В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ОМЕЗ ДСР капс. №30

ОМЕЗ ДСР капс. №30

rx
Код товара: 113576
Производитель: Dr. Reddys (Индия)
3 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

OMES DSR.

Омез DSR.

Место хранения:
Активные вещества: омепразол, Домперидон;
1 капсула содержит омепразол 20 мг (в виде кишечных гранул), домокон. 30 мг (в виде длительных действий гранул);
Вспомогательные вещества кишечных гранул : маннит (E 421), лактоза, моногидрат, лаурилсульфат натрия, гидрофосфат натрия безводных, всасывание, гипромелоза, метакрилатный сополимер (тип C), тальк, гидроксид натрия, полиэтиленгликоль 6000, диоксид титана (E 171 );
Вспомогательные вещества очага длительного действия: непарафель (смесь сахарозы / крахмала), коллоидная диоксида кремния, гипромелоза, тальк, этилцеллюлоза, триацетин, оксид железа желтый (E 172), красный оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171) Отказ
Лекарственная форма. Капсулы с модифицированным высвобождением, твердым.
Основные физические и химические свойства: твердый желатин прозрачные бесцветные капсулы № 1 с черной маркировкой » "И" Д-р Reddy's »на крышке капсул и красной маркировки« Омез-DSR »на корпусе капсула. Содержание капсул - гранулы сферической формы от почти белого до сероватого и желтовато-коричневого до коричневого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Средство для лечения кислотоколяционных состояний.
ATH A02X код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Объединенный препарат, эффект которого обусловлен компонентами, включенными в его состав.
Омпразол относится к антиъязнечным препаратам, которые подавляют базальную и стимулированную секрецию соляной кислоты в клетках по теме желудка из-за конкретного действия на H + -K + - ATP-AZO (Proton Pump). Антисекреторное действие после приема омепразола очень быстро развивается в течение первого часа и хранится в течение ночи. Омпразол благодаря своей высокой липофильнойности легко проникает в теменные клетки желудка, концентрировал в них и имеет цитопротекторный эффект. Ингибирующий эффект увеличивается в первые 4 дня приема. Ингибирование имеет дозу-зависимый характер. Ежедневный прием омепразола в дозах 20 мг и выше обеспечивает устойчивую и эффективную кислотную контролю.
Омпразол не влияет на моторику желудочно-кишечного тракта.
Омпразол (замещенный бензимидазол) ингибирует желудочный фермент H +, K + -atphase (Proton Pump), который катализирует обмен ионы H + и K +. Поскольку этот фермент считается кислотой (протонным) насосом слизистой оболочки желудка, омепразол характеризуется как ингибитор насоса желудочной кислоты (протона). Омпразол эффективно ингибирует базальную и стимулированную секрецию соляной кислоты с удлиненной продолжительностью действия. Степень ингибирования желудочного секрета соляной кислоты омепразола коррелирует с областью под кривой «Концентрация плазмы - время» и не имеет прямой связи с концентрацией плазмы препарата в любой конкретный момент времени.
Домперидон является антагонистом дофамина, действующего в качестве прокинетика на верхних частях желудочно-кишечного тракта и увеличивает тон нижнего сфинктера пищевода и ускоряет опорожнение желудка. Препарат не вызывает антагонистического воздействия дофаминовых эффектов на центральную нервную систему, вероятно, из-за неспособности проникнуть в барьер мозга крови. Препарат увеличивает активность гладких мышц желудочно-кишечного тракта, ингибирующего дофамин в рецепторах D1. Допамин эффективно усиливает перистальсию пищевода и повышает давление нижнего сфинктера пищевода, стимулирует моторику и перистальтики желудка, улучшает желудодуоденальную координацию и, в результате, ускоряет опорожнение желудка.
Домперидон блокирует периферические дофаминовые рецепторы, устраняет ингибирующий эффект дофамина на моторную функцию желудочно-кишечного тракта и увеличивает эвакуацию и двигательную активность желудка. Соответствует ли антимертизм, успокаивает икота и устраняет тошноту. Плохо проникает в барьер в крови мозга, практически не влияет на рецепторы мозга дофамин.
Фармакокинетика. Омпразол быстро и полностью усваивается после приема внутрь; При приеме после еды процесс поглощения может быть продлен. Хотя период полураспада омепразола краткосрочный (0,5-1,5 часа), антисекреторное действие хранится в течение 24 часов и более. Приблизительно 90-95% омепразола связывается с белками плазмы крови. Через кровомонтного барьера проникает в ограниченное количество омепразола. Большинство из (77%) выводится в виде метаболитов (из которых идентифицирована гидроксипразол и соответствующая карбоновая кислота), остальное выводится с фекалиями (что включает значительную экскрецию метаболитов с помощью желчи).
У пациентов с хронической болезнью печени биодоступность препарата увеличивается до 100%, а период полураспада увеличивается до 3 часов. У пациентов с хроническим заболеванием почек и устранением омпразола, устранение омепразола уменьшается пропорционально, чтобы уменьшить зазор креатинина, а концентрацию в плазме крови увеличивается.
Омпразол чувствителен к деградации в кислой среде желудка, и, следовательно, для этого препарата был разработан дозированная форма кишечных гранул в капсуле. Еда не влияет на биодоступность препарата. Биодоступность, согласно сообщениям, составляет около 40% после получения в дозах 20-40 мг. Время достижения максимальной концентрации плазмы составляет 0,5-3,5 часа. Омпразол в капсулах полностью и быстро метаболизируется, поскольку исходное соединение не было обнаружено в каламах или моче. Основным ферментом, участвующим в метаболизме омепразола, является полиморфно выраженная изоформ цитохрома P450 (CYP) - S-Mephenetoining Hydraisylase, CYP2C19. Полувеношение плазмы крови не подвергается значительным изменениям после нескольких приемов. Несмотря на быстрый выход (средний период полураспада от 0,5 до 1 часа), антисекреторное влияние омепразола продлевается из-за тяжелой аффинности на париетальный насос.
Домперидон после принятия препарата хорошо поглощается. Существует интенсивный метаболизм в стене желудка и в печени, имеет низкую биодоступность (15%). Максимальная концентрация в плазме крови достигается 1 час после применения. Общий плазменный клиренс составляет около 700 мл / мин. Возравный период после внутривенного введения составляет около 7,5 часов, а после перорального введения - около 14 часов. Домперидон высказался в желчи в основном в виде активных метаболитов. Около 30% дозы выводится в моче в течение 24 часов, почти полностью в форме метаболитов, а остальные - с калом в течение нескольких дней (около 10% в форме неизменного препарата). Домперидон выводится в грудном молоке в небольших количествах. Снижение кислотности желудочного сока снижает поглощение домодона. Персонально с белками плазмы крови на 91 - 93%. Срок год жизни около 9 часов, причем сильная почечная недостаточность увеличивается период полураспада.
Клинические характеристики.
Индикация.
- краткое обращение с кислотно-зависимыми заболеваниями, сопровождаемыми тошнотой;
- Лечение гастрита или гастроэзофагеального рефлюксной болезни, сопровождаемого рвотой.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата, повышенная чувствительность к замещенным бензимидазолам.
Беременность и грудное вскармливание, детский возраст до 12 лет.
Омпразол, а также другие ингибиторы протонного насоса (IPP), не должны использоваться одновременно с нельфинавиром (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий». Одновременное использование других препаратов, которые расширяют интервал QT или усиливают ингибиторы CYP3A4; сильные или умеренное нарушение функций печени и / или почек; сбой печени; расширение интервалов сердечной проводимости, в частности интервалов QT, которое лежит в основе нарушений или болезней от сердца; выраженное нарушение электролита баланса; пролактинома.
Не следует использовать, если стимулирование двигательной функции желудка может быть опасной, например, при желудочно-кишечном кровотечении, механической обструкции или перфорации.
Противопоказанное одновременное использование кетоконазола, эритромицина или другого мощного элемента ингибиторов CYP3A4, лекарств, которые расширяют интервал QT, такие как флуконазол, эритромицин, андтреконазол, оральный кетоконазол, паномицин, ритонавир, сахонавир, телегер, кариконазол, кларитромицин, амиодарон, талитромицин.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Омпразол
Вероятность метаболических взаимодействий между омепразолом и другими лекарственными средствами очень мала. Однако, поскольку омепразол ингибирует микросомальный метаболизм препаратов печени (фермент цитохрома P450), устранение других препаратов, метаболизм которых возникает с участием системы цитохрома P450 или в основном извлеченных печенью, может замедляться во время одновременного приема Омепразол. Этот эффект может определить ликвидацию и рост крови диазепама, фенитоина и антикоагулянты, такие как варфарин (концентрации крови в крови или протромбиновое время, рекомендованные в качестве основы для коррекции дозирования, поскольку последний может быть необходим во время лечения омепразолом).
Омпразол может увеличить период полураспада и продолжительность диазепама, фенитоина, варфарина. Омпразол оказывает потенциальное влияние на биодоступность лекарств, поглощение которых зависит от pH (кетоконазола, андтреконазола), также омепразол может предотвратить разложение кислотных препаратов. Не заметил взаимодействия с любыми изоформами фермента CYP (фенацетин, кофеин, теофиллин), CYP2D6 (метопролол, пропранолол), CYP2E1 (этанол), CYP3A (циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин), CYP2C9 (S-варфарин). Омпразол существенно не влияет на фармакокинетику пирококсикама, диклофенака и напроксена в равновесии, что подтвердило результаты исследований с несколькими приемами омепразола в дозе 20 мг с участием здоровых добровольцев.
Нильфинавир, атазанавир
Уровни плазмы Nealphinavir и Atazanavira уменьшаются путем одновременного использования с омепразолом.
Одновременное использование омепразола и ненаказано противопоказано. Одновременное назначение омепразола (40 мг в день) снизило среднее воздействие неполифинавира примерно на 40%, а среднее воздействие фармакологически активного метаболита M8 снизилось примерно на 75-90%. Взаимодействие также может быть связано с ингибированием активности CYP2C19.
Одновременное использование омепразола с атазанавиром не рекомендуется. Одновременное использование омепразола (40 мг 1 раз в день) и атазанавир в дозе 300 мг / ритонавиров в дозе 100 мг у здоровых добровольцев привели к снижению на 75% от воздействия атазанавира. Увеличение дозы атазанавира до 400 мг не компенсировала влияние омепразола на экспозицию атазанавира. Одновременное использование омепразола (20 мг раз в день) с атазанавиром в дозе 400 мг / ритонавиров в дозе 100 мг у здоровых добровольцев привело к снижению примерно на 30% от воздействия атазанавира по сравнению с атазанавиром на Доза 300 мг / ризонавир в дозе 100 мг 1 раз.
Дигоксин.
Одновременное лечение с омепразолом (20 мг в день) и дикоксином у здоровых добровольцев повысила биодоступность дигоксина на 10%. Редко записанные случаи токсичности, вызванные применением дикоксина. Однако следует соблюдать осторожность в назначении высоких доз омепразола пациентам пожилых людей. Необходимо укрепить терапевтический лекарственный мониторинг дигоксина.
Клопидогрел.
Во время кросс-клинического изучения клопидогрела (нагрузочная доза 300 мг с последующей дозой 75 мг / день) в виде монотерапии и с омепразолом (80 мг одновременно с клопидогрелем) использовалась в течение 5 дней. При одновременном использовании клопидогрела и омепразола воздействие активного метаболита клопидогрела снизилась на 46% (день 1) и 42% (день 5). Среднее ингибирование агрегации тромбоцитов уменьшилось на 47% (через 24 часа) и на 30% (день 5), когда клопидогрел и омепразол использовались вместе. В ходе другого исследования было показано, что принятие клопидогрела и омепразола в разное время не мешало их взаимодействию, что, вероятно, будет вызвано ингибирующим влиянием омепразола на CYP2C19. Спорные данные о клинических проявлениях этого FC / FD-взаимодействия с точки зрения основных сердечно-сосудистых заболеваний были зарегистрированы во время наблюдения и клинических исследований.
Лекарства, которые ингибируются CYP2C19
Омпразол представляет собой умеренный ингибитор CYP2C19, основной фермент, который метаболизирует омепразол.
Таким образом, метаболизм сопутствующих препаратов, которые также метаболизируются с участием CYP2C19, могут уменьшаться, и экспозиция системы этих инструментов является увеличение. Примером таких препаратов представляет собой R-Warfarin и другой витамин К, цилостазол, диазепам и фенитоин.
У здоровых добровольцев существовала фармакокинетическое / фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелем (погрузочная доза 300 мг / суточная доза технического обслуживания 75 мг) и омепразол (80 мг в день перорально, то есть доза, в 4 раза выше, чем стандартная суточная доза) , который привел к снижению воздействия активного метаболита клопидогрела в среднем на 46% и снижение максимального ингибирующего действия (индуцированного ADP) агрегация тромбоцитов в среднем на 16%. Клиническая значимость этого взаимодействия остается неясным. В качестве предупредительной меры необходимо избегать одновременного использования омепразола и клопидогрела.
Цилостазол
У здоровых добровольцев введение омепразола в дозе 40 мг увеличилось с максимальным и акультером AUC к 18% и 26% соответственно, и одним из его активных метаболитов - на 29% и 69% соответственно.
Tacrolmus
С помощью одновременного применения омепразола было сообщено увеличить уровень отслеживания в сыворотке. Необходимо провести расширенный мониторинг сопровождения отслеживания, а также функций почек (клиренс креатинина), и, при необходимости, отрегулируйте дозу траверума.
Сообщалось, что он увеличивает уровень метотрексата у некоторых пациентов с одновременным введением с ингибиторами протонного насоса. В случае необходимости использование метотрексата в высоких дозах следует учитывать временную отмену омепразола.
Влияние других препаратов на фармакокинетику омепразола.
CYP2C19 и / или ингибиторы CYP3A4
Поскольку омпразол метаболизируется с помощью ферментов CYP2C19 и Cyp3a4, препараты, которые, как известно, подавляют активность CYP2C19 или Cyp3a4 или оба фермента (такие как кларитромицин и кариконазол), могут привести к увеличению уровней омепразола в сыворотке в результате замедления скорость его метаболизма. Одновременное использование кариконазола привело к более чем двойной рост воздействия омпразола. Поскольку высокие дозы омепразола были хорошо проводились, коррекция дозы омепразола обычно не требуется. Тем не менее, необходимо учитывать коррекцию доз для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью и в случае, когда показано длительное лечение.
Омпразол частично метаболизируется CYP3A4, но не подавляет этот фермент. Таким образом, омепразол не влияет на метаболизм препаратов, которые метаболизируются CYP3A4, такие как циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин и будезонид.
Индукторы CYP2C19 и / или CYP3A4
Известные препараты индуцируют активность CYP2C19 и / или Cyp3a4 или обе ферменты (такие как рифампицин и питомник), могут привести к уменьшению уровня омепразола в сыворотке в сыворотке в результате ускорения его метаболизма.
Домперидон
Выгодное воздействие домополитена может ослабиться в случае одновременного использования антихолинергических препаратов.
Поскольку Домперидон вызывает увеличение моторики желудка и маленького кишечника, поглощение препаратов в тонкой кишечнике может ускоряться, в то время как поглощение в желудке - замедлить.
Домперидон следует использовать с осторожностью в сочетании с ингибиторами Monoamine Oxidase (ингибиторы MAO).
Поглощение домодона не уменьшилось после приема в сочетании с антацидами или блокаторами рецепторов H2.
Препарат следует принимать на 1 час до еды, так как пищевая еда влияет на биодоступность омепразола и домодеридона.
Антацид и антисекреторные препараты не следует принимать одновременно с препаратом, поскольку они снижают свою биодоступность после приема внутренне. Домперидон метаболизируется преимущественно использовать CYP3A4. Согласно исследованиям in vitro , сопровождающее использование лекарств, которые значительно подавляют этот фермент, могут привести к увеличению уровня домодона в плазме. При применении домодона сопровождается мощными ингибиторами CYP3A4, способными продлевать интервал QT, наблюдались клинически значимые изменения в интервале Qt. Следовательно, сопутствующее использование домодона с некоторыми препаратами противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).
Он должен использоваться для использования домодона с мощными ингибиторами CYP3A4, которые не имеют возможности продлевать интервал или препараты QT, которые могут продлить интервал QT.
Теоретически, поскольку препарат обладает прокинетическим воздействием на желудок, он может повлиять на поглощение пероральных препаратов, которые используются, сопровождаются таким как дозированные формы длительного выпуска или кишечника. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на фоні застосування дигоксину або парацетамолу, супутнє застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.
Сильні інгібітори CYP3A4, з якими не рекомендовано застосовувати препарат:
- азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;
- макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;
- інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;
- антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;
- аміодарон*;
- амрепітант;
- нефадозон;
- телітроміцин*.
*Пролонгують інтервал QTс.
Препарат може поєднуватись з:
- нейролептиками, дію яких він посилює;
- дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.
Можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами.
Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо із потужними інгібіторами CYP3A4, які не подовжували інтервал QT, такими як індинавір, і за пацієнтами слід пильно наглядати щодо появи ознак небажаних реакцій.
Особливості застосування.
Перед початком та після завершення терапії препаратом Омез ® ДСР необхідно зробити ендоскопічне дослідження для виключення випадків недіагностованого злоякісного процесу, оскільки лікування може замаскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику.
При наявності будь-якого небезпечного симптому (наприклад, значна втрата маси тіла, не зумовлена дієтою, часте блювання, дисфагія, блювання з домішками крові або мелена) і коли є виразка шлунка або підозра на неї, слід виключити наявність злоякісного захворювання, оскільки прийом препарату може маскувати його симптоми та затримувати встановлення правильного діагнозу.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки/та або нирок.
Для пацієнтів із легкими порушенням функції печінки максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 1 капсулу на добу. У пацієнтів з печінковою недостатністю після прийому звичайної дози омепразолу час напіввиведення може збільшуватися у 3 рази порівняно з таким у здорових добровольців; внаслідок цього пацієнтам з порушеннями функції печінки необхідна корекція дозування. Підбір дози омепразолу здійснюють на основі максимальної добової дози - 20 мг. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки потрібно постійно (не рідше 1 раз на 2 тижні) проводити лабораторне дослідження крові щодо вмісту печінкових ферментів. У разі будь-яких змін цих показників потрібно негайно припинити прийом препарату. Пацієнтам із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня препарат приймати не рекомендовано.
Для пацієнтів із легкими порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. При тривалій терапії хворі повинні перебувати під регулярним наглядом лікаря. Виведення омепразолу та його метаболітів відбувається нирками, у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю виведення препарату сповільнюється пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Період напіввиведення з плазми крові у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю подовжується.
Не рекомендується при захитуванні.
Слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку або пацієнтам з наявним захворюванням серця або із захворюванням серця в анамнезі. У разі появи ознак та симптомів, які можуть бути пов´язані з серцевою аритмією, лікування домперидоном слід припинити та звернутися за консультацією до лікаря.
Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із фактором ризику пролонгації інтервалу QT, включаючи гіпокаліємію, тяжку гіпомагніємію, органічні захворювання серця.
Слід враховувати таку інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:
- деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті;
- ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком понад 60 років або при пероральному застосуванні доз препарату більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком понад 60 років перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.
Капсули містять лактозу, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією та мальабсорбцією глюкози/галактози.
Одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонної помпи не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібітором протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад вірусне навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг на 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити всмоктування вітаміну В 12 (ціанокобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В 12 при довготривалій терапії.
Омепразол є інгібітором CYP2C19. На початку або при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що метаболізуються з участю CYP2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелем та омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою. Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелу.
У хворих, які приймають інгібітори протонної помпи, включаючи омепразол, упродовж щонайменше трьох місяців може виникнути суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовували препарат близько 1 року). Гіпомагніємію можна запідозрити за такими серйозними проявами, як втомлюваність, судоми, делірій, запаморочення, шлуночкові аритмії. Однак слід мати на увазі, що у деяких випадках прояви можуть бути замасковані, що перешкоджає вчасному розпізнаванню такого ускладнення. У більшості хворих прояви гіпомагніємії зникають та стан нормалізується після застосування препаратів магнію та відміни інгібіторів протонної помпи.
Тривале зменшення кислотності шлункового соку може призвести до збільшення кількості бактерій, зазвичай присутніх у шлунково-кишковому тракті (таких як Salmonella та Campylobacter ).
Лікування інгібіторами протонної помпи може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій шлунково-кишкового тракту, спричинених Salmonella та Campylobacter .
У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча доза 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 46% та зменшення максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцитів у середньому на 16%.
Деякі дані показують, що терапія інгібітором протонної помпи може бути пов´язана з невеликим збільшенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Незважаючи на те, що причинно-наслідковий зв´язок між омепразолом/езомепразолом та остеопоротичним переломом не був доведений, пацієнтам з ризиком прогресуючого остеопорозу або остеопоротичного перелому слід рекомендувати відповідний клінічний нагляд згідно з діючими клінічними рекомендаціями для цього стану.
Під час лікування антисекреторними препаратами концентрація гастрину у плазмі крові збільшується у результаті зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти збільшується рівень хромограніну А (CgA). Збільшення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання такому впливу необхідно припинити прийом інгібітору протонної помпи за 5 днів до проведення визначення рівня CgA.
У пацієнтів, які приймали омепразол впродовж тривалого періоду, відзначався атрофічний гастрит.
Як і при всіх довготривалих лікуваннях, особливо коли період лікування триває протягом більше 1 року, пацієнт повинен знаходитись під регулярним медичним наглядом.
Домперидон
Блокатори дофамінових рецепторів підвищують рівень пролактину; таке підвищення зберігається на фоні постійного прийому цих препаратів. У пацієнтів, в яких раніше був виявлений пролактин-залежний рак молочної залози, застосування домперидону вимагає особливої обережності. Незважаючи на повідомлення про такі розлади, як галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція, клінічне значення підвищення сироваткового рівня пролактину для більшості пацієнтів залишається остаточно нез'ясованим.
У пацієнтів, в яких розвинулася галакторея та/або гінекомастія, відміна препарату призводить до зменшення цих симптомів.
Обмеження щодо застосування. Дозування та тривалість застосування домперидону були знижені. Його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого за можливістю періоду. Рекомендована максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг у розрахунку на домперидон.
Застосування в період вагітності або годування груддю . Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози. Омез ® ДСР застосовувати внутрішньо по 1 капсулі на добу вранці, за 1 годину до прийому їжі. Капсули застосовувати цілими, не розламуючи і не розжовуючи. Рекомендована максимальна доза для дорослих не повинна перевищувати 30 мг у розрахунку на домперидон (1 капсула).
Курс лікування визначає лікар індивідуально залежно від характеру та перебігу захворювання. Максимальна тривалість прийому препарату Омез ® ДСР не повинна перевищувати один тиждень.
Діти. Ефективність та безпека застосування препарату в педіатричній практиці не встановлені.
Передозування. У разі передозування омепразолом можуть спостерігатися: стан збентеження, запаморочення, порушення зору, тахікардія, нудота, блювання, підвищене потовиділення, приплив крові до обличчя, головний біль, сухість у роті, діарея, апатія, депресія, сплутаність свідомості. У разі передозування домперидоном можуть спостерігатися: запаморочення, порушення орієнтації, екстрапірамідні розлади, аритмія, підвищення кров'яного тиску, ажитація, порушення свідомості, сонливість.
Специфічний антидот невідомий. У разі передозування проводять симптоматичне і підтримуюче лікування. Гемодіаліз неефективний для видалення препарату з організму через високий ступінь зв'язування з білками плазми крові.
Омепразол
Повідомлялось про випадки передозування омепразолу у людей у дозах до 2400 мг (у 120 разів вище від звичайної рекомендованої клінічної дози). Прояви включали: сплутаність свідомості, сонливість, затьмарення зору, тахікардію, нудоту, блювання, діафорез, гіперемію, головний біль, сухість у роті та інші небажані реакції, подібні до тих, що звичайно спостерігаються у клінічній практиці. Симптоми були минущими; серйозних клінічних наслідків у разі прийому тільки омепразолу не спостерігалося. Специфічний антидот для передозування омепразолу невідомий. Омепразол активно зв'язується з білками, а тому погано виводиться шляхом діалізу. У разі передозування лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Як і в будь-яких випадках передозування, слід зважати на можливість прийому декількох лікарських засобів.
Домперидон
Про частоту передозування домперидону не повідомляється. Враховуючи фармацевтичні властивості домперидону, передозування може супроводжуватися симптомами: сонливість, дезорієнтація, екстрапірамідні реакції (особливо у дітей), аритмія або артеріальна гіпертензія. Антихолінергічні, протипаркінсонічні лікарські засоби або антигістамінні препарати з антихолінергічними властивостями можуть застосовуватись для зменшення екстрапірамідних реакцій. Специфічного антидоту для домперидону не існує, але у разі передозування слід промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Рекомендуються симптоматичні та підтримуючі заходи. Симптоми звичайно минають протягом 24 годин.
Побічні реакції. Більшість хворих добре переносять препарат. Побічні реакції, про які повідомлялось під час лікування, зазвичай були незначні та оборотні.
При тривалому застосуванні омепразолу можуть виникнути такі побічні реакції:
з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, запор, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, сухість у роті, стоматит, шлунково-кишковий кандидоз, зміна смакових відчуттів; мікроскопічний коліт, гастроінтестинальні розлади, включаючи регургітацію, зміну апетиту, короткочасні кишкові спазми;
з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит з або без жовтяниці;
з боку метаболізму: гіпонатріємія, гіпомагніємія, тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії;
з боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, безсоння; стан неспокою, депресія, галюцинації, сплутаність свідомості - переважно у тяжкохворих пацієнтів;
з боку психіки: збудження, агресія;
з боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, вертиго;
з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, м'язова слабкість;
алергічні реакції та зміни з боку шкіри: свербіж, висипання, фоточутливість, мультиформна еритема, алопеція, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; кропив'янка;
з боку шкіри та підшкірних тканин: дерматит, кропив´янка, синдром Стівенса- Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; в окремих випадках фоточутливість, мультиформна еритема та алопеція;
зміни лабораторних показників: лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія;
з боку печінки: підвищення рівня печінкових ферментів; у хворих, які попередньо перенесли тяжкі захворювання печінки, можливе виникнення симптомів енцефалопатії, гепатиту, печінкової недостатності;
з боку ендокринної системи: гінекомастія;
інші: гарячка, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит, підвищене потовиділення, нечіткість зору, периферичні набряки;
з боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок;
загальні порушення: дискомфорт, нездужання.
При тривалому застосуванні домперидону можуть виникнути такі побічні реакції:
з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, відчуття спраги, біль у животі, діарея, відрижка, порушення смаку, нудота, печія, запор; гастроінтестинальні розлади, включаючи регургітацію, зміну апетиту, короткочасні кишкові спазми;
з боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, безсоння, підвищене збудження, запаморочення, апатія, дратівливість; судоми, млявість, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розлади;
з боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, підвищення рівня пролактину;
з боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома), шлуночкові аритмії, раптова серцева смерть, шлуночкові аритмії за типом «torsade de pointes», домперидон пов´язують з незначним підвищеним ризиком виникнення серйозних серцевих побічних реакцій. Дозування та тривалість застосування були зменшені для зниження ризику виникнення серцевих побічних реакцій;
з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок;
психічні розлади: нервозність, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо;
з боку нервової системи: судоми, млявість, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розлади;
з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк,
кропив´янка;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: збільшення молочних залоз, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації;
з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах;
з боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання;
загальні розлади: окулогірні кризи, астенія;
інше: кон´юнктивіт, стоматит;
зміни лабораторних показників: підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину, відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; підвищення рівня пролактину в крові.
Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар´єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактінемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.
Загальна частота побічних ефектів домперидону - менше 7%. Більшість побічних ефектів спонтанно минають на фоні продовження лікування або легко переносяться. Більш серйозні побічні ефекти – галакторея, гінекомастія, нерегулярність менструального циклу – є дозозалежними і поступово минають після зменшення дози або відміни препарату. Сухість у роті, головний біль/мігрень, безсоння, нервозність, запаморочення, спрага, апатія, дратівливість, спазми у животі, діарея, регургітація, зміни апетиту, нудота, печія, запор спостерігалися менш ніж в 1% пацієнтів.
Термін придатності . 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. По 10 капсул у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд, Виробнича дільниця – ІІ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Дільниця № 42, 45, 46, с. Бачупалі, Кутбулапур Мандал, округ Ранга Редді, Телангана, Індія, 500 090.
ДОМПЕРИДОН+ОМЕПРАЗОЛ
Искать отдельно: ДОМПЕРИДОН, ОМЕПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа