ТРИТАЦЕ ПЛЮС 5 мг/12,5 мг табл. №28

Для медицинского использования лекарственного средства

Tritace Plus 5 мг / 12,5 мг (Tritace Plus 5 мг / 12,5 мг)

TRITACI PLUS 10 мг / 12,5 мг (Tritace Plus 10 мг / 12,5 мг)

Место хранения:

Активные вещества: Рамиприл, Гидрохлоротиазид;

1 таблетка содержит RamiPriL 5 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг или рамота 10 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг;

Вспомогательные вещества:

Tritacian Plus ^ò 5 мг / 12,5 мг: гидроксипропилметилцеллюлоза, крахмал кукурузная, микрокристаллическая целлюлоза, стеарилфумарат натрия, оксид железа красный (E 172);

TRITACI PLUS ^ò 10 мг / 12,5 мг: гидроксипропилметилцеллюлоза, кукурузная припхлатинатизированная крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, стеарилфумарат натрия, оксид железа красный (E 172), оксид железа (E 172).

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства:

^Tritaci Plus ò 5 мг / 12,5 мг: длительные розовые таблетки с линией распределения с обеих сторон. Верхняя печать: 41 / av.

^Tritaci Plus ò 10 мг / 12,5 мг: длительная оранжевая таблетка с линией распределения с обеих сторон. Верхняя печать: 42 / av.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ферментов ангиотензина (ACE). ATH CODE C09B A05.

Фармакологические свойства.

Механизм действия.

Рамиприл. RamiPrate, Active Metabolite Prodrug-Ramipril, представляет собой ферментный ингибитор дипептидилакарбоксипептида и (также известный как ангиотензин, преобразующий фермент или киназу II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует трансформацию ангиотензина и для ангиотензина II, активного сосудистого вещества, а также расщепление Брадикина, который является активным вазодилатором. Уменьшение формирования ангиотензина II и ингибирования ломавининского расщепления приводит к расширению сосудистого размера.

Поскольку ангиотензин II также стимулирует выделение альдостерона, Ramiprylate вызывает снижение секреции альдостерона. У пациентов с неевропейской гипертонией (афро-карибской бассейдой) с артериальной гипертензией (население, для которого, как правило, характерный низкий уровень активности ренин) реакция на ингибиторы монотерапии ACE ингибиторы были менее выражены, чем пациенты, которые являются представителями другие расы.

Гидрохлоротиазид. Гидрохлоротиазид - это диуретический тиазид. Что касается тиазидных диуретиков, механизм их антигипертензивных действий еще не определен. Они подавляют реабсорбцию ионов натрия и хлора в дистальных канальцах. Усовершенствованная почечная экскреция этих ионов сопровождается увеличением мочевых мыслей (из-за осмотического водяного связывания). Выходность калия и магния также увеличивается, а выход мочевой кислоты уменьшается. Возможные механизмы гипотензивного действия гидрохлоротиазида представляют собой изменение баланса натрия, уменьшая объем внеклеточной жидкости и плазмы, изменение сопротивления почечных сосудов или снижение реакций на норепинефрин и ангиотензин II.

Фармакодинамика.

Рамиприл. Использование Рамиприла приводит к значительному снижению периферического артериального сопротивления. Как правило, значительные изменения в почечной плазмотии или скорости гломерельной фильтрации не происходят. У пациентов с артериальной гипертензией назначение Рамиприла приводит к снижению артериального давления, как в горизонтальном, так и в вертикальном положении, который не сопровождается компенсаторным увеличением сердечных сокращений.

У большинства пациентов антигипертензивный эффект происходит примерно на 1-2 часа после перорального введения одной дозы препарата. Максимальный эффект после устного введения одной дозы обычно происходит через 3-6 часов. Антигипертеннительный эффект после получения одной дозы обычно хранится в течение 24 часов.

При длительном лечении с использованием рамы максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3-4 недели. Доказано, что с долгосрочной терапией антигипертензивный эффект хранится в течение 2 лет.

Внезапное прекращение приема кадра не вызывает быстрого и чрезмерного увеличения артериального давления (рикошетное явление).

Гидрохлоротиазид. Что касается гидрохлоротиазида, начало мочегонного эффекта происходит примерно через 2 часа и длится в течение 6-12 часов, а максимальный эффект достигается через 4 часа.

Антигипертензивный эффект возникает через 3-4 дня лечения и может продолжаться в течение 1 недели после окончания лечения.

Антигипертензивный эффект сопровождается небольшим увеличением скорости гломеренной фильтрации, сосудистого сопротивления почечной кровати и активности Renin в плазме крови.

Одновременное использование Рамиприла и гидрохлоротиазида. В ходе клинических исследований было обнаружено, что использование этой комбинации приводит к более значительному снижению артериального давления, чем использование каждого из активных веществ отдельно. Одновременное использование нарастания и гидрохлоротиазида снижает потери калия, которая сопровождает мочегонное действие, предположительно в результате ингибирования активности системы ренин-ангиотензина-альдостерона. Сочетание ингибитора тузов с тиазидными диуретиками вызывает синергетический эффект, а также снижает риск гипокалия, вызванного использованием диуретизма.

Фармакокинетика.

Рамиприл.

Поглощение. После перорального введения Рамиприл быстро поглощается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация Ramipril в плазме крови достигается в течение 1 часа. Учитывая количество веществ, обнаруженных в моче, поглощение составляет не менее 56%, и оно не влияет на присутствие пищи в желудочно-кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита RamiPrade после перорального введения в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.

Максимальные концентрации в плазме крови кадровой поверхности, один активный метаболит Ramipril, достигаются через 2-4 часа после приема Ramipril. После использования обычных доз кадра 1 раз в день равновесную концентрацию рамы крови в плазме крови достигается примерно за 4 дня лечения.

Распределение. Связывание белков в плазмеров крови составляет приблизительно 73% для Ramipril и 56% для RamiPrialate.

Метаболизм. Рамиприл почти полностью метаболизируется до кадра бумаги и до дикетопиперазина эфира, дикетопиперазина и глюкуронидов Рамиприла и RamiPrilates.

Разведение. Удаление метаболитов в основном является почечной экскрецией. Уменьшение концентрации Ramipration в плазме крови - многофазная. Из-за мощной связывания насыщения с туз и медленной диссоциацией с коммуникацией с ферментной рамой, длительной клеммной фазой удаления при очень низких концентрациях в плазме крови. Эффективный период полураспада на раму после получения повторных доз 5-10 мг Рамыпе 1 Время в день составляет 13-17 часов и дольше при нанесении более низких доз
(1,25-2,5 мг). Разница связана с тем, что способность фермента к связыванию к Rampipration насыщена. После перорального введения одной дозы Рамиприла ни Рамиприла, ни его метаболиты не появились в грудном молоке. Тем не менее, неизвестно, что эффект имеет приемные дозы.

Пациенты с нарушением функции почек (см. Раздел «Способ применения и доза»). У пациентов с почечной недостаточностью почечная экскреция рамы ленты уменьшается, а почечная очистка рамы ленты пропорциональна для заливки креатинина. Это приводит к увеличению концентрации рамы крови в плазме крови, что уменьшается медленнее, чем у людей с нормальной функцией почек.

Пациенты с отказом печени (см. «Способ применения и доза»). У пациентов с нарушением печени печени преобразования Рамиприла до кадра она медленнее из-за уменьшения активности эстеразы печени. У таких пациентов увеличивается повышение уровня Ramipril в плазме крови. Однако максимальные концентрации плазмы крови этих пациентов не отличались от людей у ​​людей с нормальной функцией печени.

Гидрохлоротиазид.

Поглощение. После перорального введения от желудочно-кишечного тракта, 70% гидрохлоротиазид поглощается. Максимальные концентрации гидрохлоротиазида в плазме крови достигаются в течение 1,5-5 часов.

Распределение. Для гидрохлоротиазида связывание с белками плазмы крови составляет около 40%.

Метаболизм. Гидрохлоротиазид метаболизируется в печени в очень незначительных количествах.

Разведение. Гидрохлоротиазид выводится почками практически полностью (> 95%) в неизменной форме; 50-70% от одной дозы отображаются в течение 24 часов. Период полураспада на 5-6 часов.

Пациенты с нарушением функции почек (см. Раздел «Способ применения и доза»). У пациентов с почечной недостаточностью снижается почечная выставка гидрохлоротиазида, а почечная очистка гидрохлоротиазида пропорциональна разрешению креатинина. Это приводит к увеличению концентрации гидрохлоротиазида в плазме крови, что уменьшается медленнее, чем у здоровых почек.

Пациенты с отказом печени (см. «Способ применения и доза»). У пациентов с циррозом печени фармакокинетика гидрохлоротиазида не подвергается значительным изменениям.

На изучении фармакокинетики гидрохлоротиазида не было проведено никаких исследований, у пациентов с сердечной недостаточностью.

Рамиприл и гидрохлоротиазид. Одновременное использование Рамиприла и гидрохлоротиазида не следовали их биодоступности. Объединенный препарат можно считать биоэквивалентным препаратам, содержащим отдельных активных веществ.

Доклинические данные безопасности. У крыс и мышей, использование комбинации Рамиприла и гидрохлоротиазида в дозах до 10000 мг / кг массы тела не привела к острым токсическим явлениям. Расследование со введением повторных доз крыс и обезьян продемонстрировало только появление баланса электролита. Исследования по изучению мутагенности и канцерогенности этой комбинации не были проведены, поскольку исследование отдельных компонентов не выявило никаких рисков. Исследование по изучению репродуктивной токсичности показало, что комбинация несколько токсична, чем любая из активных веществ, взятых отдельно, но ни одно из исследований не продемонстрировало тератогенные эффекты этой комбинации.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение артериальной гипертонии. Применение этой фиксированной комбинации показано пациентам, в которых артериальное давление не контролируется должным образом в монотерапии с Рамиприлом или Гидрохлоротиазидом.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Еда. Одновременное питание не оказывает значительного влияния на поглощение Рамиприла.

Противопоказанные комбинации.

Методы экстракорпоральной терапии, что привело к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как диализ или гемило-фильтрация с использованием определенных мембран с высокой интенсивностью потока (например, полиакрилонитрил-мембран) и афферез низкой плотности липопротеинов с использованием декстранского сульфата - из-за повышенного риска развития Тяжелые анафилактоидные реакции (см. Раздел «Противопоказания»). Если такое лечение необходимо, необходимо учитывать использование другого типа диализной мембраны или использование другого класса антигипертензивных агентов.

Одновременное использование с лекарственными средствами, содержащими алискирена, противопоказано для пациентов с диабетом или пациентами с умеренными или тяжелыми расстройствами почек (клиренс креатинина <60 мл / мин) и не рекомендуется использовать все другие пациенты.

Одновременное использование с антагонистами ангиотензина-II препараты противопоказаны пациентам с диабетической нефропатией и не рекомендуется использовать все остальные пациенты.

Комбинации, которые требуют особого ухода.

Соли калия, гепарин, диуретики для консервирования калия и другие активные вещества, которые увеличивают уровни калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина II, триметоприма, Tracerumus, циклоспорин). Может возникнуть гиперкалиемия, поэтому необходимо тщательно контролировать уровни калия в плазме крови.

Антигипертензивные препараты (например, диуретики) и другие активные вещества, которые могут уменьшить артериальное давление (например, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, спирт, беклофен, альфузозин, дексазозин, прерсен, тамсулозин, теразозин). Можно увеличить риск артериальной гипотензии (см. Раздел «Способ применения и доза» относительно диуретиков).

Васопрессор симпатомиметики и другие активные вещества (например, эпинефрин), которые могут снизить антигипертензивный эффект Ramipril. Рекомендуется регулярно контролировать артериальное давление.

Алопуринол, иммуносупрессанты, кортикостероиды, процианоамид, цитостатики и другие вещества, которые могут привести к изменениям в изображении крови. Увеличение вероятности появления гематологических реакций (см. Раздел «Особенности применения»).

Соли лития. Поскольку ингибиторы ACE могут уменьшить экскрецию лития, это может привести к увеличению токсичности лития. Необходимо регулярно контролировать уровень лития в плазме крови. При одновременном использовании тиазидных диуретиков риск лития токсичности может увеличиваться и повысить риск лития токсичности из-за использования ингибиторов ACE. Следовательно, не рекомендуется одновременно применить комбинацию RamiPriL / гидрохлоротиазида и лития.

Анти-диабетические средства, включая инсулин. Могут возникнуть гипогликемические реакции. Гидрохлоротиазид способен ослабить действие антидиабетических препаратов. Следовательно, в начале одновременного использования этих препаратов необходимо контролировать уровень глюкозы в крови в частности. Metformin следует использовать с осторожностью из-за риска ацидоза лактата из-за возможного гидрохлоротиазида функциональной почечной недостаточности.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота. Ожидается, что снизит антигипертензивный эффект препарата ^Tritaco Plus ò. Кроме того, одновременное применение ингибиторов ACE и НПВП может сопровождаться повышенным риском расстройства почек и увеличение уровня калия.

Оральные антикоагулянты . При одновременном использовании с гидрохлоротиазидом антикоагулянтность может быть ослаблен.

Кортикостероиды, acth, амфотерицин B, Carbenosolon, большое использование либрита, слабительные (с длительным использованием) и другими калиевыми препаратами или активными веществами, которые уменьшают калий в плазме крови. Повышенный риск гипокалиемии.

Препараты микробов, активных веществ, которые способны увеличить продолжительность интервала QT, антиаритмические агенты. При наличии нарушений баланса электролита (например, гипокалиемия, гипомадемии), профилирующие эффекты могут быть усилены, а антиаритмические эффекты ослаблены.

Лекарства, на последствиях которых влияют на уровни калия в сыворотке

Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та наступних препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (в тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:

- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

- інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внурішньовенного введення).

Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування цих препаратів.

Курареподібні м'язові релаксанти. Можливе посилення та збільшення тривалості дії м'язових релаксантів.

Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрацій кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі крові.

Карбамазепін. Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.

Контрастні речовини, що містять йод. У випадку дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у випадку, коли вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.

Пеніцилін. Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.

Хінін. Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.

Вілдагліптин. Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та вілдагліптин.

Інгібітори mTOR (напр. темсіролімус) . Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (мішень рапаміцину у ссавців).

Гепарин. Можливе підвищення сироваткових концентрацій калію.

Саліцилати

При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурікемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.

Алкоголь. Раміприл може призводити до підвищеної вазодилатації і таким чином потенціювати ефект алкоголю.

Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти. Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.

Сіль. Можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту препарату при збільшенні споживання солі в дієті.

Бета-блокатори та діаксозид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Амантадин. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін). Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосування.

Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Імовірна поява необхідності у збільшені дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.

Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів

Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Особливості застосування.

Особливі групи пацієнтів

Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого у період вагітності визнано безпечним. Як тільки буде діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та, у разі необхідності, розпочати лікування іншим препаратом (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Тритаце Плюс ^® та аліскірену не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін у функції нирок.

Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мл/хв) комбіноване застосуванні препарату Тритаце Плюс ^® та аліскірену протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти, у яких існує високий ризик виникнення артеріальної гіпотензії

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначають уперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

Перед початком лікування, як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику перевантаження об'ємом).

У пацієнтів з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Тритаце Плюс ^® може бути або посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та/або асцитом, активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування пацієнт потребує ретельного медичного нагляду.

Первинний гіперальдостеронізм. Комбінація раміприл + гідрохлоротіазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдостеронізму. Проте, якщо раміприл + гідрохлоротіазид застосовувати пацієнту з первинним гіперальдостеронізмом, необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Пацієнти з захворюваннями печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.

При печінкових розладах та у пацієнтів, які страждають на прогресуючі захворювання печінки, тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гіпотіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози») потребують особливо ретельного контролю. Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть спровокувати раптову появу уремії. У пацієнтів із порушенням функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити рішення стосовно продовження лікування. Слід розглянути можливість припинення лікування діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення електролітного балансу. Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, у пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Впродовж першого тижня лікування слід визначити початкові рівні калію у плазмі крові. При виявленні знижених рівнів калію необхідно провести корекцію.

Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Низькі рівні натрію спочатку можуть бути безсимптомними, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше.

Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Тритаце Плюс ^Ò , спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (віком від 70 років), пацієнти з нелікованим або неналежно контрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Печінкова енцефалопатія. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникає внаслідок лікування діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом, може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.

Гіперкальціємія. Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Тритаце Плюс ^Ò слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом принаймні 12-24 годин і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Тритаце Плюс ^Ò , спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Тритаце Плюс ^Ò .

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, пацієнтами з супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) та за тими, хто одночасно приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути зумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Спортсмени. Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.

Метаболічні та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.

Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівнів холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати при можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.

Гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома. Гідрохлоротіазид є препаратом сульфонаміду. Сульфонаміди та похідні сульфонаміду можуть спричинити реакції ідіосинкразії, що призводять до тимчасової міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включають в себе гострий початок зниження гостроти зору або очного болю і зазвичай виникають у строк від декількох годин до декількох тижнів, від початку прийому препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинним заходом лікування цього стану є припинення прийому препарату якомога швидше. Швидка медична чи хірургічна допомога може бути потрібна у разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати алергію до сульфонаміду або пеніциліну в анамнезі.

Інші. У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Годування груддю. Препарат Тритаце Плюс ^Ò протипоказано застосовувати у період годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що проникає у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз раміприлу та гідрохлоротіазиду немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, може зазнати їх впливу. Оскільки немає належних даних стосовно застосування раміприлу під час годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких у період годування груддю є більш безпечним, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування тіазиду матерям, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням продукування молока. Може виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких небажаних ефектів у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного годування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, що є ризикованим у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами).

Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози небажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.

Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.

Дорослі. Дозу слід корегувати індивідуально, залежно від особливостей пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та рівнів артеріального тиску. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів.

Починають лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 10 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду на добу, що відповідає 2 таблеткам ТРИТАЦЕ ПЛЮСÒ 5 мг/12,5 мг.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти, які отримують діуретики. Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна добова доза* становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза* у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду. Препарат протипоказаний у випадках тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку. Початкова доза повинна бути нижчою, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на вищу імовірність виникнення побічних реакцій.

* Для досягнення необхідного дозування слід застосовувати комбінацію препаратів у відповідному дозуванні.

Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям, оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.

Передозування.

Симптомами передозування є стійкий діурез, надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, мозкові судоми, парез та паралітична кишкова непрохідність.

Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад з гіперплазією передміхурової залози), тахікардії, слабкості, запаморочення, спазмів м'язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокалємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівню азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).

Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.

Лікування симптоматичне та підтримуюче. До лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі відновлення об'єму втраченої рідини та солей, введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Профіль безпеки препарату раміприл + гідрохлоротіазид містить дані про побічні ефекти, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення ОЦК внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини мають необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.

Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. № 28 (14х2): по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Санофі-Авентіс С.п.А.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

С.С. 17 Км 22 - 67019 Скоппіто (Aквіла), Італія.