Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ТИАРА ДУО табл. п/о 80мг/12.5мг №28

Код товара: 440855

Производитель: Дарница (Украина, Киев)

2 100,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 29.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антагонисты ангиотензина

#гипотензивные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Тиара Дуэт.

Место хранения:

Активные вещества: 1 таблетка содержит:

Valsartan 80 мг,
гидрохлоротиазид 12,5 мг ;

Вспомогательные вещества : целлюлозные микрокристаллические, кросс-отчет, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарат магния, отдел II 85F розовый - для таблеток на 80 / 12,5 мг и 160/25 мг; Рспеча II 85F белый - для таблеток 160/12,5 мг.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства :

Tiara Duo 80/12,5 мг: таблетки круглых форм, покрытых розовой оболочкой, с двумя слойкой;

Tiara du 160 / 12,5 мг : таблетки круговой формы, покрытые белым или почти белым цветом, с еокальной поверхностью;

Tiara Duo 160/25 MG: Таблетки с круглым формой покрыты розовым цветом, с двухслойной поверхностью.

Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Вельсартан и диуретики. Код ATH C09D A03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Активным гормоном системы Renin-Angiotensin-Aldosteronic (RaAS) является ангиотензин II, образованный из ангиотензина и с участием ангиотензинско-преобразования ферментов (ACE). Ангиотензин II связывается с конкретными рецепторами, расположенными на клеточных мембранах в различных тканях. Он имеет широкий спектр физиологических действий, включая прямое и косвенное участие в регулировании артериального давления. Как мощное вазоконстриктиковое вещество, ангиотензин II имеет прямой эффект вазофора. Кроме того, он способствует задержке натрия и стимулирует секрецию альдостерона.

Вальсартан является активным и специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II, который предназначен для внутреннего использования. Он работает выборочно на рецепторах подтипа в _1, которые отвечают за воздействие ангиотензина II. Увеличение уровней ангиотензина II из-за блокады при ₁ -рецепторах Valsartan может стимулировать свободные на ₂ рецепторах, что уравновешивает влияние на ₁ рецепторы. Вальсартан не имеет никакой частичной активности агониста по отношению к ₁ -рецепторам и имеет гораздо большее (приблизительно в 20000 раз) сродство с помощью ₁ -рецепторов, чем с ₂ рецепторами.

Velsartan не подавляет тузы, известные как кининаза II, что преобразует ангиотензин и ангиотензин II и уничтожает брадикинин. Там нет побочных эффектов, вызванных брадикинином. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % соответственно). У пациентов, которые ранее обрабатывали ингибитором ACE, разработали сухую кашель, в лечении Вальсартана, это осложнение было отмечено в 19,5% случаев, а в лечении тиазидных диуретиков - в 19% случаев, в то время как в группе пациентов, получающих Ингибиторное лечение ингибитором Туз, кашель наблюдался в 68,5% случаев (р <0,05). Velsartan не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые, как известно, играют важную роль в регулировании функций сердечно-сосудистой системы.

Цель лекарственного средства с гипертонией с гипертонией приводит к снижению кровяного давления, не влияя на частоту пульса.

У большинства пациентов, после назначения внутреннего применения одной дозы лекарственного средства, начало антигипертензивной активности наблюдается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы. Предоставляется регулярное использование лекарственного средства, максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и проводится на достигнутом уровне при длительной терапии. Сочетание с гидрохлоротиазидом, скорее всего, уменьшит артериальное давление.

Точка действия тиазидной диуретики представляет собой корковое отделение дистальных обмоточных канальцев, где возникают рецепторы, имеющие высокую чувствительность к диуретикам, и где происходит ингибирование транспортировки ионов Na i Cl. Механизм действия тиазидов связан с подавлением насоса Na ⁺ Cl ^- , что, очевидно, происходит из-за конкуренции ^для транспортного пространства.

В результате этого экскреции ионов натрия и хлора увеличивается примерно одинаково. В результате мочегонного действия наблюдается снижение объема циркулирующей плазмы, что привело к увеличению активности Рейна, выделение альдостерона, вывода с калием мочи и, следовательно, уменьшая концентрацию калия в сыворотке. Соотношение между Ренином и альдостероном опосредована ангиотензином II, поэтому назначение антагониста ангиотензинских рецепторов II снизит потерю калия, связанного с использованием тиазидного мочегонного использования.

Фармакокинетика.

Вельсартан. После внутреннего приема поглощения валсартана и гидрохлоротиазида происходит быстро, но степень поглощения варьируется широко. Среднее значение абсолютной биодоступности Tiara Duo составляет 23%. Фармакокинетическая кривая Valsartan имеет многоэкспоненциальный характер плотности (T _1/2 α <1 час и T _1/2 β почти 9 часов). В диапазоне изученных доз в кинетике валсартана имеет линейный характер. При повторном применении лекарственного средства изменений в кинетических показателях не было отмечено. При получении лекарственного средства один раз в день, кумуляция незначительна. Концентрация лекарственного средства в плазме крови у женщин и мужчин было одинаково. Вальсартан в значительной степени связывает с белками в сыворотке крови (94-97%), предпочтительно с альбумином. Объем распределения в период равновесия низкий (приблизительно 17 л). По сравнению с печенью кровоток (приблизительно 30 л / ч) (приблизительно 30 л / ч), плазменный клиренс валсартана происходит относительно медленно (приблизительно 2 л / ч). Количество валсартана, полученного из фекалий, составляет 70% (от стоимости, взятых внутренних доз), а почти на 30% выделяются в моче, предпочтительно в неизменной форме.

При въезде Valsartan с зоной питания под кривой «концентрация-время» (AUC) уменьшается на 48%, хотя, начиная примерно через 8 часов после получения лекарственного средства, концентрация плазмы лекарственного средства, как в случае получения его в отсутствует с едой одинаково. Уменьшение области в кривой «Время концентрации» не сопровождается значительным снижением терапевтического эффекта.

Гидрохлоротиазид. Поглощение гидрохлоротиазида после получения внутренне происходит быстро (T _max - около 2 часов). Фармакокинетика лекарственного средства в фазах и выходе распределения описывается биоэкспоненциальной нисходящей кривой; Период полураспада последней фазы составляет 6-15 часов. В терапевтическом диапазоне доз среднее значение площади под кривой «концентрация - время» (AUC) увеличивается прямо пропорционально увеличению дозы. При повторении фармакокинетика гидрохлоротиазида не меняется; При назначении один раз в день совокупность незначительна. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида в приеме составляет 60-80%. Выход происходит с мочой: более 95% дозы в неизменной форме и приблизительно 4% - в виде гидролизата - 2-амино-4-хлор-м-бензонененесульфонамида. При одновременном использовании гидрохлоротиазида с едой наблюдалось как увеличение, так и уменьшение его системной биодоступности по сравнению с соответствующим показателем при получении его. Диапазон этих изменений незначительно и не имеет клинической значимости.

Вальсартан / гидрохлоротиазид. При одновременном использовании с Valsartan система биодоступности системы гидрохлоротиазида уменьшается примерно на 30%. Одновременная цель гидрохлоротиазида, со своей стороны, существенно не влияет на кинетику Велльтенана. Однако это взаимодействие не влияет на эффективность совмещенного использования валсартана и гидрохлоротиазида. В контролируемых клинических испытаниях, прозрачный антигипертензивный эффект этой комбинации, который превысил эффект каждого компонента отдельно, а также эффект плацебо.

Фармакокинетика в отдельных группах пациентов

Пациенты пожилых людей. У некоторых пожилых пациентов системный эффект Вальсартана был немного более выражен, чем у пациентов с молодым возрастом, но он не был клинически значимым.

Ограниченные данные позволяют нам предположить, что у пожилых пациентов как здоровых, так и тех, кто страдает от артериальной гипертонии, система очистки системы гидрохлоротиазида ниже, чем у здоровых молодых волонтеров.

Пациенты с нарушенной функцией почек. Пациенты с клиренсом креатинина составляет 30-70 мл / мин. Коррекция дозы не требуется.

Нет данных об использовании пациентов с Tiara Duo с выраженной функцией почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) и пациентами в гемодиализ. Вальсартан обладает высокой степенью связывания с плазменными белками, а не из организма в гемодиализ; Гидрохлоротиазид, наоборот, выводится из организма с гемодиализным.

Снятие гидрохлоротиазида почками происходит путем пассивной фильтрации и активно секретно в просвете почечных канальцев. Состояние функции почек играет важную роль в фармакокинетике гидрохлоротиазида, что понятно, учитывая, что этот лекарственный продукт выводится только почками.

