МЕДРОЛ табл. 16 мг блистер №50

Для медицинского использования препарата

Медрол

(Медрол)

Место хранения:

Активное вещество: метилпреднизолон; 1 таблетка содержит метилпреднизолон 4 мг или 16 мг, или 32 мг;

Вспомогательные вещества: таблетки, содержащие 4 мг метилпреднизолон - моногидрат лактозы, мозольческий крахмал, сахар, стеарат кальция; 16 мг - моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, сахароза, стеарат кальция, минеральное масло; 32 мг - моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, сахароза, стеарат кальция, минеральное масло.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. ATC код H02A B04.

Клинические характеристики.

Индикация.

Эндокринная болезнь.

Первичный и вторичный отказ напочечника кортикального слоя (первые препараты первой линии представляют собой кортизон, гидрокортизон или, при необходимости, синтетические аналоги могут быть использованы в сочетании с минералокортикоидами, одновременным применением минералокортикоида, особенно важно для лечения детей).

Врожденная гиперплазия надпочечников.

Гнойный тиреоидит.

Грузкие опухоли гиперкальциемией.

Неэндокрынни болезни.

1. Ревматическое заболевание.

В качестве дополнительной терапии для краткосрочного использования (для удаления пациента от острого состояния или обострения процесса) со следующими заболеваниями:

2. Коллаген.

Во время обострения или в некоторых случаях в качестве технической терапии в болезнях такие:

3. Болезнь кожи.

4. Аллергические состояния.

Для лечения изложены ниже тяжелых аллергических условий и в случае сбоя стандартной обработки:

5. Заболевания глаза.

Сильные острые и хронические аллергические и воспалительные поражения глаза и вклнекса, такие как:

6. Респираторные заболевания.

7. Гематологические заболевания.

8. Рак.

Как паллиативная терапия для следующих заболеваний:

9. Синдром отека.

Чтобы индуцировать диурез или устранить протеинурию в нефротическом синдроме без уремии, идиопатического типа или системного эритематоза.

10. Заболевания пищеварительного тракта.

Чтобы удалить пациента из критического состояния с такими заболеваниями:

11. Заболевание нервной системы.

12. Заболевания других органов и систем.

13. Пересадка органов.

Противопоказание. Системные грибковые инфекции. Системные инфекции в случаях, когда специфическая антимикробная терапия не предназначена. Гиперчувствительность к препарату или метилпреднизолону в истории.

Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказано у пациентов, получающих иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.

Способ применения и доза. Начальная доза для взрослых может варьироваться в зависимости от характера показаний. При менее серьезных заболеваниях обычно достаточно и нижняя доза, хотя у некоторых пациентов могут потребоваться начальные и более высокие дозы. Высокие дозы могут применяться в таких заболеваниях и условиях, таких как рассеянный склероз (200 мг / день), отек мозга (200-1000 мг / день) и трансплантация (7 мг / кг / день).

Если после разумного периода времени не достигло удовлетворительного клинического влияния метилпреднизолонотерапии таблетки следует прекращено, а пациент назначает альтернативную терапию. Если после пролонгированной терапии следует отменять, она рекомендуется постепенно, а не внезапно.

Если в результате лечения достигается удовлетворительный эффект, должен забрать индивидуальную техническую дозу для пациента, постепенно снижая начальную дозу через регулярные промежутки времени до тех пор, пока вы не найдете нижнюю дозу, которая будет поддерживать клинический эффект. Помните, что требует постоянной дозировки мониторинга. К ситуациям, в которых вам может потребоваться корректировки дозировки, включают в себя: изменения в клиническом статусе из-за наступления ремиссии или обострения заболевания; Индивидуальный ответ пациента на препарат; влияние на стресс пациента, который не напрямую связан с основным заболеванием, для которого направлено лечение. В последнем случае может потребоваться увеличить дозу метилпреднизолона в течение определенного периода времени, в зависимости от пациента.

Следует подчеркнуть, что требуемая доза может варьироваться и должна быть индивидуальна в зависимости от характера заболевания и реакции пациента на терапию.

Чередующаяся терапия (AT)

Чередующаяся терапия - это режим дозирования кортикостероида, в котором два раза суточной дозы кортикостероида назначен в день, утром. Целью этого типа терапии состоит в том, чтобы достичь пациента, который требует долгосрочной терапии, максимальных преимуществ кортикостероидов при минимизации определенных нежелательных эффектов, таких как подавление гипофиза-надпочечников Кусингоида, снятие кортикостероидов и подавления роста у детей.

Неблагоприятные реакции

После этих побочных реакций, связанных с лечением, указанным для класса систем, частоты и тяжести. В каждой группе частота побочных реакций перечислена в порядке убывания тяжести.

Частота определяется как очень распространенная (≥1 / 10), общий (> 1/100, <1/10), редко (> 1/1000, <1/100), редкий (> 1/10000, <1/1000 ), неизвестна частота (частота не может быть оценена, основана на доступных данных).

Инфекции и паразитарные заболевания: часто - инфекции; редкие - оппортунистические инфекции; Частота неизвестна - рецидив скрытого туберкулеза.

Новые новообразования доброкачественные, злокачественные и неопознанные (включая кисты и полипы): частота неизвестна - саркома Kaposi.

Из крови и лимфатической системы: частота неизвестна - лейкоцитоз.

Иммунная система: частота неизвестна - повышенная чувствительность к препарату (включая анафилактические и анафилактоидные реакции), ингибирование кожных реакций во время испытаний.

Метаболические и питательные расстройства: часто - удержание натрия, удержание жидкости в организме; Частота неизвестна - гипокалиемический алкалоз, метаболический ацидоз, нарушение толерантности к глюкозы, повышенная потребность в инсулинах или пероральных антидиабетических агентах при диабете, повышенного аппетита (который может привести к увеличению веса). Снижение толерантности к углеводам возможные проявления остеренного диабета Mellitus и повышенные потребности в гипогликемических агентов у пациентов с диабетом.

Психиатрические расстройства: часто - аффективное расстройство (включая подавленное настроение и эйфорическое настроение); Частота неизвестного - психотическое расстройство (включая манию, заблуждения, галлюцинации и обострение шизофрении), психотическое поведение, аффективные расстройства (например, аффективная лабильность, психологическая зависимость, суицидальные мысли), психическое расстройство, изменение личности, перепады настроения, путаница, беспокойство, ненормальное поведение бессонница, раздражительность.

Из сердца: частота неизвестна - изменение жидкости и электролита баланса, которое в некоторых случаях может привести к гипертонии и застойной сердечной недостаточности (у пациентов с предрасположенностью к нему), зона разрыва миокарда.

От кровеносных сосудов, часто - гипертония; Частота неизвестна - гипотензия, тромбоз.

Респираторная система, грудь и средостение: частота неизвестна - икота, болезнь легочной эмболии.

От опорно -двигательного аппарата и соединительной ткани, часто - замедление роста, мышечная слабость; Частота неизвестна - артралгия, атрофия мышц, миалгии, миопатия, невропатическая артропатия, остеонекроз, остеопороз, патологические переломы.

Из пищеварительного тракта: часто - осложнения, которые влияют на желудочно-кишечный тракт, который может вызвать язву или активацию пептической болезни (с возможной перфорацией и кровоизлиянием); Частота неизвестная - вздутие живота, боли в животе, диарея, диспепсия, желудочное кровотечение, перфорация кишечника, тошнота, эзофагит, язвенный эзофагит, панкреатит.

Кожа и подкожная клетчатка, часто - прыщи, атрофия кожи; Частота неизвестна - ангионевротическое отек, экхимоз, эритема, гирсутизм, гипергидроз, петехиа, зуд, сыпь, стриа, уравнение, уравнение, телеангиэктазии.

Репродуктивная система и грудь: частота неизвестна - нерегулярная менструация.

Нервная система: неизвестная частота - амнезия, когнитивные расстройства, судороги, головокружение, головная боль, повышенное внутричерепное давление (отек зрительного нерва (доброкачественная внутричерепная гипертензия)), эпидуляционный липоматоз.

Эндокринная система: часто - из кушингоидального состояния; Частота неизвестна - Гипопиттаризм, вывод кортикостероидов. Подавление гипофиза-надпочечников, особенно во время стресса. Подавление роста у детей.

С точки зрения: часто - субкулярные катаракты; Частота неизвестна - глаукома и экзофтальмос, истончение роговицы и склере, центральная серозная гориоретельнопация.

Из слушания и баланса: частота неизвестна - головокружение.

Общие расстройства и реакции на месте инъекции, часто - выздоровление злоупотребления; Неизвестная частота - повышенная усталость, недомогание.

Исследование: часто - снижение уровня калия в крови; Частота неизвестна - улучшение аланина аминотрансферазы, повышенная аспартатная аминотрансфераза, повышенная щелочная фосфатаза крови, снижение углеволотического толерантности, повышенное внутриглазное давление, увеличение кальция мочевыведения. Отрицательный азотный баланс.

Травма, отравление и осложнения процедур: частота неизвестна - компрессионный перелом позвоночника, разрыв сухожилия (особенно ахилловые сухожилия).

Отчетность подозреваемых побочных реакций

Важно сообщать о подозрении неблагоприятных реакций после регистрации наркотиков. Это позволяет дополнительно контролировать соотношение «риска / выгоды» для препарата. Квалифицированные рабочие в секторе здравоохранения просят сообщать все подозреваемые побочные реакции.

Передозировка. Не зарегистрированный клинический синдром острой передозировки кортикостероидов. Уведомление о острой токсичности и / или смерти после передозировки кортикостероидов получила редкую. В случае передозировки нет специфического противоядия; Поддержка и симптоматическое лечение. Метилпреднизолон подвергается диализу.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Результаты исследования животных показали, что введение самки кортикостероидов в высоких дозах может привести к появлению дефектов в плодах. Но, по-видимому, кортикостероиды назначили беременных женщин, а не причиной врожденных дефектов.

Несмотря на результаты исследований у животных, использование этого препарата во время беременности, вероятность повреждения плода вряд ли. Было проведено адекватные исследования влияния кортикостероидов на репродуктивную функцию человека. Поскольку не существует правильных данных, основанных на фактических данных, при использовании беременных женщин, эти препараты должны использоваться только во время беременности только срочная необходимость.

Некоторые кортикостероиды легко пересекают плацентурный барьер. В ретроспективном исследовании матерей, получающих кортикостероиды, было отмечено увеличение частоты малоразмерных детей при рождении. Младенцы, чьи мамы во время беременности получили относительно высокие дозы кортикостероидов, должны находиться под тесным надзором за признаки провала коры надпочечников, хотя провал у новорожденных, которые претерпели действие стероида в УТМО, являются редкими.

Эффект кортикостероидов на курс и последствия рождения неизвестен.

Младенцы, чьи матери во время беременности получили долгосрочное лечение кортикостероидами, там была катаракта.

Кормление грудью

Кортикостероиды проникают в грудное молоко. Кортикостероиды, выделенные в грудном молоке, могут препятствовать росту и влиять на производство эндогенных кортикостероидов у младенцев, которые грудны. Поскольку правильные исследования влияния глюкокортикоидов на репродуктивную функцию людей не сделаны, эти препараты у матерей, которые грудные вскармливания должны применяться только в тех случаях, когда преимущество препарата перевешивает потенциальный риск для младенца.

Репродуктивная функция

Результаты исследований животных показали, что кортикостероиды снижают репродуктивную функцию.

Дети. Препарат используется в педиатрической практике.

Он осторожно контролирует развитие и рост младенцев и детей при использовании их в долгосрочной обработке кортикостероидами.

Дети получают глюкокортикоиды в течение длительного времени каждый день, несколько раз в день могут быть обозрены. Следовательно, этот режим дозировки должен использоваться только в наиболее актуальные причины. Применение чередующейся терапии обычно позволяет избежать этого побочного эффекта или минимизировать его (см. Раздел «Дозировка и администрирование. Чередующаяся терапия»).

Младенцы и дети получают долгосрочную кортикостероидную терапию, с особым риском повышения внутричерепного давления.

Высокие дозы кортикостероидов могут вызвать панкреатит у детей.

Особенности применения

Иммуносупрессивные эффекты / повышенные восприимчивости к инфекциям

Кортикостероиды могут повысить восприимчивость к инфекциям; Они могут маскировать некоторые симптомы инфекций; Кроме того, фоновая терапия кортикостероида может развивать новую инфекцию. При использовании кортикостероида может уменьшить устойчивость к инфекции и может быть неспособность организма для локализации инфекции. Инфекции, вызванные любым патогеном, в том числе вирусами, бактериями, грибами, простейшей или червями в любой части тела, могут быть связаны с использованием кортикостероидов в качестве монотерапии или в сочетании с другими иммунодепрессантами, которые влияют на клеточную иммунитет, гуморальную иммунитет или функцию нейтрофилов. Эти инфекции могут быть мягкими, но могут быть серьезными, и, в некоторых случаях - смертельно. При увеличении доз кортикостероидов заболеваемость инфекционными осложнениями увеличивается.

Пациенты принимают наркотики, которые подавляют иммунную систему, более восприимчивы к инфекциям, чем здоровые люди. Например, ветряная оспа и кори, могут иметь более серьезную или даже смертельную в нейимнозовых детей или взрослых, которые принимают кортикостероиды.

Использование живых или живых аттенуированных вакцин для пациентов, получающих иммуносупрессивные дозы кортикостероидов, противопоказано. Пациенты, получающие иммуносупрессивные дозы кортикостероидов, вакцинация могут проводиться с использованием убитых или инактивированных вакцин, но их ответ на такие вакцины могут быть уменьшены. Эти процедуры иммунизации могут быть выполнены у пациентов, получающих кортикостероиды, не являются иммуносупрессивными дозами.

Использование кортикостероидов в активном туберкулезе должно быть ограничено случаями полномочильного или распространенного туберкулеза в этих случаях, кортикостероиды используются в сочетании с соответствующим антитуберкулезным химиотерапией. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або з віражем туберкулінових проб, то лікування слід проводити під ретельним наглядом, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким пацієнтам необхідно отримувати хіміопрофілактичні препарати.

Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Крім того, кортикостероїди слід з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, наприклад у випадку стронгілоїдозу (зараження вугрицями). У таких хворих імуносупресія, індукована кортикостероїдами, може призвести до стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок, що нерідко супроводжується тяжким ентероколітом і потенційно летальною септицемією, викликаною грамнегативними мікроорганізмами.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недо-статність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі
(5–11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.

Вплив на імунну систему

Можуть виникати алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк). Оскільки у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції реєстрували рідко, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.

Вплив на ендокринну систему

Пацієнтам, яким проводиться терапія кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна адренокортикальна недостатність). Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізованим при застосуванні альтернуючої терапії.

При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.

Надниркова недостатність, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом кількох місяців після відміни терапії; отже якщо у цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію необхідно відновити.

Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися «синдром відміни» кортикостероїдів, на перший погляд не пов'язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми, як анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія, риніт, кон'юктевіт, болючі шкірні вузли з відчуттям свербежу. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикостероїди можуть спричиняти чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.

Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом.

Розлади метаболізму та харчування.

Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково.

Психічні розлади

При застосуванні кортикостероїдів можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.

При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може бути необхідним призначити спеціальне лікування. Відзначалися реакції з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на те, що він/вона знаходиться у депресивному настрої чи у нього виникли суїцидальні думки. Пацієнти/особи, які за ними доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних кортикостероїдів.

Розлади з боку нервової системи

Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю (див. відомості про міопатію у розділі « Розлади з боку опорно-рухового апарату »).

Хоча у контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ефективність кортикостероїдів щодо прискорення зменшення загострення розсіяного склерозу, вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природний перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для досягнення значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розлади з боку органів зору

При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами і вірусами.

Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.

Розлади з боку серця та судин

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю та лише у разі крайньої необхідності.

Негативний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, може схиляти пацієнтів з уже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати їх у високих дозах і тривалими курсами. У зв'язку з цим кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також зважати на модифікацію ризику і, при необхідності, додатково моніторити серцеву діяльність.

Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі тромбоемболії при застосуванні кортикостероїдів. Пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути схильні до них, слід дотримуватись обережності при застосовуванні кортикостероїдів.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією кортикостероїди слід застосовувати з обережністю.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки шлунка у ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикуліті; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній пептичній виразці.

Розлади гепатобіліарної системи

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.

Розлади з боку опорно-рухового апарату

Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, що найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нейром'язової передачі (наприклад, міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи і призводити до квадрипарезу. Може спостерігатися підвищення рівня креатинкінази. Для покращання клінічного стану або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.

Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим із тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю.

исследование

При застосуванні гідрокортизону або кортизону в середніх і високих дозах можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігають рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, окрім випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням споживання солі і прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Травми, отруєння і ускладнення процедур

Системні кортикостероїди не призначені для лікування черепно-мозкових травм і тому не мають бути застосовані у випадку таких травм. Результати багатоцентрового дослідження виявили підвищення смертності через 2 тижні або через 6 місяців після травми в пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат, порівняно з пацієнтами групи плацебо. Причинний зв'язок із лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлений.

Інші

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Препарат містить сахарозу, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від величини дози препарату і тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику при визначенні як дози і тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного чи переривчастим курсом.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

Аспірин і нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.

Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомного кризу, який може призводити до летального наслідку. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам із підозрюваною або встановленою феохромоцитомою лише після відповідної оцінки співвідношення «ризик/користь».

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив кортикостероїдів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими механізмами не був систематично оцінений. Після лікування кортикостероїдами можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не слід водити автотранспорт або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метилпреднізолон є субстратом ферменту цитохрому P450 (CYP) і метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4. CYP3A4 є домінуючим ферментом найбільш поширеного підвиду CYP у печінці дорослих людей. Він каталізує 6-β-гідроксилювання стероїдів, який є ключовим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами CYP3A4, деякі з них (як і інші лікарські засоби) змінюють метаболізм глюкокортикоїдів, індукуючи (підсилюючи активність) чи інгібуючи ізофермент CYP3A4.

ІНГІБІТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, що інгібують активність CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують плазмові концентрації лікарських засобів-субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітора CYP3A4, можливо, буде необхідно титрувати дозу метилпреднізолону з метою уникнення стероїдної токсичності. До інгібіторів CYP3A4 відносяться: грейпфрутовий сік; макролідні антибіотики: тролеандоміцин, ізоніазид.

ІНДУКТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, які стимулюють активність CYP3A4, як правило, підвищують печінковий кліренс, що призводить до зниження плазмових концентрацій лікарських засобів-субстратів CYP3A4. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів може знадобитися збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату. До таких лікарських засобів відноситься антибіотик, протитуберкульозний засіб – рифампін; протисудомні засоби – фенобарбітал, фентоїн.

СУБСТРАТИ CYP3A4 – присутність іншого субстрату CYP3A4 може призводити до впливу на печінковий кліренс метилпреднізолону, при цьому необхідне відповідне коригування дози. Можливо, побічні реакції, пов'язані з застосуванням одного з таких лікарських засобів у якості монотерапії, будуть більш імовірними при їх одночасному застосуванні. До таких відносяться імунодепресанти: циклофосфамід, такролімус.

ІНДУКТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 - протисудомні засоби: карбомазепін.

ІНГІБІТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 – протиблювотні засоби: апрепітант, фосапрепітант; протигрибкові засоби: ітраконазол, кетаконазол; блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем; контрацептивні засоби (для перорального застосування): етинілестрадіол/норетиндрон; макролідні антибіотики: кларитроміцин, еритроміцин.

Імунодепресанти – циклоспорин:

- при супутньому застосуванні циклоспорину з метилпреднізолоном може відбуватися взаємне інгібування метаболізму, внаслідок чого можуть збільшуватися плазмові концентрації одного з цих лікарських засобів або обох. У зв'язку з цим, можливо, що побічні явища, пов'язані з застосуванням одного з цих лікарських засобів в якості монотерапії, будуть більш ймовірними при їхньому одночасному застосуванні;

- повідомлялося про розвиток судом на фоні одночасного застосування метилпреднізолону і циклоспорину.

Противірусні препарати: інгібітори ВІЛ-протеази:

- інгібітори протеази, такі як індинавір і ритонавір, можуть призводити до збільшення концентрацій кортикостероїдів в плазмі крові;

- кортикостероїди можуть індукувати метаболізм інгібіторів ВІЛ-протеази, в результаті чого зменшуються їх концентрації в плазмі крові.

ІНГІБІТОРИ АРОМАТАЗИ – аміноглутетимід.

Пригнічення кори надниркових залоз, спричинене аміноглутетимідом, може загострювати ендокринні зміни, спричинені тривалим лікуванням глюкокортикоїдом.

АНТИКОАГУЛЯНТИ (для перорального застосування)

Вплив метилпреднізолону на антикоагулянти для перорального застосування є варіабельним.

Надходили повідомлення як про посилення, так і про зниження ефектів антикоагулянтів при їх супутньому застосуванні з кортикостероїдами. У зв'язку з цим, необхідно ретельно стежити за показниками зсідання крові для підтримання бажаного рівня антикоагулянтної дії.

АНТИХОЛІНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

Кортикостероїди можуть впливати на ефекти антихолінергічних засобів:

- повідомлялося про випадки гострої міопатії при супутньому застосуванні кортикостероїдів у високих дозах і антихолінергічних засобів, що блокують нервово-м'язову передачу (див. розділ «Особливості застосування»);

- повідомлялося про антагонізм до ефектів блокади нервово-м'язової передачі панкуронію і векуронію у пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Цю взаємодію можна очікувати для усіх конкурентних блокаторів нервово-м'язової передачі.

АНТИДІАБЕТИЧНІ ЗАСОБИ

Оскільки кортикостероїди можуть збільшувати концентрації глюкози в крові, може виникнути необхідність у корекції дози антидіабетичних засобів.

Нестероїдні протизапальні засоби: аспірин (ацетилсаліцилова кислота) у високих дозах:

- при супутньому застосуванні кортикостероїдів з НПЗП може збільшуватися частота шлунково-кишкових кровотеч та виразок;

- метилпреднізолон може призводити до збільшення кліренсу аспірину, що застосовували в високих дозах. Це може спричинити зниження рівнів саліцилату в сироватці крові. Припинення застосування метилпреднізолону може призводити до підвищення рівнів саліцилату в сироватці крові, що може спричинити підвищення ризику токсичності саліцилату.

Стероїди можуть понижувати терапевтичний ефект антихолінестеразних засобів при лікуванні міастенії гравіс.

У випадку застосування кортикостероїдів разом з препаратами, що виводять калій (таких як діуретики), пацієнти мають бути під пильним наглядом щодо можливого розвитку гіпокаліємії. Також існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії у випадку застосування кортикостероїдів разом із амфотерицином В, ксантеном або β2 агоністами.

Терапевтичний ефект від застосування гіпоглікемічних (включаючи інсулін), антигіпертензивних лікарських засобів та діуретиків пригнічується кортикостероїдами. Гіпокаліємічний ефект від застосування ацетазоламіду, петльових та тиозидних діуретиків, карбеноксолону підвищується.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Метилпреднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.

Вплив на запальний процес та імунну відповідь

Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:

Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) чинить таку ж глюкокортикоїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на вуглеводний і білковий обмін

Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються у процесі глюконеогенезу у печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози у периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, схильних до цукрового діабету.

Вплив на жировий обмін

Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, що у першу чергу проявляється у тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, що найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі крові вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена у першу чергу їх впливом на активність ферментів.

Фармакокінетика

Фармакокінетика метилпреднізолону є лінійною, незалежно від способу застосування. Абсолютна біодоступність метилпреднізолону у здорових людей після перорального застосування в цілому висока (82–89 %). Метилпреднізолон швидко всмоктується і максимальна концентрація метилпреднізолону в плазмі досягається приблизно протягом 1,5–2,3 години (в залежності від дози) після перорального прийому цього лікарського засобу здоровими людьми.

Метилпреднізолон широко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Зв'язування метилпреднізолону з білками плазми у людей становить приблизно 77 %.

В організмі людей метилпреднізолон метаболізується в печінці до
неактивних метаболітів. Основними метаболітами є 20-α-гідроксиметилпреднізолон і
20-β-гідроксиметилпреднізолон. Його метаболізм у печінці відбувається переважно за участю ізофермента CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метилпреднізолон, подібно багатьом субстратам CYP3A4, може також бути субстратом для транспортного білка Р-глікопротеїна родини АТФ-зв'язуючих касет (ABC), що впливає на його розподіл в тканинах і взаємодію з іншими лікарськими засобами.

Середній період напіввиведення загальної кількості метилпреднізолону становить
від 1,8 до 5,2 години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості : 4 мг – білі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN» з другого; 16 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 73» з другого; 32 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 176» з другого.

Термін придатності. Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг метилпреднізолону – 5 років; для таблеток, що містять 32 мг – 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище +25 °С в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 4 мг: № 30 таблеток в упаковці (по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці);

таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковці (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці);

таблетки по 32 мг: № 20 (по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

Пфайзер Італія С. р. л./Pfizer Italia Srl

Місцезнаходження

Локаліта Маріно дель Тронто 63100 Асколі Пісено (АП), Італія / Localitá Marino del Tronto 63100 Ascoli Piceno (AP), Italy.