В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МЕЗАКАР SR табл. пролонг. дейст. 400 мг блистер №50

МЕЗАКАР SR табл. пролонг. дейст. 400 мг блистер №50

rx
Код товара: 115638
Производитель: Kusum Healthcare (Индия)
3 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Mezakar ® SR .
(Mezacar ® SR)
Место хранения:
Активный ингредиент: карбамазепин (карбамазепин);
1 таблетка содержит 400 мг карбамазепина;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, гипромеллоза, лаурилсульфат натрия, повидон (PVP K 30), коллоидный безводный кремнезем, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки длительное действие.
Основные физические и химические свойства: белые или почти белые, круглые таблетки тиснены «C400» на одной стороне и забили на другую попереку.
Фармакотерапевтическая группа.
Антипилептические агенты. Код ATC N03A F01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Антиконвульсивный агент, трициклическая производная иминостилбень. Показывает антипилептический, нейротропной и психотропной активности. Терапевтический эффект в основном вызван ингибированием синаптической передачи и, таким образом, возбуждение - уменьшение распространения судорог. В более высоких концентрациях карбамазепин вызывает сокращение потенциального потенциала. Уменьшает боль в тригминальном нерве. Этот эффект вызван ингибированием синаптической передачи в стимуляции спинального ядра тригминального нерва.
Когда диабет Insipidus препарат обладает антидиуретическим действием, возможно, вызванным воздействием гипоталамических осморецепторов.
Фармакокинетика.
После устного введения карбамазепина поглощается медленно и почти полностью.
Напосмоктуванский период 8,5 часов и имеет большой ассортимент (примерно 1,72-12 часов). После одной дозы карбамазепина максимальная концентрация в плазме достигается у взрослых 4-16 часов (редко - через 35 часов), у детей - примерно 4-6 часов. Концентрация карбамазепина в плазме не находится в линейной дозе, и нанесение более высоких доз, концентрация в плазме выглядит как плато.
При использовании расширенных выбросов таблетки достигали низкую концентрацию карбамазепина в плазме, чем обычные таблетки.
Концентрация равновесия достигается через 2-8 дней. Существует тесная корреляция между дозой карбамазепина и устойчивой концентрацией равновесия в плазме крови.
Что касается терапевтических и токсичных концентраций карбамазепина в плазме, указывает на то, что атаки могут исчезнуть при его уровне в плазме 4-12 мг / мл. Концентрации препарата на уровнях плазмы, превышающие 20 мг / мл, ухудшают картину заболевания.
Когда концентрация активного вещества в плазме 5-18 мг / мл устраняет боль тригеминированной невралгии.
70-80% карбамазепина связаны с белками плазмы. Оценить несвязанные белки Carbamazepine при концентрациях 50 мг / мл остается постоянным.
48-53% фармакологически активного метаболита карбамазепин-10,11-эпоксида, связанного с плазменными белками. Концентрация карбамазепина в спинномозговой жидкости составляет 33% концентраций плазмы.
Карбамазепин проникает через плацентурный барьер и в грудное молоко.
После получения одной дозы карбамазепина устранена из плазмы с половиной срока действия 36 часов. С длительной обработкой полураспада снижается на 50% из-за индукции ферментов микросомальных печени.
У здоровых людей общая плазменная зазор составляет приблизительно 19,8 мл / ч / кг монотерапии пациентов - около 54,6 мл / ч / кг, больных в комбинированном лечении - приблизительно 113,3 мл / ч / кг. После одной дозы карбамазепина внутренне 72% дозы в качестве метаболитов выводится почками. Другие 28% выводятся на фекалии, частично - без изменений. Только 2-3% веществ, полученных в моче - не изменяется карбамазепин.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Эпилепсия:
--складни или простые частичные приступы (с потерей или без потери сознания) с или без вторичного обобщения его;
Деретеризованные тонические комбинации;
-змишани Формы судорог.
Mezakar ® SR может использоваться в качестве монотерапии и в комбинированной терапии.
  • Острая маня; Техерская терапия в биполярных аффективных расстройствах для предотвращения рецидива или обострения клинических проявлений ослабления.
  • Синдром вывода алкоголя.
  • Идиопатическая тригмальная невраллия и тригминальная невралгия в рассеянном склерозе (типично и атипичности).
  • Идиопатическая глоссофарингеальная невралгия нерва.
Противопоказания .
  • Гиперчувствительность к карбамазепину или химически аналогично препарату (таких как трициклические антидепрессанты) или другие составляющие препарата.
  • Атриовентрикулярный блок.
  • Подавление костного мозга в истории,
  • Печеночная порфирия (например, острая прерывистая порфирия, смешанная порфирия, порфирия поздней кожи) история;
  • Однокомнатное использование с ингибиторами моноаминовых оксидаз (MAO).
  • Сопущенное использование вориконазола в качестве лечения может быть неэффективным.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Цитохромный P450 3A4 (CYP3A4) является основным ферментом, который катализирует образование активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксида. Сопущенное использование ингибиторов CYP3A4 может привести к повышенной концентрации карбамазепина в плазме, что, в свою очередь, может привести к развитию побочных реакций. Сопущенное использование индукторов CYP3A4 может увеличить метаболизм карбамазепина, что приводит к потенциальному снижению концентраций карбамазепина в сыворотке и терапевтическом эффекте. Аналогичным образом прекращение индуктора CYP3A4 может уменьшить скорость метаболизма карбамазепина, что приводит к увеличению уровня плазмы карбамазепина.
Карбамазепин - это мощный индуктор CYP3A4 и других фазовых ферментных систем и печень фазы II и может снизить концентрацию других препаратов в плазме крови, которые в основном метаболизируются CYP3A4 путем индукции их метаболизма.
Гидролаза эпоксидной эпоксидной эпоксиды человека, представляет собой фермент, ответственный за образование 10,11-трансдиол-производных карбамазепина-10,11-эпоксида. Сопутствующее введение ингибиторов гидролазы микромазвой эпоксиды человека может привести к повышению концентрации карбамазепина-10,11-эпоксидной плазмы.
Препараты, которые могут увеличить уровни активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксидной плазмы.
С момента повышения карбамазепинской плазмы может вызвать побочные реакции (например, головокружение, сонливость, атаксия, диплопию), дозировка Mezakar ® SR должна соответственно регулировать и / или контролировать свои уровни в плазме, а применение этих препаратов.
Анальгетики, противовоспалительные препараты: Dekstropropoksyfen Ibuprofen.
Андрогены: Даназол.
Антибиотики: макролидные антибиотики (например, эритромицин, троллицин, йозамицын, кларитромицин, ципрофлоксацин).
Антидепрессант: дезипрамин, флуоксетин, флуоксетин, флуосетин, флюсуксамин, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазын.
Антипилептический : Стирипентол, Вигабатрин.
Антифунгистые агенты: азолы (например, итраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол).
Пациенты, получающие Voriconazole или Itraconazole, могут быть рекомендованы альтернативы эпилептическим агентам.
Антигистамины: лоратадина, терфенадина.
Антипсихотические препараты: Оланзапин, Локсапин, Кветиапин.
Т.Б. Препараты, изониазид.
Антивирусные препараты: ингибиторы протеазы HIV (например, ритонавир).
Ингибиторы углерода ангидразы: ацетазоламид.
Сердечно-сосудистые лекарства: Дилтиазем, Верапамил.
Препараты для лечения заболеваний желудочно-кишечного тракта, циметидина, омепразола.
Мышечные релаксанты, оксибутинин, дантролен.
Антиплательные препараты: тиклопидин.
Другие ингредиенты: сок грейпфрута, никотинамид (у взрослых, только в высоких дозах).
Препараты, которые могут увеличить уровни активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксидной плазмы.
Поскольку повышенные уровни активного метаболита карбамазепин-10,11-эпоксидной плазмы могут вызвать развитие побочных реакций (например, головокружение, сонливость, атаксию, диплопию), дозировка препарата Mezakar ® SR должна соответствовать корректировке и / или мониторировать уровень Препарата в плазме крови, если Mezakar ® SR принимает одновременно с лекарственными средствами: локсипин, кветиапин, примидон, прохабид, вальпроенная кислота и валнктамид вальпромид.
Препараты, которые могут снизить уровни карбамазепина в плазме.
Может потребоваться доза коррекция Mezakar ® SR, а использование таких лекарств.
Антипилептические препараты: фельбамат, мецуксимид, окскарбазепин, фенобарбит, фенсуксимид, фенитоин (чтобы избежать токсичности фенитоина и субреапевтычных концентраций карбамазепина рекомендуется для регулировки концентрации уровней фенитоина плазмы 13 мкг / мл до лечения карбамазепином) и фосфенитоином, примидоном и клоназепамом (Хотя данные противоречат ему).
Противоопухолевые препараты: цисплатин, доксорубицин.
ТБ препараты: рифампицин.
Или бронходилатор астмы препараты: теофиллин, аминофиллин.
Дерматологические препараты: изотретиноин.
Другое: продукты, содержащие сусло Святого Иоанна (Peryericum Perforatum).
Мефлокин может проявлять антагонистические свойства к противопилепным эффектам карбамазепина. Соответственно, доза карбамазепина должна быть скорректирована.
Изотреноин, по сообщениям, изменяет биодоступность и / или клиренс карбамазепина и карбамазепина-10, 11-эпоксид; Необходимо контролировать концентрацию карбамазепина в плазме.
Эффект карбамазепина на уровне плазмы обоих лекарств в обозначении.
Карбамазепин может уменьшить уровни определенных лекарств в плазме и уменьшить или нейтрализовать их эффекты. Возможна необходимость настроить дозировку лекарств, перечисленных ниже в соответствии с клиническими требованиями.
Анальгетики, противовоспалительные препараты: бупренорфин, метадон, парацетамол (карбамазепин длительное использование парацетамола может быть связано с развитием гепатотоксичности) фенацон, трамадол.
Антибиотики: доксициклин, рифабутин.
Антикоагулянты: оральные антикоагулянты (например, Warfarin Fenprokoumon, DykumaRol, Atsenokumarol).
Антидепрессанты: бупропион, циталопрам, нефазодон, сертралин, тразодон, трициклические антидепрессанты (например, imipramine, амитриптилин, Nortriptyline, CloMiPramine).
Protybyuvalni: Aperpitant.
Антипилептические препараты: клобазам, клоназепам, этосукхтсимид, фельбамат, ламотригин, окскарбазепин, примиду, тиахабин, топирамат, вальпроенная кислота, зонисамид. Под воздействием карбамазепина может увеличить или уменьшить концентрации фенитоина в плазме. В исключительных случаях это условие может вызвать путаницу и даже кома. Под влиянием карабамазепину Мефенитоину уровень может увеличить плазму.
Противогрибковые препараты, итраконазол, вориконазол, кетоконазол. Пациенты, получающие вориконазол или Итраконазол, могут быть рекомендованы альтернативные антипилептические препараты.
Антельминтехи ​​препараты, празиквантель, Альбендазол.
Антикантровый препарат, Imatinib, циклофосфамид, лапатиниб, Temsyrolimus.
Неоролептические препараты, клазапин, галоперидол и бромперидол, оланзапин, кветиапин, рисперидон, Zyprazydon, aripiPrazole, paliperydon.
Антивирусные препараты: ингибиторы протеазы для лечения ВИЧ (например, индинавир, ритонавир, сакинавир).
Анксиолитические препараты: Альпразолам, Мидазолам.
Или бронходилатор астма препараты: теофиллин.
Противозачаточные препараты: гормональные контрацептивы. Пациенты, которые используют гормональные контрацептивы, могут снизить эффективность контрацепции и внезапно начать интерпрессирующее кровотечение. Поэтому вы должны рассмотреть альтернативные методы контрацепции.
Сердечно-сосудистые препараты: кальциевые блокаторы канала (группа дигидропиридина), например, фредипин, дигоксин, хинидин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, Ивабрадин.
Кортикостероиды: преднизолон, дексаметазон.
Препараты, используемые для лечения эректильной дисфункции: Тадалафил.
Иммунодепрессанты: Циклоспорин, Эверолимус, Такролимус, Сыролимус.
Медицинские препараты: левотироксин.
Другое: препараты, содержащие эстроген и / или прогестерон (должны рассмотреть альтернативные методы контрацепции); Бупренофин, Hestrynon, Tybolon, Tramifen, Mianserseryn, Sertraline.
Комбинации наркотиков, которые требуют особого рассмотрения.
Сопущенное использование карбамазепина и леветирацетаму может привести к повышению токсичности карбамазепина.
Сопущенное использование карбамазепина и изониазида может привести к повышению гепатотоксичности изониазида.
Сопутствующее использование карбамазепина и лития или метоклопрамида перепаратива и карбамазепина и нейролептиков (галоперидол, тиоридазин) может привести к повышению неврологических побочных эффектов (в случае последней комбинации - даже если терапевтические уровни в плазме крови).
Комбинированное приложение Mezakar ® SR с большинством мочегонных (гидрохлоротиазид, фуросемид) может привести к симптоматической гипонатриемии.
Карбамазепин может антихонизуваты воздействия не деполярифицирующих мышечных релаксантов (например, Панкурония). Возможно, вам понадобится увеличить дозы этих препаратов, и пациенты нуждаются в тесном мониторинге из-за возможности быстрее, чем ожидалось, завершение нервно-мышечной блокады.
Карбамазепин, как и другие психоактивные препараты, может уменьшить толерантность алкоголя, поскольку рекомендованные пациенты воздерживаются от употребления алкоголя.
Противопоказанное взаимодействие.
Поскольку карбамазепин, структурно похожий на трициклические антидепрессанты Mezakar ® SR, не рекомендуется использовать в сочетании с ингибиторами моноаминовых оксидаз (Maois). Перед тем, как приехать карбамазепин должен прекратить принимать майос по крайней мере две недели или больше, если он позволяет клиническому состоянию пациента.
Влияние на серологические исследования.
Карбамазепин может дать ложноположительный анализ результата ВЭЖХ (высокая эффективность жидкостной хроматографии), чтобы определить концентрацию перфоназыну.
Карбамазепин и 10,11-эпоксид могут дать ложноположительную методологию иммуноанализа поляризованную флуоресценцию для определения концентрации трициклических антидепрессантов.
Особенности приложения.
Карбамазепин следует использовать только в медицинском надзоре только после оценки пособия / риска и подверженным тщательному мониторингу пациентов с сердечными, печеночными или почечными расстройствами, гематологическими побочными реакциями на другие препараты в истории, или пациентам с прерванными курсами терапии с карбамазепином.
Рекомендуется проводить анализ мочи и определять уровень азота мочевины в крови в начале и через регулярные промежутки времени во время терапии.
Карбамазепин показывает небольшую антихолинергическую активность, поэтому пациенты с повышенным внутриглазным давлением следует предупредить и консультироваться на возможные факторы риска.
Имейте в виду возможную активацию скрытых психозов, а также пожилых людей - возможную активацию путаницы и тревожного возбуждения.
Препарат обычно неэффективно при отсутствии (небольшие припадки) и миоклоновые припадки. Индивидуальные случаи указывают на то, что увеличение атак возможных у пациентов с атипичными абснами.
Гематологические эффекты. С использованием развития препарата связанного агранулоцитоза и апластической анемии; Однако из-за чрезвычайно низкой заболеваемости этих условий трудно оценить значительный риск при приеме карбамазепина.
Пациенты должны информировать о ранних признаках и симптомах возможной токсичности гематологические расстройства, а также симптомы дерматологических и печеночных реакций.
Пациенты должны быть предупреждены, что в случае возникновения таких реакций, как лихорадка, болит горло, сыпь, язвы во рту, синяки, которые легко возникают, точка кровоизлияния или геморрагические пурпуры должны немедленно обратиться за медицинской помощью.
Если количество белых кровяных клеток или тромбоцитов значительно снижается во время лечения, пациент должен быть тщательно контролируется и постоянно нуждается в крови у пациента. Лечение Mezakar ® SR должно быть прекращено, если пациент развивает лейкопению, которая является серьезным, прогрессивным или сопровождаемым клиническими признаками, такими как лихорадка или боль в горле. Использование препарата Mezakar ® SR должно быть прекращено, если признаки подавления костного мозга.
Периодически или часто отмеченные временное или постоянное снижение количества тромбоцитов или лейкоцитов в связи с приемом карбамазепина. Однако большинство из этих случаев подтверждены их временным характером, и они не указывают на развитие апластической анемии или агранулоцитоза. Перед началом терапии и периодически во время его реализации следует проводить анализы крови, включая определение количества тромбоцитов (и, возможно, числа ретикулоцитов и уровень гемоглобина).
Серьезные дерматологические реакции. Серйозні дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні карбамазепіну виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування карбамазепіном. При розвитку ознак та симптомів, що свідчать про тяжкі дерматологічні реакції (наприклад, ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом карбамазепіну слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.
Фармакогеноміка.
З'являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакцій, пов'язаних з імунною системою.
Зв'язок із (HLA)-В*1502.
Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН, пов'язаними з карбамазепіном, та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA), алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань, Малайзія та Філіппіни), де серед населення превалює алель (НLА)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії, приблизно 10 % ‒ у Тайвані, майже 4 % ‒ у Північному Китаї, приблизно від 2 % до 4 % ‒ у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % ‒ у Японії та Кореї. Поширення алеля (НLА)-В* 1502 є незначним серед європейських, африканських народів, серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.
У пацієнтів, які розглядаються як такі, що генетично належать до груп ризику, перед початком лікування препаратом Мезакар ® SR слід проводити тестування на присутність алеля (НLА)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (НLА)-В*1502 дає позитивний результат, то лікування препаратом Мезакар ® SR розпочинати не слід, окрім випадків, коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти, які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (НLА)-В*1502, мають низький ризик розвитку ССД, хоча дуже рідко такі реакції можуть ще зустрічатись.
На даний час через відсутність даних точно невідомо, чи у всіх осіб південо-східного азійського походження існують ризики.
Алель (НLА)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН, у пацієнтів, які мають алель (НLА)-В*1502, якщо можна застосовувати іншу, альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів, серед національностей яких низький коефіцієнт алеля (НLА)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг у осіб, які вже отримують карбамазепін, оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями, незалежно від присутності в генах пацієнта алеля (НLА)-В*1502.
У пацієнтів європеоїдної раси зв'язок між алелем (НLА)-В*1502 та виникненням ССД відсутній.
Зв'язок із (HLA)-А*3101.
Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССД, ТЕН, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препарату Мезакар ® SR слід утриматися.
Обмеження генетичного скринінгу
Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори, такі як дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня терапія.
Інші дерматологічні реакції. Можливий розвиток скороминучих та таких, що не загрожують здоров'ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад, ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні, так і після зниження дози. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій, пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату у разі, якщо з його продовженням реакція погіршиться.
Наявність у пацієнта алеля (НLА)-В*1502 не є фактором ризику виникнення у нього менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено, що наявність (НLА)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.
Гіперчутливість. Мезакар ® SR може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків). Також можливий вплив на інші органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано із виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбамазепін.
При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості. Загалом при появі ознак та симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування препарату Мезакар ® SR слід негайно припинити.
Напади. Мезакар ® SR слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату Мезакар ® SR слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів може мати місце під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.
Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або у пацієнтів з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.
Деякі показники лабораторних аналізів, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнтів, які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ). Це, імовірно, відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення ознак і симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта, а лікування препаратом Мезакар ® SR призупинити до отримання результатів обстеження.
Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.
Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, яке пов'язано зі зниженим рівнем натрію, або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами, які знижують рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід виміряти рівень натрію в крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні, потім – з інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, у зв'язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефекти. Мезакар ® SR проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.
Психічні ефекти. Слід пам'ятати про імовірність активізації латентного психозу та у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні думки та поведінка. Є дані про можливість появи суїцидальних думок і поведінки у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Механізм виникнення такого ризику невідомий, а доступні дані не виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки для карбамазепіну.
Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Пацієнтам (та особам, які доглядають за пацієнтами) слід рекоментувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки карбамазепін може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективної контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров'яних виділень.
Пацієнтки, які приймають Мезакар ® SR і для яких гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати препарат, що містить не менше 50 мкг естрогену, або для таких пацієнток слід розглянути можливість використання альтернативних негормональних методів контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці комплайнсу пацієнта, у період вагітності, при лікуванні дітей та підлітків; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.
Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препарату Мезакар ® SR може спровокувати напади, тому карбамазепін слід відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності негайної відміни препарату пацієнтам з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідним лікарськими засобами.
Переведення хворого з прийому таблеток на прийом таблеток ретард. Клінічний досвід показує, що у деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози препарату Мезакар ® SR слід підбирати з обережністю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікування карбамазепіном вагітних жінок, хворих на епілепсію, слід здійснювати з особливою обережністю.
У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.
У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку, в тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак переконливі докази в рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, в тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад, щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.
Слід мати на увазі такі дані.
  • Застосування препарату Мезакар ® SR вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
  • Якщо жінка, яка отримує Мезакар ® SR, завагітніла, планує вагітність або у період вагітності з'являється необхідність застосування препарату Мезакар ® SR, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).
  • Жінкам репродуктивного віку у разі можливості Мезакар ® SR слід призначати як монотерапію.
  • Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
  • Пацієнток необхідно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад у дитини та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.
  • У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров'ю як матері, так і плода.
Спостереження та профілактика. Відомо, що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти, тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.
Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К 1 матері протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дітям.
Відомі декілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, що пов'язують із застосуванням карбамазепіну.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного годування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матерям, які отримують Мезакар ® SR, можна годувати груддю, лише якщо немовля спостерігається на предмет розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність.
Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Здатність пацієнта, який приймає карбамазепін, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або в період підбору дози та/або при застосуванні комбінації з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему) може бути порушена внаслідок виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, втомлюваність, атаксія) та з боку органів зору (диплопія, порушення акомодації, розпливчасте зображення). Тому при керуванні автомобілем або іншими механізмами та роботі, що потребує положення тіла без опори, пацієнту слід бути обережним.
Цей ефект посилюється у поєднанні з алкоголем.
Спосіб застосування та дози .
Мезакар ® SR призначати перорально; зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на два прийоми. Приймати препарат можна пiд час їди, пiсля їди або у проміжках між прийомами їжі, запиваючи невеликою кiлькiстю рiдини. Таблетки пролонгованої дії можна приймати пiсля попереднього розчинення їх у водi (у виглядi суспензiї). Пролонгована дiя зберiгається i пiсля розчинення таблетки у водi. Тривалiсть застосування залежить вiд показання та iндивiдуальної реакцiї хворого на препарат.
Перед початком лікування пацієнтам, які належать до китайської етнічної групи Хан, або пацієнтам тайського походження необхідно у разі можливості, пройти обстеження на наявність HLA-В*1502, оскільки цей алель може спровокувати розвиток тяжкого карбамазепін-асоційованого синдрому Стівенса-Джонсона.
Епілепсія
Лікування розпочинати із застосування низької добової дози, яку у подальшому повільно підвищувати (коригувати, враховуючи потреби кожного конкретного пацієнта) до досягнення оптимального ефекту.
У випадках, коли це можливо, Мезакар ® SR слід призначати у вигляді монотерапії, але у випадку застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим такого ж поступового підвищення дози препарату. Якщо Мезакар ® SR додати до вже існуючої протиепілептичної терапії, дозу препарату слід підвищувати поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінювати або у разі необхідності − коригувати.
Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові. Терапевтична концентрація препарату у плазмі крові має становити 4-12 мкг/мл.
У деяких пацієнтів при застосуванні таблеток пролонгованої дії може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.
Дорослі
Рекомендована початкова доза – по 100-200 мг 1-2 рази на добу, потім поступово збільшувати дозу до досягнення оптимального ефекту; зазвичай добова доза становить 800-1200 мг, розподілена на 2 прийоми. Деяким пацієнтам може бути знадобитися доза Мезакар ® SR, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу.
Пацієнти літнього віку.
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози Мезакар ® SR слід підбирати з обережністю.
Діти віком від 5 років.
Зазвичай лікування слід проводити дозою 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів)
Діти віком від 5 до 10 років – 400-600 мг/добу.
Діти віком від 10 до 15 років – 600-1000 мг/добу.
Дітям віком від 15 років дозування як у дорослих.
Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів.
Діапазон дозстановить від 400 до 1600 мг/добу, розподілених на 2 прийоми.
При лікуванні гострих маніакальних станів дозу Мезакар ® SR слід підвищувати досить швидко до 800 мг/добу. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості рекомендується поступове збільшення малими дозами.
Алкогольний абстинентний синдром.
Середня доза становить 600 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. У тяжких випадках протягом перших днів дозу можна підвищити (наприклад, до 1200 мг на добу, розподілену на 2 прийоми).
При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати комбінацією Мезакар ® SR із седативно-снодійними препаратами (наприклад, із клометіазолом, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозувань. Після завершення гострої фази лікування Мезакар ® SR можна продовжувати у вигляді монотерапії.
Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
Початкова доза препарату Мезакар ® SR становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів літнього віку). Її слід повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози 400-800 мг, розподілену на 1-2 прийоми). У деяких випадках може бути необхідною добова доза препарату 1600 мг. Після припинення больових відчуттів дозу слід поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.
Діти.
Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Таблетки Мезакар ® SR можна приймати дітя віком від 5 років.
Передозування .
Симптоми. Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
З боку центральної нервової системи: пригнічення функцій центральної нервової системи; дезорієнтація, збудження, пригнічений рівень свідомості, сонливість, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
З боку дихальної системи: пригнічення дихання, набряк легенів.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.
З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, затримка проходження їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.
З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, пов'язаний з токсичним впливом карбамазепіну.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпергідратація, зумовлена ефектом карбамазепіну, схожим з дією антидіуретичного гормону.
Зміни лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинінфосфокінази.
Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводити визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.
Здійснювати евакуацію вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовувати симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильну корекцію електролітних розладів.
Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирати індивідуально; при розвитку судом – введення бензодіазепінів (наприклад, діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад, фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) − обмеження введення рідини, повільна обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.
Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Побічні реакції .
На початку лікування препаратом Мезакар ® SR або при застосуванні надто великої початкової дози препарату, або при лікуванні пацієнтів літнього віку виникають певні типи небажаних реакцій, наприклад, з боку ЦНС, шлунково-кишкового тракту або алергічні шкірні реакції.
Дозозалежні побічні реакції зазвичай минають протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується моніторувати рівень активної речовини у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад, на 3-4) окремі дози.
Побічні дії, що спостерігалися, частіше виникали при комбінованому лікуванні, ніж при монотерапії. Залежно від дози і в основному на початку лікування можуть виникати певні побічні дії. Загалом вони зникають самостійно за 8-14 днів або після тимчасового зменшення дози.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкоцитоз , лейкопенія; тромбоцитопенія, еозинофілія, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, варієгатна порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз, гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку.
З боку імунної системи: медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому; артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими результатами печінкових проб, що виникають у різних комбінаціях, синдромом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків); асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактичною реакцією, ангіоневротичними набряками, гіпогаммаглобулінемією.
Можуть бути задіяні й інші органи (наприклад, печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товстий кишечник).
З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми через ефект карбамазепіну, подібний до дії антидіуретичного гормону (АДГ), що у поодиноких випадках призводить до гіпергідратації, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами; підвищення рівня пролактину крові з або без клінічних симптомів, таких як галакторея та гінекомастія; змінені результати тестів функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксинів (FT 4, T 4, T 3 ) та підвищення тиреостимулюючого гормону, яке зазвичай проходить без клінічних проявів, порушення показників кісткового метаболізму (зменшення рівня кальцію у плазмі крові та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові, яке спричиняє остеомаляцію/остеопороз, підвищення рівня холестерину, включаючи ЛПВЩ, холестерин та тригліцериди. Карбамазепін може зменшувати рівень фолієвої кислоти у сироватці крові. Також повідомлялося про зниження під впливом карбамазепіну рівнів вітаміну В 12 у сироватці крові і підвищення рівнів гомоцистеїну.
З боку обміну речовин та порушення харчування: недостатність фолатів, зниження апетиту, гостра порфірія, негостра порфірія.
З боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, занепокоєність, агресивна поведінка, ажитація, нервове збудження, сплутаність свідомості, активація латентного психозу, зміна настрою, такі як депресивні або маніакальні зміни настрою, фобії, недостатність мотивації, невимушені рухи, такі як астериксис.
З боку нервової системи : загальна слабкість, запаморочення, атаксія, сонливість, седативний ефект, підвищена втомлюваність, головний біль, аномальні рефлекторні рухи (наприклад, тремор, дистонія, тик); ністагм; орофаціальна дискінезія, утруднене мислення, розлади мовлення (наприклад, дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, м'язова слабкість та парез; порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром, погіршення пам'яті, атаксичні і мозочкові розлади, що іноді супроводжуються головним болем.
З боку органів зору : порушення акомодації (диплопія, розпливчасте зображення), помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску, ретинотоксичність, окуломоторні розлади.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату : розлади слуху, шум у вухах, дзвін у вухах, підвищення слухової чутливості (гіперакузія), зниження слухової чутливості (гіпоакузія), порушення сприйняття висоти звуку.
З боку серцево-судинної системи : порушення внутрішньосерцевої провідності; артеріальна гіпертензія/гіпотензія; брадикардія, аритмія, погіршення перебігу коронарної хвороби серця, застійна серцева недостатність, циркуляторний колапс, атрівентрикулярна блокада із синкопе, васкуліт, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад, емболія судин легень).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : реакції гіперчутливості з боку легенів, які характеризуються підвищенням температури, диспное, пульмонітом або пневмонією. У разі виникнення таких реакцій гіперчутливості прийом препарату необхідно припинити.
З боку шлунково-кишкового тракту : зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, біль у животі, глосит, стоматит, гінгівіт, панкреатит, коліт.
З боку гепатобіліарної системи : зміни показників функціональної проби печінки (підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня трансаміназ), жовтяниця, різні форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранулематозний, змішаний), гострий гепатит, що загрожує життю, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : алергічний дерматит, кропив'янка, свербіж, ексфоліативний дерматит, еритродермія, некроз поверхневих ділянок шкіри з утворенням пухирців (синдром Лайєлла), фотосенсибілізація, почервоніння шкіри з поліморфними висипаннями у вигляді плям і утворенням вузлів, з геморагіями (ексудативна мультиформна еритема, мультиформна вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона), петехіальні крововиливи у шкіру та червоний вовчак (червоний дисемінований вовчак, алопеція), діафорез, зміни пігментації шкіри, акне, гірсутизм, васкуліт, пурпура, підвищена пітливість, гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдний кератоз, оніхомадез.
З боку опорно-рухового апарату : артралгія, міалгія, судоми м'язів, м'язовий біль, переломи, зниження мінеральної щільності кісткової тканини.
З боку нирок та сечовидільних шляхів : протеїнурія, гематурія, олігурія, дизурія, полакіурія, затримка сечі, тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини в крові/азотемія, часте сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : порушення сперматогенезу (зі зменшенням кількості та/або рухливості сперматозоїдів), еректильна дисфункція, імпотенція, зниження статевого потягу.
Відхилення результатів лабораторних досліджень : гіпогамаглобулінемія.
Інфекції та інвазії: реактивація вірусу герпесу людини VI типу.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД/
KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
СП-289 (A), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/
SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.
КАРБАМАЗЕПИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа