В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
РАЕНОМ табл. п/о 5 мг блистер №56

РАЕНОМ табл. п/о 5 мг блистер №56

rx
Код товара: 522296
Производитель: Gedeon Richter (Венгрия)
2 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Райан

Рана

Место хранения:
Активное вещество: Ивабрадин (в виде формы Ivabradynu Hydrobromide);

1 таблетка, пленка, покрытая оболочкой, содержащая IVABRADYNU 5 мг, соответствующий 5,863 мг IVABradynu Hydrobromide или

1 таблетка, пленка, покрытая оболочкой, содержащей IVABRADYNU 7,5 мг, соответствует 8,795 мг IvaBradynu Hydrobromide;
Вспомогательные вещества: лактоза, маннит (E 421), мальтодекстрин, кроскармеллозы натрия, коллоидный безводный кремнезем (E 551), стеарат магния;
Пленовая оболочка: поливиниловый спирт (E 1203), тальк (E 553B), диоксид титана (E 171), макрогол / PEG 3350 (E 1521), метакрилатный сополимер (1: 1), желтый оксид железа (E 172), оксид железа. Красный (E 172), бикарбонат натрия (E 500).
Дозировка . Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
5 мг таблетки:
Светлые оранжевые овальные биконвексы таблетки, раковина с плеем с двумя
«V» - широкие тире, чтобы разделить стороны, выгравированные с «CK3» на одной стороне, другая сторона без гравировки. Размер ~ 8,6 мм × 4,5 мм;
Таблетки 7,5 мг:
Светло-оранжевый, круглые таблетки с круглым дворами, оболочками с плеем, выгравированные с помощью «CK4» с одной стороны, другая сторона без гравировки. ~ 6 мм диаметр.
Фармакотерапевтическая группа. Сердечные наркотики. Другие сердечные агенты.
Код ATH C01E B17.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Иваврадин - вещество, которое уменьшает только сердечную скорость, действующий кардиостимулятор сердца путем селективного и специфического ингибирования I F-канала , который контролирует спонтанную диастолическую деполяризацию на узле синуса, регулируя частоту сердечных сокращений. Ивабрадин работает исключительно на узле синусового узла и не влияет на внутриприслоперепенсердну, а внутривентрикулярную атриовентрикулярную проводимость, сократимость миокарда и реполяризацию желудочков.
Ивабрадин также может взаимодействовать с сетчатой ​​сетчей H-канала , которая похожа в структуре для
Я F-канал синусовой арест. Это основа временного нарушения свитылоспрнятты, уменьшая ответ сетчатки на яркие светлые стимулы. Когда условия триггера (например, внезапное изменение освещения), частичное торможение I H-канала IVAbradynom может привести к визуальным явлениям пациентам. Визуальные нарушения (фосфен) описаны как временное увеличение яркости в ограниченной области визуального поля (см. Раздел «Побочные реакции»).
Фармакодинамические эффекты.
Главное фармакодинамическое свойство представляет собой ивабрадину специфическое дозозависимое снижение частоты сердечных сокращений (HR). Анализ снижения частоты сердечных сокращений с дозами до 20 мг два раза в день показал тенденцию к появлению эффекта плато, что снижает риск тяжелой брадикардии <40 ударов / мин (см. Раздел «Побочные реакции»).
При использовании при рекомендованных терапевтических дозах снижается частота сердечных сокращений примерно на 10 ударов / мин в покое и во время упражнений. Это снижает рабочую нагрузку сердца и расхода миокарда кислорода. Иванрадын не влияет на внутрибардузную проводимость, сократимость миокарда (без отрицательного неотропного эффекта) и реполяризации желудочкования:
- клинические электрофизиологические исследования Иванрадына не влияют на атриовентрикулярную проводимость или внутривентрикулярную или исправленный интервал QT;
- у пациентов с левой желудочковой дисфункцией (фракция выброса [LVEF] составляет 30-45%) Ивабрадин не показал какого-либо негативного воздействия на производительность LVEF.
Клиническая эффективность и безопасность.
Антиановая и антишемическая эффективность IVABRADYNU оценивается во время пяти двойных слепого рандомизированных испытаний (три по сравнению с плацебо, и один из них по сравнению с атенололом и амлодипином). В этом исследовании участвовали 4111 пациентов с хронической стабильной стенокардией, 2,617 из которых получили Иваврадин.
Ивабрадин 5 мг два раза в день в течение 3-4 недель лечения оказался эффективным для выполнения испытаний с физической активностью. Было подтверждено эффективность препарата в дозе 7,5 мг два раза в день. В частности, дополнительное преимущество увеличения дозы дозы 5 мг два раза в день было доказано в сравнительном контролируемом исследовании с ATENOLOL: общая продолжительность теста с физической активностью в период мишдозовского периода увеличилась примерно на 1 минуту после одного месяца лечения IVABRADYNOM 5 мг дважды день; Через три месяца после увеличения дозы до 7,5 мг два раза в день пережили дальнейшее увеличение продолжительности нагрузки почти 25 секунд. Исследование антианадинальных и антишемических свойств Ивабадину были подтверждены у пациентов в возрасте
≥ 65 лет. Эффективность Ивабрадину в дозах 5 и 7,5 мг два раза в день была стабильна во всех исследованиях для пробных испытаний физической активности (общая продолжительность нагрузки, время к появлению предельной стенокардии, время к началу стенокардии, время к депрессии ST-сегмента 1 мм) и сопровождался снижением частоты ударов примерно на 70%. Дозировка IVABRADYNU два раза в день обеспечивает стабильное эффективное действие в течение 24 часов.
В рандомизированном, контролируемом плацебо-контролируемым исследованием с участием 889 пациентов IVABRADYN, обоснованное дополнение к атенололу 50 мг 1 раз в день, показала дополнительную эффективность, тестирует все показатели физической активности в период мишдозового (12 часов после перорального введения).
Исследования показали эффективность, эффективность IVABRADYNU, которая сохраняется в течение 3-4 месяцев лечения. Хотя исследования наблюдали случаи фармакологической толерантности (потери эффективности) или воздействия снятия после резкого прекращения прекращения. Антиановая и ишемическая эффективность IVAbradynu была связана с дозом-зависимым уменьшением сердечных сокращений и значительным снижением двойного продукта (частота сердечных сокращений X систолического артериального давления) в покое и во время упражнений. Эффект Ивабрадину на артериальное давление и периферическое сосудистое сопротивление было минимально и не имело клинической значимости.
Было продемонстрировано устойчивое сокращение сердечных сокращений у пациентов, которые получали Иваврадину не менее 1 года (N = 713). Наблюдалось влияние на метаболизм глюкозы и липидов.
У пациентов с диабетом (N = 457) была подтверждена антиангинальной и антишемической эффективностью IvaBradynu с тем же профилем безопасности, что и в целом населении.
В крупномасштабном исследовании для оценки прекрасных максимальных характеристик с участием 10 917 человек с заболеванием коронарной артерии и дисфункцией левой желудочке (LVEF <40%) Ивабрадин, вводят в дополнение к оптимальной первичной терапии (86,9% пациентов, получающих β-блокаторы). Основным критерием эффективности было совокупное количество смертей из-за фатальных сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализация для острого инфармации миокарда (MI) и на возникновение или ухудшение сердечной недостаточности. Исследование не обнаружило разницы в основной комбинированном индексе между группами, использующими Ивабрадину или плацебо (относительный риск IVAbradynu Group по сравнению с плацебо: 1,00; P = 0,945).
В ретроспективном анализе подгруппы пациентов с симптоматической стенокардией на рандоизацию (N = 1507) были обнаружены на сигнальных сигналах через фатальные сердечно-сосудистые заболевания, госпитализация для острой Mi или сердечной недостаточности (Ивабрадин 12,0% против плацебо 15 5%, P = 0 05).
В крупномасштабном исследовании для оценки ознакомьтесь с финальной производительностью
19,102 пациента с коронарными сердечными заболеваниями без клинических проявлений сердечной недостаточности (LVEF> 40%) Ивабрадин вводят в дополнение к оптимальной первичной терапии. Это исследование использовало терапевтические схемы с более высокой дозировкой, чем зарегистрированы (начальная доза - 7,5 мг два раза в день [5 мг два раза в день для пациентов в возрасте ≥75] и титрации дозы до 10 мг два раза в день). Основным критерием эффективности представляли собой комбинированную скорость гибели сердечно-сосудистых заболеваний или немалового инфаркт миокарда. Исследование не оказалось различий в заболеваемости первичной комбинированной конечной точки (PKKT) IVABRADYNU Group по сравнению с группой плацебо (относительный риск Ивабридин / плацебо 1.08, P = 0.197). Брэдикардия наблюдалась в 17,9% пациентов в группе Ивабрадину (2.1% плацебо). В ходе исследования 7,1% пациентов получают верапамил, дилтиазем или сильные ингибиторы CYP 3A4.
Небольшое статистически значимое увеличение заболеваемости PKKT наблюдается в предварительно определенной подгруппе пациентов с стенокардией II или выше по классификации канадских сердечно-сосудистых заболеваний (CCS) (N = 12 049) (годовой показатель 3,4% против 2,9%. относительный Ивабрадинский риск / плацебо 1.18, P = 0,018); Но подгруппа общего населения пациентов с классом CCS ≥ И этот эффект был идентифицирован (N = 14 286) (относительный риск Ivabradyn / Placebo 1.11, p = 0,110).
Использование исследования более высоких доз, одобренных частично, объясняет результаты.
Shift - Multicenter, международный, рандомизированный, двойной слепой, плацебо-контролируемое исследование для оценки результатов, которые включали 6505 взрослых пациентов со стабильной хронической сердечной недостаточностью (CHF) (продолжительность ≥ 4 недели) II-IV функциональные классы (классификация сердца Нью-Йорка Ассоциация [NYHA]) с уменьшенной фракцией выброса левого желудочка (LVEF ≤ 35%) и частота сердечных сокращений ≥ 70 ударов / мин в покое.
Пациенты получали стандартную терапию, в том числе использование β-блокаторов (89%), ингибиторов ангиотензина-преобразователя (89%) и / или антагонистов II ангиотензина II (91%), диуретики (83%) и антамидостеровых препаратов (60%). При Ивабрадине 67% пациентов получают препарат в дозе 7,5 мг два раза в день. Средняя продолжительность наблюдения составила 22,9 месяца. Лечение Ивабрадиному было связано с уменьшением частоты сердечных сокращений в среднем 15 ударов / мин по сравнению с начальным значением 80 ударов / мин. Разница между группами в области сердечного ритма Ивабрадину и плацебо составила 10,8 удара / мин после 28 дней по 9.1 ударов / мин - 12 месяцев и 8,3 удара / мин - 24 месяца.
Исследование продемонстрировало клинически и статистически значимое снижение относительного риска комбинированной первичной конечной точки (смертность из-за сердечно-сосудистых патологий и госпитализации для ухудшения сердечной недостаточности) на 18% (соотношение опасности: 0,82, 95% доверительный интервал [CI] 0 75- 0,90; P <0,0001), очевидно, в первые 3 месяца лечения. Сокращение абсолютного риска на 4,2%. Результаты на первичной конечной точке были в основном вызваны конечными точками сердца, госпитализация для ухудшения сердечной недостаточности (абсолютное снижение риска 4,7%) и смерть от смертельной сердечной недостаточности (абсолютное снижение риска 1,1%).
Влияние лечения на первичной композитной конечной точке, его компоненты и вторичные конечные точки

Ивабрадин
(N = 3241)
n (%)
Плацбор
(N = 3264)
n (%)
Ценностный риск
[95% CI]
P-значения
Основная комбинированная конечная точка
793 (24.47)
937 (28,71)
0,82 [0,75; 0,90]
<0,0001.
Компоненты комбинированной конечной точки:
- летальное следствие сердечно-сосудистой патологии
- госпитализация для ухудшения сердечной недостаточности
449 (13.85)
514 (15.86)
491 (15.04)
672 (20.59)
0,91 [0,80; 1.03]
0,74 [0,66; 0,83]
0,128.
<0,0001.
Другие вторичные конечные точки:
- летальное следствие любой причины
- летальное следствие через CH
- госпитализация по любой причине
- госпитализация для сердечно-сосудистых заболеваний
503 (15.52)
113 (3.49)
1231 (37,98)
977 (30.15)
552 (16.91)
151 (4.63)
1356 (41,54)
1122 (34.38)
0,90 [0,80; 1.02]
0,74 [0,58; 0,94]
0,89 [0,82; 0,96]
0,85 [0,78; 0,92]
0,092.
0,014.
0,003.
0,0002.
Снижение заболеваемости первичной конечной точкой наблюдалась независимо от пола, класса Нюха, ишемической или равноишемичной этиологии сердечной недостаточности и наличия диабета или гипертонии, истории пациента.
В подгруппе пациентов с HR ≥ 75 ударами / мин (n = 4150) показали значительное снижение частоты первичной комбинированной конечной точки 24% (отношение опасности: 0,76, 95% Ci [0,68; 0,85] - P < 0.0001) и другие вторичные конечные точки, включая смерть результата по любой причине (коэффициент опасности: 0,83, 95% Ci [0,72; 0,96] - p = 0,0109) и смерть благодаря следствию сердечной кислоты. Коэффициент опасности: 0,83, 95% Ci [0,71; 0,97] - p = 0,0166). Профиль безопасности IVABRADYNU в этой подгруппе пациентов соответствует профилю безопасности населения в целом.
Исследование продемонстрировало значительное сокращение заболеваемости первичной комбинированной конечной точкой в ​​общей группе пациентов, получающих терапию β-блокатора (отношение опасности: 0,85, 95% Ci [0,76; 0,94]). В подгруппе пациентов с HR ≥ 75 ударами / мин принимая β-блокаторы в рекомендуемых дозах, не было статистически значимого влияния на первичную составную конечную точку (отношение опасности: 0,97, 95% Ci [0,74; 1,28]) и другие вторичные Конечные точки, включая госпитализацию для ухудшения сердечной недостаточности (коэффициент опасности: 0,79, 95% Ci [0,56; 1.10]) или результат смерти сердечной недостаточности (отношение опасности: 0,69 95% Ci [0,31; 1,53]).
В 887 (28%) пациентах в группе Ивабрадину отметили значительное улучшение функционального класса (классификация NYHA) по сравнению с 776 (24%) пациентами в группе плацебо (P = 0,001).
В рандомизированном, контролируемое плацебо-контролируемое исследование с участием 97 пациентов, собранных во время специальных офтальмологических экзаменов, направленных на оценку функции конусов и стержней и повышения к визуальному анализаторе (электрорететроэрама, статическое и кинетическое поле зрения, цветное зрение, остроту зрения) у пациентов, которые Взял Ивабрадин для лечения хронической стабильной стенокардии в течение 3 лет не обнаружил токсичность к сетчатке.
Фармакокинетика.
При физиологических условиях Ивабрадин быстро высвобождается и обладает высокой растворимостью воды (> 10 мг / мл). Ивабрадин является S-энантиомером, который показал биоконверсию in vivo. Основным активным метаболитом в медицинском использовании IVABRADYNU является производной N-десметиловарства.
Поглощение и биодоступность. После перорального администрации Ивабрады быстро и почти полностью поглощается. При применении максимальной постной концентрации плазмы достигается примерно через 1 час. Абсолютная биодоступность таблеток, оболочка покрытая пленочным покрытием составляет около 40%, из-за эффекта первого прохода через пищеварительный тракт и печень.
Прием лекарства с едой замедляет поглощение около 1 часа и повышает концентрацию плазмы на 20-30%. Чтобы уменьшить внутрипроходные колебания в концентрациях лекарств, рекомендуется принимать таблетки с пищей (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Распределение. Приблизительно 70% Ивабрадину связан с белками плазмы. Объем распределения на стадии устойчивого равновесия составляет около 100 литров. Длительное использование рекомендуемой дозы 5 мг два раза в день максимальная концентрация в плазме составляет 22 нг / мл (коэффициент вариации [CV] = 29%). Средняя концентрация плазмы стабильной части равновесия составляет 10 нг / мл (CV = 38%).
Биотрансформация. Иванрадин широко метаболизируется в печени и кишечнике путем окисления цитохрома P450 3A4 (Cyp3a4). Основным активным метаболитом является
Производное N-десметрировая (S 18982), концентрация которого составляет 40% от концентрации родительского соединения. В метаболизме этого активного метаболита также включала CYP3A4. Ивабрадин имеет низкую аффинность для CYP3A4, не активируется, и она не ингибирует клинически значимость, и поэтому, вероятно, не изменяет метаболизм субстрата CYP3A4 или концентрации плазмы. Однако сильные ингибиторы и индукторы могут существенно повлиять на концентрацию IVABRADYNU в плазме (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
Разведение. Главная IVABRADYNU HAF-LIFE 2 часа (70-75% площади под кривой на графике концентрации препарата в плазме в крови время наблюдения [AUC]), а также эффективный период полувыведения - 11 часов. Общий клиренс составляет 400 мл / мин, а почечный оформление - 70 мл / мин. Устранение метаболитов одинаково происходит через мочу и фекалии. Примерно 4% от устной дозы выводится в моче в неизменной форме.
Линейность / нелинейность. Кинетика Ивабрадину в течение ряда 0,5-24 мг оральной дозы является линейным.
Отдельные группы пациентов.
Пожилые пациенты, фармакокинетические параметры (AUC и CMAX) у пожилых пациентов (≥ 65 лет) и старше (≥ 75 лет) не отличались от основных фармакокинетических параметров населения пациентов (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Почечная недостаточность: воздействие почечной недостаточности (зазор креатинина 15-60 мл / мин) Фармакокинетика IVABRADYNU минимальна, учитывая небольшую долю почечной очистки (около 20%) общей ликвидации IVAbradynu и его основного метаболита S 18982 (см. Раздел. «Дозировка и администрация»).
Печеночная недостаточность: у пациентов с легкой тяжестью нарушения печени (вверх 7 баллов классификация Child-Pugh) AUC IVABRADYNU и основным активным метаболитом составила примерно на 20% выше, чем у пациентов с нормальной функцией печени. Наявних даних недостатньо, щоб зробити висновки щодо застосування препарату пацієнтам із помірною печінковою недостатністю. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю ці дані відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка . Аналіз співвідношення фармакокінетики і фармакодинаміки продемонстрував майже лінійну залежність зменшення частоти серцевих скорочень від збільшення концентрації івабрадину та S 18982 у плазмі крові для доз 15-20 мг двічі на добу. При застосуванні більших доз зниження ЧСС стає непропорційним до концентрації івабрадину у плазмі крові і має тенденцію досягати плато. Висока концентрація івабрадину у плазмі крові може бути зумовлена використанням івабрадину у комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4, що може призвести до надмірного зменшення ЧСС, проте ризик знижується при застосуванні івабрадину у комбінації з інгібіторами CYP3A4 помірної сили (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.
Раєном показаний для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів з ішемічною хворобою серця, нормальним синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 ударів на хвилину (уд/хв). Препарат слід призначати:

  • дорослим пацієнтам, які мають протипоказання або обмеження до застосування

  • блокаторів;

  • або у комбінації з β-блокаторами пацієнтам, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози β-блокаторів.

Лікування хронічної серцевої недостатності.
Зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу погіршення серцевої недостатності) у дорослих пацієнтів із симптомною хронічною серцевою недостатністю, синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд/хв.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин;
- частота серцевих скорочень у стані спокою < 70 уд/хв до початку лікування;
- кардіогенний шок;
- гострий інфаркт міокарда;
- тяжка артеріальна гіпотензія (< 90/50 мм рт. ст.);
- тяжка печінкова недостатність;
- синдром слабкості синусового вузла;
- синоатріальна блокада;
- нестабільна або гостра серцева недостатність;
- залежність від штучного водія ритму (ЧСС контролюється винятково за допомогою штучного водія ритму);
- нестабільна стенокардія;
- AV-блокада III ступеня;
- комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати – похідні азолу (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакокінетика»);
- одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які належать до інгібіторів CYP3A4 помірної дії, що мають властивості знижувати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
- період вагітності або годування груддю, репродуктивний вік у жінок, які не застосовують належні заходи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії.
Нерекомендовані комбінації.
Препарати, що подовжують інтервал QT:

  • кардіоваскулярні (наприклад хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон).

  • кекардіоваскулярні (наприклад пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенний).

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та кардіоваскулярних та некардіоваскулярних препаратів, що подовжують інтервал QT, оскільки зменшення ЧСС може посилити подовження інтервалу QT. У разі необхідності застосування такої комбінації слід забезпечити ретельний моніторинг серцевої діяльності (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Салуретики (тіазидні та петльові діуретики): гіпокаліємія може підвищувати ризик розвитку аритмії. Івабрадин може спричинити виникнення брадикардії, комбінація якої з гіпокаліємію може спровокувати аритмію тяжкого ступеня, особливо у пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу QT, як вродженого, так і спричиненого лікарськими засобами.
Фармакокінетичні взаємодії.
Цитохром P450 3A4 (CYP3A4). Івабрадин метаболізується тільки за допомогою CYP3A4 та є дуже слабким інгібітором цього цитохрому. Було виявлено, що івабрадин не впливає на метаболізм та концентрацію у плазмі крові інших субстратів CYP3A4 (слабких, помірних та сильних інгібіторів). Інгібітори та стимулятори CYP3A4 схильні до взаємодії з івабрадином, що має клінічно значущий вплив на його метаболізм і фармакокінетику. Дослідження, під час яких вивчали взаємодію препаратів, підтвердили, що інгібітори CYP3A4 підвищують концентрацію івабрадину у плазмі крові, тоді як індуктори CYP3A4 її знижують. Збільшення концентрації івабрадину у плазмі крові може підвищити ризик розвитку надмірної брадикардії (див. розділ «Особливості застосування»).
Протипоказані комбінації.
Протипоказане одночасне застосування івабрадину з сильними інгібіторами CYP3A4, такими як протигрибкові препарати, що належать до похідних азолу (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон (див. розділ «Протипоказання»). Сильні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) та джозаміцин (по 1 г двічі на добу) підвищують середню концентрацію івабрадину у плазмі крові у 7-8 разів.
Інгібітори CYP3A4 помірної дії: спеціальні дослідження взаємодії з участю здорових добровольців та пацієнтів показали, що комбінація івабрадину з препаратами, що знижують ЧСС, такими як дилтіазем та верапаміл, призводить до підвищення концентрації івабрадину (в 2-3 рази за показником AUC) та додаткового зниження ЧСС на 5 уд/хв. Одночасне застосування івабрадину з цими лікарськими засобами протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Нерекомендовані комбінації.
Грейпфрутовий сік: одночасний прийом грейпфрутового соку та івабрадину вдвічі збільшує концентрацію препарату у плазмі крові. Тому слід уникати споживання грейпфрутового соку.
Комбінації, які потребують застережень при застосуванні.
Інгібітори CYP3A4 помірної дії : одночасне застосування івабрадину з іншими інгібіторами помірної дії (наприклад флуконазолом) може бути розпочате з дози 2,5 мг двічі на добу, якщо ЧСС у стані спокою перевищує 70 уд/хв; при цьому необхідно контролювати ЧСС.
Індуктори CYP3A4 : індуктори CYP3A4 (наприклад рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum)) можуть зменшити концентрацію та активність івабрадину. Одночасне застосування лікарських засобів, що індукують CYP3A4, може викликати потребу у корекції дози івабрадину. При одночасному застосуванні івабрадину в дозі 10 мг двічі на добу та звіробою AUC івабрадину знижується вдвічі. Тому слід уникати застосування звіробою у період лікування івабрадином.
Інші комбінації.
Спеціальні дослідження, в ході яких вивчали взаємодію препаратів, показали відсутність клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку івабрадину таких лікарських засобів як: інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібітори ГМГ-КоA-редуктази (симвастатин), дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін), дигоксин та варфарин. Крім того, івабрадин не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину і варфарину, а також на фармакодинаміку аспірину.
У клінічних дослідженнях ІІІ фази івабрадин регулярно застосовували з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністами ангіотензину ІІ, β-блокаторами, діуретиками, антиальдостероновими препаратами, нітратами короткої та тривалої дії, інгібіторами ГМГ-КоA-редуктази, фібратами, інгібіторами протонної помпи, пероральними протидіабетичними засобами, аспірином та іншими антитромботичними препаратами; при цьому жодних проблем безпеки не відзначалося.
Особливості застосування.
Особливі застереження.
Недостатній сприятливий вплив на клінічні результати лікування пацієнтів із симптоматичною хронічною стабільною стенокардією. Раєном показаний тільки для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії, оскільки лікування івабрадином не продемонструвало сприятливого впливу на зниження ризику серцево-судинних явищ (наприклад інфаркту міокарда або летального наслідку через серцево-судинні патології)
(див. розділ «Фармакодинаміка»).
Вимірювання ЧСС. Враховуючи можливість суттєвого коливання ЧСС, при визначенні ЧСС у стані спокою перед початком лікування препаратом Раєном та у разі необхідності проведення титрації дози у пацієнтів, які приймають івабрадин, слід проводити серійні вимірювання ЧСС, ЕКГ або цілодобовий амбулаторний моніторинг. Це також стосується пацієнтів з низькою ЧСС, особливо якщо ЧСС знижується до рівня менше 50 уд/хв, або після зменшення дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Аритмії. препарат Раєном не призначений для лікування або профілактики аритмій і може втрачати ефективність при виникненні у пацієнта тахіаритмії (вентрикулярної чи суправентрикулярної). Отже, Раєном не рекомендується застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла.
У пацієнтів, які приймають Раєном, підвищується ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічні реакції»). Фібриляція передсердь виникає частіше у пацієнтів, які одночасно застосовують аміодарон або сильнодіючі антиаритмічні лікарські засоби I класу. Під час лікування препаратом Раєном рекомендується регулярний клінічний моніторинг за станом пацієнтів на предмет фібриляції передсердь (стійкої або пароксизмальної), з проведенням ЕКГ-моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, пальпітація, нерегулярний пульс).
Пацієнти мають бути попереджені про ознаки та симптоми фібриляції передсердь та проінформовані про необхідність повідомляти свого лікаря про їх виникнення.
Якщо під час лікування виникає фібриляція передсердь, слід ретельно зважити доцільність продовження терапії препаратом Раєном з урахуванням співвідношення користі та ризиків.
Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою десинхронізацією повинні знаходитися під ретельним наглядом.
Пацієнти з AV-блокадою II ступеня . Раєном не рекомендований пацієнтам з AV-блокадою
II ступеня.
Пацієнти з низькою частотою серцевих скорочень . Не слід призначати Раєном пацієнтам, у яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить < 70 уд/хв (див. розділ «Протипоказання»).
Якщо під час терапії відбувається стійке зниження ЧСС у стані спокою до < 50 уд/хв або у пацієнта виникають симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити або припинити лікування, якщо ЧСС лишається менше 50 уд/хв або симптоми брадикардії тривають (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Комбінація з блокаторами кальцієвих каналів. Одночасне застосування препарату Раєном з блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Повідомлень про небезпечність застосування комбінації препарату Раєном з нітратами та дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (такими як амлодипін) не надходило. Додаткова ефективність івабрадину у комбінації з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів не встановлена (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Хронічна серцева недостатність. Лікування можливе тільки за умови, якщо серцева недостатність є стабільною. Раєном слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмежену кількість даних для цієї популяції.
Інсульт. Раєном не рекомендовано призначати хворим одразу ж після перенесеного інсульту, оскільки немає даних щодо застосування препарату у такій ситуації.
Зорова функція. Івабрадин впливає на функцію сітківки ока. Немає доказів щодо токсичного впливу довготривалого лікування івабрадином на сітківку (див. розділ «Фармакодинаміка»). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення зорової функції лікування необхідно припинити. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з пігментним ретинітом.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Пацієнти з артеріальною гіпотензією. Через відсутність достатньої кількості даних Раєном слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпотензією легкого та помірного ступеня тяжкості. Раєном протипоказаний пацієнтам з тяжкою артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.) (див. розділ «Протипоказання»).
Фібриляція передсердь – Кардіоаритмії. Доказів щодо ризику виникнення (надмірної) брадикардії у випадку відновлення синусового ритму при проведенні фармакологічної кардіоверсії у пацієнтів, які лікувалися івабрадином, немає. Проте, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості даних проводити DC-кардіоверсію, яка не є невідкладною, рекомендується не раніше, ніж через 24 години після останнього прийому препарату Раєном.
Пацієнти, які мають пролонгований інтервал QT вродженого ґенезу або приймають препарати, що подовжують інтервал QT. Слід уникати застосування препарату Раєном пацієнтам, які мають пролонгований інтервал QT вродженого ґенезу або приймають препарати, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі необхідності застосування такої комбінації пацієнтам рекомендований ретельний кардіологічний моніторинг.
Зменшення ЧСС внаслідок застосування івабрадину може посилити подовження інтервалу QT та спричинити виникнення аритмій тяжкого ступеня, зокрема, шлуночкової тахікардії типу «пірует» .
Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують змін у лікуванні. У ході дослідження SHIFT у пацієнтів, які застосовували івабрадин, спостерігалося більше епізодів підвищення артеріального тиску (7,1 %) порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (6,1 %). Ці епізоди частіше виникали невдовзі після змін у лікуванні артеріальної гіпертензії, були тимчасовими та не впливали на терапевтичний ефект івабрадину. У разі внесення змін у терапію пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час застосування івабрадину артеріальний тиск слід контролювати через певні проміжки часу (див. розділ «Побічні реакції»).
Таблетки Раєном, вкриті плівковою оболонкою, містять лактозу.
Тому препарат не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними вродженими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатністю лактази Лаппа, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Жінки репродуктивного віку . Під час лікування жінкам репродуктивного віку слід застосовувати належні заходи контрацепції (див. розділ «Протипоказання»).
Вагітність. Дані щодо застосування івабрадину вагітним жінкам відсутні або обмежені.
Дослідження на тваринах виявили токсичний вплив препарату на репродуктивну функцію. Також було виявлено наявність ембріотоксичної та тератогенної дії. Потенційний ризик для людей невідомий, тому застосування препарату Раєном у період вагітності протипоказане
(див. розділ «Протипоказання»).
Годування груддю. Дослідження на тваринах свідчать, що івабрадин проникає у грудне молоко. Тому застосування препарату Раєном у період годування груддю протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Жінкам, які потребують лікування івабрадином, слід припинити годування груддю та обрати інший спосіб годування дитини.
Фертильність. У ході досліджень на щурах впливу івабрадину на фертильність самок та самців виявлено не було.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У ході цільового дослідження з участю здорових добровольців було доведено, що івабрадин не впливає на здатність керувати автотранспортом. Однак у післяреєстраційний період повідомляли про випадки порушення здатності керувати автомобілем через симптоми з боку зору. Застосування івабрадину може спричинити тимчасове виникнення зорових феноменів, здебільшого у вигляді фосфенів (див. розділ «Побічні реакції»). Можливість виникнення таких зорових феноменів необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем та роботі з механізмами у ситуаціях, коли інтенсивність світла може раптово змінюватися, особливо при керуванні вночі.
Спосіб застосування та дози.
Залежно від необхідної дози слід призначати таблетки, вкриті плівковою оболонкою, які містять 5 мг або 7,5 мг івабрадину.
Раєном призначають дорослим.
Раєном, таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 5 мг можна розділити на рівні дози.
Раєном, таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 7,5 мг не підлягають поділу.
Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.
Рішення щодо початку лікування або титрації дози рекомендовано приймати при наявності результатів послідовних вимірювань ЧСС, ЕКГ або цілодобового амбулаторного моніторингу.
У пацієнтів віком до 75 років початкова доза препарату Раєном не повинна перевищувати 5 мг двічі на добу. Якщо у пацієнтів, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, після 3-4 тижнів лікування симптоми не зникають, дозу івабрадину можна збільшити до наступної за умови гарної переносимості початкової дози та якщо ЧСС у стані спокою залишається на рівні > 60 уд/хв. Підтримуюча доза не повинна перевищувати 7,5 мг двічі на добу.
У разі відсутності поліпшення симптомів стенокардії протягом 3 місяців після початку лікування прийом препарату Раєном слід припинити.
Крім того, слід розглянути можливість припинення терапії у разі, якщо відповідь на симптоматичне лікування є незначною та відсутнє клінічно значуще зниження ЧСС у стані спокою протягом 3 місяців лікування.
Якщо під час лікування ЧСС знижується до рівня менше 50 уд/хв у стані спокою або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, включаючи можливість застосування найнижчої дози 2,5 мг двічі на добу (половина таблетки 5 мг двічі на добу). Після зменшення дози слід контролювати ЧСС (див. розділ «Особливості застосування»). Прийом препарату слід припинити, якщо ЧСС залишається на рівні менше 50 уд/хв, або якщо симптоми брадикардії тривають, незважаючи на зменшення дози.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
Лікування має бути ініційоване тільки пацієнтам зі стабільною серцевою недостатністю. Рекомендується, щоб призначення робив лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.
Рекомендована початкова доза препарату Раєном становить 5 мг двічі на добу. Після двотижневого курсу лікування дозу можна підвищити до 7,5 мг двічі на добу, якщо ЧСС у стані спокою залишається на рівні > 60 уд/хв; або зменшити до 2,5 мг двічі на добу (половина таблетки 5 мг двічі на добу), якщо ЧСС залишається на рівні < 50 уд/хв у стані спокою або пацієнт відчуває симптоми, зумовлені брадикардією (запаморочення, слабкість, гіпотензія). Якщо ЧСС знаходиться у діапазоні 50-60 уд/хв, дозу 5 мг двічі на добу залишати незмінною.
Якщо під час лікування відзначається стійке зниження ЧСС у стані спокою до < 50 уд/хв або пацієнт відчуває симптоми, зумовлені брадикардією, при застосуванні івабрадину по 7,5 або 5 мг двічі на добу, необхідно зменшити дозу до наступної меншої. Якщо ЧСС є постійно > 60 уд/хв у стані спокою, пацієнтам, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, слід поступово підвищити дозу до наступної більшої.
Застосування препарату необхідно припинити, якщо під час лікування ЧСС залишається < 50 уд/хв або симптоми брадикардії тривають (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів віком від 75 років лікування починати з меншої початкової дози (2,5 мг двічі на добу, тобто половина таблетки 5 мг двічі на добу). У разі необхідності дозу можна поступово підвищити.
Порушення функції нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю та кліренсом креатиніну більше 15 мл/хв не потребують корекції дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Дані щодо застосування препарату пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв відсутні. Таким пацієнтам івабрадин слід застосовувати з обережністю.
Порушення функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки легкого ступеня не потребують корекції дози. З обережністю призначати Раєном пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня. Раєном протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня у зв'язку з відсутністю досліджень з участю цієї групи пацієнтів, а також через можливість значного збільшення системної концентрації препарату (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокiнетика»).
Спосіб застосування.
Таблетки приймати перорально двічі на добу (вранці та ввечері) під час прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).
Діти.
Безпеку та ефективність застосування івабрадину дітям (< 18 років) не досліджували. Дані відсутні.
Передозування.
Передозування може призвести до тяжкої та тривалої брадикардії (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі форми брадикардії потребують симптоматичної терапії у спеціалізованих закладах. У разі виникнення брадикардії з поганою гемодинамічною переносимістю можна розглянути доцільність застосування внутрішньовенних β-стимулюючих засобів, таких як ізопреналін. У разі необхідності можна розглянути питання про тимчасове використання електрокардіостимулятора.
Побічні реакції.
Івабрадин вивчали у ході клінічних досліджень з участю приблизно 45 000 осіб.
Найчастіші побічні реакції івабрадину – зорові феномени (фосфени) та брадикардія є дозозалежними та зумовлені фармакологічною дією препарату.
Під час клінічних досліджень виявлялися нижчезазначені побічні реакції, які за частотою розподілені таким чином: дуже часті (≥1/10); часті (від ≥1/100 до <1/10); нечасті (від ≥1/1 000 до <1/100); поодинокі (від ≥1/10 000 до <1/1 000); рідкісні (<1/10 000); частота невідома (неможливо визначити згідно з наявною інформацією).
Клас системи органів
Частота виникнення
Переважний термін
З боку системи крові та лімфатичної системи
Нечасті
Еозинофілія
З боку обміну речовин, метаболізму
Нечасті
Гіперурикемія
Неврологічні розлади
Часті
Головний біль, зазвичай протягом першого місяця лікування
Запаморочення, можливо, пов'язане з брадикардією
Нечасті*
Непритомність, можливо, пов'язана з брадикардією
З боку органів зору
Дуже часті
Зорові феномени (фосфени)
Часті
Помутніння зору
Нечасті*
Диплопія
Погіршення зору
З боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасті
Вертиго
З боку серця
Часті
Брадикардія
AV-блокада I ступеня (на ЕКГ – подовження інтервалу PQ)
Шлуночкова екстрасистолія
Фібриляція передсердь
Нечасті
Пальпітація, надшлуночкова екстрасистолія
Рідкісні
AV-блокада II та III ступеня
Синдром слабкості синусового вузла
З боку судин
Часті
Неконтрольований артеріальний тиск
Нечасті*
Гіпотензія, можливо, пов'язана з брадикардією
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасті
Диспное
З боку шлунково-кишкового тракту
Нечасті
Нудота
Запор
Діарея
Біль в абдомінальній ділянці*
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Нечасті*
Ангіоедема
Висипання
Поодинокі*
Еритема
Свербіж
Кропив'янка
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Нечасті
М'язові спазми
Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення
Нечасті*
Астенія, можливо, пов'язана з брадикардією
Втома, можливо, пов'язана з брадикардією
Поодинокі*
Нездужання, можливо, пов'язане з брадикардією
Лабораторні та інструментальні дані
Нечасті
Підвищення рівня креатиніну в крові
Подовження інтервалу QТ на ЕКГ
* Побічні реакції виявлялися як за допомогою спонтанних повідомлень, так і протягом періоду післяреєстраційного застосування івабрадину, однак частота їх виникнення розрахована за даними клінічних досліджень.
Опис деяких побічних реакцій.
Зорові феномени (фосфени) спостерігалися у 14,5 % пацієнтів у вигляді тимчасового підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору. Зазвичай їх виникнення зумовлене раптовою зміною інтенсивності світла. Фосфени також описують як ореол, декомпозицію зображення (стробоскопічні або калейдоскопічні ефекти), яскраві кольорові спалахи або багатократне зображення (персистенція сітківки). Фосфени виникають переважно протягом перших двох місяців лікування та можуть повторюватися пізніше. Повідомляли здебільшого про легку або помірну інтенсивність фосфенів. Усі фосфени минали під час лікування або після його припинення, більшість (77,5 %) зникали протягом терапії. Менше 1 % пацієнтів змінили повсякденну діяльність або припинили лікування через виникнення фосфенів.
Брадикардія спостерігалася у 3,3 % пацієнтів, особливо протягом перших 2-3 місяців з початку лікування. Тяжку форму брадикардії з ЧСС ≤40 уд/хв мали 0,5 % пацієнтів.
У дослідженні SIGNIFY фібриляція передсердь спостерігалася у 5,3 % пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8 % пацієнтів групи плацебо. Зведений аналіз результатів усіх подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень ІІ/ІІІ фаз тривалістю щонайменше
3 місяці з участю більше 40 000 пацієнтів продемонстрував, що частота виникнення фібриляції передсердь становила 4,86 % у пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08 % у пацієнтів контрольної групи, що відповідає співвідношенню ризиків 1,26 при 95 % довірчому інтервалі [1,15-1,39].
При погіршенні будь-якої побічної реакції, зазначеної у цій інструкції, або виникненні будь-якої іншої реакції на препарат, не зазначеної в цій інструкції, необхідно звернутися до лікаря.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері.
По 2 або 4 блістери в картонній коробці разом з інструкцією для медичного застосування.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Гедеон Ріхтер Румунiя А.Т.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Куза Воде, 99-105, Тиргу-Муреш, жудець Муреш, 540306, Румунія.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа