МЕДРОЛ табл. 32 мг блистер №20

Для медицинского использования препарата

Медрол

(Медрол)

Место хранения:

Активное вещество: метилпреднизолон; 1 таблетка содержит метилпреднизолон 4 мг или 16 мг, или 32 мг;

Вспомогательные вещества: таблетки, содержащие 4 мг метилпреднизолона - моногидрат лактозы, кукурузы, сахарозы, стеарат кальция; 16 мг - моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, сахароза, стеарат кальция, минеральное масло; 32 мг - моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, сахароза, стеарат кальция, минеральное масло.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Код УАТС H02A B04.

Клинические характеристики.

Индикация.

Эндокринные заболевания.

Основная и вторичная недостаточность коркового слоя надпочечников (с препаратами первых серий представляет собой гидрокортизон или кортизон; при необходимости, синтетические аналоги могут быть использованы в сочетании с минералокортикоидами; одновременное использование минералокортикоидов особенно важно для лечения детей) Отказ

Врожденная гиперплазия надпочечников.

Неотрицательный тиреоидит.

Гиперкальцемия с злокачественными опухолями.

Неэндокринные заболевания.

1. Ревматические заболевания.

В качестве дополнительной терапии для краткосрочного использования (для вывода пациента с острым состоянием или усугубляющимся процессом) в таких заболеваниях:

2. Коллагенозы.

В период обострения или в некоторых случаях в качестве поддерживающей терапии в таких заболеваниях:

3. Кожные заболевания.

4. Аллергические состояния.

Для лечения следующих сложных и аллергических состояний в случае неэффективности стандартного лечения:

5. Заболевания глаз.

Сильные острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с глазными поражениями и усами, такими как:

6. Заболевания органов дыхания.

7. Гематологические заболевания.

8. Онкологические заболевания.

Как паллиативная терапия в таких заболеваниях:

9. Синдром набухания.

Для индукции диуреза или устранения протеинурии с нефротическим синдромом без уремии, идиопатического типа или из-за системной красной волчанки.

10. Заболевания пищеварительного тракта.

Удалить пациента с критическим условием в таких заболеваниях:

11. Заболевания нервной системы.

12. Заболевания других органов и систем.

13. Органы трансплантации.

Противопоказание. Система грибковых инфекций. Системные инфекции в случаях, когда специфическая противомикробная терапия не предназначена. Гиперчувствительность к компонентам препарата или метилпреднизолон в анамнезе.

Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказан пациентам, получавшим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.

Способ применения и доза. Начальная доза препарата для взрослых может варьироваться в зависимости от характера показаний. При менее тяжелых заболеваниях обычно есть достаточные и более низкие дозы, хотя у индивидуальных пациентов могут потребоваться более высокие дозы стартования. Высокие дозы могут быть использованы при заболеваниях и состояниях как рассеянного склероза (200 мг / день), отек мозга (200-1000 мг / день) и трансплантация органов (до 7 мг / кг / день).

Если в связи с надлежащим периодом времени удовлетворительный клинический эффект, терапия метилпреднизолона таблеток следует отменять и вводить для терпеливой альтернативной терапии. Если после пролонгированной терапии препарат должен быть отменен, рекомендуется постепенно, не вдруг.

Если в результате терапии было достигнуто удовлетворительный эффект, пациент должен быть подхвачен индивидуальной технической дозой, постепенно снижая исходную дозу на определенные промежутки времени до тех пор, пока не будет обнаружена самая низкая доза, которая будет поддерживать достигнутый клинический эффект. Следует помнить, что необходимо постоянно контролировать дозировку препарата. В ситуациях, в которых может возникнуть регулировка дозы, включает в себя: изменения в клиническом состоянии из-за наступления ремиссии или обострения заболевания; индивидуальный ответ пациента на препарат; Влияние на стрессовые ситуации пациента, которые не связаны непосредственно с основным заболеванием, на которые направлена ​​терапия. В последнем случае может потребоваться увеличить дозу метилпреднизолона в течение определенного периода времени, что зависит от состояния пациента.

Следует подчеркнуть, что необходимость дозы может варьироваться, и она должна быть выбрана индивидуально, в зависимости от характера заболеваний пациента и реакции на терапию.

Альтернативная терапия (AT)

Альтернативная терапия является таким способом дозирования кортикостероидов, в которых ежедневная суточная доза кортикостероида предписана через день, по утрам. Целью такого типа терапии является достижение пациента, которая нуждается в длительной терапии, максимальные преимущества использования кортикостероидов при доведении до минимума некоторых нежелательных эффектов, таких как ингибирование гипофиза-надпочечника, состояние чашки, а Синдром кортикостероида и ингибирование роста детей.

Неблагоприятные реакции

Ниже приведены неблагоприятные реакции, связанные с лечением, указанным классом органов, частоты и тяжести. В каждой частотной группе побочные эффекты указаны в порядке уменьшения степени тяжести.

Частота определяется как: очень часто (≥1 / 10), часто ( > 1/100, <1/10), нечасто ( > 1/1000, <1/100), редко ( > 1/10000, <1 / 1000), частота неизвестна (частота не может быть оценена, основана на доступных данных).

Инфекции и паразитарные заболевания: часто инфекция; нечасто - оппортунистические инфекции; Частота неизвестна - рецидив скрытого туберкулеза.

Опухоли доброкачественные, злокачественные и неуказанные (включая кисты и полипы): частота неизвестна - саркома Капос.

Из крови и лимфатической системы: частота неизвестна - лейкоцитоз.

Иммунная система: частота неизвестна - повышенная чувствительность к препарату (включая анафилактические и анафилактоидные реакции), ингибирование кожных реакций во время испытаний.

Метаболические и пищевые расстройства: часто - задержка в натрие, задержка жидкости в организме; Частота неизвестна - гипокалемический алкалоз, метаболический ацидоз, расстройство терпимости глюкозы, повышенная потребность в инсулинах или оральных антидиабетических препаратах на сахарном диабете, повышенный аппетит (который может привести к увеличению массы тела). Сокращение углеводной толерантности, возможное проявление скрытого диабета Mellitus и повышенная потребность в гипогликемических препаратах у пациентов с диабетом.

Психиатрические расстройства: часто - аффективное расстройство (включая подавленное настроение и эйфорическое настроение); Частота неизвестна - психотическое расстройство (в частности мания, заблуждение, галлюцинации и обострение шизофрении), психотическое поведение, аффективное расстройство (в частности, аффективная лабильность, психологическая зависимость, суицидальные мнения), психическое расстройство, изменение личности, изменения настроения, путаница, путаница , патологическое поведение, бессонница, раздражительность.

Из сердца: частота неизвестна - изменение жидкости и электролита баланса, которое в некоторых случаях может привести к гипертонии и застойной сердечной недостаточности (у пациентов с предрасположенностью к нему), зона разрыва миокарда.

Со стороны сосудов: часто - артериальная гипертензия; Частота неизвестна - артериальная гипотензия, тромбоз.

Респираторная система, грудь и средостение: частота неизвестна - икота, болезнь легочной эмболии.

От опорно -двигательного аппарата и соединительной ткани, часто - замедление роста, мышечная слабость; Частота неизвестна - артралгия, мышечная атрофия, миалгия, миопатия, невропатическая артропатия, остеонекроз, остеопороз, патологические переломы.

Из пищеварительного тракта: часто - осложнения, которые влияют на желудочно-кишечный тракт, который может вызвать язву или активацию пептической болезни (с возможной перфорацией и кровоизлиянием); Частота неизвестна - вздутие живота, боли в животе, диарея, диспепсия, желудочное кровотечение, кишечное совершенство, тошнота, эзофагит, язвенный эзофагит, панкреатит.

Кожа и подкожная клетчатка, часто - прыщи, атрофия кожи; Частота неизвестна - ангионеротическое отек, эмимоз, эритема, гиргидроз, гипергидроз, петечивость, зуд, сыпь, полоса кожи, вартикария, телеангиоэктазия.

Репродуктивная система и грудь: частота неизвестна - нерегулярная менструация.

Нервная система: неизвестная частота - амнезия, когнитивные расстройства, судороги, головокружение, головная боль, повышенное внутричерепное давление (отек зрительного нерва (доброкачественная внутричерепная гипертензия)), эпидуляционный липоматоз.

Эндокринная система: часто - из кушингоидального состояния; Частота неизвестна - Гипопиттаризм, синдром кортикостероидов. Ингибирование гипофиза-надпочечника, особенно во время стресса. Ингибирование роста у детей.

Органами зрения: часто - субкулярная катаракта; Частота неизвестна - глаукома и экзофтальма, тонущая склера и роговица, центральная серозная хориоретинопатия.

Из слушания и баланса: частота неизвестна - головокружение.

Общие расстройства и реакции на месте инъекции, часто - выздоровление злоупотребления; Частота неизвестна - повышенная усталость, общее недомогание.

Исследование: часто - снижение уровня калия в крови; Частота неизвестна - увеличение уровня аланинаминотрансферазы, увеличение аспартата-аминотрансферазы, увеличивая уровень щелочной фосфатазы крови, уменьшение толерантности к углеводам, увеличение внутриглазного давления, увеличение уровня мочи кальция. Отрицательный азотный баланс.

Травма, отравление и осложнения процедур: частота неизвестна - компрессионный перелом позвоночника, разрыв сухожилия (особенно ахилловые сухожилия).

Отчетность подозреваемых боковых реакций

Важно сообщать о подозреваемых побочных эффектах после регистрации лекарственного средства. Это позволяет продолжать контролировать соотношение «выгоду / риск» для лекарственного средства. Квалифицированные работники здравоохранения просят сообщать все подозреваемые побочные реакции.

Передозировка. Клинический синдром острых передозировки кортикостероидов не зарегистрирован. Уведомление о остром токсичности и / или смерти после передозировки с кортикостероидами были редкими. В случае передозировки нет специфического противоядия; Проведено поддерживающее и симптоматическое лечение. Метилпреднизолон - диализ.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Результаты исследований животных продемонстрировали, что введение женщин кортикостероидов в высоких дозах может привести к появлению неисправностей в фруктах. Однако, видимо, кортикостероиды, предназначенные для беременных женщин, не определяют появление врожденных дефектов развития.

Несмотря на результаты исследований у животных при применении этого лекарственного средства во время беременности, вряд ли возможности повреждения плода. Адекватное исследование влияния кортикостероидов на репродуктивную функцию человека не проводилось. Поскольку не существует правильных доказательств данных о безопасности кортикостероиды при использовании у беременных женщин, эти препараты беременности должны быть назначены только для неотложной необходимости.

Некоторые кортикостероиды легко проникают через плацендентный барьер. В одном ретроспективном исследовании у матерей, которые взяли кортикостероиды, увеличение частоты малоэспиральных младенцев при рождении. Младенцы, чьи матери получили довольно высокие дозы кортикостероидов, они должны подвергаться тщательному надзору за обнаружение признаков недостаточности коры надпочечников, хотя это недостаточность у новорожденных, которые подвергались кортекостероидам внутриутробных, редко отмечены.

Влияние кортикостероидов на курс и последствия родов неизвестно.

У детей, мать которых во время беременности получила долгосрочное лечение кортикостероидами, наблюдалось катаракту.

Кормление грудью

Кортикостероиды проникают в грудное молоко. Кортикостероиды, выпущенные в грудном молоке, могут подавлять рост и влиять на эндогенные глюкокортикоидные продукты у младенцев, которые кормят грудью. Поскольку правильные исследования по влиянию глюкокортикоидов на репродуктивную функцию людей не проводились, эти препараты в грудном вскармливании матери должны использоваться только в тех случаях, когда преимущество препарата превышает потенциальный риск для младенца.

Репродуктивная функция

Результаты исследования животных показали, что кортикостероиды уменьшают репродуктивную функцию.

Дети. Препарат используется в педиатрической практике.

Необходимо тщательно контролировать особенности развития и роста младенцев и детей в применении долгосрочной терапии кортикостероидами.

У детей, которые ежедневно получают глюкокортикоиды в течение длительного времени, несколько раз в день могут наблюдаться отсталость роста. Следовательно, этот режим дозировки должен использоваться только наиболее неотложенными показаниями. Использование чередующейся терапии, как правило, позволяет избежать этого побочного эффекта или минимизировать его (см. «Способ применения и доза. Альтернативная терапия»).

Младенцы и дети, получающие долгосрочную кортикостероидную терапию, имеют особый риск повышения внутричерепного давления.

Высокие дозы кортикостероидов могут вызвать панкреатит у детей.

Особенности применения

Иммуносупрессивные эффекты / повышенные восприимчивости к инфекциям

Кортикостероиды могут увеличить восприимчивость к инфекциям; Они могут маскировать некоторые симптомы инфекций; Кроме того, новые инфекции могут развиваться на фоне терапии кортикостероиды. При нанесении кортикостероидов устойчивость к инфекциям может уменьшаться, и может быть неспособность организма для локализации инфекции. Инфекции, вызванные любыми патогенами, включая вирусы, бактерии, грибы, простые или гельминты в любой части тела, могут быть связаны с использованием кортикостероидов в качестве монотерапии или в сочетании с другими иммунодепрессантами, которые влияют на клеточную иммунитет, гуморальную иммунитет или функцию нейтрофилов Отказ Эти инфекции могут быть легкими, но могут быть серьезными, а в некоторых случаях - леталь. При увеличении дозы кортикостероидов частота развития инфекционных осложнений увеличивается.

Пациенты принимают лекарства, которые подавляют иммунную систему, более восприимчивы к инфекциям, чем здоровые люди. Например, Windpox и Cyrus могут иметь более серьезные или даже смертельные последствия в неимунизированных детях или взрослых, которые принимают кортикостероиды.

Использование живых или живых вакцин для пациентов, получающих кортикостероиды в иммуносупрессивных дозах, противопоказаны. Пациенты, получающие иммуносупрессивные дозы кортикостероидов, вакцинация могут проводиться с использованием убитых или инактивированных вакцин, но их ответ на такие вакцины могут быть уменьшены. Эти процедуры иммунизации могут быть выполнены у пациентов, получающих кортикостероиды, не являются иммуносупрессивными дозами.

Использование кортикостероидов в активном туберкулезе должно быть ограничено случаями полномочильного или распространенного туберкулеза в этих случаях, кортикостероиды используются в сочетании с соответствующим антитуберкулезным химиотерапией. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або з віражем туберкулінових проб, то лікування слід проводити під ретельним наглядом, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким пацієнтам необхідно отримувати хіміопрофілактичні препарати.

Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Крім того, кортикостероїди слід з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, наприклад у випадку стронгілоїдозу (зараження вугрицями). У таких хворих імуносупресія, індукована кортикостероїдами, може призвести до стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок, що нерідко супроводжується тяжким ентероколітом і потенційно летальною септицемією, викликаною грамнегативними мікроорганізмами.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недо-статність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі
(5–11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.

Вплив на імунну систему

Можуть виникати алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк). Оскільки у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції реєстрували рідко, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.

Вплив на ендокринну систему

Пацієнтам, яким проводиться терапія кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна адренокортикальна недостатність). Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізованим при застосуванні альтернуючої терапії.

При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.

Надниркова недостатність, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом кількох місяців після відміни терапії; отже якщо у цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію необхідно відновити.

Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися «синдром відміни» кортикостероїдів, на перший погляд не пов'язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми, як анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія, риніт, кон'юктевіт, болючі шкірні вузли з відчуттям свербежу. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикостероїди можуть спричиняти чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.

Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом.

Розлади метаболізму та харчування.

Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково.

Психічні розлади

При застосуванні кортикостероїдів можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.

При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може бути необхідним призначити спеціальне лікування. Відзначалися реакції з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на те, що він/вона знаходиться у депресивному настрої чи у нього виникли суїцидальні думки. Пацієнти/особи, які за ними доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних кортикостероїдів.

Розлади з боку нервової системи

Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю (див. відомості про міопатію у розділі « Розлади з боку опорно-рухового апарату »).

Хоча у контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ефективність кортикостероїдів щодо прискорення зменшення загострення розсіяного склерозу, вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природний перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для досягнення значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розлади з боку органів зору

При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами і вірусами.

Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.

Розлади з боку серця та судин

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю та лише у разі крайньої необхідності.

Негативний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, може схиляти пацієнтів з уже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати їх у високих дозах і тривалими курсами. У зв'язку з цим кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також зважати на модифікацію ризику і, при необхідності, додатково моніторити серцеву діяльність.

Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі тромбоемболії при застосуванні кортикостероїдів. Пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути схильні до них, слід дотримуватись обережності при застосовуванні кортикостероїдів.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією кортикостероїди слід застосовувати з обережністю.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки шлунка у ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикуліті; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній пептичній виразці.

Розлади гепатобіліарної системи

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.

Розлади з боку опорно-рухового апарату

Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, що найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нейром'язової передачі (наприклад, міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи і призводити до квадрипарезу. Може спостерігатися підвищення рівня креатинкінази. Для покращання клінічного стану або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.

Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим із тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю.

исследование

При застосуванні гідрокортизону або кортизону в середніх і високих дозах можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігають рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, окрім випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням споживання солі і прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Травми, отруєння і ускладнення процедур

Системні кортикостероїди не призначені для лікування черепно-мозкових травм і тому не мають бути застосовані у випадку таких травм. Результати багатоцентрового дослідження виявили підвищення смертності через 2 тижні або через 6 місяців після травми в пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат, порівняно з пацієнтами групи плацебо. Причинний зв'язок із лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлений.

Інші

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Препарат містить сахарозу, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від величини дози препарату і тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику при визначенні як дози і тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного чи переривчастим курсом.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

Аспірин і нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.

Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомного кризу, який може призводити до летального наслідку. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам із підозрюваною або встановленою феохромоцитомою лише після відповідної оцінки співвідношення «ризик/користь».

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив кортикостероїдів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими механізмами не був систематично оцінений. Після лікування кортикостероїдами можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не слід водити автотранспорт або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метилпреднізолон є субстратом ферменту цитохрому P450 (CYP) і метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4. CYP3A4 є домінуючим ферментом найбільш поширеного підвиду CYP у печінці дорослих людей. Він каталізує 6-β-гідроксилювання стероїдів, який є ключовим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами CYP3A4, деякі з них (як і інші лікарські засоби) змінюють метаболізм глюкокортикоїдів, індукуючи (підсилюючи активність) чи інгібуючи ізофермент CYP3A4.

ІНГІБІТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, що інгібують активність CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують плазмові концентрації лікарських засобів-субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітора CYP3A4, можливо, буде необхідно титрувати дозу метилпреднізолону з метою уникнення стероїдної токсичності. До інгібіторів CYP3A4 відносяться: грейпфрутовий сік; макролідні антибіотики: тролеандоміцин, ізоніазид.

ІНДУКТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, які стимулюють активність CYP3A4, як правило, підвищують печінковий кліренс, що призводить до зниження плазмових концентрацій лікарських засобів-субстратів CYP3A4. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів може знадобитися збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату. До таких лікарських засобів відноситься антибіотик, протитуберкульозний засіб – рифампін; протисудомні засоби – фенобарбітал, фентоїн.

СУБСТРАТИ CYP3A4 – присутність іншого субстрату CYP3A4 може призводити до впливу на печінковий кліренс метилпреднізолону, при цьому необхідне відповідне коригування дози. Можливо, побічні реакції, пов'язані з застосуванням одного з таких лікарських засобів у якості монотерапії, будуть більш імовірними при їх одночасному застосуванні. До таких відносяться імунодепресанти: циклофосфамід, такролімус.

ІНДУКТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 - протисудомні засоби: карбомазепін.

ІНГІБІТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 – протиблювотні засоби: апрепітант, фосапрепітант; протигрибкові засоби: ітраконазол, кетаконазол; блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем; контрацептивні засоби (для перорального застосування): етинілестрадіол/норетиндрон; макролідні антибіотики: кларитроміцин, еритроміцин.

Імунодепресанти – циклоспорин:

- при супутньому застосуванні циклоспорину з метилпреднізолоном може відбуватися взаємне інгібування метаболізму, внаслідок чого можуть збільшуватися плазмові концентрації одного з цих лікарських засобів або обох. У зв'язку з цим, можливо, що побічні явища, пов'язані з застосуванням одного з цих лікарських засобів в якості монотерапії, будуть більш ймовірними при їхньому одночасному застосуванні;

- повідомлялося про розвиток судом на фоні одночасного застосування метилпреднізолону і циклоспорину.

Противірусні препарати: інгібітори ВІЛ-протеази:

- інгібітори протеази, такі як індинавір і ритонавір, можуть призводити до збільшення концентрацій кортикостероїдів в плазмі крові;

- кортикостероїди можуть індукувати метаболізм інгібіторів ВІЛ-протеази, в результаті чого зменшуються їх концентрації в плазмі крові.

ІНГІБІТОРИ АРОМАТАЗИ – аміноглутетимід.

Пригнічення кори надниркових залоз, спричинене аміноглутетимідом, може загострювати ендокринні зміни, спричинені тривалим лікуванням глюкокортикоїдом.

АНТИКОАГУЛЯНТИ (для перорального застосування)

Вплив метилпреднізолону на антикоагулянти для перорального застосування є варіабельним.

Надходили повідомлення як про посилення, так і про зниження ефектів антикоагулянтів при їх супутньому застосуванні з кортикостероїдами. У зв'язку з цим, необхідно ретельно стежити за показниками зсідання крові для підтримання бажаного рівня антикоагулянтної дії.

АНТИХОЛІНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

Кортикостероїди можуть впливати на ефекти антихолінергічних засобів:

- повідомлялося про випадки гострої міопатії при супутньому застосуванні кортикостероїдів у високих дозах і антихолінергічних засобів, що блокують нервово-м'язову передачу (див. розділ «Особливості застосування»);

- повідомлялося про антагонізм до ефектів блокади нервово-м'язової передачі панкуронію і векуронію у пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Цю взаємодію можна очікувати для усіх конкурентних блокаторів нервово-м'язової передачі.

АНТИДІАБЕТИЧНІ ЗАСОБИ

Оскільки кортикостероїди можуть збільшувати концентрації глюкози в крові, може виникнути необхідність у корекції дози антидіабетичних засобів.

Нестероїдні протизапальні засоби: аспірин (ацетилсаліцилова кислота) у високих дозах:

- при супутньому застосуванні кортикостероїдів з НПЗП може збільшуватися частота шлунково-кишкових кровотеч та виразок;

- метилпреднізолон може призводити до збільшення кліренсу аспірину, що застосовували в високих дозах. Це може спричинити зниження рівнів саліцилату в сироватці крові. Припинення застосування метилпреднізолону може призводити до підвищення рівнів саліцилату в сироватці крові, що може спричинити підвищення ризику токсичності саліцилату.

Стероїди можуть понижувати терапевтичний ефект антихолінестеразних засобів при лікуванні міастенії гравіс.

У випадку застосування кортикостероїдів разом з препаратами, що виводять калій (таких як діуретики), пацієнти мають бути під пильним наглядом щодо можливого розвитку гіпокаліємії. Також існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії у випадку застосування кортикостероїдів разом із амфотерицином В, ксантеном або β2 агоністами.

Терапевтичний ефект від застосування гіпоглікемічних (включаючи інсулін), антигіпертензивних лікарських засобів та діуретиків пригнічується кортикостероїдами. Гіпокаліємічний ефект від застосування ацетазоламіду, петльових та тиозидних діуретиків, карбеноксолону підвищується.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Метилпреднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.

Вплив на запальний процес та імунну відповідь

Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:

Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) чинить таку ж глюкокортикоїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на вуглеводний і білковий обмін

Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються у процесі глюконеогенезу у печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози у периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, схильних до цукрового діабету.

Вплив на жировий обмін

Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, що у першу чергу проявляється у тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, що найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі крові вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена у першу чергу їх впливом на активність ферментів.

Фармакокінетика

Фармакокінетика метилпреднізолону є лінійною, незалежно від способу застосування. Абсолютна біодоступність метилпреднізолону у здорових людей після перорального застосування в цілому висока (82–89 %). Метилпреднізолон швидко всмоктується і максимальна концентрація метилпреднізолону в плазмі досягається приблизно протягом 1,5–2,3 години (в залежності від дози) після перорального прийому цього лікарського засобу здоровими людьми.

Метилпреднізолон широко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Зв'язування метилпреднізолону з білками плазми у людей становить приблизно 77 %.

В організмі людей метилпреднізолон метаболізується в печінці до
неактивних метаболітів. Основними метаболітами є 20-α-гідроксиметилпреднізолон і
20-β-гідроксиметилпреднізолон. Його метаболізм у печінці відбувається переважно за участю ізофермента CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метилпреднізолон, подібно багатьом субстратам CYP3A4, може також бути субстратом для транспортного білка Р-глікопротеїна родини АТФ-зв'язуючих касет (ABC), що впливає на його розподіл в тканинах і взаємодію з іншими лікарськими засобами.

Середній період напіввиведення загальної кількості метилпреднізолону становить
від 1,8 до 5,2 години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості : 4 мг – білі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN» з другого; 16 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 73» з другого; 32 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 176» з другого.

Термін придатності. Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг метилпреднізолону – 5 років; для таблеток, що містять 32 мг – 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище +25 °С в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 4 мг: № 30 таблеток в упаковці (по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці);

таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковці (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці);

таблетки по 32 мг: № 20 (по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

Пфайзер Італія С. р. л./Pfizer Italia Srl

Місцезнаходження

Локаліта Маріно дель Тронто 63100 Асколі Пісено (АП), Італія / Localitá Marino del Tronto 63100 Ascoli Piceno (AP), Italy.