РИБАВИРИН-АСТРАФАРМ капс. 200 мг блистер №60

Для медицинского использования препарата

( Рибавирин - Астрафарм )

Место хранения:

Активный ингредиент: рибавирин;

1 капсула содержит рибавирин в переносе 100% вещества 200 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, картофельный крахмал, стеарат магния, коллоидный диоксид кремния;

Состав скорлупы капсулы: желатин, диоксид титана (E 171), синий углеродных синий индиго (E 132), хинолин желтый (E 104).

Лекарственная форма. Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа.

Противовирусные средства прямого действия; нуклеозиды и нуклеотиды. УАТС код J05A B04.

Клинические характеристики.

Индикация.

В сочетании с PejertFeron Alpha-2A или интерфероном альфа-2A для лечения хронической гепатики C у взрослых пациентов, сыворотка которого определяется РНК вируса гепатита С (РНК ВГС), включая пациентов с циррозом в стадии компенсации. Как монотерапия, препарат рыб-астрафаира не предписан.

Комбинированное лечение Pegterferon Alpha-2A также показано у пациентов с монетой ВИЧ-ГГС со стабильным ходом ВИЧ-инфекции, включая компенсированный цирроз.

Комбинированная терапия с рибавирином и Pyuchterferon Alpha-2a, которые не обращались с ранее или пациентами, которые были неэффективными предварительными лечениями интерфероном альфа (пегилированным или нециплинированным) как монотерапия или в сочетании с рибавирином.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к рибавирину или другим компонентам препарата; Беременность (лечение рибавирина может быть начата только после получения негативного теста на беременность непосредственно перед лечением) и периода грудного вскармливания; тяжелая патология сердца в истории, включая нестабильную и неконтролируемую патологию сердца в течение предыдущих 6 месяцев; сильные расстройства функции печени или неоплодотворенного цирроза печени; гемоглобинопатия (талассемия, болезненная анемия); Лечение Свинья Адигерипон Альфа-2А противопоказано пациентам с CO-инфекцией пациентов с ВИЧ-ВГС с циррозом на шкале Childa-Pue ≥ 6, если увеличение этого индикатора не связана с непрямой гипербилирубинемией в результате лекарств, таких как атазанавир и интонирование.

Кроме того, в случае комбинированного лечения PyngerForon Alpha-2A или интерфероном альфа-2А плюс рибавирин необходимо учитывать противопоказания для использования Peggeriferone Alpha-2A или интерферона-альфа-2a.

Способ применения и доза.

Терапия должна вести врач, имеющий опыт работы в лечении хронического гепатита С. Прекращение рибавирин-астрафарм следует принимать 2 раза в день (утром и вечером) во время еды. В связи с тератогенным потенциалом таблетки рыб не должны разбавляться или раздавлены.

Рыбавирин следует использовать в сочетании с PegterFeron Alpha-2A или интерферон-альфа-2А. Точная доза и продолжительность препарата зависит от используемого интерферона.

С дополнительной информацией о дозировке и продолжительности применения вы можете ознакомиться с инструкциями по медицинскому использованию Peggeriferone Alpha-2A или интерферона ALFA-2A в случае рыбы в сочетании с одним из этих лекарств.

Лечение в сочетании с Peggeriferone Alpha-2a.

Рекомендуемые дозы препарата в сочетании с PegterFeron Alpha-2A, инъекционному раствору зависят от веса организма пациента и генотипа вируса.

Продолжительность комбинированного лечения рибавирином и Pegterferon Alpha-2a зависит от генотипа вируса. У пациентов с 1 HCV генотипом, в котором 4 недели терапии обнаруживаются РНК ГГС, независимо от уровня вирусной нагрузки перед лечением, продолжительность лечения должна составлять 48 недель.

Продолжительность терапии в течение 24 недель можно рассмотреть у пациентов:

- с генотипом 1 и начальной низкой вирусной нагрузкой (≤ 800 000 мк / мл);

- Генотип 4, в котором в течение 4 недель результат определения РНК HCV отрицательный и остается отрицательным в течение 24 недель.

В целом, продолжительность лечения в течение 24 недель может быть связана с более высоким риском рецидива по сравнению со продолжительностью лечения в течение 48 недель. У таких пациентов при решении проблемы продолжительности лечения необходимо учитывать переносимость комбинированной терапии и дополнительные прогностические факторы, в частности степени фиброза. С еще большим осторожностью вопрос о снижении продолжительности терапии у пациентов с генотипом 1 и высокой начальной вирусной нагрузкой (> 800 000 IU / мл), в котором через 4 недели терапии результат определения РНК HCV отрицательный Остается негативным после 24 недель лечения, поскольку ограниченные данные указывают на то, что снижение продолжительности терапии может отрицательно повлиять на сопротивление виритологии.

У пациентов с 2 и 3 генотипом HCV, в котором 4 недели терапия обнаруживается РНК HGS, независимо от начального уровня вирусной нагрузки, продолжительность лечения должна составлять 24 недели. Можно уменьшить терапию до 16 недель в отдельных группах пациентов с генотипом 2 или 3 с низкой начальной вирусной нагрузкой (≤ 800 000 IU / мл), в которой через 4 недели терапию результат определения HCV отрицательный и остается отрицательным отрицательный за 16 недель. В целом, в случае 16-недельного курса вероятность реагирования на лечение может быть меньше, а риск рецидива больше, чем в случае 24-недельной терапии. У таких пациентов, в решении проблемы продолжительности Лечение отклоняется от стандартной 24-недельного лечения, терпимость следует учитывать. Комбинированная терапия и дополнительные прогнозирующие факторы, в частности степень фиброза. С еще большим осторожностью следует приблизиться к вопросу о сокращении продолжительности терапии у пациентов с генотипом 2 или 3 и высокой начальной вирусной нагрузкой (> 800 000 IU / мл), в которых через 4 недели терапии результат HCV Определение негативно, поскольку снижение продолжительности терапии может быть очень отрицательно влиять на устойчивость вирусологического ответа.

Клинические данные о пациентах с генотипом 5 и 6 ограничены, комбинированная терапия с рибавирином (1000-1200 мг) рекомендуется в течение 48 недель.

Таблица 1

Режим дозировки препарата с комбинированным лечением с PEG Tertferon Alpha-2A для пациентов с ВГС

* Быстрый вирусный ответ (UPL) - отсутствие РНК ВГС в определении через 4 недели и через 24 недели лечения.

** Быстрый вирусный ответ (UPL) - негативная РНК HCV при определении через 4 недели.

Низкая вирусная нагрузка - ≤ 800 000 IU / мл.

Высокая вирусная нагрузка -> 800 000 IU / мл.

^И теперь неизвестно, представляет ли более высокую дозу рибавирина более высокую дозу рибавирина (например, 1000/1200 мг в день в зависимости от массы тела) большей частоты стабильного вирусологического отклика, чем доза 800 мг в день, а Снижение продолжительности лечения до 16 недель.

Окончательный клинический эффект снижения начального курса лечения до 16 недель вместо 24 недель неизвестен, принимая во внимание необходимость повторного лечения пациентов, которые не отвечали на лечение и рецидивирующие пациенты.

Хронический гепатит C - Лечение пациентов, которые уже получили лечение

Рекомендуемая доза препарата в сочетании с PeggerForon Alpha-2A 180 мкг 1 Время в неделю составляет 1000 мг в день с весом тела <75 кг и 1200 мг / день с весом тела ≥ 75 кг соответственно, независимо от генотипа.

При выявлении вируса в течение 12 недель лечение терапии должно быть прекращено. Рекомендуемая общая продолжительность лечения составляет 48 недель. При принятии решения о лечении пациентов с генотипом 1, который не реагировал на предварительное лечение с пегилированным интерфероном и рибавирином, рекомендуемая общая продолжительность терапии должна составлять 72 недель.

HIV-HGS CO

Рекомендуемая доза препарата в сочетании с Peggerforon Alpha-2A 180 мкг 1 Время в неделю в течение 48 недель: для пациентов с генотипом 1 ВГС с весом тела <75 кг - 1000 мг / день; У пациентов с генотипом 1 HCV с весом тела ≥ 75 кг - 1200 мг / день; Для пациентов, зараженных другими генотипами HCV - 800 мг / день. Курс лечения длится менее 48 недель, неправильно исследован должным образом.

Предсказуемость реагирования и его отсутствие у пациентов, которые ранее не получали лечение

Определение раннего виритологического отклика (снижение вирусной нагрузки ниже порогового значения определения РНК ВГС или, по меньшей мере, 2 журнала) в течение 12 недель терапии может предсказать достижение стабильного виритологического ответа (таблица 2).

Таблица 2

Прогностическая ценность вирусологического ответа на 12 недель комбинированной терапии с препаратом и Пегтерфероном в рекомендуемом режиме

Такая негативная прогностическая ценность была отмечена у пациентов с монтажом ВИЧ-ГГС, которые использовались пегариферон альфа-2а в качестве монотерапии или в сочетании с рибавирином (100% (130/130) или 98% (83/85) соответственно). Позитивные прогнозирующие ценности 45% (50/110) и 70% (59/110) и 70% (59/84) наблюдались у пациентов, инфицированных ВГС Генотипа 1 и 2/3 с сопутствующей ВИЧ-инфекцией, полученной комбинированной обработкой.

Предсказуемость ответа и его отсутствие у пациентов ранее получало лечение

У пациентов, которые не ответили на лечение, с повторным лечением в течение 48 или 72 недель, было показано, что подавление вируса на 12-й неделе (уровень РНК HCV не может быть определен, то есть <50 Iu / мл) представляет собой прогностический критерий для достижения стабильного виритологического ответа. Вероятность неспособности достижения стабильного виритологического реагирования с продолжительностью лечения 48 или 72 недели, при отсутствии вирусного подавления на 12-й неделе составляла 96% (363 из 380) и 96% (324 из 339) соответственно Отказ Вероятность достижения стабильной религии в течение лечения 48 или 72 недели, в случае подавления вируса на 12-й неделе было 35% (20 из 57) и 57% (57 из 100) соответственно.

Комбинированное лечение интерфероном Альфа-2А .

Рекомендуемая доза препарата в сочетании с раствором для инъекции интерферона альфа-2a зависит от веса тела пациента (таблица 3).

Продолжительность комбинированной терапии должна составлять не менее 6 месяцев. Продолжительность комбинированного лечения у пациентов с 1 HCV генотипа должна составлять 48 недель. У пациентов, инфицированных другими генотипами VSG, решение о расширении лечения до 48 недель должно основываться на других прогностических факторах (высокая начальная вирусная нагрузка, мужской пол, возраст от 40 лет, общий фиброз).

Таблица 3.

Режим дозировки для комбинированного лечения интерфероном Альфа-2А

Коррекция дозы ввиду нежелательных реакций

С дополнительной информацией о коррекции дозы и отмены лечения с Peggeriferone Alpha-2A или интерфероном альфа-2a можно ознакомиться в инструкциях по медицинскому использованию в случае рыбного астрафаира в сочетании с одним из этих лекарств Отказ

Если во время комбинированного лечения Pyuchterferon Alpha-2A или интерферон-альфа-2a, сильные нежелательные реакции развивали или ухудшили лабораторные параметры, необходимо изменить дозу для завершения исчезновения нежелательных реакций. Рекомендации по коррекции дозы были разработаны на основе результатов клинических испытаний (Таблица 4).

Если после регулировки дозы следует отметить признаки нетерпимости, необходимо рассмотреть вопрос о том, чтобы остановить лечение рибавирина или рибавирина и Pyngerferon Alpha-2a или интерферона альфа-2a.

Таблица 4

Рекомендации по коррекции дозы в возникновении анемии, связанные с лечением

* 1 таблетка (200 мг) утром и 2 таблетки (200 мг) вечером (общая доза 600 мг).

** После исчезновения нежелательных реакций препарат может быть восстановлен в дозе 600 мг в день, что затем увеличится до 800 мг в день решением доктора. Дальнейшее увеличение дозы не рекомендуется.

Специальные группы пациентов

Применение в нарушение функции почек. Использование рибавирина в соответствии с рекомендуемой схемой (в зависимости от массы тела) у пациентов с нарушением функции почек сопровождалось значительным увеличением концентрации препарата в плазме крови. Недостаточно данных о безопасности, эффективности и фармакокинетике рибавирина для коррекции дозы у пациентов с уровнями креатинина в сыворотке> 2 мг / дл или креатининовой зазор <50 мл / мин, которые находятся в гемодиализе (см. Раздел Фармакокинетики). Поэтому рибавирин-астрафарм можно использовать в этой категории пациентов только при необходимости. Лечение должно быть запущено (или продолжать событие почечной недостаточности во время лечения) с особым уходом. Требуется тщательный мониторинг уровня гемоглобина и коррупции, если необходимо, на протяжении всего периода лечения (см. Раздел «Особенности применения»).

Применение в нарушение функции печени. Функция печени не влияет на фармакокинетику рибавирина (см. Раздел «Фармакокинетика»), поэтому коррекция дозы рибавирина-астрафарма для пациентов с нарушенной функцией печени не требуется. Использование Pegterferon Alpha-2a и Interferon Alpha-2a противопоказано пациентам с декомпенсированным циррозом и другими формами тяжелой функции печени.

Применение пациентам летнего возраста (от 65 лет). Существенное влияние возраста на фармакокинетику рибавирина не обнаружено. Однако, как для пациентов в младшем возрасте, прежде чем применять препарат, необходимо исследовать функцию почек.

Применение для детей (до 18 лет). Благодаря отсутствию данных о безопасности и эффективности использования рибавирина в сочетании с PeggerForon Alpha-2a и Interferon Alpha-2A, лечение лекарственного средства не рекомендуется. Данные о безопасности и эффективности препарата рибавирин-астрафарм в сочетании с Peggeriferone Alpha-2a для детей в возрасте 6 лет ограничены.

Неблагоприятные реакции.

Видеть Также инструкция по медицинскому применению PegterFeron Alpha-2A или интерферона альфа-2А, в случае комбинации рыболовства с одним из этих лекарств.

Неблагоприятные реакции у пациентов, получающих рибавирин в сочетании с интерфероном Альфа-2а, как правило, были похожи на тех, которые наблюдались при использовании препарата в сочетании с Peggeriferone Alpha-2a.

В каждой частотной группе побочные реакции представлены в порядке уменьшения степени тяжести.

Хронический гепатит С.

Наиболее распространенные побочные реакции с комбинированным лечением Fisherminoma Pigleterferon Alpha-2a в дозе 180 мкг были выражены, как правило, легко или умеренно и не требовали коррекции дозы или отмены.

Хронический гепатит C у пациентов, которые не отвечали на предварительную терапию

В целом, профиль безопасности рибавирина в сочетании с PeggerForon Alpha-2a у пациентов, которые не реагировали на предварительное лечение, сопоставили с пациентами, которые ранее не получали лечение. Существуют данные, что при 72- и 48 недельном лечении пациентов, которые не отвечали на предварительную терапию с пегилированным интерфероном альфа-2В / рибавирином, лабораторными отклонениями или нежелательными явлениями привели к отмену Pegterferon Alpha-2a и рибавирина в 6% и 7% соответственно, в течение лечения 48 недель, а 12% и 13% соответственно, с продолжительностью лечения 72 недели. Точно так же у пациентов с циррозом или переходом к циррозу частота отмены Pegterferon Alpha-2A и рибавирина было выше в группе пациентов, получающих лечение в течение 72 недель, чем в группе пациентов, получающих лечение в течение 48 недель (кроме пациентов, которые были Предварительное обращение с пегилированным интерфероном альфа-2В / рибавирина отменяется в связи с гематологической токсичностью).

Сообщалось, что пациенты, которые не отвечали на предварительную терапию с общим фиброзом или циррозом (3-6 баллов на масштабе Issak), а начальные уровни тромбоцитов, не более 50 000 / мм ³ , получили 48-недельный курс лечения Отказ До гематологічних розладів належала анемія (у 26 % пацієнтів рівень гемоглобіну становив < 10 г/дл), нейтропенія (у 30 % – абсолютна кількість нейтрофілів становила < 750/мм ³ ) та тромбоцитопенія (у 13 % пацієнтів кількість тромбоцитів була < 50 000/мм ³ ).

Коінфекція ВІЛ-ВГС

Профіль безпеки пегінтерферону альфа-2а у режимі монотерапії чи у комбінації з рибавірином у хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС був порівнянним з таким у пацієнтів з хронічним гепатитом С. До інших небажаних явищ, які виникали у ≥ 1-2 % пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС при комбінованому лікуванні пегінтерфероном альфа-2а і рибавірином, належать: гіперлактацидемія/лактоацидоз, грип, пневмонія, емоційна лабільність, апатія, дзвін у вухах, біль у горлі і гортані, хейліт, набута ліподистрофія і хроматурія.

Терапія пегінтерфероном альфа-2а асоціювалася зі зниженням абсолютної кількості CD4+ лімфоцитів у перші 4 тижні лікування без зміни їх відсоткового вмісту. Кількість CD4+ лімфоцитів поверталася до початкового рівня після зниження дози або відміни терапії. Призначення пегінтерферону альфа-2а не впливало негативно на показник вірусного навантаження ВІЛ під час терапії і в період спостереження після завершення терапії. Дані про застосування пацієнтам з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл обмежені.

Побічні реакції при комбінованій терапії рибавірином і пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а у пацієнтів з вірусним гепатитом С

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, кандидоз порожнини рота, простий герпес, інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції сечостатевої системи, інфекції шкіри,ендокардит, зовнішній отит.

Доброякісні та злоякісні новоутворення: злоякісне новоутворення печінки.

З боку системи крові: анемія,тромбоцитопенія, лімфаденопатія,панцитопенія, апластична анемія, парціальна червоноклітинна аплазія кісткового мозку.

З боку імунної системи: саркоїдоз, тиреоїдит, анафілаксія, системний червоний вівчак, ревматоїдний артрит, ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура, відторгнення трансплантата печінки і нирок, хвороба Фогта-Коянагі-Харада.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз, гіпертиреоз, цукровий діабет.

Метаболічні порушення: анорексія, дегідратація.

З боку психіки: депресія, безсоння, зміна настрою, емоційні розлади, тривога, агресивність, нервозність, зниження лібідо, суїцидальні думки, галюцинації, гнів, суїцид, психічні розлади, манія, біполярні розлади, гоміцидальні ідеї.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, синкопальні стани, слабкість, мігрень, гіпестезія, гіперестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, нічні кошмари, сонливість, периферична нейропатія, кома, судоми, ушкодження лицьового нерва.

З боку органів зору: порушення зору, біль в очному яблуці, запальні захворювання очей, ксерофтальмія, крововилив у сітківку, оптична нейропатія, набряк диска зорового нерва, ураження судин сітківки, ретинопатія, виразка рогівки, втрата зору, серйозні випадки відшарування сітківки.

З боку органів слуху: вертиго, біль у вусі, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, периферичні набряки, інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, перикардит, припливи, артеріальна гіпертензія, крововилив у головний мозок.

З боку дихальної системи: задишка, кашель, задишка при фізичному навантаженні, носова кровотеча, назофарингіт, набряки пазух, закладеність носа, риніт, біль у горлі, свистяче дихання, інтерстиціальний пневмоніт (включаючи випадки з летальним наслідком), емболія легеневої артерії.

З боку травного тракту: діарея, нудота, біль у животі, блювання, диспепсія, дисфагія, укривання виразками слизової оболонки ротової порожнини, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, метеоризм, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, шлунково-кишкова кровотеча, хейліт, гінгівіт, пептична виразка, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, печінкова недостатність, холангіт, жирова дистрофія печінки.

З боку шкіри: алопеція, дерматит, свербіж, сухість шкіри, висипання, підвищене потовиділення, псоріаз, кропив'янка, екзема, шкірні реакції, реакції фотосенсибілізації, нічні потіння, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема.

З боку кістково-м'язової системи: міалгії, артралгії, біль у спині, артрит, м'язова слабкість, біль у кістках, біль у шиї, кістково-м'язовий біль, м'язові судоми, міозит, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи: імпотенція.

Загальні розлади: гарячка, озноб, біль, астенія, слабкість, дратівливість, біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, нездужання, загальмованість, припливи, спрага.

Лабораторні показники: зниження маси тіла.

Травми та отруєння: передозування речовини.

Є дані, що при застосуванні рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а більшість випадків зміни лабораторних показників коригувалися шляхом зміни дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При комбінованій терапії рибавірином і пегінтерфероном альфа-2а до 2 % пацієнтів мали підвищення активності АЛТ, що потребувало зменшення дози або припинення лікування.

Гемоліз є специфічним проявом токсичності терапії рибавірином. Зниження рівня гемоглобіну < 10 г/дл спостерігалося майже у 15 % хворих, які отримували комбіноване лікування рибавірином у дозі 1000/1200 мг і пегінтерфероном альфа-2а протягом 48 тижнів, і до 19 % хворих, які отримували комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном альфа-2а. При комбінованому застосуванні рибавірину 800 мг і пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів гемоглобін зменшився до < 10 г/дл у 3 % хворих. У більшості випадків зниження рівня гемоглобіну реєструвалося на початку лікування і стабілізувалося одночасно з компенсаторним збільшенням кількості ретикулоцитів.

У більшості випадків анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія були легкого ступеня (І ступеня відповідно до ВООЗ). Були зареєстровані зміни лабораторних показників ІІ ступеня відповідно до ВООЗ для гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів. Помірного ступеня (абсолютна кількість нейтрофілів: 0,749-0,5×10 ⁹ ) і тяжка (абсолютна кількість нейтрофілів: < 0,5×10 ⁹ ) нейтропенія спостерігалася у 24 % і 5 % пацієнтів, які отримували рибавірин у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а протягом 48 тижнів.

Збільшення рівня сечової кислоти і непрямого білірубіну, асоційовані з гемолізом, спостерігалося у деяких пацієнтів, які отримували рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а. При цьому значення цих лабораторних показників повернулися до початкового рівня протягом 4 тижнів після завершення лікування. Рідко (2/755) це асоціювалося з клінічними проявами (гостра подагра).

Лабораторні показники при коінфекції ВІЛ-ВГС. Незважаючи на те, що явища гематологічної токсичності (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія) у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ВГС зустрічаються частіше, більшість з них корегується шляхом зміни дози і використання факторів росту і рідко виникає потреба у передчасній відміні терапії. Зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500 клітин/мм ³ спостерігалося у 13 % і 11 % пацієнтів, які отримували монотерапію пегінтерфероном альфа-2а і комбіновану терапію рибавіриномі пегінтерфероном альфа-2а відповідно. Зниження тромбоцитів нижче 50 000 клітин/мм ³ спостерігалося у 10 % і 8 % пацієнтів при монотерапії пегінтерфероном альфа-2а і комбінованій терапії відповідно. У 7 % хворих, які отримували монотерапію пегінтерфероном альфа-2а, і у 14 % хворих, які отримували комбіновану терапію рибавірином і пегінтерфероном альфа-2а, була зареєстрована анемія (гемоглобін < 10 г/дл).

Передозування.

У ході клінічних досліджень не були зареєстровані випадки передозування рибавірином. При перевищенні максимальної рекомендованої дози більш ніж у 4 рази спостерігалися гіпокальціємія і гіпомагніємія. У багатьох із вказаних випадків рибавірин вводили внутрішньовенно. Внаслідок великого об'єму розподілу рибавірин не виводиться за допомогою гемодіалізу в значних кількостях.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»). Потрібно докласти всіх можливих зусиль для уникнення вагітності у пацієнток. Лікування рибавірином можна розпочинати лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування. Жінки репродуктивного віку та їхні статеві партнери мають користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування та протягом 4 місяців після завершення лікування; під час лікування потрібно щомісячно проводити стандартний тест на вагітність. При виникненні вагітності під час лікування та протягом 4 місяців після його закінчення пацієнток необхідно проінформувати про суттєвий ризик тератогенної дії на плід унаслідок застосування рибавірину.

Пацієнти та їхні партнерки. Необхідно зробити все можливе, щоб уникнути вагітності у партнерок чоловіків, які отримують рибавірин. Рибавірин накопичується внутрішньоклітинно і виводиться з організму дуже повільно. Не встановлено, чи рибавірин, який міститься у спермі, чинить тератогенну дію на запліднення яйцеклітини. Таким чином, чоловіків та їх партнерок репродуктивного віку слід проінформувати про необхідність застосування ефективної контрацепції у період лікування рибавірином і протягом 7 місяців після закінчення застосування препарату. До початку лікування у жінок повинен бути негативний результат тесту на вагітність. Чоловікам слід користуватися презервативом, щоб мінізувати передачу рибавірину вагітним партнершам.

Невідомо, чи виділяється рибавірин у грудне молоко. У зв'язку з потенційними небажаними реакціями у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, перед початком лікування грудне годування слід припинити.

Діти.

Не рекомендується застосовувати рибавірин дітям, оскільки безпека та ефективність його застосування у комбінації з інтерфероном альфа для даної категорії пацієнтів не встановлені.

Особливості застосування.

Психіка та центральна нервова система. Тяжкі ефекти з боку центральної нервової системи, особливо депресія, суїцидальні думки та спроби самогубства, були зареєстровані у деяких хворих під час комбінованого лікування рибавірином і пегінтерфероном альфа-2 чи інтерфероном альфа-2а і навіть протягом 6 місяців після припинення лікування. При застосуванні альфа-інтерферонів були зареєстровані також такі розлади з боку ЦНС, як агресивна поведінка (інколи направлена проти інших, наприклад гомоцидні ідеї), біполярні розлади, манія, сплутаність свідомості та порушення ментального статусу.

Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми виникають, то лікар повинен пам'ятати про потенційну серйозність вказаних небажаних явищ і необхідність відповідного лікування. У разі, якщо симптоми психічних розладів зберігаються або погіршуються або виявляється суїцидальний настрій, рекомендується відмінити терапію рибавірином і пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а та спостерігати хворого, а також надавати психіатричну допомогу у разі необхідності.

Пацієнти з тяжкими психічними захворюваннями (у тому числі в анамнезі). При прийнятті рішення про необхідність призначення рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а чи інтерфероном альфа-2а пацієнтам з тяжкими психічними захворюваннями (у тому числі в анамнезі) терапію слід розпочинати лише після проведення відповідного обстеження і лікування психічного розладу.

Перед початком лікування необхідно також ознайомитися з інструкцією для медичного застосування пегінтерферону альфа-2а та інтерферону альфа-2а.

Усім пацієнтам перед включенням у дослідження хронічного гепатиту С проводилася біопсія печінки, однак в окремих випадках (наприклад, у пацієнтів з генотипом 2 або 3), лікування можливе і без гістологічного підтвердження. Необхідно враховувати сучасні клінічні рекомендації для визначення необхідності біопсії печінки перед початком лікування.

У пацієнтів з нормальним рівнем активності АЛТ прогресування фіброзу відбувається зазвичай повільніше, ніж у пацієнтів з підвищеним рівнем активності АЛТ. При вирішенні питання про лікування цей факт потрібно брати до уваги із врахуванням інших факторів (генотип ВГС, вік, позапечінкові прояви, ризик передачі інфекції).

Ризик тератогенної дії (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Перед початком лікування рибавірином пацієнтів слід проінформувати про тератогенну дію рибавірину, необхідність застосування надійної та тривалої контрацепції, про імовірність неефективності методів контрацепції та можливі наслідки вагітності у разі її виникнення під час лікування рибавірином. Щодо лабораторного моніторингу вагітності див. «Лабораторні показники» у цьому розділі інструкції.

Канцерогенність. У деяких дослідженнях генотоксичності invivo та invitro була виявлена мутагенна дія рибавірину. Потенційну канцерогенну дію рибавірину не можна виключати.

Гемодіаліз і серцево-судинна система. Зниження рівня гемоглобіну до < 100 г/л було зареєстроване у майже 15 % хворих, які отримували лікування протягом 48 тижнів рибавірином у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а, та у майже 19 % хворих – у комбінації з інтерфероном альфа-2а. При комбінованому застосуванні рибавірину у дозі 800 мг та пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів у 3 % хворих рівень гемоглобіну зменшився до < 100 г/л. Ризик розвитку анемії вищий у жінок. Хоча рибавірин не чинить безпосередньої дії на серцево-судинну систему, анемія, асоційована із застосуванням рибавірину, може погіршувати серцеву функцію та/або призводити до загострення ішемічної хвороби серця. Тому рибавірин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями серця. Кардіальний статус необхідно оцінювати до початку лікування і здійснювати клінічний моніторинг протягом лікування. При погіршенні функції серця лікування рибавірином слід припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Хворих із застійною серцевою недостатністю, інфарктом міокарда і/чи аритміями в анамнезі чи в даний час необхідно ретельно спостерігати. У пацієнтів із захворюваннями серця рекомендується проводити електрокардіографію до і під час курсу лікування. Серцеві аритмії (переважно надшлуночкові), як правило, відповідають на стандартне лікування, однак може виникнути необхідність у припиненні лікування.

Є дані про виникнення панцитопенії і пригнічення кісткового мозку протягом 3-7 тижнів після супутнього застосування рибавірину та пегінтерферону з азатіоприном. Указані прояви мієлотоксичності були оборотними протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії вірусного гепатиту С і супутньо призначеного азатіоприну і не повторювалися після продовження лікування окремо кожним із препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбіноване лікування рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а хронічного гепатиту С за умови неефективності попередньої терапії достатньо не вивчалось у хворих, у яких попереднє лікування було припинене через гематологічні побічні явища. При вирішенні питання про повторне лікування необхідно ретельно оцінити переваги та ризик.

Реакції гіперчутливості негайного типу. При розвитку гострих алергічних реакцій (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) рибавіринслід негайно відмінити і призначити відповідне лікування. Скороминучі висипання не потребують відміни терапії.

Функція печінки. При розвитку печінкової недостатності лікування рибавірином у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а чи інтерфероном альфа-2а слід припинити. При прогресуючому та клінічно значущому підвищенні рівня АЛТ, незважаючи на зниження дози, чи при одночасному підвищенні рівня прямого білірубіну лікування слід відмінити.

Порушення функції нирок. Фармакокінетика рибавірину змінюється у хворих із порушенням функції нирок у зв'язку зі зниженням кліренсу рибавірину. Тому перед застосуванням рибавірину рекомендується дослідити функцію нирок в усіх хворих, при цьому її бажано оцінювати за кліренсом креатиніну. Застосування рибавірину відповідно до рекомендованої схеми у хворих із порушенням функції нирок з рівнем креатиніну в сироватці крові > 2 мг/дл чи кліренсом креатиніну < 50 мл/хв супроводжується значним підвищенням концентрації препарату у плазмі крові. Недостатньо даних з безпеки, ефективності та фармакокінетики рибавірину для корекції дози хворим з рівнем креатиніну в сироватці крові > 2 мг/дл чи кліренсом креатиніну < 50 мл/хв (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому терапію рибавірином не слід розпочинати (або продовжувати у разі виникнення порушення функції нирок під час лікування) даній категорії хворих, які перебувають чи не перебувають на гемодіалізі, за винятком випадків, коли це дійсно необхідно. При цьому слід дотримуватися особливої обережності. Рівень гемоглобіну необхідно ретельно контролювати під час лікування та коригувати у разі необхідності протягом усього періоду лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Зміни з боку органів зору. При комбінованому застосуванні з альфа-інтерферонами зареєстровано окремі випадки ретинопатії, яка включала крововиливи у сітківку, «ватні» ексудати, набряк диска зорового нерва, неврит зорового нерва, тромбоз артерій чи вен сітківки, які можуть призвести до втрати зору. Перед застосуванням рибавірину рекомендується провести обстеження очей. При зниженні чи втраті зору хворому слід негайно провести повне обстеження очей. Пацієнтам із супутніми захворюваннями органів зору (такими як діабетична або гіпертонічна ретинопатія) необхідно проводити додаткові огляди під час терапії альфа-інтерферонами. Комбіноване лікування з альфа-інтерферонами необхідно відмінити при виникненні або загостренні офтальмологічних розладів.

Пацієнти після трансплантації. Безпека та ефективність застосування комбінованої схеми пегінтерферон альфа-2а плюс рибавірин не встановлені для пацієнтів з трансплантацією печінки та інших органів. При застосуванні пегінтерферону альфа-2а як монотерапії чи у комбінації з рибавірином повідомлялося про випадки відторгнення трансплантата печінки і нирок.

Коінфекція ВІЛ-ВГС. Необхідно звернутись до інструкцій для медичного застосування антиретровірусних препаратів, які приймають одночасно з препаратами для лікування хронічного гепатиту С, з метою корекції токсичних явищ, характерних для кожного препарату, а також можливої перехресної токсичності з пегінтерфероном альфа-2а з чи без рибавірину. У дослідженні NR15961 у хворих, які отримували лікування ставудином та інтерфероном з чи без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактоацидозу становила 3 % (12/398).

У хворих з коінфекцією ВІЛ-ВГС, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, може бути підвищений ризик серйозних побічних ефектів (лактоацидоз, периферична нейропатія, панкреатит).

У хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС та поширеним цирозом, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, може бути підвищений ризик декомпенсації функцій печінки та, можливо, летального наслідку при комбінованому застосуванні з рибавірином та інтерферонами.

Початковими факторами у хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС та цирозом, які можуть асоціюватися з декомпенсацією функцій печінки, є: підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня лужної фосфатази чи зменшення числа тромбоцитів, лікування диданозином. Слід виявляти обережність при вирішенні питання про одночасне застосування пегінтерферону альфа-2а і рибавірину з високоефективною антиретровірусною терапією.

Одночасне лікування рибавірином та зидовудином не рекомендується у зв'язку з підвищеним ризиком анемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час лікування коінфікованих хворих необхідний ретельний моніторинг стосовно виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник за шкалою Чайлда-П'ю ≥7). Показник за шкалою Чайлда-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації і може змінюватися під впливом таких факторів, як непряма гіпербілірубінемія, гіпоальбумінемія внаслідок медикаментозної терапії. При розвитку печінкової декомпенсації терапію рибавірином у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а слід негайно відмінити.

Одночасне призначення рибавірину та диданозину не рекомендується у зв'язку з ризиком мітохондріальної токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Необхідно уникати одночасного призначення рибавірину та ставудину з метою зниження ризику перехресної мітохондріальної токсичності.

Лабораторні показники. Перед початком лікування потрібно проводити стандартні гематологічні та біохімічні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, число тромбоцитів, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатиніну в сироватці крові, рівень сечової кислоти).

Рекомендовані норми лабораторних показників до початку лікування рибавірином у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а:

гемоглобін: ≥ 120 г/л (у жінок); ≥ 130 г/л (у чоловіків);

тромбоцити: ≥ 90 000/мм ³ ;

нейтрофіли: ≥ 1500/мм ³ .

У пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл недостатньо даних з ефективності та безпеки комбінованого лікування. Слід виявляти обережність при призначенні комбінованого лікування пацієнтам з низьким рівнем CD4+ лімфоцитів.

Лабораторні показники слід оцінювати на 2 і 4 тижнях терапії та періодично потому за необхідності.

Жінкам репродуктивного віку необхідно щомісячно під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення проводити тести на вагітність. Жінкам-партнеркам чоловіків, які отримують лікування рибавірином, необхідно щомісячно під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування проводити рутинні тести на вагітність.

При застосуванні препарату може відбуватися збільшення концентрації сечової кислоти через гемоліз, тому необхідно ретельно спостерігати за схильними до цього захворювання пацієнтами для виявлення ознак подагри.

Порушення з боку зубів та періодонту. При комбінованому застосуванні рибавірину та пегінтерферону альфа-2а були зареєстровані порушення з боку зубів та періодонту, які можуть призвести до втрати зубів. Під час тривалого лікування рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а сухість у роті може пошкоджувати зуби та слизові оболонки. Хворим рекомендується ретельно чистити зуби двічі на день та регулярно відвідувати стоматолога. Окрім того, у деяких хворих може виникати блювання, після якого рекомендується ретельно ополіскувати ротову порожнину.

Утилізація незастосованого препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів при наявності такої.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Однак при застосуванні у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а можливий деякий вплив. Додаткову інформацію див. в інструкції для медичного застосування пегінтерферону альфа-2а або інтерферону альфа-2а.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Проводилися дослідження взаємодії рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а, інтерфероном альфа-2b і антацидами. Концентрації рибавірину є порівнянними при монотерапії чи у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а чи інтерфероном альфа-2b.

Після закінчення лікування рибавірином період потенційної взаємодії триває до 2 місяців (5 періодів напіввиведення рибавірину) у зв'язку з тривалим періодом напіввиведення.

Результати досліджень invitr о при застосуванні препаратів мікросом печінки людини і печінки щурів свідчать про те, що метаболізм рибавірину не опосередкований цитохромом Р450. Рибавірин не пригнічує ферменти системи цитохрому Р450. Рибавірин не є індуктором печінкових ферментів. У зв'язку з цим існує мінімальний потенціал взаємодій, пов'язаних із системою ферментів Р450.

Антацидні засоби. Біодоступність рибавірину у дозі 600 мг знижувалася при одночасному прийомі антацидного препарату, що містив сполуки магнію та алюмінію або симетикон; показник площі під кривою «концентрація-час» (AUC)зменшився на 14 %. Можливо, зниження біодоступності у цьому дослідженні було спричинено затримкою транспортування рибавірину або зміною рН. Вважається, що ця взаємодія не має клінічного значення.

Нуклеозидні аналоги. Було показано, що рибавірин invitr о пригнічує фосфорилювання зидовудину і ставудину. Клінічне значення цих даних невідоме. Однак ці дані свідчать про можливість того, що одночасне застосування рибавірину із зидовудином або ставудином може призвести до збільшення ВІЛ-віремії у плазмі крові. Тому рекомендується ретельний моніторинг рівня РНК – вірусу імунодефіциту людини у плазмі крові у пацієнтів, які отримують одночасне лікування рибавірином і зидовудином та/або ставудином. При збільшенні рівня РНК – вірусу імунодефіциту людини питання про одночасне застосування рибавірину з інгібіторами зворотної транскриптази необхідно переглянути.

Диданозин. Не рекомендується одночасний прийом рибавірину та диданозину. Під дією рибавірину підвищується рівень диданозину чи його активного метаболіту (дидеоксіаденозин 5'-трифосфат) invitro . Сумісне застосування цих препаратів може призвести до печінкової недостатності з летальним наслідком, периферичної нейропатії, панкреатиту та симптоматичної гіперлактатемії чи молочного ацидозу.

Азатіоприн. Рибавірин, пригнічуючи інозинмонофосфатдегідрогеназу, може впливати на метаболізм азатіоприну, що може призвести до кумуляції 6-метилтіоінозин монофосфату, який асоціювався з мієлотоксичністю у хворих, які отримували азатіоприн. Слід уникати одночасного застосування рибавірину і пегінтерферону альфа-2а з азатіоприном. В окремих випадках при переважанні користі одночасного застосування рибавірину та азатіоприну над потенційним ризиком рекомендується ретельний моніторинг гематологічних показників з метою виявлення мієлотоксичності, при розвитку якої лікування даними препаратами необхідно припинити (див. розділ «Особливості застосування»).

Хворі з коінфекцією ВІЛ-ВГС. Не відзначалося виражених ознак міжлікарської взаємодії у 47 пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС, які завершили 12-тижневе піддослідження фармакокінетики з вивчення впливу рибавірину на внутрішньоклітинне фосфорилювання деяких нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ламівудину та зидовудину або ставудину). Однак через значну варіабельність довірчі інтервали були досить широкими. Супутнє застосування нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази не впливало на плазмові експозиції рибавірину.

Посилення анемії, асоційованої з лікуванням рибавірином, спостерігалося при одночасному застосуванні зидовудину у схемі терапії ВІЛ-інфекції, хоча точний механізм цього явища невідомий. Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення анемії (див. розділ «Особливості застосування»). При виникненні анемії під час одночасного застосування рибавірину та зидовудину необхідно розглянути питання про заміну зидовудину у комбінованій антиретровірусній схемі. Це особливо важливо для пацієнтів із наявністю в анамнезі спричиненої зидовудином анемії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка . Рибавірин – синтетичний аналог нуклеозидів, активний in vitro відносно деяких РНК- і ДНК-вірусів. Механізм, завдяки якому рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b впливає на вірус гепатиту С, невідомий. Монотерапія рибавірином хронічного гепатиту С не призводить до елімінації вірусу (РНК-вірусу гепатиту С) або покращання гістологічної картини печінки після 6-12 місяців терапії та протягом 6 місяців періоду подальшого спостереження. Однак комбінація рибавірину з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b у ході клінічних випробувань призвела до підвищення рівня відповіді на лікування порівняно з монотерапією пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b.

Фармакокінетика . Рибавірин легко всмоктується після прийому внутрішньо разової дози (Т _max =1,5 години) і швидко розподіляється по організму. Фаза виведення з організму досить тривала. Напівперіоди всмоктування, розподілу та виведення разової дози становлять 0,05; 3,73 та 79 годин відповідно. Рибавірин всмоктується інтенсивно; лише близько 10 % міченої дози виводиться з фекаліями. Однак абсолютна біодоступність становить приблизно 45-65 %, що, можливо, пов'язано з метаболізмом першого проходження. Існує лінійна залежність між дозою та показником біодоступності (AUC _tf ) при прийомі разових доз рибавірину у кількості від 200 мг до 1200 мг. Об'єм розподілу становить приблизно 5000 л. Рибавірин не зв'язується з білками плазми крові.

Для рибавірину після його одноразового перорального застосування була продемонстрована висока фармакокінетична мінливість як у одного пацієнта, так і між різними пацієнтами (варіабельність величин AUC і С _max у одного пацієнта приблизно становить 30 %), що може пояснюватися інтенсивним метаболізмом першого шляху і значним перенесенням у кровоносному руслі та за його межами.

Перенесення рибавірину неплазмовим шляхом було досліджено особливо детально щодо еритроцитів; було показано, що загалом транспорт відбувається за участю зрівноважуючого нуклеозидного переносника типу е _s . Цей вид переносника наявний практично в усіх типах клітин і може бути фактором, який зумовлює великий об'єм розподілу рибавірину. Співвідношення концентрації рибавірину цільна кров:плазма становить приблизно 60:1; надлишок рибавірину у цільній крові існує у вигляді нуклеотидів рибавірину, ізольованих в еритроцитах.

Рибавірин метаболізується двома шляхами: оборотним фосфорилюванням і деградаційним перетворенням, куди входять дерибозилювання та амідний гідроліз з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. Сам рибавірин та його метаболіти – триазолкарбоксамід і триазолкарбонова кислота – виводяться з організму із сечею.

При багаторазовому застосуванні рибавірин екстенсивно кумулюється у плазмі крові; співвідношення показників біодоступності (AUC _12h ) при багаторазовому прийомі та одноразовому прийомі дорівнює 6. При пероральному прийомі (600 мг 2 рази на день) стаціонарна концентрація рибавірину у плазмі крові досягалася до кінця 4-го тижня; при цьому вона становила приблизно 2,2 нг/мл. Після припинення прийому період напіввиведення становив приблизно 298 годин, що, мабуть, говорить про його повільне виведення із позаплазмових структур.

Вплив їжі. Біодоступність одноразової пероральної дози рибавірину підвищується при одночасному вживанні їжі з високим вмістом жирів (обидва показники AUC _tf і С _max збільшуються на 70 %). Можливо, підвищення біодоступності відбувається за рахунок повільного транзиту або зміненого рН.

Функція нирок. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика рибавірину при одноразовому прийомі змінюється (показники AUC _tf і С _max збільшуються) порівняно з контролем (кліренс креатиніну > 90 мл/хв). Ця зміна передусім зумовлена зниженням дійсного кліренсу у таких хворих. Концентрації рибавірину не зазнають суттєвих змін при гемодіалізі.

Функція печінки. Фармакокінетика рибавірину при застосуванні одноразової дози хворим із печінковою недостатністю незначного, помірного або значного ступеня тяжкості (типи А, В або С за класифікацією Чайлд-П'ю) аналогічна фармакокінетиці рибавірину у здорових добровольців у групі контролю.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років). Спеціального фармакокінетичного аналізу для пацієнтів літнього віку не проводили. Проте у проведених дослідженнях вік небув одним із основних факторів, які впливають на кінетику рибавірину; основним таким фактором є функція нирок.

Діти

Рибавірин-Астрафарм у комбінації з інтерфероном альфа-2b

Фармакокінетика Рибавірину-Астрафарм та інтерферону альфа-2b (нормалізована за дозою) не відрізнялася у дорослих та дітей віком від 5 до 16 років.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули № 0 циліндричної форми з напівсферичними кінцями: корпус білого кольору, кришечка зеленого кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.

Термін придатності . 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 3 або 6 блістерів у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Астрафарм».

Місцезнаходження.

Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.