Нарушение функции печени. Системный эффект валсартана у пациентов с плохо выраженным (n = 6) и умеренно выраженными (n = 5) расстройствами функции печени в 2 раза больше, чем у здоровых добровольцев. Данные об использовании пациентов Вальсартана с тяжелыми расстройствами функций печени. Болезнь печени существенно не влияет на фармакокинетику гидрохлоротиазида, и поэтому уменьшение его дозы не требуется.

Клинические характеристики.

Индикация.

Essential артериальная гипертензия у пациентов, кровяное давление которого не регулируется монотерапией.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к любому из компонентов тиары DGO или других производных сульфонамидов.
Тяжелая функция печени, цирроз печени и холестаза.
Анурия, сильные расстройства функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин).
Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурицемия.
Одновременное использование антагонистов ангиотензина (АРА), включая валсартан или ангиотензин, преобразующий фермент (ACE) с алискиреном с диабетом с диабетом или нарушением функции почек (GKF <60 мл / мин / 1,73 м ² ).
Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Взаимодействия, связанные с валсартаном, так и с гидрохлоротиазидом

Одновременное приложение не рекомендуется

Литий

Реверсивное увеличение концентрации лития в плазме крови и проявления токсичности регистрировались при одновременном использовании ингибиторов ACE и тиазидов, в том числе гидрохлоротиазида. Из-за отсутствия опыта при одновременном использовании валсартана и лития такая комбинация не рекомендуется. В случае необходимости использовать такую комбинацию рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня лития в плазме крови.

Одновременное применение, требующее осторожности

Другие антигипертензивные лекарства

Тиара Дуэт может повысить влияние других препаратов с антигипертензивными свойствами (например, гуанетин, метил допис, вазодилаторы, ингибиторы ACE, антагонисты рецептора ангиотензина, бета-блокаторы, блокаторы кальция и ингибиторы дофамина).

Прижимные амины (например, норепинефрин, адреналин)

Уменьшенная реакция на амины на прессор, которые недостаточно, чтобы исключить их использование.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловой кислоты> 3 г / день и не избирательные NSAID

НПВП может ослабить антигипертензивный эффект как антагонисты ангиотензина II, а также гидрохлоротиазид при одновременном использовании. Кроме того, одновременная техника Tiara Duo и NSAID может привести к ухудшению функции почек и увеличить уровни калия в плазме крови. Таким образом, рекомендуется контролировать функцию почек в начале лечения, а также адекватного увлажнения пациента.

Взаимодействия, связанные с валсартан

Двойная блокада системы Ренн-ангиотензин-альдостерона (РААС) Ара, ингибиторы туза или алискирена

В случае одновременного использования AR, в том числе Valsartan, с другими средствами блокировки RaAS, такие как ингибиторы тузов или алискирена, увеличивают количество случаев гипотензития, размытия, гиперкалия и дисфункции почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с монотерапией. Двойная блокада системы Renin-Angiotensin-Aldosterone (Raas) с ингибиторами ACE, Ara или Alishiren не рекомендуется. Если терапия с двойной блокадой ренин-ангиотензин-альдостерона считается абсолютно необходимой, она должна проводиться только под надзором специалиста и при условии тщательного мониторинга функции почек, уровня электролитов и показателей артериального давления Отказ

Одновременное применение антагонистов ангиотензинских рецепторов (Ara), включая валсартан или ангиотензин, преобразующие ферменты (ACE) с алискиреновыми пациентами с тяжелой функцией почек (GKF <60 мл / мин), пациенты с диабетом типа 1 и 2 и пациентами с диабетической нефти. противопоказан.,

Одновременное приложение не рекомендуется

Диуретики калиевой диуретики, добавки для калия, соленые препараты для замещения терапии, содержащие калий и другие вещества, которые могут увеличить уровни калия

При необходимости, использование лекарственного средства, которое влияет на уровень калия, в сочетании с валсартаном, рекомендуется для мониторинга уровней калия в плазме крови.

Транспортеры

Полученные данные, полученные in vitro , показывают, что Valsartan представляет собой субстрат конвейера поглощения печени OATR1B1 / OAT -1B3 и упругой транспортеров печени MRP2. Клиническое значение этих данных, наконец, неясно. Одновременное использование ингибиторов поглощения конвейера (например, рифампин, циклоспорина) или транспортеров трансплавса (например, ритонавир) может привести к увеличению системного воздействия валсартана. Запуск или окончание одновременной обработки таких лекарств рекомендуется показать необходимую осторожность.

Отсутствие взаимодействия

В исследованиях лекарственного взаимодействия Вальсартана были отмечены клинически значимыми взаимодействиями валсартана и любого из следующих препаратов: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенкамид. Дигоксин и индометацин могут взаимодействовать с компонентом гидрохлоротиазида Tiara DGO (см. Взаимодействие, связанные с гидрохлоротиазидом).

Взаимодействия, связанные с гидрохлоротиазидом

Одновременное применение, требующее осторожности

Лекарственные продукты, которые связаны с потерей калия и гипокализным эффектом гипокалического эффекта гидрохлоротиазида гидрохлоротиазида, могут увеличить одновременное использование калия, супружеских диуретиков, кортикостероидов, слабил, ACTH, амфотерицина, карбеноксон, пенициллина G, салициловой кислоты и производных).

Если существует необходимость в целях этих лекарств с комбинацией гидрохлоротиазида и валсартана, рекомендуется контролировать уровни калия в плазме крови.

Лекарственные средства, способные индуцировать желудочковую тахикардию типа «Пируэт»

Учитывая риск гипокалемии, гидрохлоротиазид следует использовать с осторожностью одновременно с лекарственными средствами, которые могут вызывать желудочковую тахикардию, такие как «пирут», в частности антиаритмические средства IAA и II и класса, а также с некоторыми антипсихотиками.

Лекарства, влияющие на уровень натрия в сыворотке крови

Гипонатемический эффект диуретики может быть амплифицирован в случае одновременного приема таких препаратов как антидепрессанты, антипсихотические препараты, антипилептические препараты и т. Д. В случае длительного применения этих лекарств предостерегается.

Лекарства, которые могут вызвать двунаправленную тахикардию (Torsades de Paintes)

• Антиаритмические препараты Ia класс (например, хинидин, гидрохинидин, дисопирамид).

• Антиаритмические препараты III класса (например, амиодарон, соталол, дупетилистый, а ибутилид).

• Некоторые нейролептические (например, тиоридазин, хлоропромазин, левомпромазин, трифлооперазин, цикмемазин, сульфирид, сулдоприид, амилапид, тиаприд, пимозид, галоперидол, дерридол).

• Другие (например, инфадил, CISPIDE, дифминил, эритромицин V / B, галоэфир, кетанзер, мисоластин, пентамид, спарролокс, терфенадин, Wincine V / C).

В связи с риском развития гипокалемии гидрохлоротиазид следует использовать с осторожностью одновременно с лекарствами, которые могут вызвать двунаправленную тахикардию (точки TOSSADES DE).

Гликозиды гликозидов

Индуцированные тиазиды гипокалиемии или гипономиации могут возникать как нежелательный эффект, который способствует развитию сердечной аритмии, вызванной препаратами зародышей.

Соли кальция и витамин D

Использование тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, одновременно с витамин D или солями кальция, может увеличить уровни кальция в плазме крови. Одновременное использование тиазидных диуретиков с солями кальция может вызвать гиперкалценцию у пациентов, склонных к гиперкальциеме (например, пациентам с гиперпаратиреозным, злокачественным новообразованиями или витамином D-опосредованными состояниями) из-за увеличения трубчатой реабсорбции кальция.

Антидиабетические средства (оральные препараты и инсулин)

Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.

Слід з обережністю використовувати метформін через ризик лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлортіазидом.

Бета-блокатори та діазоксид

Одночасне використання тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські засоби, що застосовують у лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у плазмі.

Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами, вірогідно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка. Навпаки, можна очікувати, що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Амантадин

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть збільшити ризик небажаних ефектів, спричинене амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижується під впливом холестираміну або колестиполу. Це може зумовити субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому гідрохлортіазиду та смоли таким чином, щоб гідрохлортіазид приймати не менше ніж за 4 години до або через 4-6 годин після прийому смоли, може звести до мінімуму ризик взаємодії.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, посилюють дію таких релаксантів скелетних м'язів як похідні кураре.

Циклоспорин

Одночасне призначення з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, подібних до подагри.

Алкоголь, анестетики та седативні лікарські засоби.

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.

Метилдопа

Отримані окремі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким призначають одночасне лікування метилдопою та гідрохлортіазидом.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином.

Контрастні речовини, що містять йод

У разі спричиненої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням.

Особливостi застосування.

Зміни електролітів.

Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні Тіари Дуо із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується часто перевіряти вміст калію у сироватці крові. Лікування тіазидними діуретиками часто пов'язане з виникненням гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу.

Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК).

У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або об'єму циркулюючої крові в організмі, як наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії Тіарою Дуо може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком терапії даним лікарським засобом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.

У разі гіпотензії пацієнта слід покласти у положенні лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиску.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станами з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з важкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов'язано з олігурією та/або прогресуючою азотемією, і рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застосування Тіари Дуо хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано.

Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування Тіари Дуо також може бути пов'язаним із порушенням функції нирок, Тіару Дуо не слід застосовувати таким пацієнтам.

Стеноз ниркової артерії.

Не слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом, спричиненим єдиною ниркою, оскільки у таких пацієнтів можуть збільшуватися рівні сечовини крові та креатиніну плазми.

Первинний гіперальдостеронізм.

Не слід застосовувати Тіару Дуо пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх ренін-ангіотензинова система не активована.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, пацієнти зі стенозом аортального та мітрального клапана або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ) потребують особливої обережності.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв ) регулювання дози не потрібне.

Треба з обережністю застосовувати Тіару Дуо при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні в якості монотерапії при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна застосовувати з належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам з кліренсом креатиніну <30 мл/хв.

Трансплантація нирок.

У даний час немає досвіду щодо безпеки застосування лікарського засобу пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Однак Тіару Дуо слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду.

Системний червоний вовчак.

Повідомлялося, що тіазидні діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.

Інші метаболічні порушення.

Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці крові. У хворих на діабет може знадобитися корекція дозування інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею та спричиняти непостійне та незначне підвищення рівня сироваткового кальцію при відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про наявність у пацієнта фонового гіперпаратиреозу.

Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо оцінки функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість.

Повідомлялося про випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час лікування, рекомендується припинити лікування. Якщо повторне застосування сечогінного засобу вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Вагітність.

У період вагітності не слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні види антигіпертензивного лікування, що мають встановлений профіль безпеки для використання у період вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити, і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Загальні.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та астмою.

Ангіоневротичний набряк.

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити. Протипоказане повторне застосування лікарського засобу.

Гостра закритокутова глаукома.

Застосування гідрохлортіазиду, сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може призвести до гострої перехідної короткозорості і гострої закритокутової глаукоми. Відзначається гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Ця симптоматика зазвичай триває протягом кількох годин на тиждень при прийомі лікарського засобу. Нелікована глаукома може призвести до незворотної втрати зору.

Слід негайно припинити застосування лікарського засобу так швидко, як це можливо. Можливо, знадобиться медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Гідрохлортіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові. Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Валсартан

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ триместрів спричиняє у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II мало місце, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції нирок та черепа. Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного нагляду щодо гіпотензії.

Гідрохлортіазид

Досвід застосування гідрохлортіазиду у період вагітності є обмеженим, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлортіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлортіазиду його використання протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і спричинити у плода та новонародженого такі ефекти як жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенію.

Період годування груддю

Якщо використання препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити.

Немає жодної інформації щодо використання валсартану протягом годування груддю. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може пригнічувати продукування грудного молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На початку застосування лікарського засобу (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести до нещасного випадку. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Тіари Дуо – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу. При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначати пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг.

Якщо у подальшому при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. (для отримання рекомендованої дози застосовувати лікарські засоби, що містять відповідну пропорціональну кількість діючих речовин) Таблетки 320 мг/25 мг призначати пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг. Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобиться 4-8 тижнів лікування.

Лікарський засіб Тіара Дуо можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Діти.

Лікарський засіб Тіара Дуо не рекомендується для застосування дітям у зв'язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

Передозування .

Передозування валсартаном може спричинити виражену гіпотензію, яка, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, розвитку судинної недостатності та/або шоку.

При передозуванні гідрохлортіазидом можуть виникнути такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, порушення балансу електролітів, і як наслідок, аритмію та м'язові спазми. Найхарактернішими ознаками та симптомами передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазмі м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).

Терапевтичні заходи залежать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, а також вид тяжкості симптомів; при цьому першочерговим заходом є нормалізація гемоциркуляції.

Якщо лікарський засіб був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування лікарського засобу пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.

При гіпотензії слід покласти пацієнта у горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.

Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв'язування з білками плазми, але для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз є ефективним.

Побічні реакції.

Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялися у ході клінічних випробувань та проведення лабораторних досліджень протягом застосування валсартану з гідрохлортіазидом порівняно з плацебо та в індивідуальних постмаркетингових повідомленнях, наведені нижче залежно від класу системи органів. Небажані реакції, які можуть виникнути при застосуванні кожного компонента окремо, але які не спостерігалися у клінічних випробуваннях, можуть виникнути протягом лікування комбінацією валсартан/гідрохлортіазид.

Небажані побічні реакції наведено за частотою: дуже часто (1/10); часто (1/100, <1/10); нечасто (1/1000, <1/100); рідко (1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних даних). У межах кожної групи частоти небажані реакції наведені у порядку зменшення серйозності прояві.

Частота небажаних реакцій валсартану/гідрохлортіазиду

З боку органів зору: нечасто: нечіткість зору; рідко: кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто: отит середнього вуха, дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: кашель, нежить, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто: бронхіт, задишка, синусит, глотково-гортанний біль, сухість у роті; дуже рідко: носова кровотеча; невідомо: некардіогенний набряк легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко: діарея; нечасто: біль у животі, диспепсія, нудота, гастроентерит.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто: часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; невідомо: порушення функції нирок.

З боку обміну речовин, метаболізму : нечасто: дегідратація; невідомо: гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто: головний біль, втома; нечасто: астенія, запаморочення, безсоння, тривожність, парестезії; рідко: депресія; невідомо: синкопе.

З боку серцево-судинної системи: нечасто: прискорене серцебиття, тахікардія, набряк, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз.

З боку імунної системи: нечасто: вірусні інфекції, пропасниця.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто: біль у спині, артралгія; нечасто: біль у руках або ногах, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, м'язові судоми, міалгія.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: рідко: еректильна дисфункція.

Загальні розлади та реакції у місці введення: нечасто: підвищена втомлюваність.

Лабораторні показники: невідомо: підвищення сечової кислоти у плазмі крові, підвищення білірубіну та креатиніну у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення азоту сечовини в крові, нейтропенія.

Наступні реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їхнього причинного зв'язку із досліджуваним лікарським засобом: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у спині, гострий бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язок, судоми м'язів, розтягнення м'язів, нудота, закладеність носа, застійні явища у навколоносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіурія, підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв'язок із терапією.

Додаткова інформація щодо окремих компонентів.

Небажані реакції, що раніше виникали при застосуванні кожного компонента окремо, можуть бути потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні Тіари Дуо, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.

Частота небажаних реакцій валсартану

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто: вестибулярне запаморочення (вертиго).

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: біль у животі.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: невідомо: підвищення показників функції печінки.

З боку нирок та сечовидільної системи: невідомо: ниркова недостатність.

З боку обміну речовин, метаболізму : часто: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемії, втрата апетиту.

З боку серцево-судинної системи: невідомо: васкуліт.

З боку крові та лімфатичної системи: невідомо: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко: некротизуючий васкуліт, реакції гіперчутливості/алергічні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: невідомо: ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит.

Наступні реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їхнього причинного зв'язку із досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусіт, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Частота небажаних реакцій гідрохлортіазиду

Гідрохлортіазид широко використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які містяться у Тіарі Дуо. Наступні небажані реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, у вигляді монотерапії:

З боку органів зору: нечасто: нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування; невідомо: гостра закритокутова глаукома.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко: дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто: втрата апетиту, легка нудота і блювання; рідко: запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея; дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: рідко: внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця.

З боку нирок та сечовидільної системи: невідомо: гостра ниркова недостатність, ниркові розлади.

З боку обміну речовин, метаболізму : дуже часто: при застосуванні високих доз збільшення рівнів ліпідів крові; часто: гіпомагніємія, гіперурикемія; рідко: гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та метаболізм у хворих на діабет; дуже рідко: гіпохлоремічний алкалоз.

З боку нервової системи: рідко: головний біль, запаморочення, парестезія.

З боку психіки: рідко: депресія, порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: часто: постуральна гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів. рідко: серцева аритмія.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія, іноді з пурпурою;

дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку; невідомо: апластична анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко: реакції гіперчутливості.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто: кропив'янка та інші види висипу; рідко: фотосенсибілізація; дуже рідко: некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри; невідомо: мультиформна еритема.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: невідомо: м'язові спазми.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: часто: імпотенція.

Загальні розлади та реакції у місці введення: невідомо: підвищення температури, втома.

Термін придатності . 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 або 4 контурні чарункові упаковки в пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.

ВАЛСАРТАН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД

Искать отдельно: ВАЛСАРТАН, ГИДРОХЛОРОТИАЗИД

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа