Личный кабинет
РАНСЕЛЕКС капс. 100 мг №10
rx
Код товара: 44541
Производитель: Ranbaxy (Индия)
1 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 10.05.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Ranselfex
Ranselex.
Место хранения:
Активный ингредиент: целекоксиб;
1 капсула содержит 100 мг celekoxib или 200 мг;
вспомогательные вещества: лактоза моногидрат, выраженный диоксид кремния коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, натрия croscarmelosis, стеарат магния; Состав капсулы: желатин, лаурилсульфат натрия, диоксид титана (Е171).
Лекарственная форма. Капсулы.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Cohesions. АТС код M01A N01.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическая терапия остеоартрита, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилоартрита.
Противопоказания .
- наличие в анамнезе повышенной чувствительности к активному веществу или к любому другому компоненту препарата.
- известная повышенная чувствительность к сульфаниламидам.
- Активная пептическая язва или кровотечение желудочно - кишечного тракта.
- Астма, острый ринит, носовые полипы, ангионевротический отек, крапивница или другие аллергические реакции после приема ацетилсалициловой кислоты или нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе ингибиторы циклооксигеназы-2 (СОХ-2), в анамнезе.
- применение женщин репродуктивного возраста , которые не используют эффективный метод контрацепции.
- Нарушение функции печени тяжелой степени (уровень альбумина в сыворотке <25 г / л или оценка по шкале Халд-Пью ≥10).
- нарушение функции почек тяжелой степени (клиренс установленного креатинина <30 мл / мин).
- воспалительное заболевание кишечника.
- застойная сердечная недостаточность (класс II-IV по критериям NYHA).
- диагностирована ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и / или цереброваскулярные заболевания.
Способ применения и доза .
остеоартрит
Обычная рекомендуемая суточная доза составляет 200 мг на 1-2 приемов. У некоторых пациентов, в случае недостаточного облегчения симптомов, увеличение дозы до 200 мг 2 раза в день может повысить эффективность. Если в течение 2 -х недель, терапевтический эффект не увеличивается, другие варианты лечения должны быть рассмотрены.
Ревматоидный артрит
Рекомендуемая начальная суточная доза составляет 200 мг распределяется на 2 приема. В случае необходимости, в дальнейшем эта доза может быть увеличена до 200 мг 2 раза в день. Если в течение двух недель, терапевтический эффект не увеличивается, другие варианты лечения должны быть рассмотрены.
Анкилозирующий спондилоартрит
Рекомендуемая суточная доза составляет 200 мг на 1-2 приемов. У некоторых пациентов, в случае недостаточного облегчения симптомов, увеличение дозы до 400 мг на 1-2 приема может повысить эффективность. Если в течение 2 -х недель, терапевтический эффект не увеличивается, другие варианты лечения должны быть рассмотрены.
Максимальная рекомендуемая суточная доза составляет 400 мг для всех показаний.
Ranselflex, капсулы могут быть использованы независимо от приема пищи.
Пациенты пожилого возраста (> 65 лет): а у молодых взрослых пациентов, начинать лечение с дозой 200 мг в сутки. В случае необходимости, в дальнейшем эта доза может быть увеличена до 200 мг 2 раза в день. С особой осторожностью препарат следует назначать пациентам летнего возраста с массой тела менее 50 кг.
Нарушение функции печени: у пациентов с диагностированным умеренным расстройством функции печени и альбумина сыворотки уровня в 25-35 лечении г / л следует начинать с половины рекомендованной дозы. Опыт применения у таких больных ограничен больных с циррозом печени.
Нарушение функции почек: опыт использования celecom с легким или умеренным нарушением функции почек ограниченно, поэтому лечение таких пациентов должно быть осторожным.
Пациенты со сниженной CYP2S9 метаболизмом: целекоксиб следует использовать для использования пациентов с известным или ожидаемым снижением CYP2C9 деятельности , основанным на определении генотипа или предварительного анамнез / опыте использования других CYP2S9 субстратов, так как существует риск развития побочных эффектов в зависимости от дозы. У таких пациентов в начале лечения, следует использовать половину минимальной рекомендованной дозы.
Неблагоприятные реакции.
Побочные реакции отмечаются системами органов и частотой развития, отображая данные , полученные из приведенных ниже источников.
Побочные реакции сообщили у пациентов с остеоартритом и ревматоидным артритом с частотой более 0,01% и чаще , чем при использовании плацебо, в течение 12 контролируемых (через плацебо или активные препараты сравнения) клинические исследования продолжительности до 12 недель при назначении целекоксиба в дозы 100-800 мг. В дальнейших исследованиях с использованием неселективных НПВС (сравнительные препараты), около 7400 пациентов с артритом обрабатывали целекоксиб в дозах до 800 мг, в том числе около 2300 пациентов, получавших лечение в течение 1 года или больше. Побочные реакции , наблюдаемые при приеме целекоксиба в этих дополнительных исследованиях были аналогичны тем , которые имели место у пациентов с остеоартритом и ревматоидный артрит указанным ниже.
Побочные реакции, развитие которых сообщалось чаще , чем при использовании плацебо, у пациентов , получавших целекоксиб в дозе 400 мг в сутки в долгосрочных исследованиях формирования профилактики полипов до 3 -х лет.
Побочные реакции , полученные в ходе послепродажных наблюдений в виде спонтанного сообщения в период , когда, по оценкам, более 70 миллионов человек получили целекоксиб (в различных дозах, в разные периоды времени и различным показаниям). Так как не все побочные эффекты были зарегистрированы , и они не будут представлены в базе данных безопасности, частота этих реакций не представляется возможным определить его.
Частота побочных эффектов: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), редко (≥ 1/10 000, <1 / 1000), с неизвестной частотой (постмаркетинговый опыт *).
Отказ В результате, частота этих реакций не представляется возможным определить его. Наблюдались побочные реакции , которые имели место в популяции в течение периода постмаркетинга, есть только те , которые не были указаны в исследованиях по лечению артрита или профилактик полипов.
Инфекции и инвазии: часто - синусит, инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей.
Из крови и лимфатической системы: нечасто анемия; редко - лейкопения, тромбоцитопения; Неизвестная частота - Pantytopenia.
От иммунной системы: часто - ухудшение в процессе аллергии; Неизвестная частота тяжелые аллергические реакции, анафилактический шок, анафилаксия.
Метаболические нарушения: редко - гиперкалиемия.
Психические расстройства: часто - бессонница; нечасто - тревога, депрессия, усталость; редко - спутанность сознания; Неизвестная частота - галлюцинация.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, артериальная гипертензия; редко - парестезии, сонливость, инфаркт мозга 1; редко - атаксия, изменение вкусовых ощущений; Неизвестная частота является головной болью, ухудшением при эпилепсии, асептический менингит, агавы, anxy, внутричерепное кровоизлияние с летальным следствием.
По органов зрения: нечасто - затемнение зрения; Неизвестный частота - конъюнктивит, кровоизлияние в глаз, окклюзия артерий или вен сетчатки.
От органов слуха: нечасто - звон в ушах, hypoacusia 1.
От сердечно - сосудистой системы: очень часто - артериальная гипертензия 1; часто - инфаркт миокарда 1; нечасто - сердечная недостаточность, heartbeating, тахикардия, ухудшение артериальной гипертензии; Неизвестная частота - артистизм, приливы, васкулит, легочная эмболия.
Со стороны респираторной системы: часто - фарингит, ринит, кашель, дисплей 1; Неизвестная частота - бронхоспазм.
Со стороны ЖКТ: часто - боль в животе, диарея, диспепсия, метеоризм, рвота 1, дисфагия 1; нечастыми - запор, взрывные, гастрит, стоматит, ухудшение воспалительных заболеваний желудочно - кишечного тракта; редко - язва двенадцатиперстной кишки, желудка, пищевода, тонкой и толстой кишки, перфорация кишечника, воспаление пищевода, цокольный, панкреатит; Unknown частота - тошнота, желудочно-кишечные кровотечения, колит / ухудшение распада колита.
Со стороны гепатобилиарной системы: нечасто - нарушение функции печени, повышение АСТ и АЛТ; редко - повышение уровней ферментов печени; Неизвестная частота печеночная недостаточность (в некоторых случаях со смертельным следствием или с необходимостью transounting печени), фульминат гепатит (в некоторых случаях с летальным следствием), некроз печени, гепатит, желтуха.
Из кожи: часто - сыпь, зуд; редко - крапивница; Редко - алопеция, светочувствительность; Неизвестный Частота - Ecchimosis, Bullowal высыпания, эксфолиативный дерматит, Multiform Erytema, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, ангионевротический отек, острый обобщенный exanthetic пустулезный.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - судороги ног; Неизвестная частота - Artration, миозит.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - увеличение креатинина, повышение уровня азота в крови; Неизвестная частота - острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, гипонатриемия.
С репродуктивной системы и молочных желез: неизвестная частота - нарушение менструального цикла (не указано).
Общие нарушения: часто - симптомы жидкости, периферические отеки / задержка жидкости.
1 побочные эффекты , которые имели место при изучении профилактики полипов с участием пациентов , получавших целекоксиб в дозе 400 мг в сутки в двух клинических исследованиях до 3 -х лет. Что касается исследований по предотвращению полипов, только тех побочных эффектов , которые ранее наблюдались при наблюдении постмаркетинге или развивались гораздо чаще , чем в исследованиях артрита.
Кроме того, в ходе исследований профилактики полипов, следующие ранее неизвестные побочные реакции , которые развились у пациентов , получающих целекоксиб в дозе 400 мг в сутки в течение двух клинических исследований вплоть до 3 -х лет. Часто: стенокардия, синдром раздраженной толстой кишки, нефролитиаз, повышение креатинина в крови, доброкачественная гиперплазия предстательной железы, увеличение веса тела. Infectus: Инфекции , вызванные Helicobacter, водомерные лишайники, бронхопневмония, лабиринтит, инфекции десен, липомы, плавающая мутное тело, конъюнктивы кровоизлияния, глубокие вены, дисфонию, геморрой кровотечения, частые дефекации, устные изъязвления, аллергический дерматит, Ganglionite, никтурия, вагинальное кровотечение, болезненность молочных желез, нижней конечности, перелом уровней натрия увеличение в крови.
В окончательных данных , полученные в результате исследований профилактики полипов, с участием пациентов , получавших целекоксиб в дозе 400 мг в сутки в течение периода вплоть до 3 -х лет, плацебо коэффициент избытка инфаркта миокарда составил 7,6 явление на 1000 пациентов (редко), так и для инсульта (тип не указан) коэффициент избытка не было.
Передозировка.
Клинический опыт с точки зрения передозировки. У здоровых добровольцев назначение разовой дозы до 1200 мг или использование множественных доз до 1200 мг два раза в день в течение 9 дней, не приводит к клинически значимых побочных эффектов.
Уход. В случае возможной передозировки, необходимо обеспечить надлежащую поддержку для оказания медицинской помощи, например, удаление содержимого желудка, клинического обследования и, при необходимости, назначение симптоматической терапии. Это маловероятно , что диализ будет эффективным методом выведения препарата из - за высокого уровня связывания препарата с белками.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Клинические данные о применении celekoxib для лечения беременных женщин отсутствуют. Потенциальный риск для человека во время беременности неизвестен, но нельзя исключать его. Celechab, а также другие лекарственные средства , которые ингибируют синтез простагландинов, может подавлять договорную активность матки и вызывать преждевременное закрытие артериального протока у плода в последнем триместре беременности. Целекоксиб противопоказан во время беременности и женщин , которые планируют беременность. Если женщина забеременеет во время лечения, потребность целекоксиба быть отменена.
При применении целекоксиба, небольшое число женщин в период грудного вскармливания, было установлено , что уровень проникновения целекоксиба в грудном молоке очень низкий. Женщины , которые используют celekoxib должны быть остановлены грудное вскармливание.
Дети.
Не применяются.
Особенности приложения.
У пациентов , которые использовали celekoxib, были осложнения из верхних отделов желудочно - кишечного тракта (перфорация, язвы или кровотечения), в некоторых случаях с летальным исходом. Рекомендуется с осторожностью употребляют наркотики пациентам с высоким риском развития осложнений со стороны ЖКТ (ТТ) в лечении НПВС: пожилых пациентов, пациентов , которые одновременно принимают любые другие НПВС или ацетилсалициловую кислоту , или пациенты с заболеваниями ТТ в истории, такие в язве и желудочно - кишечное кровотечение.
Существует дальнейшее увеличение риска случайных эффектов целекоксиба по ТТАМ (ТТ язвы или других осложнений от ТТ) при одновременном использовании целекоксиба и ацетилсалициловой кислоты (даже в низких дозах). В длительных клинических исследованиях, существенное различие в безопасности для ТТ между селективными ингибиторами СОХ-2 и ацетилсалициловой кислоты по сравнению с другими НПВП и ацетилсалициловой кислоты не доказана.
Одновременное применение celekoxib и НПВС из серии -Аспирина следует избегать.
В длительных плацебо-контролируемых исследований с участием пациентов с спорадических аденоматозных полипов , получающих целекоксиб в дозах 200 мг 2 раза в день или 400 мг 2 раза в день, наблюдалось большее количество серьезных сердечно - сосудистых явлений, предпочтительно инфаркт миокарда, по сравнению с плацебо.
Так как риски для сердечно - сосудистой системы в результате таргетинга целей увеличиваются с дозы и длительности лечения, как можно дальше курсов терапии и минимальные эффективные дозы должны быть использованы. Для того, чтобы периодически повторно оценить необходимость пациента в облегчении симптомов и реакции на терапию, особенно у пациентов с остеоартритом.
У больных с наличием значительных факторов риска развития сердечно - сосудистых явлений (например, артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет и курильщики) предписать целекоксиб следует ожидать только после тщательной оценки. Селективные ингибиторы СОХ-2 не заменяют ацетилсалициловой кислоты в профилактике сердечно - сосудистых тромбоэмболических заболеваний, так как они не имеют анти-aggregient свойствами. Поэтому antiagregant терапия не должна быть остановлена.
Как и при применении других препаратов , способных подавлять синтез простагландинов, у больных , принимавших целекоксиб, была задержка жидкости в организме и отеки. Поэтому целекоксиб следует использовать с осторожностью для пациентов, имеющих в анамнезе сердечной недостаточности, дисфункции левого желудочка или артериальной гипертензии (АГ), а также у пациентов с существующими отеков по любой другой причине, поскольку ингибирование простагландинов может привести к ухудшению почки и функция задержки. жидкость. Кроме того , необходимо лечение предписанного с пациентами , которые принимают диуретики или имеют другие причины для развития гиповолемии.
Как все НПВП, целекоксиб может привести к развитию артериальной гипертонии или ухудшения существующих АГ, а также способствует росту частоты сердечно - сосудистых осложнений. Необходимо тщательно следить за артериальным давлением в начале использования целекоксиба и на протяжении всего курса лечения.
Нарушение функции почек или печени и особенно нарушения функции сердца с большой вероятностью может развиться у пациентов пожилого возраста, поэтому они должны находиться под постоянным наблюдением врача во время лечения.
Celechab, а также другие NSAZs, может быть токсично влияет на почки. В клинических испытаниях с использованием celecoxibu, было показано , что этот препарат влияет на почки таким же образом , как сравнение NSAZ. У пациентов с нарушенной функцией почек, сердечной недостаточностью, дисфункцией печени, у пациентов пожилого возраста относятся к высокому риску почечной токсичности. Состояние таких пациентов во время лечения с celecoxy должно постоянно контролироваться.
При получении celekoxib, развития тяжелых реакций печени, в том числе молниеносного гепатита (в некоторых случаях, с летальным следствием), некроз печени и печеночной недостаточность (в некоторых случаях с летальным следствием или необходимости трансплантации печени). В тех случаях , когда время было указано перед реакцией, большинство серьезных побочных реакций из печени разработаны в течение 1 месяца после начала терапии celecoxyb.
Якщо протягом лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, вказаної вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування целекоксибом.
Целекоксиб пригнічує CYP2D6. Хоча целекоксиб не є потужним інгібітором цього ферменту, може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких титрується індивідуально, та які метаболізуються за допомогою CYP2D6.
Слід обережно лікувати пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP2С9.
Дуже рідко при застосуванні целекоксибу повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі – з фатальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій загрожує пацієнтам на початковому етапі лікування: більшість таких випадків спостерігалася протягом першого місяця терапії. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (анафілактичного шоку та ангіоневротичного набряку) у пацієнтів, які отримували целекоксиб. Найбільший ризик появи серйозних шкірних реакцій або реакцій гіперчутливості у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди або алергічними реакціями на будь-який інший препарат в анамнезі. Целекоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших проявах підвищеної чутливості.
Целекоксиб може маскувати лихоманку та інші ознаки запалення.
У пацієнтів, які одночасно застосовують варфарин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі.
Слід з обережністю призначати комбіноване лікування целекоксибом та варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози, не можна приймати Ранселекс.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнтам, які під час застосування целекоксибу відчувають запаморочення, вертиго або сонливість, повинні утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
У пацієнтів, які отримують варфарин або інші антикоагулянти, антикоагулянтну активність слід контролювати особливо пильно протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози, оскільки у цих пацієнтів підвищений ризик виникнення кровотечі. Тому у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти протромбіновий час та МНВ, зокрема протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози.
Повідомлялося про кровотечі (іноді летальні) у зв'язку зі збільшенням протромбінового часу, переважно у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, які одночасно застосовують целекоксиб і варфарин.
НПЗЗ здатні зменшувати ефект діуретиків та гіпотензивних засобів. У випадку НПЗЗ ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай зворотної, може підвищуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку), коли інгібітори АПФ або антагоністи рецептора ангіотензину II призначаються у комбінації з НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Тому таку комбіновану терапію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід мати адекватну гідратацію. Після початку супутньої терапії, а потім періодично, слід контролювати функцію нирок.
Протягом клінічного дослідження тривалістю 28 днів за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією I та II стадії, яка контролюється за допомогою лізиноприлу, прийом целекоксибу у дозі 200 мг 2 рази на добу не призводив до клінічно значущого підвищення середнього добового показника діастолічного або систолічного тиску при порівнянні з плацебо, що визначалося протягом добового амбулаторного моніторингу артеріального тиску. Серед пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі
200 мг 2 рази на добу, 48 % були розцінені як несприйнятливі до лізиноприлу на останньому відвідуванні клініки (що визначалося як діастолічний тиск, виміряний за допомогою манжети, > 90 мм рт. ст. або підвищення діастолічного тиску, виміряного за допомогою манжети, на > 10 % порівняно з початковим рівнем). У групі плацебо таких пацієнтів було 27 %, і ця різниця була статистично значущою.
Вважається, що супутній прийом НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичний ефект останніх. При комбінованому застосуванні целекоксибу та будь-якого з цих препаратів слід контролювати функцію нирок.
Целекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не заміняє її у профілактиці серцево-судинних захворювань. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, у наведеній інформації за результатами клінічних досліджень відзначався підвищений ризик утворення виразок травного тракту або інших шлунково-кишкових ускладнень при супутньому застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти порівняно з монотерапією целекоксибом.
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив целекоксибу на інші препарати
Целекоксиб є інгібітором CYP2D6. Протягом лікування целекоксибом плазмові концентрації субстрату CYP2D6 декстрометорфану підвищувалися на 136 %. При супутньому застосуванні целекоксибу можуть підвищуватися плазмові концентрації препаратів, які є субстратами цього ферменту. Прикладами препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP2D6, є антидепресанти (трициклічні та інгібітори зворотного захоплення серотоніну), нейролептики, протиаритмічні засоби тощо. На початку лікування целекоксибом, при підвищенні дози або припиненні лікування може знадобитися зниження дози субстратів CYP2D6, які титруються індивідуально.
Дослідження in vitro виявили потенціал целекоксибу пригнічувати метаболізм, каталізований CYP2C19. Клінічне значення цих даних in vitro невідоме. Серед прикладів препаратів, метаболізм яких відбувається за допомогою CYP2C19, – діазепам, циталопрам та іміпрамін.
У дослідженні взаємодії целекоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів (норетістерону 1 мг/етинілестрадіолу 35 мкг).
Целекоксиб не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику толбутаміду (субстрату CYP2C9) або глібенкламіду.
У пацієнтів із ревматоїдним артритом целекоксиб не мав статистично значущого впливу на фармакокінетику (плазмовий та нирковий кліренс) метотрексату (у дозі для лікування ревматичних захворювань). Проте, при комбінованому застосуванні цих двох засобів слід проводити належний моніторинг токсичності, пов'язаної із застосуванням метотрексату.
У здорових добровольців одночасне застосування целекоксибу 200 мг 2 рази на добу та літію 450 мг 2 рази на добу призводило до підвищення значення максимальної концентрації у плазмі крові (C max ) літію в середньому на 16 %, а значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 18 %. Тому на початку застосування целекоксибу або при його відміні слід пильно спостерігати за станом пацієнтів, які отримують препарати літію.
Вплив інших препаратів на целекоксиб
У пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP2C9 та підвищеною системною експозицією целекоксибу супутнє лікування інгібіторами CYP2C9 може призвести до подальшого підвищення експозиції целекоксибу. Пацієнтам зі слабким метаболізмом CYP2C9 не слід призначати подібні комбінації.
Оскільки метаболізм целекоксибу відбувається головним чином за допомогою CYP2C9, пацієнтам, які отримують флуконазол, слід призначати половину рекомендованої дози. Одночасне застосування одноразової дози целекоксибу 200 мг та флуконазолу 200 мг 1 раз на добу, сильнодіючого інгібітору CYP2C9, призводило до підвищення значення C max целекоксибу в середньому на 60 %, а значення AUC – на 130 %. Одночасне застосування індукторів CYP2C9, таких як рифампіцин, карбамазепін та барбітурати може знизити плазмові концентрації целекоксибу.
Впливу кетоконазолу або антацидних засобів на фармакокінетику целекоксибу не спостерігалося.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Целекоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у клінічному діапазоні дозування (200-400 мг на добу). У здорових добровольців у цьому діапазоні дозування не спостерігалося статистично значущого пригнічення ЦОГ-1 (яке оцінювалося як пригнічення ex vivo утворення тромбоксану B2 [TxB2]).
Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Були виявлені дві її ізоформи, ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, яка індукується стимулами про-запалення, та є головним фактором синтезу простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 також задіяна у процесі овуляції, імплантації та закритті артеріального протоку, регуляції функції нирок та функцій центральної нервової системи (спричинення лихоманки, відчуття болю та когнітивна функція). Також вона може грати роль у загоєнні виразок. ЦОГ-2 була виявлена у тканинах навколо виразок шлунка у людини, але її значення для загоєння виразок не встановлене.
Відмінності у антитромбоцитарній активності між деякими НПЗЗ, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення для пацієнтів з ризиком виникнення тромбоемболічних реакцій. Селективні інгібітори ЦОГ-2 зменшують утворення системного (і тому, вірогідно, ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан.
Целекоксиб є піразолом із заміщеним діарилом, хімічно подібним до інших неаріламінових сульфонамідів (наприклад тіазидів, фуросеміду), але відрізняється від аріламінових сульфонамідів (наприклад сульфаметоксазолу та інших сульфонамідних антибіотиків).
Після введення високих доз целекоксибу спостерігався дозозалежний вплив на утворення TxB2. Проте у здорових пацієнтів у невеликих дослідженнях застосування багаторазових доз 600 мг 2 рази на добу (втричі більше за максимальну рекомендовану дозу) целекоксиб не впливав на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі порівняно з плацебо.
Для підтвердження ефективності та безпеки препарату при лікуванні остеоратриту, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту було проведено кілька досліджень.
Застосування целекоксибу для лікування запалення та болю при остеоартриті коліна та кульшового суглобу оцінювалось приблизно у 4200 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 12 тижнів. Препарат також оцінювався для лікування запалення та болю при ревматоїдному артриті приблизно у 2100 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 24 тижнів. Добові дози целекоксибу 200-400 мг забезпечували знеболювання протягом 24 годин з моменту прийому препарату. Целекоксиб оцінювався для симптоматичного лікування анкілозуючого спондиліту у 896 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 12 тижнів. Целекоксиб у дозах 100 мг 2 рази на добу, 200 мг на добу, 200 мг 2 рази на добу та 400 мг на добу у цих дослідженнях продемонстрував значне полегшення болю, зниження загальної активності захворювання та покращення функціонування при анкілозуючому спондиліті.
Було проведено п'ять рандомізованих подвійних сліпих контрольованих досліджень, у яких передбачалося проведення ендоскопічного обстеження верхніх відділів ТТ, за участю приблизно 4500 пацієнтів, у яких на початковому етапі виразок не було (целекоксиб призначали у дозах 50-400 мг 2 рази на добу). В ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів целекоксиб (у дозах 100-800 мг на добу) представляв значно менший ризик утворення виразок шлунка та дванадцятипалої кишки порівняно з напроксеном (1000 мг на добу) та ібупрофеном (2400 мг на добу). Ці дані не узгоджувалися при порівнянні з диклофенаком (150 мг на добу). У двох дванадцятитижневих дослідженнях відсоток пацієнтів з виразками шлунка та дванадцятипалої кишки, виявленими за допомогою ендоскопії, істотно не відрізнявся у пацієнтів, які отримували плацебо та целекоксиб у дозах 200 та 400 мг 2 рази на добу.
У проспективному тривалому дослідженні безпеки віддалених результатів (тривалістю від 6 до 15 місяців) 5800 пацієнтів з остеоартритом та 2200 пацієнтів з ревматоїдним артритом отримували целекоксиб у дозі 400 мг 2 рази на добу (в 4 та 2 рази більше за дози, рекомендовані при остеоартриті та ревматоїдному артриті), ібупрофен 800 мг 3 рази на добу або диклофенак 75 мг 2 рази на добу (терапевтичні дози для обох препаратів). 22 % учасників приймали супутні низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (325 мг на добу) головним чином для профілактики серцево-судинних захворювань. Стосовно основної кінцевої точки ускладненої виразки (яка визначалася як шлунково-кишкова кровотеча, перфорація або обструкція) целекоксиб майже не відрізнявся від ібупрофену або диклофенаку. Також для об'єднаної групи, яка приймала НПЗЗ, статистично значущої різниці для ускладнених виразок не було (відносний ризик 0,77, ДІ 95 % 0,41-1,46, виходячи з усієї тривалості дослідження). Для комбінованої кінцевої точки, ускладнені та симптоматичні виразки, частота виникнення була значно нижчою у групі, яка отримувала целекоксиб, порівняно з групою, яка отримувала НПЗЗ (відносний ризик 0,66, ДІ 95 % 0,45-0,97), але не між целекоксибом та диклофенаком. У пацієнтів, які отримували целекоксиб та супутні низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, в 4 рази частіше розвивалися ускладнені виразки порівняно з тими, які приймали лише целекоксиб. Частота появи клінічно значущого зниження рівня гемоглобіну (> 2 г/дл), підтвердженого повторними аналізами, була значно нижчою у пацієнтів, які отримували целекоксиб, порівняно з групою, яка отримувала НПЗП (відносний ризик 0,29, ДІ 95 % 0,17-0,48). Значно нижча частота виникнення цього явища при прийомі целекоксибу зберігалася як при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти, так і без неї.
У проспективному рандомізованому дослідженні безпеки тривалістю 24 тижні за участю пацієнтів віком 60 років або з наявністю в анамнезі виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пацієнтів, які приймали ацетилсаліцилову кислоту, виключали) відсоток пацієнтів зі зниженням рівня гемоглобіну (2 г/дл) та/або гематокриту (10 %) внаслідок підтверджених або можливих порушень з боку травного тракту був нижчим у пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі 200 мг 2 рази на добу (N=2238) порівняно з пацієнтами, які отримували диклофенак SR в дозі 75 мг 2 рази на добу плюс омепразол у дозі 20 мг 1 раз на добу (N=2246) (0,2 % порівняно з 1,1 % для етіології, пов'язаної з порушеннями з боку травного тракту, р=0,004; 0,4 % порівняно з 2,4 % для можливої етіології, пов'язаної з порушеннями з боку травного тракту, р=0,0001). Частота клінічних проявів ускладнень з боку травного тракту, таких як перфорація, обструкція або кровотеча, була дуже низькою, при чому відмінностей між групами лікування не було (4-5 на групу).
Кардіоваскулярна безпека – довготривалі дослідження за участю пацієнтів зі спорадичними аденоматозними поліпами
Були проведені два дослідження застосування целекоксибу, в яких брали участь пацієнти зі спорадичними аденоматозними поліпами. В одному з досліджень (дослідження 1) було зафіксоване дозозалежне підвищення комбінованої кінцевої точки – кардіоваскулярної смерті, інфаркту міокарда або інсульту (підтверджені) при прийомі целекосибу порівняно з плацебо протягом 3 років лікування. В іншому дослідженні (дослідження 2) не було продемонстровано статистично значущого підвищення ризику появи тієї самої комбінованої кінцевої точки.
У дослідженні 1 відносні ризики порівняно з плацебо для комбінованої кінцевої точки (підтвердженої) – кардіоваскулярної смерті, інфаркту міокарда або інсульту – становили 3,4 (ДІ 95 % 1,4-8,5) при застосуванні 400 мг целекоксибу двічі на добу та 2,8 (ДІ 95 % 1,1-7,2) при застосуванні 200 мг целекоксибу 2 рази на добу. Кумулятивні рівні для цієї комбінованої кінцевої точки протягом періоду більше 3 років становили 3,0 % (20/671 пацієнтів) та 2,5 % (17/685 пацієнтів), відповідно, порівняно з 0,9 % (6/679 пацієнтів) для плацебо. Підвищення значень для обох груп, які приймали целекоксиб, порівняно з плацебо були, головним чином, обумовлені інфарктом міокарда.
У дослідженні 2 відносний ризик порівняно з плацебо для тієї самої комбінованої кінцевої точки (підтвердженої) дорівнював 1,2 (ДІ 95 % 0,6-2,4) при застосуванні 400 мг целекоксибу 1 раз на добу порівняно з плацебо. Кумулятивні рівні для цієї комбінованої кінцевої точки протягом періоду більше 3 років становили 2,3 % (21/933 пацієнти) та 1,9 % (12/628 пацієнти) відповідно. Частота інфаркту міокарда (підтверджена) становила 1,0 % (9/933 пацієнти) при застосуванні 400 мг целекоксибу 1 раз на добу та 0,6 % (4/628 пацієнти) при застосуванні плацебо.
Дані, отримані у результаті тривалого дослідження профілактики хвороби Альцгеймера, не показали значного підвищення кардіоваскулярного ризику при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу порівняно з плацебо. Відносний ризик порівняно з плацебо для аналогічної комбінованої точки (кардіоваскулярна смерть, інфаркт міокарда або інсульт) становив 1,14 (ДІ 95 % 0,61-2,12) при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу. Частота інфаркту міокарду становила 1,1 % (8/717 пацієнти) при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу та 1,2 % (13/1070 пацієнтів) при застосуванні плацебо.
Фармакокінетика. Целекоксиб добре всмоктується, концентрація його у плазмі крові досягає максимального рівня приблизно через 2-3 години. Прийом з їжею (з високим вмістом жирів) затримує всмоктування приблизно на 1 годину.
Виводиться целекоксиб головним чином за допомогою метаболізму. У незміненому стані з сечею виділяється менше 1 % дози. Індивідуальна варіабельність параметрів експозиції целекоксибу може відрізнятися у 10 разів. У терапевтичному діапазоні дозування целекоксиб демонструє незалежну від дози та часу фармакокінетику. Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 97 % при терапевтичній плазмовій концентрації та препарат практично не зв'язується з еритроцитами. Період напіввиведення становить 8-12 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5 днів лікування. Фармакологічна активність властива початковому препарату. Основні метаболіти, виявлені у кровообігу, не мали активності проти ЦОГ-1 та ЦОГ-2, яку можна було б визначити.
Целекоксиб метаболізується головним чином за участю цитохрому Р450 2C9. Три його метаболіти, виявлені у плазмі крові людини (первинний спирт, відповідна карбонова кислота та кон'югат глюкуроніду) є неактивним щодо інгібування ЦОГ-1 та ЦОГ-2.
Активність цитохрому Р450 2С9 знижена в осіб з генетичним поліморфізмом, що призводить до зниження активності цього ферменту, наприклад у осіб з гомозиготним поліморфізмом ферменту CYP2C9*3.
У фармакокінетичному дослідженні застосування 200 мг целекосибу 1 раз на добу здоровими добровольцями, генотипованими як CYP2C9*1/*1, CYP2C9*1/*3 або CYP2C9*3/*3, медіана C max та AUC 0-24 целекосибу на 7 день була майже у 4 та у 7 разів більша у пацієнтів, генотипованих як CYP2C9*3/*3, порівняно з іншими генотипами. У трьох окремих дослідженнях прийому одноразових доз, в яких взяли участь всього 5 пацієнтів, генотипованих як CYP2C9*3/*3, значення AUC 0-24 однократної дози майже у 3 рази перевищувало цей показник у пацієнтів з нормальним метаболізмом. Встановлено, що гомозигота *3/*3 генотипу зустрічається з частотою 0,3-1 % серед різних етнічних груп.
Застосування целекоксибу пацієнтам з відомою або очікуваною зниженою активністю CYP2С9, що базується на попередньому анамнезі/досвіді застосування інших субстратів CYP2С9, потрібно проводити обережно.
Клінічно значущих відмінностей фармакокінетичних параметрів целекоксибу між пацієнтами літнього віку, які належать до афроамериканців, та пацієнтами європеоїдної раси виявлено не було.
Плазмові концентрації целекоксибу майже на 100 % підвищуються у жінок літнього віку (> 65 років).
Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки у пацієнтів з легким порушенням функції печінки значення C max целекоксибу підвищується у середньому на 53 %, а значення AUC – на 26 %. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки ці показники становлять 41 % та 146 % відповідно. Метаболічна здатність у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки найкраще корелювала з їхніми показниками альбуміну. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки (з рівнем альбуміну в сироватці крові 25-35 г/л) лікування слід розпочинати з половини рекомендованої дози. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (сироватковий альбумін < 25 г/л) не брали участь у дослідженнях, тому цій групі пацієнтів целекоксиб протипоказаний.
Досвід застосування целекоксибу пацієнтам з порушенням функції нирок незначний. Фармакокінетика целекоксибу не досліджувалася у пацієнтів з порушенням функції нирок, але малоймовірно, щоб вона суттєво змінювалася. Таким чином, при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок слід виявляти обережність. Застосування препарату при тяжкому порушенні функції нирок протипоказане.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 100 мг: білі або майже білі тверді желатинові капсули з написом «СС» на кришці та «100» на корпусі капсули чорними чорнилами, які містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;
капсули по 200 мг: білі або майже білі тверді желатинові капсули з написом «СС» на кришці та «200» на корпусі капсули чорними чорнилами, які містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Капсули по 100 мг – по 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Капсули по 200 мг – по 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.
Місцезнаходження.
Індастріал Ареа – 3, Девас – 455001, Індія/Industrial Area – 3, Dewas – 455001, India.
ЦЕЛЕКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа