Личный кабинет
ПЛАВИКС табл. п/о 300 мг блистер №10
rx
Код товара: 112806
Производитель: Sanofi Pharma Bristol-Myers Squibb (Франция)
5 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Плавичка
Плавикс
Место хранения:
Активный ингредиент: клопидогрел;
1 таблетка содержит клопидогрел гидросульфат в виде основания 300 мг;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), микрокристаллическая целлюлоза, полиэтиленгликоль, гидроксипропилцеллюлоза Низкозамещенные, рициновые гидрогенизированное масло, оболочка: 32 к14834, тип II (моногидрат лактозы, гипромелоза, диоксид титана (E 171), триацетин, оксид железа красный 172)), Карнаубский воск.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физические и химические свойства: розовые, непрерывные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой «300» на одной стороне и «1332» - с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Антитромботические агенты. Ингибиторы агрегации тромбоцитов за исключением гепарина.
ATT CODE B01A C04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Механизм действия. Клопидогрел пролекарства, один из его метаболитов является ингибитором агрегации тромбоцитов. Для формирования активного метаболита, который подавляет агрегацию тромбоцитов, клопидогрел должен быть биотрасформирован по последствиям цитохрома CYP 450 гликопротеина IIB / IIIA и, таким образом, подавляя агрегацию тромбоцитов. Поскольку связывание необратимы, тромбоциты, которые взаимодействуют с клопидогрелем, остаются изменены на протяжении всего периода их жизни (что составляет 7-10 дней), а восстановление нормального функционирования тромбоцитов происходит со скоростью, которая соответствует скорости обновления тромбоцитов. Агрегация тромбоцитов, вызванная другими агонистами в дополнение к АДП, подавляется тем, что препарат блокирует активацию тромбоцитов путем выпущенного ADP.
Поскольку активный метаболит сформирован под действием ферментов CYP 450, некоторые из которых являются полиморфными или подавлены другими препаратами, не у всех пациентов, существует достаточное подавление агрегации тромбоцитов.
Фармакодинамические эффекты. С первого дня препарат в повторных ежедневных дозах 75 мг выявляет значительное замедление индуцированной ADP-индуцированной агрегации тромбоцитов. Это действие постепенно увеличивается и стабилизирует от 3 до 7 дней применения. С устойчивым состоянием средний уровень подавления агрегации под действием суточной дозы 75 мг составляет от 40 до 60%. Агрегация тромбоцитов и продолжительность кровотечения возвращаются на начальный уровень в среднем через 5 дней после прекращения лечения.
Клиническая эффективность и безопасность. Безопасность и эффективность клопидогрела были оценены в течение 5 двойных слеповых исследований, в которых приняли участие более 88 000 пациентов: CAPRIE CURIDE - сравнение клопидогрела с ацетилсалициловой кислотой (спрашиваю) и вылечению, четкости, фиксации и активный осмотр. Клопидогрель и плацебо, как в сочетании с заданием и другой стандартной терапией.
Инфаркт миокарда (NAM), инсульт, который произошел недавно или установленное заболевание периферических артерий. В исследовании CAPRIE 19185 пациентов с атеротребозом, проявление которого стало недавним инфарктом миокарда (<35 дней назад), недавним ишемическим инсультом (от 7 дней до 6 месяцев назад) или установленное заболевание периферических артерий (ZPA). Пациенты были рандомизированы, чтобы получить клопидогрель на 75 мг / день или просить 325 мг / день, после чего они находились под наблюдением от 1 до 3 лет. В подгруппе инфаркта миокарда большинство пациентов получали в первые несколько дней после его развития.
Клопидогрел по сравнению с неоднозначным снижением частоты развития новых ишемических событий (комбинированная конечная точка, состоящая из инфаркта миокарда, ишемического инсульта и сосудистой смерти). При проведении анализа в соответствии с исследованием в начале исследования было наблюдалось 939 событий в группе клопидогрела и 1020 мероприятий - в группе ASC (относительное снижение риска (УЗР) - 8,7%, [95% ди: 0,2 - 16,4]; p = 0,045). То есть для каждого 1000 пациентов получали 2 года, в дополнение к 10 [ди: 0 - 20] пациенты избегали развитию нового ишемического события. Анализ общей смертности как вторичная конечная точка не показала значительных различий между терапией с помощью клопидогрела (5,8%) и ASC (6%).
Анализ подгрупп в соответствии с соответствующими заболеваниями (инфаркт миокарда, ишемический инсульт и ZPA) показал, что наибольший эффект (который достиг статистической надежности при p = 0,003) наблюдался у пациентов с ZPA (особенно те, кто пострадал на инфаркт миокарда) (VZR = 23,7 %; Di: 8,9 - 36,2), меньший эффект (который значительно отличался от эффекта спрашивания), был у пациентов с инсультом (УЗР = 7,3%; ди: -5,7 - 18,7 [p = 0,258]). У пациентов, включенных в исследование, входящие в исследование, недавно переведенные инфаркт миокарда, влияние клопидогрела в соответствии с численными показателями было меньше, но в то же время он был статистически значительно отличаться от влияния спрашиваний (HDP = -4%; Di: -22, 5 -11,7 [р = 0,639]). Кроме того, анализ подгрупп пациентов всех возрастов показывает, что благоприятный эффект клопидогрела у пациентов в течение 75 лет был ниже, чем у пациентов в возрасте до 75 лет.
Поскольку пропускная способность капризы недостаточна для оценки эффективности для отдельных подгрупп, остается неясными, есть ли различия в относительном снижении риска для пациентов с различными заболеваниями, или разница была случайной.
Острый коронарный синдром. Исследование вылечения включало 12 562 пациентов с острым коронарным синдромом, не поднимая сегмент ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без зубов), в котором за последние 24 часа появилась атака в боли в груди или симптомах ишемии. Пациенты меняли ЭКГ, указывающие на новую ишемию или увеличение активности сердечных ферментов или тропонина I или T, по крайней мере, в два раза по сравнению с более высоким пределом нормальной. Пациенты были рандомизированы для получения клопидогрела (погрузочная доза 300 мг, а затем ежедневная доза 75 мг, N = 6259) или плацебо (N = 6303), как в сочетании с Ass (75-325 мг один раз в день) и Другая стандартная терапия., Продолжительность лечения составляла до одного года. Во время исследования Cure 823 (6,6%) пациенты также получили сопутствующую терапию антагониста рецептора гликопротеина GPIB / III. Более 90% пациентов получали гепарины. Такая сопутающая терапия статистически значительно повлияла на относительную заболеваемость кровотечением при лечении клопидогрела и плацебо.
Количество пациентов, достигших первичной конечной точки [сердечно-сосудистой смерти (SSS), N или инсульта], составляло 582 (9,3%) в группе клопидогрела и 719 (11,4%) в группе плацебо. Относительное снижение риска составляло 20% (95% ди 10% -28%; P = 0,00009) для группы клопидогрела (17% - в консервативном лечении, 29% - при проведении чрескожной переносной коронарной ангиопластики или без установки стента и 10% - при проведении аортокоронарного шунтирования). Профилактика развития новых сердечно-сосудистых событий (первичная конечная точка) произошла с относительным снижением риска, которое составляло 22% (ди: 8,6-33,4), 32% (ди: 12,8-46,4), 4% (ди: -26,9-26,7), 6% (ди: -33,5-34,3) и 14% (ди: -31,6-44,2) в периоды 0-1, 1-3, 3-6, 6-9 и 9-12 месяцев исследования соответственно. То есть, в течение более чем 3 месяца лечения благотворное влияние, наблюдаемое в группе клопидогрела +, спросить больше не растет, а риск кровотечения остался (см. Раздел «Особенности применения»).
Использование клопидогрела во время исследования лечения уменьшило потребность в тромболитической терапии (VZR = 43,3%; ди: 24,3% - 57,5%) и в ингибиторах рецепторов гликопротеина GPIIB / IIIA (УЗР = 18,2%; ди: 6, 5 % - 28,3%).
Число пациентов, достигающих комбинированной первичной конечной точки (SSS, инсульта или огнеупорной ишемии), составляло 1035 (16,5%) в группе клопидогрела и 1187 (18,8%) в группе плацебо. Относительное снижение риска составило 14% (95% ди 6% -21%, р = 0,0005) в группе клопидогрела. Такой эффект во многом был из-за статистически значимого снижения частоты возникновения их [287 (4,6%) в группе клопидогрела и 363 (5,8%) в группе плацебо]. Изменения в частоте повторной госпитализации на нестабильной стенокардии не наблюдались.
Результаты, полученные в группах пациентов с различными характеристиками (такие как нестабильная стенокардия или IM без зубов, риск от низкого до высокого, диабета, нуждается в реваскуляризации, возраста, пола и т. Д.), совпало с результатами первичного анализа. В частности, дополнительный анализ 2172 пациентов (17% от всей группы пациентов), который был установлен стен (стент-лечение), показал, что при лечении клопидогрела по сравнению с плацебом находится надежный HP ( 26,2%) Указывает на благо клопидогрела в предотвращении развития первичной конечной точки (SSS, IM, инсульты), а также надежного HP (23,9%) для второй комбинированной первичной конечной точки (SSS, инсульта или огнеупорной ишемии). Кроме того, профиль безопасности клопидогрела в этой подгруппе пациентов не вызывает никаких особых комментариев. Таким образом, результаты дополнительного анализа группы пациентов совпадают с результатами всего исследования.
Полезное влияние клопидогрела было продемонстрировано независимо от получения неотложной и долгосрочной обработки других сердечно-сосудистых средств (таких как гепарин / низкомолекулярный гепарин, гликопротеин GPIIB / IIIA рецепторы, липидные препараты, бета-блокаторы и ангиотензин. фермент (туз). Эффективность клопидогрела не зависела от дозы ожидания (75-325 мг один раз в день).
У пациентов с острым развивающимся сегментом, безопасность и эффективность клопидогрела в двух рандомизированных, плацебо-контролируемых, двойных слепых изурожденных исследований и коммит.
Исследование ясности было включено в 3491 пациента, в которых за последние 12 часов они произошли, повышая сегмент ST, и который планировал тромболитическую терапию. Пациенты получали клопидогрель (300 мг нагрузочной дозы, затем - 75 мг / день, n = 1752) или плацебо (n = 1739), как в сочетании с ass (погрузка дозы - 150-325 мг с последующим использованием 75-162 мг. / день), фибринолитическая подготовка и при необходимости - гепарин. Дальнейшее наблюдение пациентов длилось 30 дней. Первичная конечная точка была окклюзией инфардутной активной артерии, обнаруженной на ангиограмме до выделения от клиники, смерти или рецидивами их до коронарной ангиографии. Для пациентов, которые не были ангиографией, первичная конечная точка была смертью или рецидивом инфаркта миокарда до 8 дней или до тех пор, пока клиническое заявление. Среди пациентов, которые участвовали в этом исследовании, составили 19,7% женщин и 29,2% пациентов в возрасте 65 лет и старше. В целом, 99,7% пациентов получали фибринолитические препараты (фибриноспоснение - 68,7%, фибринонтоспечно - 31,1%), 89,5% гепарина, 78,7% - бета-блокаторы, 54,7% - ингибиторы ACE и 63% - это статины.
Основная конечная точка достигла 15% пациентов из группы, получающей клопидогрел и 21,7% группы, получающего плацебо. Таким образом, его абсолютное снижение составило 6,7% с превосходством на 36% в пользу клопидогрела (95% ди: 24 - 47%; р <0,001), главным образом из-за уменьшения случаев развития окклюзии, связанного с инфарктом артерии. Такое преимущество наблюдалось во всех предопределенных подгруппах пациентов, распределенных по возрасту, статье, локализации инфаркта и типа фибринолитики или гепаринами.
Двухэффективное проектирование исследований Commt включало 45 852 пациентов, в которых возникновение симптомов, которые дают возможность подозревать их, что подтверждается отклонениями от нормы показателей ЭКГ (например, подъема или депрессия сегмента ST или Блокада левой ноги ГИС-балки). Пациенты получали клопидогрель (75 мг / день, n = 22 961) или плацебо (n = 22 891) в сочетании с ass (162 мг / день) в течение 28 дней или для выделения из больницы. Объединенные первичные конечные точки были летальными по любой причине и первого рецидива инфаркта миокарда, инсульта. В группе пациентов было 27,8% женщин, 58,4% пациентов ≥ 60 лет (26% ≥ 70 лет) и 54,5% пациентов, получающих фибринолитические препараты.
Клопидогрел статистически значительно снизил относительный риск смерти по какой-либо причине 7% (p = 0,029) и относительный риск комбинации рецидивов сердечного приступа, инсульта или смерти на 9% (p = 0,002), с относительным и абсолютным снижением составил 0,5% и 0,9% соответственно. Такой эффект наблюдался у пациентов в разных возрастах и полам независимо от приема фибринолитики и наблюдается в течение первых 24 часов.
Бриллирование предсердий . В исследовании Active-W и Active-A, которые были отдельными исследованиями в активной программе, были включены пациенты с фибрилляцией предсердий (AF), которые имели по меньшей мере один фактор риска в возникновении сосудистых событий. Исходя из критериев для включения в исследование, врачи привлекли пациентов к изучению Active-W, если бы они были кандидатами для терапии антагонистами витамина К (AVK) (например, Warfarin). В активном исследовании пациенты, которые не смогли получить терапию AVK из-за противопоказаний или нежелания для получения этой обработки.
Исследование Active-W продемонстрировало, что антикоагулянтная терапия с антагонистами витамина K была более эффективной, чем лечение с помощью клопидогрела и спросить.
Активное исследование (N == 7554) было многоцентровым, рандомизированным, двойным слепым, контролируемым плацебо-контролируемым исследованием, которое сравнило клапантегрел 75 мг в день + Ass (N = 3772) из плацебо + Спроси (N = 3782) Отказ Рекомендуемая доза ASC составила от 75 до 100 мг в день. Пациенты получают лечение на период до 5 лет.
Пациенты, рандомизированные в активной программе, задокументировали FP, то есть постоянной формы AF или, по меньшей мере, 2 эпизодах пароксизмал в течение последних 6 месяцев и, по меньшей мере, один из следующих факторов риска: возраст более 75 лет или возраста от От 55 до 74 лет и / или сахарный сахарный диабет, требующий медицинской обработки или документируемых ими или документированных ишемических сердечных заболеваний; лечение на системной артериальной гипертонии; ранее передаваемый инсульт, переходная ишемическая атака (TIA) или системная эмболия, не побеждая структуры центральной нервной системы; Дисфункция левого желудочка с индикатором левой желудочковой эмиссии <45% или документированная периферическая сосудистая болезнь. Средний балл на шкале Chads2 был 2 (в пределах 0-6).
Основные критерии исключения пациентов из исследования принадлежали документированной болезни язвы за последние 6 месяцев; Внутритерин кровотечение в анамнезе, серьезные тромбоцитопения (количество тромбоцитов <50 x 10 9 / л); Необходимость клопидогрела или устных антикоагулянтов (PAC) или непереносимость любого из этих двух веществ.
Семьдесят три процента (73%) пациентов, включенные в активное исследование, не могли бы получить AVK в связи с выводами врача из-за невозможности мониторинга международного нормализованного отношения (МНВ), тенденции к падению или травмам головы или наличие конкретного фактора риска возникновения кровотечения; У 26% пациентов решение врача было основано на нежелательном пациенте получать AVK.
Среди пациентов составляли 41,8% женщин. Средний возраст составил 71 год, 41,6% пациентов составляли более 75 лет. В целом, 23% пациентов получали антиаритмические агенты, 52,1% бета-блокаторов, 54,6% являются ангиотензинским ферментом и 25,4% - статины.
Количество пациентов, достигших первичной конечной точки (время до первого возникновения инсульта, IM, системная эмболия без ущерба структурам СНС или сосудистой смерти) составляло 832 (22,1%) в группе пациентов, получающих клопидогрел + спросить, и 924 (24 (24, 4%) в группе плацебо + ASC (снижение относительного риска на 11,1%, 95% ди 2,4% - 19,1%; p = 0,013), который предпочтительно из-за значительного снижения количества инсульта случаи. Ссылки возникли в 296 (7,8%) пациентах, получающих клопидогрел + спросить, и 408 (10,8%) пациентов, получающих плацебо + ASC (снижение относительного риска на 28,4%; 95% ди, 16,8% - 38,3%, p = 0,00001).
Дети. Во время исследования с увеличением доз, которые проводились среди 86 новорожденных или младенцев до 24 месяцев, которые имеют риск тромбоза (Picolo), клопидогрел использовался в последовательных дозах 0,01, 0,1 и 0,2 мг / кг новорожденного и младенца и в дозе 0,15 мг / кг только новорожденного. В дозе 0,2 мг / кг среднее ингибирование агрегации тромбоцитов составило 49,3% (5 мкм агрегации тромбоцитов ADP), что было сопоставимо с тем, что у взрослых, которые получали плавикс ò в дозе 75 мг / в день.
В ходе рандомизированного двойного слепого исследования в параллельных группах (кларнет) 906 детей (новорожденных и младенцев) с врожденной сердечной недостаточностью цианотического типа, которые выполняли паллиативную операцию для создания системного легочного артериального шунта, были рандомизированы Получить клопидогрел 0,2 мг / кг (n = 467) или плацебо (n = 439) с одновременным проведением сопутствующей базовой терапии до второго этапа работы. Среднее время между поведением паллиативной операции для создания шунта и первого введения исследованного препарата составляла 20 дней. Приблизительно 88% пациентов одновременно получали спрос (от 1 до 23 мг / кг / в день). Достовірних відмінностей між групами стосовно досягнення первинної комбінованої кінцевої точки, яка складалася з випадків смерті, тромбозу шунта або проведення хірургічного втручання на серці до 120 дня життя після виникнення події, спричиненої тромбозом, не спостерігалося і становило 89 [19,1 %] у групі клопідогрелю і 90 [20,5 % ] у групі плацебо (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найбільш частою побічною реакцією, як у групі клопідогрелю, так і у групі плацебо, був розвиток кровотечі, проте достовірних відмінностей між групами у частоті її виникнення виявлено не було. Під час подальшого довгострокового періоду спостереження за побічними явищами 26 пацієнтів, у яких шунт залишався на момент досягнення 1-річного віку, отримували клопідогрель до досягнення 18-місячного віку. Під час цього періоду спостереження профіль безпеки препарату не змінювався.
У ході дослідженнь CLARINET і PICOLO застосовувався відновлений розчин клопідогрелю. У ході дослідження відносної біодоступності у дорослих відновлений розчин клопідогрелю продемонстрував аналогічний ступінь і трохи вищу швидкість абсорбції основного циркулюючого (неактивного) метаболіту порівняно із зареєстрованою таблетованою формою препарату.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після перорального прийому одноразової та багаторазових доз 75 мг на добу клопідогрель швидко всмоктується. Середні пікові концентрації в плазмі незміненого клопідогрелю (близько 2,2-2,5 нг/мл після одноразової дози 75 мг перорально) досягалися приблизно через 45 хв після прийому дози. Абсорбція становить не менше 50 %, за даними екскреції метаболітів клопідогрелю із сечею.
Розподіл. Клопідогрель і основний (неактивний) метаболіт, що циркулює в крові, in vitro оборотно зв'язуються з білками плазми людини (98 % і 94 %, відповідно). Цей зв'язок залишається ненасичуваним in vitro в межах широкого діапазону концентрацій.
Метаболізм. Клопідогрель екстенсивно метаболізується в печінці. In vitro та in vivo існують два основних шляхи його метаболізму: один відбувається за участю естераз та призводить до гідролізу з утворенням неактивного похідного карбонової кислоти (яке становить 85 % усіх метаболітів, що циркулюють у плазмі), а до іншого залучені ферменти системи цитохрому P450. Спочатку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. У результаті подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолове похідне – активний метаболіт. In vitro цей метаболічний шлях опосередкований ферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний метаболіт клопідогрелю (тіолове похідне), який був виділений in vitro , швидко та необоротно зв'язується з рецепторами на тромбоцитах, тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.
Показник С max для активного метаболіту є вдвічі вищим після прийому одноразової навантажувальної дози 300 мг клопідогрелю порівняно із тим, що спостерігається після 4-денного приймання підтримувальної дози 75 мг. С max досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату.
Виведення. Через 120 годин після прийому внутрішньо міченого 14 C-клопідогрелю у людини приблизно 50 % мітки виводилося із сечею і близько 46 % − із калом. Після перорального прийому разової дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період напіввиведення основного (неактивного) метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин після одноразового і багаторазового прийому препарату.
Фармакогенетика. CYP2C19 бере участь в утворенні як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю та антитромбоцитарні ефекти, за даними вимірювання агрегації тромбоцитів ex vivo , відрізняються залежно від генотипу CYP2C19.
Алель CYP2C19*1 відповідає повністю функціонуючому метаболізму, тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідають нефункціонуючому метаболізму. Алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є відповідальними за більшість алелей, що ослаблюють функціонуючий метаболізм, у пацієнтів європеоїдної (85 %) та монголоїдної (99 %) рас зі зниженим метаболізмом. Інші алелі, асоційовані із відсутнім або ослабленим метаболізмом, зустрічаються значно рідше. До них належать CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнт зі зниженим метаболізмом має два нефункціональних алелі, як зазначено вище. Згідно із опублікованими даними генотипи CYP2C19, які відповідають зниженому метаболізму, зустрічаються у 2% пацієнтів європеоїдної раси, 4% пацієнтів негроїдної раси та 14% пацієнтів монголоїдної раси. Зараз існують тести, які дають змогу визначити генотип CYP2C19.
У ході перехресного дослідження за участю 40 здорових добровольців, по 10 у кожній з чотирьох груп, що відповідають певному типу метаболізму CYP2C19 (надшвидкий, інтенсивний, проміжний та знижений), оцінювалися фармакокінетика та антитромбоцитарні ефекти при застосуванні дози 300 мг із подальшим прийомом дози 75 мг на добу, а також дози 600 мг із подальшим прийомом дози 150 мг на добу. Кожен із цих видів лікування застосовувався в цілому впродовж 5 днів (до досягнення стабільного стану). Не було виявлено суттєвих відмінностей у показниках концентрації активного метаболіту у крові та середніх показниках пригнічення агрегації тромбоцитів (ПАТ) між особами із надшвидким, інтенсивним та проміжним метаболізмом. У осіб зі зниженим метаболізмом концентрація активного метаболіту у крові знизилася на 63-71 % порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом. Після застосування режиму дозування 300 мг/75 мг антитромбоцитарні ефекти в осіб зі зниженим метаболізмом були менш вираженими, при цьому середній показник ПАТ (5 мкМ АДФ) становив 24 % (24 години) і 37 % (день 5) порівняно з ПАТ 39 % (24 години) і 58 % (день 5) у осіб з інтенсивним метаболізмом та 37 % (24 години) і 60 % (день 5) у осіб із проміжним метаболізмом. Коли для пацієнтів зі зниженим метаболізмом застосовувався режим дозування 600 мг/150 мг, концентрація активного метаболіту у крові була вищою, ніж при застосуванні режиму дозування 300 мг/75 мг. Крім того, показники ПАТ становили 32 % (24 години) та 61 % (день 5) і були вищими, ніж у осіб зі зниженим метаболізмом, які отримували дози 300 мг/75 мг, та подібними до показників в інших групах, виділених залежно від типу метаболізму CYP2C19, при застосуванні режиму дозування 300 мг/75 мг. За результатами досліджень клінічних ефектів належний режим дозування для цієї групи пацієнтів не був визначений.
Аналогічно до результатів, наведених вище, метааналіз 6 досліджень з урахуванням показників рівноважного стану 335 пацієнтів, які отримували клопідогрель, продемонстрував, що концентрація активного метаболіту у крові знизилася на 28 % у пацієнтів з проміжним метаболізмом і на 72 % у пацієнтів зі зниженим метаболізмом; інгібування агрегації тромбоцитів (5 мкМ АДФ) також зменшилося, при цьому різниця у показниках ПАТ становила 5,9 % та 21,4 % відповідно порівняно з такими показниками у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом.
Вплив генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрель, у ході рандомізованих контрольованих випробувань не вивчався. Проте було проведено цілу низку ретроспективних аналізів з метою оцінки цього ефекту у пацієнтів, які отримували клопідогрель, з такими результатами генотипування: CURE (n = 2721), CHARISMA (N = 2428), CLARITY-ТІМI 28 (n = 227), TRITON-T1MI 38 (n = 1477), і ACTIVE-A-(n = 601). Крім того, опубліковано результати декількох когортних досліджень.
У ході аналізу TRITON‑TIMI 38 та 3 когортних досліджень (Collet, Sibbing, Giusti) комбінована група, яка складалася з пацієнтів із проміжним та зниженим метаболізмом, мала значно вищі показники частоти виникнення серцево-судинних подій (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стентів, ніж пацієнти із інтенсивним метаболізмом.
У ході аналізу CHARISMA та одного когортного дослідження (Simon) у пацієнтів зі зниженим метаболізмом спостерігалася підвищена частота виникнення подій порівняно з такою у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом.
Аналізи CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одне з когортних досліджень (Trenk) не показали різниці у частоті виникнення серцево-судинних подій залежно від особливостей метаболізму.
Жоден із цих аналізів не включав достатньої кількості пацієнтів для того, щоб можна було виявити різницю у клінічних результатах у пацієнтів зі зниженим метаболізмом.
Особливі категорії пацієнтів. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю не досліджувалася у нижчезазначених особливих категорій пацієнтів.
Ниркова недостатність. Після регулярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу пацієнтами із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5-15 мл/на хвилину) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було менш вираженим (25 %) порівняно із таким же ефектом у здорових добровольців, а час кровотечі був подовжений майже так само, як і у здорових добровольців, які отримували 75 мг клопідогрелю на добу. Клінічна переносимість була хорошою в усіх пацієнтів.
Печінкова недостатність. Після регулярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу впродовж 10 днів пацієнтами із тяжкою печінковою недостатністю інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було таким самим, як і у здорових добровольців. Середнє подовження часу кровотечі також було однаковим в обох групах.
Расова приналежність. Поширеність алелей CYP2C19, які спричиняють проміжну та слабку метаболічну активність CYP2C19, відрізняється залежно від расової/етнічної приналежності (див. розділ «Фармакогенетика»). Існують обмежені дані стосовно пацієнтів монголоїдної раси, які дають змогу оцінити клінічне значення генотипування цього CYP з точки зору клінічних результатів.
Доклінічні дані з безпеки. Побічними ефектами, що найчастіше спостерігалися під час доклінічних досліджень на тваринах, були зміни з боку печінки. Вони з'являлися при введенні доз, що призводили до концентрації клопідогрелю в крові, майже у 25 разів вище концентрацій, які спостерігаються у людини при клінічному застосуванні дози 75 мг клопідогрелю на добу, і були наслідком дії препарату на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі. При застосуванні у людини терапевтичних доз клопідогрелю жодного впливу на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі, не спостерігався.
При введенні високих доз клопідогрелю щурам та мавпам-бабуїнам спостерігалася погана шлункова переносимість препарату (виникав гастрит, ерозивне ураження шлунка та/або блювання).
При введенні клопідогрелю мишам впродовж 78 тижнів та щурам впродовж 104 тижнів у дозах до 77 мг/кг на добу (що майже у 25 разів перевищує концентрації, які спостерігаються у людини при клінічному застосуванні дози 75 мг/на добу) не отримано жодних доказів канцерогенної дії препарату.
Було проведено цілий ряд досліджень генотоксичності клопідогрелю в умовах in vitro та in vivo , однак вони не виявили жодної генотоксичної дії препарату.
Клопідогрель не впливав на репродуктивну функцію щурів, а також не чинив тератогенної дії ні у щурів, ні у кролів. При введенні щурам у період лактації клопідогрель призводив до незначної затримки розвитку потомства. Спеціальні фармакокінетичні дослідження з радіоактивно міченим клопідогрелем довели, що вихідна речовина та її метаболіти екскретуються з грудним молоком. Отже, не можна виключати як безпосереднього впливу препарату на потомство (незначна токсична дія), так і опосередкованого впливу (внаслідок погіршення смакових якостей молока).
Клінічні характеристики.
Показання.
Профілактика проявів атеротромбозу у дорослих пацієнтів:
- які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування − через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування − через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);
- із гострим коронарним синдромом:
– із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у тому числі у пацієнтів, яким було встановлено стент у ході проведення черезшкірної коронарної ангіопластики, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК);
- із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (пацієнти, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія).
Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції передсердь. Клопідогрель у комбінації з АСК показаний дорослим пацієнтам з фібриляцією передсердь, які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій, у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К (АВК) і які мають низький ризик виникнення кровотеч, для профілактики атеротромботичних та тромбоемболічних подій, в тому числі інсульту.
Для отримання додаткової інформації дивіться розділ «Фармакологічні властивості».
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча (наприклад пептична виразка або внутрішньочерепний крововилив).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування препарату Плавікс Ò з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча застосування клопідогрелю у дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетичний профіль S-варфарину або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пацієнтів, які впродовж тривалого часу отримують лікування варфарином, одночасне застосування клопідогрелю та варфарину збільшує ризик кровотечі через існування незалежного впливу на гемостаз.
Інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).
Ацетилсаліцилова кислота (АСК). Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібіторної дії клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 500 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричиняло значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийому клопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»). Незважаючи на це, клопідогрель і АСК застосовували одночасно протягом до одного року (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Гепарин. За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, клопідогрель не потребував корегування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
Тромболітичні засоби . Безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у хворих із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч була аналогічною тій, що спостерігалася при одночасному застосуванні тромболітичних препаратів та гепарину з АСК (див. розділ «Побічні реакції»).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У ході клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень взаємодії препарату з іншими НПЗП дотепер не з'ясовано, чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема інігібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем (див. розділ «Особливості застосування»).
Інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ІЗЗС). ІЗЗС мають вплив на активацію тромбоцитів і збільшують ризик кровотечі, тому супутнє застосування ІЗЗС з клопідогрелем слід проводити з обережністю.
Одночасне застосування інших препаратів . Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Клінічне значення цієї взаємодії не з'ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
До препаратів, що пригнічують активність CYP2C19, належать омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфенікол.
Інгібітори протонної помпи (ІПП). Омепразол у дозі 80 мг один раз на добу, при супутньому застосуванні з клопідогрелем або в межах 12 годин між прийомами цих двох препаратів знижував концентрацію активного метаболіту у крові на 45 % (навантажувальна доза) і 40 % (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням пригнічення агрегації тромбоцитів на 39 % (навантажувальна доза) і 21 % (підтримуюча доза). Очікується аналогічна взаємодія клопідогрелю і езомепразолу.
За результатами обох (обсерваційного та клінічного) випробувань отримані суперечливі дані стосовно клінічних наслідків цих фармакокінетичних (ФК) та фармакодинамічних (ФД) взаємодій з точки зору розвитку основних кардіоваскулярних подій. Як запобіжний захід не слід одночасно з клопідогрелем застосовувати омепразол або езомепразол (див. розділ «Особливості застосування»).
Менш виражене зниження концентрацій метаболіту у крові спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу.
При одночасному застосуванні пантопразолу у дозі 80 мг один раз на добу плазматичні концентрації активного метаболіту знизилися на 20 % (навантажувальна доза) та на 14 % (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням середнього показника пригнічення агрегації тромбоцитів на 15 % та 11 %, відповідно. Отримані результати вказують на можливість одночасного застосування клопідогрелю та пантопразолу.
Немає доказів того, що інші лікарські засоби, які зменшують продукцію кислоти у шлунку, такі як, наприклад, Н2 блокатори (за винятком циметидину, який є інгібітором CYP2C9) або антациди, впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.
Комбінація з іншими лікарськими засобами. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелем та іншими препаратами для вивчення потенційних фармакодинамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом та естрогеном .
Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем.
Результати дослідження CAPRIE свідчать, що фенітоїн і толбутамід, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 2С9, можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.
За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засобами, наведеної вище, дослідження взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами, які звичайно призначають хворим на атеротромбоз, не проводилися. Однак пацієнти, які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю, застосовували одночасно інші препарати, включаючи діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи кальцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазодилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), протиепілептичні засоби та антагоністи GPIIb/IIIa, без ознак клінічно значущої побічної дії.
Особливості застосування.
Кровотеча та гематологічні розлади. Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами АСК, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 або інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ІЗЗС ). Необхідно уважно стежити за проявами у хворих симптомів кровотечі, у тому числі прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі планового хірургічного втручання, що тимчасово не потребує застосування антитромбоцитарних засобів, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (у т.ч. стоматолога) про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операції чи перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).
Хворих слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж звичайно, і що вони повинні повідомляти лікаря про кожний випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.
Тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТП є потенційно небезпечним станом, який може призводити до летального наслідку і тому потребує негайного лікування, в тому числі проведення плазмаферезу.
Нещодавно перенесений ішемічний інсульт. У пацієнтів з нещодавно перенесеною транзиторною ішемічною атакою або ішемічним інсультом та які мають високий ризик повторних ішемічних подій, застосування комбінації ацетилсаліцилової кислоти (АСА) та клопідогрелю показало підвищення частоти розвитку сильних кровотеч. Тому дана комбінація повинна застосовуватись з обережністю крім тих клінічних ситуацій, де дана комбінація довела свою користь.
Набута гемофілія. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У випадках підтвердженого ізольованого збільшення АЧТЧ (активованого часткового тромбопластинового часу), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, питання про діагностування набутої гемофілії повинно бути розглянуто. Пацієнти, з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні знаходитися під наглядом лікаря і отримувати лікування, застосування клопідогрелю повинно бути припинено.
Цитохром Р450 2 С19 (CYP2C19 ).
Фармакогенетика. У пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю у плазмі та менш виражений антитромбоцитарний ефект. Зараз існують тести, які дають змогу виявити генотип CYP2C19 у пацієнта.
Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з'ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»; перелік інгібіторів CYP2C19 наведено у розділі «Фармакокінетика»).
Перехресна реактивність поміж тієнопіридинів. Пацієнтів слід перевірити щодо наявності в анамнезі гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як тиклопідин, прасугрель), тому що надходили повідомлення про перехрестну реактивність поміж тієнопіридинів (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування тієнопіридинів може призвести до виникнення від легких до важких алергічних реакцій, таких як висип, набряк Квінке, або гематологічних реакцій, таких як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти, які в минулому мали в анамнезі алергічні реакції і/або гематологічні реакції на один тієнопіридин можуть мати підвищений ризик розвитку тієї ж або іншої реакції на інший тієнопіридин. Моніторинг на перехресну реактивність рекомендується.
Порушення функції нирок. Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений, тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та ризиком виникнення геморагічного діатезу обмежений. Тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини. Кожна таблетка препарату Плавікс Ò містить 12 мг лактози. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.
Кожна таблетка препарату Плавікс Ò містить 13,2 мг олії рицинової гідрогенізованої, яка може спричиняти розлад шлунка та діарею.
Особливі застереження щодо видалення залишків та відходів. Будь-який невикористаний препарат або відходи потрібно знищити відповідно до місцевих вимог.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність клінічних даних про застосування клопідогрелю у період вагітності небажано призначати препарат вагітним (застережний захід).
Досліди на тваринах не виявили прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток.
Невідомо, чи екскретується клопідогрель у грудне молоко. Дослідження на тваринах показали, що він екскретується в грудне молоко, тому під час лікування препаратом Плавікс Ò годування груддю слід припинити.
Фертильність. Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу клопідогрелю на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі та хворі літнього віку. Таблетка 300 мг призначена для застосування як навантажувальна доза пацієнтам з гострим коронарним синдром.
Лікування клопідогрелем хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) починають з одноразової навантажувальної дози 300 мг, а потім продовжують дозою 75 мг один раз на добу (ацетилсаліцилової кислотою у дозі 75–325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти підвищує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.
Хворим із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель призначають по 75 мг один раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК, із застосуванням тромболітичних препаратів або без них. Лікування хворих віком понад 75 років починають без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід починати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні чотири тижні. Користь від застосування комбінації клопідогрелю з АСК протягом періоду понад чотири тижні при цьому захворюванні не вивчалася.
Пацієнтам з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовують у одноразовій добовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід розпочати та продовжувати застосування АСК (у дозі 75-100 мг на добу) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
У разі пропуску дози:
− якщо з моменту, коли потрібно було приймати чергову дозу минуло менше 12 годин, пацієнт повинен негайно прийняти пропущену дозу, а наступну дозу вже приймати у звичний час.
− якщо минуло більше ніж 12 годин, пацієнт повинен приймати наступну чергову дозу у звичний час та не подвоювати дозу з метою компенсування пропущеної дози.
Ниркова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Печінкова недостатність . Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти. Клопідогрель не слід застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки дослідження ефективності препарату не проводилися (дивіться розділ «Фармакодинаміка»).
Передозування.
При передозуванні клопідогрелю може спостерігатися подовження часу кровотечі з подальшими ускладненнями. У разі виникнення кровотечі рекомендується симптоматичне лікування.
Антидот фармакологічної активності клопідогрелю невідомий. При необхідності негайного корегування подовженого часу кровотечі дію клопідогрелю можна припинити шляхом переливання тромбоцитарної маси.
Побічні реакції.
Крім даних клінічних досліджень враховувались дані про побічні реакції під час застосування препарату в клінічній практиці.
Кровотеча була найпоширенішою побічною реакцією, що спостерігалася як під час клінічних дослідженнь, так і у ході постмаркетингових досліджень, протягом яких вона найчастіше виникала в перший місяць лікування.
У ході дослідження CAPRIE у пацієнтів, які застосовували клопідогрель або АСК, загальна частота кровотечі становила 9,3 %. Частота виникнення тяжких випадків кровотеч була однаковою для клопідогрелю та АСК.
У ході дослідження CURE не спостерігалося збільшення частоти виникнення значних кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрель+АСК впродовж 7 днів після проведення операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили лікування більше ніж за 5 днів до хірургічного втручання. У пацієнтів, які продовжували лікування впродовж 5 днів до операції аорто-коронарного шунтування, частота виникнення цього явища становила 9,6 % у групі клопідогрель+АСК та 6,3 % у групі плацебо+АСК.
У ході дослідження CLARITY спостерігалося загальне підвищення частоти виникнення кровотеч у групі, яка приймала клопідогрель+АСК, порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК. Частота виникнення тяжкої кровотечі була подібною в обох групах. Ця величина була стійкою у підгрупах хворих, що відзначалися за вихідними параметрами і типом фібринолітика або гепаринотерапії.
У ході дослідження COMMIT загальна частота виникнення тяжких нецеребральних великих кровотеч або церебральних кровотеч була низькою і подібною.
У ході дослідження ACTIVE-А частота виникнення значних кровотеч була вищою у групі, яка отримувала клопідогрель+АСК, порівняно з такою у групі, яка отримувала плацебо+АСК (6,7 % проти 4,3 %). В обох групах значні кровотечі були переважно екстракраніального походження (5,3 % у групі клопідогрель+АСК, 3,5 % у групі плацебо+АСК), в основному шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). Спостерігалося збільшення кількості внутрішньочерепних кровотеч у групі клопідогрель+АСК порівняно з групою плацебо+АСК (1,4 % проти 0,8 %, відповідно). Між цими групами не було виявлено статистично достовірної різниці у частоті виникнення летальних кровотеч (1,1 % у групі клопідогрель+АСК та 0,7 % у групі плацебо+АСК), а також геморагічного інсульту (0,8 % та 0,6 % відповідно).
Побічні ефекти, які спостерігалися під час клінічних досліджень або при застосуванні засобу в клінічній практиці, наведені у таблиці нижче. Побічні реакції розподілені за системою органів, частота їх виникнення визначена таким чином: поширені ( від > 1/100 до <1/10), непоширені (від > 1/1000 до <1/100), рідко поширені (від > 1/10000 до <1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома. Для кожного класу системи органів побічні ефекти представлені в порядку зниження їх тяжкості.
Системи органів | Поширені | Непоширені | Рідко поширені | Дуже рідко поширені, частота невідома* |
|---|---|---|---|---|
Розлади з боку крові та лімфатичної системи | Тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еозинофілія | Нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію | Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) (див. розділ «Особливості застосування»), апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, набута гемофілія А | |
Розлади з боку імунної системи | Сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна гіперчутливість до лікарських засобів групи тієнопіридинів (таких як тиклопідин, прасугрель) (див. розділ «Особливості застосування»)* | |||
Розлади з боку психіки | Галюцинації, сплутаність свідомості | |||
Розлади з боку нервової системи | Внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком), головний біль, парестезія, запаморочення | Зміна смакового сприйняття | ||
Розлади з боку органів зору | Кровотеча в ділянку ока (кон'юнктивальна, окулярна, ретинальна) | |||
Розлади з боку органів слуху та лабіринту | Вертиго | |||
Судинні розлади | Гематома | Тяжка кровотеча, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія | ||
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Носова кровотеча | Кровотечі в слизової оболонці респіраторного шляху (кровохаркання, легеневі кровотечі), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. | ||
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту | Шлунково-кишкові кровотечі, діарея, абдоміналь-ний біль, диспепсія | Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм | Ретроперито-неальний крововилив | Шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит |
Розлади з боку гепатобіліар-ної системи | Гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функції печінки | |||
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини | Утворення синців | Висипання, свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпура) | Бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, макулопопульозне, еритематозне або ексфоліативне висипання, кропив'янка, медикаментозний синдром гіперчутливості, медикаментозна висипка з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром), екзема, червоний плоский лишай | |
Розлади з боку кістково-м'язової системи, сполучної та кісткової тканини | Кістково-м'язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія | |||
Розлади з боку нирок та сечовидільної системи | Гематурія | Гломерулонефрит, підвищення рівня креатиніну в крові | ||
Загальний стан і реакції у місці введення | Гарячка | |||
Лабораторні дослідження | Подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів |
* Інформація стосовно клопідогрелю з частотою «частота невідома».
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці.
Упаковка.
№ 10 (10х1), № 30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Санофі Вінтроп Індастріа, Франція.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
1, ру де ля Вірж АМБАРЕ ЕТ ЛАГРАВ 33565 – КАРБОН БЛАН Седекс, Франція.
КЛОПИДОГРЕЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа