В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
РОТАРИТМИЛ табл. 200 мг блистер №30

РОТАРИТМИЛ табл. 200 мг блистер №30

rx
Код товара: 167783
Производитель: Rotapharm (Великобритания)
1 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

И n в т r q и я

Для медицинского использования препарата

Ротаренмил

( Rotaritmil )
Состав :
Активный ингредиент: амиодарон гидрохлорид;
1 таблетка содержит амиодарон гидрохлорид 200 мг;
Вспомогательные вещества: кукурузный крахмал, лактоза, моногидрат, напечатаны (K90), стеарат магния, силиконовый диоксид коллоидный, безводный, звеелатинизированный крахмал.
Лекарственная форма.
Таблетки
Фармакотерапевтическая группа.
Кардиологические препараты. Антиаритмические препараты III класса. Код УАТС C01B D01.
Клинические характеристики.
Показания .
  • Тахирхитмии, связанные с синдромом Wolf Parkinson-Waita;
  • трепетание и желудочковая фибрилляция, когда использование других лекарств невозможно;
  • Все виды пароксизмальной тахикардии, в том числе по-преобразователь, узловой и желудочковой тахикардии, атриал-фибрилляция, когда другие лекарства не могут быть использованы.
Форма таблетки препарата используется только для лечения тяжелых ритминских расстройств, которые являются опасностью для жизни пациента и устойчивые к другим лекарствам или, если другие лекарства противопоказаны.
Лечение должно быть запущено и контролируется только в больнице или под наблюдением специалиста.
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к компонентам препарата и йода;
  • Синус Брэдикардия, синотенная блокада, за исключением случаев, когда связан драйвер искусственного ритма (опасность остановки узла SINUS);
  • атриовентрикулярная блокада II-III степени и блокады ножек ГИС-балки (при отсутствии кардиостимулятора);
  • врожденное или приобретенное расширение интервала QT;
  • тяжелая сердечная недостаточность;
  • Ярко выраженная артериальная гипотензия, обвал, шок;
  • Одновременный прием с лекарственными средствами, которые могут продлить интервал QT и вызывать развитие пароксизмальной тахикардии, включая полиморфную желудочковую тахикардию, такие как «Torsade de Paintes);
  • интерстициальное заболевание легких;
  • Одновременное приема ингибиторов МАО;
  • Дисфункция щитовидной железы (гипо- и гипертиреоз);
  • Гипокалиемия, гипономиамия;
  • Беременность и период грудного вскармливания.
Способ применения и доза. Препарат следует принимать только назначением доктора!
Ротаарил принимает внутренне перед едой и пьет достаточно воды.
Взрослые.
Доза насыщения.
Лечение обычно начинается с 200 мг (1 таблетка) 3 раза в день в течение недели, уменьшая дозу до 200 мг 2 раза в день на следующую неделю.
Поддержка дозы.
Минимальные эффективные дозы должны использоваться в зависимости от реакции пациента на использование препарата. После периода насыщения дозы вы можете уменьшить до 200 мг или 100 мг в день. Изредка пациент может потребоваться более высокая доза обслуживания. Доза обслуживания должна быть выпущена регулярно, особенно если она превышает 200 мг в день.
Слишком высокие дозы во время поддерживающей терапии могут вызывать побочные эффекты, которые считаются, что связаны с высокими уровнями амиодарона и его метаболитами в тканях организма.
Поскольку Rotaranarymil имеет очень длинный период полураспада, его можно принимать за день (200 мг препарата можно принимать за день, а 100 мг рекомендуется принимать ежедневно). Вы можете взять перерывы в приеме препарата 2 дня в неделю. Режим приема определяется индивидуально.
Пациенты пожилых людей.
Что касается всех пациентов, очень важно применять минимальные эффективные дозы. Пациенты пожилых людей могут показать повышенную чувствительность к действию ротарии, даже при назначении обычных доз препарата. Особое внимание следует уделить мониторингу функции щитовидной железы.
Неблагоприятные реакции.
Неблагоприятные реакции, приведенные ниже, классифицируются органами и системами и их возникновением: очень часто (≥ 10%); часто (≥ 1% и <10%); нечасто (≥ 0,1% и <1%); редко (≥ 0,01% и <0,1%); Очень редко (<0,01%).
Из сердечно-сосудистой системы:
  • Часто: брадикардия (в основном умеренная тяжесть и зависимость доза); нечасто - развитие или укрепление аритмии, иногда, чтобы остановить сердце; Нарушение проводимости (синотеальная блокада, AV блокада различных степеней). В основном, эти побочные реакции могут возникать при одновременном использовании с лекарственными средствами, которые распространяют период реполяции сердца желудочков или с расстройствами баланса электролита;
  • Очень редко: произносится брадикардия и, в исключительных случаях, остановит синусовый узел, который требует отмены лечения, особенно у пожилых людей и / или пациентов с дисфункцией узла синуса; Васкулит.
Органами видения:
  • Очень часто: микро упоминание в эпителиуме роговицы, обычно в посылке под приложениями, состоящими из сложных жиров, исчезают после отмены препарата и не требуют расторжения лечения. Иногда они могут вызвать нарушение визуальных нарушений в виде цветного галогена или контуров контуров с ярким освещением;
  • Очень редко: неврит / невропатия зрительного нерва, поэтому, когда визуальность зрения или уменьшение остроты зрения на фоне приема амиодарона рекомендуется проводить полную офтальмологическое исследование, включая фуллооскопию, а также в случае обнаружения неврита зрительный нерв, чтобы перестать получать препарат.
Из пищеварительной системы:
  • Очень часто: тошнота, рвота, потерю аппетита, тупости или потери вкусовых ощущений, ощущение гравитации в эпигастральной области, особенно в начале лечения, исчезающих после сокращения дозы.
Кровавая и лимфатическая система:
  • Очень редко: гемолитическая анемия, апластическая анемия, тромбоцитопения;
  • У пациентов принимая амиодарон, были случаи развития гранулома костного мозга. Клиническое значение неизвестно.
Гепатобилиарная система:
  • Очень часто: изолированное увеличение активности трансаминазы в сыворотке крови в начале лечения, обычно умеренно (в 1,5-3 раза выше, чем обычно). Нормализация этих показателей возникает, когда доза уменьшается или даже самопроизвольно;
  • Зачастую: острая функция печени (включая отказ печени), иногда смертельно, высокие уровни трансаминазы в сыворотке и / или желтухой. При значительном увеличении трансаминазы лечение должно быть прекращено. В процессе лечения амиодарон рекомендуется периодическим контролем функции печени;
  • Очень редко: хроническое заболевание печени (псевдо алкогольный гепатит, цирроз), иногда с летальным следствием.
Респираторной системой:
  • Часто: токсическое воздействие на легочную ткань, иногда смертельный (гиперчувствительный пневмонит, альвеолярный / интерстициальный пневмонит или фиброз, плевриз, связывающий бронхиолит, связанный с пневмонией). Нарушения легких в основном обратимы с ранним удалением препарата. Клинические симптомы обычно исчезают в течение 3-4 недель, а затем медленнее восстановление рентгеновского рисунка и функции легких (в течение нескольких месяцев). Поэтому в таких случаях необходимо учитывать необходимость отмены амиодарона и целесообразности назначения глюкокортикостероидов;
  • Очень редко: бронхоспазм у пациентов с тяжелой респираторной недостаточностью, в первую очередь у пациентов с бронхиальной астмой; Острый респираторный синдром бедствия, иногда с летальным следствием, чаще всего сразу после операции (возможно, после взаимодействия с высокими дозами кислорода).
Сообщили о случаях легочных кровотечений (точная частота неизвестна).
Эндокринные нарушения:
  • Часто: гипотиреоз, гипертиреоз, иногда с летальным следствием;
  • Очень редко: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (Siadh).
Со стороны кожи:
  • Очень часто: фотосенсибилизация;
  • Часто: сероватая или синяя пигментация открытых участков кожи, особенно лица, в случаях длительного лечения с высокими дозами препарата; После прекращения лечения эта пигментация медленно исчезает (в течение 10-12 месяцев);
  • Очень редко: эритема во время лучевой терапии; сыпь, обычно неспецифическое; Отвлекательный дерматит; алопеция;
  • Urticaria (неизвестная частота).
Из центральной нервной системы:
  • Часто: тремор или другие экстрапирамидные симптомы, нарушения сна, включая ночные заблуждения;
  • Несмешительно: сенсоромотор, двигатель и смешанная периферическая невропатия и / или миопатия, обычно обратимые после отмены;
  • Очень редко: CereEbellum Ataxia, доброкачественная внутричерепная гипертензия (псевдопулель мозга), головная боль, головокружение.
Иммунная система:
  • Ангионеротическое отек (было несколько сообщений, точная частота неизвестна).
Репродуктивная система:
  • Очень редко: эпидидимиты, орхит, импотенция.
Передозировка . Когда признаки передозировки, как правило, достаточны для уменьшения дозы препарата или временно остановить ее приему.
В случае одновременного приема большой дозы препарата может возникнуть нарушение функции печени, синусовая брадикардия, остановка сердца, атаки желудочковых тахикардий, пароксизмальная тахикардия, такая как «пирут». Возможно замедление атриовентрикулярной проводимости, ухудшение существующей сердечной недостаточности.
Лечение: полоскание желудка и цель активированного угля в случае, если препарат был принят в последнее время. Специфический антидот не существует. Амиодарон и его метаболиты не удаляются во время диализа. В других случаях лечение симптоматично. При развитии брадикардии, целью бета-адрено-стимуляторов или монтаж кардиостимулятора, с тахикардией типа «Пируэт» - внутривенное введение солей магния или кардиостимуляции.
Учитывая фармакокинетический профиль амиодарона, рекомендуется контролировать состояние пациента (особенно сердечному единству) в течение длительного времени.
Амиодарон и его метаболиты не выделяются в гемодиализ.
Применение во время беременности или грудного вскармливания .
Во время беременности RotaranaryMil предписаны только в исключительных случаях и жизненно важных показателях, поскольку препарат влияет на щитовидная железа плода.
При необходимости препарат во время грудного вскармливания должен быть переставлен грудным вскармливанием.
Дети.
Для детей (в возрасте до 18 лет) Эффективность и безопасность использования ротаримил не установлены.
Специальные меры безопасности.
Пациенты с нарушениями углеводной толерантности, такие как врожденная галактосемия, синдром олаабсорбции глюкозы-галактозы, недостаточность лактата, противопоказан для его использования из-за содержания при приготовлении лактозы.
Амиодарон может привести к серьезным неблагоприятным реакциям от органов зрения, сердца, легких, печени, щитовидной железы, кожи, периферической нервной системы. Поскольку возникновение этих реакций может быть отложено во времени, состояние пациентов в длительном лечении следует тщательно контролировать. Также с учетом того, что нежелательные проявления являются дозозависимыми, с поддержкой терапией, должны использоваться минимальные эффективные дозы.
Перед хирургическим управлением необходимо предотвратить анестезиолог, который пациент получил / получает амиодарон (угроза респираторного синдрома дистресса).
Чтобы предотвратить нежелательные эффекты, необходимо тщательно назначать сопутствующую терапию, учитывая клинически значимые взаимодействия амиодарона.
Особенности приложения.
Он следует использовать с осторожностью пожилых людей, пациентов, получающих сердечные гликозиды из-за риска тяжелой брадикардии, тяжелых расстройств проводимости с возможным возникновением идиовенного ритма, особенно при нанесении высоких доз. В случае таких условий лечение ротарималя должно быть остановлено, можно применять бета-адреномимеры или глюкагон, при необходимости, при необходимости - кардиостимуляция.
Благодаря длительному периоду полураспада амиодарона, если Брэдикардия сурово, необходимо учитывать целесообразность соединения драйвера искусственного ритма.
Использование планшетной формы амиодарона не противопоказано в скрытой или проявляющей сердечной недостаточности, но следует осуществлять меры предосторожности, поскольку существующая сердечная недостаточность может увеличить. В таких случаях ротаарил следует использовать в комплексе с соответствующими препаратами.
На фоне лечения с амиодароном возможные изменения ЭКГ: продление интервала Qt (из-за продления реполяции), появление зубов U, деформация Т. Т. Эти изменения не являются проявлением токсичности препарата.
У пожилых пациентов возможна значительное снижение сердечных сокращений.
Лечение лекарственное средство должно быть прекращено в случае атриовентрикулярной блокады II или III степени, синотичной блокады или бифасцикулярной блокады.
Амиодарон раскрывает низкий эффект, который проявляется главным образом при нанесении лекарств, которые распространяют период реполяризации желудочков или в нарушениях баланса электролита (особенно в гипокалий). Нарушение баланса электролита желательно приспосабливаться к лечению ротариана. Об этом сообщили о появлении новых аритмийцев или усилить существующие аритмии, иногда летальные.
Перед лечением каждого пациента необходимо провести ЭКГ, определить уровень калия в плазме крови. Мониторинг ЭКГ рекомендуется проводить и во время лечения препаратом.
Амиодарон может привести к порогу дефибрилляции и / или пороговое значение электрокардиостимуляции у пациентов с имплантированными дефибрилляторами кардиовещами или кардиостимуляторами, которые могут отрицательно повлиять на эффективность устройства. Рекомендуется проводить регулярные тесты для обеспечения правильного функционирования устройства после обработки или изменений дозировки.
Амиодарон может вызвать функцию щитовидной железы (гипотиреоз, гипертиреоз), особенно у пациентов с его дисфункцией в анамнезе (в том числе в семье), у пожилых пациентов. Поэтому до лечения, во время лечения (каждые 6 месяцев) и в течение нескольких месяцев после завершения лечения тщательное клиническое и лабораторное управление функцией щитовидной железы необходимо для выполнения.
В случае подозрения на дисфункции щитовидной железы необходимо измерить уровень TTG в сыворотке.
В ситуациях, которые угрожают жизни, в возникновении гипотиреоза, амиодарон лечение может быть продолжено в сочетании с левотироксином, дозу которой регулируется в соответствии с уровнями гормонов щитовидной железы. Состояние Емирое обычно восстанавливается через 3 месяца после прекращения лечения амиодарона.
Гипертиреоз может происходить при лечении амиодарона или через несколько месяцев после его прекращения. Сообщалось, что случаи смертельного курса гипертиреоза, поэтому, когда это происходит амиодарон, следует отменять. Клиническое восстановление не происходит в течение нескольких месяцев.
В случаях тяжелой гиперактивности щитовидной железы необходимо учитывать целесообразность использования анти-щитовидной железы, возможно, в сочетании с кортикостероидами.
ROTARILMIL содержит йод, поэтому он может повлиять на результаты накопления радиоактивного йода в щитовидной железе, но не влияет на уровень гормонов T3, T4, TTG.
В случае ухудшения видения или снижения остроты зрения, следует немедленно проводить полное офтальмологическое обследование, включая обзор окклюзии. Необходимо прекратить принимать амиодарон в случае невропатии и / или неврита зрительного нерва, вызванного амиодароном, поскольку существует риск их прогрессии до полной слепоты. Впоследствии рекомендуется ежегодное офтальмологическое исследование таких пациентов.
Прием амиодарона может вызвать различные реакции печени, включая цирроз, гепатит, желтуху и тяжелую гепатоцеллюлярную недостаточность, иногда с летальным следствием (главным образом для долгосрочной терапии, особенно после внутривенного введения амиодарона в первые 24 часа). Поэтому до лечения во время лечения Rotarymil регулярно рекомендуется регулярно (каждые 6 месяцев), чтобы проверить функцию печени (активность трансаминазы) для раннего обнаружения его поражения. При значительном увеличении трансаминазы лечение должно быть прекращено.
В начале лечения изолированное увеличение активности трансаминаз в сыворотке, обычно умеренное (в 1,5-3 раза выше). Нормализация этих показателей возникает, когда доза уменьшается или даже самопроизвольно.
Сообщите о хроническом заболевании печени при лечении с препаратом более 6 месяцев (псевдо алкогольный гепатит, цирроз). Клинические симптомы и лабораторные изменения могут быть минимальными (возможными гепатомегалиями, уровень трансаминазы, повышенный в 1,5-5 раз по сравнению с нормальной). Следовательно, в процессе лечения рекомендуется регулярный контроль функции печени. Клинические и лабораторные аномалии обычно уменьшаются после отмены препарата, но оно было сообщено в одних случаях смертельного следствия.
Не желательно использовать алкоголь во время лечения ротарии, хотя не было сообщений о потенциале негативного воздействия на печень.
Амиодарон может привести к невропатии периферической сенсоропатии и / или миопатии с длительным использованием, обычно обратимым после отмены препарата. Тем не менее, восстановление может быть неполным, очень медленным и проявленным только через несколько месяцев после отмены препарата.
Появление осторожности и непроизводственного кашля может быть связано с проявлением токсического воздействия амиодарона в дыхательную систему (гиперчувствительный пневмонит, альвеолярный / интерстициальный пневмонит или фиброз, плевриз, связывающий бронхиолит с пневмонией).
Хворим, у яких розвивається диспное або продуктивний кашель, як ізольовано, так і з погіршенням загального стану (втома, зменшення маси тіла, підвищення температури), слід провести рентгенографію грудної клітки та, у разі необхідності, відмінити препарат.
Такі випадки пневмопатії можуть призвести до фіброзу легень, однак вони в основному оборотні при ранній відміні аміодарону як при застосуванні кортикостероїдів, так і без них. Клінічні симптоми зазвичай зникають протягом 3-4 тижнів, а потім відбувається більш повільне відновлення рентгенологічної картини і функції легень (протягом кількох місяців).
В окремих випадках може спостерігатися плеврит, пов'язаний з інтерстиціальною пневмонією.
У хворих із тяжкими респіраторними порушеннями та особливо у хворих на астму в окремих випадках може виникати бронхоспазм.
У деяких випадках у хворих, які отримували аміодарон, спостерігався гострий дистрес-синдром безпосередньо після операцій (можлива несумісність з високою концентрацією кисню). При використанні штучної вентиляції легень рекомендується ретельний нагляд за такими хворими.
Не рекомендується застосовувати Ротаритміл з бета-блокаторами (крім соталолу та есмололу), деякими блокаторами кальцієвих каналів (верапаміл, ін'єкційна форма дилтіазему), проносними, які стимулюють моторику кишечнику та можуть спричинити гіпокаліємію. Також при одночасному застосуванні з Ротаритмілом флекаїніду необхідно, з огляду на підвищення плазмового рівня останнього, відповідно зменшувати дозу флекаїніду та ретельно моніторувати стан пацієнта.
Під час лікування аміодароном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік через ризик підвищення концентрації аміодарону в крові.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У період лікування Ротаритмілом рекомендується утриматися від керування автомобілем і потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації з препаратами, здатними спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade de pointes) (при їх поєднанні з аміодароном збільшується ризик розвитку потенційно летальної шлуночкової тахікардії типу "пірует"):
- протиаритмічні засоби : класу 1А (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), класу III (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат), соталол;
- інші (непротиаритмічні) препарати , такі як бепридил; вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пімозид; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадин; фторхінолони (зокрема моксифлоксацин).
Нерекомендовані комбінації
- з бета-адреноблокаторами, з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, що уповільнюють ЧСС (верапаміл, дилтіазем), оскільки існує ризик розвитку порушень автоматизму (вираженої брадикардії) і провідності;
- з послаблюючими, стимулюючими перистальтику кишечнику засобами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, що збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". У комбінації з аміодароном слід застосовувати послаблюючі засоби інших груп.
Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні
- З препаратами, здатними спричиняти гіпокаліємію : діуретики, що спричиняють гіпокаліємію (для монотерапії або в комбінації), амфотерицин В (внутрішньовенно), системні глюкокортикостероїди, тетракозактид. Збільшення ризику розвитку шлуночкових порушень ритму, особливо шлуночкової тахікардії типу "пірует" (гіпокаліємія є сприяючим фактором). Необхідний контроль за рівнем електролітів у крові, у разі необхідності – корекція гіпокаліємії і постійне клінічне та електрокардіографічне спостереження за пацієнтом. У разі розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует" не слід застосовувати протиаритмічні засоби (слід розпочати шлуночкову кардіостимуляцію, можливе внутрішньовенне введення солей магнію).
- З прокаїнамідом : аміодарон може підвищувати концентрацію прокаїнаміду і його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду в плазмі, що може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів прокаїнаміду.
- З антикоагулянтами непрямої дії : при комбінації варфарину з аміодароном можливе підсилення дії непрямого антикоагулянту, що збільшує ризик розвитку кровотеч. Слід частіше контролювати протромбіновий час (MHС) та здійснювати корекцію доз антикоагулянту як під час лікування аміодароном, так і після його відміни.
- З серцевими глікозидами (препаратами наперстянки): можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) і передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при застосуванні комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі крові (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові і контролювати можливі клінічні і електрокардіографічні прояви інтоксикації глікозидами наперстянки. Може виникнути необхідність зменшення доз дигоксину.
- З есмололом : порушення скоротності, автоматизму і провідності (пригнічення компенсаторних реакцій симпатичної нервової системи). Необхідний клінічний та ЕКГ-контроль.
- З фенітоїном і, відповідно, з фосфенітоїном : при поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів. Необхідний клінічний моніторинг і, при появі перших ознак передозування, зниження дози фенітоїну, бажане визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
- З флекаїнідом : аміодарон підвищує концентрацію флекаїніду в плазмі, у зв'язку з чим необхідна корекція доз флекаїніду.
- З препаратами, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 ЗА4 : можливе підвищення концентрацій даних препаратів у плазмі, що може призвести до збільшення їх токсичності та/або підсилення фармакодинамічних ефектів і може вимагати зниження їх доз:
циклоспорин – можливе підсилення нефротоксичної дії циклоспорину. Необхідне визначення концентрації циклоспорину в крові, контроль функції нирок і корекція схеми лікування циклоспорином в період лікування аміодароном та після відміни препарату;
фентаніл – комбінація з аміодароном може підсилити фармакодинамічні ефекти фентанілу і підвищити ризик розвитку його токсичних ефектів.
Інші препарати, які метаболізуються за допомогою CYP ЗА4 : лідокаїн — ризик розвитку синусної брадикардії і неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафіл (ризик підсилення побічних ефектів силденафілу), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, симвастатин та інші статини , які метаболізуються за допомогою CYP ЗА4 (збільшення ризику м'язової токсичності, рабдоміолізу, у зв'язку з чим доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу, при її неефективності слід перевести хворого на прийом іншого статину, що не метаболізується за допомогою CYP ЗА4).
- З орлістатом : ризик зниження концентрації аміодарону та його активного метаболіту в плазмі крові. Слід здійснювати клінічний і, у разі необхідності, ЕКГ-контроль.
- З клонідином, гуанфацином, інгібіторами холінестерази (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід), пілокарпіном: ризик розвитку надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти).
- З циметидином, грейпфрутовим соком : сповільнення метаболізму аміодарону і підвищення його концентрації в плазмі, можливе підсилення фармакодинамічних і побічних ефектів аміодарону.
- З препаратами для інгаляційного наркозу : існує можливість розвитку таких тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при введенні їм загального наркозу: брадикардія (резистентна до введення атропіну), артеріальна гіпотензія, порушення провідності, зниження серцевого викиду. Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи.
- З радіоактивним йодом : аміодарон може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози.
- З рифампіцином : при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати концентрації аміодарону і дезетиламіодарону в плазмі.
- З препаратами звіробою : теоретично можливе зниження концентрації аміодарону в плазмі і зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні).
- З інгібіторами ВІЛ (у тому числі індинавіром): при одночасному застосуванні з аміодароном може підвищуватися концентрація аміодарону в крові.
- З клопідогрелем : можливе зниження ефективності клопідогрелю.
- З декстрометорфаном : теоретично аміодарон може підвищувати концентрацію декстро-меторфану в плазмі.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ротаритміл є основним представником класу III протиаритмічних препаратів (клас інгібіторів реполяризації), здійснює антиангіальний, коронаророзширюючий, альфа- і бета-адреноблокуючий ефект.
Механізм дії аміодарону обумовлений блокадою іонних каналів клітинних мембран кардіоміоцитів (головним чином, калієвих, дуже незначною мірою — кальцієвих і натрієвих), зменшенням автоматизму синусного вузла, а також неконкурентним пригніченням α- і β-адренергічної активності.
Антиаритмічна дія аміодарону пов'язана з його здатністю істотно подовжувати потенціал дії (фазу 3) і, таким чином, збільшувати тривалість рефрактерних періодів і зменшувати збудливість міокарда передсердя і шлуночків, збільшувати тривалість рефрактерних періодів у додаткових пучках передсердно-шлуночкового проведення, атріовентрикулярного вузла, що призводить до зниження автоматизму синусного вузла, уповільнення проведення імпульсу по всіх ділянках провідної системи серця (уповільнює синоатріальну, передсердну та атріовентрикулярну провідність), зниження збудливості. При цьому відсутні зміни провідності шлуночків.
Антиангінальна дія препарату обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні (за рахунок зменшення частоти серцевих скорочень ЧСС і помірного зниження периферичного опору) і збільшенням коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій. Підтримує серцевий викид, знижуючи тиск в аорті і периферичний судинний опір.
Препарат дещо знижує периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск; не здійснює істотного впливу на скоротність міокарда. Відсутність негативного інотропного ефекту дає змогу застосовувати Ротаритміл при серцевій недостатності.
За своєю структурою аміодарон подібний до тиреоїдних гормонів, тому препарат здійснює вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібує перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) і блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами і гепатоцитами, що призводить до ослаблення стимулювального впливу тиреоїдних гормонів на міокард.
Фармакокінетика. Фармакокінетика відрізняється значними індивідуальними варіаціями.
Після прийому внутрішньо аміодарон повільно всмоктується, біодоступність варіює в межах 30-80 % (у середньому близько 50 %). Після одноразового прийому максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3-7 год. Однак терапевтична дія звичайно розвивається через тиждень після початку прийому препарату (від декількох днів до двох тижнів). Аміодарону властивий досить великий та варіюючий об'єм розподілу у зв'язку з обширним накопиченням в різних тканинах (жирова тканина, інтенсивно перфузовані органи, такі як печінка, легені і селезінка). Елімінація розпочинається через декілька днів, і стабільна концентрація в плазмі крові досягається протягом одного або декількох місяців. Аміодарон метаболізується в печінці. Його основний метаболіт — дезетиламіодарон — фармакологічно активний і може підсилювати протиаритмічний ефект основної сполуки. Аміодарону властивий тривалий період напіввиведення зі значною індивідуальною варіабельністю (тому при виборі дози, наприклад її збільшенні або зменшенні, слід пям'ятати, що повинен пройти принаймні 1 місяць для стабілізації нової концентрації аміодарону в плазмі). Аміодарон в основному виводиться з жовчю і калом. Екскреція із сечею незначна, що дає можливість призначати препарат у звичайних дозах хворим з нирковою недостатністю. Аміодарон і його метаболіти не виводяться в ході гемодіалізу.
З урахуванням особливостей фармакокінетики для отримання терапевтичного ефекту слід застосовувати початкову насичувальну дозу з метою забезпечення накопичення препарату в тканинах. Наявність кумулятивного ефекту забезпечує тривалість дії протягом 10–45 днів після припинення лікування.
Кожна доза аміодарону (200 мг) містить 75 мг йоду. Частина йоду вивільняється з препарату і виявляється в сечі у вигляді йодиду (6 мг за 24 години при добовій дозі аміодарону 200 мг). Значна частина йоду, що залишається у складі препарату, виводиться з каловими масами після проходження через печінку, однак при тривалому прийомі аміодарону концентрації йоду можуть досягати 60-80 % від концентрації аміодарону.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
круглі таблетки білого кольору з роздільною рискою.
Термін придатності .
3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник. Власником торгової марки і сертифікату реєстрації є компанія «РОТАФАРМ», Великобританія («ROTAPHARM», Great Britain).
Виготовлено: «Ривофарм СА»/«Rivopharm SA».
Місцезнаходження.
Чентро Інсема, 6928 Манно, Швейцарія
(«Rivopharm SA», Centro Insema, 6928 Manno, Switzerland)
АМИОДАРОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа