом печени значительно увеличивает концентрацию плазмы крови в крови, поэтому препарат Lozap ® Plus следует использовать с осторожными пациентами с легкими и умеренными расстройствами функции печени в анамнезе. Терапевтический опыт использования пациентов Lazartan с тяжелыми расстройствами функций печени. Следовательно, препарат Lozap ® Plus противопоказан для пациентов с тяжелыми расстройствами функций печени (см. Разделы «Способ применения и доза», «противопоказания» и «фармакокинетика»).
Нарушение функции почек
Случаи ухудшения функции почек, включая почечную недостаточность, в результате ингибирования системы реннингиотензина-альдостерона Ринна (в частности, пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или существующей почечной дисфункцией). Как и в случае с другими препаратами, которые влияют на систему Ranin-Angiotensin-Aldosterone, он также сообщал увеличить уровни мочевины крови и сыворотки крови креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз артерии одного почка. Эти изменения в почечной функции могут быть изменены после прекращения препарата.
Лосартан следует использовать для использования пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз артерии одного почка.
Трансплантация почек
Опыт использования препаратов пациентов, которые недавно передали трансплантацию почек, отсутствуют.
Первичный гиперльдостеронизм
Как правило, пациенты с первичным гипердостеронизмом не имеют ответа на терапию антигипертензивными препаратами, механизм действия которого заключается в ингибиции системы ренин-ангиотензина. Следовательно, использование препарата Lozap ® Plus не рекомендуется.
Ишемические сердечные заболевания и цереброваскулярные расстройства
Чрезмерное сокращение артериального давления у пациентов с ишемическими заболеваниями сердечно-сосудистой системы и цереброваскулярных расстройств может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
Сердечная недостаточность
У пациентов с сердечной недостаточностью сопровождается или не сопровождается нарушением функции почек, как при использовании других препаратов, влияющих на систему ренин-ангиотензина, существует риск тяжелой артериальной гипотензии и (часто острых) почечной недостаточности.
Аортырный стеноз и митральный клапан сердце, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия
Как и в случае других вазодилатов, используйте препарат пациентам, страдающим от стеноза аорта и митрального клапана сердца или обструктивной гипертрофической кардиомиопатии, следа с особой осторожностью.
Влияние этнических факторов
Как и все ангиотензинские конвертирующие ферменты, лазартан и другие антагонисты ангиотензина, значительно менее эффективны для снижения давления артерилов в представителях неправительственных гонок, чем представители других рас. Возможно, это связано с тем, что в популяции темнокожих пациентов с артериальной гипертензией преобладают низшую форму артериальной гипертонии.
Беременность
Антагонисты антагонистов ангиотензина II (Ara II) не должны использоваться в качестве первоначальной терапии во время беременности. Если продолжающаяся терапия препаратов АРА II не признана чрезвычайно необходима, пациенты, планирующие забеременеть, должны быть переведены в альтернативный антигипертензивный препарат с подтвержденным профилем безопасности для использования во время беременности.
В случае диагностики беременности Ar II следует немедленно отменять и, при необходимости, назначать альтернативную терапию (см. Разделы «Противопоказания» и «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Гидрохлоротиазид
Артериальная гипотензия и водно-электролит баланс
Як і при прийомі будь-яких антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвиватися при інтеркурентній діареї або блюванні. У таких пацієнтів необхідно здійснювати контроль рівня електролітів сироватки крові. У пацієнтів, які страждають на набряки, у жарку погоду може розвинутися гіпонатріємія розведення.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У деяких випадках може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інши види взаємодій»). Під час терапії тіазидами цукровий діабет може з латентної форми перейти у явно виражену.
Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та спричиняти епізодичне та незначне підвищення рівня кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Треба припинити прийом тіазидного діуретика перед дослідженням функцій паращитовидних залоз.
Підвищення рівня холестерину та тригліцеридів крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.
У деяких пацієнтів терапія тіазидами може прискорювати розвиток гіперурикемії та/або подагри. Оскільки лозартан знижує рівень сечової кислоти, лозартан у комбінації з гідрохлоротіазидом зменшує прояви гіперурикемії, зумовленої застосуванням діуретиків.
Порушення функції печінки
Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки вони можуть викликати появу внутрішньопечінкового холестазу, і невеликі відхилення від норми з боку рідинного та електролітного балансу можуть прискорювати виникнення печінкової коми.
Препарат Лозап ® Плюс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Лабораторні дослідження
Препарат може знижувати рівень йоду у плазмі крові. Лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз. Цей лікарський засіб здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Інші ефекти
У пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у випадку відсутності проявів алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків.
Допоміжні речовини
Цей лікарський засіб містить барвник Понсо 4R, який може викликати алергічні реакції.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досліджень щодо вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося. Однак пацієнтам, які планують керувати транспортом або працювати з механізмами, слід пам'ятати, що на тлі антигіпертензивної терапії іноді можуть виникати запаморочення або сонливість, зокрема на початку лікування та при збільшенні дози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лозартан
Повідомлялося, що рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не вивчені.
Поєднання лозартану, як і інших засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), можуть призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові. Супутнє застосування таких засобів не рекомендоване. Як і у випадку з іншими лікарськими засобами, які погіршують виведення натрію з організму, даний препарат може знижувати виведення літію. Тому, якщо планується супутнє введення солей літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, необхідно ретельно контролювати сироваткові рівні літію.
При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II разом з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах) та неселективними НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретиків та НПЗП може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі до можливої гострої ниркової недостатності, а також до підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючою зниженою функцією нирок. Таку комбінацію лікарських засобів слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнт повинен отримувати достатньо рідини, також слід розглянути можливість контролю функції нирок одразу після початку одночасного застосування цих препаратів та періодично – у подальшому.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які лікувалися НПЗП (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричиняти подальше погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні.
Інші речовини, що викликають артеріальну гіпотензію, такі як трициклічні антидепресанти, антипсихотики, баклофен, аміфостин: при одночасному застосуванні з цими засобами, які сприяють зниженню артеріального тиску через терапевтичний ефект або побічні ефекти, може підвищуватися ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Подвійна блокада (наприклад, призначення інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися окремо визначеними випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. У пацієнтів із атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов'язується з більш високою частотою виникнення артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу.
Не слід застосовувати аліскірен одночасно з Лозап ® Плюс пацієнтам з цукровим діабетом. Слід уникати застосування аліскірену разом з препаратом пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв).
Гідрохлоротіазид
При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків з:
етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами та антидепресантами може підвищуватися ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії.
гіпоглікемічними засобами (пероральними та інсуліном) – застосування тіазиду може впливати на толерантність до глюкози. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу, викликаного функціональною нирковою недостатністю, яка може виникнути під дією гідрохлоротіазиду;
іншими антигіпертензивними засобами – адитивний ефект;
холестираміновими та колестиполовими смолами – у присутності аніонних обмінних смол усмоктування гідрохлоротіазиду послаблюється. Разові дози холестирамінових та колестиполових смол зв'язують гідрохлоротіазид і зменшують його усмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85 і 43 % відповідно;
кортикостероїдами, АКТГ – виражене зниження рівня електролітів, зокрема гіпокаліємія;
пресорними амінами (наприклад, адреналіном) – можливе зниження вираженості відповіді на застосування пресорних амінів, але недостатнє для того, щоб виключити їхнє застосування;
міорелаксантами недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарином) – можливе посилення ефекту міорелаксанту;
літієм – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик виникнення токсичної дії літію; їх комбіноване застосування не рекомендується.
Лікарські засоби для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів (для виведення сечової кислоти з організму), оскільки гідрохлоротіазид може викликати підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові. Може знадобитися збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне введення з тіазидами може збільшувати кількість випадків виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Збільшення біодоступності тіазидових діуретиків через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть зменшувати виведення цитотоксичних лікарських засобів через нирки та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.
Саліцилати
При застосуванні саліцилатів у високих дозах у поєднанні з гідрохлоротіазидом може посилюватися токсичний вплив саліцилатів на центральну нервову систему.
Метилдопа
Зафіксовані окремі повідомлення про випадки виникнення гемолітичної анемії під час одночасного застосування гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Циклоспорин
Одночасне застосування з циклоспорином може підвищувати ризик гіперурикемії та подагроподібних ускладнень.
Глікозиди наперстянки
Індукована тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть сприяти виникненню дигіталісних серцевих аритмій.
Лікарські засоби, на які впливають зміни концентрації калію в сироватці крові
Рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові та виконання ЕКГ, коли лозартан/гідрохлоротіазид застосовуються одночасно з лікарськими засобами, на які впливають зміни концентрації калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні засоби) та коли у подальшому застосовуються лікарські засоби, що викликають поліморфну шлуночкову тахікардію ( torsades de pointes ) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби); гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку torsades de pointes (поліморфної шлуночкової тахікардії):
– антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
– антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
– деякі антипсихотики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, циамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
– інші засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Солі кальцію
Тіазидні діуретики можуть підвищувати сироваткові рівні кальцію через зниження його виведення з організму. Якщо застосування препаратів кальцію є необхідним, слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові, а також відкоригувати дозу кальцію.
Вплив препарату на результати лабораторних досліджень
У зв'язку із впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може змінити результати дослідження функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбамазепін
Існує ризик виникнення симптоматичної гіпонатріємії. Необхідні клінічний та біологічний контроль.
Йодовмісні контрастні засоби
При наявності обумовленої діуретиками дегідратації існує підвищений ризик виникнення гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні продуктів йоду у високих дозах. Перед введенням препарату необхідно компенсувати зневоднення організму у пацієнтів.
Амфотерицин B (для парентерального введення), кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), стимулюючі проносні засоби або гліциризин (міститься у локриці)
Гідрохлоротіазид може погіршувати електролітний дисбаланс, а саме погіршувати стан при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозі, підвищеному рівні азоту сечовини в крові (в основному при нирковій недостатності).
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Амантадин
Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії.
Лозап ® Плюс – це комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, особливо у комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і летальності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку серцево-судинних подій, інсульту та інфаркту міокарда.
Компоненти препарату проявляють адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи рівень артеріального тиску більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, підвищує рівень ангіотензину II і знижує рівень калію в сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної із застосуванням діуретика.
Лозартан чинить помірну урикозуричну дію, що минає в разі відміни препарату.
Гідрохлоротіазид незначною мірою підвищує рівень сечової кислоти в крові; комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду послаблює гіперурикемію, спричинену діуретиком.
Фармакодинаміка.
Лозартан
Лозартан – це синтетичний антагоніст рецептора ангіотензину II (рецепторів типу AT 1 ), призначений для перорального застосування. Ангіотензин II – потужна судинозвужувальна речовина – є основним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та визначальним фактором у патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами AT 1 , які містяться у багатьох видах тканин (наприклад, у тканинах гладеньких м'язів судин, надниркових залоз, нирок та серця), що призводить до виникнення цілого ряду важливих біологічних ефектів, у тому числі звуження судин та стимуляції секреції альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладеньких м'язів. Лозартан селективно блокує рецептори АТ 1 . Дослідженнями in vitro та in vivo доведено, що лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбонової кислоти E-3174 блокують усі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину ІІ, незалежно від його джерела або походження. Лозартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує їх або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Крім того, лозартан не інгібує АПФ (кіназу ІІ) – фермент, який розкладає брадикінін. Відповідно, не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.
При застосуванні лозартану пригнічення негативного зворотного впливу ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми крові (АРП). Підвищення АРП викликає збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Незважаючи на збільшення концентрації цих речовин, антигіпертензивна активність та зменшення концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективне блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Після припинення прийому лозартану значення АРП та ангіотензину ІІ знижуються до початкових рівнів у триденний період.
Як лозартан, так і його основний активний метаболіт, мають більшу афінність до рецепторів АТ 1 , ніж до рецепторів АТ 2 . Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан, при перерахунку на вагу.
За результатами дослідження, проведеного спеціально для оцінки частоти виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан, порівняно з пацієнтами, які отримували інгібітори АПФ, частота виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан або гідрохлоротіазид, була приблизно однаковою і в той же час статистично значущо нижчою, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. Крім того, загальний аналіз 16 подвійних сліпих клінічних досліджень із загальною участю 4131 пацієнта показав, що частота спонтанних повідомлень про випадки виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали лозартан (3,1 %), була подібною до частот таких повідомлень у пацієнтів, які отримували плацебо (2,6 %) або гідрохлоротіазид (4,1 %), тоді як частота виникнення кашлю у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, становила 8,8 %.
Застосування лозартану калію у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет та які страждають на артеріальну гіпертензію з протеїнурією, знижує рівень протеїнурії, а також фракційну екскрецію альбуміну та імуноглобуліну IgG на статистично значущу величину. Лозартан підтримує швидкість клубочкової фільтрації та зменшує фільтраційну фракцію плазми крові. Як правило, лозартан знижує концентрацію сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай <0,4 мг/дл), і цей ефект є стійким при застосуванні тривалої терапії.
Лозартан не впливає на рефлекси вегетативної нервової системи та не має пролонгованого впливу на концентрацію норепінефрину у плазмі крові. У пацієнтів з недостатністю лівого шлуночка застосування лозартану у дозах 25 мг та 50 мг чинить позитивний гемодинамічний та нейрогормональний ефект, який характеризується підвищенням індексу об'ємної швидкості кровотоку серця та зниженням тиску у кінцевих капілярах легенів, зменшенням системного судинного опору, зниженням середнього системного артеріального тиску та швидкості серцевих скорочень, а також зменшенням рівнів циркулюючих у крові альдостерону та норепінефрину відповідно. У таких пацієнтів із серцевою недостатністю частота виникнення артеріальної гіпотензії була дозозалежною.
Дослідження у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
У контрольованих клінічних випробуваннях застосування лозартану 1 раз на добу у пацієнтів з легкою або помірною первинною артеріальною гіпертензією дозволяло досягти статистично значущого зниження систолічного та діастолічного тиску. Вимірювання артеріального тиску через 24 години після прийому дози порівняно із його вимірюванням через 5-6 годин після прийому дози продемонструвало, що ефект зниження артеріального тиску триває упродовж
24 годин. Природний добовий ритм організму зберігався. Зниження артеріального тиску наприкінці інтервалу між прийомами двох доз становить 70-80 % ефекту, що спостерігається через 5-6 годин після прийому дози.
Припинення застосування лозартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не призводить до раптового підвищення артеріального тиску (феномен рикошету). Незважаючи на те, що лозартан викликає виражене зниження артеріального тиску, він суттєво не впливає на частоту серцевих скорочень.
Лозартан однаково ефективний у пацієнтів чоловічої та жіночої статі, а також у осіб молодого (віком до 65 років) та старшого віку, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків до кінця не вивчений. Тіазиди порушують механізм канальцевої реабсорбції електролітів у нирках, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлориду у приблизно однакових обсягах. Діуретична дія гідрохлоротіазиду зменшує об'єм плазми крові, збільшує активність плазмового реніну та підвищує секрецію альдостерону, з відповідним збільшенням концентрації калію в сечі та втратою бікарбонату, а також збільшенням концентрації калію в сироватці крові. Ренін-альдостероновий ланцюг є опосередкованим ангіотензином II, тому одночасне застосування антагоністів рецептору ангіотензину II може спричинити зворотною втрату калію, пов'язану з застосуванням тіазидних діуретиків.
Після перорального прийому діурез розпочинається у двогодинний період, досягає максимуму приблизно через 4 години і триває приблизно від 6 до 12 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається до 24 годин.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Лозартан
При пероральному прийомі лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку, внаслідок чого утворюється активний карбоксильований метаболіт та неактивні метаболіти. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33 %. Середні максимальні концентрації лозартану і його активного метаболіту досягаються через 1 годину і через 3-4 години відповідно. При застосуванні лозартану під час звичайного прийому їжі клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану у плазмі крові виявлено не було.
Розподіл
Лозартан
Лозартан і його активний метаболіт зв'язуються з білками плазми крові (в основному з альбуміном) більше ніж на 99 %. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний (але не гематоенцефалічний) бар'єр і в грудне молоко.
Біотрансформація
Лозартан
Приблизно 14 % дози лозартану перетворюється на його активний метаболіт. Після перорального введення лозартану, міченого 14 С, радіоактивність циркулюючої плазми насамперед пов'язана з наявністю у ній лозартану та його активного метаболіту.
Крім активного метаболіту, утворюються біологічно неактивні, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються внаслідок гідроксилювання бутилового бічного ланцюга, і один другорядний – N-2-тетразол-глюкуронід.
Виведення
Лозартан
Плазмовий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і
50 мл/хв – відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв – відповідно. При пероральному прийомі лозартану майже
4 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею та майже 6 % дози виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану у дозах до 200 мг.
50 мл/хв – відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв – відповідно. При пероральному прийомі лозартану майже
4 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею та майже 6 % дози виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану у дозах до 200 мг.
Після прийому плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 і 6-9 годин відповідно. При прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не накопичуються у плазмі крові.
Лозартан і його метаболіти виводяться із жовчю та сечею. Після перорального прийому лозартану, міченого 14 С, приблизно 35 % радіоактивності виявляється у сечі та 58 % – у калі.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму та швидко виводиться нирками. При контролі рівня препарату у плазмі крові протягом як мінімум 24 години період напіввиведення варіював від
5,6 до 14,8 години. Не менше 61 % прийнятої дози виводилося у незміненому вигляді протягом 24 годин.
Характеристики у пацієнтів
Лозартан-Гідрохлоротіазид
Концентрації лозартану та його активного метаболіта у плазмі крові, а також рівень всмоктування гідрохлоротіазиду у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензію статистично значущо не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Лозартан
У пацієнтів з легким або помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові після перорального застосування були відповідно у
5 та 1,7 разу вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не виводяться при гемодіалізі.
5 та 1,7 разу вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не виводяться при гемодіалізі.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті овальні таблетки, вкриті оболонкою, з рискою з обох боків.
Несумісність. Невідома.
Т ермін придатності . 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Упаковка. №10, №30 (10х3), №30 (15х2), №90 (10х9), №90 (15х6):
по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 9 блістерів у картонній коробці;
по 15 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Зентіва» /
Zentiva ks
Місцезнаходження .
У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка /
U kabelovny 130, 102 37 Praha 10, Dolni Mecholupi, Czech Republic.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЛОЗАРТАН
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЛОЗАРТАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа