Личный кабинет
МЕЗАКАР суспензия оральн. 100 мг/5 мл фл. 100 мл, с мерн. стаканчиком №1
rx
Код товара: 153297
Производитель: Kusum Healthcare (Индия)
900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Мезакар.
( Mezacar )
Место хранения:
Активное вещество: карбамазепин;
5 мл суспензии содержит карбамазепин 100 мг;
Вспомогательные вещества: ксантанская камедь; гипромелоза; сорбат калия; Лимонная кислота, моногидрат; пропиленгликоль; раствор сорбита, который не кристаллизуется (E 420); сахароза; Желтый FCF (E 110); Вкус добавки «оранжевый»; Вкус добавки "Ваниллин"; Вода очищена.
Лекарственная форма. Подвеска оральный.
Основные физико-химические свойства: вязкая суспензия оранжевого цвета с удельным запахом.
Фармакотерапевтическая группа.
Антипилептические агенты. ATH N03A F01 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Карбамазепин проявляет антипелептический, нейротропной и психотропной активности. Как антинасытный агент карабамазепина эффективен в частичных атаках (простой и сложной) со средним обобщением и без него; Сгенерированные тоническими клоническими судорогими атаками, а также в сочетании этих типов атак. Механизм действия карбамазепина только частично. Карбамазепин стабилизирует мембраны слишком возбужденных нервных волокон, ингибирует появление повторных нейрональных разрядов и уменьшает синаптическое поведение захватывающих импульсов. Установлено, что основным механизмом действия препарата состоит в том, чтобы предотвратить повторное образование зависимых натриевых потенциалов действий в деполяризованных нейронах по каналам натрия блокады. Антиконвульсивное действие препарата в основном связано с уменьшением высвобождения глутамата и стабилизации мембран нейронов, в то время как антиамериканский эффект может быть связан с ингибированием метаболизма дофамина и норепинефрина.
При использовании карбамазепина в качестве монотерапии пациенты с эпилепсией (особенно детьми) отмечали психотропное действие, которое частично проявлялось положительное влияние на симптомы тревоги и депрессии, а также снижение раздражительности и агрессивности. Согласно ряду исследований, эффект карбамазепина на когнитивную функцию и психомоторных индикаторов зависел от дозы и был либо сомнительным или отрицательным. В ходе других исследований было отмечено положительное влияние карбамазепина на показатели, характеризующие внимание, умение учиться и запоминать.
Как нейротропный агент карбамазепина эффективен в некоторых неврологических заболеваниях. Например, это предотвращает болевые атаки с идиопатической и вторичной невралгией тригминального нерва. Кроме того, препарат следует использовать для облегчения нейрогенной боли в различных состояниях, в том числе в сухости спинного мозга, посттравматической парестезии и постгуперепсии невралгии. В синдроме абсорбции алкоголя препарат увеличивает порог судорожной готовности (который в данном случае уменьшается) и снижает степень выраженности клинических проявлений синдрома, таких как возбудимость, тремор, расстройство движения. У пациентов с несущественным диабетом центрального генеза препарат уменьшает диурез и чувство жажды.
Подтверждается, что в качестве психотропной препараты препарата эффективно в аффективных расстройствах, а именно: для лечения острых маниак-государств для поддержки лечения биполярных аффективных (маниак-депрессивных) расстройств (как монотерапии, так и в сочетании с нейролептическими агентами, антидепрессантами или литиевыми Препараты).
Фармакокинетика.
Поглощение.
Карбамазепин поглощается из таблеток почти полностью, но относительно медленно. После одного приема обычной таблетки максимальная концентрация плазмы (MAX) достигается через 12 часов, а в жидкой форме - через 2 часа. Между пероральными формами нет клинически значимой разницы в количестве поглощенного активного вещества. После приема одного дозы 400 мг карбамазепина (таблеток) средняя максимальная концентрация неизменного карбамазепина в плазме крови составляет приблизительно 4,5 мкг / мл.
Было показано, что биодоступность карбамазепина в разных устных препаратах находится в пределах 85-100%.
Использование пищи существенно не влияет на скорость и степень поглощения независимо от лекарственной формы карбамазепина.
Настойчивые концентрации карбамазепина в плазме достигаются в течение примерно 1-2 недель, в зависимости от индивидуального возбуждения карбамазепина и гетероиндукции другими средствами - индукторов ферментов, а также из состояния к лечению, дозировке и продолжительности лечения.
Биодоступность различных препаратов карбамазепина может меняться; Во избежание влияния снижения биодоступности, риск возникновения суда или чрезмерных побочных эффектов может не быть целесообразным изменить препарат в другое.
Распределение
Карабамазепин связывается с белками сыворотки крови в пределах 70-80%. Концентрация неизмененного вещества в спинномозговой жидкости и слюне отражает долю вещества, не связанного с белками плазмы крови (20-30%). Обнаружены концентрации в грудном молоке, эквивалентны 25-60% соответствующего уровня плазмы.
Карабамазепин проходит через плацентурный барьер. Предполагая, что полное поглощение карбамазепина, ожидаемый объем распределения варьируется от 0,8 до 1,9 л / кг.
Биотрансформация
Карабамазепин метаболизируется в печени, где эпоксидный путь бионтрасформации является наиболее важным, образуя основные метаболиты - производное 10,11-трансддирала и глюкуронида.
Установлено, что цитохрома P450 3A4 является основной изоформой, ответственным за образование карбамазепина-10,11-эпоксида из карбамазепина. Мосомальная эпоксидно-гидролаза человека человека определялась как фермент, отвечающий за образование производного 10,11-транзмагольника из карбамазепина-10,11-эпоксидной способности. 9-гидроксиметил-10-карбамоилакозан является вторичным метаболитом этого пути. После одной дозы карбамазепина примерно на 30% обнаружено в моче в качестве конечных продуктов эпоксидного пути.
Другие важные способы биоотрицания карбамазепина приводят к различным моногидроксилированным соединениям, а также N-глюкуронидом карбамазепина, образованного UGT2B7.
Разведение
Срок год жизни неизменного карбамазепина составляет в среднем около 36 часов после одного приема дозы, после ресиирования, период полураспада в среднем составляет всего 16-24 часа (автоматическое индикция системы MonooxySexegrase), в зависимости от Продолжительность лечения. У пациентов, получающих одновременное лечение с другими ферментами-зависимыми препаратами (например, фенитоин, фенобарбитал), период полураспада в среднем составляет 9-10 часов.
Средний период полураспада 10,11 эпоксидной метаболиты в плазме крови составляет примерно через 6 часов после одной дозы эпоксида.
После одного дозы приема 400 мг карбамазепина 72% получают из мочи и 28% - с фекалиями. В моче, около 2% доз обнаруживаются в неизменной форме и около 1% - в качестве фармакологически активной 10,11-эпоксидной метаболиты.
Показатели пациентов.
Существуют значительные различия прерывания в значениях концентрации равновесия в терапевтическом диапазоне: у большинства пациентов эти значения диапазоны от 4 до 12 мкг / мл (17-50 мкмоль / л). Концентрация карбамазепина-10,11-эпоксида (фармакологически активного метаболита) составляет около 30% от уровня карбамазепина.
Особенности фармакокинетики в отдельных группах пациентов.
Дети. Из-за увеличения вывода детей карбамазепина для поддержания терапевтической концентрации, более высокие дозы карбамазепина (в мг / кг) могут потребоваться, чем у взрослых.
Пациенты пожилых людей . Нет данных, которые указывают на то, что фармакокинетика карбамазепина варьируется у пожилых пациентов (по сравнению со взрослыми молодыми возрастами).
Пациенты с нарушенной функцией почек или печени. Данные о фармакокинетике карбамазепина у пациентов с расстройствами почек или печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
EPELEPSIA: обобщенные тоник-компнонические и частичные судорожные атаки.
Пароксизмальная боль с нейронным нервом невралгии.
Профилактика манирово-депрессивных психозов у пациентов, в отсутствие терапевтического эффекта от них из литиевых препаратов.
Противопоказания .
- Повышенная чувствительность к карбамазепину или химическому соотношению лекарств (например, трициклических антидепрессантов) или для любого другого компонента препарата.
- Атриовентрикулярная блокада.
- Ингибирование костного мозга в анамнезе.
- Порфийская печень (например, острая прерывистая порфирия, смешанная порфирия, поздняя кожная порфирия) в анамнезе.
- Одновременное использование с ингибиторами Monoamine Oxidase (Mao).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Цитохромный P450 3A4 (CYP3A4) является основным ферментом, который катализирует образование активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксидной способности. Одновременное использование ингибиторов CYP3A4 может вызвать повышенную концентрацию карбамазепина в плазме крови, которая, в свою очередь, может привести к развитию побочных реакций. Одновременное использование индукторов CYP3A4 может усиливать метаболизм карбамазепина, что приводит к потенциальному снижению концентрации карбамазепина в сыворотке и терапевтическом эффекте. Точно так же прекращение индуктора CYP3A4 может снизить скорость метаболизма карбамазепина, что приводит к увеличению карбамазепина в плазме крови.
Carbamazepin - это мощный индуктор CYP3A4 и другие фазовые и фазные системы фермента и фаз в печени, поэтому могут снизить концентрацию другой плазмы плазмы, которые предпочтительно представляют собой метаболизированный CYP3A4, побудив их метаболизм.
Мосомальная эпоксидно-гидролаза Microsomal человеком представляет собой фермент, ответственный за образование производных 10,11-трансдистанта из карбамазепина-10,11-эпоксидной способности. Одновременное назначение ингибиторов микросомальных эпоксидных эпоксид человека может привести к повышению концентрации карбамазепина-10,11-эпоксида в плазме крови.
Препараты, которые могут увеличить уровень карбамазепина в плазме крови. Поскольку увеличение уровня карбамазепина в плазме крови может привести к нежелательным реакциям (таких как головокружение, сонливость, атаксия, диплопия), то дозировка препарата Mebacro ® , пероральная суспензия должна быть исправлена и / или контролировать его уровни в Плазма крови в соответствии с одновременным использованием ниже лекарств ниже.
Анальгетики, противовоспалительные препараты : декстропропоксифен, ибупрофен.
Андрогены : Даназол.
Антибиотики : макролидные антибиотики (например, эритромицин, трологдомцин, исмицин, кларитромицин, ципрофлоксацин).
Антидепрессанты : Извините, флуоксетин, флюсуксамин, не пискоксон, пароксетин, тразодон, флипосасин.
Антипилептический: Stistipentol , Vigabatrin.
Антифунгильные средства : азолы (например.Траконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол).
Пациенты, получающие лечение Cariconazole или Andtraconazole, могут быть рекомендованы альтернативные антипилептические агенты.
Антигистамины : Лоратадин, Терфенадина.
Антипсихотические препараты : Оланзапин, Локсапин, Кветиапин.
Антитеберские препараты : изониазид.
Антивирусные препараты : ингибиторы протеазы для ВИЧ (например, ритонавир).
Ингибиторы углеводов : ацетазоламид.
Сердечно-сосудистые препараты : Дилтиазем, Верапамил.
Препараты для лечения заболеваний желудочно-кишечного тракта : Cimetidine, Омепразол.
Миорелаксистов : оксибутинин, данты.
Антиагрегированные препараты : тилопидин.
Другие вещества : сок грейпфрута, никотинамид (когда взрослый, только в высоких дозах).
Препараты, которые могут увеличить уровень активного метаболита карбамазепина-10,11-эпоксидных в плазме крови.
Поскольку повышенный уровень активной крови карбамазепина-10,11-эпоксида в плазме крови может привести к развитию побочных реакций (таких как головокружение, сонливость, атаксия, диплопия), дозировка препарата MEAGRACRO ® , должна быть исправлена пероральная суспензия. И / или / или контролировать уровень препарата в соответствии с приготовлением крови плазмы, если MESACACRO® , пероральная суспензия, принимая одновременно с такими препаратами: Loxapine, Quetiapin, примидон, Pogabide, Walprol Acid, Walnokotamide и Walpromide.
Препараты, которые могут снизить уровень карбамазепина в плазме крови.
Может потребоваться исправить дозу препарата MEMAC TM , пероральной суспензии, в то время как одновременно применение при приведении препаратов ниже.
Антипилептические препараты : фельбамат, метасимид, окскарбазепин, фенобарит, фенобарит, фенобарбит, фенобарит, феноитин (во избежание интоксикации фенитоином и субарапевтическими концентрациями карбамазепина, рекомендуется регулировать концентрацию фенитоина в плазме крови до 13 мкг / мл до лечения. карбамазепина) и фосфенитоина, примидена и клоназепама (хотя данные относительно противоречивы).
Противоопухолевые препараты : цисплатин или доксорубицин.
Анти-туберкулезные препараты : рифампицин.
Бронходилаторы или противоречивые препараты : теофиллин, аминофилин.
Дерматологические препараты : изотретиноин.
Взаимодействие с другими веществами : препараты лекарственных трав, содержащих питомник ( Peryericum Perforatum ).
Мефлохин может проявлять антагонистические свойства о противоидипном воздействии карбамазепина. Соответственно, доза лекарственного средства TM , пероральная суспензия должна быть исправлена.
Изотирантон, по сообщениям, изменяя биодоступность и / или клиренс карбамазепина и карбамазепина-10, 11-эпоксид; Необходимо контролировать концентрацию карбамазепина в плазме крови.
Эффект препарата MEMAC TM , подвесной пероральной, к уровню плазмы крови в то же время предписанных препаратов .
Карбамазепин может уменьшить уровень плазмы крови и уменьшить или повысить их эффекты. Может потребоваться для коррекции дозировки следующих лекарств в соответствии с клиническими требованиями.
Анальгетики, противовоспалительные препараты : бупренорфин, метадон, парацетамол (длительное использование карбамазепина с парацетамолом (ацетаминофеном) могут быть связаны с развитием гепатотоксичности), феназона (антипирин), трамадола.
Антибиотики : доксициклин, рифабутин.
Антикоагулянты: пероральные антикоагулянты (например, Warfarin, Fenprocomon, Dikumarol и аценокумарол).
Антидепрессанты : бупропион, циталопрам, нефазодон, сиртралин, Тразон, трициклические антидепрессанты (например, Имипрамин, амитриптин, нортрептылин, кломипромин).
Антимертизм : аперпитан.
Антипилептические препараты : Clobas, Clonazepam, Etosukzimide, PhelbaMate, Lamotrigin, Oxkarbazepine, примид, тиагабин, топирамат, вальпроенная кислота, зоносамид. Сообщалось, как оба повысить уровень фенатоина в плазме крови из-за действия карбамазепина и его снижения и на выделенных случаях увеличения уровня мефенитоина в плазме крови.
Противогрибковые препараты : итраконазол, кариконазол, кетоконазол. Пациенты, получающие лечение Cariconazole или Andtraconazole, могут быть рекомендованы альтернативные антипилептические агенты.
Антигельминфетные препараты : Praziquantel, Альбендазол.
Противоопухолевые препараты : имматиниб, циклофосфамид, Лапиниб, Темсиролимус.
Нейролептические препараты : клазапин, галоперидол и бромоперидол, оланзапин, Кветиапин, рисперидон, зипразидон, арипипразол, палиперидон.
Антивирусные препараты : ингибиторы протеазы для лечения ВИЧ (например, интонион, ритонавир, сахнивир).
Анксиолитика : Альпразолас, Майдасоль.
Бронходилаторы или антиаридные препараты : теофиллин.
Противозачаточные препараты : гормональные контрацептивы (следует учитывать использование альтернативных методов контрацепции).
Сердечно-сосудистые препараты : районы кальциевых каналов (дигидропиридина группы), например, фелодипин, дигоксин, хинидин, припанолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, Ивавабарин.
Кортикостероиды : кортикостероиды (в частности, преднизолон, дексаметазон).
Средства, которые используются для лечения эректильной дисфункции: Тадалафил.
Иммунодепрессанты : циклоспорин, Эверолимус, Тракорумс, Сылус.
Приготовления щитовидной железы : левотироксин.
Следует учитывать взаимодействие с другими препаратами : препараты, содержащие эстрогены и / или прогестероны (альтернативные методы контрацепции); Бупренофон, хестринон, тиболол, торамина, кишечник, сертралин.
Комбинации наркотиков, которые требуют отдельного рассмотрения.
Одновременное использование карбамазепина и леветирацетама может привести к повышению токсичности карбамазепина.
Одновременное использование карбамазепина и изониазида может привести к увеличению гепатотоксичности изониазида.
Одновременное использование карбамазепина и лития или метоклопрамидных ограничений, а также карбамазепин и нейролептиков (галоперидол, тиоидазин) может привести к повышению побочных продуктов неврологических эффектов (в случае последней комбинации - даже в условиях терапевтического уровня в плазме крови ).
Комбинированная терапия с препаратом MEAC TM , пероральной суспензией и некоторыми диуретиками (гидрохлоротиазид, фуросемид) может привести к симптоматической гипонатриемии.
Карбамазепин может противодействовать воздействию неизологирующихся релаксантов мышц (например, Pananconium). Может возникнуть необходимость увеличения доз этих препаратов, и пациенты нуждаются в бдительном мониторинге благодаря возможности быстрее, чем ожидалось, чтобы завершить нервно-мышечную блокаду.
Карбамазепин, как и другие психотропные препараты, может уменьшить терпимость алкоголя, поэтому пациенты рекомендуются для воздержания от употребления алкоголя.
Противопоказанное взаимодействие.
Оскільки карбамазепін структурно близький до трициклічних антидепресантів, Мезакар ® , суспензію оральну, не рекомендовано застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО); перед початком застосування препарату необхідно припинити прийом інгібітору МАО (щонайменше за 2 тижні або раніше, якщо це дозволяє стан пацієнта).
Вплив на серологічні дослідження.
Карбамазепін може дати хибнопозитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматографія) для визначення концентрації перфеназину.
Карбамазепін та 10,11-епоксид можуть дати хибнопозитивний результат імунологічного аналізу за методикою поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних антидепресантів.
Особливості застосування.
Мезакар ® , суспензію оральну, слід призначати лише під медичним наглядом, лише після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу пацієнтів із серцевими, печінковими або нирковими порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі та пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом Мезакар ® , суспензія оральна. Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії. Мезакар ® , суспензія оральна, проявляє легку антихолінергічну активність, тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо можливих факторів ризику.
Слід пам'ятати про можливу активацію прихованих психозів, а щодо пацієнтів літнього віку – про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.
Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те, що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.
Гематологічні ефекти. Із застосуванням карбамазепіну пов'язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії; однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при застосуванні препарату Мезакар ® , суспензія оральна. Загальний ризик для людей, які не отримували терапії, становить 4,7 особи/1000000 на рік для розвитку агранулоцитозу і 2 особи/1000000 на рік – для розвитку апластичної анемії.
Пацієнтів потрібно поінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень, а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій.
Пацієнта слід попередити, що у разі появи таких реакцій, як жар, ангіна, шкірні висипи, виразки у ротовій порожнині, синці, які легко виникають, точкові крововиливи або геморагічна пурпура, слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії, стан пацієнта необхідно ретельно контролювати та здійснювати постійний загальний аналіз крові. Лікування препаратом Мезакар ® , суспензія оральна, необхідно припинити, якщо у пацієнта розвивається лейкопенія, яка є серйозною, прогресуючою або супроводжується клінічними проявами, наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.
Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв'язку з прийомом карбамазепіну. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії карбамазепіну та періодично під час її проведення слід проводити аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (а також, можливо, кількості ретикулоцитів та рівня гемоглобіну).
Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) або синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні карбамазепіну виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування карбамазепіном. При розвитку симптомів, що свідчать про тяжкі дерматологічні реакції (наприклад ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.
Фармакогеноміка.
З'являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакцій, пов'язаних з імунною системою.
Зв'язок із (HLA)-В*1502.
Є дані щодо вираженої кореляції між шкірними реакціями ССД/ТЕН, пов'язаними з карбамазепіном, та наявністю у пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA), алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД характерна для деяких країн Азії (таких як Тайвань, Малайзія та Філіппіни), де серед населення превалює алель (НLА)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії, приблизно 10 % ‒ у Тайвані, майже 4 % ‒ у Північному Китаї, приблизно від 2 % до 4 % ‒ у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % ‒ у Японії та Кореї. Поширення алеля (НLА)-В* 1502 є незначним серед європейських, африканських народів, серед корінного населення Америки та латиноамериканського населення.
У тих пацієнтів, які розглядаються як такі, що генетично належать до груп ризику, перед початком лікування препаратом Мезакар ® , суспензія оральна, слід проводити тестування на присутність алеля (НLА)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (НLА)-В*1502 дає позитивний результат, то лікування препаратом Мезакар ® , суспензія оральна, розпочинати не слід, окрім випадків, коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти, які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (НLА)-В*1502, мають низький ризик розвитку ССД, хоча дуже рідко такі реакції ще можливі.
На даний час через відсутність даних точно невідомо, чи у всіх осіб південо-східного азійського походження існують ризики.
Алель (НLА)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН, пацієнтам, які мають алель (НLА)-В*1502, якщо можна застосовувати іншу, альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів тих національностей, у представників яких низький коефіцієнт алеля (НLА)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг хворих, які вже отримують Мезакар ® , оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями, незалежно від присутності в генах пацієнта алеля (НLА)-В*1502.
У пацієнтів європеоїдної раси зв'язок між алелем (НLА)-В*1502 та виникненням ССД відсутній.
Зв'язок із (HLA)-А*3101.
Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССД, ТЕН, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід утриматися.
Обмеження генетичного скринінгу
Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори, такі як дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня терапія.
Інші дерматологічні реакції. Можливий розвиток скороминучих та таких, що не загрожують здоров'ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні, так і після зниження дози. Разом з тим, оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від помірних скороминучих реакцій, пацієнтові слід перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату, якщо з його продовженням реакція погіршиться.
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Наявність у пацієнта алеля (НLА)-В*1502 не є фактором ризику виникнення у нього менш серйозних шкірних реакцій на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Гіперчутливість. Карбамазепін може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків), які можуть проявляться у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано із виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбамазепін. При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості. Загалом при появі симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід негайно припинити.
Напади. Мезакар ® , суспензію оральну, слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.
Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або у разі активної фази захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.
Деякі показники лабораторних аналізів, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнтів, які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема гамаглутамілтрансфераза (ГГТ). Це, імовірно, відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта, а лікування препаратом Мезакар ® , суспензія оральна, призупинити до отримання результатів обстеження.
Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.
Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, яке пов'язано зі зниженим рівнем натрію, або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами, які знижують рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід визначити рівень натрію в крові, далі –кожні 2 тижні, потім – з інтервалом в 1 місяць протягом перших 3 місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується, у першу чергу, пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, у зв'язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефекти. Карбамазепін проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.
Психічні ефекти. Слід пам'ятати про імовірність активізації латентного психозу, у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні думки та поведінка. Є дані про можливість появи суїцидальних думок і поведінки у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Механізм виникнення такого ризику невідомий, а доступні дані не виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки для карбамазепіну.
Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Пацієнтам та особам, які доглядають за пацієнтами, слід рекоментувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки карбамазепін може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективної контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров'яних виділень.
Пацієнтки, які приймають Мезакар ® , суспензія оральна, і для яких гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати препарат, що містить не менше 50 мкг естрогену, або для таких пацієнток слід розглянути можливість використання альтернативних негормональних методів контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці комплайнсу пацієнта, у період вагітності, у разі лікування дітей; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.
Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препарату Мезакар ® , суспензія оральна, може спровокувати напади. При необхідності раптової відміни терапії препаратом пацієнтам з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат слід здійснювати на тлі терапії відповідним лікарським препаратом (таким як діазепам внутрішньовенно, ректально або фенітоїн внутрішньовенно).
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід підбирати з обережністю.
Допоміжні речовини.
Препарат містить азобарвник жовтий захід FCF, який може спричиняти алергічні реакції. У разі непереносимості деяких цукрів, пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки препарат містить сорбіту розчин та сахарозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У тварин пероральне застосування карбамазепіну спричиняло розвиток дефектів.
У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначається схильність до виникнення патологій, у тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про імовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак переконливі докази у рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, у тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад, щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.
Слід мати на увазі такі дані:
- Застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
- Якщо жінка, яка отримує Мезакар ® , суспензію оральну, завагітніла, планує вагітність або у період вагітності з'являється необхідність застосування препарату Мезакар ® , суспензія оральна, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).
- Жінкам репродуктивного віку у разі можливості Мезакар ® , суспензію оральну, слід призначати як монотерапію.
Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
Пацієнток необхідно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад у дитини та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.
У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров'ю як матері, так і дитини.
Спостереження та профілактика. Відомо, що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти, тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.
Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К 1 жінці протягом останніх тижнів вагітності та новонародженій дитині.
Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, які пов'язують із застосуванням карбамазепіну та інших протисудомних препаратів матір'ю.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного годування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері, які отримують Мезакар ® , суспензію оральну, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігається щодо розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність.
Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Здатність пацієнта, який приймає Мезакар ® , суспензію оральну, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або у період підбору дози) може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості, тому при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами пацієнту слід бути обережним.
Спосіб застосування та дози.
Препарат можна приймати під час або після їди, або в проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини.
Мезакар ® , суспензію оральну, застосовують перорально. Зазвичай доза ділиться на 2–3 прийоми.
Оскільки максимальний рівень концентрації карбамазепіну під час прийому препарату у вигляді суспензії вищий порівняно з аналогічною дозою препарату у таблетованій формі, рекомендується починати прийом суспензії з низьких доз та поступово їх збільшувати (для уникнення побічних реакцій з боку ЦНС, таких як запаморочення та сонливість).
При заміні таблетованої форми препарату на суспензію слід застосовувати ту ж саму дозу, але її потрібно розділити на менші разові дози та відповідно збільшити кількість прийомів.
Для осіб певних етнічних груп (китайці, тайці) перед початком лікування бажано проводити скринінг HLA-B*1502, оскільки наявність даного алелю є прогностичним маркером можливого ризику виникнення синдрому Стівенса-Джонсона тяжкого ступеня, пов'язаного з карбамазепіном.
Епілепсія.
Діти. Лікування розпочинають із застосування мінімальної добової дози, яку в подальшому поступово підвищують до досягнення оптимального ефекту для кожного пацієнта. Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини в плазмі крові (див. розділи « Фармакокінетичні властивості», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Зазвичай добова доза препарату становить 10 – 20 мг/кг маси тіла, яку розподіляють на декілька прийомів.
Діти віком до 1 року: 5 – 10 мл суспензії на добу.
Діти віком 1–5 років: 10 – 20 мл суспензії на добу.
Діти віком 5–10 років: 20 – 30 мл суспензії на добу.
Діти віком 10–15 років: 30 – 50 мл суспензії на добу.
За можливості протиепілептичні засоби необхідно призначати окремо (у вигляді монотерапії). При призначенні суспензії оральної Мезакар ® додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату поступово підвищують, не змінюючи дози поточного(их) застосовуваного(их) протиепілептичного(их) препарату(ів) або, за необхідності, коригуючи її (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Для дорослих початкова доза препарату становить 200–400 мг 1–2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту; зазвичай він досягається при дозі 800–1200 мг на добу, розподіленій на 2 чи більше прийомів. Деяким хворим може знадобитися збільшення дози препарату до 1600–2000 мг/добу.
Пацієнти літнього віку. У зв'язку з посиленням взаємодії з іншими лікарськими засобами пацієнтам літнього віку дозування карбамазепіну необхідно підбирати з обережністю.
Невралгія трiйчастого нерва.
Початкова доза препарату Мезакар ® , суспензія оральна, становить 200–400 мг на добу. Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози 600–800 мг на добу, розподіленої на 3–4 прийоми). У деяких випадках може бути необхідним застосування дози 1600 мг на добу. Рекомендована початкова доза для пацієнтів літнього віку становить 200 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої.
Профілактика маніакально-депресивних психозів у пацієнтів, які не мають терапевтичної відповіді на лікування літієм.
Початкова доза становить 100–200 мг на день, розподілена на декілька разових доз. Її повільно підвищують до такої, що дає змогу контролювати симптоми захворювання, чи до досягнення добової дози 1600 мг. Зазвичай добова доза препарату становить 400–600 мг, розподілена на декілька прийомів.
Діти.
Суспензію оральну Мезакар ® можна приймати дітям від народження.
Передозування .
Симптоми. Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; дезорієнтація, пригнічений рівень свідомості, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легенів.
Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді – артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; синкопе, пов'язане із зупинкою серця, що супроводжується втратою свідомості.
Шлунково-кишковий тракт: блювання, затримка їжі у шлунку, зниження моторики товстої кишки.
Кістково-мязова система: повідомлялося про окремі випадки рабдоміолізу, пов'язаного з токсичним впливом карбамазепіну.
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпергідратація, зумовлена ефектом карбамазепіну, подібним за дією до антидіуретичного гормону.
Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинінфосфокінази.
Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування.
Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильна корекція електролітних розладів.
Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати індивідуально; при розвитку судом – введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) – обмеження введення рідини, повільна, обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.
Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Побічні реакції .
На початку лікування препаратом Мезакар ® , суспензія оральна, або при застосуванні надто великої початкової дози препарату, або при лікуванні пацієнтів літнього віку виникають певні типи небажаних реакцій, наприклад, з боку ЦНС, шлунково-кишкового тракту або алергічні шкірні реакції.
Дозозалежні побічні реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних змін концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується моніторувати рівень активної речовини у плазмі крові та розподілити добову дозу препарату на більш дрібні окремі дози (наприклад на 3-4).
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія; тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз, гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку.
З боку імунної системи: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією; ознаки, що нагадують лімфому, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалія і змінені показники функції печінки та синдром зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків), що зустрічаються у різних комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінки, легень, нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки), асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією, анафілактичні реакції, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), ангіоневротичний набряк, гіпогаммаглобулінемія.
З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що у поодиноких випадках призводить до гіпергідратації, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості і неврологічними розладами; підвищення рівня пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами, як галакторея, гінекомастія; зміна показників функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксину (FT 4, T 4, T 3 ) і підвищення рівня тиреостимулюючого гормону, що, як правило, не супроводжується клінічними проявами.
З боку обміну речовин та харчування: недостатність фолатів, зниження апетиту, гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія та змішана порфірія), негостра порфірія (пізня порфірія шкіри).
Психічні розлади: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивність, ажитація, сплутаність свідомості, активація психозу.
З боку нервової системи : запаморочення, атаксія, сонливість, седативний ефект, погіршення пам'яті, головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад затуманення зору); аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор, дистонія, тик), ністагм; орофаціальна дискінезія, порушення руху очей, порушення мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, парез; порушення смакових відчуттів, злоякісний нейролептичний синдром, асептичний менінгіт з міоклонією та периферичною еозинофілією, дисгевзія.
З боку органів зору : порушення акомодації (наприклад затуманення зору), помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку органів слуху та лабіринту : розлади слуху, наприклад дзвін у вухах, підвищення слухової чутливості, зниження слухової чутливості, порушення сприйняття висоти звуку.
З боку серцево-суддиної системи : порушення внутрішньосерцевої провідності; артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія; брадикардія, аритмії, атрівентрикулярна блокада із синкопе, циркуляторний колапс, застійна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : реакції гіперчутливості з боку легенів, що характеризуються гарячкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією.
З боку шлунково-кишкового тракту : нудота, блювання, сухість у роті, діарея або запор, абдомінальний біль, глосит, стоматит, панкреатит, коліт.
З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівня гамаглутамілтрансферази (спричинене індукцією печінкових ферментів, яке зазвичай не має клінічної значимості), збільшення рівня лужної фосфатази в крові, збільшення рівня трансаміназ, гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, синдром зникнення жовчних шляхів, жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : алергічний дерматит, кропив'янка (іноді у тяжкій формі), ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, вовчакоподібний синдром, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузликова еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, підвищена пітливість, посилене випадання волосся, гірсутизм, гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдний кератоз, оніхомадез.
З боку опорно-рухового апарату, сполучної та кісткової тканини : м'язова слабкість, артралгії, м'язовий біль, спазми м'язів, порушення кісткового метаболізму (зниження кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові, що може призвести до остеомаляції або остеопорозу), переломи, зниження мінеральної щільності кісткової тканини.
З боку нирок та сечовидільної системи : тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення рівня сечовини в крові/азотемія), часте сечовипускання, затримка сечі.
З боку репродуктивної системи : статева дисфункція, імпотенція, еректильна дисфункція, порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості та/або рухливості сперматозоїдів).
Загальні порушення: загальна слабкість.
Відхилення результатів лабораторних та інструментальних досліджень : збільшення внутрішньоочного тиску, збільшення рівня холестерину в крові, збільшення рівнів ліпопротеїнів високої щільності, збільшення рівнів тригліцеридів у крові.
Інфекції та інвазії: реактивація вірусу герпесу людини IV типу.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 4 тижнів.
Упаковка.
По 100 мл суспензії у флаконі, по одному флакону з мірним стаканчиком у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «КУСУМ ФАРМ».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Україна, 40030, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.
КАРБАМАЗЕПИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа