Личный кабинет
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН-ФС табл. 8 мг блистер №30
rx
Код товара: 57466
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
3 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Метилпреднизолон-ФС.
Метилпреднисолон-пс
Место хранения:
Активное вещество: метилпреднизолон;
1 таблетка содержит метилпреднизолон 4 мг или 8 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, картофельный крахмал, крахмал натрия (тип а), стеарат магния, коллоидный безводный кремнезем.
Лекарственная форма. Таблетки
Айн при физико-химических свойствах: таблетки белые или почти белые, круглые, плановые, с выемки в форме креста.
Фармакотерапевтическая группа. Простые лекарства кортикостероида для регулярного использования. Глюкокортикоиды. Метилпреднизолон. ATC код N02A V04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Метилпреднизолон - синтетические стероиды. Глюкококортикоиды проникают в клеточные мембраны и формируют комплексы со специфическими цитоплазматическими рецепторами, которые проникают в ядро клеточной, связывают ДНК (хроматин), стимулируя транскрипцию мРНК и последующим синтезам различных ферментов, что объясняет влияние системного использования глюкокортикоидов.
Метилпреднизолон - подобный преднизолон. По деятельности, похожее на преднизону, но практически нет минералокортикоидной активности, которая обеспечивает лучшую переносимость.
Влияние на воспаление и иммунный ответ. Метилпреднизолон обладает противовоспалительным, десенсибилизирующим и противоаллергическим действием. Имеет протезвоков, антитоксические и иммуносупрессивные свойства. В отличие от цитостатических, иммуносупрессивных свойств, не связанных с метилпреднизолоном митостатичному действию, и результатом подавления различных стадий иммуногенез: миграция стволовых клеток в костном мозге, B клетки миграции и взаимодействия T и B лимфоцитов. Как и другие кортикостероиды, метилпреднизолон ингибирует высвобождение цитокинов (интерлейкинов 1 и 2, γ-интерферона) в лимфоцитах и макрофагах, эозинофилы ингибируют высвобождение воспалительных посредников, снижают метаболизм арахидоновой кислоты, достигаются терапевтические эффекты: потеря имунуактывных клеток около воспаления; уменьшить вазодилацию; стабилизация лизосомных мембран; ингибирование фагоцитоза; Сокращение производства простагландинов и смежных соединений.
Влияние на углевод и белковый метаболизм. Глюкокортикоиды демонстрируют катаболическое влияние на белки: задержка синтеза и ускорить разбивку белков. Стимулирующие стероидные рецепторы, вызывающие образование специального класса белков - липокортинов, которые имеют антиактивность. Продолжительность противовоспалительного эффекта составляет 18-36 часов.
Аминокислоты, которые высвобождаются, преобразуются в глюконугенез в печени в глюкозу и гликоген. Ассимиляция глюкозы в периферических тканях уменьшается, что может привести к гипергликемии и гликозурии, особенно у пациентов, склонных к диабету.
Влияние на метаболизм жира.
Глюкококортикоиды имеют липолитическую активность, которая в первую очередь проявляется в тканях конечностей, а липошенью активность, которая наиболее выражена в груди, шее и голове, что приводит к перераспределению жира.
В относительно высоких дозах ингибирует развитие лимфоидных и соединительных тканей, в том числе ретистутроэндотелию; Уменьшает количество тучных клеток, которое представляет собой место формирования гиалуроновой кислоты; ингибирует активность гиалуронидазы и уменьшает капиллярную проницаемость.
Фармакокинетика.
После орального метилпреднизолона быстро поглощается в основном в проксимальной тонкой кишечнике. Уровень поглощения в дистальном положении примерно 50% поглощения в проксимальной части. Формы дисмоциюкие слабые облигации к альбумину и транскортиному. В связи с 40% до 90% препарата. Метилпреднизолон объем распределения составляет 61 литров. Препарат метаболизируется в первую очередь в печени. Основные метаболиты - 20-β-гидроксиметилпреднизолон и 20-β-гидрокси-6-α-метилпреднизолон. Метаболиты выделяются в основном в моче в виде глюкуронидов, сульфатов и неразрешенных соединений. Реакции конъюгации происходят в основном в печени, меньше - в почках. Метилпреднизолон зазор составляет 383 л / день; период полураспада - 165 минут. Приблизительно 5% препарата выводится в моче.
Клинические характеристики.
Индикация.
Эндокринная болезнь.
Первичный и вторичный отказ напочечника кортикального слоя (препараты первой линии представляют собой кортизон, гидрокортизон или, при необходимости, синтетические аналоги могут использоваться в сочетании с минералокортикоидами, одновременным применением минералокортикоидов, особенно важно для лечения детей); Врожденные надпочечники гиперплазии железы; гнойный тиреоидит; Грузкие опухоли гиперкальциемией.
Неэндокрынни болезни.
Ревматическое заболевание. В качестве дополнительной терапии для краткосрочного использования (для удаления пациента от острого состояния или обострения процесса) со следующими заболеваниями: псориатический артрит; Ревматоидный артрит, в том числе несовершеннолетний ревматоидный артрит (в некоторых случаях, может потребовать терапии с низкой дозой); анкилозирующий спондилит; острый и подогнатный бурсит; Острый неспецифический сундусиновит; острый подаглый артрит; посттравматический остеоартрит; синовит в остеоартрите; эпикондилит.
Коллаген. Во время обострения или в некоторых случаях в качестве технической терапии в таких заболеваниях: системная волчанка эритематоз; Острые ревматические заболевания сердца; Системный дерматомиозит (полимиозит); Polymyalgia ревматика с гигантским клеточным артеритом.
Кожные заболевания. пузырчатка; шумный дерматит герпеперетс; тяжелая эритема мультиформная (синдром Стивенс-Джонсона); FunHoyiDnyy спортсмен; тяжелый псориаз; Отвлекательный дерматит; тяжелый себорейный дерматит.
Аллергические заболевания. Для лечения, изложенные ниже тяжелых аллергических условий и в случае отказа стандартной обработки бронхиальной астмы; дерматит (контакт, атопический); сыворотка болезни; сезонный или многолетний аллергический ринит; Аллергия наркотиков.
Заболевания глаза. Сильное острующее, хроническое и аллергическое воспаление с повреждением глаз и аднекса, таких как: аллергические роговицы маргинальные язвы; заболевание глаз, вызванное герпесом Zostoster; воспаление переднего глаза; Диффузный задний увеит и хориидальный; симпатическая офтальмия; аллергический конъюнктивит; кератит; хориоретинит; Ирит и Иридоциклит; Оптический неврит.
Заболевания дыхательной системы. Симптоматический саркоидоз; Синдром Леффлера, который выступает за другие методы лечения; бериллиоз; молчаливый или распространенный туберкулез легких (используется в сочетании с соответствующим антитуберкулезным химиотерапией); аспирационный пневмонит.
Гематологическое заболевание. Идиопатическая тромбоцитопенная пурпура у взрослых; вторичная тромбоцитопения у взрослых; приобретенные (аутоиммунные) гемолитические анемии; Эритробластопения (Эритроцитарная анемия); Врожденные (эритроид) гипопластическая анемия.
Рак. В качестве паллиативной терапии этих заболеваний, лейкемиас и лимфомас у взрослых; Острая лейкемия у детей.
Отек синдром. Чтобы индуцировать диурез или лечение протеинурии в нефротическом синдроме без уремии, идиопатического типа или вызванным системным эритематозом волчан.
Заболевания пищеварительного тракта. Чтобы удалить пациента из критического состояния с такими заболеваниями: язвенный колит; Болезнь Крона.
Заболевания нервной системы. Рассеянный обострение склероза; отек мозга, вызванный опухолью головного мозга.
Заболевания других органов и систем. Туберкулезный менингит с субарачноидом или с угрозой блока, в сочетании с соответствующим антитуберкулезом химиотерапией; трихиноз с повреждением нервной системы или миокарда.
Трансплантация органов.
Противопоказание.
Использование метилпреднизолона-ФС противопоказано при повышенной чувствительности к метилпреднизолону или другим компонентам препарата в истории; Острые и хронические бактериальные или вирусные инфекции в низкой анткибиотико- и химиотерапии; системные грибковые инфекции; в течение 6 недель до 2 недель после профилактических прививок.
Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказано у пациентов, получающих иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Метилпреднизолон представляет собой субстрат ферментационного цитохрома P450 (CyP), в основном метаболизированный участием Isoenzyme Cyp3a4, который является доминирующим ферментом наиболее распространенного подтипа в взрослых CYP печени. Он катализирует 6-β-гидроксилирование стероидов, ключевой стадии и фазы для метаболизма эндогенных и синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются субстратами CYP3A4, некоторые из них (и другие препараты) изменяют метаболизм глюкокортикоидов, вызывающих образование (увеличение активности) или ингибируют цифлуа4 изоэнцим.
Индукторы CYP 3A4 - препараты, которые стимулируют активность CYP3A4, обычно увеличивают печеночную очистку и более низкие концентрации лекарств, CYP3A4. Сопутствующее введение этих препаратов может потребовать увеличения доз метилпреднизолона. В совместном применении с рифампином фенитоин, пиримидоном, фенобарбитальный эффект метилпреднизолона уменьшается.
Ингибиторы CYP 3A4 - препараты, которые ингибируют активность CYP3A4, как правило, уменьшают рассмотрение печени, устранения и увеличения уровня метилпреднисолона уровней плазмы, которые могут увеличить терапевтические и побочные эффекты метилпреднизолона.
При наличии ингибитора CYP3A4 может потребоваться для титрации дозы метилпреднизолона, чтобы избежать стероидной токсичности. Ингибиторы CYP3A4 включают в себя: антибиотики макролидных антибиотиков сока грейпфрута (Troleandomitsyn) inh.
Подложки CYP 3A4 - наличие другой подложки CYP3A4 может привести к ингибированию или индукции печеночной очистки метилпреднизолона с соответствующими регулировками необходимой дозы. Возможные побочные реакции, связанные с использованием одного из этих препаратов, поскольку монотерапия, скорее всего, во время их одновременного применения. К ним относятся иммуносупрессивные препараты: циклофосфамид, такролимус.
Индукторы и CYP 3A4 субстраты - противосудорожные материалы: карбамазепин.
Ингибиторы и CYP 3A4 субстраты - стилюбляльные препараты: апрепитан, фосапрапитан; Противоугольники, итраконазол, кетоконазол; Блокировщики каналов кальция: Diltiazem; Макролидные антибиотики: кларитромицин, эритромицин.
Противозачаточные средства (оральные): этинилэдрадиол / норэтиндрон. Рекомендуется регулировать доза метилпреднизолон женщин, которые используют оральные контрацептивы, способствующие не только для увеличения полурасцива, но и нетипичного иммуносупрессивного эффекта метилпреднизолона.
Иммунодепрессант, циклоспорин. Сопутствующее введение метилпреднисолона и циклоспорина отмечалось случаи судорог. Поскольку одновременное введение этих препаратов приводит к взаимному ингибированию метаболизма, тем самым может увеличить концентрацию плазмы одного из этих лекарств или, очевидно, изъятия и другие побочные эффекты, связанные с использованием каждого из этих препаратов монотерапии, с их сопутствующим использование может происходить часто.
Антивирусные препараты - ингибиторы протеазы HIV:
- ингибиторы протеазы, такие как индинавир и ритонавир, могут привести к увеличению концентрации кортикостероидов в плазме;
- Кортикостероиды могут вызвать метаболизм ингибиторов протеазы ВИЧ, что приводит к снижению концентрации плазмы.
Ароматазы ингибиторы - аминохлутетимид. Ингибирование надпочечников вызвало аминохлутетимидом может усугубить эндокринные изменения, вызванные длительным лечением глюкокортикоидами.
Другие взаимодействия.
Салицилаты и другие нестероидные противовоспалительные препараты: использование метилпреднизолона с салицилами, индометацином и другими НПВП могут повысить вероятность язвенных поражений слизистой оболочки желудка и повысить риск желудочно-кишечного кровотечения. Метилпреднизолон может помочь уменьшить уровень сывороточных салицилатов, увеличивая их почечный клиренс. Необходимое осторожное метилпреднизолоновое уменьшение дозы при непрерывном одновременном использовании. Устранение метилпреднизолона может привести к увеличению уровней салицилата в сыворотке, что может привести к повышению риска салицилата токсичности.
Антихолинергические препараты. Кортикостероиды могут влиять на действие антихолинергических агентов:
- случаи тяжелой миопатии с сопутствующим использованием кортикостероидов в высоких дозах и антихолинергических агентах, которые блокируют нервно-мышечную передачу (см. Раздел «Особенности применения»);
- отчеты о антагонизме к последствиям блокады нервно-мышечной трансмиссии панкурония векуронию и у пациентов с помощью кортикостероидов. Эта реакция может быть ожидается для всех конкурентных нервно-мышечных блокадеров передач;
- Кортикостероиды могут снизить терапевтический эффект антихолинестеринэзерз-агентов у пациентов с миастенией Гравс.
Антикоагулянты, в то время как применение глюкокортикоидов может возникнуть усиление или уменьшение действия антикоагулянтов - производных кумарина. Дозировка должна сопровождаться антикоагуляционным контролем протромбинского времени.
Гипогликемические препараты: при одновременном применении с метилпреднизолоном снижает эффективность пероральных антидиабетических препаратов и инсулина, поскольку кортикостероиды могут увеличить концентрацию глюкозы в крови, так как может потребоваться дозировать регулировку антидиабетических агентов.
Фторхинолоны: сопутствующее использование может повредить сухожилия.
Иммунизация: глюкокортикоиды могут снизить эффективность иммунизации вакцин и повышают риск неврологических осложнений. Использование терапевтических (иммуносупрессивных) доз глюкокортикоидов одновременно с живыми вирусными вакцинами может увеличить риск вирусных заболеваний. Когда лекарственная терапия может быть применена аварийный тип вакцина.
Во время длительной глюкокортикоидной терапии может снизить эффект гормона роста.
Эффекты сердечных гликозидов усиливаются путем объединенного использования метилпреднизолона.
Метилпреднизолон из хлоркинома, гидрооксыхлоквином, метлоквинома повышенного риска миопатии, кардиомиопатии.
При совместительном использовании метилпреднизолона празойкентного празиквантного содержания в крови можно уменьшить.
В случае стероидов с лекарственными средствами, которые устраняют калий (такие как диуретики), пациенты должны быть тесно контролироваться на возможное развитие гипокалиемии. Существует также повышенный риск гипокалаемии при кортикостероидах с амфотерицином B, ксантеном или β 2 -адахонистами. Терапевтический эффект антигипертензивных препаратов и диуретиков ингибируется кортикостероидами. Гипокалиемический эффект использования ацетазоламида, петли и тиазидных диретиков, карбеноксолон увеличивается.
Особенности приложения.
Метилпреднизолон-PS можно использовать в двух режимах: как циркадская терапия и чередование терапии. При циркадской терапии следует принимать после еды, предпочтительно после завтрака без жевания, пить много жидкостей. В некоторых случаях, таких как наличие утренних и ночных атак у пациентов с обструктивной дневной дозой болезнью легких, можно разделить на два этапа: 2/3 дозы утром и 1/3 дозы ночью (от 18 до 20.00).
Когда чередуется терапия каждый второй день, чтобы взять двойную дозу после завтрака (от 6,00 до 8,00) без жевания и пить множество жидкостей.
Поскольку осложнения лечения глюкокортикоидами зависят от дозы и продолжительности терапии, в любом случае, для оценки преимущества препарата и потенциальных рисков с уважением как дозы, так и продолжительностью лечения и ввода выбора режима - ежедневно или прерывистыми. Чтобы свести к минимуму неблагоприятные последствия метилпреднизолона общей суточной дозы следует принимать утром в соответствии с циркадным ритмом производства эндогенного кортизола. При проведении лечения кортикостероидами следует назначать самую низкую дозу, которая обеспечивает адекватный терапевтический эффект и когда становится возможным уменьшить дозу, снижение должно быть постепенным.
В случае, если после определенного периода времени не достигается удовлетворительного клинического эффекта, препарат следует прекратить и пациент назначает другой тип терапии.
Кортикостероїди застосовувати з обережністю та під суворим контролем лікаря хворим на артеріальну гіпертензію, застійну серцеву недостатність, цукровий діабет (або діабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннями травного тракту (пептична виразка, місцевий ілеїт, виразковий коліт (або інші запальні захворювання травного тракту) або дивертикуліт з підвищеним ризиком кровотечі та перфорації), герпес очей (оскільки можлива перфорація рогівки), гіпотиреоїдизм, кортикостероїд-індуковану міопатію в анамнезі, печінкову недостатність, цироз печінки, епілепсію, абсцес або інші піогенні інфекції, глаукому, схильним до тромбофлебіту та з психічними розладами. Також необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, з нещодавно накладеними кишковими анастомозами та нирковою недостатністю. Пацієнтам із порушенням згортання крові необхідно знаходитися під наглядом лікаря.
Негативний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, може схиляти пацієнтів з вже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати їх у високих дозах та тривалими курсами. У зв'язку з цим, кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також зважати на модифікацію ризику і, при необхідності, додатково моніторити серцеву діяльність.
Шлунково-кишковий тракт.
Кортикостероїди можуть утруднювати діагностику ускладнень травного тракту, оскільки вони спричиняють зменшення больового синдрому, а також можуть маскувати симптоми пептичної виразки, перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому, латентний період гіперпаратиреоїдизму. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується. Тому аспірин та нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.
Високі дози кортикостероїдів можуть викликати розвиток гострого панкреатиту.
Імунна система.
Можуть виникати алергічні реакції (наприклад ангіоневротичний набряк). Оскільки у рідких випадках у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, реєструвалися шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.
Імуносупресивні ефекти/підвищена сприйнятливість до інфекцій.
При застосуванні кортикостероїдів може знижуватися резистентність до інфекцій та спостерігатися нездатність організму локалізувати інфекцію. Існує ризик розвитку вторинних інфекцій, спричинених бактеріями, грибками, вірусами, найпростішими або гельмінтами з будь-якою локалізацією в організмі, які можуть виникати на тлі застосування кортикостероїдів чи в поєднанні з іншими імуносупресивними засобами, які погіршують стан клітинного і гуморального імунітету та функцію нейтрофілів. Інфекції можуть бути легкими, але можуть бути і тяжкими, а в деяких випадках – летальними. При збільшенні дози кортикостероїдів частота розвитку інфекційних ускладнень збільшується.
Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, більш сприятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітряна віспа і кір, наприклад, можуть мати більш серйозні або навіть летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди.
Препарат при активному туберкульозі слід призначати лише у випадках фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди необхідно застосовувати у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.
Якщо кортикостероїди показані хворим із латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінових проб, лікування слід проводити під суворим контролем лікаря, оскільки можлива реактивація процесу. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким хворим необхідно призначати відповідне профілактичне лікування.
Застосування живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи вбиті чи інактивовані вакцини, однак їх відповідь на такі вакцини може бути ослабленою. Зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують кортикостероїди не в імуносупресивних дозах.
Крім того, кортикостероїди слід з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, наприклад, у випадку стронгілоїдозу (зараження вугрицями). У таких хворих імуносупресія, індукована кортикостероїдами, може призвести до стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок, що нерідко супроводжується тяжким ентероколітом та потенційно летальною септицемією, спричиненою грамнегативними мікроорганізмами.
Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У дослідженнях, що проводилися раніше, повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив для пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть зумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.
Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.
Психічні розлади.
При застосуванні кортикостероїдів можливі різні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії з вираженням психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність та схильність до психотичних реакцій.
При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникає після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може виникнути необхідність у призначенні спеціального лікування. Відзначалися реакції з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їх частота невідома. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на те, що пацієнт знаходиться у депресивному настрої чи у нього виникли суїцидальні думки. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних стероїдів. Якщо пацієнт, який отримує стероїдну терапію, зазнає впливу незвичайного стресового фактора, слід збільшити дозу швидкодіючих стероїдів до, під час і після стресової ситуації.
Розлади з боку нервової системи.
Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю. При тривалому застосуванні кортикостероїдів можуть розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає імовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами та вірусами.
Хоча у контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ефективність кортикостероїдів щодо прискорення зменшення гострих симптомів загострень розсіяного склерозу, але вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природній перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для демонстрації значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розлади з боку опорно-рухового апарату.
Остеопороз – одна з побічних реакцій, яка спостерігається часто, але рідко діагностується, розвивається при тривалому застосуванні високих доз глюкокортикоїдів.
При тривалій терапії Метилпреднізолоном-ФС необхідно розглянути питання про призначення біфосфонатів хворим на остеопороз або з факторами ризику його розвитку. Факторами ризику остеопорозу є вік від 65 років, часті переломи в анамнезі або у сімейному анамнезі, рання менопауза (до 45 років), пременопаузальна аменорея та невелика маса тіла. Ризик розвитку остеопорозу можна мінімізувати шляхом регулювання дози Метилпреднізолону-ФС, зменшуючи її до найнижчого терапевтичного рівня.
Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, що найчастіше зустрічалися у пацієнтів із розладами нейром'язової передачі (наприклад міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад панкуроній). Ця гостра міопатія ‒ генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи і призводити до квадрипарезу. Може спостерігатися підвищення рівня креатинкінази. Для покращання клінічного стану або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.
Ендокринна система.
Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та зумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково.
Пацієнтам, яким проводиться терапія кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.
Тривале застосування глюкокортикоїдів може пригнічувати гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозну систему (вторинна адренокортикальна недостатність), що може сприяти загостренню захворювань та розвитку ускладнень у різних умовах, наприклад, при гострих травмах, захворюваннях або хірургічному втручанні. Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізованим при застосуванні альтернуючої терапії. Високі дози метилпреднізолону значно знижують ризик розвитку перерахованих ускладнень.
При тривалому застосуванні глюкокортикоїдів терапію слід припиняти поступово, протягом кількох тижнів, щоб уникнути синдрому відміни та серйозних ускладнень. Довготривалу терапію не можна припиняти раптово також і у випадку вагітності.
При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.
Наднирковозалозна недостатність, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом кількох місяців після відміни терапії; отже, якщо у цей період виникнуть стресові ситуації, гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки може бути порушена секреція мінералокортикоїдів, одночасно слід вводити електроліти та/або мінералокортикоїди.
Оскільки глюкокортикостероїди можуть спричиняти або посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.
Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом. Хворим на гіпотиреоз або з тяжкими захворюваннями печінки через збільшений ефект метилпреднізолону слід знижувати дозу.
Інші.
При застосуванні гідрокортизону або кортизону в середніх та високих дозах можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей та води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігають рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, окрім випадків, коли застосовуються високі дози.
Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомного кризу, який може призводити до летального наслідку. Кортикостероїди мають призначатися пацієнтам із підозрюваною або встановленою феохромоцитомою лише після відповідної оцінки співвідношення «ризик/користь».
При лікуванні глюкокортикоїдами протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози у сечі та крові, проводити аналіз калу на приховану кров, визначення показників осідання еритроцитів, рентгенологічний контроль хребта. Слід ретельно контролювати електролітний баланс при комбінованому застосуванні метилпреднізолону з діуретиками. Під час тривалого лікування метилпреднізолоном з метою профілактики гіпокаліємії необхідне призначення відповідної дієти з обмеженням споживання солі і прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.
Пацієнтам літнього віку глюкокортикоїди слід призначати з обережністю через підвищений ризик розвитку побічних ефектів (пептична виразка, остеопороз та виразки шкіри).
У дітей, які отримують глюкокортикоїди протягом тривалого часу щоденно по декілька разів на добу, може спостерігатися затримка росту, тому такий режим дозування слід використовувати тільки за абсолютними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути або довести до мінімуму цей побічний ефект.
Не виявлено канцерогенної та мутагенної дії препарату, а також його несприятливого впливу на репродуктивні функції.
Системні кортикостероїди не слід застосовувати у високих дозах при лікуванні пацієнтів із травматичними ураженнями головного мозку.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції застосовувати Метилпреднізолон-ФС не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Результати досліджень на тваринах продемонстрували, що введення самкам кортикостероїдів у високих дозах може призводити до виникнення вад розвитку у плода. Однак, судячи з усього, кортикостероїди, які призначають вагітним жінкам, не зумовлюють виникнення вроджених вад розвитку.
Незважаючи на результати досліджень у тварин, при застосуванні цього лікарського засобу у період вагітності можливість спричинення шкоди для плода є малоймовірною.
Адекватних досліджень щодо впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людини не проводили. Оскільки немає точного підтвердження безпеки застосування кортикостероїдів у період вагітності, ці препарати необхідно призначати лише у разі нагальної потреби. При прийнятті рішення про призначення Метилпреднізолону-ФС вагітним та жінкам, які годують груддю, або жінкам, які можуть завагітніти, необхідно проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику для матері, плода та дитини.
Деякі кортикостероїди легко проникають через плацентарний бар'єр. В одному ретроспективному дослідженні у матерів, які приймали кортикостероїди, відзначалося збільшення частоти випадків низької маси тіла немовлят при народженні. Немовлята, матері яких у період вагітності отримували досить високі дози кортикостероїдів, повинні знаходитися під ретельним наглядом для виявлення ознак недостатності надниркових залоз, хоча недостатність надниркових залоз у новонароджених, які зазнавали дії кортикостероїдів внутрішньоутробно, відзначається рідко.
Вплив кортикостероїдів на перебіг і наслідки пологів невідомий.
У немовлят, матері яких у період вагітності отримували довготривале лікування кортикостероїдами, спостерігалася катаракта.
Лактація. Метилпреднізолон проникає у грудне молоко. Кортикостероїди, що проникають у грудне молоко, можуть пригнічувати ріст і впливати на ендогенне продукування глюкокортикоїдів у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні. Оскільки належних досліджень з вивчення впливу глюкокортикоїдів на репродуктивну функцію людей не проводили, при необхідності застосування препарату матерям, які годують груддю, його слід застосовувати лише у випадках, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для немовляти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дані про вплив препарату на швидкість реакції не були системно оцінені, але після лікування кортикостероїдами існує ризик виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома, лабільність настрою. У цьому випадку пацієнтам не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Початкова доза препарату для дорослих може варіювати залежно від показання. При менш тяжких захворюваннях зазвичай бувають достатніми і низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі стартові дози. Високі дози можна застосовувати при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз (200 мг на добу), набряк мозку (200-1000 мг на добу), трансплантації органів (до 7 мг/кг на добу).
Якщо через належний період часу не буде досягнуто задовільного клінічного ефекту, терапію таблетками Метилпреднізолон-ФС слід відмінити і призначити пацієнту альтернативну терапію. Якщо після тривалої терапії препарат потрібно відмінити, то рекомендується проводити це поступово, а не раптово.
Якщо внаслідок терапії досягнутий задовільний ефект, слід підібрати хворому індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу, поки не буде знайдена найнижча доза, що дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам'ятати, що необхідний постійний контроль дозування препарату. До ситуацій, при яких може виникнути потреба коригування дози препарату, належать: зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії або загостренням захворювання; індивідуальна відповідь хворого на препарат; вплив на хворого стресових ситуацій, що прямо не пов'язані з основним захворюванням, на яке спрямована терапія. В останньому випадку може виникнути необхідність збільшити дозу метилпреднізолону на певний період часу, що залежить від стану хворого.
Слід підкреслити, що потрібна доза може варіювати і її слід підбирати індивідуально залежно від характеру захворювання і реакції пацієнта на терапію.
АЛЬТЕРНУЮЧА ТЕРАПІЯ (АТ).
Альтернуюча терапія – це такий режим дозування кортикостероїдів, при якому подвоєну добову дозу кортикостероїду слід призначати через день, уранці. Метою такого виду терапії є досягнення у хворого, який потребує тривалої терапії, максимальних переваг застосування кортикостероїдів при зведенні до мінімуму деяких небажаних ефектів, таких як пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної системи, кушингоїдний стан, синдром відміни кортикостероїдів і пригнічення росту у дітей.
Діти.
Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці. Дозу та тривалість терапії лікар визначає індивідуально залежно від віку та тяжкості перебігу захворювання.
Слід ретельно спостерігати за особливостями розвитку і росту дітей при застосуванні тривалої терапії кортикостероїдами. У дітей при тривалому застосуванні препарату щоденно по декілька разів на добу можливе уповільнення росту. Тому такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш нагальними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути цього побічного ефекту або звести його до мінімуму (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діти, які отримують довготривалу терапію кортикостероїдами, мають особливий ризик підвищення внутрішньочерепного тиску.
Високі дози кортикостероїдів можуть спричинити панкреатит у дітей.
Передозування.
Не зареєстровано клінічного синдрому гострого передозування кортикостероїдами. Повідомлення про гостру токсичність та/або летальний наслідок після передозування кортикостероїдами надходили рідко.
У випадку передозування не існує специфічного антидоту; проводиться підтримуюче та симптоматичне лікування. Метилпреднізолон піддається діалізу.
Побічні реакції.
Розвиток тяжких побічних реакцій залежить від величини дози і тривалості лікування. Побічні реакції зазвичай розвиваються при тривалому лікуванні препаратом, протягом короткого періоду ризик їх виникнення малоймовірний.
З боку шкіри: уповільнення регенерації, потоншання і сухість шкіри, атрофія шкіри; еритема, поява гематом та атрофічних смужок шкіри (стриї); ангіоневротичний набряк, свербіж, кропив'янка, висипання; телеангіектазія, вугрове висипання, гіпергідроз, петехії та екхімози. У хворих, які застосовують кортикостероїди, може розвиватися саркома Капоші.
З боку опорно-рухового апарату : стероїдна міопатія, остеопороз, розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), м'язова слабкість, артралгія, міалгія, нейропатична артропатія, м'язова атрофія, патологічні переломи, компресійні переломи хребта, остеонекроз.
З боку травного тракту: нудота, здуття живота, біль у животі, диспепсія, діарея, пептичні виразки з перфорацією та кровотечею, шлункова кровотеча, езофагіт, виразковий езофагіт, панкреатит, виразковий коліт з можливою перфорацією кишки.
Під час застосування препарату може спостерігатися підвищення активності АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази, що зазвичай не є значущим, та оборотне після відміни препарату.
З боку ендокринної системи та порушення метаболізму: пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи; затримка росту у дітей та підлітків; порушення менструального циклу; кушингоїдний синдром; гірсутизм; збільшення маси тіла; зниження толерантності до вуглеводів; маніфестація латентного цукрового діабету; підвищення потреби в інсуліні та пероральних цукрознижувальних препаратів у хворих на цукровий діабет; негативний баланс азоту та кальцію, підвищення рівня кальцію у сечі; підвищення апетиту; порушення мінерального та електролітного балансу; гіпокаліємія та гіпокаліємічний алкалоз, метаболічний ацидоз, епідуральний ліпоматоз. Метилпреднізолон може спричиняти затримку рідини та натрію в організмі.
З боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску (з набряком диска зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), псевдопухлина мозку, судомні напади, амнезія, запаморочення, головний біль.
Психіатричні розлади: дратівливість, еуфобія, ейфорія, депресія, схильність до суїциду, безсоння, лабільність настрою, психологічна залежність, психотичний розлад (включаючи манію, марення, галюцинації, загострення шизофренії), психотична поведінка, деменція, психози, психічний розлад, зміни особистості, патологічна поведінка, тривожність, порушення сну, когнітивна дисфункція (включаючи амнезію та сплутаність свідомості).
З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, потоншання рогівки та склери, екзофтальм, центральна серозна хоріоретинопатія.
З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.
З боку імунної системи: гіперчутливість до лікарського засобу (включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції), зміна реакцій на шкірні проби.
Інфекції та інвазії: підвищення сприйнятливості до бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій та їх тяжкості з маскуванням симптомів, активізація латентних інфекцій, рецидив латентного туберкульозу, опортуністичні інфекції.
З боку системи крові та лімфатичної системи: підвищення загальної кількості лейкоцитів при зниженні кількості еозинофілів, моноцитів та лімфоцитів. Може підвищуватися згортання крові, що призводить до тромбозів.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпо- або гіпертензія, емболія, серцева недостатність у кардіологічних хворих, розрив міокарда в зоні перенесеного інфаркту міокарда.
Загальні: нездужання, порушення процесу одужання, підвищена втомлюваність, стійка гикавка при застосуванні препарату у високих дозах, гіпоглікемія.
При раптовій відміні препарату можливий синдром відміни стероїдів. Тяжкість симптомів залежить від міри атрофії надниркових залоз та можуть проявлятися: головним болем, нудотою, блюванням, болем у черевній порожнині, запамороченням, анорексією, підвищенням температури тіла, артеріальною гіпотензією, слабкістю, зміною настрою, летаргією, пропасницею, міалгією, артралгією, ринітом, кон'юнктивітом, десквамацією, болісним свербежем шкіри, болючими вузлами на шкірі, втратою маси тіла. Вважається, що ці ефекти пов'язані з раптовою зміною концентрації глюкокортикоїдів, а не низькими рівнями кортикостероїдів. У більш тяжких випадках – тяжкі психічні порушення та підвищення внутрішньочерепного тиску, стероїдний псевдоревматизм у пацієнтів з ревматизмом.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці картонній.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа