Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

САНДИММУН НЕОРАЛ капс. мягкие 100 мг блистер №50

Код товара: 30595

Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)

15 200,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Sandimoon Neeral.

Sandimmun Neoral.

Место хранения:

Активное вещество: циклоспорин;

1 капсула содержит 10 или 25 или 50 или 100 мг микроспорина микроэмульсии;

Вспомогательные вещества : рицинское полиэтоксическое масло, гидрированное; моно- и дитриглицериды кукурузного масла; этанол безводный; пропиленгликоль; α-токоферол;

Капсульная оболочка: желатин, пропиленгликоль, глицерин (85%), остаточные растворители, диоксид титана (E 171), черный оксид железа (E 172) - только для капсул 25 мг и 100 мг;

Чернила красная еда: карминная кислота (E 120), алюминиевый гексахиратхлорид, гидроксид натрия, пропиленгликоль, гипромелоза, изопропиловый спирт, очищенные водой.

Лекарственная форма. Капсулы мягкие.

Основные физико-химические свойства:

Капсулы 10 мг - овальные мягкие желатиновые капсулы желтого белого с красной надписью NVR 10;

Капсулы 25 мг - овальные мягкие желатиновые капсулы серого цвета с красными надписью NVR 25 мг;

Капсулы 50 мг - расширение мягких желатиновых капсул желто-белого цвета с красно-цветовой надписью NVR 50 мг;

Капсулы 100 мг - расширение мягких желатиновых капсул серого цвета с красным цветом надписью NVR 100 мг.

Контент капсул:

Прозрачный, от желтого до бледно-желтого цвета или от коррелированного желтого до бледной коррекции-желтой жидкости.

Жидкость содержит маслянистые компоненты естественного происхождения, которые можно затвердевать при низкой температуре. Данные образования могут наблюдаться при температуре ниже 20 ° С, которая исчезает при температуре выше 30 ° С. Незначительные хлопья или легкие препараты могут быть все еще наблюдаются. Это не влияет на качество капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Иммунодепрессанты. Ингибиторы кальцинерина.

ATH L04A D01 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Циклоспорин (также известный как циклоспорин А) представляет собой циклический полипептид, который включает в себя 11 аминокислот. Это мощный иммуносупрессивный препарат, который у животных увеличивает жизнь алотрансплантатов кожи, сердца, почек, поджелудочной железы, костного мозга, тонких кишечников и легких.

Исследования демонстрируют, что циклоспорин подавляет развитие клеточных реакций, включая иммунитет относительно аллотрансплантата, чувствительность кожи от задержки типа, экспериментальный аллергический энцефаломиелит, артрит из-за адъюванта Фрейнда, реакции «ворота против владельца» (RTPH) и зависит от Т-лимфоцитов формирования антител. Циклоспорин блокирует лимфоциты в состоянии покоя в фазе g ₀ или рано

G ₁ фаза клеточного цикла, ингибирует антиген-зависимый выпуск лимфокинов активирован

Т-лимфоциты и подавляет уровень производства производства и выделения лимфокинов, включая интерлейкин 2 (фактор роста T-клеток, TCGF). Все имеющиеся данные свидетельствуют о конкретном и обратимом влиянии циклоспорина на лимфоцитах. Это не вызывает нарушений кровопосети и не влияет на функцию фагоцитов, в отличие от цитостатики.

Успешные аллогенные трансплантаты твердых органов и костного мозга с использованием циклоспорина для профилактики и лечения отторжения трансплантации и болезни «Пересадка против владельца» в людях осуществляется. Циклоспорин использовался как в положительном вирусе гепатита С (HVC), так и в получателях отрицательных листовских привителей HVC. Положительные последствия циклоспориновой терапии также отмечены при лечении ряда патологий, которые имели установленную или возможную аутоиммунную природу.

Эффективность циклоспорина при лечении стероид-зависимого нефротического синдрома у детей устанавливается.

Фармакокинетика.

Поглощение

После того, как пероральное введение препарата Sandimun Neural ^® пиковые концентрации циклоспорина в крови достигаются за 1-2 часа. Абсолютная оральная биодоступность циклоспорина при использовании препарата Sandimun Neural ^® составляет 20-50%. При получении препарата Sandimun Neural ^® с высоким содержанием жира существует снижение значений AUC и C _Max примерно на 13% и 33%. Зависимость между обозначенной дозой и воздействием (AUC) циклоспорином в диапазоне терапевтических доз является линейной. Интересно и внутрисубъектная _{вариабельность} значений AUC и C составляет приблизительно 10-20%. Использование препарата Sandimun Neural ^® по сравнению с Sandimun приводит к 59% более высоким значениям C _Max и около 29% большей биодоступности. Доступные данные показывают, что после перехода от получения препарата Sandimun, мягких желатиновых капсул, для получения препарата Sandimun Neoral ^® в соотношении доз 1: 1 минимальные концентрации в цельной крови сопоставимы и остаются в пределах целевого терапевтического диапазона. Использование препарата ^{Sandimun Neeral®} обеспечивает более выраженную линейную связь между дозом и циклоспориновым воздействием (AUC _B ). Этот лекарственный продукт по сравнению с Sandimun обеспечивает более стабильный профиль поглощения в меньшей степени зависит от расхода пищи и ежедневного ритма.

Распределение

Циклоспорин распространяется преимущественно в экстраваскулярном пространстве, среднее мнимое объем распределения составляет 3,5 л / кг. В крови 33-47% препарата находится в плазме,

4-9% в лимфоцитах, 5-12% - в гранулоцитах и 41-58% - в эритроцитах. В плазме крови примерно 90% циклоспорина связывается с белками, предпочтительно с липопротеинами.

Биотрансформация

Циклоспорин активно биотрансформируется сформировать примерно 15 метаболитов. Биотрансформация обычно происходит в печени под действием цитохрома P450 3A4 (Cyp3a4), а основными способами метаболизма являются моно-, дигидроксилированием и
N-деметилирование различных порций молекулы. Все обнаруженные метаболиты содержит полную пептидную структуру исходного соединения; Некоторые из них имеют слабую иммуносупрессивную активность (до одной десятой активности лекарственного средства в неизменной форме).

Разведение

Препарат производится преимущественно с желчью, и только 6% принятой внутренней дозы выводится в моче, из которых 0,1% дозы выводится в виде неизменного препарата.

Существует высокая изменчивость данных о последнем полурасхожении циклоспорина в зависимости от используемого метода и целенаправленной популяции. Конечный период полураспада находится в диапазоне 6,3 часа у здоровых добровольцев до 20,4 часа у пациентов с тяжелыми заболеваниями печени. Срок годности пациентов после трансплантации почек составлял примерно 11 часов, значения варьируются от

4-25 часов.

Специальные группы пациентов

Пациенты с нарушенной функцией почек

В исследовании с участием пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, система очистки препарата составляла приблизительно две трети средней системы очистки у пациентов с нормальной функцией почек. С диализом отображается менее 1% полученной дозы.

Пациенты с нарушением функции печени

У пациентов с нарушением функции печени можно соблюдать нарушение двух- или трехкратное увеличение ценностей циклоспорина. В исследовании с участием пациентов с тяжелыми заболеваниями печени и подтвержденным биопсию цирроз, конечный период полураспада составлял 20,4 часа (значения варьируются от 10,8 до 48 часов) по сравнению с 7,4-11 часами у здоровых людей.

Дети

Данные фармакокинетики лекарственного средства Sandimun Neural ^® при применении к детям очень ограничены. У 15 пациентов после трансплантации почек в возрасте 3-16 лет. Оформление циклоспорина от цельной крови после внутривенного введения Сэндмуна составляло 10,6 ± 3,7 мл / мин (метод определения - RIA Cyclo-Trac). В исследовании с участием 7 пациентов после трансплантации почек в возрасте 2-16 лет, клиренс циклоспорина составил 9,8-15,5 мл / кг. У 9 пациентов после трансплантации печени в возрасте 0,65-6 лет зазор составлял 9,3 ± 5,4 мл / мин / кг (метод определения - ВЭЖХ). Различия в биодоступности между ^{Sandimun Neeral®} и Sandimon у детей аналогичны различиям, наблюдаемым у взрослых.

Клинические характеристики.

Индикация.

Показания к трансплантациям

Трансплантация твердых органов:

- профилактика арматуры трансплантации твердых органов;

- Лечение отторжения трансплантации у пациентов, ранее полученное лечение другими иммуносупрессивными препаратами.

Трансплантация костей:

- профилактика алотового трансплантата костного мозга и трансплантации стволовых клеток;

- профилактика и лечение «трансплантата против владельца» реакции.

Показания не связаны с трансплантацией

Эндогенный увеит:

- активный средний или задний увеит, который угрожает потере зрения, неинфекционной этиологии в случаях, когда альтернативное лечение было неэффективным или неуместным из-за побочных эффектов;

- Увеит при заболевании BECHET с повторными обострениями воспаления с притяжением сетчатки глаза без неврологических симптомов.

Нефротический синдром:

- нефротический синдротический синдротический или стероидный или стероидный нефротический синдром в результате минимальных изменений в первичном гломерулонефрите, фокусным сегментом гломерулосклероза или мембранственным гломерулонефритом;

- индукция или содержание ремиссии;

- Поддержание ремиссии, вызванное кортикостероидами, что позволяет им.

Ревматоидный артрит:

- Лечение тяжелых форм активного ревматоидного артрита.

Псориаз:

- тяжелые формы псориаза, когда стандартное лечение оказалось неэффективным или неприемлемым.

Атопический дерматит:

- Лечение тяжелых форм атопического дерматита, при необходимости, системная терапия.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к циклоспорину или к любому из вспомогательных веществ препарата.

Одновременное использование с лекарствами, содержащимися гиперикульными перфоратумами ( нормальный хранилище).

Одновременное использование с лекарственными средствами, которые являются субстратами многолитровой экс-носителя P-гликопротеина (PGP) или органической аэронической аэронической транспортировки (OATB), для которых концентрация плазмы крови связана с развитием серьезных побочных реакций и / или побочных реакций Что угрожают жизни, например, бозентаном, дабигатской этексилатом и алискиреном.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Пищевые взаимодействия

При одновременном использовании сока грейпфрута или грейпфрута рост биодоступности циклоспорина был выявлен.

Лекарственные взаимодействия

Ниже приведены препараты, для которых взаимодействия хорошо документированы и считаются клинически значимыми.

Как вы знаете, ряд лекарств увеличиваются или уменьшают концентрацию циклоспорина в плазме крови или цельной крови путем ингибирования или индукции ферментов, особенно Cyp3a4, участвующих в веществе циклоспорина. Кроме того, циклоспорин является ингибитором CYP3A4, многолитровой выхлопной носителям P-гликопротеина или органических анионов транспортных белков. Это может увеличить концентрацию плазмы одновременно используемых медицинских препаратов, которые являются субстратами CYP3A4 и / или этих носителей.

Лекарства, которые уменьшают или повышают биодоступность циклоспорина
У пациентов после трансплантации необходимо часто измерять концентрацию циклоспорина и, при необходимости, отрегулируйте дозу последнего, особенно при введении или сохранении совместимых препаратов. У пациентов, подверженных лечению показаний, не связанных с трансплантацией, отношения между концентрацией крови и клиническими эффектами менее изучены. При одновременном использовании лекарств, которые повышают концентрацию циклоспорина, более целесообразным, чем измерение крови, могут быть частые оценки функции почек и тщательного мониторинга, связанного с использованием побочных эффектов циклоспорина.

Препараты, которые уменьшают концентрацию циклоспорина

Ожидается, что все индукторы CYP3A4 и / или P-гликопротеина уменьшат концентрацию циклоспорина.

Примеры лекарств, которые уменьшают концентрацию циклоспорина: барбитураты, карбамазепин, оксарбазепин, фенитоин, утонченный, сульфадимидин внутривенный, орлистат, пробукол, препараты, содержащие питомники, тиклопидин, сульфинпиразон, тербинафин, Бозентан.

Нет необходимости одновременно применить лекарства, содержащие гиперирую перфоратум ( нормальный хранилище), с Sandimoon Neural ^® , благодаря риску снижения концентрации циклоспорина в крови и, таким образом, - снижение терапевтического эффекта.

Рифампицин является индуктором велоспорина метаболизма в кишечнике и печени. Следовательно, когда совместимое приложение может потребоваться для увеличения дозы циклоспорина в

3-5 раз.

Оклреотид снижает устное поглощение циклоспорина, что может потребовать увеличения дозы циклоспорина на 50% или переход к дозированной форме для внутривенного введения.

Препараты, которые увеличивают концентрацию циклоспорина

Все ингибиторы CYP3A4 и / или P-гликопротеина могут увеличить концентрацию циклоспорина. Примеры таких препаратов: Никадипин, метелопрамид, оральные контрацептивы, метилпреднизолон (высокие дозы), аллопуринол, холийская кислота и его производные, ингибиторы протеазы, иматиниб, колхицина, нефазодон.

Антибиотики макролидной группы: эритромицин может увеличить воздействие циклоспорина в 4-7 раз, что иногда является причиной нефротоксичности. Сообщалось, что кларитромицин удваивает воздействие циклоспорина. Азитромицин увеличивает концентрацию циклоспорина примерно на 20%.

Антибиотики азотной группы: кетоконазол, флуконазол, андтреконазол и кариконазол могут увеличить воздействие циклоспорина, превышающего дважды.

Верапамил увеличивает концентрацию циклоспорина в крови в 2-3 раза.

Одновременная цель с телемевиром привела к увеличению нормализованного значения воздействия (AUC) циклоспорина до примерно 4,64 раза.

Амиодарон значительно увеличивает концентрацию циклоспорина в плазме крови одновременно с увеличением концентрации креатинина в сыворотке. Это взаимодействие может возникать из-за длительного периода времени после отмены амиодарона из-за очень длительного периода периода полураспада этого лекарственного средства (около 50 дней).

Сообщалось, что Даназол увеличивает концентрацию циклоспорина в крови примерно на 50%.

Дилтиазем (в дозе 90 мг в день) способна повысить концентрацию плазмы циклоспорина на 50%.

Immatinib может усиливать воздействие циклоспорина и увеличить C _{максимум} этого лекарственного средства примерно на 20%.

Комбинации с повышенным риском нефротоксичности

Необходимые меры предосторожности при одновременном применении циклоспорина с другими лекарственными средствами, демонстрирующими нефротоксические синергетические эффекты, например, с аминогликозидами (включая гентамицин и тубамицин), амфотерицин B, ципрофлоксацин, ванкомицин, триметоприма (+ сульфаметоксазол), производные фибил кислоты (например, бензафибрат, фенофибрат) , НПВП (включая Diclofenac, Naproxen и Sulindak), Мельфалан, антагонисты гистамина

H ₂ рецепторы (такие как циминидин, ранитидин), метотрексат.

При одновременном использовании с лекарственными средствами, которые могут проявлять нефротоксичный синергетический эффект, необходимо провести тщательный мониторинг функции почек. В случае выраженного нарушения функции почек необходимо уменьшить дозу совместимого лекарственного средства или рассмотреть альтернативную терапию.

Следует избегать сопутствующего использования такролимуса, поскольку он увеличивает риск развития нефротоксичности и путем фармакокинетического взаимодействия с участием CYP3A4 и / или P-GP.

Влияние циклоспорина в другие лекарства

Циклоспорин может снизить зазор дигоксина, колхицина, ингибиторы GMG-COA Reductase (Statins) и этопозид. При применении любого из этих лекарств одновременно с циклоспорином необходимо установить тщательный клинический надзор за усиление раннего выявления токсичных проявлений, а затем снижение дозы и отмены лекарственного средства. При одновременном использовании с циклоспориной дозой статинов необходимо уменьшить, следует избегать одновременного использования с некоторыми статинами в соответствии с инструкциями, приведенными в информации о назначении. Изменения значений экспозиции широко используемых статинов с совместимым введение с циклоспорином суммируются в
Столы 1. Статина терапии может быть временно отменена или приостановлена пациентами с симптомами миопатии или пациентами с факторами риска развития тяжелых расстройств почек, включая вторичную почечную недостаточность, разработанную в результате рабдомиолиза.

Таблица 1 Обобщение изменений значений экспозиции широко используемых статинов при назначении циклоспорином

Статирование.	Доступные дозы	Множественность изменяется в значениях экспозиции с циклоспорином
Аторвастатин	10-80 мг	8-10.
Симвастатин	10-80 мг	6-8.
Флювистатин	20-80 мг	2-4.
Ловастатин	20-40 мг	5-8.
Правастатин	20-80 мг	5-10.
Распустить	5-40 мг	5-10.
Pitaavastatin.	1-4 мг	4-6.

Следует быть осторожным, когда одновременно спроектирован циклоспорин с Lercanidipine.

После одновременного введения циклоспорина и ALISKIREN, увеличение C _Max Aliskireen, подложка P-GP, примерно в 2,5 раза и рост AUC примерно в 5 раз. Однако фармакокинетический профиль циклоспорина не подвергался значительным изменениям. Одновременная цель циклоспорина и Алискирена не рекомендуется.

Одновременное использование экстраксилата Dabigatran также не рекомендуется из-за ингибирующей активности циклоспорина относительно P-GP.

Встановлено, що одночасне застосування диклофенаку та циклоспорину призводить до значного зростання біодоступності диклофенаку з можливим розвитком ниркової недостатності, що має оборотний характер. Найбільш вірогідно, що це зростання спричинене зниженням високого ефекту «першого проходження» диклофенаку. Одночасне застосування циклоспорину та НПЗП, що мають низький ефект «першого проходження» (таких як ацетилсаліцилова кислота), як правило, не пов'язане зі зростанням їх біодоступності.

Підвищення сироваткового креатиніну спостерігалося під час досліджень при одночасному застосуванні еверолімусу або сиролімусу та повних доз циклоспорину у вигляді мікроемульсії. Цей ефект часто має оборотний характер при зменшенні доз циклоспорину. Еверолімус та сиролімус лише незначним чином впливають на фармакокінетику циклоспорину. Одночасне застосування циклоспорину значно збільшує концентрацію еверолімусу та сиролімусу у крові.

З обережністю потрібно призначати циклоспорин та калійзберігаючі препарати (наприклад калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ) або препарати, що містять калій, тому що це може призвести до значного збільшення рівня калію у сироватці крові.

Циклоспорин також може збільшувати плазмові рівні репаглініду, тим самим збільшуючи ризик виникнення гіпоглікемії.

Сумісне призначення бозентану з циклоспорином здоровим добровольцям у кілька разів посилює експозицію бозентану та на 35 % знижує експозицію циклоспорину, тому не рекомендується сумісно призначати циклоспорин з бозентаном.

Застосування повторних доз амбрізентану та циклоспорину здоровим добровольцям призводило до підвищення експозиції амбрізентану приблизно у 2 рази, тоді як експозиція циклоспорину посилювалася незначно (приблизно на 10 %).

В онкологічних хворих при сумісному застосуванні внутрішньовенних форм антрациклінових антибіотиків (наприклад доксорубіцину, мітоксантрону, даунорубіцину) та дуже високих доз циклоспорину спостерігалося значне підвищення експозиції антрациклінових антибіотиків.

Під час терапії циклоспорином ефективність вакцинації може бути знижена. Слід уникати застосування живих ослаблених вакцин.

Діти

Дослідження лікарської взаємодії проводили з участю винятково дорослих пацієнтів.

Особливості застосування.

Сандімун Неорал ^® призначають лише лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії і можуть забезпечити проведення необхідних додаткових обстежень (регулярне повне об'єктивне дослідження, контроль артеріального тиску, лабораторні дослідження). Пацієнти, які перенесли трансплантацію і приймають Сандімун Неорал ^® , повинні перебувати тільки у таких медичних закладах, які забезпечені необхідним лабораторним та медичним устаткуванням. Лікарю, відповідальному за проведення підтримуючої терапії, слід надати всю інформацію, необхідну для правильного догляду за пацієнтом.

Лімфоми та інші злоякісні пухлини

Подібно до інших імуносупресантів, циклоспорин підвищує ризик розвитку лімфом та інших злоякісних пухлин, зокрема пухлин шкіри. Є підстави вважати, що підвищений ризик пов'язаний зі ступенем та тривалістю імуносупресії, а не із застосуванням конкретних засобів.

Тому лікування згідно з режимом, що включає кілька імуносупресантів (у тому числі циклоспорин), слід застосовувати з обережністю, оскільки це може призвести до розвитку лімфопроліферативних розладів та пухлин солідних органів, інколи з летальним наслідком.

З огляду на потенційний ризик злоякісних новоутворень шкіри пацієнтам, які приймають Сандімун Неорал ^® , зокрема тим, хто лікується з приводу псоріазу чи атопічного дерматиту, необхідно рекомендувати уникати надмірного впливу сонячного проміння і не приймати одночасно опромінення ультрафіолетовими променями В чи PUVA-фотохіміотерапії.

Інфекції

Як і у випадку застосування інших імунодепресантів, застосування циклоспорину призводить до розвитку різних бактеріальних, грибкових, паразитарних та вірусних інфекцій, часто з участю опортуністичних патогенів. У пацієнтів, які отримують циклоспорин, було виявлено активацію латентної інфекції поліомавірусу, що може призвести до виникнення нефропатії, пов'язаної з поліомавірусом (PVAN) – зокрема ВК-вірусної нефропатії (BKVN) або прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії, пов'язаної з JC-вірусом (PML). Ці проблеми часто вторинні відносно високої імуносупресії і їх слід розглядати у диференційній діагностиці імуносупресивних пацієнтів із погіршенням функції нирок або неврологічними симптомами. Повідомлялося про серйозні та/або летальні наслідки. Потрібно використовувати ефективні профілактичні та терапевтичні стратегії, особливо пацієнтам, які потребують багаторазової довготривалої імуносупресивної терапії.

Токсичний вплив на нирки

Протягом лікування препаратом Сандімун Неорал ^® частим та потенційно серйозним ускладненням є підвищення рівнів сироваткового креатиніну та сечовини. Ці функціональні зміни залежать від дози і мають оборотний характер, зазвичай показники повертаються до нормальних значень зі зниженням дози. У деяких пацієнтів довготривале застосування препарату може призвести до появи структурних змін у нирках (наприклад до інтерстиціального фіброзу), які слід відрізняти від ознак хронічного відторгнення у пацієнтів із трансплантованою ниркою. Таким чином, необхідним є проведення частого моніторингу функції нирок згідно з місцевими рекомендаціями, з урахуванням конкретних показань до призначення лікарського засобу.

Гепатотоксичність

Сандімун Неорал ^® також може спричинити дозозалежне підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, яке має оборотний характер, іноді – підвищення рівнів ферментів печінки. Існують запитані та спонтанні повідомлення про гепатотоксичність та ураження печінки, включаючи холестаз, жовтяницю, гепатит та печінкову недостатність, у пацієнтів, які отримували лікування циклоспорином. Більшість повідомлень стосувалися пацієнтів із суттєвими супутніми захворюваннями, основними патологічними станами та іншими одночасно діючими факторами, у тому числі інфекційними ускладненнями та супутнім медикаментозним лікуванням з потенціалом гепатотоксичності. У деяких випадках, переважно у пацієнтів із трансплантатами, повідомлялося про летальні наслідки.

Потрібно проводити регулярний контроль відповідних показників функції печінки, якщо необхідно, зменшити дозу у разі відхилень цих показників від норми.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Необхідно особливо ретельно контролювати функцію нирок у пацієнтів літнього віку.

Моніторинг рівнів циклоспорину

При застосуванні препарату Сандімун Неорал ^® пацієнтам після трансплантації важливим заходом безпеки є систематичний моніторинг концентрації циклоспорину у крові. Рівні циклоспорину у крові найкраще визначати з використанням специфічних моноклональних антитіл (визначення кількості незміненого препарату). Проте можна використовувати і високоефективну рідинну хроматографію (ВЕРХ) (також для визначення кількості незміненого препарату). При кількісному визначенні у плазмі крові або сироватці потрібно застосовувати стандартний метод розділення (час і температура).

У реципієнтів з трансплантованою печінкою контроль рівнів у крові на початку лікування потрібно проводити або за допомогою тільки специфічних моноклональних антитіл, або за допомогою паралельних визначень з використанням специфічних і неспецифічних моноклональних антитіл для того, щоб забезпечити відповідний ступінь імуносупресії.

Також потрібно пам'ятати, що рівень циклоспорину у крові, плазмі або сироватці є тільки одним із багатьох чинників, що впливають на клінічний стан пацієнта. Тому результати слід розглядати лише як рекомендації у лікуванні в контексті цілого ряду інших клінічних і біохімічних показників.

Артеріальна гіпертензія

Протягом лікування препаратом Сандімун Неорал ^® необхідно регулярно контролювати показники артеріального тиску. Якщо виявиться наявність артеріальної гіпертензії, слід провести відповідне лікування для зниження артеріального тиску. Перевагу слід надавати антигіпертензивним лікарським засобам, що не впливають на фармакокінетику циклоспорину, наприклад ісрадипіну.

Підвищення рівнів ліпідів у крові

Були окремі повідомлення щодо лікування препаратом Сандімун Неорал ^® , пов'язані з незначним підвищенням ліпідів у крові, яке мало оборотний характер; рівні ліпідів необхідно вимірювати до та через 1 місяць після початку лікування. У разі виявлення підвищеного рівня ліпідів необхідно зменшити долю жирів у раціоні та, якщо необхідно, дозу потрібно зменшити.

Гіперкаліємія

При прийомі циклоспорину зростає ризик виникнення гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із нирковою дисфункцією. З обережністю призначати циклоспорин у комбінації з калійзберігаючими препаратами (наприклад з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) або препаратами, що містять калій, або пацієнтам, які перебувають на дієті, багатій на вміст калію. У таких випадках рекомендовано контролювати рівні калію.

Гіпомагніємія

Прийом циклоспорину підвищує екскрецію магнію, що може призвести до розвитку симптоматичної гіпомагніємії, насамперед у перітрансплантаційний період. Протягом перітрансплантаційного періоду рекомендовано проводити контроль рівня магнію у сироватці крові, насамперед якщо спостерігаються неврологічні симптоми. Якщо це буде визнано за необхідне, додатково слід призначити препарати магнію.

Гіперурикемія

При лікуванні хворих з гіперурикемією необхідна обережність.

Живі атенуйовані вакцини

Під час лікування циклоспорином вакцинація може виявитися менш ефективною, а також необхідно уникати застосування живих атенуйованих вакцин.

Взаємодії

Слід з обережністю призначати циклоспорин одночасно з лікарськими засобами, що значно підвищують або знижують концентрацію циклоспорину у плазмі крові через інгібування або індукцію CYP3A4 та/або Р-глікопротеїну (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Необхідно проводити моніторинг щодо нефротоксичності при призначенні циклоспорину разом з активними речовинами, що підвищують концентрацію циклоспорину або проявляють синергізм у розвитку нефротоксичного ефекту (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Слід уникати одночасного застосування циклоспорину і такролімусу (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Циклоспорин є інгібітором CYP3A4, мультилікарським ефлюксним переносником
Р-глікопротеїну та органічних аніонів транспортних білків (ОАТБ) і може підвищувати плазмові концентрації одночасно призначених лікарських засобів, що є субстратами даного ферменту та/або переносника. Слід бути обережним при одночасному застосуванні циклоспорину з даними лікарськими засобами або уникати такого сумісного призначення (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Циклоспорин посилює експозицію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів). При одночасному застосуванні з циклоспорином дозу статинів слід зменшувати; сумісного застосування з деякими статинами слід уникати згідно рекомендацій, зазначених в інструкціях для медичного застосування даних лікарських засобів. Терапію статинами необхідно тимчасово або остаточно припинити у пацієнтів з ознаками та симптомами міопатії або наявністю факторів ризику розвитку тяжкого ураження нирок, включаючи ниркову недостатність на тлі рабдоміолізу (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Після сумісного призначення циклоспорину та лерканідипіну значення AUC останнього збільшувалося у 3 рази, а значення AUC циклоспорину підвищувалося на 21 %. Тому слід уникати одночасного застосування циклоспорину з лерканідипіном. Прийом циклоспорину через 3 години після лерканідипіну не призводив до змін AUC останнього, але значення AUC циклоспорину підвищувалося на 27 %. Тому дану комбінацію слід застосовувати з обережністю з інтервалом між прийомом лікарських засобів щонайменше у 3 години.

Особливі допоміжні речовини

Сандімун Неорал ^® містить гідрогенізовану рицинову олію Поліоксил 40, що може спричинити шлункові розлади та діарею.

Пероральні лікарські форми препарату Сандімун Неорал ^® містять приблизно 12 % (об.) етанолу. Доза 500 мг препарату Сандімун Неорал ^® містить 500 мг етанолу, що є еквівалентом приблизно 15 мл пива чи 5 мл вина. Це може зашкодити залежним від алкоголю пацієнтам і слід враховувати при лікуванні вагітних чи жінок, які годують груддю, пацієнтів із печінковими захворюваннями чи епілепсією, а також при застосуванні препарату дітям.

Додаткові запобіжні заходи при не пов'язаних з трансплантатами показаннях

Пацієнтам із порушенням функції нирок (за винятком пацієнтів із нефротичним синдромом із прийнятним ступенем ниркової недостатності), неконтрольованою артеріальною гіпертензією, неконтрольованими інфекціями або злоякісними пухлинами будь-якого типу не слід приймати циклоспорин.

До початку лікування слід провести надійну оцінку початкової функції нирок шляхом щонайменше двох вимірювань розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ). Часте проведення оцінки функції нирок під час терапії необхідне для правильного корегування доз.

Додаткові запобіжні заходи при ендогенному увеїті

Сандімун Неорал ^® слід з обережністю призначати пацієнтам із синдромом Бехчета при наявності неврологічних проявів. Слід проводити ретельний моніторинг неврологічного статусу таких осіб. Досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® дітям з ендогенним увеїтом обмежений.

Додаткові запобіжні заходи при нефротичному синдромі

Пацієнтам із порушенням функції нирок на початковому рівні спочатку слід призначити дозу 2,5 мг/кг на добу і здійснювати дуже ретельний моніторинг.

У деяких пацієнтів можуть виникнути труднощі з визначенням індукованої препаратом Сандімун Неорал ^® ниркової дисфункції через зміни функції нирок, спричинені власне нефротичним синдромом. Цим пояснюється, чому у рідкісних випадках асоційовані з препаратом Сандімун Неорал ^® структуральні зміни у нирках спостерігаються без підвищення рівня креатиніну у сироватці крові. Слід розглянути можливість проведення біопсії нирок у пацієнтів зі стероїдзалежною нефропатією з мінімальними змінами, в яких терапія препаратом Сандімун Неорал ^® тривала більше 1 року.

Час від часу надходили повідомлення про виникнення злоякісних пухлин (включаючи ходжкінську лімфому) у пацієнтів із нефротичним синдромом, які отримували лікування імуносупресантами (включаючи циклоспорин).

Додаткові запобіжні заходи при ревматоїдному артриті

Після 6 місяців терапії функцію нирок потрібно визначати кожні 4-8 тижнів залежно від стабільності захворювання, одночасного медикаментозного лікування та супутніх захворювань. Частіші дослідження необхідні при підвищенні дози препарату Сандімун Неорал ^® або після початку одночасного лікування нестероїдними протизапальними препаратами чи підвищенні їхніх доз.

Відміна препарату також може бути необхідною, якщо артеріальна гіпертензія, що виникла на тлі терапії препаратом Сандімун Неорал ^® , не піддається контролю за допомогою відповідної антигіпертензивної терапії.

Як і при тривалому застосуванні інших імуносупресивних лікарських засобів, слід враховувати підвищений ризик лімфопроліферативних розладів. Особливої обережності вимагає застосування препарату Сандімун Неорал ^® у комбінації з метотрексатом через синергічну нефротоксичну дію.

Додаткові запобіжні заходи при псоріазі

Припинення терапії препаратом Сандімун Неорал ^® рекомендується, якщо артеріальну гіпертензію, що виникла на тлі лікування препаратом Сандімун Неорал ^® , не вдається контролювати за допомогою відповідної терапії.

Лікування пацієнтів літнього віку слід проводити винятково при наявності інвалідизуючих форм псоріазу та за умови особливо ретельного моніторингу функції нирок.

Існує тільки обмежений досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® дітям з псоріазом.

Повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень (зокрема шкіри) у пацієнтів з псоріазом, які приймали циклоспорин як стандартний імуносупресивний терапевтичний засіб. Нетипові для псоріазу шкірні вогнища, підозрілі на злоякісні або передракові зміни, підлягають біопсії до початку лікування препаратом Сандімун Неорал ^® . Пацієнти зі злоякісними чи передраковими змінами шкіри повинні приймати препарат Сандімун Неорал ^® тільки після відповідного лікування шкірних вогнищ і якщо інші варіанти успішної терапії відсутні.

У деяких пацієнтів з псоріазом, які приймали препарат Сандімун Неорал ^® , виникли лімфопроліферативні розлади. Вони минали після швидкої відміни препарату.

Пацієнти, які приймають препарат Сандімун Неорал ^® , не повинні одночасно приймати опромінення ультрафіолетовими променями В або PUVA-фотохіміотерапію.

Додаткові запобіжні заходи при атопічному дерматиті

Досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® дітям з атопічним дерматитом обмежений.

Лікування пацієнтів літнього віку слід проводити виключно при наявності інвалідизуючих форм атопічного дерматиту та за умови особливо ретельного моніторингу функції нирок.

Доброякісна лімфаденопатія часто асоціюється із загостреннями при атопічному дерматиті і завжди минає спонтанно або при загальному полегшенні захворювання.

Лімфаденопатія, що спостерігається на тлі лікування циклоспорином, вимагає регулярного моніторингу.

Якщо лімфаденопатія зберігається, незважаючи на зменшення активності захворювання, необхідно провести біопсію як запобіжний захід для підтвердження відсутності лімфоми.

Перед тим як розпочинати лікування препаратом Сандімун Неорал ^® , слід дати хворому одужати від спричиненої вірусом простого герпесу активної інфекції, але така інфекція не обов'язково вимагає відміни препарату, якщо виникає на тлі лікування (окрім тяжких інфекцій).

Інфекції шкіри, спричинені Staphylococcus aureus , не становлять абсолютного протипоказання до терапії препаратом Сандімун Неорал ^® , але вимагають лікування відповідними антибактеріальними засобами. Слід уникати перорального застосування еритроміцину, що, як відомо, має здатність підвищувати концентрацію циклоспорину у крові, або, при відсутності альтернативи, рекомендується ретельний моніторинг рівнів циклоспорину у крові, функції нирок та побічних ефектів циклоспорину.

Пацієнтам, які приймають препарат Сандімун Неорал ^® , не слід одночасно приймати опромінення ультрафіолетовими променями В або PUVA-фотохіміотерапію.

Застосування препарату в педіатрії при не пов'язаних з трансплантацією показаннях

За винятком лікування нефротичного синдрому, адекватний досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® відсутній; його застосування дітям віком до 16 років за не пов'язаними з трансплантацією показаннями, крім нефротичного синдрому, не може бути рекомендованим.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність у щурів та кролів.

Досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® вагітним жінкам обмежений. У вагітних жінок, які застосовують імунодепресанти після перенесеної трансплантації, у тому числі циклоспорин, або яким призначені схеми лікування, до складу яких входить циклоспорин, існує підвищений ризик передчасних пологів (< 37 тижнів).

Була проведена обмежена кількість спостережень серед дітей віком до 7 років, які піддавалися впливу циклоспорину in utero . Ці діти мали нормальну функцію нирок та артеріальний тиск.

Проте серед вагітних жінок не проводилися дослідження, контрольовані належним чином. Тому Сандімун Неорал ^® не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Під час застосування у період вагітності також слід враховувати наявність етанолу у лікарських формах препарату Сандімун Неорал ^® .

Циклоспорин проникає у грудне молоко. Слід враховувати наявність етанолу у лікарських формах препарату Сандімун Неорал ^® жінкам у період годування груддю. Жінки, які застосовують Сандімун Неорал ^® , не повинні годувати груддю через імовірність розвитку серйозних небажаних реакцій, спричинених препаратом, у новонароджених/немовлят на грудному вигодовуванні. Слід прийняти рішення щодо відмови від годування груддю чи прийому лікарського засобу, залежно від важливості застосування останнього для матері.

Дані щодо впливу препарату Сандімун Неорал ^® на фертильність людини обмежені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані щодо впливу препарату Сандімун Неорал ^® на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами відсутні.

Спосіб застосування та дози.

Наведені діапазони доз для перорального застосування слід розглядати лише як рекомендовані. Добову дозу препарату Сандімун Неорал ^® завжди слід ділити на 2 прийоми з рівними проміжками часу між прийомами. Рекомендовано застосовувати Сандімун Неорал ^® за чітким графіком з урахуванням часу доби та режиму харчування.

Сандімун Неорал ^® може призначати лише лікар, який має досвід проведення імуносупресивної терапії та/або трансплантації органів, або під його контролем.

Показання при трансплантації

Трансплантація солідних органів

Початкова доза становить 10-15 мг/кг маси тіла, розподілена на 2 прийоми і застосована максимум за 12 годин до трансплантації. Протягом 1-2 тижнів після операції препарат застосовувати щоденно у такій самій дозі, після чого дозу поступово знижувати під контролем концентрації циклоспорину у крові згідно з місцевим протоколом проведення імуносупресивної терапії до досягнення підтримуючої дози 2-6 мг/кг/добу (у 2 прийоми).

Сандімун Неорал ^® можна застосовувати у комбінації з іншими імунодепресантами – кортикостероїдами, а також у складі комбінованої трикомпонентної або чотирикомпонентної терапії. На початку лікування можна застосовувати нижчі дози (наприклад дозу 3-6 мг/кг на добу внутрішньо, розподілену на 2 прийоми).

Трансплантація кісткового мозку/профілактика та лікування реакції «трансплантат проти хазяїна»

На початку терапії рекомендовану дозу застосовувати за 1 добу перед трансплантацією.

Препарату Сандімун, концентрат для приготування розчину для інфузій, зазвичай віддається перевага на початку терапії. Рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 3-5 мг/кг на добу. Інфузійне введення у даній дозі продовжувати протягом раннього посттрансплантаційного періоду тривалістю до 2 тижнів, після чого переходити на пероральну підтримуючу терапію препарату Сандімун Неорал ^® у добовій дозі приблизно 12,5 мг/кг, розподіленій на 2 прийоми.

Підтримуючу дозу слід застосовувати протягом 3-6 (переважно 6) місяців. Дозу поступово зменшувати до нульової протягом року після трансплантації. Якщо препарат Сандімун Неорал ^® застосовувати на початку терапії, рекомендована доза становить 12,5-15 мг/кг на добу у 2 прийоми, розпочинаючи з дня перед трансплантацією.

При наявності захворювань шлунково-кишкового тракту, що призводять до зниження всмоктування, можуть знадобитися вищі дози капсул чи концентрату для внутрішньовенної інфузії (Сандімун).

У деяких пацієнтів після відміни препарату Сандімун Неорал ^® може виникнути реакція «трансплантат проти хазяїна» (РТПХ), що зазвичай минає після поновлення терапії. У таких випадках слід призначати початкову пероральну навантажувальну дозу 10-12,5 мг/кг з наступним проведенням пероральної підтримуючої терапії у дозі, ефективній під час попереднього лікування. Для лікування цього стану при його хронічному перебігу у слабко вираженій формі слід застосовувати Сандімун Неорал ^® у низьких дозах.

Показання, не пов'язані з трансплантацією

При застосуванні препарату Сандімун Неорал ^® за будь-якими затвердженими показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, слід дотримуватися наступних загальних правил.

До початку лікування слід встановити об'єктивний початковий рівень функції нирок за результатами хоча б двох вимірювань. Розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ), визначена за формулою MDRD, може бути використана для оцінки функції нирок у дорослих. Для оцінки рШКФ у дітей слід застосовувати відповідну формулу. Виходячи з того, що Сандімун Неорал ^® може порушувати функцію нирок, необхідно часто проводити її оцінку. Якщо рШКФ знижується більш, ніж на 25 % порівняно з початковим рівнем при більш ніж одному вимірюванні, дозу препарату Сандімун Неорал ^® слід зменшити на

25-50 %. Якщо зниження рШКФ порівняно з початковим рівнем перевищує 35 %, слід розглянути подальше зменшення дози препарату Сандімун Неорал ^® . Ці рекомендації є актуальними, навіть якщо значення у пацієнта потрапляють у діапазон нормальних лабораторних значень. Якщо зменшення дози не призводить до відновлення рШКФ протягом 1 місяця, слід припинити терапію препаратом Сандімун Неорал ^® .

Необхідним є постійний моніторинг артеріального тиску.

До початку терапії слід визначати концентрацію білірубіну та інші параметри оцінки функції печінки. Протягом лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг даних показників.

Визначення концентрації ліпідів сироватки крові, калію, магнію та сечової кислоти рекомендується проводити до початку терапії та періодично під час лікування.

Періодичний моніторинг концентрації циклоспорину у крові може бути доцільним при застосуванні за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, наприклад, у випадках, коли препарат Сандімун Неорал ^® призначати сумісно з лікарськими засобами, що можуть впливати на фармакокінетику циклоспорину, або у випадках незвичної клінічної відповіді (наприклад недостатня ефективність чи підвищена чутливість до лікарського засобу, виражена у порушенні функції нирок).

Нормальним шляхом введення препарату є пероральний. При застосуванні концентрату для розчину для інфузій слід провести ретельні розрахунки для підбору адекватної дози для внутрішньовенного введення, що відповідала б пероральній. Рекомендується консультація з лікарем, який має досвід застосування циклоспорину.

Загальна добова доза не має перевищувати 5 мг/кг, за винятком застосування пацієнтам з ендогенним увеїтом, що становить загрозу для зору, та дітям з нефротичним синдромом.

Для проведення підтримуючої терапії слід застосовувати індивідуально визначену найнижчу ефективну та переносиму дозу.

Терапію препаратом Сандімун Неорал ^® слід припинити пацієнтам, у яких протягом встановленого проміжку часу (для отримання детальної інформації див. нижче) не досягається адекватної відповіді на лікування, або ефективна доза не відповідає встановленим рекомендаціям безпеки.

Ендогенний увеїт

Для сприяння ремісії рекомендованою початковою дозою є 5 мг/кг на добу перорально у

2 прийоми до ремісії активного увеального запалення та покращення гостроти зору. У рефрактерних випадках дозу можна на нетривалий період збільшити до 7 мг/кг на добу.

Для досягнення початкової ремісії або протидії загостренню запалення ока, у випадку неможливості достатнього контролю ситуації при монотерапії препаратом Сандімун Неорал ^® можливе сумісне застосування з системним кортикостероїдом, наприклад преднізоном у дозі 0,2-0,6 мг/кг або еквівалентним лікарським засобом. Після 3 місяців лікування дозу кортикостероїду можна зменшити до найменшої ефективної дози.

У ході підтримуючої терапії дозу слід повільно зменшувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії не повинна перевищувати 5 мг/кг на добу.

Перед застосуванням імуносупресивних лікарських засобів слід виключити інфекційну причину увеїту.

Нефротичний синдром

Для сприяння ремісії рекомендована добова доза становить 5 мг/кг для дорослих і 6 мг/кг для дітей, розподілена на 2 прийоми, за умови якщо, за винятком протеїнурії, ниркова функція є нормальною. Для пацієнтів із порушенням функції нирок початкова доза препарату не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу внутрішньо.

При незадовільній монотерапії препаратом Сандімун Неорал ^® , особливо у стероїдрезистентних пацієнтів, може бути корисною комбінація препарату Сандімун Неорал ^® та низьких доз пероральних кортикостероїдів.

Час до покращення становить від 3 до 6 місяців, залежно від типу гломерулопатії. Якщо протягом даного періоду покращення не спостерігається, терапію препаратом Сандімун Неорал ^® слід припинити.

Дози слід підбирати індивідуально, виходячи з ефективності (протеїнурія) та безпеки, вони не повинні перевищувати 5 мг/кг на добу для дорослих та 6 мг/кг на добу для дітей.

Для підтримуючої терапії дози слід поступово індивідуально зменшити до найнижчого ефективного рівня.

Ревматоїдний артрит

Протягом перших 6 тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг на добу внутрішньо, розподілена на 2 прийоми. У разі недостатнього ефекту добову дозу можна поступово збільшити, якщо дозволяє переносимість, але не перевищуючи 5 мг/кг на добу. Для досягнення максимальної ефективності лікування препаратом Сандімун Неорал ^® можна продовжувати до 12 тижнів.

Для підтримуючої терапії дозу слід титрувати індивідуально до досягнення найнижчої ефективної дози, залежно від переносимості.

Сандімун Неорал ^® можна призначати у поєднанні з низькими дозами кортикостероїдів та/або нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП). Сандімун Неорал ^® також можна застосовувати у комбінації з низькими дозами метотрексату щотижня у випадку неефективності монотерапії останнім. У даному випадку Сандімун Неорал ^® призначати у початковій дозі 2,5 мг/кг, розподіленій на 2 прийоми на добу, з можливістю збільшення дози у межах переносимості.

Псоріаз

Лікування препаратом Сандімун Неорал ^® повинен розпочинати лікар з досвідом діагностики та лікування псоріазу. З огляду на варіабельність цього захворювання лікування має бути індивідуалізованим. Для індукції ремісії рекомендована початкова доза становить

2,5 мг/кг/добу, розподілена на 2 прийоми; якщо через 1 місяць лікування не спостерігається покращення, дозу поступово збільшити максимум до 5 мг/кг/добу. Лікування необхідно відмінити, якщо протягом 6 тижнів щоденного прийому 5 мг/кг на добу не досягнуто достатньої відповіді або якщо ефективна доза не сумісна зі встановленими рекомендаціями з безпеки.

Для пацієнтів, стан яких потребує особливо швидкого поліпшення, початкова доза 5 мг/кг/добу є виправданою. Існує можливість відміни лікування препаратом Сандімун Неорал ^® після досягнення задовільної відповіді і його поновлення із застосуванням попередньої ефективної дози препарату Сандімун Неорал ^® у разі настання рецидиву. Деяким пацієнтам може бути необхідною постійна підтримуюча терапія.

Для підтримуючої терапії дозу потрібно підбирати індивідуально, на мінімальному ефективному рівні, і вона не повинна перевищувати 5 мг/кг/добу.

Атопічний дерматит

Лікування препаратом Сандімун Неорал ^® повинен розпочинати лікар з досвідом діагностики та лікування атопічного дерматиту. З огляду на варіабельність цього захворювання лікування має бути індивідуально підібраним. Рекомендована доза становить

2,5-5 мг/кг/добу, розподілена на 2 прийоми.

Якщо через 2 тижні реакція на лікування при початковій дозі 2,5 мг/кг/добу не є задовільною, добову дозу можна швидко збільшити до максимальної дози 5 мг/кг. У дуже тяжких випадках швидкого та адекватного контролю захворювання можна досягти, застосовуючи початкову дозу 5 мг/кг/добу. Після досягнення задовільного ефекту дозу слід поступово зменшувати та, у разі можливості, відмінити Сандімун Неорал ^® . Подальші рецидиви можна лікувати повторним призначенням препарату Сандімун Неорал ^® .

Хоча 8-тижневий курс терапії може виявитися достатнім для очищення шкірних покривів, відомо, що лікування тривалістю до 1 року є ефективним та добре переноситься за умови дотримання рекомендацій з моніторингу.

Переведення пацієнтів з прийому препарату Сандімун на прийом препарату Сандімун Неорал ^®

Доступні дані підтверджують, що після переведення з Сандімуну на Сандімун Неорал ^® у співвідношенні 1:1 досягаються порівняні мінімальні концентрації циклоспорину у цільній крові. У багатьох пацієнтів можуть спостерігатися вищі максимальні (пікові) концентрації (C _max ) та підвищення експозиції препарату (AUC). У невеликого відсотка пацієнтів ці зміни можуть бути більш вираженими і набувати клінічного значення. Крім цього, всмоктування циклоспорину з препарату Сандімун Неорал ^® має меншу варіабельність, а кореляція між найнижчими концентраціями циклоспорину та його експозицією (вираженою як AUC) сильніша, ніж у Сандімуну.

Виходячи з того, що перехід з Сандімуну на Сандімун Неорал ^® може призвести до підвищення експозиції циклоспорину, слід дотримуватися наступних правил.

У пацієнтів після трансплантації лікування препаратом Сандімун Неорал ^® слід розпочинати у такій саме добовій дозі, як і при попередньому застосовуванні Сандімуну. Початковий моніторинг найнижчих концентрацій циклоспорину у крові слід здійснювати через
4-7 діб після переходу на Сандімун Неорал ^® . Крім цього, протягом перших 2 місяців після переходу слід проводити моніторинг клінічних параметрів безпеки, таких як функція нирок та артеріальний тиск. Якщо найнижчі концентрації циклоспорину у крові виходять за діапазон терапевтичних значень та/або відзначається погіршення клінічних параметрів безпеки, слід вдаватися до відповідного коригування дози.

У випадку лікування за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, Сандімун Неорал ^® слід призначати у такій само добовій дозі, як і Сандімун. Через 2, 4 та 8 тижнів після переходу слід проводити моніторинг функції нирок та вимірювання артеріального тиску. Якщо результат більше одного вимірювання артеріального тиску значно перевищує рівень до переходу, або рШКФ знижується більш ніж на 25 % порівняно зі значенням, виміряним до початку терапії Сандімуном, дозу слід зменшити. У випадку виникнення непередбачуваних токсичних ефектів чи неефективності циклоспорину слід також проводити моніторинг найнижчих концентрацій циклоспорину у крові.

Перехід з однієї лікарської форми циклоспорину для прийому внутрішньо на іншу

Перехід з однієї лікарської форми циклоспорину для прийому внутрішньо на іншу слід здійснювати з обережністю та під наглядом спеціаліста. Введення нової лікарської форми повинно супроводжуватися моніторингом рівнів циклоспорину у крові для пацієнтів після трансплантації.

Застосування

М'які желатинові капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи. При необхідності призначення циклоспорину у дозі менше 10 мг застосовувати препарат у необхідному дозуванні або лікарській формі.

Особливі популяції

Пацієнти з порушенням функції нирок

Всі показання

Циклоспорин майже не виводиться нирками, фармакокінетика даного лікарського засобу не залежить значним чином від порушення функції нирок. Однак через нефротоксичний потенціал рекомендується проводити ретельний моніторинг функції нирок.

Показання, не пов'язані із трансплантацією

Пацієнтам із порушенням функції нирок не слід призначати циклоспорин. Виключення становлять особи, які проходять лікування нефротичного синдрому. Пацієнтам із нефротичним синдромом та порушенням функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг на добу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Циклоспорин інтенсивно метаболізується у печінці. У пацієнтів із порушенням функції печінки може спостерігатися приблизно дво- або триразове зростання експозиції циклоспорину. У випадку тяжкого порушення функції печінки для підтримання концентрації лікарського засобу у крові у рекомендованому цільовому діапазоні може виникнути необхідність у зменшенні дози. У такому випадку рекомендується здійснювати моніторинг концентрації циклоспорину у крові до досягнення стабільних значень.

Застосування при лікуванні дітей

Проведені клінічні дослідження з участю дітей віком від 1 року. У кількох дослідженнях пацієнти педіатричної популяції потребували призначення та добре переносили вищі дози циклоспорину на одиницю маси тіла, ніж ті, що застосовували дорослим.

Не рекомендується застосовувати Сандімун Неорал ^® дітям за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, за винятком нефротичного синдрому (див. розділи « Особливості застосування» та «Діти» ).

Застосування при лікуванні пацієнтам літнього віку

Досвід застосування препарату Сандімун Неорал ^® пацієнтам літнього віку обмежений.

При проведенні клінічних досліджень щодо застосування циклоспорину при ревматоїдному артриті пацієнти, вік яких становив від 65 років, після 3-4 місяців терапії були більш схильні до розвитку систолічної гіпертензії та показали підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, що перевищує значення базової величини на 50 % або більше.

Загалом, вибір дози у пацієнтів літнього віку потрібно проводити з обережністю, беручи до уваги більш високу частоту зниження функції печінки, нирок або серця, наявність супутнього захворювання або супутньої терапії, що підвищують чутливість до розвитку інфекцій. Лікування зазвичай слід розпочинати із застосування дози, що знаходиться на нижній межі діапазону доз.

Діти.

Передозування.

LD ₅₀ циклоспорину при застосуванні внутрішньо становить 2,329 мг/кг у мишей, 1,48 мг/кг у щурів та > 1000 мг/кг у кролів. LD ₅₀ циклоспорину при внутрішньовенному застосуванні становить 148 мг/кг у мишей, 104 мг/кг у щурів та 46 мг/кг у кролів.

Симптоми

Дані щодо гострого передозування циклоспорину обмежені. Пероральний прийом доз до 10 г (приблизно 150 мг/кг) призводив до відносно незначних клінічних наслідків, таких як блювання, сонливість, головний біль, тахікардія, та у деяких пацієнтів – до відносно значних оборотних порушень функції нирок. Проте випадкове парентеральне передозування препарату у недоношених немовлят призводило до тяжкої інтоксикації.

Лікування

В усіх випадках передозування слід провести симптоматичне лікування та загальні підтримуючі заходи. У перші години після передозування може бути корисним викликати блювання та провести промивання шлунка. Препарат практично не виводиться при гемодіалізі і недостатньо виводиться при гемоперфузії із застосуванням активованого вугілля.

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки

До основних небажаних реакцій, відзначених у ході клінічних досліджень та пов'язаних із застосуванням циклоспорину, належать порушення функції нирок, тремор, гірсутизм, артеріальна гіпертензія, діарея, анорексія, нудота та блювання.

Багато побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням циклоспорину, залежать від режиму дозування і носять оборотний характер при зниженні дози. Діапазон побічних реакцій загалом однаковий при різних показаннях, хоча існують відмінності щодо частоти та тяжкості. У хворих, які перенесли трансплантацію, внаслідок необхідності застосування вищої початкової дози і більшої тривалості підтримуючої терапії побічні ефекти зустрічаються частіше і зазвичай більш виражені, ніж у хворих з іншими показаннями до призначення.

Інфекції та інвазії.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі циклоспорин, або яким призначено схеми лікування, до яких включено циклоспорин, зростає ризик розвитку вірусних, бактеріальних, грибкових та паразитарних інфекцій. Можливий розвиток генералізованих та локальних інфекцій, а також загострення інфекційних захворювань, що спостерігалися до початку лікування. Реактивація поліомавірусних інфекцій може призвести до розвитку нефропатії (PVAN), пов'язаної з поліомавірусом, або прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії, пов'язаної з JC-вірусом (PML). Повідомлялося про серйозні та/або летальні випадки.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти та поліпи).

У пацієнтів, які застосовують імуносупресивні препарати, у тому числі циклоспорин, або яким призначені схеми лікування, до яких включено циклоспорин, зростає ризик розвитку лімфом або лімфопроліферативних розладів та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Частота розвитку злоякісних новоутворень зростає зі зростанням інтенсивності та тривалості терапії. Деякі злоякісні пухлини можуть бути летальними.

Резюме побічних реакцій, що спостерігалися у клінічних дослідженнях

Виявлені у ході клінічних досліджень небажані реакції згруповані за класами систем органів згідно MedDRA. У межах кожного класу систем органів небажані реакції розташовані у порядку зменшення частоти виникнення. У межах кожної групи за частотою небажані реакції представлені у порядку зменшення серйозності. Небажані ефекти наведені згідно з частотою їх виникнення (починаючи з тих, які зустрічаються найчастіше) і які визначаються як: дуже часто (³ 1/10); часто (від ³ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ³ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ³ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (частоту неможливо оцінити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи:

часто: лейкопенія;

нечасто: анемія, тромбоцитопенія;

рідко: мікроангіопатична гемолітична анемія, гемолітичний уремічний синдром;

невідомо*: тромботична мікроангіопатія, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

З боку обміну речовин та харчування:

дуже часто: гіперліпідемія;

часто: анорексія, гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпомагніємія, гіперглікемія.

З боку нервової системи:

дуже часто: тремор, головний біль;

часто: парестезія, судоми;

нечасто: ознаки енцефалопатії, включаючи синдром оборотної задньої енцефалопатії, такі як судоми, сплутаність свідомості, дезорієнтація, уповільненість реакцій, збудження, безсоння, зорові розлади, кіркова сліпота, кома, парези, атаксія мозочка;

рідко: моторна полінейропатія;

дуже рідко: набряк диска зорового нерва, включаючи набряк сосочка, з можливим зниженням зору внаслідок доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії;

невідомо*: мігрень.

З боку серцево-судинної системи:

дуже часто: артеріальна гіпертензія;

часто: припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто: нудота, блювання, дискомфорт у животі, біль у животі, діарея, гіперплазія ясен, пептична виразка;

рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

часто: порушення функції печінки;

невідомо*: гепатотоксичність та ураження печінки, включаючи холестаз; жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність, інколи – з летальним наслідком.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже часто: гірсутизм;

часто: гіпертрихоз, акне;

нечасто: алергічні висипання.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:

часто: м'язові спазми, міалгія;

рідко: м'язова слабкість, міопатія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

дуже часто: порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

рідко: порушення менструального циклу, гінекомастія.

Загальні розлади та реакції у місці введення:

часто: підвищена втомлюваність, пірексія;

нечасто: набряки, збільшення маси тіла.

* Побічні реакції, виявлені під час постмаркетингового спостереження, для яких частота невідома через відсутність точного значення чисельності популяції.

Інші небажані побічні реакції за даними післяреєстраційного спостереження

Надходили запитані та спонтанні повідомлення про випадки гепатотоксичності та ураження печінки, у тому числі холестазу, жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали циклоспорин. У більшості повідомлень йшлося про пацієнтів, які мали суттєві супутні захворювання, основні патологічні стани та інші фактори ризику, включаючи інфекційні ускладнення та одночасне лікування препаратами з гепатотоксичним потенціалом. У деяких випадках, переважно у пацієнтів із трансплантатами, повідомлялося про летальні наслідки.

Гостра та хронічна нефротоксичність

У пацієнтів, які застосовують інгібітори кальциневрину, включаючи циклоспорин та схеми лікування, що містять циклоспорин, підвищений ризик виникнення гострої або хронічної нефротоксичності. Дані повідомлення надходили при проведенні клінічних випробувань та післяреєстацийного застосування препарату Сандімун Неорал ^® . Повідомлялося про порушення іонного гемостазу, такі як гіперкаліємія, гіпомагнезіємія, гіпоурикемія. У деяких випадках повідомлялося про виникнення хронічних морфологічних змін, таких як артеріолярний гіаліноз, тубулярна атрофія, інтерстиціальний фіброз.

Діти

Клінічні дослідження включали дітей віком від 1 року, у яких при застосуванні стандартних доз циклоспорину виявлений профіль безпеки, подібний до такого для дорослих.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^о С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Капсули 10 мг – по 10 капсул у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці.

Капсули 25 мг, 50 мг, 100 мг – по 5 капсул у блістері, по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія.

ЦИКЛОСПОРИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа