РИСПАКСОЛ табл. п/плен. оболочкой 2 мг блистер №60

Для медицинского использования лекарственного средства

( Rispaxol )

Место хранения:

Активный ингредиент: рисперидон ( рисперидон ) ;

1 таблетка содержит 2 мг или 4 мг рисперидона;

Вспомогательные вещества: безводная лактоза, кукурузный крахмал, стеарат магния, коллоидный диоксид кремния, микрокристаллическая целлюлоза;

оболочка:

Таблетки 2 мг - оси Оранжевый OY-8729 (гипромелоз, Macroool 400, диоксид титана (E 171), желтое событие FCF (E 110), желтый желтый (E 104), Macrolline 6000, карнаубский воск;

Таблетки 4 мг - OIDs AMB GREEN 80W21165 (оксид железа (E 172), индикатор (E 132), лецитин сои, поливиниловый спирт, шинолин желтый (E 104), тальк, диоксид титана (E 171), ксантанская резинка), карнаубский воск Отказ

Лекарственная форма.

Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 2 мг - круглые таблетки диоксида с рисом с одной стороны, покрыты оболочкой оранжевого цвета. На месте белого раскола;

Таблетки 4 мг - круглые диоксидные таблетки с лентой (на четыре части) на одной руке, покрытой зеленой оболочкой. На месте белого перерыва.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотики. ATH код N05 A X 08.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.
Risperidon ̶ - это селективный моноаминергический антагонист с уникальными свойствами. Он показывает высокую аффинность для серотонинергических 5-HT ₂ и дофаминергических D ₂ рецепторов. RisperIdon также связывается с α ₁ -адреносными рецепторами и, с меньшим сродством, с H ₁ -гистамиингическими и α ₂ -адренергическими рецепторами. Рисперидон не раскрывает аффинность к холинергическим рецепторам. Хотя Risperidon является мощным антагонистом D ₂ , связанным с его эффективностью в продуктивных симптомах шизофрении, он не вызывает значительного ингибирования двигательной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию по сравнению с классическими нейролептиками. Сбалансированный центральный антагонизм для серотонина и дофамина снижает склонность к экстрапирамидальным побочным эффектам и расширяет терапевтический эффект препарата с охватом негативных и аффективных симптомов шизофрении.

Фармакокинетика.

Поглощение
После использования рта Risperidon полностью поглощается и достигает пиковых концентраций в плазме в диапазоне до двух часов. Абсолютная биодоступность с пероральным введением рисперидона составляет 70% (CV = 25%). Еда не влияет на поглощение препарата, поэтому рисперидон можно вводить независимо от еды. Концентрация равновесия рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 дня. Концентрация равновесия 9-гидроксиризеридона достигается в течение 4-5 дней.

Распределение

Рисперидон быстро распределяется в организме. Объем распределения составляет 1-2 л / кг. В плазме Risperidon связывается с альбумином и кислотой α ₁ -гликопротеином. Risperidon 90% связывается с белками плазмы, 9-гидроксирисперидон - на 77%.

Метаболизм и вывод

Рисперидон метаболизируется цитохромом CYP2D6 до 9-гидрокситерииридона, который имеет аналогичный фармакологический эффект. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон образуют активную антипсихотическую фракцию. Цитохрома CYP2D6 подвержена генетическому полиморфизму. Под воздействием быстро использующих ферменты CYP2D6, рисперидон быстро преобразуется в 9-гидроксирисперидон, в то время как под воздействием медленно действующих ферментов, рисперидон метаболизует намного медленнее. Хотя концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона, которые образуются под воздействием быстродействующих ферментов, ниже, чем под воздействием медленно действующих ферментов, фармакокинетики рисперидона и 9-гидроксиризеридона в комбинации (Tb Riseridone) после односмысленного и нескольких доз в быстро. И медленно работающие ферменты цитохрома CYP2D6 аналогичны.

В противном случае метаболизм препарата RiserIdone является N-дезалкилированием. Рисперидон в клинически значимых концентрациях существенно не ингибирует метаболизм препаратов, которые метаболизируются изо значениями цитохрома P450, включая CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8 / 9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 и CYP3A5. Через неделю после применения препарата 70% доза выводится в моче, 14% ̶ с фекалиями. Концентрация рисперидона и 9-гидроксирислон в моче составляет 35-45% от принятой дозы. Остальные - это неактивные метаболиты. После перорального введения у пациентов с психосами, период полураспада составляет примерно 3 часа. Период полураспада 9-гидроксирисперидона и рисперидона достигает 24 часов.

Линейность

Концентрации ризеридона в плазме крови пропорциональны дозы препарата (в пределах терапевтических доз).

Летние пациенты и пациенты с расстройствами функций почек, печень

У пожилых пациентов с единственным введением препарата уровень концентрации ризеридона в плазме крови составляет в среднем на 43% выше, на 38% более длительный период полураспада, оформление рисперидона на 30% ниже, чем у пациентов до 65 лет до 65 лет возраст. Высокая концентрация RiserIdone в плазме и уменьшение оформления ризесидона в среднем на 60% наблюдалась у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с печеночной недостаточностью были наблюдались нормальные уровни концентрации рисидона в плазме, но среднее значение свободной доли рисперидона в плазме увеличилось на 35%.

Дети

Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона у детей похожа на то, что у взрослых.

Пол, расовая принадлежность и курение

Не существует значительного влияния пола, возраста или привычек для курения на фармакокинетику рисперидона или активной антипсихотической фракции.

Клинические характеристики.

Индикация.

- лечение шизофрении и других психических расстройств, включая опорную терапию, у пациентов, в которых наблюдалось реакция на терапию для предотвращения рецидива заболевания;

- лечение маниакальных эпизодов в биполярных расстройствах (вспомогательная терапия в сочетании с нормами в качестве первоначальной обработки или в качестве монотерапии на период до 12 недель);

- краткосрочное лечение ярко выраженной агрессии или тяжелыми психическими симптомами у пациентов с деменцией в наличии угрозы причинять вред себе или другим;

- симптоматическое лечение вызывающих оппозиционных расстройств или других нарушений социального поведения у детей, подростков и взрослых с психическим развитием ниже средней или умственной отсталости, которые являются проявлениями разрушительного поведения (импульсивность, аутоагрессия);

- Симптоматическое лечение аутизмов расстройств у детей от 5 лет, в которых симптомы варьируются от гиперактивности к раздражительности (включая агрессию, задачи телесных повреждений, тревоги и патологические циклические действия).

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному компоненту или в вспомогательное вещество в препарате.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Разложение рисперидона до 9-гидроксиризеридона может быть подавлено фенотиазинами, трициклическими антидепрессантами и некоторыми бета-блокаторами, которые связываются с CYP2D6. Такой подавитель может привести к увеличению концентрации рисперидона и уменьшение активного метаболита 9-гидроксирисперидона в плазме крови. Amitriptyline не подавляет распад рисперидона до 9-гидрокситерииридона.

Risperidon - это слабый ингибитор CYP2D6, поэтому не ожидается, что Рисперидон значительно подавляет удаление лекарств, которые метаболизируются этим ферментом.

При одновременном использовании лекарств, которые являются индукторами ферментов, метаболизм рисперидона может увеличить. Карбамазепин уменьшает концентрацию рисперидона и 9-гидрокситерииридона в плазме крови в 1,7-3,7 раза. В изолированных случаях, в то время как использование карбамазепина и ризеридона наблюдали токсичные верефадостные концентрации карбамазепина. Аналогичные эффекты (уменьшение концентрации в плазме активной антипсихотической фракции) могут наблюдаться при использовании других индукторов ферментов печени, таких как рифампицин, фенитоин и фенобарбитал, которые вызывают печеночные ферменты CYP3A4 и P-гликопротеина.

Floxet (20 мг / день) и пароксетин (20 мг / день) повышают концентрацию ризеридона в плазме в 2,5-2,8 и 3-9 раз соответственно. Флуоксетин не влияет на концентрацию 9-гидроксиризеридона в плазме. Пароксетин в среднем снижает концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме на 13%. В целом концентрация рисперидона увеличивается на 50% при одновременном использовании флуоксетина и пароксетина. Если во время терапии RiserIdone предписан или остановлен флуксетином и пароксетином, доктор должен рассмотреть дозу рисперидона.

Рисперидон следует использовать с осторожностью в сочетании с другими центральными веществами действий, включая алкоголь, опиаты, антигистамины и бензодиазепины, в результате повышения риска седации.

Рисперидон может проявлять антагонистические последствия для леводопов и других агонистов дофамин. Если такая комбинация считается необходимой, особенно на терминальной стадии заболевания Паркинсона, должны быть предписаны низкие эффективные дозы.

Cyamidine в дозе 400 мг два раза в день и ранитидин 150 мг два раза в день увеличили AUC RiserIdone и 9-гидроксиризеридон на 8% и 20% соответственно, эффект не имеет клинического значения. Влияние отмены флуоксетина и пароксетина в фармакокинетике рисперидона или 9-гидроксирисперидона не было исследовано.

Эритромицин (ингибитор CYP3A4) не влияет на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.

При одновременном использовании рисперидона и антигипертензивных препаратов наблюдались случаи клинически значимой артериальной гипотензии.

Как и в случае с другими антипсихотиками, следует наблюдать меры предосторожности при предписании RiserIdone с лекарственными средствами, которые расширяют интервал QT, например, с антиаритмическими препаратами класса Ia (хинидина, прокаинамид), антиаритмические препараты класса III (амиодарон, солятол), трициклические антидепрессанты (амитриптиллин ), антидепрессанты тетрациклина (MAPOLITIN), некоторые антигистамины, другие антипсихотики, некоторые противомалярийные (хинина, мефлохин) и с лекарственными средствами, вызывающими дисбаланс электролита (гипокалий, гипомагнемии), брадикардией или средства, которые подавляют метаболизм печени рисперидона. Этот список неполный.

Ингибиторы Holinesterase, галантамин и доноспил, не проявляют клинически значимое влияние на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.

Использование психостимулянтов (например, метилфенидат) в сочетании с ризеридоном детьми и подростками не меняют фармакокинетики и эффективность рисперидона.

Ингибитор Verapamil, Syrza4 и P-Glycoprotein увеличивает концентрацию ризеридона в плазме крови. Галантамин и Доноспил не проявляют клинически значимое воздействие на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.

Фентиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые β-адренорецепторы могут увеличить концентрацию ризеридона в плазме крови, но не концентрацию антипсихотической фракции.

Одновременное устное использование Pallipidone RiseriDone не рекомендуется, поскольку Palliperidon является активным метаболитом рисперидона и их комбинация может привести к дополнительным действию активной антипсихотической фракции.

Рисперидон в дозе 3 мг 2 раза в день не влияет на фармакокинетические показатели лития.

При одновременном использовании нейролептиков и лития возникали случаи экстрапирамидальных расстройств, злокачественного нейролептического синдрома и гиперкинезии.

Рисперидон не делает клинически значимое влияние на фармакокинетику вальпроата, дипоксин или топирамата. Topiramat значительно снижает биодоступность рисперидона, но незначительные уменьшает биодоступность активной антипсихотической фракции.

При одновременном использовании рисперидона и клоназепама, габапентина, ламотригина, взаимодействия метилфенидации между ними вряд ли.

Теоретически, возможные взаимодействия со всеми активными веществами, которые имеют влияние на центральную нервную систему, поэтому должны быть осторожны при одновременном введении ризеридона с другими лекарствами.

Информация о повышенной смертности при одновременном применении с фуросемидом у пожилых пациентов с деменцией см.. В разделе «Особенности применения».

Особенности приложения.

Повышенные уровни летальности у пожилых пациентов с деменцией.

Среди пожилых пациентов с деменцией обрабатывают атипичными антипсихотическими препаратами, в том числе RiserIdone, повышенным уровнем смертности по сравнению с пациентами из группы плацебо (4% и 3,1% соответственно). Средний возраст пациентов, умерших составлял 86 лет (диапазон - 67-100 лет). Причина повышенного риска летальности неизвестна.

Цереброваскулярные побочные эффекты.

Риск цереброваскулярных побочных эффектов значительно выше у пациентов со смешанной или сосудистой деменцией по сравнению с деменцией болезни Альцгеймера. Таким образом, пациенты с другими типами деменции Risperidon не рекомендуются.

Рисперидон следует использовать только во время краткосрочной перспективы с непрерывной агрессией у пациентов с умеренной и тяжелой деменцией Альцгеймера в дополнение к неэракологическому лечению, который был ограничен или неэффективен, и когда существует потенциальный риск причинения вреда себе или другим.

Пациенты должны регулярно осматривать доктора, чтобы оценить необходимость продолжить лечение.

У пациентов с деменцией, обработанной рисперидоном, был высокий уровень цереброваскулярных побочных эффектов (цереброваскулярные и переходные ишемические атаки) с фатальным следствием по сравнению с тем, кто получают плацебо (3,3% и 1,2% соответственно, средний возраст ̶ 85 лет; возрастной разрыв - 73-97 лет).

Необходимо тщательно взвесить все риски и преимущества назначения рисперидона, особенно факторов риска сердечного приступа. С особой осторожностью, пациенты рисуридона с деменцией должны быть назначены, в которых артериальная гипертензия, заболевание сердечно-сосудистой системы и пациенты с сосудистой деменцией. Необходимо проинструктировать пациентов и тех, кто заботится о них, немедленно сообщают о признака возможных сердечно-сосудистых атак, таких как внезапная слабость, онемение, руки или ноги, а также расстройства речи. Следует срочно рассмотреть все возможные варианты лечения, включая прерывание терапии рисперидоном.

Одновременное использование с фуросемидом.

У пожилых пациентов с деменцией возвышенные уровни летальности наблюдались при использовании фуросемида с рисперидоном (7,3%; средний возраст - 89 лет, диапазон - 75-97 лет) по сравнению с пациентами, которые обращались только к Riseridone (3,1% ; средний Возраст - 84 года, ассортимент - 70-96 лет) или только фуросемид (4,1% ; средний возраст - 80 лет, диапазон - 67-90 лет). Одновременное использование RiserIdone с другими диуретиками (преимущественно тиазидные диуретики, используемые в низкой дозе), не связаны с аналогичными результатами.

Патофизиологические механизмы не установлены, чтобы объяснить этот факт. Тем не менее, особое осторожность следует наблюдать в назначении препарата в таких случаях, а также оценку рисков и преимуществ этой комбинации или одновременного использования с другими потенциальными диуретиками, прежде чем назначать препарат. Увеличение индикатора смертности у пациентов, которые одновременно используют другие мочегонные средства с рисперидоном. Независимо от лечения, дегидратация представляла собой общий фактор риска в летальности, и его следует тщательно контролировать у пациентов с деменцией.

Дети.

Перед назначением детей RisperIdone следует тщательно рассмотреть соотношение «риска-пособия». Необходимо оценить необходимость регулярно продолжать лечение. Показания «Симптоматическое лечение расстройств социальных поведений, которые вызывают расстройства оппозиции и / или другие расстройства социального поведения» и «аутизматические расстройства», были исследованы только у детей в возрасте 5 лет. Следовательно, не следует назначаться в Risperidon детей с такими показателями в возрасте до 5 лет.

Не существует опыта использования RisperIdone для детей в возрасте до 15 лет для лечения шизофрении и детей от 10-летней возрастной лечения маниальными эпизодами в биполярных расстройствах.

Рисперидон не влияет на рост и развитие детей. Но регулярно клиническое мониторинг эндокринной системы, включая измерения роста и массы тела, контроль сексуального развития, потенциальные зависимые эффекты пролактина, изучая симптомы экстрапирамида и других моторных расстройств.

Сонливость.

Сонливость часто наблюдалась у детей с аутизмом. Большинство случаев были из простых в средней степени тяжести. Предпочтительно сонливость наблюдался в начале лечения, с самой высокой частотой в течение первых двух недель лечения, а независимо проходит, средняя продолжительность составляла 16 дней. Пациенты со сонливостью можно рассматривать возможность изменения дозиемого режима.

Ортостатическая гипотензия.

Благодаря α ₁ -ЕСуспедиемую активность рисперидона, особенно в начале лечения, может наблюдаться ортостатическая гипотензия.

Клинически значимая гипотензия наблюдалась в одновременном применении рисперидона и антигипертензивных агентов. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговому періоді дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати рисперидон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, брадикардією або порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій, як і при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/або обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарям слід зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти з одним із вище зазначених захворювань можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів. Додатково до екстрапірамідних симптомів підвищена чутливость може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд за пацієнтами, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть підпадати під вплив умов, які можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування препаратом Рисполепт ^® . Ці клінічні спостереження рекомендовано враховувати пацієнтам, хворим на діабет, та пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

При застосуванні антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулозитоз спостерігався дуже рідко (<1/10000 пацієнтів). За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров'яних тілець в анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно спостерігати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону, як тільки з'являться ознаки значущого зменшення кількості лейкоцитів та немає інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам із тяжкою нейтропенією (<1х10 ⁹ /л) лікування рисперидоном слід припинити.

Венозна тромбоемболія.

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном та провести відповідні превентивні заходи.

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів, які застосовують рисперидон, існує ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування рисперидоном унаслідок його α-адренергічної блокуючої дії.

Протиблювотний ефект.

У рисперидону відзначався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок антипсихотична фракція виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки збільшена концентрація у плазмі вільної фракції рисперидону.

Гіперпролактинемія.

Рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам із раком молочної залози в анамнезі. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами.

Судоми.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із нападами судом або з іншими станами в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.

Хворим із підвищеною чутливістю до лактози необхідно враховувати вміст лактози (145 мг у кожній таблетці, що містить 2 мг рисперидону; 290 мг у кожній таблетці, що містить 4 мг рисперидону). Пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp -лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не можна призначати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми, якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір'ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію, незвично підвищений або знижений м'язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.

Риспаксол® не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Риспаксолом® під час вагітності, не слід робити це раптово.

Годування груддю. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникають у грудне молоко. При необхідності застосування рисперидону слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом через потенційний вплив на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом і роботи з механізмами, поки не буде відома чутливість пацієнтів до препарату.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза

Риспаксол ^® можна застосовувати 1 або 2 рази на добу. Дози більше 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері).

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Риспаксол ^® можна призначати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, індивідуально коригувати. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показано поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.

Дози вище 10 мг на добу не виявили більш високої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, дози вище цього рівня застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).

Рекомендована початкова доза 2 мг 1 раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше, ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні рисперидону необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності рисперидону при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо рисперидон застосовувати у комбінації з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовували для лікування, у тому числі рисперидон.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією.

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два 2 на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0,25 мг 2 рази на добу не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг 2 рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози 1 раз на добу.

Відміна лікування рисперидоном повинна відбутися не пізніше, ніж через 3 місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з'являються знову.

Симптоматичне лікування розладів соціальної або агресивної поведінки.

Пацієнти з масою тіла >50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Аутизм (діти віком від 5 років).

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 1 раз на добу. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози рисперидону для дітей з аутизмом (добова доза, мг/добу)

* Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза, яка застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3,5 мг/добу.

Рисперидон можна застосовувати 1 або 2 рази на добу.

Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу рисперидону перед сном. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, що особливо відзначалося протягом початкової фази лікування.

Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.

Інформації, отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень, недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування рисперидоном пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу рисперидону або припинити лікування.

Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати рисперидон у іншій лікарський формі відповідної концентрації.

Пацієнти із захворюваннями печінки або нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок рисперидон виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільним.

Рисперидон слід застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами .

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом рисперидоном рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування рисперидоном рекомендується розпочати замість наступної запланованої дози депо-препарату. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Діти.

Препарат застосовують для симптоматичного лікування виключно розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки, а також аутичних розладів поведінки дітям віком від 5 років.

Передозування.

Симптоми.

Ознаками та симптомами спостережуваного передозування є відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми.

При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом рисперидоном у комбінації з пароксетином.

У випадку гострого передозування слід проаналізувати можливість взаємодії кількох препаратів.

Лікування.

Необхідно забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше, ніж через 1 годину після прийому препарату. Показано серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином, слід застосовувати відповідні підтримуючі заходи. Гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоматичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до повного зникнення ознак передозування.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомляється (частота ≥ 10 %), є паркінсонізм, головний біль та безсоння.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Часто – пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

Нечасто – синусит, вірусна інфекція, інфекції, інфекція вуха, тонзиліт, целюліт, отит середнього вуха, інфекція ока, локалізована інфекція, акродерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз.

Рідко – хронічний отит середнього вуха.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія.

Рідко – гранулоцитопенія.

Невідомо – агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Нечасто – гіперчутливість.

Рідко – гіперчутливість до препарату.

Невідомо – анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи

Рідко – порушення секреції АДГ.

З боку метаболізму

Часто – підвищення апетиту, зниження апетиту.

Нечасто – цукровий діабет ³ , анорексія, полідипсія, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня тригліцеридів, зменшення маси тіла.

Рідко – гіпоглікемія, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня гаммаглутамілтранферази.

Дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

Невідомо – водна інтоксикація.

З боку психіки

Дуже часто – безсоння.

Часто – тривога, хвилювання, розлади сну, депресія.

Нечасто – сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, апатія, нервовість.

Рідко – аноргазмія, притуплений афект.

З боку нервової системи

Дуже часто – паркінсонізм ² , головний біль.

Часто – акатизія ² , запаморочення, тремор ² , дистонія ² , сонливість, седація, летаргія, дискінезія ² .

Нечасто – відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, порушення свідомості, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, розлади мовлення, порушення координації, гіпестезія, розлади смакових відчуттів, судоми, парестезії.

Рідко – злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, церебральна ішемія, розлади руху, тремор голови, спотворення смаку.

З боку органів зору

Часто – нечіткість зору.

Нечасто – кон'юнктивіт, очна гіперемія, виділення з очей, набрякання очей, сухість очей, збільшення сльозовиділення, світлобоязнь.

Рідко – зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома, оклюзія ретинальної артерії.

З боку органів слуху

Нечасто – біль у вухах, тиніт, вертиго.

З боку серцевої діяльності

Часто – тахікардія.

Нечасто – блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, серцебиття.

З боку судинної системи

Часто – артеріальна гіпертензія.

Нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.

Рідко – легеневий емболізм, тромбоз глибоких вен.

З боку дихальної системи

Часто – диспное, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, фаринголарингеальний біль.

Нечасто – свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, легеневий застій, розлади дихання, хрипи, набряк дихальних шляхів, дистонія.

Рідко – синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку травної системи

Часто – блювання, діарея, запор, нудота, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку, зубний біль.

Нечасто – дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома, гастроентерит.

Рідко – непрохідність кишечнику, панкреатит, набрякання губ, хейліт.

З боку гепатобіліарної системи

Рідко – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто – висипання, еритема.

Нечасто – ангіоневротичний набряк, пошкодження шкіри, розлади шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема.

Рідко – лупа.

З боку кістково-м'язової системи

Часто – артралгія, біль у спині, біль у кінцівках.

Нечасто – м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів , порушення постави, скутість суглобів, м'язово-скелетний біль у грудній клітці.

Рідко – рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи

Часто – енурез.

Нечасто – затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто – аменорея, статева дисфункція, порушення ерекції, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, вагінальні виділення.

Невідомо – пріапізм.

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани

Дуже рідко – синдром відміни препарату у новонароджених.

Загальні розлади

Часто – пірексія, втома, периферичні набряки, астенія, біль у грудній клітці.

Нечасто – набряк обличчя, порушення ходи, незвичні відчуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, падіння.

Рідко – генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, відчуття холоду у кінцівках, біль.

Лабораторні дослідження

Часто – збільшення пролактину в крові ¹ , збільшення маси тіла.

Нечасто – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення на кардіограмі, підвищення рівня глюкози крові, збільшення трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, підвищення кількості еозинофілів, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення КФК крові.

Рідко – зниження температури тіла.

¹ Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.

² Можуть виникати екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скутість у м'язах та суглобах, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, м'язова напруженість, акінезія, ригідність потиличних м'язів, м'язова ригідність, паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу), акатизія (неспокій, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (м'язові посмикування, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.

Дистонія включає м'язові спазми, гіпертонус, кривошию, мимовільні м'язові скорочення, м'язові контрактури, блефароспазм, рух очних яблук, параліч язика, спазми обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плеуротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити, що включений більш широкий спектр симптомів, які не обов'язково мають екстрапірамідне походження.

³ При плацебо-контрольованих дослідженнях повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які застосовували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі, де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперидон.

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували рисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 %, показало статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали рисперидон (18 %) порівняно з такою у пацієнтів, які застосовували плацебо (9 %). У дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥7 % була співставною з такою у групі, що приймала рисперидон (2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки маса тіла збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою, ніж у категорії дорослих пацієнтів, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією.

Окрім цього, про наступні побічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Усі очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Термін придатності. 4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505

Ел.пошта: grindeks@grindeks.lv