Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ПРОГРАФ капс. 0,5 мг блистер №50

Код товара: 86178

Производитель: Astellas Pharma Europe (Нидерланды)

8 500,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#иммуносупрессант

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

И n в т r q и я

Для медицинского использования лекарственного средства

Programf.

Prograf.

Место хранения:

Активный ингредиент: Tacrolymus;

1 капсула содержит Carolimus 0,5 мг или 1 мг или 5 мг;

Вспомогательные вещества: гидроксипропилметилцеллюлоза, натрий-кроскаррелоз, моногидрат лактозы, стеарат магния, диоксид магния, диоксид титана (E 171), оксид железа (E 172) (для капсул 0,5 мг), красный оксид железа (E 172) (для капсул 5 мг), желатин.

Лекарственная форма. Капсулы твердые.

Основные физико-химические свойства:

Капсулы 0,5 мг: твердые желатиновые капсулы легкого желтого цвета с надписью «0,5 мг» и [F] 607 », содержание - белый порошок;

Капсулы 1 мг: твердые желатиновые капсулы белого цвета с надписью «1 мг» и [F] 617 », содержание - порошок белого цвета;

Капсулы 5 мг: твердые желатиновые капсулы серовато-красного цвета с надписью «5 мг» и [F] 657 », содержание - белый порошок.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибитор кальцинерина. ATH L04A D02 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

На молекулярном уровне эффекты традорума обусловлены связыванием цитозолического белка (FKBP12), который отвечает за внутриклеточное накопление препарата. Комплекс FKBP12-Tacrolimus конкретно и конкурентоспособно связывается с кальцинурином и ингибирует его, что приводит к кальциевому ингибированию сигналов T-клеточных сигналов трансдукции, таким образом предотвращает транскрипцию дискретной группы генов лимфокина.

Tacrolymus является высокоактивным иммунодепрессионным препаратом, который подавляет образование цитотоксических лимфоцитов, которые в основном ответственны за отклонение трансплантации, снижают активацию Т-клеток, зависящих от пролиферации T-Helper клеток B, а также образование лимфокинов ( Такие как Interleukins-2, -3 и G-интерферон), рецептор интерлейкин-2.

Фармакокинетика.

Поглощение. Такролимус поглощается из желудочно-кишечного тракта.

Концентрации (смах) такролимуса в крови достигают пика примерно через 1-3 часа. У некоторых пациентов препарат неожиданно поглощается в течение длительного периода, достигая относительно равного профиля поглощения.

Биодоступность такролимуса при внутренне введении в среднем составляет 20-25%.

После устного введения (0,3 мг / кг / день) препарата с пациентами трансплантата печени у большинства пациентов с равновесными концентрациями программы программаF ^® была достигнута в течение 3 дней.

Здоровые добровольцы показали, что фармацевтика ^® на 0,5 мг, ProgramF ^® 1 мг и Programf ^® 5 мг биоэквивалента при применении их в эквивалентных дозах.

Скорость и степень поглощения такролимуса выше при приеме препарата натощак. При одновременном применении препарата с едой, скоростью и степенью поглощения тракторума, которая наиболее выражена после еды с высоким содержанием жира. Влияние продуктов питания с высоким содержанием углеводов менее выражена.

У пациентов с трансплантатом печени в устойчивом состоянии биодоступность программыF ^® была уменьшена путем перорального введения препарата после еды с умеренным содержанием жира. Также было также уменьшение площади под фармакокинетической кривой AUC (27%), максимальная концентрация _мА _х (50%) и увеличением T _Me _X (173%) в развязной крови.

При изучении пациентов с трансплантацией почек в устойчивом состоянии, с пероральным введение фармацевтической фармацевтической активности, влияние на оральную биодоступность менее ^{выражена} сразу после стандартного света завтрака. Было отмечено уменьшение площади под фармакокинетической кривой AUC (2-12%) и максимальная концентрация мА _х (15-38%) и увеличение T _MA _X ( _38-80 %) в развязной крови.

Выделение желчи не влияет на удаление программы.

Существует сильная корреляция между AUC и минимальными уровнями препарата в неразбавленной крови, когда уравновешенное состояние достигает. В связи с этим мониторинг минимальных уровней препарата в неразбавленной крови может помочь адекватно оценить системный эффект препарата.

Распределение

Природа распределения тракторума после внутривенного введения может быть описана как двухфазная.

В системном потоке кровотока Tacrolimus в значительной степени связывается с эритроцитами. Соотношение неразбавленной концентрации крови / плазмы составляет приблизительно 20: 1. В плазме крови препарат в значительной степени связывают (> 98,8%) с белками, главным образом с сывороточным альбумином и гликопротеином A-1-1.

Tacrolimus широко распространен в организме. Объем равновесия распределения концентраций плазмы составляет приблизительно 1300 литров (здоровые добровольцы). Соответствующий индикатор на основе неразбавленной крови составляет 47,6 литра.

Tacrolymus - это препарат низкого уровня. У здоровых добровольцев среднее значение общего разрешения, которое оценивается в концентрациях препарата в неразбавленной крови, составляет 2,25 литра / час. У взрослых пациентов с трансплантацией печени и почками, ценность этого параметра составляла 4,1 литра / час, 6,7 литра / час и 3,9 литра / час соответственно. У детей с трансплантацией печени ценность общего разрешения примерно в 2 раза выше, чем у взрослых пациентов с трансплантацией печени.

Такие факторы, которые приводят к увеличению разрешения, следует учитывать: низкий гематокрит и белок (приводит к увеличению несвязанной фракции трагема) или увеличение метаболизма в результате приема кортикостероида.

Период полураспада трассера продлен и переменная. У здоровых добровольцев средняя ценность полураспада неразрешенной крови составляет примерно 43 часа. У взрослых пациентов и детей с трансплантацией печени периода полураспада в среднем составляет 11,7 часа и 12,4 часа соответственно, по сравнению с 15,6 часа у взрослых пациентов с трансплантацией почек. У пациентов с увеличением оформления препарата приводит к снижению полураспада.

Метаболизм

Tacrolmus метаболизируется в печени, в основном цитохроме P4503A4. Tacrolymus также метаболизируется в значительной степени в кишечнике.

Несколько метаболитов устанавливаются. При использовании моделей in vitro было обнаружено, что только один метаболит имеет значительную иммуносупрессивную активность. Другие метаболиты имеют слабую или нулевую активность. В системном кровообращении только один метаболит доступен в низкой концентрации. Таким образом, метаболиты не влияют на фармакологическую активность трагема.

Ликвидация

После устного введения автобуса, помеченного ¹⁴ с изотопом, большинство из радиоактивных меченых препарата выводились из фекалий. Приблизительно 2% выходов с мочой. Менее 1% неизменного такролимуса было обнаружено в моче и фекалиях, что указывает на то, что такролим, почти полностью метаболизируется для устранения. Основной способ устранения является желчь.

Клинические характеристики.

Индикация.

Предотвращение отторжения с алотрансплантацией печени, почек или сердца.

Лечение отклонения аллотрансплантата, устойчив к лечению другими иммуносупрессивными лекарственными средствами.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к такролимусу, другие макролиды или к любому из вспомогательных веществ.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Метаболические взаимодействия

Системный Tacrollemus метаболизируется в печени CYP3A4. Есть также доказательства желудочно-кишечного метаболизма CYP3A4 в кишечной стенке. Одновременное приема лекарств, в том числе Растительное происхождение с упомянутым ингибирующим или индуцирующим влиянием на CYP3A4 может повлиять на метаболизм кампуса и, соответственно, увеличения или уменьшения концентрации траорума в крови.

При одновременном использовании веществ, которые могут потенциально изменять метаболизм CYP3A4, строго его строго рекомендуется контролировать такроллема в крови, а также расширение интервала QT (ECG), контролировать функцию почек и другие побочные эффекты, а также Соответственно, при необходимости прерванию или измените дозу Tacrolimus., Чтобы поддержать эквивалентную выставку Tacrolimus (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения»).

Ингибиторы метаболизма

Для последующих препаратов клинически показывает возможность увеличения уровня отслеживания в крови.

Сильные взаимодействия наблюдались с антифунгическими препаратами, такими как кетоконазол, флуконазол, андтреконазол и кариконазол, макролидные антибиотики эритромицина, ингибиторы протеазы (например, ритонавира, нельфинавыв, сахнивир) или ингибиторы протеазы HCV (например, Telemer, BePard). Одновременное использование этих веществ может привести к снижению дозы тракторума практически у всех пациентов.

Более слабые взаимодействия с клотримазолом, кларитромицином, йосамицином, нифедипином, нищермицином, дилтиацемом, верапамилом, амиодароном, даназолом, этинилэдрадиолом, омепразолом и непазодоном и лекарственными средствами, содержащими экстракт лемонграсса ( Schisandra Senhannanthera ) , известный как южная магнолия или южная ягода с пятью вкусами.

В исследованиях и N vitro следующие вещества выделяли в качестве потенциальных ингибиторов метаболизма такролимуса: бромориптин, кортизон, дапсона, эрготамин, гестодер, лидокаин, мепенитоин, мририконазол, майдазолам, нильвадипин, норэтистерон, хинидин, тамоксифен, троландомицин.

Сок грейпфрута, как сообщается, может увеличивать такроллемию в крови, поэтому следует избегать.

Ланзопразол и циклоспорин могут потенциально ингибировать процесс метаболизма, опосредованного CYP3A4, и тем самым повышающуюся концентрацию отслеживания в крови.

Другие взаимодействия, которые потенциально приводят к увеличению уровня отслеживания в крови
Tacrolymus в значительной степени связывает с белками плазмы крови. Возможные взаимодействия с другими активными веществами, для которых они имеют высокую аффинность для плазменных белков (например, НПВП, пероральные антикоагулянты или оральные антидидиабетические агенты).
Другие потенциальные взаимодействия, которые могут увеличить системные эффекты Tracolimus, включают взаимодействия с прокинетическим лекарственным метоклопрамидом, с гидроксидом циметинина и магниевого алюминия.

Метабизма индукторов

На основании клинического опыта было обнаружено, что концентрация крови в крови может уменьшить следующие препараты:

Сильные взаимодействия наблюдались с рифампицином, фенитоином, лекарственными средствами, основанными на Святой Жоробы; В этом случае увеличение дозы такролимуса может потребоваться практически почти у всех пациентов. Клинически значимые взаимодействия также наблюдались с фенобарбитальным. Поддержка доз кортикостероидов уменьшит концентрацию трассировки в крови.

Высокие дозы преднизолона или метилпреднизолона, используемого для лечения острого отторжения, могут увеличить или уменьшить такроллемию в крови.
Карбамазепин, метамизол и изониазид могут уменьшить концентрацию тракторума в крови.
Влияние Tacrollemus на метаболизм других лекарств

Tacrolymus является известным ингибитором CYP3A4, поэтому одновременное использование традорума с препаратами, которые метаболизируются с участием CYP3A4, могут повлиять на метаболизм таких лекарств.

Срок полува жизни циклоспорина продолжается, когда такролимус используется одновременно. Кроме того, может произойти синергетический эффект / дополнительный нефротоксический эффект. По этим причинам комбинированное введение циклоспорина и TracOrumus не рекомендуется, и врач должен быть осторожен при назначении пациентов с тракторумом, которые ранее получали циклоспорину (см. Установку «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).

Tacrolimus показал, что этот лекарственный продукт может вызвать увеличение фенитоина в крови.

Поскольку Tacrolymus может снизить терапевтический ассортимент гормональных контрацептивов, который обычно приводит к увеличению гормональной экспозиции, особое внимание следует использовать и осторожно при принятии решения о методах контрацепции.

В настоящее время недостаточно знания взаимодействия между трагемами и статинами. Клинические данные указывают на то, что фармакокинетика статинов в основном меняется при использовании традорума.

Исследования на животных показали, что такролимус может потенциально снизить оформление и увеличить период полураспада на пентобарбитал и феназон.

Другие взаимодействия, которые приводят к клинически вредным последствиям IP

Одновременное использование трассировки с лекарственными средствами, для которых нефротоксическое или нейротоксическое действие может увеличить эти эффекты (например, аминогликозиды, ингибиторы гиразы, ванкомицин, сульфаметазол-триметоприм, НПВП, Гэнсикловир или ацикловир).
Следует повышенную нефротоксичность после использования амфотерицина B и IBuprofen в сочетании с траорумом.

Поскольку трассировка лечения может быть связана с гиперкалемией или может увеличить проявления существующей гиперкалемии, повышенного расхода калия или использование презумпции калия (например, амилорид, триамтерии или спиронолактон) (см. Раздел «Особенности применения»).

Иммунодепрессанты могут повлиять на ответ на вакцинацию, поэтому эффект вакцинации при лечении тракторума может быть менее эффективным. Следует избегать использования ослабленных живых вакцин (см. «Особенности»).

Особенности приложения.

Были ошибки в использовании лекарственного средства, в том числе в случайном, непреднамеренном или неконтролируемом замене лекарственных форм срока немедленного высвобождения или длительной формы. Это может привести к серьезным неблагоприятным реакциям, включая отторжение трансплантата или другие побочные реакции, которые могут быть результатом или неадекватным или чрезмерным траорусом. Пациенты должны поддерживаться на одной лекарственной форме отслеживания с соответствующим суточным режимом дозировки; Изменения в дозированных формах или режимах должны проводиться только под тщательным контролем специалиста по трансплантации (см. Раздел «Способ применения и дозы» и «побочные эффекты»).

В начальном периоде пострансплантации следует проводить периодический мониторинг следующих параметров: артериальное давление, ЭКГ, неврологическое состояние и состояние зрения, уровень гликемии в среднем, концентрация электролитов (особенно калия), печени и почечной функции , гематологические показатели, коагулограмма, определение уровней белка в крови. При наличии клинически значимых изменений требуется коррекция иммуносупрессивной терапии.

При одновременном использовании лекарств с потенциальными взаимодействиями, особенно ингибиторами CYP3A4 (таких как Taloper, Beampear, ритоназол, кетоконазол, вориконазол, андтреконазол, тильтромицин или клартомицин) или индукторов CYP3A4 (например, рифампицин, рифабутин) - необходимо контролировать Уровень траорума в крови контролируется. Для поддержания необходимых показателей воздействия такролимуса.

При нанесении лекарственного средства программа ^® должна избегать назначения препаратов растений, содержащей питомник ( Peryericum Perforatum ), из-за риска взаимодействий, которые приводят к снижению тракторума в крови и снижением терапевтического эффекта такролимуса ( См. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими. Виды взаимодействия»).
Следует избегать одновременного использования циклоспорина и тракролимуса с осторожностью использовать такколимусу пациентам, ранее полученным циклоспорином (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).
Следует избегать профилактики лекарств / продуктов, содержащих высокий калий или калиевые диуретики (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

При одновременном использовании трассировки с лекарственными средствами с известным нефротоксическим или нейротоксическим эффектом риск нефротоксических и нейротоксических реакций может увеличить (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия».

Вакцинация

Иммунодепрессанты могут повлиять на ответ на вакцинацию, вакцинация может быть менее эффективной при лечении тракторума. Следует избегать использования живых ослабленных вакцин вакцин.

Желудочно-кишечные расстройства.

У пациентов, получающих такролимусы, были зарегистрированы желудочно-кишечные перфорации. Перфорация желудочно-кишечного тракта - это среднее условное осложнение, которое может привести к состоянию, которое угрожает жизнь или серьезное состояние. Необходимо немедленно с подозреваемыми проявлениями или симптомами для назначения адекватного лечения.

В диареи, отслеживание уровней в крови могут значительно варьироваться; В случае диареи требуется дополнительный тщательный мониторинг концентраций отслеживания в крови.

Сердечная болезнь

Случаи желудочковой гипертрофии или гипертрофии сердечных разделов, сообщают как кардиомиопатии, были отмечены редко. В большинстве случаев гипертрофия миокарда была обратной, наблюдалась преимущественно у детей в концентрациях крови крови, превышающей максимально рекомендуемые уровни. Другие факторы, которые повышают риск этого нежелательного явления, включают в себя: наличие предыдущего сердечного заболевания, использование кортикостероидов, артериальной гипертонии, почечной и печеночной дисфункции, инфекции, гиперволемия, отек. Відповідно, пацієнтам, які мають високий ризик, особливо дітям молодшого віку та тим пацієнтам, які отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до і після трансплантації (через 3 місяці і потім через 9-12 місяців) необхідно контролювати, проводити ехокардіографічний та ЕКГ-контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу Програф ^® або заміни препарату на інший імунодепресант.

Такролімус може подовжувати інтервал QT і спричиняти Torsades de Pointes. Слід дотримуватися обережності для пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з індивідуальним чи спадковим подовженням інтервалу QT, пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, брадиаритмією, порушенням рівня електролітів. Слід дотримуватися обережності для пацієнтів з діагностованим або підозрюваним вродженим синдромом подовження інтервалу QT або набутим подовженим інтервалом QT або для пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, включаючи порушення рівня електролітів чи відоме підвищення експозиції такролімусу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лімфопроліферативні захворювання і злоякісні новоутворення

У пацієнтів, які лікувалися лікарським засобом Програф ^® , можливий розвиток лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV) (див. розділ «Побічні ефекти»). Пацієнтам, яких перевели на лікування лікарським засобом Програф ^® , не слід одночасно отримувати анти-лімфоцити. У серонегативних EBV-VCA дітей віком до 2 років повідомлялося про підвищений ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань. Таким чином, у пацієнтів цієї групи, перед початком лікування лікарським засобом Програф ^® , необхідно проводити серологічне дослідження визначення EBV-VCA. Протягом лікування обережно контролювати ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію) вірусу Епштейн-Барра (EBV). Позитивна ПЛР EBV може персистувати місяцями і не є показником лімфопроліферативних захворювань чи лімфоми.

Як і для інших імуносупресивних лікарських засобів, у зв'язку з потенційним ризиком виникнення злоякісних новоутворень шкіри необхідно обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, слід носити захисний одяг і використовувати сонцезахисний крем з високим фактором захисту.

Як і для інших імуносупресивних лікарських засобів, ризик виникнення вторинного раку невідомий (див. розділ «Побічні реакції»).

Синдром оборотної постеріорної енцефалопатії.

Як повідомлялося, у пацієнтів, які отримували такролімус, розвивається синдром оборотної постеріорної енцефалопатії (PRES). Якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми PRES, такі як головний біль, зміни психічного стану, судоми та порушення зору, слід проводити відповідні діагностичні процедури (наприклад, МРТ). При діагностуванні синдрому PRES необхідно негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня артеріального тиску. Більшість пацієнтів повністю одужували після проведеного відповідного лікування.

Опортуністичні інфекції.

У пацієнтів, які отримують імунодепресанти, у тому числі лікарський засіб Програф ^® , існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних). Можлива нефропатія, зумовлена BK-вірусами і мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ), зумовлена JC-вірусами. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призводити до серйозних або летальних наслідків, що слід брати до уваги лікарям при проведенні диференціальної діагностики у пацієнтів при погіршенні функції нирок або появі неврологічних симптомів.

Випадки істинної еритроцитарної аплазії

У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялися випадки істинної еритроцитарної аплазії (ІЕА). У всіх пацієнтів повідомлялися фактори ризику IEA, такі як інфекція парвовірусу В19, наявність основного захворювання або одночасний прийом лікарських засобів, пов'язаних з IEA.

Допоміжні речовини

Лікарський засіб Програф ^® містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або мальабсорбції глюкозо-галактози.

Друкарська фарба, що використовується для позначення капсул лікарського засобу Програф ^® , містить соєвий лецитин. Пацієнтам із гіперчутливістю до арахісових або соєвих продуктів слід зважити користь від застосування лікарського засобу Програф ^® з можливим ризиком і тяжкістю реакцій гіперчутливості.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані при застосуванні людям показують, що такролімус проникає через плаценту жінки. Обмежені дані реципієнтів після пересадки органів показують відсутність доказів існування підвищеного ризику виникнення побічних реакцій на перебіг і наслідок вагітності при застосуванні такролімусу порівняно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Однак були зареєстровані випадки спонтанного аборту. На даний час відсутні інші відповідні епідеміологічні дані. Лікування такролімусом вагітних жінок можна допускати лише у випадках, коли відсутня безпечніша альтернатива і коли можлива користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. З метою виявлення потенційних побічних ефектів такролімусу рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус (особливо стан нирок). Існує ризик виникнення передчасних пологів (<37 тижнів), а також існує ризик появи гіперкаліємії у новонародженого, яка, однак, самостійно нормалізується.

У дослідженнях на щурах і кролях такролімус спричиняв прояви ембріофетальної токсичності у дозах, характерних для материнської токсичності.

Фертильність.

У щурів відзначалося негативний вплив такролімусу на чоловічу фертильність, відзначалися зниження кількості сперматозоїдів і їх рухливість.

Період годування груддю

Дані на людях показують, що такролімус проникає у грудне молоко. Через те, що виключити несприятливий вплив такролімусу на новонародженого неможливо, жінкам, які приймають ПРОГРАФ, слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Такролімус може спричинити зорові і неврологічні розлади. Ці реакції можуть посилюватися, якщо застосовувати лікарський засіб Програф ^® одночасно з алкоголем.

Спосіб застосування та дози.

Терапія лікарським засобом Програф ^® вимагає ретельного контролю персоналу, що володіє відповідною кваліфікацією і має у розпорядженні відповідне обладнання. Цей лікарський засіб можуть призначати і вносити зміни у курс імуносупресивної терапії, що проводиться, тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів з пересадженими органами.

Випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна лікарської форми препарату з негайним або тривалим вивільненням такролімусу є небезпечною. Це може призвести до відторгнення трансплантата або збільшення випадків побічних реакцій, у тому числі недостатньої або надмірної імуносупресії, у зв'язку з клінічно значущими відмінностями у системному впливі такролімусу. Пацієнти повинні дотримуватися режиму застосування однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним графіком дозування; при цьому зміни у лікарській формі або режимі застосування повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплантації (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні ефекти»). Після переведення на будь-яку іншу альтернативну лікарську форму необхідно контролювати концентрацію такролімусу у крові і проводити корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.

Загальна інформація.

Дозування лікарського засобу Програф ^® слід встановлювати у першу чергу на основі клінічної оцінки ризику відторгнення та індивідуальної переносимості лікарського засобу, при застосуванні даних моніторингу рівня такролімусу в крові (див. нижче рекомендації щодо визначення мінімальної концентрації в крові). При появі клінічних симптомів відторгнення необхідно розглянути питання щодо необхідності проведення корекції режиму імуносупресивної терапії.

Лікарський засіб Програф ^® можна застосовувати внутрішньовенно та перорально, дозування можна розпочинати з перорального прийому. Загалом застосування можна розпочинати з перорального прийому, якщо потрібно, вміст капсул можна розчинити у воді та вводити через назогастральний зонд.

У початковому післяопераційному періоді лікарський засіб Програф ^® зазвичай слід застосовувати одночасно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Дозу лікарського засобу Програф ^® можна змінювати залежно від обраної імуносупресивної терапії.

Спосіб застосування.

Рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Капсули слід приймати одразу ж після вилучення їх з блістерної упаковки. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача, що не призначений для прийому. Капсули необхідно проковтнути, запиваючи рідиною (краще – водою).

Для досягнення максимальної абсорбції препарат слід приймати на порожній шлунок (натще) або як мінімум за 1 годину до або 2-3 години після прийому їжі.

Для профілактики відторгнення трансплантата стан імуносупресії необхідно підтримувати постійно; отже, тривалість терапії необмежена.

Трансплантація печінки.

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® слід розпочинати з добової дози 0,1-0,2 мг/кг 2 рази на добу (вранці і ввечері). Прийом препарату розпочинати через 12 годин після оперативного втручання.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,01-0,05 мг/кг/добу.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Початкову дозу препарату для перорального застосування 0,3 мг/кг/добу слід розподілити на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Якщо клінічний стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин в дозі 0,05 мг/кг/добу.

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дозування лікарського засобу Програф ^® , як правило, знижується. У деяких випадках можливо відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши лікарський засіб Програф ^® у якості монотерапії. Покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування відторгнення – дорослі та діти.

Для лікування епізодів відторгнення необхідне застосування більш високих доз лікарського засобу Програф ^® разом із додатковою кортикостероїдною терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних антитіл. Якщо відзначаються ознаки токсичності ( див. розділ «Побічні ефекти»), може виникнути необхідність у зниженні дози лікарського засобу Програф ^® .

При переведенні пацієнтів на терапію лікарським засобом Програф ^® рекомендуються ті самі початкові дози, як і при первинній імуносупресії.

При переведенні пацієнтів з терапії циклоспорином на лікарський засіб Програф ^® див. інформацію нижче «Особливі популяції», «Конверсія (перехід) з циклоспорину на такролімус».

Трансплантація нирки

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі.

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,2-0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на два прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Терапію препаратом слід розпочинати протягом 24 годин після завершення операції.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин в дозі 0,05-0,1 мг/кг/добу.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,075-0,1 мг/кг/добу.

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дозування лікарського засобу Програф ^® слід знижувати. У деяких випадках можливо відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши лікарський засіб Програф ^® у якості базового компонента подвійної терапії. Покращення стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування реакції відторгнення – дорослі та діти.

Для лікування епізодів відторгнення необхідне застосування більш високих доз лікарського засобу Програф ^® разом із додатковою кортикостероїдною терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних антитіл. Якщо відзначаються ознаки токсичності (див.розділ «Побічні ефекти»), може виникнути необхідність у зниженні дози лікарського засобу Програф ^® .

Трансплантація серця

Профілактика відторгнення трансплантата – дорослі.

Лікарський засіб Програф ^® можна застосовувати разом з антитілами індукції (з урахуванням відкладеного початку терапії лікарським засобом Програф ^® ) або без призначення антитіл у клінічно стабільних хворих.

Після індукції антитілами пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,075 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері). Застосування препарату слід розпочинати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого. Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, вводиться внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,01-0,02 мг/кг/добу.

Існує опублікований альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу розпочинається протягом 12 годин після трансплантації. Цей підхід призначений для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів (наприклад, нирки). У цьому випадку такролімус у початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолатом мофетилом та кортикостероїдами або одночасно з сиролімусом та кортикостероїдами.

Профілактика відторгнення трансплантата – діти.

Після трансплантації серця у дітей первинну імуносупресію лікарським засобом Програф ^® можна проводити як разом з індукцією антитілами, так і самостійно.

У випадках, коли індукція антитілами не проводиться, лікарський засіб Програф ^® вводиться внутрішньовенно інфузійно протягом 24 годин у дозі 0,03-0,05 мг/кг/добу до досягнення концентрації такролімусу у нерозведеній крові 15-25 нг/мл. При першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату у початковій дозі 0,3 мг/кг/добу, яку призначають через 8-12 годин після закінчення внутрішньовенної інфузії.

Після індукції антитілами пероральну терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати з дозування 0,1-0,3 мг/кг/добу, розподіливши цю дозу на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

Підтримуюча терапія – дорослі та діти.

Під час підтримуючої терапії дози лікарського засобу Програф ^® зменшуються. Покращення стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає необхідність у корекції дози препарату.

Лікування відторгнення – дорослі та діти.

При переведенні дорослих пацієнтів на терапію лікарським засобом Програф ^® початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на 2 прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

При переведенні дітей на терапію лікарським засобом Програф ^® початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми (наприклад, зранку та ввечері).

Інформація щодо переведення пацієнтів із терапії циклоспорином на лікарський засіб Програф ^® викладена у розділах «Особливості застосування»: коригування дози препарату в особливих популяціях пацієнтів; перехід з терапії циклоспорином.

Лікування відторгнення – трансплантація інших органів.

Рекомендовані дози при трансплантації легень, підшлункової залози і кишечнику базуються на обмежених даних проспективних клінічних досліджень. Для лікування пацієнтів з трансплантацією легень дозування лікарського засобу Програф ^® слід розпочинати з 0,1-0,15 мг/кг/добу, для пацієнтів з трансплантацією підшлункової залози дозування лікарського засобу Програф ^® розпочинати з 0,2 мг/кг/добу і при трансплантації підшлункової залози дозування розпочинати з дози 0,3 мг/кг/добу.

Особливі популяції

Печінкова недостатність

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки для підтримки мінімального рівня такролімусу в крові у межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози такролімусу.

Ниркова недостатність

Оскільки функція нирок не впливає на фармакокінетику такролімусу, необхідність у корекції дози відсутня. Проте у зв'язку з нефротоксичним потенціалом такролімусу рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг функції нирок (включаючи показники концентрації креатиніну в сироватці крові, розрахунок кліренсу креатиніну та моніторинг діурезу).

П ацієнт и літнього віку

Свідчення про те, що пацієнтам літнього віку необхідні особливі дози препарату, відсутні.

Конверсія (перехід) з циклоспорину на такролімус

Слід дотримуватися обережності при переведенні пацієнтів з базової терапії циклоспорином на лікарські засоби з базовою терапією такролімусом (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Терапію лікарським засобом Програф ^® необхідно розпочинати після визначення концентрації циклоспорину у плазмі крові та аналізу клінічного стану пацієнта. Конверсію слід відкласти при наявності підвищеного рівня циклоспорину в крові. На практиці терапія лікарським засобом Програф ^® розпочинається через 12-24 години після припинення застосування циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівень циклоспорину в крові, оскільки можливий вплив на кліренс циклоспорину в крові.

Рекомендації щодо досягнення необхідного рівня концентрації препарату у нерозведеній крові.

Вибір дози препарату має базуватися на результатах клінічної оцінки процесу відторгнення та переносимості препарату кожним пацієнтом індивідуально.

З метою оптимізації дозування препарату використовується визначення концентрації такролімусу у нерозведеній крові за допомогою імунних методів, включаючи напівавтоматичний імуноферментний аналіз на мікрочастинках (МІФА). Порівняння даних щодо концентрації такролімусу в крові, які опубліковані в літературі, з індивідуальними клінічними показниками необхідно проводити з обережністю і на підставі знань та розуміння методу оцінки, що застосовувався. У сучасній медичній практиці для визначення концентрації такролімусу у нерозведеній крові використовують імунні методи.

У ранньому періоді після операції слід контролювати мінімальні рівні такролімусу в нерозведеній крові. При пероральному прийомі мінімальні рівні такролімусу в нерозведеній крові слід контролювати кожні 12 годин безпосередньо перед прийомом наступної дози. Частота моніторингу рівня препарату в крові має залежати від клінічних потреб. Оскільки лікарський засіб Програф ^® є препаратом з низьким рівнем кліренсу, коригування режиму дозування може зайняти кілька днів до того моменту, коли зміни рівнів препарату в крові стануть очевидними. Мінімальні рівні препарату в крові слід контролювати приблизно 2 рази на тиждень протягом раннього посттрансплантаційного періоду, і потім періодично під час підтримуючої терапії. Також необхідно контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові після зміни дози препарату, зміни імуносупресивного режиму або після сумісного застосування з препаратами, що можуть вплинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Результати аналізу клінічних випробувань дають змогу припустити, що можна успішно проводити лікування більшості пацієнтів, якщо мінімальні рівні такролімусу в крові підтримуються нижче 20 нг/мл. Інтерпретуючи дані щодо концентрації препарату у нерозведеній крові, важливо оцінювати клінічний стан пацієнта.

У клінічній практиці протягом раннього періоду після проведення трансплантації мінімальні рівні препарату в нерозведеній крові зазвичай коливалися у межах 5 - 20 нг/мл після трансплантації печінки та 10 - 20 нг/мл після трансплантації нирки і серця. Надалі, під час підтримуючої терапії після трансплантації печінки, нирки і серця концентрації препарату у крові варіюють від 5 до 15 нг/мл.

Діти. Загалом для досягнення подібних рівнів препарату в крові дітям, як правило, потрібні дозування у 1,5-2 рази вищі, ніж дорослим.

Передозування.

Відомості про передозування обмежені. Повідомлялося про кілька епізодів випадкових передозувань у пацієнтів, які приймали такролімус. Симптоми включали тремор, головний біль, нудоту, блювання, інфекції, кропив'янку, летаргічний стан, підвищений вміст азоту сечовини у крові, сироваткового креатиніну та аланінамінотрансферази.

На даний час не існує специфічних антидотів до лікарського засобу Програф ^® . У разі передозування необхідно вжити стандартні підтримуючі заходи і проводити симптоматичне лікування.

З огляду на високу молекулярну масу такролімусу, погану розчинність у воді і виражене зв'язування з еритроцитами і білками плазми крові діаліз неефективний. В окремих пацієнтів з дуже високими концентраціями такролімусу в крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація. У разі перорального передозування можуть бути ефективні промивання шлунка та/або застосування адсорбентів (наприклад, активованого вугілля), якщо ці заходи розпочати одразу після прийому препарату.

Побічні реакції.

У зв'язку з особливостями основного захворювання і великою кількістю лікарських препаратів, які одночасно застосовують після трансплантації, профіль побічних ефектів імуносупресантів точно встановити складно.

Більшість побічних реакцій, описаних нижче оборотні та/або зникають при зниженні дози.

При пероральному застосуванні відзначається менша кількість випадків побічних реакцій порівняно з внутрішньовенним застосуванням.

Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1 / 10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити через недостатність даних). У рамках кожної частотної групи побічні ефекти зазначені у порядку зменшення серйозності.

Інфекції та інвазії

На тлі терапії такролімусом, як і іншими сильнодіючими імуносупресантами, у пацієнтів часто існує підвищений ризик розвитку інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних). Може погіршитися перебіг уже існуючих інфекцій. Можуть виникати прояви як місцевих, так і генералізованих інфекцій.

У пацієнтів, які отримують імуносупресанти, у тому числі лікарський засіб Програф ^® , повідомлялося про нефропатію, асоційовану з BK вірусом, а також випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), асоційованої з JC вірусом.

Новоутворення (доброякісні, злоякісні та неуточнені)

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, існує підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень. При застосуванні такролімусу повідомлялося як про
доброякісні, так і про злоякісні новоутворення, у тому числі вірус Епштейна-Барра (EBV) –асоційовані лімфопроліферативні захворювання та злоякісні новоутворення шкіри.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, відхилення у показниках аналізу еритроцитів.

Нечасто: коагулопатії, зміни показників коагуляції і кровотечі, панцитопенія, нейтропенія.
Рідко: тромбоцитарна тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія.

Частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку імунної системи

У пацієнтів, які отримували такролімус, відзначалися алергічні та анафілактоїдні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи

Рідко: гірсутизм.

З боку метаболізму та харчування

Дуже часто: гіперглікемічні стани, цукровий діабет, гіперкаліємія.

Часто: гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, затримка рідини, гіперурикемія, зниження апетиту, анорексія, метаболічний ацидоз, гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, інші порушення електролітів.

Нечасто: зневоднення, гіпопротеїнемія, гіперфосфатемія, гіпоглікемія.

З боку психіки

Дуже часто: безсоння.

Часто: симптоми тривожності, сплутаність свідомості і дезорієнтація, депресія, пригнічений настрій, розлади та порушення настрою, нічні кошмари, галюцинації, психічні розлади.
Нечасто: психотичний розлад.

З боку нервової системи

Дуже часто: тремор, головний біль.

Часто: судоми, порушення свідомості, парестезії та дизестезії, периферичні нейропатії, запаморочення, порушення почерку, розлади нервової системи.

Нечасто: кома, крововиливи у центральній нервовій системі і порушення мозкового кровообігу, паралічі і парези, енцефалопатія, порушення мовлення та артикуляції, амнезія.
Рідко: гіпертонія.

Дуже рідко: міастенія.

З боку органів зору

Часто: затуманення зору, світлобоязнь, розлади з боку очей.
Нечасто: катаракта.
Рідко: сліпота.
З боку органів слуху і рівноваги

Часто: шум у вухах.

Нечасто: зниження слуху.

Рідко: нейросенсорна глухота.

Дуже рідко: порушення слуху.

Кардіальні розлади

Часто: ішемічні коронарні розлади, тахікардія.

Нечасто: шлуночкові аритмії та зупинка серця, серцева недостатність, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, суправентрикулярні аритмії, серцебиття, патологічні показники на ЕКГ, порушення ритму і частоти серцевих скорочень та пульсу.

Рідко: перикардит.

Дуже рідко: патологічні показники ехокардіографії, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу Torsades de Pointes .

З боку судинної системи

Дуже часто: артеріальна гіпертензія.

Часто: кровотечі, тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, периферичні судинні розлади, судинні гіпотензивні розлади.

Нечасто: інфаркт, венозний тромбоз глибоких вен кінцівок, шок.

З боку системи дихання, торакальні порушення та порушення середостіння

Часто: задишка, легеневі паренхіматозні розлади, плевральний випіт, фарингіт, кашель, закладеність носа і риніт.

Нечасто: дихальна недостатність, розлади з боку дихальних шляхів, бронхіальна астма.

Рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: діарея, нудота.

Часто: запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові виразки та перфорації, шлунково-кишкові кровотечі, стоматит і виразки, асцит, блювання, шлунково-кишковий та абдомінальний біль, диспептичні прояви і симптоми, запор, метеоризм, відчуття здуття і розтягнення у животі, рідкі випорожнення, шлунково-кишкові прояви і симптоми.
Нечасто: паралітична кишкова непрохідність, перитоніт, гострий і хронічний панкреатит, підвищений рівень амілази в крові, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, порушення евакуаторної функції шлунка.

Рідко: часткова непрохідність кишечнику (субілеус), псевдокісти підшлункової залози.

З боку гепатобіліарної системи

Часто: порушення функції печінки та печінкових ферментів, холестаз та жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження та гепатит, холангіт.

Рідко: тромбоз печінкової артерії, венооклюзивні захворювання печінки.

Дуже рідко: печінкова недостатність, стеноз жовчовивідної протоки.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: свербіж, висипання, алопеція, акне, гіпергідроз.

Нечасто: дерматит, світлочутливість.

Рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: біль у суглобах, судоми м'язів, біль у кінцівках, біль у спині.

Нечасто: розлади суглобів.

З боку нирок і сечових органів

Дуже часто: ниркова недостатність.

Часто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, олігурія, тубулярний некроз, токсична нефропатія, порушення показників сечі, розлади з боку сечового міхура та уретри.
Нечасто: анурія, гемолітичний уремічний синдром.

Дуже рідко: нефропатія, геморагічний цистит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: дисменорея і маткова кровотеча.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення препарату

Часто: астенічні стани, гарячкові стани, набряки, біль та дискомфорт, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, збільшення маси тіла, порушення терморегуляції,
Нечасто: поліорганна недостатність, грипоподібний синдром, порушення сприйняття температури навколишнього середовища, відчуття тиску у грудях, відчуття тривожності, погіршення самопочуття, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, зниження маси тіла.

Рідко: спрага, падіння, стискаючий біль у грудній клітині, зниження рухливості, виразки.
Дуже рідко: збільшення маси жирової тканини.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Часто: первинна дисфункція трансплантата.

Повідомлялося про помилки у лікуванні, у тому числі випадки випадкового, ненавмисного або неконтрольованого заміщення препаратів такролімусу негайного або пролонгованого вивільнення. Повідомлялося про випадки відторгнення трансплантата (частота не може бути оцінена на основі наявних даних).

Термін придатності . 3 роки.

Після відкриття первинної упаковки (запаяного алюмінієвого пакета) – 1 рік.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, по 5 блістерів в алюмінієвому пакеті та в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Астеллас Ірланд Ко., Лтд, Ірландія.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Астеллас Ірланд Ко., Лтд: Кіллорглін, Ко. Керрі, Ірландія.

Заявник. Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди/Astellas Pharma Europe BV, the Netherlands.

Місцезнаходження заявника. Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди/Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands.

У випадку виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до представництва Астеллас Фарма Юроп Б. В., на адресу 04050 м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, офіс 41, тел.: 044 490 68 25, факс: 044 490 68 26

ТАКРОЛИМУС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа