В корзине нет товаров
РАМИЗЕС КОМ табл. 5 мг + 25 мг блистер №30

РАМИЗЕС КОМ табл. 5 мг + 25 мг блистер №30

rx
Код товара: 180322
Производитель: Фармак (Украина, Киев)
2 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Ramizes ® Com.

(Ramies Com )
Место хранения:
Активные ингредиенты: Рамиприл, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит Ramipril 5 мг и гидрохлоротиазид 25 мг или 2,5 мг Рамиприла и гидрохлоротиазида 12,5 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза 102, кросвидон, гипромеллоза, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные продукты Angiotensin Преобразование фермента (ACE). ATC код C09B A05.
Клинические характеристики.
Индикация. Лечение основной гипертонии у пациентов, которые рекомендуют комбинированную терапию (Рамиприл и Гидрохлоротиазид).
Противопоказание.
Гиперчувствительность к Ramipril или других ингибиторах ACE, гидрохлоротиазида, другие тиазидные диуретики, сульфонамиды или любому из наполнителей, которые составляют препарат.
История ангиодиома (наследственное, идиопатическое или ранее передаваемое во время лечения ингибиторами ACE или антагонистами рецептора ангиотензина II).
Применение экстракорпоральной терапии, что приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
Двусторонняя почечная артериальная стеноз или односторонний стеноз почек артерии в присутствии одной функционирующей почки.
Тяжелые почечные нарушения (зазор креатинина <30 мл / мин) у пациентов, проходящих гемодиализ, не проводится, анурия.
Клинически значительный электролит дисбаланс, который может ухудшить ход лекарств лечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Сильная печеночная дисфункция, печеночная энцефалопатия, холестаз.
Способ применения и доза.
Для перорального использования.
Препарат рекомендуется принимать 1 в день одновременно, предпочтительно утром.
Препарат можно принимать ранее, во время и после еды, потому что потребление пищи не влияет на биодоступность (см. Раздел «Фармакокинетика»). Таблетки следует проглотить целое водой. Они не могут быть жевать или измельчить.
Взрослые. Доза должна быть исправлена ​​индивидуально, в зависимости от тяжести гипертонии и наличия других сопутствующих факторов риска. Использование комбинации фиксированной дозы Ramipril и гидрохлоротиазида обычно рекомендуется только после титрования дозы каждого из ее отдельных компонентов.
Начните лечение с самой низкой возможной дозой. При необходимости доза может постепенно увеличиваться для достижения целевого кровяного давления. Максимальная доза составляет 10 мг Рамиприла и гидрохлоротиазида 50 мг в день.
Специальные группы пациентов.
Пациенты, получающие диуретики. Рекомендуется проявлять осторожность, потому что могут возникнуть пациенты по диуретикам, досрочное лечение гипотензией. Перед началом лечения препарат, диуретическая доза должна быть уменьшена или прекращена его использование.
Пациенты с нарушенной функцией почек. Из-за гидрохлортоашидного компонента препарата противопоказан у пациентов с тяжелыми почечными нарушениями (креатининовый зазор <30 мл / мин) (см. Раздел «Противопоказания»). Пациенты с обесценением почек могут показать более низкую дозу. Пациенты с клиренсом креатинина 30-60 мл / мин следует обрабатывать только с использованием самой низкой дозы фиксированной комбинацией монотерапии Рамиприла / гидрохлоротиазида после RamiPril. Максимальная суточная доза составляет 5 мг Ramipril и 25 мг гидрохлоротиазида.
Пациенты с нарушением функции печени. У пациентов с легким до умеренной печеночной недостаточностью следует начать лечение только под тесным медицинским наблюдением. Максимальная суточная доза в таких случаях составляет 2,5 мг Рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида. Препарат противопоказан в случаях тяжелой дисфункции печени (см. Раздел «Противопоказания»).
Пациенты пожилых людей. Начальная доза должна быть ниже, а последующая доза титрование должна осуществляться медленнее из-за более высокой вероятности побочных реакций.
Неблагоприятные реакции.
Профиль безопасности препарата COM ® содержит данные о неблагоприятных последствиях, возникающих в результате гипотензии и / или уменьшения BCC из-за увеличения диурез. Активное вещество RamiPril может вызвать постоянный кашель, в то время как активное вещество гидрохлоротиазида может вмешиваться в метаболизм глюкозы, жиров и мочевой кислоты. Оба вещества оказывают необратимое влияние на уровень калия в плазме крови. Серьезные побочные реакции включают ангиодиодумы или анафилактические реакции, ненормальные функции печени или заболевания почек, панкреатит, тяжелые реакции кожи и нейтропения / агранулоцитоз.
Частота побочных эффектов классифицируется следующим образом: Очень распространено (≥ 1/10); часто (от ≥ 1/100 до <1/10); нечасто (от ≥ 1/1 000 до <1/100); редкий (≥ 1/10 от 000 до <1/1 000); Очень редко (<1/10 000); не известно (не может быть оценено из доступных данных). В каждой группе неблагоприятные реакции представлены в порядке снижения степени серьезности.
Классы органов
Часто
Не часто
Очень редко
Неизвестный
Так как сердечно-сосудистая система
Ишемия миокарда, в том числе узел-кардина; тахикардия; аритмия; улучшенное чувство сердцебиения; периферический отек; Он-артериальная гипотензия, орто-статическая гипотензия, обмотка, горячие промывки
Инфаркт миокарда; тромбоз из-за значительного снижения BCC, сосудистого потолочного потолка-ноз, гипоперфузии, синдрома Райнома, васкулита
Путем крови и лимфатической системы
Уменьшение количества белых кровяных клеток, уменьшение количества эритроцитов, уменьшая гемологин гемолигантную атлантическую анемию, уменьшило количество тромбоцитов
Подавление функции костного мозга; нейтропения, включая агранулоцитоз, панцитопения, эозинофилия; кроемоконцентрация, если удержание жидкости
По нервной системе
Головная боль, головокружение
Парустезия, тремор, дисбаланс, жжение, свирепство, диспеция, ахевзия
Церебральная ишемия, включая ишемический инсульт и переходную ишемическую атаку; Нарушение психомоторных функций Паросяя
По боковой стороне органов
Размытое видение, в том числе размытое видение, конъюнктивит
Ксантопсия, разрывая результат уменьшения гидро- хлортиазыду
Услышав и лабиринт
Раскол
Слушание нарушения
Дыхательная система
Непроизводительный раздражающий кашель, бронхит
Синусит, дипноа, носовые заторы
Бронхоспазм, включая броню-хиальнои усугубить астмы; Альва-аллергический олит; Nekardiohen-Tior отек легких в результате гидрохлоротиазида
Со стороны пищеварительного тракта
Воспаление в желудочно-кишечном тракторе, расстройство желудка, боли в животе, диспепсии, гастрита, тошнота, запор, результат гингивита в Гидрохлотиазиду.
Рвота, щетный стоматит, глоссит, диарея, сухость во рту
Панкреатит (в редких атаках-кортежах сообщил о смерти от трассировки при использовании ингибиторов ACE), повышенные уровни фермента Pidshlun-Cle рак, ангионеротические отеки тонкой кишки,
SialoadeNit результат гидрохлоротиазида
По почкам и мочевому тракту
Нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность; увеличить образование мочи; поднимая мочевину и креатинин в крови
Ухудшение фона протеинурия,
Интерстициальный нефрит из-за действия гидрохлоротиазида
Кожа и его производные
Ангионевротический отек; В очень исключительных толках - нарушение дыхательных путей Анхионев-ротичного отека, которое может быть док-наследия; псориатический дерматит; гипергидроз; сыпь, включая макулопапулярные; зуд; алопеция
Синдром Стивенс-Джонсона, разнообразная эритема, ухудшающаяся нехватка Nd Psoriasis eksfo-Liatyvnyy Dermatitis, фоточувствительности Онигилиза, PEMFI-Hoyidna или Lihe-Noyidna или enantema Rash, Urticaria, Sy-Thert Eark EaryThematosus Результат в результате гидрохлоротиазида.
От опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани
Малгиа
Артралгия, мышечные судороги, мышечная слабость, опорная жесткость, судороги тетанични в результате гидро- хлортиазыду
Метаболические и пищевые расстройства
Декомпенсация диабета, снижение толерантности к глюкозы, повышенная кровная глюкоза, повышенные уровни мочевой кислоты, ухудшение подках-ри, повышенного холестерина и / или трлицев-Рыдывского результата гидрохлоротиазида.
Анорексия, снижение аппетита, уменьшение уровней калия
Уменьшение натрия в плазме,
Глюкосурия, метабо - видимый алкалоз, гипохлоридемия, гипо-манемия, гиперкальциемия, обезвоживание в результате гидро- хлортиазыду
Нарушение общего состояния
Усталость, астения
Боль в груди, Пиресья
Со стороны иммунной системы
Анафилактические или анафилактоидные реакции на Рамиприл или анафилактическую реакцию на гидрохлоротиазид, поднятие антиядерных антител
Из печени и желчного тракта
Холестатический или цитолитический гепатит (в очень исключительных тягах - с фатальными последствиями), суммировал прощение концепных ферментов и / или конъюгатов билирубина,
Лозный-трассировка холецистита Результат гидрохлоротиазида
Острая печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, повреждение клетки печени
Расстройства от репродуктивной системы и молочных желез
Переходная эректильная импотенция
Снижение Либидо, Гинекомастия
Расстройства из психики
Подавленное настроение, апатию, беспокойство, нервозность, сроки сна, вклюно-номинация сонливость
Путаница, нарушение внимания
Передозировка.
Симптомы передозировки ингибиторов ACE является чрезмерной периферийной вазодилатацией (с выраженной гипотензией, ударом), брадикардией, дисбаланс электролита, почечной недостаточностью, сердечной аритмией, нарушения сознания, включая COMA, судороги, паресина и паралитические илею.
Передозировка гидрохлоротиазида может привести к острому удержанию мочи у пациентов, предрасположенных к этому (например, у пациентов с гиперплазией предстательной железы).
Мы должны тщательно следить за состоянием пациента.
Лечение симптоматическое и поддерживающее. Перед мерами лечения включают первичную детоксикацию (промывание желудка, введение адсорбентов) и меры по восстановлению гемодинамической устойчивости, включая введение агонистов блокаторов альфа-1 или ангиотензина II (анхотензынимаМанима). Рамиприлат, активный метаболит Рамиприла, плохо выводится гемодиализным. Экскреция тиазидных диуретиков с использованием диализа незначительного.
Если, однако, ожидается, что провести диализ или кровопродукты, следует учитывать риск анафилактоидных реакций при использовании высокопроточных мембран (см. Раздел «Особенности применения»).
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность. Ингибиторы ACE могут вызвать болезнь и смерть плода и новорожденных, если они вводят беременным женщинам. Несколько десятков случаев в разных странах были описаны в литературе. При диагностике беременности препарат COM ® должен быть прекращены как можно скорее.
В редких случаях (менее 1 в каждой тысяч беременностей), когда нет альтернативы терапии ингибитора ACE, беременные женщины должны быть проинформированы о возможном вреде плода. Для оценки развития плода и объема здоровья и амниотического жидкости, необходимого для проведения серийных ультразвуковых исследований беременных женщин.
Если вы найдете OlihogiDramnionu, следует прекратить принимать препарат ramizes ® .com, если оно не имеет жизненно важных для женщин. В зависимости от продолжительности беременности может быть полезным безнавантажувальный тест (BNT) и (или) профилирование биофизических параметров (PBI). Если безопасность для плода, по-прежнему Zberihayeetsya, вы должны подумать о проведении стресс-тестов на контракт о рождении (PRP). И пациенты и врачи должны знать, что OlihoHIdramnion может оставаться непризнанным до тех пор, пока необратимые поражения образовались плод.
Требуется близкое наблюдение за детьми в Утеро к наличию ингибиторов ACE в истории для обнаружения гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. Если развивающаяся олигурия должна тщательно контролировать артериальное давление и почечную перфузию. Вам может потребоваться переливание обмена или диализ в качестве средства для снижения гипотензии и (или) восстановления нарушения функции почек. Тем не менее, небольшой опыт, доступный для проведения этих процедур, не сопровождается значительным клиническим результатом. Остается неизвестный, используя ли диализ, чтобы удалить тело Рамиприла и Рамиприлата.
Поскольку препарат Ramizes COM ® во время беременности может нанести вред плодам, который развивается или даже причиной его смерти следует посоветовать женщине возраста детородного декабря, что они сразу проинформировали доктора о беременности.
Данные исследования. Неизвестно, повлияет ли воздействие на I триметель, повлияет на исход развития плода. Использование ингибиторов ACE во время II и III триместра беременности связано с повреждением плода и новорожденного, включая гипотензию, гипоплазию неонатальной череп, анурию, обратимой или необратимой почечной недостаточности и смерти. Также зарегистрирован и олиходрамнион, который, вероятно, развивался в результате ухудшения почечной функции плода; Olihogidramnion в таких случаях сопровождается развитием контрактурных конечностей плода черепно-лицевых деформаций и легкой гипоплазии. Было также зарегистрировано домосударственное средство и продукт Arteriosus, хотя неизвестно, вызваны ли эти эффекты, принимая ингибитор ACE.
Кормление грудью. Препарат Ramizes COM ® противопоказан во время лактации. Количество Рамиприла и гидрохлоротиазида, который попадает в грудное молоко, заключается в том, что нанесение терапевтических доз RamipriL и гидрохлоротиазида ребенка, которое грудное вскармливание может подвергаться их влиянию. Поскольку нет адекватных данных об использовании Рамиприла во время кормления грудью, желательно отдавать предпочтение другим лекарствам, использование которых во время лактации является более безопасным. Гидрохлоротиазид попадает в грудное молоко. Использование матерей гидрохлоротиазида, которые кормят грудью, сопровождаются снижением или даже полным прекращением производства молока. Может быть гиперчувствительность к дериватикам сульфонамида, гипокалаемии и ядерной желтухи. Поскольку использование обоих активных веществ могут привести к серьезным неблагоприятным воздействиям у детей, которые грудны, должны решить прекратить или грудное вскармливание, или лечение, в зависимости от важности этой терапии для матери.
Дети. Препарат не рекомендуется для детей (до 18 лет), потому что недостаточно данных о его эффективности и безопасности этих пациентов.
Особенности приложения.
Специальные группы пациентов
Пациенты, которые подвергаются высоким рискам гипотензии.
Пациенты с повышенной активностью системы ренин-ангиотензин-альдостерона. У пациентов с повышенной активностью системы ренин-ангиотензин-альдостерона подвергается риску внезапного значительного снижения артериального давления и ухудшения почечной функции из-за ингибирования ACE. Это особенно верно, когда ингибитор ACE или сопутствующая диурета назначается первая или первая увеличение дозы. Увеличение активности системы ренин-ангиотензин-альдостерона, которая требует медицинской помощи, в том числе непрерывного мониторинга кровяного давления, таких как у пациентов:
  • с тяжелой гипертонией;
  • с застойной сердечной недостаточностью;
  • с гемодинамически значимыми путями обструкции или оттока крови из левого желудочка (стеноз аорты, например, с митральным клапаном);
  • с односторонним стенозом почечной артерии в присутствии второй функционирующей почки;
  • с выраженным или скрытым отсутствием жидкостей или электролитов (в том числе пациентов, получающих диуретики);
  • с циррозом печени и / или асцитты;
  • подвергается обширной хирургии или во время анестезии с использованием лекарств, которые могут вызвать гипотензию.
Перед лечением обычно рекомендуется исправление обезвоживания, гиповолемии или отсутствия электролитов (но для пациентов с сердечной недостаточностью следует тщательно рассмотреть вопрос о риске перегрузки объема).
Операция. Если возможно, лечение ингибиторами ACE, таких как Рамиприл, должно быть прекращено за 1 день до операции.
Пациенты с риском для сердца или церебральной ишемии в случае острой гипотензии. На начальной фазе лечения пациент требует тщательного медицинского надзора.
Первичный гиперльдостеронизм. Комбинация Ramipril + гидрохлоротиазид не является препаратом выбора при лечении первичного гипердостеронизма. Однако, если RamiPriL + гидрохлоротиазид используется пациент с первичным гипердостеронизмом, вы должны тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.
Пациенты пожилых людей. Видеть Раздел «Способ применения и доза».
Пацієнти з захворюваннями печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.
У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.
Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози») потребують особливо ретельного контролю. Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть спровокувати раптову появу уремії. У пацієнтів із порушенням функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити рішення стосовно продовження лікування. Слід розглянути можливість припинення лікування діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення електролітного балансу. Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз).
Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Упродовж першого тижня лікування слід визначити початкові рівні калію у плазмі крові. При виявленні знижених рівнів калію необхідно провести корекцію.
Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Низькі рівні натрію спочатку можуть бути безсимптомними, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше.
Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.
Гіперкаліємія . У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (віком від 70 років), пацієнти з нелікованим або неналежно контрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіперкальціємія . Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.
Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Рамізес ® Ком слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом протягом принаймні 12-24 годин і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Рамізес ® Ком, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).
Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Рамізес ® Ком.
Нейтропенія /агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, пацієнтами із супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) та за тими, хто одночасно приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Спортсмени. Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.
Метаболічні та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.
Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівнів холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри.
Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати при можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.
Інші. У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.
Синкопе . Якщо у пацієнта виникає стан синкопе, йому слід припинити лікування та звернутися до лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції. Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів.
Протягом кількох годин після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації.
Методи екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) і аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.
Комбінації, що потребують особливої обережності.
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.
Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Можливе збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози» стосовно діуретиків).
Вазопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу. Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск.
Алопуринол , імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричинити зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).
Солі літію. Оскільки інгібітори АПФ здатні зменшити екскрецію літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків може підвищуватися ризик виникнення токсичності літію та збільшуватися вже підвищений ризик виникнення токсичності літію, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл/гідрохлоротіазид та літій.
Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівень глюкози у крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Рамізес ® Ком. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.
Пероральні антикоагулянти . При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися.
Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, вживання великої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші калійуретичні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію у плазмі крові. Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії.
Препарати наперстянки, діючі речовини, що здатні збільшувати тривалість інтервалу QT, антиаритмічні засоби. При наявності порушень електролітного балансу (наприклад гіпокаліємії, гіпомагніємії) проаритмічні ефекти можуть посилюватися, а антиаритмічні ефекти − послаблюватися.
Метилдофа . Можливий гемодіаліз.
Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування цих препаратів.
Курареподібні м'язові релаксанти. Можливе посилення та збільшення тривалості дії м'язових релаксантів.
Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрацій кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі.
Карбамазепін . Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.
Контрастні речовини, що містять йод. У випадку дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у випадку, коли вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.
Пеніцилін. Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.
Хінін. Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії.
Раміприл . Раміприлат, активний метаболіт проліків-раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (також відомий як ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ, активну судинозвужувальну речовину, та розщеплення брадикініну, який є активним вазодилататором. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин.
Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричинює зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої, як правило, характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.
Гідрохлоротіазид . Гідрохлоротіазид – це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм їх антигіпертензивної дії поки що остаточно не з'ясований. Вони пригнічують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв'язування води). Виведення калію та магнію також збільшується, тоді як виведення сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлоротіазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об'єму позаклітинної рідини і плазми, зміні опору ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналін та ангіотензин II.
Фармакодинаміка .
Раміприл . Застосування раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження артеріального тиску як в горизонтальному, так і у вертикальному положенні, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.
У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає приблизно через 1-2 години після перорального прийому разової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому разової дози зазвичай настає через 3-6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.
При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.
Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).
Гідрохлоротіазид . Що стосується гідрохлоротіазиду, то початок діуретичного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6-12 годин, а максимальний ефект досягається через 4 години.
Антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня після завершення лікування.
Антигіпертензивний ефект супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну в плазмі.
Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду. Застосування цієї комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування кожної з діючих речовин окремо. Одночасне застосування рампірилу та гідрохлоротіазиду зменшує втрату калію, яка супроводжує діуретичний ефект, імовірно, внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Комбінування інгібітору АПФ з тіазидним діуретиком спричинює синергічний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.
Фармакокінетика.
Раміприл .
Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Всмоктування становить щонайменше 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому препарату у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.
Максимальні концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно через 4 дні лікування.
Розподіл. Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 73 % для раміприлу та 56 % для раміприлату.
Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та до дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.
Виведення. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв'язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв'язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведення раміприлу після прийому повторних доз 5-10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13-17 годин і довший при застосуванні нижчих доз (1,25-2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв'язування з раміприлатом є насичувальною. Після перорального прийому разової дози раміприлу ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через зниження активності печінкових естераз. У таких пацієнтів спостерігається збільшення рівнів раміприлу у плазмі крові. Втім максимальні концентрації раміприлату у плазмі крові цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.
Гідрохлоротіазид .
Всмоктування. Після перорального прийому зі шлунково-кишкового тракту всмоктується 70 % гідрохлоротіазиду. Максимальні концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові досягаються протягом 1,5-5 годин.
Розподіл. Для гідрохлоротіазиду зв'язування з білками плазми крові становить близько 40 %.
Метаболізм. Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях.
Виведення. Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично повністю (> 95 %) у незміненому вигляді; 50-70 % разової дози виводиться впродовж 24 годин. Період напіввиведення становить 5-6 годин.
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція гідрохлоротіазиду знижена, а нирковий кліренс гідрохлоротіазиду пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не зазнає суттєвих змін.
Не проводилося жодних досліджень фармакокінетики гідрохлоротіазиду у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Раміприл та гідрохлоротіазид. Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не випливало на їхню біодоступність. Комбінований препарат може вважатися біоеквівалентним до препаратів, які містять окремі діючі речовини.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 5 мг/25 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою;
таблетки 2,5 мг/12,5 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою або таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою.
Термін придатності. 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Фармак».
Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+РАМИПРИЛ
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, РАМИПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа