Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ОРТОФЕН-ЗДОРОВЬЕ ФОРТЕ табл. п/о кишечно-раств. 50 мг блистер №10

Код товара: 136696

Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)

100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#нестероидные противовоспалительные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Ортофно FORTE ЗДОРОВЬЯ

ORTOPHEN- FORTE ЗДОРОВЬЕ

Место хранения:

Активный ингредиент: диклофенак;

1 таблетка содержит диклофенака натрия 50 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы; Перекрестный доклад; микрокристаллическая целлюлоза; натрийный кроскаррелоз; стеарат магния; коллоидный безводный диоксид кремния; сухая смесь «Акрил-EZE белый», содержащий тальк, диоксид титана (Е 171), сополимер (тип C), лаурилсульфат натрия, бикарбонат натрия, диоксид кремния; макрогол 6000; Понс 4 R (Е 124); azorubin (Е 122).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой, кишечниками.

Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты.

Код АТС M01A V05.

Клинические характеристики.

Индикация.

Воспалительные и дегенеративные формы ревматических заболеваний (ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, спондилит);
болевые синдромы позвоночника;
ревматические заболевания внесуставных из «тканей;
острые приступы подагры;
посттравматические и послеоперационные болевые синдромы , связанные с воспалением и отек, например , после стоматологической и ортопедической хирургии;
гинекологические заболевания , сопровождающиеся болями и воспалением, такие как первичная дисменорея или аднексят;
в качестве адъюванта при тяжелых воспалительных заболеваниях верхних дыхательных путей, сопровождающихся сильной болью, таких как farynhotonzyliti, отит.

В соответствии с общими принципами терапевтических, лежащая в основе болезнь следует лечить с помощью базисной терапии. Одна Лихорадка не является показанием для препарата.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Острая язва желудка или кишечника; желудочно - кишечное кровотечение или перфорация.
Кровотечение или перфорация желудочно - кишечного тракт в истории , связанный с предыдущим лечением нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП).
Активная форма язвенной болезни / кровотечения или рецидив язвенной болезни / кровотечение истории (два или более отдельных эпизодов диагностированной язвы или кровотечение).
Воспалительные заболевания кишечника (болезнь Крона , например , или язвенный колит).
Отказ печени.
Почечная недостаточность.
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV).
Ишемическая болезнь сердца у больных с стенокардия, инфаркт миокарда.
Цереброваскулярной болезни у пациентов, перенесших инсульт или транзиторные ишемические эпизоды атаки.
Заболевания периферических артерий.
Лечение периоперационной боли в коронарном шунтировании (или с использованием искусственного кровообращения).
Препарат, как и другие НПВС противопоказан пациентам , которые в ответ на применение ибупрофена, аспирина или других НПВС , имеющих приступы астмы, отек Квинке, крапивница или острый ринит, полипы носа и другие симптомы аллергии.

Способ применения | и дозы. Для того , чтобы свести к минимуму вредное воздействие, препарат должен быть использован при наименьшей эффективной дозы в течение самого короткого периода времени , необходимого для контроля симптомов, учитывая цель лечения для каждого отдельного пациента. Таблетки предпочтительно принимать перед едой, пить жидкость не может быть разделена или жевать.

Начальная доза обычно составляет 100-150 мг в день. В невысказанных симптомов, а также при длительной терапии , достаточных дозах 75-100 мг / сут. Суточная доза для выделения в течение 2-3 часов. Для того, чтобы избежать болей в ночное время или утренней скованности суставов медикаментозного лечения может быть дополнено назначением ректальных суппозиториев перед сном. Суточная доза не должна превышать 150 мг.

При первичной дисменореи суточная доза подбирается индивидуально, как правило , это 50-150 мг. Начальная доза может быть 50-100 мг в сутки, но в случае необходимости она может быть увеличена в течение нескольких менструальных циклов до максимальной , что составляет 200 мг в день. Применение препарата следует начинать в ранних сроках после появления симптомов и болей продолжает в течение нескольких дней, в зависимости от динамики регрессии симптомов.

Дети в возрасте от 14 до 18 лет использовали препарат 75 до 150 мг в день в течение 2 -х или 3 -х часов.

Суточная доза не должна превышать 150 мг.

При необходимости, назначение мг препарата диклофенака натрия 75 , используемых в соответствующей дозировке или лекарственной форме.

У пациентов пожилого возраста: хотя пожилые фармакокинетики не портится в любой клинически значимой степени, НПВС следует использовать с осторожностью у пожилых пациентов, которые , как правило , более склонны к развитию побочных реакций. В частности, ослабленных пожилых пациентов или пациентов с низкой массой тела рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу; Пациенты также должны быть проверены на желудочно - кишечном кровотечении с лечением НПВСА.

Неблагоприятные реакции. Нижеподписавшийся нежелательные эффекты включают эффекты , которые были сообщенные в условиях краткосрочного или долгосрочного использования диклофенака.

Из крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, лейкопения, анемия ( в т.ч. гемолитическая анемия и апластическая анемия), агранулоцитоз.

Иммунная система: Гиперчувствительность, анафилактические и анафилактоидные реакции (включая гипотензию и шок), ангионевротический отек (включая отек лица).

Психические расстройства: дезориентация, депрессия, бессонница, раздражительность, кошмарные сновидения, психотические расстройства.

Нервная система: головная боль, головокружение, сонливость, усталость, парестезии, ухудшение памяти, судороги, тревожность, тремор, асептический менингит, нарушения вкуса, инсульт, спутанность сознания, галлюцинации, нарушения чувствительности, общее недомогание.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, затуманивание зрения, диплопия, неврит зрительного нерва.

Из слуха и лабиринта, головокружения, шум в ушах, нарушение слуха.

Поскольку сердечно - сосудистой системы: ощущение сердцебиения, боль в груди, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, гипертония, гипотония, васкулит.

Система органов дыхания, грудной клетки и средостения: астма (включая диспноэ), пневмонит.

Желудочно-кишечные: тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боль в животе, метеоризм, анорексия, гастрит, желудочно - кишечные кровотечения (кровавая рвота, цокольный, диарея с примесью крови), язвы желудка и кишечника, сопровождающиеся или не сопровождается кровотечением или перфорацией (иногда со смертельным исходом, особенно у пожилых пациентов), колит ( в том числе геморрагический колит и обострение язвенного колита или болезни Крона), запор, стоматит ( в том числе язвенный стоматит), глоссит, дисфункция пищевода, diafrahmopodibnyy стеноз кишечника, панкреатит.

Гепатобилиарная система: повышение трансаминаз, гепатит, желтуха, расстройство печени, молниеносный гепатит, некроз печени, печеночная недостаточность.

Кожи и подкожной клетчатки: сыпь, крапивница, сыпь , как блистеры, экзема, эритема, эритема, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла, эксфолиативный дерматит, алопеция, светочувствительность реакции, пурпура, в т H. аллергический зуд..

Из почек и мочевых путей, отек, острой почечной недостаточности, гематурия, протеинурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, папиллярный некроз почек.

Со стороны репродуктивной системы и молочной железы: импотенция.

Существующие данные свидетельствуют о том, что диклофенак, в частности , при высоких терапевтических дозах (150 мг / сут) и долгосрочного использования может немного увеличить риск артериальной тромбоэмболии (например , инфаркт миокарда или инсульт).

Передозировка. Типичная клиническая картина характерна для передозировки диклофенака , не существует. Передозировка может вызвать такие симптомы, как головная боль, тошнота, рвота, боли в эпигастральной области, желудочно - кишечные кровотечения, диарея, головокружение, дезориентация, возбуждение, кома, сонливость, шум в ушах или судороги. Острая почечная недостаточность и поражение печени возможны в случае тяжелой интоксикации.

Уход. Лечение острого отравления НПВП, в том числе диклофенака, является проведение поддерживающей и симптоматической терапии. Это относится к лечению таких проявлений как гипотензия, почечная недостаточность, судороги, желудочно - кишечные расстройства, угнетение дыхания. Это маловероятно , что такие конкретные терапевтические меры , такие как форсированный диурез, диализ или гемоперфузия будут эффективными для вывода НПВСА, в том числе диклофенак в качестве активных ингредиентов этих препаратов в значительной степени связываются с белками плазмы и подвергаются интенсивному метаболизму. После получения потенциально токсичных доз может быть использован активированный уголь, и после приема потенциально опасных для жизни дозы - желудочного дезактивации (например , вызывать рвоту, промывание желудка).

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность. В первом и втором триместрах беременности препарат может быть дан только , если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода и только минимальной эффективной дозы и длительности лечения должен быть как можно короче. Как и в случае с другими НПВП, препарат противопоказан в течение последних 3 месяцев беременности (возможно ингибирование сократимости матки и преждевременное закрытие артериального протока у плода).

Ингибирование синтеза простагландинов может негативно повлиять на беременность и / или развитие эмбриона / плода. Существуют эпидемиологические исследования , которые указывают на увеличение риска выкидыша и / или риск сердечных дефектов и гастрошизисом после применения ингибитора простагландина синтеза в ранние сроки беременности. Абсолютный риск развития сердечно - сосудистых пороков развития был увеличен с менее чем 1% до примерно 1,5%.

Вполне возможно , что риск возрастает с увеличением дозы и длительности лечения. Было показано , что у животных ввод ингибитора простагландина синтеза приводит к увеличению до- и postimplantatsiynoyi потери и смертность эмбриона / плода.

Кроме того, у животных , обработанных простагландина ингибитор синтеза во время органогенеза, была зарегистрирована повышенная частота различных дефектов в т. Н. сердечно - сосудистой системы. Если женщина использует препарат, который имеет тенденцию стать беременными, или I триместра беременности, доза должна быть как можно ниже, а продолжительность лечения - как можно короче.

В III триместре беременности ингибиторы синтеза простагландина все могут повлиять на плод следующим образом :

- сердечно - легочная токсичность (с преждевременным закрытием артериального протока и легочной гипертензии);

- нарушение функции почек, которое может прогрессировать до почечной недостаточности с olihohidroamnionom.

Мать и новорожденный и поздняя беременность:

- возможное удлинение времени кровотечения, антитромбоцитарный эффект , который может иметь место даже при очень низких дозах;

- ингибирование сокращений матки, что приводит к задержке или продлению срока доставки.

Таким образом, препарат противопоказан в III триместре беременности.

Кормление грудью. Как и другие НПВС, диклофенак выделяется в небольших количествах в грудном молоке. В связи с этим, препарат не следует применять у женщин в период лактации , чтобы избежать нежелательных последствий для ребенка.

Плодовитость у женщин. Как и с другими НПВП, препарат может повлиять на женскую фертильность, так как препарат не рекомендуется для женщин , планирующих беременность. Для женщин , которые имеют проблемы с зачатием или подвергающееся исследованием бесплодия следует рассмотреть вопрос о целесообразности отмены препарата.

Дети. Препарат не применяется к детям в возрасте до 14 из - за высокого содержания активного ингредиента.

Особенности применения | использование |. Для того, чтобы свести к минимуму неблагоприятные последствия, лечение следует начинать с наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени , необходимого для контроля симптомов. Она должна периодически анализировать потребности пациента в использовании диклофенака , чтобы облегчить симптомы и увеличить ответ на терапию.

Избегайте одновременного использования препарата с системными НПВС , такими как селективная ингибиторы циклооксигеназы-2, в отсутствие каких - либо доказательств синергического эффекта , и из - за возможных побочных эффектов добавок.
Необходимо заботиться о пожилых людях. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу нарушенную или пожилых пациентов с низким весом. Пациенты старше 65 препарата применять с осторожностью.

Как и с другими НПВС, аллергические реакции могут возникать в т. Н. анафилактические / анафилактоидные реакции, даже без влияния диклофенака.

Благодаря своим свойствам фармакодинамических, препарат, как и другие НПВС, может маскировать признаки и симптомы инфекции.

Препарат содержит лактозу, которая должна учитываться для пациентов с редкой наследственной формой непереносимости галактозы, дефицит лактазы, синдрома глюкозой галактозы маслабсорбции.

Воздействие на желудочно - кишечном тракте (КТ). При применении НПВС, включая диклофенак, было зарегистрировано случаев желудочно - кишечного кровотечения (случаев рвоты крови, земли), изъязвления или перфорации , которые могут быть фатальными и произойти в любой момент во время лечения в присутствии или в отсутствие предупреждающих признаков или предшествующей истории серьезных побочных эффектов со стороны желудочно - кишечного тракта. Эти явления, как правило , более серьезные последствия в пожилых людях. Если пациенты на диклофенак наблюдаются эффекты желудочно - кишечного кровотечения или язвы препарат следует прекратить.

Как и с другими НПВП, в том числе диклофенака у пациентов с симптомами , которые указывают на нарушения ТТ, является необязательным медицинской помощи и осторожность. Риск кровотечения, язвы или перфорации в ТТ возрастает с увеличением дозы НПВП, в том числе диклофенака.

Пожилые пациенты имеют более высокую частоту побочных реакций с использованием НПВС, особенно для желудочно - кишечного кровотечения и перфорации , которые могут быть фатальными.

Для того, чтобы уменьшить риск токсического воздействия на ТТ, лечение начинают и поддерживать самую низкую эффективную дозу. Для этих пациентов, а также тех , кто требует сопутствующего применения лекарственных препаратов , содержащих низкие дозы ацетилсалициловой кислоты (АСК) или другие препараты, которые могут увеличить риск нежелательных эффектов на TT, вы должны рассмотреть вопрос об использовании комбинированной терапии с защитными средствами (такие как ингибиторы протонного насоса или мизопростол). Пациенты с желудочно - кишечной токсичности в истории, особенно пожилых людей, должны сообщать о любых необычных абдоминальных симптомов (особенно кровотечения в КТ). Внимание также требуется для пациентов , получавших оба препарата , которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечение, такие как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитромботических агентов (например , АСК) или селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (SSRI).

Эффект на печени. Тщательное медицинское наблюдение необходимо , когда препарат назначается пациентам с нарушениями функции печени, поскольку их состояние может ухудшиться.
Как и с другими НПВС, включая диклофенак, уровень одного или нескольких ферментов печени может увеличиться.

Во время длительного лечения с регулярными уровнями последующей назначаются функции печени и ферментов печени в качестве меры предосторожности. Если нарушения функции печени сохраняются или ухудшаются , и если клинические признаки или симптомы могут быть связаны с прогрессирующим заболеванием печени, или если другие проявления возникают (например , эозинофилия, сыпь), препарат следует прекратить. Ход заболеваний , такие как гепатит может протекать без продромальных симптомов. Оговорки необходимы , если препарат используется у пациентов с печеночной порфирией, из - за вероятности спровоцировать нападение.

Влияние на почку. Поскольку лечение НПВС, включая диклофенак, были зарегистрированы случаи задержки жидкости и отеков, особое внимание должно быть уделено пациентам с нарушениями функции сердца или истории почечной гипертензии, у пациентов пожилого возраста, у пациентов , получающих сопутствующую терапию диуретиками или препаратами , которые существенно влияют на функции почек и у пациентов со значительным снижением объема внеклеточной жидкости по какой - либо причине, например , до или после серьезной операции. В таких случаях в качестве меры предосторожности рекомендуется контролировать функцию почек. Прекращение лечения , как правило , приводит к возвращению в состояние до начала лечения.

Воздействие на кожу. В связи с применением НПВС в т. Н. Препарат, в очень редких случаях сообщалось серьезные реакции кожи (некоторые из них со смертельным исходом, в том числе эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и синдром Лайелла). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні і цереброваскулярні ефекти. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії і/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу і надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Існуючі дані свідчать, що диклофенак, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні, може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальної тромбоемболії (наприклад інфаркту міокарду чи інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій і/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано; за необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику/користі тільки у дозуванні не більше 100 мг на добу, оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози і тривалості лікування (його необхідно застосовувати якомога коротший період і у найнижчій ефективній дозі). Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів зі значними факторами ризику розвитку кардіоваскулярних явищ (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, і пацієнтам, які палять) – призначення диклофенаку можливе лише після ретельної клінічної оцінки.

Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), які можуть відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі. У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Нижче зазначено взаємодії, що спостерігалися при застосуванні диклофенаку у вигляді таблеток і/або в інших лікарських формах.

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дигоксин . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗП, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовувати із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, мають перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії і на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв'язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити більш часто.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Супутнє застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити застережних заходів. Хоча існуючі дані клінічних досліджень не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак та антикоагулянти. Тому для впевненості, що ніякі зміни у дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші НПЗП, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших НПЗП або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.

СІЗЗС. Супутнє застосування НПЗП і СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. Диклофенак може застосовуватися разом з пероральними антидіабетичними засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози антидіабетичних засобів під час застосування диклофенаку. З цієї причини як застережний захід рекомендовано під час комбінованої терапії контролювати рівень глюкози у крові.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід дотримуватись обережності при призначенні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки у таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату у крові і посилюватися його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату і НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.

Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв'язку з цим диклофенак слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗП з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗП та інгібітору кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно застосовували похідні хінолону і НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією і судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід проявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолону пацієнтам, які вже отримують НПЗП.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрацій фенітоїну у плазмі крові у зв'язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.

Колестипол і холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за одну годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити ШКФ і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення C _max у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат містить диклофенак натрію – речовину нестероїдної структури, що чинить виражену аналгетичну, протизапальну дію.

Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази).

In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Фармакокінетика. Хоча абсорбція відбувається повністю, початок дії може бути сповільненим у результаті проходження через шлунок, на що може вплинути прийом їжі, який уповільнює випорожнення шлунка. Середні пікові плазмові концентрації 1,48 ± 0,65 мкг/мл (1,5 мкг/мл = 5 мкмоль/л) досягаються у середньому через 2 години після застосування таблетки у дозі 50 мг.

Близько половини застосованого диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект першого проходження); площа під кривою концентрації (AUC) після прийому препарату внутрішньо становить приблизно половину від значення, отриманого при застосуванні еквівалентної парентеральної дози.

Фармакокінетичні характеристики препарату не змінюються при повторному застосуванні. Накопичення не відбувається за умови дотримування рекомендованого дозування.

Зв'язування диклофенаку з білками сироватки крові становить 99,7 %, з альбуміном – 99,4 %.

Диклофенак проникає у синовіальну рідину, де його C _max досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. T _½ із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення C _max у плазмі концентрація диклофенаку у синовіальній рідині залишається більш високою; це явище спостерігається протягом 12 годин.

Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї годуючої жінки. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу.

Диклофенак метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання і метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більша частина яких утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно менше, ніж диклофенак.

Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення ± СВ). Кінцевий T _½ з плазми крові становить 1-2 години. T _½ з плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема двох фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. Близько 60 % застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронідного кон'югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів із калом.

Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату не спостерігався, окрім того факту, що у п'яти пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації препарату у плазмі крові, ніж це очікувалося у молодих здорових осіб.

У пацієнтів із порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових осіб. Проте у кінцевому підсумку всі метаболіти виводилися із жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, по 50 мг № 10 (10×1), № 20 (10×2), № 30 (10×3) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

ДИКЛОФЕНАК

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа