Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ОРТОФЕН-ЗДОРОВЬЕ ФОРТЕ табл. п/о кишечно-раств. 50 мг блистер №30

Код товара: 136698

Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)

300,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#нестероидные противовоспалительные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Ортофен здоровья Форте

Ортофен Здоровье Форте

Место хранения:

Активный ингредиент: Diclofenac;

1 таблетка содержит Diclofenac натрия 50 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы; Перекрестный доклад; микрокристаллическая целлюлоза; натрийный кроскаррелоз; стеарат магния; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; Сухая смесь «белый» Акрил-Эзи белый ", содержащий тальк, диоксид титана (E 171), метакрилатный сополимер (тип C), лаурилсульфат натрия, бикарбонат натрия, диоксид кремния; Macroool 6000; Ponso 4 r (e 124); Азирубин (Е 122).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой, кишечниками.

Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.

ATS код М01А В05.

Клинические характеристики.

Индикация.

Воспалительные и дегенеративные формы ревматических заболеваний (ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, спондилартрит);
болевые синдромы со стороны позвоночника;
ревматические заболевания вне школы M 'каких тканей;
резкие атаки подагры;
Посттравматические и послеоперационные болевые синдромы, сопровождающиеся воспалением и отеком, например, после стоматологических и ортопедических вмешательств;
Гинекологические заболевания сопровождаются болевым синдромом и воспалением, такими как первичная дисменорея или аднексит;
В качестве вспомогательного агента при тяжелых воспалительных заболеваниях ЛОР-органов сопровождается синдром синдрома, например, с фарисилитом, отитом.

В соответствии с общими терапевтическими принципами основное заболевание следует обращаться с базовой терапией. Сама лихорадка не является признаком использования препарата.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Острая язва желудка или кишечника; желудочно-кишечное кровотечение или перфорация.
Кровотечение или перфорация желудочно-кишечного тракта в анамнезе, связанном с предварительным лечением нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП).
Активная форма язвенной болезни / кровотечения или рецидивирующая язва / кровотечение на пептической болезни в анамнезе (два или более отдельных эпизода диагностированной язвы или кровотечения).
Воспалительное заболевание кишечника (например, заболевание короны или язвенный колит).
Отказ печени.
Почечная недостаточность.
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV).
Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокарцептом, портировала инфаркт миокарда.
Цереброваскулярные заболевания у пациентов, которые пострадали от инсульта или имеют эпизоды переходных ишемических атак.
Заболевания периферических артерий.
Лечение периоперационной болью в аорто-коронарном шунтировании (или использование искусственного артизации кровообращения).
Препарат, а также другие НПВП, противопоказаны пациентам, в которых в ответ на использование ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других НПВП, существуют атаки бронхиальной астмы, ангионеротического отека, крапивницы или острые ринита, полипы носа и других аллергических симптомов. Отказ

Способ применения | и дозы. Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, препарат следует использовать в самых маленьких эффективных дозах в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов, учитывая задачу лечения каждого отдельного пациента. Таблетки желательно принимать перед едой, пить жидкость, их нельзя разделить или жевать.

Начальная доза препарата обычно составляет 100-150 мг в день. С неспешными симптомами, а также во время длительной терапии доза составляет 75-100 мг / день. Ежедневная доза для распределения 2-3 приема. Во избежание ночной боли или утреннего нагрузки лечебных суставов, препарат может быть дополнен целью ректальных суппозиториев перед сном. Ежедневная доза препарата не должна превышать 150 мг.

В первичной плотности суточная доза выбирается по отдельности, обычно это 50-150 мг. Начальная доза может составлять 50-100 мг в день, но при необходимости ее можно увеличить на несколько менструальных циклов до максимума 200 мг в день. Использование препарата должно начинаться после возникновения первых симптомов боли и продолжать несколько дней, в зависимости от динамики регрессии симптомов.

Для детей в возрасте от 14 до 18 лет препарат применяется с 75 до 150 мг в день на 2 или 3 методах.

Ежедневная доза препарата не должна превышать 150 мг.

При необходимости цель диклофенака натрия в дозе 75 мг для использования препарата в соответствующей дозировке или дозированной форме.

Пациенты пожилых людей: хотя у пациентов пожилых людей фармакокинетика препарата не ухудшается никакой клинически значимой степени, НПВП следует использовать с особой осторожностью у пожилых пациентов, которые обычно более склонны к развитию нежелательных реакций. В частности, для ослабленных пожилых пациентов или для пациентов с низким весом тела рекомендуется наносить самые низкие эффективные дозы; Пациенты также должны изучить желудочно-кишечное кровотечение в лечении НПВП.

Неблагоприятные реакции. Нежелательные эффекты ниже включают явления, зарегистрированные в условиях краткосрочного или долгосрочного использования диклофенака.

Из крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, лейкопения, анемия (включая гемолитическую анемию и апластику аплодийной анемии), агранулоцитоз.

Из иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактические и анафилактоидные реакции (включая артериальную гипотензию и удар), ангионевротический отек (включая отек лица).

Психические нарушения: дезориентация, депрессия, бессонница, раздражительность, кошмары, психотические расстройства.

Из нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, усталость, парестезия, обесценение памяти, судороги, проблемы, тремор, асептический менингит, нарушения вкуса, инсульт, путаница, галлюцинации, нарушения чувствительности, общее недомогание.

Из органов видения: визуальные нарушения, винтаж, диплопия, неврит зрительного нерва.

На стороне слушания и лабиринта: Vertigo, Bell в ушах, расстройства слуха.

Из сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения, боль в груди, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, васкулит.

Из дыхательной системы, органов груди и средостения: астма (включая одышку), пневмонит.

Из желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боли в животе, метеоризм, анорексия, гастрит, желудочно-кишечное кровотечение (кровавая рвота, земля, диарея с примесями крови), язвы желудка и кишечника, сопровождающиеся или не сопровождающиеся или нет. Сопровождаются Кровотечение или перфорация (иногда леталь, особенно у пациентов пожилых людей), колит (включая геморрагический колит и обострение язвенного колита или заболевания короны), запоры, стоматит (включая язвенный стоматит), глоссит, разрушение функции пищевода, мемрагмообразного зубчатого механизма , панкреатит.

С стороны гепатобилиарной системы: увеличение трансаминаз, гепатита, желтухи, расстройства печени, молния гепатита, некроз печени, печеночная недостаточность.

Из кожи и подкожной клетки: сыпь, уравнение, сыпь в виде волдырей, экзема, эритема, многоформерная эритема, синдром Стивенс-Джонсона, синдрома Лэйллы, отвлекательный дерматит, выпадение волос, светачувствительность, пурпура, включая аллергию., Зуд.

Из почек и мочевой системы: отек, острая почечная недостаточность, гематурия, протеинурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, папиллярный некроз почки.

Из репродуктивной системы и молочных желез : импотенция.

Существующие данные указывают на то, что Diclofenac, особенно в высоких терапевтических дозах (150 мг / день) и при длительном использовании, может увеличить риск артериальной тромбоэмболии (например, инфаркт миокарда или инсульта), может немного увеличить риск.

Передозировка. Типичная клиническая картина, характерная для передозировки диклофенака, не существует. Передозировка может привести к такому симптомам, как головная боль, тошнота, рвота, боль в эпигастриуме, желудочно-кишечном кровотечении, диарее, головокружение, дезориентирование, возбуждение, запятая, сонливость, уши или судороги. Острая почечная недостаточность и повреждение печени возможны в случае тяжелой интоксикации.

Уход. Лечение острого отравления НПВП, включая диклофенак, состоит в том, чтобы провести поддерживающую и симптоматическую терапию. Это касается лечения таких проявлений, таких как артериальная гипотензия, почечная недостаточность, судороги, желудочно-кишечные расстройства, дыхание. Маловероятно, что такие специфические терапевтические меры, как принудительные диурезы, диализа или крови, будут эффективными для удаления НПВП, включая диклофенаку, поскольку активные вещества этих препаратов в значительной степени связываются с белками крови и подвергаются воздействию интенсивного метаболизма. После приема потенциально токсичных доз можно применять активированный уголь, а после приема потенциально опасных доз - проведение дезинфекции желудка (например, чтобы вызвать рвоту, промывку желудка).

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность. В I и II триместре беременности препарат может быть назначен только при ожидаемых преимуществах матери к матери, превышает потенциальный риск для плода и только в минимальной эффективной дозе, а продолжительность лечения должна быть настолько короче. Как и в случае других НПВП, препарат противопоказан в последних 3 месяцах беременности (возможное торможение сократительной мощности матки и преждевременного закрытия артериального протока в плод).

Ингибирование синтеза простагландинов может отрицательно повлиять на ход беременности и / или развитие эмбриона / плода. Существуют данные эпидемиологических исследований, которые указывают на повышенный риск высказывания и / или риска развития дефектов сердца и гастрошиза после использования ингибитора синтеза простагландина в ранней беременности. Абсолютный риск сердечно-сосудистых дефектов был увеличен от менее 1% до примерно 1,5%.

Возможно, что риск увеличивается с дозой и продолжительностью лечения. Было показано, что у животных введение ингибитора синтеза простагландина приводит к увеличению предварительно воспринимающих потерь и смертности эмбриона / плода.

Кроме того, животные, получающие ингибитор синтеза простагландина во время органогенеза, был зарегистрирован с повышенной частотой различных дефектов развития, включая сердечно-сосудистую систему. Если препарат применяет женщину, которая стремится забеременеть, или в I триместре беременности, доза препарата должна быть как можно ниже, а продолжительность лечения - как можно более коротким.

Во время III триместра беременности все ингибиторы синтеза простагландина могут влиять на плод следующим образом:

- кардиово-легочная токсичность (с преждевременной замыканием артериального протока и легочной гипертензии);

- нарушение функции почек, которая может прогрессировать в почечную недостаточность с олигогидромамнином.

На матери и новорожденном, а также в конце беременности:

- возможное расширение времени кровотечения, антиагрессивный эффект, который можно наблюдать даже при очень низких дозах;

- ингибирование сокращений матки, что приводит к задержке или удлинению родов.

Следовательно, препарат противопоказан в течение III триместра беременности.

Кормление грудью. Как и другие НПВП, диклофенак в небольшом количестве подчеркивается в грудном молоке. В связи с этим препарат не следует применять к женщинам во время грудного вскармливания, чтобы избежать нежелательного воздействия на младенцев.

Рождаемость у женщин. Как и другие НПВП, препарат может отрицательно повлиять на женскую фертильность, поэтому не рекомендуется назначать препарат для женщин, которые планируют беременность. Для женщин, у которых проблемы с заметными или проходящими исследованиями на бесплодие, необходимо учитывать целесообразность препарата.

Дети. Препарат не применяет детей в возрасте до 14 лет из-за высокого содержания активного вещества.

Особенности использования | Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, лечение должно быть запущено из самой маленькой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов. Необходимо периодически рассматривать потребности пациента при использовании диклофенака для облегчения симптомов и увеличения реагирования на терапию.

Следует избегать одновременного использования препарата с системными NSADS, такими как селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, из-за отсутствия каких-либо доказательств синергетического эффекта и в связи с потенциальными побочными эффектами.
Необходимая уход за пациентами летнего возраста. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу с ослабленными пожилыми пациентами или с низким весом тела. Пациенты в возрасте 65 лет будут применяться с осторожностью.

Как и при использовании других NSAID, аллергические реакции могут наблюдаться, включая анафилактические / анафилактоидные реакции, даже без предыдущего эффекта диклофенака.

Из-за его фармакодинамических свойств препарат, а также другие НПВП, могут маскировать признаки и симптомы инфекции.

Препарат содержит лактозу, которая должна учитываться пациентами с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, нехватки лактазы, синдрома глюкозы-галактозы.

Влияние на пищеварительный тракт (TT). При нанесении всех НПВП, включая диклофенац, случаи желудочно-кишечного кровотечения (кровяные кровяные случаи, основания), формирование язв или перфораций, которые могут быть смертельными и возникновениями при лечении или отсутствии предупреждающих симптомов или предварительного анамнеза серьезных явлений из желудочно-кишечного тракта. тракт. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенаку, наблюдаются явления желудочно-кишечного кровотечения или формирование язв, использование препарата должно быть прекращено.

Как и в случае использования других НПВП, включая диклофенац, для пациентов с симптомами, указывающими на нарушения ТТ, обязательным медицинским надзором и особой осторожностью. Риск кровотечения, язвы или перфорации в ТТ увеличивается с увеличением дозы НПВП, включая диклофенаку.

Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций на использование НПВП, особенно в отношении желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными.

В целях снижения риска такого токсического воздействия на ТТ начинается лечение и поддерживает самые низкие эффективные дозы. Для таких пациентов, как и нуждающиеся в сопровождающих лекарствах, содержащих низкие дозы ацетилсалициловой кислоты (спрашивают) или других препаратов, которые могут увеличить риск нежелательных действий на ТТ, необходимо учитывать использование комбинированной терапии с Использование защитной терапии. Средство (например, ингибиторы протонного насоса или мизопростола). Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пожилые люди, должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно кровотечения в ТТ). Предостережения также необходимы для пациентов, которые получают одновременно лекарства, которые могут увеличить риск язв или кровотечений, таких как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитромботические агенты (например, спрашивают) или селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SZHSS).

Эффект на печени. В случае осторожного медицинского надзора требуется о том, что препарат назначаются пациентам с нарушением функции печени, поскольку их состояние может ухудшаться.
Как с использованием других НПВП, включая диклофенак, уровень одного или нескольких ферментов печени может увеличить.

При длительном лечении регулярное наблюдение за функциями печени и уровни ферментов печени в качестве меры бронирования. Если нарушения функции печени хранятся или ухудшаются, и если наблюдаются клинические признаки или симптомы с прогрессирующими заболеваниями печени или, если наблюдаются другие проявления (например, эозинофилия, сыпь), использование препарата должно быть прекращено. Курс заболеваний, таких как гепатит, может проходить без продромальных симптомов. Предостережения необходимы, если препарат используется пациентами с печеночным порфором из-за вероятности обеспечения атаки.

Влияние на почку. Поскольку при лечении НПВП, включая диклофенаку, были зарегистрированы случаи задержки жидкости и отека, особое внимание следует уделить пациентам с расстройствами сердца или почек, артериальной гипертонии в истории, пожилых пациентов, пациентов, которые получают сопутствующую терапию с диуретиками или Препараты, которые значительно влияют на влияние пациентов на функцию почек, а также пациентов со значительным снижением внеклеточного объема жидкости по любой причине, например, до или после серьезного хирургического вмешательства. В таких случаях, как мера бронирования рекомендуется мониторинг функции почек. Прекращение терапии обычно вызывает возврат к условию, которое предшествовало лечению.

Эффект на коже. В связи с использованием NSAID, в T. препарата, в очень редких случаях, серьезные реакции были зарегистрированы кожей (некоторые из них были летальными, включая отвлеченный дерматит, синдром Стивенс-Джонсона и синдромом Лэйллы). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні і цереброваскулярні ефекти. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії і/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу і надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Існуючі дані свідчать, що диклофенак, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні, може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальної тромбоемболії (наприклад інфаркту міокарду чи інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій і/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано; за необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику/користі тільки у дозуванні не більше 100 мг на добу, оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози і тривалості лікування (його необхідно застосовувати якомога коротший період і у найнижчій ефективній дозі). Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів зі значними факторами ризику розвитку кардіоваскулярних явищ (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, і пацієнтам, які палять) – призначення диклофенаку можливе лише після ретельної клінічної оцінки.

Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), які можуть відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі. У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Нижче зазначено взаємодії, що спостерігалися при застосуванні диклофенаку у вигляді таблеток і/або в інших лікарських формах.

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дигоксин . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗП, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовувати із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, мають перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії і на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв'язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити більш часто.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Супутнє застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити застережних заходів. Хоча існуючі дані клінічних досліджень не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак та антикоагулянти. Тому для впевненості, що ніякі зміни у дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші НПЗП, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших НПЗП або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.

СІЗЗС. Супутнє застосування НПЗП і СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. Диклофенак може застосовуватися разом з пероральними антидіабетичними засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози антидіабетичних засобів під час застосування диклофенаку. З цієї причини як застережний захід рекомендовано під час комбінованої терапії контролювати рівень глюкози у крові.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід дотримуватись обережності при призначенні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки у таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату у крові і посилюватися його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату і НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.

Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв'язку з цим диклофенак слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗП з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗП та інгібітору кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно застосовували похідні хінолону і НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією і судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід проявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолону пацієнтам, які вже отримують НПЗП.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрацій фенітоїну у плазмі крові у зв'язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.

Колестипол і холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за одну годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити ШКФ і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення C _max у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат містить диклофенак натрію – речовину нестероїдної структури, що чинить виражену аналгетичну, протизапальну дію.

Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази).

In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Фармакокінетика. Хоча абсорбція відбувається повністю, початок дії може бути сповільненим у результаті проходження через шлунок, на що може вплинути прийом їжі, який уповільнює випорожнення шлунка. Середні пікові плазмові концентрації 1,48 ± 0,65 мкг/мл (1,5 мкг/мл = 5 мкмоль/л) досягаються у середньому через 2 години після застосування таблетки у дозі 50 мг.

Близько половини застосованого диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект першого проходження); площа під кривою концентрації (AUC) після прийому препарату внутрішньо становить приблизно половину від значення, отриманого при застосуванні еквівалентної парентеральної дози.

Фармакокінетичні характеристики препарату не змінюються при повторному застосуванні. Накопичення не відбувається за умови дотримування рекомендованого дозування.

Зв'язування диклофенаку з білками сироватки крові становить 99,7 %, з альбуміном – 99,4 %.

Диклофенак проникає у синовіальну рідину, де його C _max досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. T _½ із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення C _max у плазмі концентрація диклофенаку у синовіальній рідині залишається більш високою; це явище спостерігається протягом 12 годин.

Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї годуючої жінки. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу.

Диклофенак метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання і метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більша частина яких утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно менше, ніж диклофенак.

Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення ± СВ). Кінцевий T _½ з плазми крові становить 1-2 години. T _½ з плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема двох фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. Близько 60 % застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронідного кон'югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів із калом.

Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату не спостерігався, окрім того факту, що у п'яти пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації препарату у плазмі крові, ніж це очікувалося у молодих здорових осіб.

У пацієнтів із порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових осіб. Проте у кінцевому підсумку всі метаболіти виводилися із жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, по 50 мг № 10 (10×1), № 20 (10×2), № 30 (10×3) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

ДИКЛОФЕНАК

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа