В корзине нет товаров
ВАЛЬСАКОР HD 320 табл. п/плен. оболочкой 320 мг + 25 мг блистер №28

ВАЛЬСАКОР HD 320 табл. п/плен. оболочкой 320 мг + 25 мг блистер №28

rx
Код товара: 188288
Производитель: KRKA
5 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Valsakarm® H 320.
Valsakarm® n d 320
(Valsacor® H 320)
(Valsacor® HD 32 0)
Место хранения:
Активные ингредиенты: 1 таблетка, покрытый пленкой оболочкой, содержащей 320 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 320 мг валсартана и 25 мг гидрохлоротиазида;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, стеарат магния, натрийный кроскаррелоз, ярко выраженный коллоидный диоксид кремния; Гипромелоз, диоксид титана (E 171), Macrol 4000, оксид железа красный (E 172) - только в Walsakor H 320, желтый оксид железа (E 172) - только в вальках ND 320.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Код УАТС C09D A03.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония у пациентов, артериальное давление которых не регулируется монотерапией.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к активным веществам или к любому из компонентов препарата; повышенная чувствительность к любому приготовлению сульфонамида; серьезные нарушения функции печени, цирроз и холестаза; Анурия, серьезные нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин); Гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия или симптоматическая гиперурицемия устойчивы к терапии; Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина - включая фермент Ealsartan или Angiotensin, конвертационный фермент (IAPF) с алискиреном у пациентов с диабетом или почечной недостаточностью (GKF <60 мл / мин / 1,73 м 2 ); Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Способ применения и доза.

Дозировка
Рекомендуемая доза препаратов Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 - 1 таблетка, покрытая пленкой ножна, в день. Рекомендуемое титрование дозы отдельных компонентов. В каждом случае увеличение следующей дозы путем титрования отдельных компонентов следует контролировать для снижения риска гипотензии артериальной и других побочных эффектов.
Когда клиническое соответствие можно рассматривать прямой переход от монотерапии с фиксированной комбинацией для пациентов, артериальное давление которых не контролируется монотерапией вальсартаном или гидрохлоротиазидом, при условии, что последовательность потребленных доз для отдельных компонентов будет наблюдаться.
Следует оценить соответствующий клинический ответ на прием Valsacora H 320 после начала терапии. Если не достигнуто достаточное снижение артериального давления, пациенты предписаны Valsakarm HD 320.
Максимальная суточная доза составляет 320 мг / 25 мг.
Стабильный антигипертензивный эффект проявляется в 2 недели лечения.
У большинства пациентов максимальный эффект наблюдается в течение 4 недель. Однако некоторые пациенты могут занять 4-8 недель лечения. Это следует учитывать при дозе титрования.
Если при получении Valsakarm HD 320 через 8 недель не наблюдается соответствующий дополнительный эффект, необходимо принять решение о лечении дополнительным или альтернативным антигипертензивным лекарственным средством.
Способ применения
Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 могут использоваться независимо от еды, пить таблетки с водой.
Нарушение функции почек
Для пациентов с почечной недостаточностью небольшой или умеренной степени регулировки дозы (скорость гломерелярной фильтрации (GSK) и 30 мл / мин) не требуются. Благодаря содержанию гидрохлоротиазида препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (GKF <30 мл / мин) и анурией (см. Разделы «Противопоказания», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия» и фармакокинетики). Одновременное использование с алискиреном противопоказано пациентам с почечной недостаточностью (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Раздел «Противопоказания»).
Нарушение функции печени
Для пациентов с почечной недостаточностью в небольшой или умеренной форме регулировка дозы (скорость кломерулярной фильтрации (GSK) и 30 мл / мин) не требуется. Благодаря содержанию гидрохлоротиазида препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (GKF <30 мл / мин) и анурией (см. Разделы «Противопоказания», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия» и фармакокинетики). Одновременное использование с алискиреном противопоказано пациентам с почечной недостаточностью (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Раздел «Противопоказания»).
Сахарный диабет
Одновременное использование Валсартана и Алискирены противопоказано пациентам с сахарным диабетом (см. Раздел «Противопоказания»).
Пациенты летнего возраста
Для пожилых пациентов не требуется никакая регулировка дозы.
Неблагоприятные реакции.
Ниже приведены неблагоприятные реакции, которые чаще встречаются в получении комбинации валсартана и гидрохлоротиазида, чем при приеме плацебо, которые были зарегистрированы во время клинических исследований и лабораторных наблюдений, а также отдельных сообщений посчан. Неблагоприятные реакции, возникающие при получении каждого отдельного компонента, но которые не наблюдались во время клинических исследований, могут появиться во время лечения сочетанием валсартана и гидрохлоротиазида.
Побочные реакции распределены в частоте внешнего вида: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); редко (≥ 1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000); Неизвестно (не может быть подсчитано в соответствии с доступными данными).
В каждой группе побочные реакции представлены в порядке снижения серьезности.
Частота побочных реакций при приеме валсартана / гидрохлоротиазида
Со стороны метаболизма и пищеварения
Нечасто: дегидратация.
По нервной системе
Очень часто: головокружение, головная боль;
Нечасто: парестезия;
Неизвестно: потеря сознания.
По боковой стороне органов
Непроница: размытое видение, нарушение зрения, визуальные нарушения.
Слышащие органы
Узкий: звонит в уши, отит среднего уха.
Сосудистой системой
Нечасто: артериальная гипотензия.
Из дыхательной, грудной и средней среды
Нечасто: кашель, назофарингит, инфекция верхних дыхательных путей;
Неизвестно: некардиальный легочный отек, синусит, бронхит.
Со стороны пищеварительного тракта
Очень редко: диарея.
Со стороны мышечного аппарата и соединительной ткани
Нечасто: миалгия;
Очень редко: Artration, боль в спине.
Почкам и мочевому тракту
Неизвестно: нарушая функцию почек.
Общие расстройства и нарушения вступления условий
Нечасто: усталость.
По лабораторным исследованиям
Неизвестно: повышение мочевой кислоты в сыворотке, увеличение креатинина билирубина и сыворотки, гипокалиемия, гипонатриемия, увеличение мочевины азота в крови, нейтропения.
Дополнительная информация об отдельных компонентах
Побочные реакции, представленные ранее при использовании одного из отдельных компонентов, также могут появиться во время лечения Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320, даже если они не наблюдались во время клинических исследований или в течение периода пожелания.
Частота возникновения побочных реакций при приеме валсартана
Со стороны кровообращения и лимфатической системы
Неизвестно: снижение гемоглобина, уменьшая гематокрит, тромбоцитопению.
Со стороны иммунной системы
Неизвестно: другие реакции повышенной чувствительности / аллергии, включая реакцию сыворотки.
Со стороны метаболизма и пищеварения
Неизвестно: увеличение уровня калия в сыворотке.
Слышащие органы
Нечасто: головокружение.
Сосудистой системой
Неизвестный: васкулит.
Со стороны пищеварительного тракта
Нечасто: боли в животе.
Из печени и желчного тракта
Неизвестно: увеличение значений образец печени.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Неизвестно: ангионеротическое отек, сыпь, зуд.
Почкам и мочевому тракту
Неизвестно: почечная недостаточность.
Частота побочных реакций при принятии гидрохлоротиазида
Со стороны кровообращения и лимфатической системы
Редко: тромбоцитопения, иногда с пурпуром;
Очень редко: агранулоцитоз, лейкопения, гемолитическая анемия, подавление функции костного мозга.
Со стороны иммунной системы
Очень редко: реакция повышенной чувствительности.
Умственные нарушения
Редко: депрессия, расстройства сна.
По нервной системе
Редко: головная боль, головокружение, парестезия, нарушение зрения.
Со стороны сердечной системы
Редко: сердечные аритмии.
Сосудистой системой
Часто: постуральная гипотензия.
Из дыхательной, грудной и средней среды
Очень редко: прекращение дыхания, включая пневмонит и отек легких.
Со стороны пищеварительного тракта
Часто: потеря аппетита, легкая тошнота и рвота;
Редко: запоры, дискомфорт в пищеварительном тракте;
Очень редко: панкреатит.
Из печени и желчного тракта
Редко: внутриполюбивый холестас или желтуха.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Часто: варкария и другие формы сыпи;
Редко: фоточувствительность;
Очень редко: некротизм васкулит и токсичный эпидермальный некрольс кожи, кожных реакций, аналогичные реакциям красных волчанок, реактивация кожных проявлений красной волчанки.
Со стороны гендерных и молочных желез
Часто: импотенция.
Изменения в электролитах и ​​метаболизме
Сообщили о случаях гипокалемии во время лечения тиазидными диуретиками. Лечение тиазидными диуретиками часто связано с появлением гипонатриемии и гипохлологического алкалоза. Тиазиды улучшают выход магния с мочой, которые могут привести к гипомагниаму.
При серьезных побочных эффектах приема препаратов Valsakarm H 320 и Valsakor HD 320 следует прекратить.
Передозировка.
Симптомы
Передозировка Валсартаном может привести к заметной артериальной гипотензии, что может привести к подавлению сознания, кронарно-кровообращения и / или шока. Также могут быть такие проявления и симптомы через передозировку гидрохлоротиазида: тошнота, сонливость, гиповолемия и дисбаланс электролитов, которые сопровождаются сердечными аритмиями и мышечными спазмами.
Уход
Терапевтические меры зависят от времени администрирования и типа и тяжести симптомов; Самое главное - стабилизировать состояние кровообращения.
В случае артериальной гипотензии пациент должен быть помещен в положение лжи и регулировкой объема крови и солевого баланса.
Вальсартан не может быть получен через гемодиалисис из-за его стабильного соединения с белками плазмы, а выход гидрохлоротиазида может проводиться с использованием диализа.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Как и другие препараты, которые непосредственно работают на системе Renin-Angiotensin-Aldosterone, Valsakor H 320 и Valsakarm HD 320 противопоказаны для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если беременность устанавливается во время терапии, принимая препарат Valsakarm H 320 или Valsakarm HD 320, следует немедленно остановить и, при необходимости, заменить с другим препаратом, разрешенным беременностью.
Антагонисты ангиотензина II могут вызывать поражения плода, аналогичные тем, которые вызывают ингибиторы ACE.
Известно, что использование ингибиторов ACE беременных во время II и III триместра может привести к повреждению и смерти плода. Гидрохлоротиазид пересекает плаценту. Внутреннее влияние тиазидных диуретиков может привести к тромбоцитам плода или новорожденного и может быть связано с другими положениями для взрослых.
Период кормления груди
Если использование препарата чрезвычайно необходимо, грудное вскармливание должно быть прекращено. В течение периода грудного вскармливания желательно использовать альтернативные методы лечения с помощью лучших установленных профилей безопасности, особенно во время кормления новорожденного или недоношенного ребенка. Нет информации об использовании Вальсартана во время кормления грудью. Гидрохлоротиазид проникает в человеческое молоко в небольших количествах. Тиазиды в высоких дозах вызывают диурез, которые могут подавлять производство молока.
Дети.
Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 не рекомендуются для использования для детей из-за отсутствия данных о безопасности и эффективности.
Особенности приложения.
Демпфер электролиты в сыворотке
Валсартан
Сопутствующее поступление с добавками калиевых присадок, консервированные калия диуретики, заменители соли, содержащие калий, или с другими препаратами, которые могут увеличить уровни калия (например, гепарин). При необходимости монитор уровня калия следует контролировать.
Гидрохлоротиазид
Гипокализм сообщал во время лечения тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазид. Рекомендуется четырех уровень мониторинга уровня калия в сыворотке.
Лечение тиазидными диуретиками, в том числе гидрохлоротиазид, было связано с гипонатриемией и алкалозом на основе гипохлона. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, усиливают выход магния с мочой, которые могут привести к гипомагниации. Тиазидные диуретики снижают вывод кальция. Это может привести к гиперкальциемии.
Для каждого пациента, проходящего диуретическую терапию, следует провести периодический анализ уровня электролитов в сыворотке.
Пациенты с дисбалансом натрия и / или объем циркулирующей крови
По мнению пациентов, принимающих тиазидные диуретики, необходимо следить за появлением клинических проявлений дисбаланса жидкостей или электролитов.
У пациентов с выраженным дисбалансом натрия и / или объема циркулирующей крови в организме (например, те, кто принимает высокие дозы диуретики) в редких случаях может возникать симптоматическая гипотензия после лечения Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320. Дисбаланс натрия и / Или объем циркулирующей крови должен быть скорректирован до лечения Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320.
Пациенты с тяжелой сердечной недостаточностью со стагнансными явлениями или другими состояниями, с стимуляцией системы Renin Angiotensin-альдостерона (РААС)
У пациентов, функция почек, из которых в основном зависит от активности системы Renin Angiotensin-альдостерона (например, пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью со стагнинными явлениями), лечение путем действия, действующего на систему Renin Angiotensin-альдостерона, может вызвать Олигурия и / или прогрессивная азотемия, в редких случаях - с острой почечной недостаточностью. Установлено безопасность использования PALSAKARM H 320 и PALSAKARM HD 320 пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью со стагинским явлением.
Следовательно, не следует исключать, что из-за подавления системы ренин-ангиотензин-альдостерона в использовании Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 могут развиваться почечную недостаточность.
Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 не следует использовать для пациентов.
Стеноз почечной артерии
Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 не должны использоваться для лечения артериальной гипертонии у пациентов с односторонним или двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз одной артерии почек, поскольку такие пациенты могут увеличить уровни мочевины в крови и сыворотке. креатинин.
Первичный гиперльдостеронизм
Пациенты с первичным гипердостеронизмом не должны применять препараты Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320, поскольку их ренин-ангиотензин-альдостерональная система не активирована.
Аортырный стеноз и митральный клапан, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия
Как и в случае с другими вазодилирующими препаратами, он должен быть особенно осторожными пациентами, страдающими от стеноза аорта или митрального клапана или гипертрофическую обструктивную кардиомиопатию.
Нарушение функции почек
Регулировка дозы не требуется для пациентов с легкими и умеренными расстройствами функции почек и зазора креатинина ≥ 30 мл / мин. Рекомендуемый периодический мониторинг уровней кислоты калия, креатинина и сыворотки, когда Valsakarm H 320 и Valsakarm HD 320 принимает пациентов с расстройствами функций почек.
Трансплантация почек
Не существует опыта в безопасном использовании PALSAKARM H 320 и PALSAKARM HD 320 пациентов с недавно проведенной трансплантацией почек.
Нарушение функции печени
Пациенты с незначительными или умеренными расстройствами функции печени без холестаза. Препарат следует использовать с осторожностью (см. «Способ применения и дозы», а «фармакологические свойства» или электролитического баланса могут привести к печеночной коме.
Ангионевротический отек
О появлении айвы отека (в том числе отек гортани и вокального зазора, что приводит к обструкции дыхательных путей и / или отек лица, губы, глотки и / или языка), были зарегистрированы у пациентов, получающих Velsartan, некоторые из них Пациенты имели Anamnesis Edema Quincke с использованием других препаратов, в том числе при нанесении других антагонистов рецепторов ангиотензин II. При разработке отека айвы лечение антагонистов ангиотензинских рецепторов II следует немедленно остановить. Повторное использование препарата противопоказано.
Система Red Vovach.
Обострение или активация системы Red Lupus сообщалось в использовании тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида.
Другие метаболические расстройства
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть ускладнити переносимість глюкози та підвищити рівень холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці. Може знадобитись коригування дози антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін, хворим на цукровий діабет.
Тіазиди можуть знизити виділення кальцію із сечею та спричинити супутнє та незначне підвищення рівня кальцію в сироватці при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Помітна гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперальдостеронізму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізу функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
При прийомі тіазидних діуретиків повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. При появі під час лікування реакції фоточутливості рекомендується припинити лікування. Якщо необхідне повторне введення діуретика, рекомендується захистити зони, що можуть підпасти під вплив сонця чи штучного ультрафіолетового світла.
Загальні
Слід бути обережними пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду є більш ймовірними у пацієнтів з алергією та астмою.
Гостра закритокутова глаукома
Гідрохлортіазид спричиняє ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопатії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гостроти зору чи біль в очах, які, як правило, виникають від кількох годин до 1 тижня після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.
Лікування гідрохлортіазидом слід припинити якомога швидше. Може знадобитися термінова медична або хірургічна допомога у випадку, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду чи пеніциліну.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Артеріальна гіпотензія, синкопе, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, спостерігалась у сприйнятливих людей, особливо при комбінації лікарських засобів, які впливають на цю систему. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується.
Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин
Вальсакор H 320 та Вальсакор HD 320 містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не було проведено жодного дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Іноді при застосуванні препарту можуть виникати запаморочення або втомлюваність, тому необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном та гідрохлортіазидом
Супутнє застосування не рекомендується
Літій
Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього прийому літію та інгібіторів АПФ та тіазидів, включаючи гідрохлортіазид. Через недостатність досвіду щодо супутнього застосування валсартану та літію така комбінація не рекомендується. Якщо доведена необхідність застосування комбінації, рекомендується проведення ретельного моніторингу рівня літію в сироватці.
Супутнє застосування, що потребує обережності
Інші антигіпертензивні препарати
Вальсакор H 320 та Вальсакор HD 320 можуть посилити ефекти інших препаратів з антигіпертезивними властивостями (наприклад інгібіторів АПФ, бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів).
Пресорні аміни (наприклад адреналін)
Можлива знижена реакція у відповідь на пресорні аміни, але цього недостатньо для припинення їх прийому.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори COX-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП
При супутньому прийомі антагоністів ангіотензину II з НПЗП може виникати послаблення антигіпертензивного ефекту. Також супутній прийом препаратів Вальсакор H 320 та Вальсакор HD 320 та НПЗП може підвищити ризик погіршення функції нирок та призвести до підвищення рівня калію в сироватці.
Тому рекомендується моніторинг функції нирок на початку лікування, а також достатнє забезпечення пацієнта рідиною.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном
Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, в тому числі валсартану з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ < 60 мл/хв./1,73 м 2 ) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Супутній прийом не рекомендується
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, або інші препарати, що можуть збільшити рівень калію
Якщо існує потреба в прийомі лікарського препарату, що впливає на рівні калію, в комбінації з валсартаном, рекомендується проводити моніторинг рівнів калію в плазмі.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.
Не визначалося взаємодії
Дослідження не виявили жодної взаємодії клінічного значення валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом. Дигоксин та індометацин можуть взаємодіяти з компонентом препарату Вальсакор H 320 та Вальсакор HD 320 – гідрохлортіазидом (див. «Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом»).
Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом
Супутнє застосування, що потребує обережності
Лікарські препарати, що асоціюються з підвищеною втратою калію та з гіпокаліємією (наприклад калійуретичні діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, адренокортикотропні гормони, амфотерицин, кареноксолон, пеніцилін G, саліцилова кислота та похідні).
Якщо ці препарати необхідно призначити разом з комбінацією гідрохлортіазид-валсартан, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі. Ці лікарські засоби можуть посилити вплив гідрохлортіазиду на рівень калію в сироватці.
Лікарські засоби, що можуть спричинити шлуночкову тахікардію типу «пірует» :
  • антиаритмічні препарати класу Ia (наприклад квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні препарати класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, циамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
  • інші (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно,
  • галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
Через ризик гіпокаліємії гідрохлортіазид слід вводити з обережністю з лікарськими препаратами, що можуть викликати тахікардію типу «пірует».
Серцеві глікозиди
У разі наявності аритмії серця, викликаної дигіталісом, при прийомі тіазидів може спостерігатися гіпокаліємія або гіпомагніємія.
Солі кальцію та вітамін D
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, разом із вітаміном D або солями кальцію може збільшувати рівень кальцію в сироватці.
Антидіабетичні препарати (пероральні препарати та інсулін)
Лікування тіазидом може впливати на переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дози антидіабетичного препарату. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, викликаного можливою функціональною нирковою недостатністю, яка пов'язана з прийомом гідрохлортіазиду.
Бета-блокатори та діазоксид
Супутній прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські засоби, що застосовуються в лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може знадобитися коригування дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазиду може підвищити частоту появи реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)
Ці препарати можуть збільшити біодоступність діуретиків тіазидного типу, можливо, через зниження перистальтики шлунка та кишечнику та швидкості випорожнення шлунка.
Амантадин
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть підвищити ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Смоли холестираміну та колестиполу
Абсорбція тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, порушується при наявності смол аніонного обміну.
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть знизити виведення цитотоксичних лікарських засобів нирками та посилити їх мієлосупресивні ефекти.
Скелетно-м 'язові релаксанти, недеполяризовані (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, посилюють дію похідних кураре.
Циклоспорин
Супутнє лікування циклоспорином може підвищити ризик гіперурикемії та ускладнень типу подагри.
Алкоголь, барбітурати, наркотики або антидепресанти
Вони можуть посилити ортостатичну гіпотензію.
Метилдопа
Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії, яка виникала при супутньому прийомі гідрохлортіазиду та метилдопи.
Карбамазепін
У пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид супутньо з карбамазепіном, може розвинутись симптоматична гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід проінформувати про можливість гіпонатріємічних реакцій та здійснювати відповідний моніторинг їх стану.
Контрастне середовище з йодом
У випадку зневоднення, спричиненого діуретиками, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах йодного препарату. Перед введенням у пацієнтів слід відновити рідинний баланс.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Валсартан/гідрохлортіазид
Позитивний вплив валсартану в комбінації з гідрохлортіазидом на серцево-судинну смертність та захворюваність дотепер не відомий.
Епідеміологічні дослідження показали, що довготривале лікування гідрохлортіазидом знижує ризик серцево-судинної смертності та захворюваності.
Валсартан
Валсартан – це перорально активний, потужний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (Ang II). Він діє селективно на підтип рецепторів AT 1 , які відповідальні за відомі дії ангіотензину II. При збільшенні концентрації ангіотензину ІІ в плазмі після блокади рецепторів АТ 1 відбувається стимуляція незаблокованих рецепторів АТ 2 , які регулюють дію рецепторів АТ 1 . Валсартан не проявляє будь-якої агоністичної активності відносно рецепторів АТ 1 і має значно більшу спорідненість (приблизно в 20000 разів) з рецепторами AT 1 , ніж з рецепторами AT 2 . Невідомо, чи зв'язується валсартан з іншими гормональними рецепторами, чи блокує їх або іонні канали, які є важливими в кардіоваскулярній регуляції.
Валсартан не пригнічує активності АПФ (відомого також як кініназа II), що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II та каталізує розпад брадикініну. Оскільки немає жодного впливу на АПФ та жодного підвищеня рівня брадикініну або речовини P, малоймовірно, що антагоністи ангіотензину II будуть асоціюватись з кашлем.
Введення валсартану пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без зміни частоти пульсу. У більшості пацієнтів після введення одноразової пероральної дози початок антигіпертонічної дії відбувається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект триває більше 24 годин після прийому дози. Під час повторного дозування максимальний ефект досягається протягом 2-4 тижнів та триває протягом довготривалої терапії. Разом з гідрохлортіазидом досягається додаткове зниження артеріального тиску.
Різке припинення прийому валсартану не призводило до появи артеріальної гіпертензії або інших побічних клінічних явищ.
Гідрохлортіазид
Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії тіазидних діуретиків, і де відбувається пригнічення транспорту іонів Na і Cl в дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів пов'язаний з пригніченням насоса Na + Cl - , що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl - . Внаслідок цього механізми реабсорбції електролітів змінюються: виведення натрію та хлориду збільшується приблизно однаковою мірою; внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми з подальшим підвищенням активності реніну, секреції альдостерону та виведення з сечею калію і, отже, зниження концентрації калію в сироватці. Зв'язок між реніном і альдостероном опосередковується ангіотензином II, тому при супутньому лікуванні валсартаном, можливо, через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи зменшується спричинене гідрохлортіазидом виведення калію порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом.
Фармакокінетика.
Валсартан/гідрохлортіазид
Системна біодоступність гідрохлортіазиду знижується приблизно на 30 % при супутньому введенні з валсартаном. На кінетику валсартану не так помітно впливає супутнє введення гідрохлортіазиду. Така явна взаємодія не впливає на комбіноване застосування валсартану та гідрохлортіазиду, оскільки контрольовані клінічні дослідження показали чіткий антигіпертензивний ефект, більший, ніж отриманий при застосуванні окремо будь-якої активної речовини або плацебо.
Валсартан
Абсорбція
Після перорального прийому лише валсартану максимальна концентрація (C max ) його в плазмі досягається за 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозицію до валсартану, яка вимірюється за допомогою середньої величини площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно на 40 % та C max приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування препарату концентрації валсартану в плазмі у стані натще та в стані ситості є аналогічними. Однак таке зниження середньої величини AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати або під час прийому їжі, або між прийомами.
Розподіл
Об'єм розподілу валсартану в стабільному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л. Це вказує на те, що валсартан не розподіляється в тканинах екстенсивно. Валсартан дуже сильно зв'язується з білками сироватки (94-97 %), головним чином з альбуміном сироватки.
Біотрансформація
Валсартан не біотрансформується в великому об'ємі, оскільки тільки близько 20 % дози відновлюється у формі метаболітів. Гідроксиметаболіт був визначений в плазмі в малій концентрації (менше ніж 10 % середньої величини AUC валсартану). Даний метаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення
Валсартан показує кінетику мультиекспоненціального розпаду (t 1/2 a <1 години та t 1/2β приблизно 9 годин). Валсартан переважно виводиться через жовчовивідні шляхи з фекаліями (приблизно 83 % дози) та нирками з сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану з плазми становить приблизно 2 л/годину, а його кліренс з нирок становить 0,62 л/годину (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.
Гідрохлортіазид
Абсорбція
Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування дози є швидкою (t max приблизно 2 години), характеристики абсорбції подібні для лікарських форм суспензія і таблетки. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80 % після перорального застосування. Повідомлялося, що супутній прийом з їжею призводить як до збільшення, так і до зниження системної біодоступності гідрохлортіазиду порівняно зі станом натще. Частота коливань таких ефектів є малою та становить мінімальну клінічну значущість. Збільшення середньої величини AUC є лінійним та пропорційним до дози в межах діапазону терапевтичного дозування. Немає жодних змін у кінетиці гідрохлортіазиду при повторному дозуванні, а кумуляція є мінімальною при дозуванні 1 раз на добу.
Розподіл
Кінетика розподілу та виведення описується загалом біекспоненційною низхідною кривою. Уявний об'єм розподілу становить 4-8 л/кг. Гідрохлортіазид у загальному кровообігу зв'язується з білками сироватки (40-70 %), головним чином з альбуміном сироватки.
Гідрохлортіазид також акумулюється в еритроцитах, приблизно в 1,8 раза перевищуючи рівень у плазмі.
Виведення
Більше 95 % дози гідрохлортіазиду, що всмокталась, виводиться у незміненому вигляді із сечею. Виведення нирками складається з пасивної фільтрації та активної секреції в канальці нирок. Кінцевий період напіввиведення становить 6-15 годин.
Особливі групи пацієнтів
Особи літнього віку
Дещо більша системна експозиція до валсартану спостерігалась у деяких осіб літнього віку, ніж у молодих осіб; однак не було показано, що це має будь-яке клінічне значення.
Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижується як у здорових осіб літнього віку, так і в осіб літнього віку з артеріальною гіпертензією порівняно зі здоровими молодими добровольцями.
Порушення функції нирок
При рекомендованій дозі валсартану/гідрохлортіазиду не потрібно жодного коригування дози для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-70 мл/хв.
Щодо пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтів, які отримують сеанси діалізу, немає жодних даних для валсартану/гідрохлортіазиду. Валсартан дуже сильно зв'язується з білками плазми та не виводиться за допомогою діалізу, а кліренс гідрохлортіазиду досягається за допомогою діалізу.
Кліренс гідрохлортіазиду через нирки складається з пасивної фільтрації та активної секреції в канальці нирок. Як і очікується для речовини, що майже повністю виводиться нирками, функція нирок має помітний ефект на кінетику гідрохлортіазиду.
Порушення функції печінки
Немає жодних даних про застосування валсартану пацієнтам з тяжкими порушеннями печінки. Захворювання печінки значно не впливає на фармакокінетику гідрохлортіазиду.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості : Вальсакор Н 320: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;
Вальсакор Н D 320 : овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з насічкою з одного боку.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці;
по 14 таблеток у блістері, по 1, 2 або 4 блістери в картонній коробці;
по 15 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. КРКА, д.д., Ново место.
Місцезнаходження . Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.
ВАЛСАРТАН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа