В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ВОЛЬТАРЕН суппозитории 100 мг №5

ВОЛЬТАРЕН суппозитории 100 мг №5

rx
Код товара: 59335
Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)
1 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
для медицинского применения препарата

вольтарен Ò

(Voltaren ®)

Место хранения:
активное вещество 1 суппозиторий содержит диклофенака натрия 25 мг, 50 мг или 100 мг;
Вспомогательные вещества: твердый жир.
Лекарственная форма. Суппозитории.
Основные физико-химические свойства, суппозитории от белого до желтого, torpedopodibnoyi формы, с гладкой или слегка шероховатой поверхностью.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
Код АТС M01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
В ходе 15 клинических исследований, которые включали диклофенак ректальна для лечения послеоперационной боли детей в целом средний возраст 8 лет, применение препаратов для экстренной анальгезии (особенно опиаты) снизилось (для суппозиториев 25 мг).
Вольтарен ® содержит диклофенак натрия, вещество , нестероидные структура обладает выраженным обезболивающим и противовоспалительным действием. Это prostahlandynsyntetazy ингибитора (СОХ).
Только суппозитории 25 мг
Опыт диклофенак в клинических исследованиях с участием педиатрических пациентов с ювенильным ревматоидным артритом / ювенильный идиопатический артрит ограничено. В рандомизированном, двойном слепом 2-недельного исследования с параллельными группами с детьми в возрасте 3-15 лет с ЮРА / JIA эффективности и безопасности диклофенака в дозе 2-3 мг / кг массы тела в сутки по сравнению с применением ацетилсалициловой кислота (АСК 50-100 мг / кг / день) и плацебо (15 пациентов в каждой группе). В то время как общая оценка данных показал улучшение пациентов (11 из 15 пациентов в использовании группы диклофенака в 6 из 12 пациентов в группе приема аспирина и 4 из 15 пациентов в группе плацебо) со статистически значимое различие (р <0, 05). Количество болезненных суставов уменьшилось в результате диклофенака и АСК, но увеличилось в группе плацебо. Во втором рандомизированном, двойном слепом, 6-недельное исследование с параллельными группами с детьми в возрасте 4-15 лет с ЮРА / JIA эффективности диклофенака (суточная доза 2,3 мг / кг, п = 22) была сравнима с эффективностью индометацин (суточная доза 2,3 мг / кг, п = 23).
Фармакокинетика.
Кинетические данные препарата, полученный с 6 детей в возрасте 6-16 лет с ювенильным хроническим артритом, обработанный диклофенак один раз в день в течение 2 недель ограничены. После поправки на массу тела 75 кг кинетические параметры были сходны с таковыми у взрослых (для суппозиториев 25 мг).
Поглощение. Поглощение быстро, хотя и медленнее, чем таблетки с энтеросолюбильным покрытием. После применения Вольтарен суппозитории в дозе Т
50 мг максимальная концентрация в плазме достигается примерно через 1 час, но максимальная концентрация на единицу дозы составляет приблизительно две трети от концентрации, достигнутые после применения энтеросолюбильных таблеток, покрытых оболочкой (1,95 ± 0,8 мг / мл
(1,9 мг / мл ≡ 5,9 ммоль / л)).
Биодоступность. Как и в случае пероральных лекарственных форм в области лекарственных средств под кривой концентрации (AUC) составляет около половины величины, полученной с парентеральных доз. После повторного применения препарата не изменяет его фармакокинетику. Накопление наркотиков наблюдались при условии соблюдения рекомендуется интервал дозирования. Концентрация в плазме крови, что было достигнуто у детей, приведенных эквивалентные дозы (мг / кг), аналогичные концентрации наблюдается у взрослых (для суппозиториев 25 мг).
Распределение. Связывание диклофенака сывороточного белка составляет 99,7%, главным образом, с альбумином - 99,4%.
Диклофенак проникает в синовиальную жидкость, где его максимальная концентрация достигается в
2-4 часа позже, чем в плазме. Очевидный полураспад синовиальной жидкости составляет 3-6 часов. Через 2 часа после достижения максимальной концентрации в плазме концентрацию диклофенака в синовиальной жидкости выше, чем в плазме; Это явление наблюдается в течение 12 часов.
Диклофенак был обнаружен в низкой концентрации (100 нг / мл) в грудном молоке у одного пациента. Оценивается количество лекарственного средства, который поступает в организм младенца грудного молока эквивалентной дозы 0,03 мг / кг / день.
Метаболизм. Диклофенак метаболизируется частично hlyukuronizatsiyi интактной молекулы, но главным образом - с помощью однократного и многократного гидроксилирования и metoksylyuvannya, что приводит к образованию нескольких фенольных метаболитов, большинство из которых форма конъюгаты с глюкуроновой кислотой. Два из этих фенольных метаболитов биологически активны, но значительно menshe, чем диклофенак.
Разведение. Общий системный клиренс диклофенака из плазмы составляет 263 ± 56 мл / мин (среднее ± стандартное отклонение). Окончательный период полураспада в плазме составляет 1-2 часа. Период полураспада в плазме метаболитов четырех, включая два фармакологически активных, а также короткий 1-3 часа. Около 60% от принятой дозы выводится с мочой в виде интактной молекулы hlyukuronidnoho конъюгата и в виде метаболитов, большинство из которых также преобразованы в hlyukuronidni конъюгатов. В из организма без изменений в менее чем 1% диклофенака. Остальная часть принятой дозы выводится в виде метаболитов с калом.
Фармакокинетика в особых группах пациентов. Влияние возраста пациента на всасывание, метаболизм и выведение препарата не наблюдалось, за исключением того, что в пяти пожилых пациентов
15-минутный внутривенного вливания в результате 50% выше в концентрации лекарственного средства в плазме крови, чем ожидалось, у молодых здоровых добровольцев.
У пациентов с почечной недостаточностью, получавших терапевтические дозы не может ожидать накопления неизмененного активного вещества, основанного на кинетике препарата после однократного использования. У пациентов с клиренсом креатинина менее 10 мл / мин рассчитаны равновесные концентрации гидроксилированных метаболитов в плазме были примерно в 4 раза выше, чем у здоровых добровольцев. Но в конечном итоге все метаболиты происходит от желчи.
Пациенты с нарушенной печеночной функцией. У пациентов с хроническим гепатитом или компенсированной ставкой цирроза фармакокинетикой, метаболизм диклофенак аналогичен тем, которые у пациентов без заболеваний печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Воспалительные и дегенеративные формы ревматизма: ревматоидный артрит, ювенильный ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, в том числе спондилита;
  • болевые синдромы позвоночника;
  • внесуставные ревматические заболевания мягких тканей;
  • посттравматические и послеоперационные болевые синдромы, связанные с воспалением и отеком, особенно после стоматологических или ортопедических операций;
  • гинекологические заболевания, сопровождающиеся болями и воспалением, такие как первичная дисменорея и аднексят;
  • приступы мигрени;
  • острые приступы подагры;
  • в качестве адъюванта при тяжелых воспалительных заболеваниях верхних дыхательных путей, в сопровождении болезненных ощущений, такие farynhotonzyliti, отит.
В соответствии с общими принципами терапевтических, лежащая в основе болезнь следует лечить с помощью базисной терапии. одна Лихорадка не является показанием для препарата.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к активному веществу или каких-либо вспомогательных веществ;
  • кровотечение или перфорация желудочно-кишечного тракта в истории, связанной с предыдущей НПВП терапии;
  • активная форма язвенной болезни / кровотечения или рецидив язвенной болезни / кровотечения истории (два или более отдельных эпизодов установленного изъязвления или кровотечения);
  • последний триместр беременности;
  • воспалительное заболевание кишечника (например, болезнь Крона или язвенный колит);
  • отказ печени;
  • почечная недостаточность;
  • застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV);
  • лечение периоперационной боли в коронарном шунтировании (или с использованием искусственного кровообращения).
  • ишемическая болезнь сердца у больных стенокардией, инфарктом миокарда;
  • цереброваскулярные заболевания у пациентов, перенесших инсульт или транзиторные ишемические эпизоды атаки;
  • периферические артерии;
  • Т Вольтарен, как и другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) , противопоказан у пациентов , которые, в ответ на прием аспирина или других НПВС , имеющих приступы астмы, крапивница, ангионевротический отек или острый ринит;
  • проктит.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
НИЖЕПОДПИСАВШИЙСЯ взаимодействия включают те, которые наблюдались при использовании диклофенака в форме таблеток с энтеросолюбильным и / или других лекарственных форм.
Литий. Принимая во внимание одновременное использование диклофенака может увеличить концентрацию лития в плазме крови. Рекомендуется, чтобы контролировать уровни лития в сыворотке крови.
Дигоксин. Учитывая одновременное применение диклофенака может увеличить дигоксина концентрации в плазме крови. Мы рекомендуем мониторинг сыворотки дигоксина.
Диуретики и антигипертензивные средства. Как и в случае других НПВС, сопутствующее применение диклофенака с диуретиками и гипотензивными средствами (например,
β-блокаторы, ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента (АПФ) ингибиторы) может привести к снижению их антигипертензивного эффекта путем ингибирования синтеза простагландина вазодилататоров. Таким образом, такая комбинация используется с осторожностью и пациентов, особенно пожилого возраста, должны находиться под тщательным наблюдением на артериальное давление. Пациенты должны получать адекватную гидратацию, также рекомендуется мониторинг функции почек после начала сопутствующей терапии и регулярно после этого, особенно для диуретиков и ингибиторов АПФ в связи с повышенным риском развития нефротоксичности.
Лекарства , которые , как известно, вызывают гиперкалиемия. Сопутствующее лечение калия диуретики, циклоспорин, такролимус, триметоприм или могут быть связаны с повышением уровня калия в сыворотке крови, так как наблюдение за пациентом должно быть сделано чаще.
Антикоагулянты и антитромботические агенты. Использование может увеличить риск кровотечения, рекомендуется принять меры предосторожности. Хотя клинические исследования не показали влияния диклофенака на активность антикоагулянтов, есть некоторые признаки повышенного риска кровотечения у пациентов, которые использовали как диклофенак и антикоагулянты. Поэтому, чтобы гарантировать, что никаких изменений в дозировке антикоагулянтной не требуется, рекомендованный тщательный контроль этих пациентов. Как и другие нестероидные противовоспалительные препараты, диклофенак в высоких дозах могут временно ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Другой НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероиды. Одновременное применение диклофенака и других НПВП или кортикостероидов может увеличить риск развития желудочно-кишечного кровотечения или язвы. Избегайте одновременного использования двух или более НПВС.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRI). Одновременное применение НПВП и СИОЗС может повысить риск желудочно-кишечного кровотечения.
Противодиабетические препараты. Клинические исследования показали, что диклофенак может быть использованы вместе с пероральными антидиабетическими агентами или изменять их терапевтический эффект. Тем не менее, есть некоторые сообщения о развитии в таких случаях как гипогликемии и гипергликемии, обусловливающие, что необходимо изменить дозу сахароснижающих препаратов во время применения диклофенака. По этой причине рекомендуется во время комбинированной терапии на уровень глюкозы в крови управления.
MetoTrexate. Диклофенак может ингибировать клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к повышению уровня метотрексата. Следует соблюдать осторожность при назначении НПВС, включая диклофенак, менее чем за 24 часов до применения метотрексата, поскольку в таких случаях возможно повышение концентрации метотрексата в крови и его токсичность расти. Там было зарегистрировано случаев серьезной токсичности при метотрексата и НПВС, включая диклофенак, используемые интервалы в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредуется через накопление метотрексата в результате почечной экскреции в присутствии НПВС.
Циклоспорин. Влияние Диклофенак, как и другие НПВС на синтез простагландинов в почках может увеличить циклоспорина нефротоксичности, поэтому оно должно быть использованы в более низких дозах, чем у пациентов, которые не используют циклоспорин.
Циклоспорин. При применении такролимуса НПВС может увеличить риск нефротоксичность, которые могут быть опосредованы через почечных antyprostahlandynovi эффектов NSAID и ингибитором кальциневрина.
Антибактериальные хинолоны. Есть некоторые данные о развитии судорог у больных, которые одновременно используются производные хинолона и НПВС. Это может произойти в пациентах с или отсутствие в анамнезе эпилепсии или судорог. Таким образом, следует проявлять осторожность при рассмотрении вопроса об использовании хинолонов у пациентов, которые уже получают НПВС.
Фенитоин. При использовании в сочетании с диклофенак фенитоином рекомендуется контролировать концентрации в плазме уровней фенитоина в связи с ожидаемым увеличением экспозиции фенитоина.
Колестипол и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшить поглощение диклофенака. Поэтому рекомендуется назначать диклофенак по крайней мере за один час до или через 4-6 часов после нанесения колестипола / холестирамин.
Сердечные гликозиды. Одновременное применение сердечных гликозидов и НПВП у больных может усугубить сердечную недостаточность, снизить СКФ и повысить уровень гликозидов в плазме крови.
Мифепристон. НПВС не должен быть использован в течение 8-12 дней после применения мифепристона, поскольку НПВП может снижать эффект мифепристона.
Сильные ингибиторы CYP2C9. Рекомендуется осторожность при совместном назначении диклофенака с мощным ингибиторы CYP2C9 (такие как вориконазол), который может привести к значительному увеличению максимальной концентрации в плазме крови и воздействия диклофенака вследствие ингибирования метаболизма диклофенака.
Особенности приложения.
  • Общий
Для того, чтобы свести к минимуму неблагоприятных последствий для применения минимальной эффективной дозы в течение короткого периода времени.
Избегайте одновременное использование Voltaren ® с системным НПВПОМ , такие как селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, в отсутствии каких - либо доказательств синергического эффекта , и из - за возможные побочные эффекты добавка.
Внимание требуется для применения у пациентов старше 65 лет. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу или слабых пожилых пациентов с низким весом.
В редких случаях, как с другими НПВП могут наблюдаться аллергические реакции, включая анафилактические / анафилактоидные реакции, даже без влияния диклофенака.
Благодаря своим свойствам фармакодинамических, Вольтарен ®, как и другие НПВС, может маскировать признаки и симптомы инфекции.
  • Воздействие на желудочно-кишечный тракт
При применении НПВСА, включая диклофенак, было зарегистрированы случаи желудочно - кишечного кровотечения (случаи рвоты крови, земля), изъязвления или перфорации , которые могут быть фатальными , и возможно в любое время во время лечения в присутствии или в отсутствии предупреждения симптомов или предыдущих История серьезных побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта. Эти явления, как правило, более серьезные последствия в пожилых людях. Если пациенты на диклофенак наблюдаются эффекты желудочно-кишечного кровотечения или язвы препарат следует прекратить.
Как и с другими НПВП, у пациентов с симптомами, которые указывают на нарушения желудочно-кишечного тракта (КТ) является обязательной медицинской помощи и осторожность. Риск кровотечений, язв или перфорации в ТТ увеличивается с увеличением дозы НПВП, в том числе диклофенака у больных с историей язвенной болезни, особенно с осложнениями, как кровотечение или перфорации, и у пожилых людей.
Пожилые пациенты имеют более высокую частоту побочных реакций с использованием НПВС, особенно для желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут быть фатальными.
Для того, чтобы уменьшить риск токсического воздействия на ТТ, лечение начинают и поддерживать самую низкую эффективную дозу.
Для этих пациентов, а также тех , кто требует сопутствующего применения лекарственных препаратов , содержащих низкие дозы ацетилсалициловой кислоты (АСК / аспирин или другие препараты, которые могут увеличить риск нежелательных эффектов на ТТ) следует рассмотреть вопрос об использовании использования комбинированной терапии защиты ( например, ингибиторы протонной помпы или мизопростола). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно ліки, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилову кислоту) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
- Вплив на печінку
Ретельний медичний нагляд потрібен у разі, коли Вольтарен ® призначають пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись.
Як і при застосуванні інших НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.
Під час довготривалого лікування препаратом Вольтарен ® призначається регулярне спостереження за функціями печінки як застережний захід. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання), застосування препарату Вольтарен ® слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів. Застереження необхідні у разі, коли Вольтарен ® застосовують пацієнтам із печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.
- Вплив на нирки
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
- Вплив на шкіру
У зв'язку із застосуванням НПЗП, в тому числі препарату Вольтарен ® , дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик розвитку цих реакцій на початку курсу терапії: поява реакції спостерігається в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Вольтарен ® необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, при ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
- Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини
У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
- Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (таких як, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні може бути пов'язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
- Вплив на гематологічні показники
При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Вольтарен ® може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
- Астма в анамнезі
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаними з алергічними подібними до ринітів симптомами), частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями (висипання, свербіж або кропив'янка) на інші речовини.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
У І і ІІ триместрах вагітності препарат Вольтарен ® можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Як і інші НПЗП, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.
Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Вольтарен Ò застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або у першому триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.
Під час третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніозом.
Вплив на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, Вольтарен Ò протипоказаний під час третього триместру вагітності.
Годування груддю.
Як і інші НПЗП, диклофенак у незначній кількості виділяється у грудне молоко. У зв'язку з цим супозиторії Вольтарен ® не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.
Фертильність жінок.
Як і інші НПЗП, Вольтарен ® може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми з зачаттям або проходять дослідження щодо безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату Вольтарен ® .
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Вольтарен Ò виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Для того, щоб мінімізувати небажані ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Не приймати внутрішньо, тільки для ректального введення.
Супозиторії потрібно вводити у пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечнику.
Початкова доза зазвичай становить 100-150 мг на добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу.
Добову дозу розподіляють на 2-3 прийоми. Для уникнення нічного болю або ранкової скутості до прийому препарату вдень призначають Вольтарен Ò у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг).
При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально, зазвичай вона становить
50-150 мг/добу. Початкова доза може бути 50-100 мг/добу, але за необхідності її можна збільшити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг/добу.
Застосування препарату слід починати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати декілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.
Для лікування нападів мігрені курс починають у дозі 100 мг при прояві перших ознак початку нападу. За необхідності в той же день може бути застосований другий супозиторій (100 мг диклофенаку). У разі необхідності у наступні дні лікування можна продовжити (добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподіляють на 2-3 застосування).
Діти (віком 1-14 років) з ювенільним хронічним артритом: 1-3 мг/кг на добу за кілька прийомів (тільки для супозиторіїв по 25 мг).
Діти (віком 6-14 років) з гострим післяопераційним болем: 1-2 мг/кг на добу за кілька прийомів. Тривалість застосування препарату для лікування гострого післяопераційного болю слід обмежити терміном до 4 днів (тільки для супозиторіїв по 25 мг).
Наприклад, для дитини з масою тіла 30 кг добова доза може становити від 30 до 60 мг. Виходячи з цього діапазону, дитині можна призначити 1 супозиторій по 25 мг 2 рази на добу.
Дітям віком від 14 років можна призначати супозиторії по 50 мг.
Пацієнти літнього віку: хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика препарату Вольтарен Ò не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні препарати потрібно застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, оскільки вони, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам літнього віку або пацієнтам з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Діти.
Вольтарен ® не застосовують дітям віком до 1 року. Дітям віком 1-14 років з ювенільним хронічним артритом супозиторії призначають лише у дозі 25 мг. У дітей віком 6-14 років з гострим післяопераційним болем супозиторії призначають лише у дозі 25 мг. Підліткам віком від 14 років можна призначати супозиторії по 50 мг. Супозиторії Вольтарен ® у дозі 100 мг не застосовують для лікування дітей та підлітків внаслідок високого вмісту активної речовини.
Передозування.
Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі у випадку тяжкої інтоксикації.
Лікування. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, дорослим слід розглянути можливість промивання шлунка протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи.
Побічні реакції.
Категорія частоти небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні порушення : дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість, втомлюваність; дуже рідко – парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору: дуже рідко – зорові порушення, затуманення зору, диплопія; частота невідома – неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту вуха: часто – вертиго; дуже рідко – дзвін у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, гематемезис, мелена, геморагічна діарея, виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією (іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку); дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.
Порушення з боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; рідко – кропив'янка; дуже рідко – висипання у вигляді пухирів, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Загальні порушення і порушення в місці введення: рідко – подразнення у місці введення, набряк.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз : дуже рідко – імпотенція.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту), пов'язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Cупозиторії по 25 мг, 50 мг № 10, по 100 мг № 5.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Делфарм Хюнінг С. А. С. /
Delpharm Huningue SAS
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Вул. де ля Шапель 26, 68330 Хюнінг, Франція /
26 rue de la Chapelle, 68330 Huningue, France.
ДИКЛОФЕНАК

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа