МЕТИПРЕД табл. 4 мг фл. №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Methepred.

(Methred)

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит метилпреднизолон 4 мг или 16 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, желатин, стеарат магния, тальк.

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства : белый или почти белый, круглый, плоский таблетки с формованными краями и стойками.

Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения.

Код ATH N02A B04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Эффект метилпреднизолона, а также других глюкокортикоидов реализуется через взаимодействие со стероидными рецепторами в цитоплазме. Основной компонент рецепторов транспортируется в ядро ​​клетки, связано с ДНК и изменяет транскрипцию генов для большинства белков. Глюкокортикоиды ингибируют синтез многих белков, различных ферментов, вызывающих разрушение суставов (с ревматоидным артритом), а также цитокины, которые играют важную роль в иммунных и воспалительных реакциях. Индуцирующий синтез липокортина - ключевым белком нейроэндокринного взаимодействия глюкокортикоидов, что приводит к снижению воспалительного и иммунного ответа.

Глюкокортикоиды, в том числе метилпреднизолон, подавляют или мешают развитию отклика тканей на различные тепловые, механические, химические, инфекционные и иммунологические агенты. Таким образом, глюкокортикоиды являются симптоматическими, уменьшая симптомы заболевания, не влияя на причину. Противовоспалительное действие метилпреднизолона по меньшей мере в пять раз превышает эффективность гидрокортизона.

Эндокринные эффекты метилпреднизолона являются ингибирующая секреция ACTH, ингибирующего производство эндогенного кортизола, с длительным использованием, вызывая частичную атрофию коры надпочечников. Одна доза 40 мг метилпреднизолона ингибирует секрецию кортикотропина в течение примерно 36 часов. Повлияет на метаболизм кальция, витамина D, углеводного, белка и липидного метаболизма, поэтому у пациентов, принимающих метилпреднизолон, может возникнуть увеличение глюкозы в крови, уменьшая плотность костной ткани, мышечную атрофию и дислипидемию. Глюкокортикоиды также повышают кровяное давление, модулируют поведение и настроение. Метилпреднизолон практически не имеет минералокортикоидной активности.

Фармакокинетика. Биодоступность орального метилпреднизолона обычно превышает 80%, но может быть уменьшено до 60% в случае больших доз.

Когда пероральное введение метилпреднизолона пиковой концентрации в сыворотке наблюдается в 1-2 часа.

77% метилпреднизолон связывается с плазменными белками, связь с трансботином незначительна. Объем распределения составляет 1-1,5 л / кг. Метилпреднизолон метаболизируется до неактивных метаболитов. Средний клиренс составляет 6,5 мл / кг / мин. Продолжительность противовоспалительного эффекта
18-36 часов. Приблизительно 5% препарата выводится из организма с мочой. Метилпреднизолон проникает через плаценту и выделяется грудным молоком. Метилпреднизолон выводится в диализе.

Клинические характеристики.

Индикация.

Эндокринные заболевания.

Основная и вторичная недостаточность коры надпочечников (с препаратами первых серий представляет собой гидрокортизон или кортизон; при необходимости синтетические аналоги могут быть использованы в сочетании с минералокортикоидами; одновременное использование минералокортикоидов особенно важно для лечения детей).

Врожденная гиперплазия надпочечников.

Неотрицательный тиреоидит.

Гиперкальциемия с онкологическими заболеваниями.

Неэндокринные заболевания.

Ревматические заболевания.

В качестве дополнительной терапии для краткосрочного использования (для вывода пациента с острым состоянием или усугубляющимся процессом) в таких заболеваниях:

Коллагенозы.

В период обострения или в некоторых случаях в качестве поддерживающей терапии в таких заболеваниях:

Кожные заболевания.

Аллергические состояния.

Для лечения следующих сложных и аллергических состояний в случае неэффективности стандартного лечения:

Болезнь глаз.

Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с повреждением глаз, такие как:

Заболевания органов дыхания.

Гематологические заболевания.

Онкологические заболевания.

Как паллиативная терапия в таких заболеваниях:

Отек синдром.

Для индуцирования диуреуриса или протеинурии лечение нефротическим синдромом без уремии, идиопатического типа или вызванного системной красной волчанкой.

Заболевания пищеварительного тракта.

Чтобы удалить пациента критическим состоянием в таких заболеваниях:

Заболевания нервной системы.

Заболевания других органов и систем.

Органы трансплантации.

Противопоказание.

Туберкулез и другие острые или хронические бактериальные или вирусные инфекции с недостаточным антибиотиком и химиотерапией, системные грибковые инфекции.

Повышенная чувствительность к метилпреднизолону или в вспомогательные вещества.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Метилпреднизолон представляет собой субстрат фермента цитохрома P450 (CYP) и метаболизируется главным образом с участием изоэнцимов CYP3A4. CYP3A4 является доминирующим ферментом наиболее распространенного поднапряжения CYP в печени взрослых. Он катализирует 6-β-гидроксилирование стероидов, что является ключевым шагом и фазой метаболизма для эндогенных, так и для синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются подложки CYP3A4, некоторые из них (а также другие лекарства) изменяют метаболизм глюкокортикоидных, индуцируя (усиливающие активность) или ингибируют INEENER CYP3A4.

Ингибиторы CYP3A4 являются препаратами, которые ингибируют активность CYP3A4, как правило, уменьшают рассмотрение печени и увеличения концентрации плазмы CYP3A4 субстраты, такие как метилпреднизолон. В присутствии ингибитора CYP3A4 может потребоваться для титрации дозы метилпреднизолона, чтобы избежать стероидной токсичности. Ингибиторы CYP3A4 включают в себя: сок грейпфрута; Макролидные антибиотики (троландомицин).

Индукторы CYP3A4 являются лекарственными средствами, которые стимулируют активность CYP3A4, как правило, увеличивают клиренс печени, что приводит к снижению концентрации плазмы CYP3A4 концентрации лекарственных субстратов. Когда одновременное использование этих препаратов может потребовать увеличения дозы метилпреднизолона для достижения желаемого результата. Эти препараты включают антибиотик, антиуберкулезный
означает - рифампин; Антиконвульсы - фенобарбитал, Fentoin.

Подложки CYP3A4 - наличие другой субстрата CYP3A4 может привести к ингибированию или индукции заморожения печени метилпреднизолона с соответствующей регулировкой дозы. Возможно, побочные реакции, связанные с использованием одного из этих лекарств, поскольку монотерапия будет более вероятно использоваться одновременно. К ним относятся иммунодепрессанты: циклофосфамид, траксролим.

Индукторы и подложки CYP3A4 - антиконвульсы: карбомазепин.

Ингибиторы и субстраты CYP3A4 - антимобные средства: агентства, фосовопропитан; противогрибковые средства: андтреконазол, кетаконазол; Блокировщики каналов кальция: Diltiazem; Контрацептивы (для перорального введения): этинилэстрадиол / норэтиндрон; Макролидные антибиотики: кларитромицин, эритромицин;

Иммуносупрессанты - циклоспорин:

- в одновременном использовании циклоспорина с метилпреднизолоном может возникнуть взаимное торможение метаболизма, что приведет к концентрациям плазмы одного из этих лекарств или обоих. В связи с этим, возможно, что побочные эффекты, связанные с использованием одного из этих лекарств в качестве монотерапии, будут более вероятно использоваться одновременно;

- Сообщалось о развитии суда на фоне одновременного использования метилпреднисолона и циклоспорина;

Антивирусные препараты - ингибиторы ВИЧ-протеазы:

- ингибиторы протеазы, такие как интонирование и ритонавир, могут привести к увеличению концентраций кортикостероидов в плазме крови;

- Кортикостероиды могут вызывать метаболизм ингибиторов HIV протеазы, что приводит к снижению концентрации в плазме крови.

Антихолинестераза означает: у пациентов с использованием миостония используют глюкокортикоиды и антихолинестераза могут вызывать слабость мышц.

Антикоагулянты (для устного использования). Влияние метилпреднизолона на устную коагулянту переменную, в то время как одновременно применение этих препаратов может развиться как улучшенные, так и ослабленные эффект пероральных коагулянтов. Следовательно, для того, чтобы получить желаемый антикоагулянтный эффект, регулярно контролируется регулярный контроль коагуляции крови.

Антихолинергические средства . Кортикостероиды могут повлиять на воздействие антихолинергического:

- зарегистрированные случаи острой миопатии с сопутствующим использованием кортикостероидов в высоких дозах и антихолинергических агентах, которые блокируют нервно-мышечную передачу (см. Раздел «Особенности применения»);

- Сообщается, что антагонизм к последствиям блокадов неврошечной передачи Панкуля и профессионального образования пациентам использовали кортикостероиды. Это взаимодействие можно ожидать для всех конкурентных блокаторов без мышечных передач.

Салицилаты и другие нестероидные противовоспалительные препараты: одновременное использование салицилатов, индометацина и других нестероидных противовоспалительных препаратов может увеличить частоту желудочно-кишечного кровотечения и язв. Метилпреднизолон может увеличить четкость ацетилсалициловой кислоты с длительным использованием в высоких дозах, которые могут привести к снижению салицилатов в сыворотке или увеличить риск интоксикации салицилами при растоцевании метилпреднизолона. Ацетилсалициловая кислота и нестероидные противовоспалительные агенты в сочетании с кортикостероидами должны использоваться с осторожностью при лечении пациентов с гипопроторбинемией.

Гипогликемические препараты: метилпреднизолон частично подавляет гипогликемический эффект пероральных антидиабетических препаратов и инсулина.

Индукторы ферментов, таких как барбитураты, фенитоин, пиримидон, карбамазепин и рифампицин, увеличивают системный клиренс метилпреднизолона, тем самым снижая эффект метилпреднизолона практически в 2 раза.

Эстрогены могут потенцировать влияние метилпреднизолона, замедляя его метаболизм. Эстрогены уменьшают некоторые иммуносупрессивные эффекты метилпреднизолона.

Амфотерицин, диуретики и слабительные средства: метилпреднизолон может увеличить выход калия из организма у пациентов, получающих эти препараты одновременно.

Существует также повышенный риск гипокалемии в случае использования кортикостероидов вместе с антагонистами Xanthen или β2.

Гипукалемический эффект использования ацетазоламида, петли и тиосидных диуретиков, карбеносолон увеличивается.

Цитостатики и иммунодепрессанты: метилпреднизолон обладает аддитивными иммуносупрессивными свойствами, которые могут увеличить терапевтический эффект или риск развития различных побочных реакций при введении других иммунодепрессантов. Только некоторые из этих эффектов могут быть объяснены фармакокинетическими взаимодействиями. Глюкокортикоиды улучшают аттестовую эффективность других антиэмосментов, которые используются параллельно с антикантровыми препаратами, которые вызывают рвоту.

Кортикостероиды могут увеличить концентрацию тракторума в плазме с их сопутствующим применением, при этом их индукцию концентрация траверума в плазме увеличивается.

При одновременном использовании метилпреднизолона и циклоспорина, случаи возникновения суда. Поскольку одновременное введение этих препаратов вызывает взаимное ингибирование обмена веществ, вполне вероятно, что припадки и другие побочные эффекты, связанные с использованием каждого из этих препаратов, как монотерапия, с их совместимым приложением может происходить чаще. Совместимое приложение может привести к увеличению концентрации других плазменных препаратов.

Иммунизация: глюкокортикоиды могут снизить эффективность иммунизации и повысить риск неврологических осложнений. Использование терапевтических (иммуносупрессивных) доз глюкокортикоидов с живыми вирусными вакцинами могут повысить риск развития вирусных заболеваний.

Фторухинолон I : одновременное применение может повредить сухожилия .

Другие: в пожилых пациентах были зарегистрированы два серьезных случая острой миопатии.

С длительной глюкокортикоидной терапией эффект соматотропина может быть уменьшен.

Особенности приложения.

Метилпреднизолон, а также другие глюкокортикоиды, могут привести к обострению некоторых основных заболеваний.

Кортикостероиды должны использоваться пациентами с осторожностью и контролем лекарств с артериальной гипертензией, причем застойная сердечная недостаточность, психические расстройства, пациенты с диабетом Mellitus, панкреатитом, с заболеваниями желудочно-кишечного тракта (язвенная язва, местный ilaitis, язвенный колит (или другие воспалительные заболевания Кишечный тракт) или дивертикулит с повышенным риском кровотечения и перфорации), пациентов с остеопорозом, глаукомой. Пациенты с нарушениями свертывания крови должны находиться под тщательным контролем врача. Также необходимо быть осторожным при назначении препаратов к пациентам, которые недавно претерпели инфаркт миокарда, с эпилепсией, недавним анастомозом и почечной недостаточностью.

При использовании глюкокортикоидов диагностика скрытого периода гиперпаратоида может сложно, а также осложнения от желудочно-кишечного тракта, поскольку болевой синдром уменьшается.

Methrped может потенцировать ульцереспородное влияние салицилатов и других нестероидных противовоспалительных препаратов.

При одновременном использовании метилпреднизолона и антикоагулянтов риск изъязвления желудка и кровотечение увеличивается. Глюкокортикоиды также могут уменьшить влияние антикоагулянтов. Таким образом, дозировочный режим антикоагулянтов должен сопровождаться контролем времени протромбина, а именно международным нормализованным индексом (Mn).

Иммуносупрессивные эффекты / повышенные восприимчивости к инфекциям

Кортикостероиды могут увеличить восприимчивость к инфекциям; Они могут маскировать некоторые симптомы инфекций; Кроме того, новые инфекции могут развиваться на фоне терапии кортикостероиды. При нанесении кортикостероидов устойчивость к инфекциям может уменьшаться, и может быть неспособность организма для локализации инфекции. Инфекции, вызванные любыми патогенами, включая вирусы, бактерии, грибы, с самыми простыми или гельминтами, любая локализация в организме может быть связана с использованием кортикостероидов в качестве монотерапии или в сочетании с другими иммунодепрессантами, которые влияют на клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет или функцию нейтрофилов. Эти инфекции могут быть легкими, но могут быть серьезными, а в некоторых случаях - леталь. При увеличении дозы кортикостероидов частота развития инфекционных осложнений увеличивается.

Пациенты принимают лекарства, которые подавляют иммунную систему, более восприимчивы к инфекциям, чем здоровые люди. Вітряна віспа і кір, наприклад, можуть мати більш серйозні або навіть летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди.

Крім того, кортикостероїди слід з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, наприклад, у випадку стронгілоїдозу (зараження вугрицями). У таких хворих імуносупресія, індукована кортикостероїдами, може призвести до стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок, що нерідко супроводжується тяжким ентероколітом і потенційно летальною септицемією, викликаною грамнегативними мікроорганізмами.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Однак систематичне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних досліджень після призначення коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду даних досліджень було показано, що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.

Застосування живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи вбиті чи інактивовані вакцини, однак їхня відповідь на такі вакцини може бути ослабленою. Зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують кортикостероїди не в імуносупресивних дозах.

Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі має обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, у цих випадках кортикостероїди застосовують у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або з віражем туберкулінових проб, то лікування слід проводити під ретельним наглядом лікаря, оскільки можливе загострення захворювання. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким пацієнтам необхідно призначати хіміопрофілактичні препарати.

Існує ризик рецидиву туберкульозу та виникнення ускладнень при вітряній віспі та оперізувальному герпесі.

Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Кров та лімфатична система

Аспірин і нестероїдні протизапальні засоби у комбінації з кортикостероїдами слід застосовувати з обережністю.

Імунна система

Можуть розвинутись алергічні реакції (наприклад ангіоневротичний набряк).

Ендокринна система

Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна адренокортикальна недостатність). Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізованим при застосуванні альтернуючої терапії.

При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.

Надниркова недостатність, спричинена застосуванням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом кількох місяців після відміни терапії; отже якщо у цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки може бути порушена секреція мінералокортикоїдів, одночасно слід вводити електроліти і/або мінералокортикоїди.

Оскільки глюкокортикостероїди можуть викликати чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.

Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом.

Метаболізм та харчування

Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково.

Психічні розлади

При застосуванні кортикостероїдів можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.

При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може бути необхідним призначити спеціальне лікування. Відзначалися реакції з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на те, що він/вона знаходиться у депресивному настрої чи у нього виникли суїцидальні думки. Пацієнти/особи, які за ними доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних стероїдів.

Якщо пацієнт, який отримує стероїдну терапію, зазнає впливу незвичайного стресового фактора, то слід збільшити дозу швидкодіючих стероїдів до, під час і після стресової ситуації.

Розлади з боку нервової системи

Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю.

Органи зору

При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки.

При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами і вірусами.

Розлади з боку серця

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю і лише у разі крайньої необхідності.

Розлади з боку судин

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією кортикостероїди слід застосовувати з обережністю.

Шлунково-кишковий тракт

Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки шлунка у ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикуліті; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній пептичній виразці.

Гепатобіліарна система

Відзначається посилення ефектів кортикостероїдів у пацієнтів з цирозом печінки.

Розлади з боку опорно-рухового апарату

Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, що найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нейром'язової передачі (наприклад, міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи і призводити до квадрипарезу. Може спостерігатися підвищення рівня креатинкінази. Для покращання клінічного стану або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.

Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим із тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.

Під час тривалої терапії Метипредом необхідно розглядати питання про призначення біфосфонатів хворим на остеопороз або за наявності факторів ризику його розвитку. Ризик розвитку остеопорозу можна мінімізувати шляхом регулювання дози прийому Метипреду, знижуючи її до найнижчого терапевтичного рівня.

Одночасне застосування фторхінолонів та глюкокортикоїдів збільшує ризик пошкодження сухожиль.

Нирки та сечовидільна система

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю.

Результати досліджень

При застосуванні гідрокортизону або кортизону в середніх і високих дозах можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігають рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, окрім випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням споживання солі і прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Травми, отруєння і ускладнення процедур

Системні кортикостероїди не слід застосовувати у високих дозах при лікуванні пацієнтів із травматичними ураженнями головного мозку.

Інші

Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Оскільки виникнення ускладнень при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від величини дози препарату і тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику при визначенні як дози і тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного чи переривчастим курсом.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

Канцерогенна, мутагенна дія і вплив на репродуктивні функції

Не виявлено канцерогенної і мутагенної дії препарату, а також його несприятливого впливу на репродуктивні функції.

При тривалому прийомі у дітей можливо уповільнення росту, тому необхідно обмежуватися застосуванням мінімальних доз за визначеними показаннями протягом найкоротшого часу.

Лікування пацієнтів літнього віку слід проводити з обережністю, оскільки літні люди більш сприйнятливі до побічних ефектів, що можуть виникати при прийомі глюкокортикоїдів, наприклад виразка шлунка, остеопороз, атрофія шкіри.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Результати досліджень на тваринах продемонстрували, що введення самкам кортикостероїдів у високих дозах може призводити до виникнення вад розвитку плода. Незважаючи на результати досліджень у тварин, при застосуванні цього лікарського засобу під час вагітності можливість спричинення шкоди для плода є малоймовірною. Досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людини не проводилося. Оскільки немає належних доказових даних з безпечності кортикостероїдів при їх застосуванні у вагітних жінок, ці препарати при вагітності слід призначати лише за нагальної необхідності.

Деякі кортикостероїди легко проникають через плацентарний бар'єр. В одному ретроспективному дослідженні у матерів, що приймали кортикостероїди, відмічалося збільшення частоти випадків низької ваги новонароджених. Хоча недостатність надниркових залоз у новонароджених, які зазнавали дії кортикостероїдів внутрішньоутробно, відмічається рідко, новонароджені від матерів, які отримували досить високі дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні знаходитися під ретельним наглядом, для можливості своєчасного виявлення ознак недостатності надниркових залоз.

Вплив кортикостероїдів на перебіг і наслідки пологів невідомий.

При призначенні кортикостероїдів вагітним і жінкам, які годують груддю, або жінкам, які планують завагітніти, слід ретельно оцінити співвідношення користі від застосування препарату у матері і потенційного ризику для плода.

Кортикостероїди виділяються у грудне молоко. Кортикостероїди, що виділяються в грудне молоко, можуть пригнічувати ріст і впливати на ендогенну продукцію глюкокортикоїдів у немовлят, що знаходяться на грудному вигодуванні. Оскільки належні дослідження з вивчення впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людей не проводилися, цей лікарський засіб у матерів, що годують груддю, слід застосовувати лише в тих випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для немовляти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Зазвичай препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, але існує ризик виникнення порушень настрою, що може впливати на здатність керувати автотранспортом чи працювати з іншими механізмами.

Вплив кортикостероїдів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не був систематично оцінений. Після лікування кортикостероїдами можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку органів зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Початкова доза препарату Метипред для дорослих може становити від 4 мг до 48 мг метилпреднізолону на добу, залежно від характеру захворювання. При менш тяжких захворюваннях звичайно бувають достатніми і більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть бути потрібні і вищі стартові дози. Високі дози можна застосовувати при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз (200 мг/добу), набряк мозку (200-1000 мг/добу) і трансплантація органів (до 7 мг/кг/добу).

Якщо внаслідок терапії досягнуто задовільного ефекту, слід підібрати хворому індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу доти, доки не буде знайдено найнижчу дозу, яка дає змогу підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам'ятати, що необхідний постійний контроль режиму дозування препарату. Можуть виникнути ситуації, за яких потрібно коригувати дозу; до них належать зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії або загостренням захворювання, індивідуальна реакція хворого на препарат, а також вплив на хворого стресових ситуацій, прямо не пов'язаних з основним захворюванням, на яке спрямована терапія; в останньому випадку може виникнути необхідність збільшити дозу препарату на певний період часу, що залежить від стану хворого. Потрібна доза може варіювати і повинна підбиратись індивідуально, залежно від характеру захворювання і реакції хворого на терапію.

Слід наголосити, що дозування препарату повинно бути індивідуальним і ґрунтуватися на оцінці перебігу захворювання і клінічного ефекту.

Відміну препарату не можна проводити раптово, це слід робити поступово.

Альтернуюча терапія

Альтернуюча терапія – це такий режим дозування кортикостероїдів, за якого подвоєна добова доза кортикостероїду призначається через день, уранці. Метою такого виду терапії є досягнення у хворого, що потребує тривалої терапії, максимального клінічного ефекту і при цьому доведення до мінімуму деяких небажаних ефектів, таких як пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, синдром Кушинга, синдром відміни кортикостероїдів і пригнічення росту у дітей.

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Слід ретельно стежити за особливостями розвитку і росту дітей, у т.ч. немовлят, при застосуванні тривалої терапії кортикостероїдами.

У дітей, які отримують глюкокортикоїди щоденно протягом тривалого часу по декілька разів на добу, може відмічатися затримка росту. Тому такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш нагальними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути цього побічного ефекту або звести його до мінімуму (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Передозування метилпреднізолону не супроводжується гострою інтоксикацією. При хронічній інтоксикації, яка виявляється супресією надниркових залоз, необхідно поступово зменшити дозу. При передозуванні рекомендується промивання шлунка і прийом активованого вугілля.

Метилпреднізолон виводиться при діалізі. Антидоту для метилпреднізолону не існує.

Побічні реакції.

При прийомі метилпреднізолону розвиваються такі ж побічні реакції, як і при прийомі інших глюкокортикоїдів. Тривалість терапії і дозування впливають на виникнення побічних реакцій. При довготривалій терапії побічні реакції виникають часто, при короткій тривалості курсу лікування – рідко.

Метилпреднізолон може спричинити затримку рідини та солей.

Оскільки метилпреднізолон у високих дозах призводить до недостатності і атрофіі кори надниркових залоз протягом тривалого періоду, у стресових умовах (наприклад операції або інфекції) може розвиватися артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія і навіть летальний наслідок, якщо не збільшується доза стероїдів, щоб пристосуватися до стресових умов.

Раптова відміна довготривалої терапії стероїдами може спричинити синдром відміни. Інтенсивність симптомів залежить від ступеня атрофії кори надниркових залоз. У легких випадках можуть з'являтися такі симптоми: головний біль, нудота, біль у животі, запаморочення, відсутність апетиту, перепади настрою, адинамія і гарячка. У тяжких випадках можуть спостерігатися психічні розлади і підвищення внутрішньочерепного тиску. Повідомлялося про летальні випадки після різкої відміни глюкокортикоїдної терапії. У пацієнтів з ревматичними хворобами може розвиватися псевдоревматизм при відміні терапії.

У поодиноких випадках повідомлялося про розвиток постстероїдного панікуліту при відміні терапії. Повідомлялося про появу твердих пекучих підшкірних вузликів червоного кольору, що з'являються приблизно через 2 тижні після відміни терапії і зникають спонтанно.

Метилпреднізолон може призвести до алергічних та анафілактичних реакцій.

Частота виникнення побічних реакцій має таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10);
часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000);
дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) .

Рідко : синдром лізису пухлини.

Порушення з боку імунної системи.

Часто : підвищена чутливість до інфекцій, маскування симптомів інфекції.

Рідко : алергічні та анафілактичні реакції.

Анафілактоїдні реакції, можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.

Порушення з боку ендокринної системи.

Часто : інгібування ендогенної секреції АКТГ та кортизолу (при тривалому застосуванні), синдром Кушинга, погіршення або розвиток діабетичного стану.

Метаболітичний ацидоз, порушення толерантності до глюкози, підвищена потреба в інсуліні чи пероральних проти діабетичних засобах при цукровому діабеті, підвищенний апетит (що може призвести до збільшення маси тіла). Гіпопітуїтризм.

Порушення водно-електролітного балансу .

Часто : гіпокаліємія, затримка натрію.

Гіпокаліємічний алкалоз.

Психічні розлади.

Нечасто : порушення настрою, підвищення концентрації уваги, депресія, манія, психози, безсоння.

Стан ейфорії, марення, загострення шизофренії, психотична поведінка, афективний розлад (включаючи афективну лабільність, психологічну залежність, суїцідальні думки), зміни особистості, перепади настрою, сплутаність свідомості, патологічна поведінка, тривожність, дратівливість, амнезія, когнітивний розлад.

Порушення з боку нервової системи.

Рідко : деменція, підвищення внутрішньочерепного тиску (з набряком диску зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), епілептичні напади.

Судоми, невропатична артропатія, артралгія, міалгія.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Вертиго.

Порушення з боку органів зору .

Нечасто : збільшення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта.

Екзофтальм, потоншення склери та рогівки.

Порушення з боку серцево-судинної системи.

Нечасто : артеріальна гіпертензія, тромбоз.

Застійна серцева недостатність (у пацієнтів зі схильністю до її розвитку), емболія, розрив міокарда в зоні перенесеного інфаркту міокарда.

Порушення з боку респіраторної системи, торакальні та медіастинальні розлади .

Рідко : гикавка.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту .

Рідко : виразка шлунка, панкреатит.

Пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), перфорація кишечника, шлункова кровотеча, виразковий езофагіт, здуття живота, езофагіт, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота.

Порушення з боку гепатобіліарної системи .

Рідко : підвищення рівня печінкових ферментів.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини .

Часто : уповільнення регенерації, атрофія шкіри, поява гематом та атрофічних смужок шкіри (стрії), акне, гірсутизм, екхімоз, пурпура.

Рідко : алергічні дерматити, контактні дерматити, набряк Квінке.

Саркома Капоші, еритема, свербіж, кропив'янка, висипання, гіпергідроз, телеангіоектазія, петехії.

Порушення з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини.

Часто : атрофія, міопатія, м'язова слабкість, остеопороз.

Рідко : асептичний остеонекроз, розрив сухожиль.

Патологічні переломи.

Ушкодження, отруєння та ускладнення після процедур.

Компресійний перелом хребта.

Інфекції та інвазії

Інфекції, опортуністичні інфекції, рецидив латентного туберкульозу.

Порушення функції репродуктивної системи і молочних залоз

Нерегулярні менструації.

Лабораторні дослідження.

Зниження толерантності до вуглеводів, підвищення рівня кальцію у сечі.

Загальні порушення.

Часто : уповільнення росту у дітей, набряк.

Підвищена втомлюваність, загальне нездужання, порушення одужання.

Синдром відміни включає наступні симптоми: блювання, млявість, болі у суглобах, десквамацію, міалгію, зниження маси тіла і/чи артеріальну гіпотензію, слабкість, летаргію, риніт, кон'юктивіт, болючі шкірні вузли із відчуттям свербежу. Вважається, що ці ефекти пов'язані з раптовою зміною концентрації глюкокортикоїдів, а не з низькими рівнями кортикостероїдів.

Під час кортикостероїдної терапії спостерігається підвищення загальної кількості лейкоцитів при зниженні кількості еозинофілів, моноцитів та лімфоцитів. Маса лімфоїдної тканини зменшується. Під час терапії метилпреднізолоном зростає ризик утворення ниркових каменів і можливе незначне збільшення рівнів лейкоцитів і еритроцитів у сечі.

Можливе підвищення згортання крові, розвиток гіперліпідемії та збільшення ризику атеросклерозу і васкуліту. Можливе погіршення якості сперми, аменорея.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

4 мг – по 30 або 100 таблеток у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

16 мг – по 30 таблеток у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм»/Limited liability company «Kusum Pharm».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Скрябіна, 54, 40020, м. Суми, Сумська область, Україна /54, Skryabina str., Sumy, 40020, Sumy region, Ukraine.