Личный кабинет
ПЕРИНДОПРИЛ табл. 4мг №30
rx
Код товара: 662388
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
1 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Периндоприл
Периндоприл.
Место хранения:
Активный ингредиент: Периндоприл;
1 таблетка содержит 4 мг или 8 мг периндоприла трет-бутиламина , соответствующего 3.338 мг или 6.676 мг периндоприла;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза; коллоидный диоксид кремния гидрофобный; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: таблетки белого или почти белого цвета, плоской цилиндрической формы, с лица и риса.
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензин преобразующего фермент (АПФ), однокомпонентный. Периндоприл. ATH код C09A A04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Периндоприл является ингибитором фермента , который превращает ангиотензин и в ангиотензин II (APP). Превращающий фермент, или киназу - это экзопептидаза, что дает возможность преобразовать ангиотензин и сосудосуживающего ангиотензин II, а также вызывает распад bradicinin вазодилататор в неактивный гептапептид. Ингибирование АКФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность ренина в плазме крови (по механизму обратной связи) и уменьшает секрецию альдостерона. Так как ACES инактивирует брадикинин, ингибирование АСИ также приводит к повышению активности циркулирующей и местной kalicine-кининовой системы (и , таким образом , также приводит к активации системы простагландинов). Этот механизм действия вызывает снижение артериального давления с ингибиторами АПФ и частично ответственны за возникновение некоторых побочных эффектов (например, кашель).
Периндоприл трет-бутиламин действует за счет его активного метаболита - perindoprilate. Другие метаболиты не демонстрируют активность при ингибировании туза в экспериментальных условиях.
Артериальная гипертензия.
Периндоприл эффективно снижает артериальное давление у всех степеней артериальной гипертензии - легкая, умеренная и тяжелая; Снижение систолического и диастолического артериального давления наблюдается у пациента , как в положении лежа, так и в положении стоя.
Периндоприл снижает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению артериального давления. В результате периферийный кровоток увеличивается, не влияя на сердечную скорость.
Как правило, почечный кровоток увеличивается, в то время как скорость клубочковой фильтрации (GFR), как правило , не меняется.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после однократного приема и поддерживает по крайней мере 24 часов: отношение T / P (минимальный КПД / максимальную эффективность в течение дня) Периндоприл является 87-100%.
Артериальное давление быстро уменьшается. У пациентов , в которых применение препарата было эффективным, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и сохраняется без tachypilaxis.
В случае прекращения использования периндоприла эффект отмены не возникает.
Периндоприл уменьшает левую желудочку гипертрофии.
В процессе клинических испытаний было доказано , что периндоприл обладает свойствами сосудорасширяющие. Он улучшает эластичность крупных артерий и уменьшает соотношение толщины стены к просвету сосуда для небольших артерий.
Комбинированная терапия с тиазидными диуретиками показывает аддитивный синергический эффект. Комбинация ингибитора АПФ и тиазидные диуретики также снижает риск hypocalium вызванного диуретиков.
Сердечная недостаточность.
Периндоприл трет-бутиламин облегчает работу сердца путем уменьшения пред- и afterpassing на сердце.
Исследования с пациентами с сердечной недостаточностью показали:
снижение давления наполнения правых и левых желудочков;
снижение системного периферического сопротивления;
увеличение сердечного индекса и повышение сердечного выброса;
Увеличение регионального кровотока в инфаркт мышц.
В процессе сравнительных исследований, первое задание 2 мг perincopril пациентов с сердечной недостаточностью легкой и умеренной степень не было связанно с каким - либо достоверным снижением кровяного давления по сравнению с таким при использовании плацебо.
Фармакокинетика.
Поглощение.
После перорального введения периндоприл быстро всасывается, максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 часа. Полураспада периндоприла в плазме крови на 1 час.
Периндоприл - пролекарства. 27% от общего количества принятого периндоприла определяется в виде активного метаболита - perindoprilation. В дополнение к активному метаболиту, периндоприляция, лекарственное средство образует 5 метаболитов, которые неактивны. Концентрация максимума pydroprilate в плазме крови достигается через 3-4 часа после приема лекарственного средства .
Использование пищи снижает преобразование периндоприла в perindoprilum, следовательно, его биодоступность уменьшается, поэтому суточная доза периндоприла трет-бутиламина рекомендуется принимать одноразовые утром перед едой.
Линейная зависимость между дозой периндоприла и его концентрации в плазме крови следует.
Распределение.
Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание perindoprilation с белками плазмы крови составляет 20%, в основном из ACE, но эта цифра зависит от дозы.
Разведение.
Периндопрат выводятся в моче. Последний период полураспада несвязной фракции составляет примерно 17 часов. Этап концентрации равновесия в плазме крови происходит через 4 дня с начала лечения.
Специальные группы пациентов.
Выход perindoprilation замедляется у пациентов пожилого возраста, а также у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью. Рекомендуется подбирать дозу для пациентов с почечной недостаточностью, принимая во внимание степень недостаточности (клиренс креатинина).
Dialisis клиренс perindoprilation - 70 мл / мин.
Кинетика периндоприла варьируется у пациентов с циррозом печени: клиренс печени периндоприл уменьшается дважды. Однако количество формирования перпопригарирования не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нужно корректировать дозу.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия;
сердечная недостаточность;
предотвращения повторного инсульта у пациентов с сосудистыми заболеваниями головного мозга;
Профилактика сердечно - сосудистых осложнений у пациентов с документально подтвержденной стабильной ишемической болезнью сердца.
Длительное лечение снижает риск развития инфаркта миокарда и сердечной недостаточности (по результатам Европы).
Противопоказание.
- повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ лекарственного средства, или любой другой ингибитор АПФ;
- ангионевротический отек в анамнезе после применения ингибиторов АПФ;
- идиопатический или наследственный ангионевротический отек;
- одновременное назначение с препаратами , содержащими активное вещество алискирена, у пациентов с сахарным диабетом или почечной недостаточностью (GKF <60 мл / мин / 1,73 м 2) (см «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.„И“Особенности применения «);
- беременность или период планирования беременности (см «Применение в период беременности или грудного вскармливания»);
- использование с sabitrile / валсартан (см разделы «Взаимодействие с другими препаратами и другие виды взаимодействий» и «Особенности применения»);
- экстракорпорального метода лечения , которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (смотрите раздел «Взаимодействия с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»);
- Значительное двухсторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной функционирующей почки (смотрите раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Эти клинические исследования указывают на то, что двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерон (РААС) путем одновременного приема ингибиторов АПФ, ангиотензин II или алискирена блокаторы рецепторов связано с более высокой частотой побочных реакций , таких как артериальной гипотензии, hypercalemia и уменьшение почек функция ( в том числе острой почечной недостаточности), по сравнению с использованием одного препарата , который влияет на РААС.
Лекарственные средства , вызывающие гиперкалиемия.
Некоторые лекарственные средства или терапевтические классы лекарственных средств может вызвать hypercalemia, а именно: Aliskiren, соль калия, калийсберегающие экономии, ингибиторы АПФ, антагонисты ангиотензина II рецепторов, нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), гепаринов, иммуносупрессоры , такие как циклоспорин или trimethemus , trimetoprimus. Одновременный прием этих препаратов увеличивает риск hypercalemia.
Противопоказаны комбинации.
Противопоказано (смотрите раздел «Противопоказания») Одновременное применение периндоприла с алискирена у пациентов, больных сахарным диабетом, или у пациентов с нарушениями функции почек из - за повышенного риска развития гиперкалиемии, заболевания почек, сердечно - сосудистой заболеваемости и смертности и летальности и не рекомендуется всеми другими группами пациентов. (См раздел «Особенности применения»).
В случае применения экстракорпоральных методов лечения , которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями , такие как высокое осаждением мембраны для диализа или hemafiltration (например, полиакриловая мембран) и для affheresis липопротеинов низкой плотности с dextransulfate - увеличивает риск тяжелые анафилактоидные реакции (смотрите раздел «противопоказание»). В случае необходимости, такое лечение следует рассматривать возможность использования диализных мембран другого типа или использование другого класса антигипертензивных препаратов.
Saccuitrile / валсартан.
Одновременное использование периндоприл с sabitrile / валсартан противопоказана, так как одновременное применение ингибиторов АПФ и sacculin / валсартан увеличивает риск развития ангионевротический отек. Пребывание использования sabitrile / валсартан следует не ранее чем через 36 часов после приема последней дозы периндоприла. Периндоприл терапия должна быть начата не ранее , чем через 36 часов после приема последней дозы sakubitron / валсартан (см разделы «противопоказания» и «Особенности применения»).
Одновременное применение не рекомендуется.
Одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина. Данные были опубликованы , что у пациентов с сохраненной атеросклероза, сердечной недостаточности или сахарного разрыва с ориентации органов-мишеней одновременно ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина сопровождались увеличением артериальной гипотензии, обмороки, гиперкалиемия и расстройств почек ( в том числе острой почечной недостаточности ) по сравнению с таковой монотерапии препаратами , которые влияют на РААС. Двойной блокады (т.е. сочетание ингибитора АПФ с ангиотензин II рецепторов антагонисты) могут быть применены в отдельных случаях и при тщательных уровнях почечной функции, калия и артериального давления.
Эстрамустин. Риск развития побочных реакций , таких как ангионевротический отек (отек Квинке) увеличивается.
Ко-тримоксазол (trimetoprim / сульфаметоксазол).
У пациентов , которые одновременно используют котримоксазолом (trimetoprim / сульфаметоксазол), риск гиперкалиемии (смотри раздел «Особенности применения») увеличивается.
Калий сохранение диуретики (например, триамтерен, amyloride), соль калия. Можно произойти hypercalemia (включая летальные), особенно у больных с почечной недостаточностью (аддитивный эффект) hypercalemic. Эти лекарственные средства не рекомендуется для одновременного применения с периндоприлом (смотри раздел «Особенности применения»). Но, если одновременное назначение этих веществ необходимо, их следует использовать с осторожностью и тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.
Литий. При использовании ингибиторов АПФ с препаратами лития, обратимое повышение концентрации лития в плазме крови и, соответственно, увеличивая риск его токсического действия. Не рекомендуется использовать периндоприл с препаратами лития. В случае доказанной необходимости такого назначения должны быть тщательно проверены уровень лития в плазме крови (смотри раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение требует особого внимания.
Антидиабетические средства (инсулин, устные сахарозы). Эпидемиологические исследования позволяют предположить , что одновременное использование ингибиторов АПФ и сахарных Корректирующее агентов (инсулин, устные сахарозы) может привести к увеличению сахара Корректирующее эффекта с риском гипогликемии. Это явление можно скорее всего происходит в первые недели комбинированного лечения и у пациентов с почечной недостаточностью.
Baclofen. Гипотензивный эффект усиливается. При необходимости контролировать артериальное давление и адаптировать дозу антигипертензивных препаратов следует контролировать.
Диуретики. У пациентов с диуретики, и особенно те , которые имеют обмен водно-электролитного, чрезмерное снижение артериального давления после начала лечения с ингибитором АПФ возможно. Вероятность развития гипотензивного эффекта уменьшается за счет удаления диуретиков, увеличение объема циркулирующей крови или потребления соли до лечения периндоприла терапии с трет-бутиламина. Лечение следует начинать при низких дозах и постепенно увеличивать их.
В артериальной гипертензии, когда предварительно назначенный мочегонное может привести вода / электролит недостаточность, она должна быть отменена до начала лечения с ингибитором АПФ (в таких случаях, диуретики может быть возобновлена с течением времени) или ингибитор АПФ следует назначать в низкая доза с постепенным увеличением в нем.
При застойной сердечной недостаточности, на фоне приема диуретиков, прием ингибитора АПФ следует начинать с минимальной дозы, возможно после дозы диуретиков.
В любом случае, необходимо контролировать функцию почек (уровень креатинина) в течение первых недель лечения ингибитором АПФ.
PotassiumService диуретики (Eplerenon, спиронолактон). В случае одновременного использования эплеренон или спиронолактон в дозе 12,5 мг до 50 мг в день с низкими дозами ингибитора АПФ, следует иметь в виду , что:
В случае невыполнения с назначением данной комбинации существует риск гиперкалиемии (возможно , со смертельным исходом) при лечении пациентов с сердечной недостаточностью класса II-IV по NYHA и фракцией выброса <40%, которые были предварительно обработаны ингибитор АПФ и петлевые диуретики;
Перед назначением такой комбинации, оно должно быть обеспечено при отсутствии гиперкалиемии и почечной недостаточности;
Рекомендуется проводить тщательный мониторинг калия и creatinnemia еженедельно в течение первого месяца лечения и ежемесячно.
NSAZ, в том числе ацетилсалициловой кислоты ≥ 3 г / день. Можно ослабить антигипертензивный эффект при одновременном применении ингибиторов АПФ с НПВП, такие как: ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторы СОХ-2, неселективные НПВС. Одновременное применение ингибиторов АПФ и NSAZs может увеличить риск расстройства почек, включая вероятность острой почечной недостаточности, повышение уровня калия в плазме крови, особенно у пациентов с нарушением функции почек в истории. Такая комбинация должна назначаться с осторожностью, особенно пациентам летнего возраста. Пациенты должны быть обеспечены достаточным количеством жидкости и контролировать функцию почек сразу после назначения комбинированной терапии и периодически в дальнейшем.
Racecadtril.
Известно , что ингибиторы АПФ (например, периндоприл) может вызвать развитие ангионевротический отек. Этот риск увеличивается с одновременным применением с raceradril (лекарственным средством , которое используется для лечения острой диареи).
Ингибиторы MTOR (например, syllemus, эверолимус, Темсиролимус).
У пациентов , которые одновременно используют ингибиторы MTOR, риск развития ангионевротический отек увеличивается (смотри раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение требует некоторого внимания.
Антигипертензивные средства и вазодилататоры. Одновременное использование антигипертензивных агентов может увеличить гипотензивный эффект периндоприла трет-бутиламина. Одновременное использование с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами может способствовать дополнительному снижению артериального давления.
Gleptins (Linagrutin, Saksagliptin, Sytagliptin, Wildagliptin). У пациентов , которые назначаются комбинацию glyptin и ингибитора АПФ, увеличение риска angioedems в результате того факта , что gilletin снижает активность dipeptylpeptidase-IV (ППС-IV).
Одновременное использование некоторых анестетиков, трициклических антидепрессантов или антипсихотических средств с ингибиторами АПФ может привести к дальнейшему снижению кровяного давления (смотри раздел «Особенности применения»).
Симпатомиметики может ослабить антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ.
Золотые препараты. Нітратоподібна реакція (симптоми: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) виникають рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).
Особливості застосування.
Стабільна ішемічна хвороба серця.
Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом спостерігався епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим, як вирішувати питання про продовження терапії.
Артеріальна гіпотензія.
Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів із гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, дотримується дієти з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів із діареєю або блюванням, або у пацієнтів із тяжкою ренінозалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія є більш вірогідною у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів із більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають в анамнезі гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження і для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення та у разі необхідності – ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування лікарського засобу, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об'єму крові та підвищення артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу трет-бутиламін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і, зазвичай, не потребує відміни лікарського засобу. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з'явитися необхідність зниження дози або відміни лікарського засобу.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу трет-бутиламін слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Ниркова недостатність.
У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.
У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівня сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, яке зазвичай поверталося до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати під ретельним спостереженням лікаря, з маленьких доз та з обережним титруванням доз.
З огляду на зазначені застереження лікування діуретиками може спричинити виникнення артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу трет-бутиламіном.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, застосування периндоприлу, особливо на фоні прийому діуретиків, зумовлює підвищення рівня сечовини в крові і креатиніну в сироватці, що зазвичай є незначним та має транзиторний характер. Вірогідність таких побічних реакцій вища у хворих із порушеннями функцій нирок. У таких випадках може виникнути необхідність зменшення дози та/або відміна діуретика, та/або периндоприлу трет-бутиламіну.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних лікарських засобів.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвід щодо призначення периндоприлу трет-бутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Реноваскулярна гіпертензія .
У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну в сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу трет-бутиламіну (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити лікарський засіб і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише на ділянку обличчя та губ, стан пацієнта, зазвичай, покращується без лікування. Призначення антигістамінних лікарських засобів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов'язаний із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, включно з можливим введенням адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід перебувати під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів, що виникли, та стабілізації стану.
Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов'язаний із прийомом інгібітора АПФ, знаходяться у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітора АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп'ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.
Одночасне застосування інгібіторів mTOR (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсіролімусу).
У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (зокрема набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування периндоприлу із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (НЕП), наприклад рацекадотрилу, та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком лікування інгібіторами НЕП, наприклад рацекадотрилом, пацієнтам, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітора АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.
Печінкова недостатність.
Випадки, коли на тлі прийому інгібітора АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у швидкоплинний некроз печінки та іноді летальний наслідок, виникають рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на тлі прийому інгібітора АПФ, необхідно припинити його застосування, пройти відповідне медичне обстеження та отримати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозом, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у зазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які у поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів крові; також пацієнти мають знати, що необхідно повідомляти лікарю про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, пропасницю).
Расова приналежність.
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією з популяції афро-американців.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ.
За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни лікарського засобу. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.
Хірургічне втручання/анестезія.
Лікарський засіб може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії лікарськими засобами, що спричиняють гіпотензію. Лікарський засіб слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати шляхом збільшення об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія.
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших лікарських засобів, які спричинюють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам із порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозну, іноді летальну, аритмію. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої із зазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти, хворі на цукровий діабет.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій.
Одночасне застосування літію та периндоприлу зазвичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Калійзберігаючі лікарські засоби, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм.
Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими лікарськими засобами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада РААС.
Наявні повідомлення щодо виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у т.ч. гострої ниркової недостатності), особливо при одночасному прийомі лікарських засобів, що впливають на РААС. Комбінація інгібітора АПФ з блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) або з аліскіреном, враховуючи подвійну блокаду РААС, не рекомендована.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або з нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м 2 ), одночасне застосування з аліскіреном протипоказане (див розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Первинний альдостеронізм.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом інгібування ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати цей лікарський засіб не рекомендується.
Вагітність .
Не слід розпочинати терапію інгібіторами АПФ під час вагітності. Якщо продовження лікування гіпотензивними лікарськими засобами вважається обов'язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Цей лікарський засіб містить 59,0/118,0 мг лактози моногідрату. Його не слід призначати пацієнтам із рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа. З обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Лікарський засіб не можна застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування підтверджується вагітність, застосування лікарського засобу необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
Якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ у період вагітності, мають перебувати під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.
Період годування груддю. Не рекомендується застосування периндоприлу трет-бутиламіну у період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. У період годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеного немовляти.
Фертильність. Вплив на репродуктивну здатність або фертильність відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Периндоприлу трет-бутиламін не проявляє прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами може бути знижена.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Таблетки Периндоприл-Дарниця по 4 мг та по 8 мг можна ділити навпіл для досягнення дози 2 мг та 4 мг.
Таблетки рекомендовано приймати 1 раз на добу вранці перед їдою.
Дозу підбирати індивідуально, залежно від показників артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Артеріальна гіпертензія.
Периндоприлу трет-бутиламін можна призначати як монотерапію або у комбінації з лікарськими засобами інших класів антигіпертензивних засобів.
Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу вранці.
Пацієнти з високою активністю РААС (особливо пацієнти з реноваскулярною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензією) можуть зазнати надмірного зниження артеріального тиску після прийому першої дози. Таким пацієнтам рекомендується розпочинати лікування з дози 2 мг та початок терапії проводити під наглядом лікаря.
Дозу можна підвищити до 8 мг 1 раз на добу через 1 місяць лікування.
На початку застосування периндоприлу трет-бутиламіну можливе виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; це ймовірніше у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі.
Якщо це можливо, слід припинити прийом діуретика за 2–3 дні до початку терапії периндоприлу трет-бутиламіном (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, яким не можна припинити застосування діуретиків, лікування слід розпочинати з дози 2 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дози периндоприлу трет-бутиламіну слід здійснювати залежно від показників артеріального тиску. У разі необхідності терапію діуретиком можна відновити.
Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг, яка може бути підвищена до 4 мг через 1 місяць лікування, а потім, у разі необхідності, до 8 мг з урахуванням функції нирок (див. Таблицю 1).
Серцева недостатність.
Пацієнтам із серцевою недостатністю, яким периндоприлу трет-бутиламін зазвичай слід призначають одночасно з діуретиком, що виводить калій, та/або дигоксином, та/або β-блокатором, лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2 мг, яку слід приймати вранці. Через 2 тижні за умови доброї переносимості дозу підвищувати до 4 мг 1 раз на добу. Дозу підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта.
Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю та іншим пацієнтам із групи високого ризику (пацієнти із порушеннями функції нирок та тенденцією до порушень рівня електролітів, пацієнти, які отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилататорами) лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).
У пацієнтів із високим ризиком виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії (пацієнти з дефіцитом електролітів, з гіпонатріємією або без неї, пацієнти із гіповолемією або ті, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками) слід провести корекцію зазначених станів, якщо можливо, до призначення лікарського засобу. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові потрібно ретельно контролювати як до, так і під час лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями.
Рекомендована початкова доза становить 2 мг (½ таблетки лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг) 1 раз на добу, вранці. Після 2 тижнів лікування дозу збільшувати до 4 мг (1 таблетка лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг) 1 раз на добу вранці.
Якщо після 2 тижнів застосування лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити індапамід у дозі 1 таблетка на добу. Лікування можна розпочинати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.
Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.
Лікування розпочинати з лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг (1 таблетка на добу, вранці). Через 2 тижні за умови доброї переносимості та з урахуванням функції нирок дозу слід підвищувати до 8 мг.
Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг (½ таблетки лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг) 1 раз на добу, вранці; через тиждень дозу підвищувати до 4 мг (1 таблетка лікарського засобу Периндоприл-Дарниця 4 мг); через 2 тижні з урахуванням функції нирок дозу підвищувати до 8 мг (Периндоприл-Дарниця 8 мг, 1 таблетка на добу) (див. Таблицю 1). Підвищення дози можливе тільки за умови доброї переносимості попередньої дози.
Особливі групи пацієнтів.
Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю має базуватися на кліренсі креатиніну, як зазначено у Таблиці 1.
Таблиця 1.
Підбір доз при нирковій недостатності
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Рекомендоване дозування |
Cl CR ≥ 60 | 4 мг на добу |
30 < Cl CR < 60 | 2 мг на добу |
15 < Cl CR < 30 | 2 мг через добу |
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі 1 | |
Cl CR < 15 | 2 мг у день проведення діалізу |
1 Діалізний кліренс периндоприлату 70 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу слід приймати після проведення гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози лікарського засобу (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).
Діти .
Ефективність та безпеку застосування препарату дітям не вивчали, тому периндоприлу трет-бутиламін не рекомендується призначати дітям.
Передозування.
Інформації про передозування периндоприлу недостатньо. Можливі симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривожність, кашель тощо.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрію хлориду 0,9 % (9 мг/мл). У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів'ям. У разі можливості слід забезпечити пацієнту інфузії ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна видалити зі системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Найчастіші побічні реакції, які спостерігалися під час застосування периндоприлу у процесі клінічних досліджень: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, свербіж, шкірні висипання, судоми м'язів, астенія.
При застосуванні периндоприлу під час клінічних досліджень та в післяреєстраційний період спостерігалися побічні ефекти, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити згідно з наявною інформацією).
MedDRA Класи систем органів | Побічні реакції | Частота |
З боку органів зору | порушення зору | часто |
З боку органів слуху та вестибулярного апарату | дзвін у вухах | часто |
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | кашель | часто |
задишка | часто | |
бронхоспазм | нечасто | |
еозинофільна пневмонія | дуже рідко | |
риніт | дуже рідко | |
З боку шлунково-кишкового тракту | біль у животі | часто |
запор | часто | |
діарея | часто | |
спотворення смаку (дисгевзія) | часто | |
диспепсія | часто | |
нудота | часто | |
блювання | часто | |
сухість у роті | нечасто | |
панкреатит | дуже рідко | |
З боку печінки і жовчовивідних шляхів | цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливості застосування») | дуже рідко |
З боку нирок та сечовидільної системи | ниркова недостатність | нечасто |
гостра ниркова недостатність | дуже рідко | |
З боку обміну речовин, метаболізму | гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування») | нечасто |
гіперкаліємія, оборотна при відміні (див. розділ «Особливості застосування») | нечасто | |
гіпонатріємія | нечасто | |
З боку нервової системи | запаморочення | часто |
головний біль | часто | |
парестезія | часто | |
вертиго | часто | |
сонливість | нечасто | |
непритомність | нечасто | |
сплутаність свідомості | дуже рідко | |
З боку психіки | зміни настрою | нечасто |
порушення сну | нечасто | |
З боку серця | пальпітація | нечасто |
тахікардія | нечасто | |
стенокардія (див. розділ «Особливості застосування») | дуже рідко | |
аритмія | дуже рідко | |
інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування») | дуже рідко | |
З боку судинної системи | гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми) | часто |
васкуліт | нечасто | |
інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування») | дуже рідко | |
феномен Рейно | частота невідома | |
З боку крові та лімфатичної системи | еозинофілія | нечасто |
агранулоцитоз або панцитопенія | дуже рідко | |
зниження рівня гемоглобіну та гематокриту | дуже рідко | |
лейкопенія/нейтропенія | дуже рідко | |
гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливості застосування») | дуже рідко | |
тромбоцитопенія | дуже рідко | |
З боку імунної системи | реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування») | нечасто |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | свербіж | часто |
шкірні висипання | часто | |
кропив'янка (див. розділ «Особливості застосування») | нечасто | |
ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування») | нечасто | |
реакції фоточутливості | нечасто | |
пемфігоїд | нечасто | |
посилення симптомів псоріазу | рідко | |
гіпергідроз | нечасто | |
мультиформна еритема | дуже рідко | |
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | судоми м'язів | часто |
артралгія | нечасто | |
міалгія | нечасто | |
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз | еректильна дисфункція | нечасто |
Загальні розлади | астенія | часто |
біль у грудній клітці | нечасто | |
нездужання | нечасто | |
периферичні набряки | нечасто | |
гіпертермія | нечасто | |
Лабораторні показники | підвищення рівня сечовини у крові | нечасто |
підвищення креатиніну у плазмі крові | нечасто | |
підвищення рівня білірубіну у плазмі крові | рідко | |
підвищення рівня печінкових ферментів | рідко | |
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому | падіння | нечасто |
При застосуванні інших інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки виникнення синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ). Тому можна розцінювати СПАДГ як ймовірне ускладнення, пов'язане із застосуванням інгібіторів АПФ, зокрема периндоприлу, із частотою виникнення дуже рідко.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 контурні чарункові упаковки в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа