Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЛОЗАРТАН-ТЕВА табл. 100мг №30

Код товара: 423698

Производитель: Teva

1 300,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антагонисты ангиотензина

#гипотензивные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Лосартан

Склад :

Активное вещество: калий лозартан;

1 таблетка содержит 12,5 мг или 25 мг, или 50 мг, или 100 мг лозартана калия;

Экспцинации: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, прегелатинизированный крахмал (кукуруза), стеарат магния, поливиниловый спирт, частично гидролизованный, диоксид титана (E 171), макроголь 3350, тальк.

Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.

Основные физико -химические свойства:

12,5 мг таблетки: белые круглые, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с подкладкой «L» с одной стороны и гладкой с другой;

25 мг таблетки: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «2», линией деления и тиснения «5» с одной стороны и линией деления с другой;

Таблетки 50 мг: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «50», с одной стороны, и линией деления с другой;

Таблетки 100 мг: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «100» с одной стороны и линией деления с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Простые препараты антагонистов рецепторов ангиотензина II. ATX C09C A01 Код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Лозартан является синтетическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (тип AO ₁ ) для перорального введения. Ангиотензин II-A мощный вазоконстриктор-это активное гормон системы ренин-ангиотензина и один из наиболее важных факторов патофизиологии артериальной гипертонии. Ангиотензин II связывается с AT _{-рецептором} , который содержится во многих тканях (таких как гладкие сосуды, надпочечники, почки и сердца), определяя ряд важных биологических эффектов, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию клеток гладких мышц.

Лосартан избирательно связывается с рецептором артериального давления ₁ . В условиях in vitro и in vivo losartan и его фармакологически активной метаболито-карбоновой кислоты (E-3174)-блок все физиологически значимых эффектов ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза.

Лозартан не связывает и не блокирует другие гормональные рецепторы или ионные каналы, которые важны для сердечно -сосудистой регуляции. Лосартан не подавляет ангиотензин -преобразовательный фермент (ACE) (киназа II) - фермент, способствующий разрушению брадикинина. По этой причине нет увеличения нежелательных эффектов косвенных брадикининов.

Во время использования лозартана элиминация негативной обратимой реакции ангиотензина II на секрецию ренина увеличивает активность ренина в плазме крови (ARP). Это увеличение ARP приводит к увеличению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Хотя такой рост происходит, сохраняются антигипертензивная активность и подавление концентрации альдостерона в плазме крови, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. После отмены лечения лозартана активность ренина в плазме крови и уровни уровней ангиотензина II возвращается к начальным значениям в течение 3 дней.

И Лосартан, и его основной метаболит имеют более высокую аффинность с артериальным давлением ₁ -рецепторов, чем с артериальным давлением ₂ -рецепторов. Активный метаболит в 10-40 раз более активен, чем лозартан.

Исследования известны, что сопутствующее использование ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II, которые имели в анамнезе сердечно -сосудистых или цереброваскулярных заболеваний или диабета 2 типа с признаками сосудистой системы и уровня смертности, наблюдался повышенный риск гиперкалиемии, острого повреждения почек и/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или/или показателей смертности. Артериальная гипотония по сравнению с монотерапией. Из -за вышесказанного ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не должны использоваться одновременно у пациентов с диабетической нефропатией.

В исследовании, в котором изучалось сопутствующее использование алискирена с ингибиторами АПФ или блокаторами рецепторов ангиотензина II при диабете 2 типа и хроническом заболевании почек или сердечно -сосудистых заболеваниях, был остановлен высокий риск побочных эффектов. Фатальные последствия сердечно -сосудистых расстройств и инсультов происходили гораздо чаще в группе, в которой использовалась Алискирена, чем в группе плацебо, кроме того, нежелательные явления и серьезные побочные эффекты, такие как гиперкалиемия, артериальная гипотония и почечная дисфункция, также были более распространенными, были более распространенными. Группа лечилась с алискикой, чем в группе плацебо.

Фармакокинетика.

Поглощение

После перорального введения лозартан хорошо поглощен и подвергается метаболизму первого прохода с образованием активного метаболита карбоксильной кислоты и неактивных метаболитов. Системная биодоступность таблеток лозартана составляет приблизительно 33 %. Средние максимальные концентрации лозартана и его активного метаболита достигаются соответственно через 1 час и 3-4 часа.

Распределение

Более 99 % лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, особенно альбумином. Объем распределения лозартана составляет 34 литра.

Биотрансформация

Приблизительно 14 % лозартан с внутривенным введением или пероральным введением превращается в активный метаболит. После внутривенного и устного использования калия лозартана, помеченного ¹⁴ C, радиоактивность в плазме циркулирующей крови обычно ассоциируется с лозартаном и его метаболитом. Минимальная трансформация лозартана в его активное метаболит наблюдалось примерно в 1 % случаев. В дополнение к активному метаболиту образуются неактивные метаболиты.

Размножение

Плазменный очистка лозартана и его активного метаболита составляет 600 мл/мин и 50 мл/мин соответственно. Лосартанский почечный клиренс и его активный метаболит составляют приблизительно 74 мл/мин и 26 мл/мин соответственно. Если лозартан используется перорально, приблизительно 4 % дозы выводится без изменений с мочой, а приблизительно 6 % дозы выводится в моче в виде активного метаболита. Фармакокинетические свойства Лосартана и его активный метаболит линейный в пероральных дозах калия Лосартана до 200 мг.

После перорального введения концентраций в плазме в крови и его активного метаболита они снижают полиэкспонеальную с последней полусолией примерно 2 часа и 6-9 часов соответственно. В дозе 100 мг один раз в день лозартан и его активный метаболит не накапливаются в плазме крови в больших количествах.

Лосартан и его метаболиты выделены как в желчи, так и в моче. После перорального введения/внутривенного введения ¹⁴ C-маскировки лозартана, приблизительно 35 %/43 % лекарственного средства, помеченного радиоактивно, были обнаружены в моче и 58 %/50 % в фекалии.

Отдельные группы пациентов

Пожилые пациенты

Концентрации лозартана и его активный метаболит в плазме крови у пожилых пациентов с гипертонией не являются значительными у молодых пациентов с гипертонией.

Секс

Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с гипертонией по сравнению с мужчинами, в то время как концентрация активного метаболита в плазме крови у мужчин и женщин значительно не различалась.

Нарушение функции печени и почки

После того, как он взял внутри пациентов с легким и умеренным алкогольным циррозом, концентрация лозартана в печени и его активный метаболит в плазме крови была в 5 и 1,7 раза выше, чем у молодых добровольцев.

Лозартанские концентрации в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина выше 10 мл/мин не отличались от концентраций у людей с неизменной функцией почек. Площадь под кривой «Концентрация - время» (AUC) лозартана у пациентов с нормальной функцией почек была примерно в 2 раза выше, чем у пациентов, перенесших гемодиализ.

Концентрации активного метаболита в плазме не изменяются у пациентов с нарушениями пациентов с почечным и гемодиализом.

Лосартан и его активный метаболит не могут быть получены с помощью гемодиализа.

Фармакокинетика у детей

Фармакокинетика Лосартана была изучена у 50 детей с гипертонией возраста из
1 месяц до 16 лет после перорального введения один раз в день в дозах от 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (средняя доза).

Результаты показали, что активный метаболит лозартана образуется у пациентов всех возрастных групп. Индикаторы фармакокинетики Лосартана после пероральной администрации у новорожденных и детей дошкольного и школьного возраста были одинаковыми.

Фармакокинетические индикаторы метаболита больше различались в зависимости от возрастной группы. У детей дошкольного возраста и подростков такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных и детей в возрасте до 2 лет была относительно высокой.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение существенной артериальной гипертонии у взрослых, а также у детей в возрасте 6 лет.
Лечение заболевания почек у взрослых пациентов с гипертонией и диабетом II типа с протеинурией ≥ 0,5 г/день - в комбинированной антигипертензивной терапии.
Лечение хронической сердечной недостаточности у взрослых, когда использование ангиотензин -конвертирующих ферментных ингибиторов (ACE) считается невозможным из -за несовместимости, особенно при кашле или противопоказано. Пациенты с сердечной недостаточностью, состояние которого стабилизировалось при использовании ингибитора АПФ, не должны передаваться на лечение лозартана. При лечении хронической сердечной недостаточности фракция выброса левого желудочка у пациента должна быть ≤ 40 %, состояние должно быть клинически стабильным.
Снижение риска инсульта у взрослых с гипертонией и гипертрофией левого желудочка, которая задокументирована ЭКГ.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспиентов.

Беременность или планирование беременности (см. Раздел «Использование во время беременности или грудного вскармливания»).

Тяжелая печеночная недостаточность.

Сопутствующее использование лозартана наряду с лекарственными продуктами, содержащими алискирена, противопоказано пациентам с диабетом или почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации (GFR) <60 мл/мин/1,73 м ² ).

Грудное вскармливание.

Дети в возрасте до 6 лет.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими видами эмодий.

Другие антигипертензивные препараты могут усилить антигипертензивный эффект лозартана. Препараты, которые могут вызвать артериальную гипотонию, включают трициклические антидепрессанты, антипсихотики, Балофен, амифостин. Сопутствующее использование этих препаратов с антигипертензивными агентами увеличивает риск артериальной гипотонии. Лозартан метаболизируется в основном с участием цитохрома P450 (CYP) 2C9 с образованием активного метаболита карбоксильной кислоты. Сообщалось, что флуконазол (ингибитор CYP2C9) снижает активное воздействие метаболита примерно на 50 %. Было установлено, что сопутствующее использование лозартанского и рифампицина (индуктор метаболического фермента) приводит к снижению 40 % концентрации активного метаболита в плазме крови. Клиническая ценность этого эффекта неизвестна. Не существует разницы в воздействии с одновременным использованием лозартана и флювастатина (слабый ингибитор CYP2C9).

Как и в случае использования других препаратов, которые блокируют ангиотензин II или его воздействие, одновременное использование лекарств с калием (например, диуретики, способствующие калию: спиронолактон, триамтери, амилоид) или может увеличить калий (такие как г -парин), добавки. Калий. Заменители соли калия могут привести к увеличению сывороточного калия. Сопутствующее использование таких агентов не рекомендуется.

Обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и появление токсичных проявлений было сообщено с одновременным использованием лития с ингибиторами ACE. Такие проявления также редко сообщались при использовании антагонистов рецептора ангиотензина II. Сопутствующее лечение с литием и лозартаном должно быть выполнено с осторожностью. Если использование такой комбинации считается необходимым, рекомендуется проверить сывороточный литий во время комбинированного лечения.

При одновременном использовании антагонистов ангиотензин II и нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) (например, селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (COX-2), ацетилсалициловая кислота в дозах, которые оказывают противовоспалительное противовоспалительное действие, которое может исчезнуть). Сопутствующее использование ангиотензиновых антагонистов или диуретиков из НПВП увеличивает риск нарушения функции почек, включая развитие острой почечной недостаточности, а также повышение уровня калия в сыворотке, особенно у пациентов с уже существующей функцией почек. Такая комбинация должна быть назначена с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. Пациенты должны проводиться соответствующим дегидратацией, и почечная функция также может быть уместной после начала сопутствующего употребления лекарств, а также периодически во время лечения.

Когда препараты с двойным блоком (например, добавление ингибитора ACE к использованию антагонистов рецепторов ангиотензина II), тщательный мониторинг функции почек следует тщательно контролироваться и, при необходимости, ограничивает сопутствующее введение лекарств.

Данные клинических испытаний показали, что двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерона (RAAS) с помощью комбинированного использования ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или ализиррена связан с более высокой частотой. один агент RAAS.

Особенности приложения.

Гиперчувствительность

Пациенты с ангиорозным отеком (набухание лица, губы, горло и/или язык) должны быть особенно контролироваться.

Артериальная гипотензия и дисбаланс водного электролита

Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после первой дозы лекарственного средства или после увеличения дозы, может возникнуть у пациентов с уменьшенным внутрисосудистым объемом или дефицитом натрия, вызванным использованием тяжелых диуретиков, ограничением диетического приема соли, диареей или рвотой. Такие условия требуют коррекции до начала лечения лозартаном или уменьшить начальную дозу препарата. Эти рекомендации также применяются к детям с 6 лет.

Дисбаланс электролитов

Дисбаланс электролита часто наблюдается у пациентов с нарушением почечной функции (с диабетом или без него), что следует учитывать. Сообщалось, что у пациентов с диабетом II типа и нефропатией частота гиперкалиемии была выше при лечении лозартана по сравнению с группой плацебо. Следовательно, концентрации в плазме в крови и клиренс креатинина следует часто проверять, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл/мин.

Одновременное использование лозартанских и калийных диуретиков, дополнительных добавок калия и заменителей соли для калия не рекомендуется.

Нарушенная функция печени

Поскольку фармакокинетические данные указывают на значительное увеличение концентрации лозартана в плазме крови пациентов с циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с функцией печени в анамнезе. Нет опыта терапевтического использования лозартана у пациентов с тяжелой дисфункцией печени, поэтому лозартан не следует принимать у таких пациентов.

Лозартан не рекомендуется для использования у детей с нарушением функции печени.

Нарушение функции почек

Сообщалось об изменениях почечной функции, включая почечную недостаточность, которая была связана с подавлением системы ренин-ангиотензина (особенно у пациентов с почечной функцией при системе ренин-ангиотензин-альдостерона, то есть у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или с существующими расстройствами функций почка).

Препараты, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона, могут вызвать увеличение мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом одной почечной артерии. Эти изменения в функции почек могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лозартан следует использовать с осторожностью у пациентов с двумя силами стеноза почечной артерии или стенозом одной почечной артерии.

Применение для детей с нарушением функции почек

Лосартан не рекомендуется для использования для детей с частотой клубочкой фильтрации
<30 мл/мин/1,73 м ² , так как нет соответствующих данных о таком использовании.

Во время использования лозартана функция почки следует регулярно проверять, так как его ухудшение возможно. Особливо це стосується випадків, коли лозартан застосовувати при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.

Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.

Трансплантація нирки

Немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому лозартан не рекомендований для цієї групи пацієнтів.

Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із серцевою недостатністю з порушенням функції нирок або без такого існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і порушення функції нирок (часто гострого).

Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів – NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Слід з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.

Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують свідчення, що при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована.

У випадках, коли подвійна блокада вважається вкрай необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста із забезпеченням ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно призначати хворим на діабетичну нефропатію.

Вагітність

Лозартан не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо тільки терапія лозартаном не вважається необхідною, пацієнти, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. У разі діагностування вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити, і якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Інші застереження

Лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у негроїдних пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Препарат Лозартан-Тева містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Протипоказано застосування вагітним і жінкам, які планують завагітніти.

Пацієнтки, які планують завагітніти, мають бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати зі встановленим профілем безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити та, якщо потрібно, розпочати терапію альтернативними засобами.

Встановлено, що застосування АРАІІ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо у період, починаючи з ІІ триместру вагітності, мали місце випадки застосування лозартану, рекомендується провести ультразвукове обстеження функції нирок та стану кісток черепа.

Немовлята, матері яких у період вагітності приймали лозартан, повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак артеріальної гіпотензії.

Годування груддю

Лозартан не слід застосовувати у період годування груддю. У період лактації призначати альтернативні лікарські засоби з краще вивченими профілями безпеки щодо застосування під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводили дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки лозартану слід запивати 1 склянкою води. Застосувати препарат незалежно від прийому їжі.

Артеріальна гіпертензія

Зазвичай початкова і підтримувальна доза для більшості пацієнтів становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3–6-й тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).

Лозартан можна застосовувати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад гідрохлоротіазидом).

Пацієнти з гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу

Рекомендується початкова доза 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лозартан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).

Серцева недостатність

Для пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю рекомендується початкова доза лозартану 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (а саме: 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг 1 раз на добу до максимальної дози 150 мг 1 раз на добу), залежно від індивідуальної переносимості.

Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, що документально підтверджено за допомогою ЕКГ

Рекомендована початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу.

Застосування пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові

Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг лозартану 1 раз на добу.

Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу

У разі призначення лозартану пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу, початкову корекцію дози проводити не потрібно.

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки

Для пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі слід розглянути доцільність застосування препарату у меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан протипоказаний таким пацієнтам.

Застосування дітям

Дані щодо ефективності та безпеки застосування лозартану дітям віком від 6 років для лікування артеріальної гіпертензії обмежені.

Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної — 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.

Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг рекомендована разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної — 100 мг 1 раз на добу. Застосування доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, дітям не вивчали.

Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів недостатньо.

Препарат не рекомендується для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м ² , оскільки немає відповідних даних щодо застосування.

Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку

Як правило, немає потреби у коригуванні початкової дози для пацієнтів літнього віку, хоча можливе призначення лозартану у початковій дозі 25 мг пацієнтам віком понад 75 років.

Діти.

Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки щодо цієї групи пацієнтів дані є обмеженими.

Передозування.

Симптоми

Дані щодо передозування лозартаном обмежені. Залежно від ступеня інтоксикації можуть з'являтися такі симптоми як артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія, яка може виникати внаслідок парасимпатичної (вагальної) стимуляції.

Лікування

Лікувальні заходи залежать від часу, що минув після прийому препарату, характеру і тяжкості симптомів. У разі виникнення симптоматичної гіпотензії слід проводити підтримувальну терапію. Пріоритетним заходом має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального передозування показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка. Пізніше слід контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.

Побічні реакції.

Найчастішим небажаним явищем при застосуванні лозартану було запаморочення.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк* і васкуліт**.

З боку психіки: депресія.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, порушення сну, парестезія, мігрень, дисгевзія.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, стенокардія, синкопальний стан, фібриляція передсердь, гостре порушення мозкового кровообігу, ортостатична гіпотензія*** (у тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти) ^ІІ .

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель.

З боку травної системи: біль у животі, кишкова непрохідність, діарея, нудота, блювання.

Гепатобіліарні розлади: панкреатит, гепатит, порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної основи: кропив'янка, свербіж, висип, фоточутливість.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: міалгія, артралгія, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція/імпотенція.

Загальні розлади: астенія, втомлюваність, набряк, нездужання.

Результати досліджень: гіперкаліємія, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) ^§ , підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну та сироваткового калію, гіпонатріємія, гіпоглікемія.

*У тому числі набряк гортані, голосової щілини, обличчя, губів, глотки та/або язика (що спричиняє обструкцію дихальних шляхів); в окремих пацієнтів з цього числа повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов'язані із застосуванням інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.

**У тому числі хвороба Шенлейна–Геноха.

***Гіпотензія не є поширеним побічним ефектом серед пацієнтів з гіпертензією, проте поширена серед пацієнтів із серцевою недостатністю та серед пацієнтів з діабетом ІІ типу, які страждають на захворювання нирок та на артеріальну гіпертензію.

^ІІ Особливо у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, зокрема хворих із тяжкою серцевою недостатністю або таких, що отримують високі дози діуретиків.

^§ Зазвичай зникає після припинення лікування.

У пацієнтів, які застосовували лозартан, частіше, ніж у хворих, які отримували плацебо, виникали такі додаткові побічні реакції: біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів та грипоподібні симптоми.

З боку нирок та сечовидільної системи: як результат пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, у пацієнтів з групи підвищеного ризику спостерігалися зміни функції нирок. Такі зміни можуть мати оборотний характер і зникати після припинення терапії.

Застосування у педіатрії

Профіль побічних реакцій, відзначених у дітей та підлітків, є подібним до профілю побічних реакцій у дорослих. Дані щодо застосування препарату у педіатрії є обмеженими.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці (таблетки по 12,5 мг або по 25 мг, або по 50 мг, або по 100 мг) або по 9 блістерів у картонній коробці (таблетки по 50 мг).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники. АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.

Teва Фарма С.Л.У.

Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їх діяльності.

Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.

Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Лозартан-Тева

( LOSARTAN - TEVA )

Склад :

діюча речовина: лозартан калію;

1 таблетка містить 12,5 мг або 25 мг, або 50 мг, або 100 мг лозартану калію;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), магнію стеарат, спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (E 171), макрогол 3350, тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 12,5 мг: білі круглі, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «L» з одного боку та гладенькі з іншого боку;

таблетки по 25 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «2», лінією поділу і тисненням «5» з одного боку та лінією поділу з іншого боку;

таблетки по 50 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «50» з одного боку та лінією поділу з іншого;

таблетки по 100 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «100» з одного боку та лінією поділу з іншого.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину II. Код АТХ С09С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан — це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ ₁ ) для перорального застосування. Ангіотензин ІІ — потужний вазоконстриктор — є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецептором AT ₁ , який міститься у багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів.

Лозартан селективно зв'язується з рецептором АТ ₁ . В умовах іn vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт — карбоксильна кислота (E-3174) — блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) (кіназу ІІ) — фермент, який сприяє розпаду брадикініну. З цієї причини не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.

Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну підвищує активність реніну у плазмі крові (АРП). Таке підвищення АРП призводить до зростання концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Після відміни лікування лозартаном активність реніну у плазмі крові і показники рівнів ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.

Як лозартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість з АТ ₁ -рецепторами, ніж з АТ ₂ -рецепторами. Активний метаболіт у 10–40 разів активніший, ніж лозартан.

З досліджень відомо, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам, які мали в анамнезі серцево-судинні або цереброваскулярні захворювання чи цукровий діабет 2 типу з ознаками ураження органів-мішеней не виявляло суттєвого позитивного впливу на функціонування нирок та/або серцево-судинну систему та показники летальності, при цьому відзначався підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії порівняно з монотерапією. У зв'язку з вищевказаним не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам з діабетичною нефропатією.

У дослідженні, що вивчало одночасне застосування аліскірену з інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок чи серцево-судинними захворюваннями, був виявлений високий ризик виникнення несприятливих наслідків і дослідження було зупинене. Летальний наслідок від серцево-судинних порушень та інсульти виникали набагато частіше у групі, де застосовували аліскірен, ніж у плацебо‑групі, крім цього, небажані явища та серйозні побічні ефекти, такі як гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та ниркова дисфункція, також були більш поширеними в групі, що лікувалась аліскіреном, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3–4 години.

Розподіл

Понад 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об'єм розподілу лозартану становить 34 літри.

Біотрансформація

Приблизно 14 % лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого ¹⁴ С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, пов'язана з лозартаном та його метаболітом. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно в 1 % випадків. Окрім активного метаболіту, утворюються і неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Якщо лозартан застосовувати перорально, приблизно 4 % дози виділяється у незміненому вигляді із сечею і приблизно 6 % дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.

Після перорального застосування концентрації у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 години і 6–9 годин відповідно. При дозі 100 мг 1 раз на добу лозартан і його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.

Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування/внутрішньовенного введення ¹⁴ С-міченого лозартану приблизно 35 %/43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58 %/50 % у калі.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від таких у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Стать

Концентрації лозартану у плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками, тоді як концентрації активного метаболіту у плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялися.

Порушення функції печінки та нирок

Після прийому внутрішньо у пацієнтів з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові були відповідно у 5 та 1,7 раза вищими, ніж у молодих чоловіків-добровольців.

Концентрації лозартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) лозартану у пацієнтів із нормальною функцією нирок була приблизно у 2 рази більшою, ніж у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок та хворих, які перебувають на гемодіалізі.

Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика у дітей

Фармакокінетика лозартану вивчалася у 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від
1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу в дозах від 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (середні дози).

Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного і шкільного віку були аналогічними.

Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше, залежно від вікової групи. У дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей віком до 2 років була порівняно високою.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у дорослих, а також у дітей віком від 6 років.
Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу – у складі комбінованої антигіпертензивної терапії.
Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих, коли застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітору АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. При лікуванні хронічної серцевої недостатності фракція викиду лівого шлуночка у пацієнта повинна становити ≤ 40 %, стан має бути клінічно стабільним.
Зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, що документально підтверджено за допомогою ЕКГ.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Тяжка печінкова недостатність.

Одночасне застосування лозартану разом з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м ² ).

Період годування груддю.

Дитячий вік до 6 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До препаратів, що можуть спричиняти артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Одночасне застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Лозартан метаболізується переважно з участю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. Повідомлялося, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9).

Як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, триамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівні калію (таких як гепарин), добавок, що містять калій, замінників солі з калієм може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (наприклад селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП підвищує ризик погіршання функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, а також підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з уже наявним порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також може бути доцільним моніторинг функції нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.

При подвійній блокаді лікарськими засобами (наприклад додавання інгібітору АПФ до застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ) необхідно проводити ретельне спостереження за функцією нирок та при необхідності обмежити супутній прийом препаратів.

Дані клінічних випробувань показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно з застосуванням одного агента РААС.

Особливості застосування.

Підвищена чутливість

Слід особливо контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.

Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс

Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об'ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування лозартаном або зниження початкової дози препарату. Ці рекомендації стосуються також дітей віком від 6 років.

Електролітний дисбаланс

Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушенням функції нирок (з цукровим діабетом або без нього), що слід брати до уваги. Повідомлялося, що у пацієнтів з цукровим діабетом II типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном порівняно з такою у групі плацебо. Тому слід часто перевіряти концентрацію калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30–50 мл/хв.

Не рекомендоване одночасне застосування лозартану і калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, та замінників солі, що містять калій.

Порушення функції печінки

Оскільки фармакокінетичні дані вказують на істотне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду терапевтичного застосування лозартану пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан не можна приймати таким пацієнтам.

Лозартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.

Порушення функції нирок

Повідомлялося про виникнення змін функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов'язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, тобто у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з уже наявними порушеннями функції нирок).

Препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки крові у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Застосування дітям із порушеннями функції нирок

Лозартан не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації
< 30 мл/хв/1,73 м ² , оскільки немає відповідних даних щодо такого застосування.

Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується випадків, коли лозартан застосовувати при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.