Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ПИЛОБАКТ НЕО набор комбинир. №42

Код товара: 59986

Производитель: SUN (Индия)

10 100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Pylobact Neo.

Пилобакт нео.

Место хранения:

Активные вещества:

Таблетки амоксициллина - 1 таблетка, покрытая оболочкой, содержащей тригидрат амоксициллина, эквивалентный амоксициллину 1000 мг;

Кларитромицин таблетки - 1 таблетка покрыта оболочкой, содержащей кларитромицин 500 мг;

Капсулы омепразола - 1 капсула содержит омепразол 20 мг;

Вспомогательные вещества:

Амоксициллин таблетки: микрокристаллическая целлюлоза, крахмал натрия гликолят, диоксид кремния коллоидный безводный, тальк, стеарат магния; Состав оболочки: гидроксипропилметилцеллюлоза, диоксид титана (E 171), Parmasil, окрашивающий желтый FCF (E 110), полиэтиленгликоль;

Кларитромицин таблетки: микрокристаллический микрокристаллический, напечатанный, стеарат магния, стеариновая кислота, тальк, коллоидный диоксид кремния, кремниевый диоксид, кроскаррелоз натрия; Состав оболочки: гидроксипропилметилцеллюлоза, гидроксипропилцеллюлоза, пропиленгликоль, сорбитанолог, диоксид титана (E 171), шинолин желтый краситель (E 104), ваниль, осадок (черный) включает: (шеллак, черный оксид черный, пропиленгликоль);

Капсулы омепразола: крахмал, декстрин, сахарный порошок, тальк, тростниковый сахар, карбоксиметил крахмал натрий, карбоксиметилцеллюлоза натрия, фосфат гипосфата натрия, безводный, гипромелоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 4000, цитрат натрия, эмульсия камеди полиакриловый Кислотные неревальные гранулы, пустая голатиновая капсула, размер «2» содержит: (алмазные синие, кармоиды, желатин, метилпарабен, пропилпарабен).

Лекарственная форма: 1. Амоксициллин - таблетки, покрытые оболочкой.

2. Кларитромицин - таблетки покрыты оболочкой.

3. Омпразол - капсулы.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки амоксициллина - таблетки, покрытые апельсином в виде капсулы, диоксида;

Таблетки кларитромицина - таблетки, покрытые оболочкой, светло-желтым, овальным, диоксидом, с маркировкой «CTS500» черными чернилами на одной руке;

Капсулы омепразола являются твердыми желатиными капсулами, которые сами закрыты, с синей крышкой и прозрачным розовым корпусом, размером «2», содержащие белые или почти белые сферические гранулы.

Фармакотерапевтическая группа.

Комбинации для искоренения H Elicobacter P YLRI . ATH A02B код D05.

Фармакологические свойства.

Пилобант Neo представляет собой комбинированный набор, содержащий омепразол, кларитромицин и амоксициллин. Neo Pylobact - тройная схема первой линии эртерской терапии H Elicobacter P ylori ( H. pylori ) , предназначенная в течение 7 дней лечения .

Фармакодинамика.

Омпразол - ингибитор протонного насоса. Омпразол снижает секрецию соляной кислоты в желудке, подавляя активность H ⁺ -AP ⁺ -ATF-AZI, которая вызывает блокировку конечной стадии секреции соляной кислоты. Это приводит к снижению уровня базальной и стимулированной секреции, независимо от характера стимула. Продолжительность подавления секреции соляной кислоты в желудке составляет более 24 часов. Омпразол увеличивает уровень рН в желудке, тем самым обеспечивает оптимальную среду для антимикробной активности. Омпразол значительно снижает объем желудочного сока и, таким образом, увеличивает концентрацию кларитромицина и амоксициллина в слизистой оболочке желудка.

Кларитромицин представляет собой макролидный антибиотик, который проявляет антибактериальную активность в отношении многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая ч . Пилори . Кларитромицин обладает антибактериальным действием путем подавления синтеза белка, связывающееся с субъединицей 50-х годов бейзончувствительных бактерий. Минимальная ингибирующая концентрация (Mike ₉₀ ) кларитромицина и его активным метаболитом 14-гидроксиклоклоцина относительно H. Пилори составляет 0,03 мкг / мл и 0,06 мкг / мл соответственно. Кларитромицин устойчив к кислой среде желудка. Амоксициллин представляет собой антибиотик из полусинтетической группы пенициллина с широким спектром бактерицидного действия, связанного со способностью ингибировать синтез клеточной стенки бактерий. Активно по отношению к N. Pylori амоксициллиновые штаммы N. pylori все еще не обнаружены.

Фармакокинетика.

Все три препарата, включенные в комплект, хорошо впитываются после устного приема. Омпразол быстро поглощается, имея абсолютную биодоступность примерно на 40%. Срок полува жизни приготовления плазмы крови составляет 0,5-1 час. 90-95% омепразола связывается с белками плазмы крови. Омпразол подвергается обширному метаболизму в печени. Почти 80% омепразола получены почками в виде метаболитов.

Кларитромицин широко распространен в тканях тела, включая слизистые оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки. Концентрации кларитромицина в тканях и жидкостях тела в 10 раз превышают концентрации в сыворотке крови. Еда не влияет на биодоступность препарата. Приблизительно 20% кларитромицина метаболизируется с образованием основного метаболита - 14-гидроксиллитрицина. Срок годности кларитромицина составляет 5-7 часов. Приблизительно 20% кларитромицина устранены почками в неизменной форме, а 15% - в виде 14-гидроксилитромицина. Доказано, что одновременный прием омепразола и кларитромицина благоприятно влияет на фармакокинетические свойства кларитромицина.

Амоксициллин после получения внутренне и почти полностью поглощается в желудочно-кишечном тракте; Это не разрушается в кислой среде желудка. Еда не влияет на адсорбцию амоксициллина. Максимальная концентрация амоксициллина в плазме крови достигается за 1-2 часа. Привязка к плазменным белкам составляет 20%. Амоксициллин широко распространен по тканям, слизистым оболочкам и жидкостям организма. Период полураспада амоксициллина составляет 1-1,5 часа. 60% приемной дозы выводится в неизменной форме с мочой через трубчатую секрецию и гломерелярную фильтрацию.

Клинические характеристики.

Индикация.

Эрадокация H Elicobacter P YLORI у пациентов с язвой желудка и двенадцатиперстной кишкой.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к омепразолу, кларитромицину, другие макролиды, амоксициллин, другие бета-лактамные антибиотики и замещенные бензимидазолы или другие составляющие препарата.

Омпразол, а также другие ингибиторы протонного насоса не следует принимать с атазанавиром и нельфинавиром.

Противопоказанное одновременное приема кларитромицина с одним из препаратов: CISPIDE, астемизол, эрготамин или дигидроэрготамина, пимозид, терфенадин.

Противопоказанное одновременное приема кларитромицина с одним из препаратов: ингибиторы GMG-Coa-Reductase (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (LOVASTATATIN или SIMVASTATATIN), из-за повышенного риска миопатии, включая рабдомиолизу. Одновременное использование кларитромицина и орального майдазолама (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Противопоказан к пациентам, у которых есть история интервала QT или аритмии сердца желудочков, включая пирутическую желудочковую тахикардию (см. «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Гипокалиемия (расширение риска интервала QT).

Сильная печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность.

Одновременное использование кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с больными колхицином с почечной или печеночной недостаточностью (см. «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Одновременное использование кларитромицина и любого из следующих препаратов: астемизол, цисаприд, пимозид, терфенадина (поскольку оно может привести к расширению интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочковой и пирутичной желудочковой тахикардии (Torsades de Points ). Алкалоиды рогов, например, эрготамин, дигидроэрготамин (поскольку это может привести к эрготоксичности).

Одновременное использование кларитромицина с Stikulor или Ranolazine.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Амоксициллин.

Пробенецид, фенилбутазон, оксипенбутазон, к меньшей степени - ацетилсалициловой кислоте и сульфинпиразону подавляют трубчатую секрецию препаратов серии пенициллинов, что приводит к увеличению концентрации полураспада и амоксициллина в плазме крови.

Препараты, которые имеют бактериостатические действия (антибиотики серии TetracyCline, макролидов, хлорамфеникола) могут нейтрализовать бактерицидный эффект амоксициллина. Параллельное применение аминогликозидов является опция (синергетический эффект).

Неменные комбинации

Алопуринол. Одновременное использование с амоксициллином способствует возникновению аллергических кожных реакций.

Дигоксин. Поглощение дигоксина увеличивается, поэтому требуется коррекция его дозы.

Дисульфирамс. Одновременное использование с амоксициллином противопоказано.

Антикоагулянты. Одновременное использование амоксициллина и антикоагулянтов класса кумаринов может продлить время кровотечения. Требуемая регулировка дозы антикоагулянтов. Были сообщения о повышении активности устных антикоагулянтов у пациентов, получающих амоксициллин.

MetoTrexate. Использование амоксициллина с метотрексатом приводит к увеличению токсического действия последнего. Амоксициллин уменьшает почечный клиренс метотрексата, поэтому необходимо проверить его концентрацию в сыворотке.

Амоксициллин следует использовать с осторожностью с устными гормональными контрацептивами , поскольку уровни плазмы эстрогенов и прогестерона могут временно уменьшаться, что может снизить эффективность гормональных контрацептивов. Следовательно, рекомендуется использовать дополнительные не гормональные контрацептивы.

Другие виды взаимодействия .

Принудительный диурез приводит к снижению концентрации амоксициллина в плазме крови путем увеличения его устранения.

Появление диареи может привести к снижению поглощения других препаратов и неблагоприятно влияет на их эффективность.

Влияние на результаты диагностических лабораторных исследований: при определении наличия глюкозы в моче рекомендуется использовать ферментативную метод оксидазы глюкозы. При использовании химических методов обычно наблюдается ложные позитивы.

Амоксициллин может уменьшить количество эстиола в моче у беременных женщин.

При высоких концентрациях амоксициллин может уменьшить уровень гликемии в сыворотке. Амоксициллин может повлиять на определение белка с помощью колориметрического метода.

Кларитромицин.

Кларитромицин не взаимодействует с оральными контрацептами.

Применение следующих лекарств строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.

Цизапид, пимозид, астемизол, терфенадин. Увеличение уровней цисаприида, пимозида и терфенадина в сыворотке наблюдалось с их сопутствующим использованием с кларитромицином, что может вызвать расширение интервала QT и появления аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочкового и пирунца. Аналогичные эффекты также наблюдались в совместимом применении астемизола и других макролидов.

Алкалоиды рогов. Одновременное использование кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина было связано с появлением признаков острого эрготизма, характеризующегося вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему.

Влияние других лекарств на фармакокинетику кларитромицина.

Лекарства, которые являются индукторами CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты в Санкт-Иоанне), могут вызывать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субарапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, может потребоваться мониторинг уровней плазмы CYP3A, которые могут быть повышены из-за ингибирования Cyp3a ClariThrOmycin. Одновременное использование рифабутина и кларитромицина привело к увеличению уровней рифабутина и уменьшает уровень кларитромицина в сыворотке с одновременным увеличением риска уверений.

Влияние следующих лекарственных средств на концентрацию кларитромицина в крови известно или предполагается, поэтому может потребоваться изменение дозы или использования альтернативной терапии.

Эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапин. Мощные индукторы ферментов цитохрома P450, такие как эфавиренц, неверапин, рифампицин, рифабутин и рифапинин, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая его концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-на кларитромицина - микробиологически активного метаболита. Поскольку микробиологическая активность кларитомицина и 14-кларитромицина отличается по отношению к различным бактериям, ожидаемый терапевтический эффект не может быть достигнут из-за совместимого использования кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома P450.

Etravirin. Однако влияние кларитромицина, ослабленного эфиром, однако, концентрация активного метаболита 14-на-кларитромицина была поднята. Поскольку 14-на-кларитромицин обладает сниженной активностью против мА С , общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения MA C необходимо учитывать использование альтернативного кларитромицина лекарственных средств.

Флуконазол. Концентрации равновесия активного метаболита 14-на-кларитромицина значительно не изменились при совместимом приложении с флуконазолом. Изменение дозы кларитромицина не требуется.

Ритонавир. Использование ритонавира и кларитромицина привело к значительному подавлению метаболизма кларитромицина. C _Max _{ClariThromycin} увеличился на 31%, с мин - на 182% и AUC - на 77%. Было полное ингибирование формирования 14-на кларитромицина. Через большое терапевтическое окно доза CLALITHROMYCIN для пациентов с нормальной функцией почек не требуется. Однако для пациентов с почечной недостаточностью требуется регулировка дозы: для пациентов с CL _CR 30-60 мл / мин дозы кларитромицина следует уменьшить на 50%. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl _Cr <30 мл / мин) доза кларитромицина должна быть уменьшена на 75%. Дозы кларитромицина, превышающего 1 г / день, не должны использоваться с ритонавиром.

Те же корректировки дозы должны быть выполнены для пациентов с ухудшенным функцией почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами HIV протеазы, включая атазанавир и саквинавир.

Влияние кларитромицина на фармакокинетику других лекарств.

Антиаритмические средства. Есть постмаркетинговые сообщения о развитии пирунской желудочковой тахикардии, что возникло при использовании кларитромицина с хинидин или дисопирамидом. Рекомендуется провести мониторинг ЭКГ для своевременного обнаружения пролонгации интервала QT. Во время терапии кларитромицин следует следить за концентрациями этих препаратов в сыворотке.

Syr3a. Совместимое использование кларитромицина, известного ингибитора фермента Syr3a и препарата, который в основном метаболизируется Syr3a, может увеличить концентрацию последних в плазме крови, которая, в свою очередь, может укрепить или расширить свой терапевтический эффект и риск побочных реакций.

Следует быть осторожным при нанесении кларитромицина пациентам, получавшей терапию препаратами - Syr3a субстраты, особенно если Syr3A-субстрат имеет узкий терапевтический диапазон (например, карбазепин) и / или широко метаболизируется этим ферментом.

Может потребоваться изменить дозу, и, если это возможно, тщательный мониторинг ввоза в сыворотке концентрации метаболизированного препарата Syr3a, для пациентов, которые одновременно используют кларитромицин.

Известно (или предполагается), что такие препараты или группы препаратов метаболизируются одним и теми же сам3а-изоэнцимами: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цисаприд, циклоспорин, дисопирамид, алкалоиды рогов, левастатин, метилпреденезолон, майдазолам, омепразол, Оральные антикоагулянты (например, варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролим, термонадин, триазолам и винбластин, но этот список не завершен. Аналогичный механизм взаимодействия отмечается при использовании фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизированного другим изонзимом системы цитохрома P450.

Омпразол. Использование кларитромицина в сочетании с омепразолом привело к увеличению равновесных концентраций омепразола. При применении только омепразола средний рН желудочного сока в измерении в течение 24 часов составлял 5,2, с совместимым использованием омепразола с кларитромицином - 5,7.

Силденафил, Тадалафил и Варденафил. Существует вероятность увеличения концентрации плазмы ингибиторов фосфодиэстеразы (Sildenafil, Tadalafil и варденафил) со своим совместимым использованием с кларитромицином, что может потребовать снижения дозы ингибиторов фосфодиэстеразы.

Теофиллин, карбамазепин. Существует незначительное, но статистически значимое увеличение концентрации теофиллина или карбамазепина в плазме крови, когда они одновременно используются с кларитромицином.

Толтеродин. Толтеродин в основном метаболизируется CYP2D6. Однако у пациентов населения без CYP2D6 метаболизм возникает через CYP3A4. В этой популяции ингибирование CYP3A4 приводит к значительному увеличению концентрации плазмы Толподина. У таких пацієнтів зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Триазолбензодіазепіни (наприклад алпразолам, мідазолам, триазолам). Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються СYР3А, включаючи триазолам і алпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від СYРЗА (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є дані про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку ЦНС (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій.

Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A і Р-глікопротеїну (P-gp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення P-gp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів з нормальною нирковою і печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостаністю протипоказане.

Дигоксин. Дигоксин вважається субстратом Р-gp. Відомо, що кларитроміцин здатен пригнічувати P-gp. При одночасному застосуванні пригнічення P-gp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвивалися ознаки дигіталісної токсичності, у т. ч. потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин. Одночасне застосування кларитроміцину і зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину у сироватці крові. Оскільки кларитроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину і зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Фенітоїн і вальпроат. Були повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн і вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії.

Атазанавір. Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг 1 раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази і зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з CL _CR 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з CL _CR <30 мл/хв. Дози кларитроміцину понад 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів. Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. Спостерігались артеріальна гіпотензія, брадиаритмія і лактоацидоз при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін. Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід і розіглітазон кларитроміцин, може інгібувати ензим CYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Ітраконазол. Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу і навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти мають перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів або симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір . Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) із саквінавіром (м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення AUC рівноважного стану на 177 % і C _max на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC і C _max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності у коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах і лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром і ритонавіром. Коли саквінавір застосовувати разом з ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Пероральні антикоагулянти. При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) і протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин і пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

І нгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане. Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Потрібний нагляд за пацієнтами щодо ознак і симптомів міопатії.

Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином. У випадку одночасного застосування дозу аторвастатину необхідно максимально зменшити. Слід прийняти відповідне рішення щодо корегування дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3А (наприклад флувастатин або правастатин).

Омепразол.

Вплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Всмоктування. Знижена кислотність шлунка у період лікування омепразолом може збільшувати чи зменшувати всмоктування препаратів, абсорбція яких залежить від рН шлункового соку.

Кетоконазол, ітраконазол, посаконазол, ерлотиніб

Як і у випадку інших препаратів, що пригнічують кислотність шлунка, всмоктування, а отже, і клінічна ефективність таких лікарських засобів як посаконазол, ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол у період застосування омепразолу може знижуватись. Слід уникати одночасного застосування омепразолу з посаконазолом і ерлотинібом.

Дигоксин

Одночасне лікування омепразолом (20 мг на добу) та дигоксином збільшує біодоступність дигоксину на 10 %. Рідко реєструвалися випадки токсичності, спричиненої застосуванням дигоксину. Проте слід дотримуватися обережності при призначенні високих доз омепразолу пацієнтам літнього віку. Необхідно посилити терапевтичний лікарський моніторинг дигоксину.

Клопідогрель

Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу та клопідогрелю. При одночасному застосуванні середня агрегація тромбоцитів знижується на 47 % (через 24 години) і на 30 % (на 5-й день).

Метаболізм.

Омепразол пригнічує CYP2CI9 – основний омепразол-метаболізуючий фермент.

Таким чином, метаболізм супутніх препаратів, що також метаболізуються CYP2C19, таких як діазепам, фенітоїн, варфарин (R-варфарин) чи інші антагоністи вітаміну К та цилостазол , може уповільнюватися.

Моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові рекомендується проводити протягом перших двох тижнів після початку лікування омепразолом; і у випадку, якщо була корекція дози фенітоїну , моніторинг та подальшу корекцію дози препарату необхідно проводити після закінчення лікування омепразолом.

Рекомендовано моніторинг МНС у пацієнтів, які застосовують варфарин чи інші антагоністи вітаміну К ; може знадобитися зменшення дози варфарину (чи іншого антагоніста вітаміну К ).

Одночасне застосування 20 мг омепразолу на добу, тим не менше, не змінює час коагуляції у пацієнтів, які тривалий час застосовували варфарин .

Є дані, що застосування 40 мг омепразолу підвищує С _max та AUC цилостазолу на 18 % та 26 % відповідно, а одного з його активних метаболітів – на 29 % та 69 % відповідно.

Омепразол частково метаболізується також CYP3А4, але не пригнічує цей фермент.

Таким чином, омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, ерітроміцин та будесонід.

Омепразол у дозі 20-40 мг на добу не впливає значним чином на будь-які інші ферменти CYP.

Невідомий механізм.

Такролімус

Є дані, що одночасне застосування омепразолу підвищує рівень такролімусу у сироватці крові. Потрібно проводити посилений моніторинг такролімусу , а також функції нирок (кліренс креатиніну), і при необхідності – відкоригувати дозування такролімусу .

Метотрексат

Є дані про підвищення рівня метотрексату у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з інгібіторами протонної помпи. У разі необхідності застосування метотрексату у високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну омепразолу.

Атазанавір та нелфінавір

Відзначалося, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними засобами. Клінічна значущість та механізм такої взаємодії не завжди відомі. Підвищення рН шлункового соку протягом застосування омепразолу може змінювати всмоктування антиретровірусних препаратів. Інший механізм взаємодії можливий через CYP 2C19. У випадку застосування деяких антиретровірусних засобів, таких як атазанавір та нелфінавір , відзначаються знижені рівні останніх у сироватці крові при одночасному застосуванні з омепразолом. Тому паралельне застосування омепразолу і таких препаратів як атазанавір та нелфінавір протипоказане.

Саквінавір

Є дані про підвищення рівнів у сироватці крові інших антиретровірусних засобів, таких як саквінавір. Існують також інші антиретровірусні препарати, рівні яких у сироватці крові лишаються незмінними при одночасному застосуванні з омепразолом.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику омепразолу

Інгібітори CYP2C19 та CYP3A4

Метаболізм. Оскільки омепразол метаболізується CYP2C19 та CYP3A4, препарати, що пригнічують CYP2C19, CYP3A4 або обидва ферменти (такі як кларитроміцин та вориконазол ), можуть призводити до зростання рівнів омепразолу у сироватці крові шляхом уповільнення його метаболізму. Одночасне застосування вориконазолу може призводити до більш ніж двократного зростання експозицій омепразолу. Оскільки великі дози омепразолу переносяться добре, корекція його дози не потрібна протягом тимчасового одночасного застосування. Однак слід розглянути питання про корекцію дози для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та у випадку, якщо показано тривале лікування.

Індуктори CYP2C19, CYP3A4

Препарати, що індукують CYP2C19, CYP3A4 або обидва ферменти (такі як рифампіцин, звіробій ), можуть призводити до зниження рівнів омепразолу у сироватці крові шляхом прискорення його метаболізму.

Особливості застосування.

Амоксицилін.

Перед початком терапії амоксициліном необхідно зробити попередній тест на можливість виникнення реакції гіперчутливості на пеніциліни і цефалоспорини.

Може існувати перехресна гіперчутливість та перехресна резистентність (10-15 %) між пеніцилінами та цефалоспоринами.

Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) спостерігалися у хворих, які перебували на пеніциліновій терапії. Такі реакції виникають частіше у пацієнтів із відомими тяжкими алергічними реакціями в анамнезі. Лікування препаратом необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням. Може бути необхідним лікування симптомів анафілактичної реакції, наприклад негайне введення адреналіну, стероїдів (внутрішньовенно) та невідкладна терапія дихальної недостатності.

Пацієнтам з тяжкими розладами шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються діареєю і блюванням, не слід застосовувати препарат через ризик зниження всмоктування.

У пацієнтів з порушеннями функцій нирок виділення амоксициліну уповільнюється, тому залежно від ступеня порушення слід або припинити лікування амоксициліном, або зменшити загальну добову дозу препарату.

Тривале застосування препарату може призводити до розвитку колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за такими пацієнтами.

При застосуванні великих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, що може бути спричинена амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду препарату в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні інтервали часу.

При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile ), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказано.

Амоксицилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих із вірусними інфекціями, гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі.

У осіб з інфекційним мононуклеозом може з'явитися кореподібне висипання неалергічного походження. Тому не слід призначати амоксицилін для лікування ангіни, клінічно подібної до стрептококової, якщо це не підтверджено бактеріологічними дослідженнями.

Під час терапії високими дозами слід регулярно контролювати показники крові.

Терапія високими дозами амоксициліну пацієнтів із нирковою недостатністю або хворих з епілепсією і менінгітом в анамнезі може у поодиноких випадках призвести до судом. Виникнення генералізованої еритеми з гарячкою і пустулами на початку лікування може свідчити про розвиток гострого генералізованого екзематозного пустульозу, що потребує відміни терапії амоксициліном.

Кларитроміцин.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок. З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня і є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами і/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів і симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, спричиненого Clostridium difficile , повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у т. ч. кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої C . difficile , у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої C . difficile , повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. Повідомлялося про посилення симптомів miastenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у т. ч. з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо пацієнтам літнього віку, у т. ч. на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним, потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити для всіх пацієнтів, які отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане.

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин і триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, внутрішньовенний мідазолам.

Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (<50 уд/хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT. Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з вродженим або наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі.

Пневмонія. Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри і м ' яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості. Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes , які можуть бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад алергія), у якості препаратів першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри і м'яких тканин (наприклад інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, медикаментозне висипання, що супроводжується еозинофілією і виникненням системних симптомів (DRESS), хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту CYP3A4.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, у т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції Н. pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів Н. pylori до кларитроміцину.

Омепразол.

При наявності будь-якого тривожного симптому (наприклад, явне зменшення маси тіла, періодично повторюваного блювання, дисфагії, кривавого блювання або мелени) та при підозрі або при наявності виразки шлунка необхідно виключити злоякісні процеси, оскільки лікування може зменшити вираженість симптомів і затримати постановку діагнозу.

Одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонної помпи не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібіторами протонної помпи уникнути неможливо, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусне навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазавіру до 400 мг з 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.

Омепразол, як і всі лікарські засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити всмоктування вітаміну В ₁₂ (ціанкобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В ₁₂ при тривалій терапії.

Омепразол є інгібітором CYP2C19. На початку або при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що метаболізуються з участю CYP2С19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелем і омепразолом. Взаємодія спостерігається між клопідогрелем і омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії не визначена. Як запобіжний захід необхідно уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.

Лікування інгібіторами протонної помпи може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку шлунково-кишкових інфекцій, спричинене Salmonella і Campylobacter .

Як і при будь-якому тривалому лікуванні, особливо якщо термін перевищує 1 рік, необхідно контролювати стан хворого.

Існують суперечливі дані щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між прийомом ІПП та збільшенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Тому пацієнтам з прогресуючим остеопорозом і ризиком остеопоротичного перелому повинно бути рекомендовано відповідний клінічний нагляд відповідно до діючих клінічних рекомендацій для цього стану.

Препарат містить сахарозу (у складі цукрових сфер) як допоміжну речовину, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, порушенням всмоктування глюкози/галактози або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не слід застосовувати препарат.

Препарат містить лактозу як допоміжну речовину, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози/галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Пілобакт Нео протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Спосіб застосування та дози.

Пілобакт Нео є комбінованим набором, який містить омепразол, кларитроміцин і амоксицилін. Пілобакт Нео – потрійна схема першої лінії ерадикаційної терапії H . pylori , розрахована на 7 днів лікування.

1 блістер, що містить 2 капсули омепразолу, 2 таблетки кларитроміцину та 2 таблетки амоксициліну, розрахований на 1-й день лікування дорослих. Вранці приймати 1 капсулу омепразолу та по 1 таблетці кларитроміцину та амоксіциліну, ввечері повторити прийом вказаних препаратів.

Загальна тривалість терапії становить 7 днів.

Діти.

Протипоказано дітям віком до 16 років.

Передозування.

Омепразол.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, абдомінальний біль, діарея, головний біль. Крім того, в окремих випадках можуть виникати апатія, депресія та сплутаність свідомості. Усі симптоми, пов'язані з передозуванням омепразолу, мають оборотний характер.

Лікування: специфічний антидот невідомий. Симптоматична та підтримуюча терапія.

Амоксицилін.

Симптоми: нудота, блювання, діарея; наслідком блювання та діареї може бути порушення водно-електролітного балансу. У поодиноких випадках – кристалурія.

Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводила до ниркової недостатності.

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний послаблювальний засіб. Необхідно підтримувати водний та електролітний баланс.

Амоксицилін не виводиться за допомогою гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Кларитроміцин.

Симптоми: існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунка та симптоматичної терапії.

Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові

Лікування: промивання шлунка. Симптоматична терапія.

Побічні реакції.

Препарати, які входять до складу комбінованого набору, добре переносяться, а небажані реакції зазвичай легкого перебігу й оборотні.

Амоксицилін.

З боку центральної та периферичної нервової системи: рідко – гіперкінезія, запаморочення та судоми. Судоми можуть відзначатися у пацієнтів з порушеною функцією нирок або в осіб, які застосовують високі дози амоксициліну.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у шлунку, м'які випорожнення, свербіж у ділянці ануса; в окремих випадках – псевдомембранозний та геморагічний коліт, енантема (особливо на слизовій оболонці ротової порожнини), сухість у роті, порушення смаку, кандидоз кишечнику, забарвлення зубів, забарвлення язика у чорний колір (ці побічні явища в основному не тяжкі і минають або під час лікування, або одразу після завершення терапії; виникненню таких явищ можна запобігти, якщо застосовувати амоксицилін під час прийому їжі).

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця, помірне і короткочасне збільшення концентрації печінкових ферментів (ACT, АЛТ).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання, екзантема, токсичний епідермальний некроліз, бульозний або ексфоліативний дерматити та гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Алергічні реакції: шкірні реакції, головним чином у вигляді специфічного макулопапульозного висипання; дуже рідко – свербіж, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк, тяжкі алергічні реакції, включаючи анафілаксію, сироваткову хворобу, алергічний васкуліт, набряк гортані. Раптове виникнення кропив'янки вказує на алергічну реакцію на амоксицилін і потребує негайного припинення терапії.

З боку сечовидільної системи: рідко – розвиток інтерстиціального нефриту, кристалурія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, тяжка нейтропенія, панцитопенія, мієлосупресія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, а також подовження кровотечі та протромбінового часу.

Тривале або повторне застосування препарату може призвести до розвитку суперінфекцій і колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів, що спричиняють оральний або вагінальний кандидоз, гарячка.

Кларитроміцин.

З боку центральної нервової системи: головний біль, зміна смаку, судоми, запаморочення, агевзія, аносмія, паросмія, тривожність, безсоння, сплутаність свідомості, галюцинації, вертиго, тривожність, безсоння, погані сновидіння, дзвін у вухах, дезорієнтація, галюцинації, психоз та деперсоналізація, втрата слуху, який зазвичай відновлювався після відміни терапії; нервозність, скрикування; манія, втрата свідомості, дискінезія, сонливість, тремор; парестезія, погіршення слуху

З боку травної системи: діарея, нудота, біль у животі, диспепсія, блювання, анорексія, зниження апетиту, гастроентерит, гострий панкреатит, глосит, стоматит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів (зміну кольору зубів, як правило, усувають шляхом професійної стоматологічної чистки), кандидоз ротової порожнини, порушення нюху, зазвичай у поєднанні зі змінами смакових відчуттів, псевдомембранозний коліт, кандидоз ротової порожнини, гастроезофагеальне рефлюксне захворювання, гастрит, прокталгія, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, езофагіт.

З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, гепатит, холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця, порушення функції печінки, холестаз.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, незначні висипи на шкірі, бульозний дерматит, свербіж, макуло-папульозне висипання; медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха, бешихове запалення, еритразма.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, скелетно-м'язова ригідність, міалгія; рабдоміоліз (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються із рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол)), міопатія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, зміна кольору сечі.

З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія; агранулоцитоз, підвищення сечовини крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівня лужної фосфатази в крові.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції (ангіоневротичний набряк до анафілаксії), гіперчутливість.

Порушення метаболізму: гіпоглікемія, гіпергідроз.

Порушення психіки: психози, галюцинації, дезорієнтація, депресія, тривожність, безсоння, кошмарні сновидіння.

З боку органів слуху і лабіринту: втрата слуху (зазвичай відновлювався після відміни терапії), запаморочення, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: піруетна шлуночкова тахікардія ( torsade de pointes ), подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, зупинка серця, фібриляція передсердь, екстасистоли, відчуття серцебиття; вазодилатація; крововилив.

З боку органів дихання: астма, носова кровотеча, емболія судин легенів, біль у грудях.

Лабораторні дослідження: підвищення активності печінкових ферментів, підвищення креатиніну крові, підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

Інші: целюліт, інфекція, вагінальна інфекція, нездужання, лихоманка, астенія, озноб, підвищена втомлюваність.

Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт, переважним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість реакцій були оборотними.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та ACT. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2-3 % пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та ACT і значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Омепразол.

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль; запаморочення, парестезії, сонливість, безсоння, вертиго, втомлюваність, слабкість, порушення сну; у поодиноких випадках – оборотна сплутаність свідомості, ажитація, депресія або галюцинації, незначна дезорієнтація, агресія, збудження, порушення зору головним чином у тяжкохворих пацієнтів. Судоми можуть відзначатися у пацієнтів з порушеною нирковою функцією.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, запор, абдомінальний біль, метеоризм; в окремих випадках – сухість у роті, стоматит і кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення рівня ферментів печінки; в окремих випадках – енцефалопатія при тяжких захворюваннях печінки, гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтяницею, печінкова недостатність.

Ендокринні розлади: в окремих випадках – гінекомастія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз і панцитопенія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, свербіж, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, фоточутливість, дерматит, гіперемія, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: симптоми артриту та міалгії, м'язова слабкість, біль у суглобах та у м'язах, артралгія.

Інші: рідко – загальна слабкість, реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичну реакцію, уртикарні висипання, набряк Квінке, гарячка, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит, анафілактичний шок); в окремих випадках – підвищена пітливість, периферичні набряки, нечіткість зору, порушення смакових відчуттів, зниження концентрації натрію в крові, імпотенція, нездужання.

Профіль побічних явищ, що спостерігались у дітей, збігається з профілем у дорослих як при короткотривалій, так і довготривалій терапії.

Препарат містить барвник оранжево-жовтий (Е 110), який може спричинити алергічні реакції.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

1 стрип містить: 2 таблетки амоксициліну, 2 таблетки кларитроміцину і 2 капсули омепразолу;

7 стрипів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/ Sun Pharmaceutical Industries Limited.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Індастріал Ареа 3, Девас – 455001, Індія/ Industrial Area 3, Dewas, 455001, India.

АМОКСИЦИЛЛИН+КЛАРИТРОМИЦИН+ОМЕПРАЗОЛ

Искать отдельно: АМОКСИЦИЛЛИН, КЛАРИТРОМИЦИН, ОМЕПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа