Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЗАЛАСТА табл. 5 мг №28

Код товара: 135685

Производитель: KRKA

5 700,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 26.04.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Описание
Отзывы (0)

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Зласта

Zalasta.

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит оланзапин 2,5 мг; 5 мг; 7,5 мг; 10 мг; 15 мг или 20 мг;

Вспомогательные вещества: виолончели (содержащие моногидрат лактозы), крахмал прежелатинизированный, кукурузный крахмал, коллоидный диоксид кремния, стеарат магния.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотики. УАТС код N05A H03.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение шизофрении.

Оланзапин эффективен в поддержании клинического улучшения над длительной терапией у пациентов с начальной реакцией в ответ на лечение.

Оланзапин предназначен для лечения умеренного или тяжелого маниакального эпизода.

Пациенты с биполярным расстройством, в котором эпизод маньяка соответствует обработке Оланзапина, препарат используется для предотвращения рецидива.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активным веществам или к любому неактивному ингредиенту лекарственного средства. Известный риск случайной глаукомы.

Способ применения и доза.

Взрослые

Шизофрения: рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг / день.

Manic Episode: начальная доза составляет 15 мг в качестве одноразовой ежедневной дозы в монотерапии или 10 мг в день в комбинированной терапии.

Рецитарное предупреждение для биполярного расстройства: рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг / день. В отношении пациентов, принимающих оланзапин для лечения эпизода маньяка, продолжение терапии для предотвращения рецидива должно происходить в той же дозе. Если новый маниак, смешанный или депрессивный эпизод, лечение оланзапина должно быть продолжено (при необходимости - с оптимизацией дозы), в присутствии клинических показаний - с вспомогательной терапией для улучшения симптомов настроения.

Во время лечения шизофрении маниакальный эпизод и профилактика рецидивов в биполярных расстройствах ежедневных доз можно постепенно регулироваться в отдельных клинических условиях в диапазоне 5-20 мг / день. Увеличение дозы, превышающей рекомендуемую начальную дозу, рекомендуется только после соответствующей клинической переоценки и должна занимать не менее 24 часов. Оланзапин можно взять независимо от еды, поскольку еда не влияет на поглощение. Чтобы перестать получать оланзапин, постепенно уменьшая дозу.

Пациенты летнего возраста

Как правило, меньшее начальная доза (5 мг / день) не предписана, но назначение такой дозы может соответствовать пациентам в возрасте 65 лет, если клинические факторы вызывают беспокойство.

Нарушение функции почек и / или печени

Для таких пациентов целесообразно учитывать назначение меньшего начальной дозы (5 мг). В случаях умеренной печеночной недостаточности (цирроз, класс A или B в соответствии с Childa-Pew, начальная доза должна составлять 5 мг, увеличить его с осторожностью.

Меньшая начальная доза может быть назначена пациентам с комбинацией факторов, которые могут уменьшить метаболизм оланзапина (женский пол, летний возраст, отсутствие от привычек курения). Увеличение дозы таких пациентов, если показано, если показано, должна проводиться постепенно с осторожностью.

Пациенты с комбинацией вышеуказанных факторов должны сначала предписаны самую низкую дозу (5 мг) и контролировать их состояние в течение нескольких последующих дней. Если улучшение состояния отсутствует, доза может быть увеличена до 10 мг, при условии, что состояние пациента контролируется в течение нескольких дней после увеличения дозы. Увеличение дозы может продолжаться, как описано выше, прежде чем достичь максимальной дозы 20 мг.

Неблагоприятные реакции.

Неблагоприятные реакции, которые могут возникнуть при использовании Оланзапина, классифицируются органами и системами органов.

По боковым реакциям, которые чаще всего сообщали (наблюдаются в ≥1% пациентов), и которые были связаны с получением Оланзапина, были сонливость, массы тела, эозинофилия, повышенные уровни пролактина, холестерина, глюкоза и триглицериды, глюкосурия, повышенные аппетит, головокружение , актерский актерский, паркинсонизм, дискинезия, ортостатическая гипотензия, антихолинергические эффекты, переходное бессимптомное увеличение трансаминаз печени, сыпь, астения, усталость и отек.

Нарушения циркуляторной и лимфатической системой

Eosinophilia, Leukopenia, нейтропения, тромбоцитопения.

Нарушение от иммунной системы

Аллергическая реакция.

Нарушения метаболизмом и пищеварением

Увеличение массы тела ¹ , увеличивая уровень уровня холестерина ^2.3 , увеличивая уровень глюкозы ⁴ , увеличение уровня триглицеридов ⁵ , глюкозурия, повышенного аппетита, развития или обострения диабета, редко связанного с кетоацидозом или запятой, включая некоторые смертельные случаи; Гипотермия.

Нарушение нервной системы

Сонливость, головокружение, действующее ⁶ , паркинсонизм ⁶ , дискинез ⁶ , амнезия, эпилептические атаки, которые были в анамнезе или факторами риска; нейролептический злокачественный синдром; дистония (включительно с глазным симптомом); поздняя дискинезия; Отмена ⁷ , седация (включая гиперизм, летаргию, сонливость).

Нарушение со стороны сердечной системы

Брэдикардия, продление интервала QT _C , желудочковая тахикардия / фибрилляция, внезапная смерть.

Нарушение сосудистой системы

Ортостатическая гипотензия, тромбоэмболия (включая эмбольность легочной артерии и глубокий венозный тромбоз).

Беспокойство от пищеварительного тракта

Легкий, короткий случай антихолинергических эффектов, включая запор и сухость во рту, поджелудочной железом.

Нарушения от печени и желчного тракта

Переходное, бессимптомное повышение уровня печени трансаминаз алина и асата, особенно в начале лечения, периферического отека, гепатита (включая гепатоцеллюлярное, холестатическое или смешанное повреждение печени).

Нарушения от кожи и подкожных тканей

Реакции светочувствительности, алопеции.

Нарушение от мышечного аппарата и соединительной ткани

Артрация, rabdomiolyse.

Нарушения почек и мочевыводящих путей

Энурез; Удержание мочи, затрудненное мочеиспускание.

Нарушение из репродуктивной системы и молочных желез

Эректильная дисфункция у мужчин; уменьшение либидо у женщин и мужчин, аменорея; увеличение груди; Галакторея у женщин; Гинекомастия / увеличение груди у мужчин, приапизм.

Беременность, после года и перинатальный период

Синдром для новорожденных.

Общие нарушения и нарушения вступления условий

Астения, усталость, отек, Pirexia.

Лабораторное исследование

Увеличение уровня пролактина в плазме ⁸ , повышение уровня креатина фосфокиназы, увеличивая уровень общего билирубина, увеличивая уровень щелочной фосфатазы, увеличение уровня гамма-глютамилтрансферазы, увеличение уровня мочевой кислоты.

¹ Клинически значимое увеличение индекса веса тела наблюдалось во всех категориях пациентов для ИМТ. После короткого лечения (средняя продолжительность составляла 47 дней), увеличение массы тела на ≥ 7% наблюдалось очень часто (22,2% случаев), часто наблюдалось ≥ 15% случаев (4,2% случаев), ≥ 25% наблюдалось нечасто ( 0,8%% случаев). У пациентов, получающих длительную терапию (в течение не менее 48 недель), увеличение массы тела при ≥ 7%, ≥ 15%, ≥ 25% наблюдалось очень часто (у 64,4%, 31,7%, 12,3% случаев соответственно.).

² Среднее увеличение уровней липидов в среднем (общий уровень холестерина, ЛПНП и триглицеридов) был более значительным у пациентов, в которых был изначально наблюдался нерегуляция липидов.

³ наблюдалось у пациентов с нормальным начальным уровнем бесконечного (<5,17 ммоль / л), который увеличился до высокого (≥ 6,2 ммоль / л). Очень часто сообщают о резком увеличении общего холестерина на полу (≥ 6,2 ммоль / л).

⁴ наблюдалось у пациентов с нормальным начальным уровнем инфукции (<5,56 ммоль / л), который увеличился до высокого (≥ 7 ммоль / л). Очень часто это было сообщено резкому увеличению уровня глюкозы (≥ 7 ммоль / л).

⁵ наблюдалось у пациентов с нормальным начальным уровнем инфукции (<1,69 ммоль / л), который увеличился до высокого (≥ 2,26 ммоль / л). Очень часто было резкое увеличение уровня триглицерида. (≥ 2,26 ммоль / л).

⁶ Известно, что частота возникновения паркинсонизма и дистонии у пациентов, получающих лечение оланзапином, была выше, чем во время исследования плацебо, но клинически незначительно. Частота паркинсонизма, аллогиза и дистонии у пациентов, получающих лечение оланзапином, была ниже, чем при нанесении титрованных доз галоперидола. Из-за отсутствия информации о наличии в анамнезе острых или поздних экстрапирамидных моторных расстройств не может быть установлено, что оланзапин меньше вызывает поздние дискинезии и / или другие поздние экстрапирамидальные синдромы.

⁷ В случае резкого приостановления терапии Оланзапин сообщалось о острых симптомах: повышенное потоотделение, бессонница, тремор, беспокойство, тошноту и рвоту.

⁸ Известно, что концентрация пролактина в плазме крови превысила верхний предел нормы у 30% пациентов, используемых Оланзапином. У большинства пациентов такое увеличение было умеренным и осталось в два раза ниже верхнего уровня нормы.

Применение в отдельных группах пациентов.

Сообщается, что очень распространенные нежелательные эффекты (≥ 10%), связанные с использованием оланзапина, у пожилых пациентов с психозами, связанными с деменцией, - нарушения движений и водопада, непредсказуемые явления (<10% и ³1%) являются раскрытыми мочой, повышенной температурой тела, эритема, визуальные галлюцинации, пневмония.

Влияние с долгосрочным применением (не менее 48 недель). Процент пациентов, в которых были неблагоприятные реакции в виде клинически значимого увеличения массы тела, изменения уровня глюкозы, общего холестерина / ЛПНП / ЛПВП или триглицеридов, постоянно увеличиваются. У взрослых пациентов, которые окончили 9-12 месячного курса терапии, скорость глюкозы увеличивается в крови, замедлилась примерно через 6 месяцев лечения.

Побочные эффекты у пациентов в отдельных популяциях. Известно, что у пожилых пациентов с деменцией терапия Оланзапин была связана с повышенным уровнем смертельных случаев и цереброваскулярных побочных эффектов. Очень распространенные нежелательные эффекты, связанные с использованием Оланзапина, такие пациенты были тревожными и падающими. Часто была пневмония, увеличение температуры тела, летаргии, эритема, визуальные галлюцинации и недержание мочи.

Известно, что у пациентов с лекарством индуцированы (агонист дофамин) с болезнью Паркинсона, укрепление симптомов и галлюцинаций Паркинсона наблюдалось очень часто, чаще всего, чем в группе плацебо.

Существуют данные, что у 4,1% пациентов с биполярной маньей в результате использования оланзапина в сочетании с вальпроатом была нейтропения; Причина может повысить уровень плазмы крови.

В случае оланзапина с литиевым или вальпроат (≥ 10%) тремор, сухость, увеличение массы тела, увеличение аппетита. Также сообщили о нарушениях речи. Во время терапии Оланзапин в сочетании с литиевым или гномом наблюдался увеличение массы тела ≥ 7% BMI (индекс веса тела) у 17,4% пациентов во время интенсивной терапии (до 6 недель). Долгосрочное лечение с оланзапином (до 12 недель) для предотвращения рецидива у пациентов с биполярными расстройствами было связано с увеличением массы тела ≥ 7% ИМТ в 39,9% пациентов.

У подростков во время использования оланзапина наблюдаются побочные эффекты, похожие на явления для взрослых. Очень общие побочные эффекты (≥ 10%) были: увеличение массы тела> 7%, увеличение аппетита, седации (включая гипергение, летаргию, сонливость), увеличение уровней ALT / AST, билирубин, холестерин, снижение уровня общего количества билирубина, Увеличение уровней GGT, пролактин, триглицеридов. Также часто (<10% и 1%) сообщили сухость во рту.

Другие побочные реакции наблюдаются в ходе клинических исследований устного применения Оланзапина.

Нарушение из нервной системы: Атаксия, Дисартрия.

Очень редко сообщает синдром отмены (включая диарею, тошноту, рвоту).

Из опыта постмаркетинга известно о таких побочных эффектах:

Нарушения от гепатобилиарной системы: желтуха.

Нарушения от кожи и его производных: сыпь.

Изменения от иммунной системы: аллергические реакции, включая анафилактоидные реакции, ангионевротические отеки (<0,01%), вартикария или зуд.

Другие основные нежелательные явления характерны для пациентов с биполярной манией, которые получают Оланзапин в сочетании с литиевым или вальпроат.

Очень часто тремор был зарегистрирован. Нарушение речи часто сообщалось.

Другие основные нежелательные явления характерны для пациентов с индуцированным препаратом (агонистом дофамина) с болезнью Паркинсона.

Очень часто сообщают галлюцинации.

Другие основные нежелательные явления, характерные для пожилых пациентов с психозом на фоне деменции.

Очень часто сообщают о нарушениях ходов.

Передозировка.

Симптомы

Очень частые симптомы в передозировке (частота внешнего вида> 10%) включают тахикардию, возбужденное состояние / агрессивность, дисартрий, различные экстрапирамидальные симптомы и уменьшенный уровень сознания с седативным состоянием до запятой.

Другие медицинские значительные последствия передозировки включают в себя бред, судороги, кома, возможный злокачественный нейролептический синдром, респираторное подавление, аспирация, артериальная гипертензия или гипотензия, сердечные аритмии (<2% случаев передозировки) и сердечно-легочный шок. Сообщили о смертельных последствиях в результате острой передозировки при низкой дозе 450 мг, а также выживаемость после острой передозировки с дозой 1500 мг.

Уход

Нет конкретного противоядия для оланзапина. Не рекомендую препараты, вызывающие рвоту. Стандартные процедуры могут быть разработаны для лечения передозировки (стирку для желудка, администрирование активированного угля). Показано, что сопровождающий активированный уголь снижает оральную биодоступность Оланзапина на 50-60%.

В соответствии с клиническим состоянием следует начать симптоматическое лечение и мониторинг функций жизненно важных органов, включая лечение артериальной гипотензии и коллапса, а также поддержка дыхательной функции. Не используйте адреналин, дофамин или другие симпатомиметики с бета-агонистом, поскольку бета-стимуляция может усложнить артериальную гипотензию. Сердечно-сосудистый мониторинг необходим для обнаружения возможных аритмий. Осторожный медицинский надзор и мониторинг должен продолжать восстановление пациента.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Нет адекватного и хорошо контролируемого изучения действий Оланзапина на беременных женщинах. Поскольку опыт лечения Оланзапина ограничен, во время беременности, препарат следует применять только тогда, когда ожидаемые результаты оправдывают возможный риск для плода.

У новорожденных, чьи матери приняли антипсихотики (в том числе Оланспин) во время третьей триместра беременности, существует риск побочных реакций, включая экстрапирамидные расстройства и / или синдрому отмены, симптомы которых могут варьироваться в зависимости от силы и продолжительности. Об этом сообщили агитация, гипертония, гипотонус, тремор, сонливость, синдром дыхательного бедствия или расстройство питания. Следовательно, необходимо контролировать состояние новорожденных.

У здоровых женщин, которые кормят грудь, Оланзапин обнаружил в грудном молоке. Средняя доза для младенца (мг / кг) без риска была оценена как 1,8% родительской дозы (мг / кг). Пациенты рекомендуются не кормить младенцев грудью, если они принимают Оланзапин.

Дети.

Оланспин не рекомендуется для детей из-за отсутствия данных о его безопасности и эффективности.

Особенности приложения.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения.

Оланзапин не предназначен для лечения деменции и / или поведенческих расстройств, и, следовательно, не рекомендуется использовать в связи с увеличением смертности и риска цереброваскулярных случаев. Факторы риска включают в себя возраст от 65 лет, дисфагию, уверенность, недоедание и дегидратацию, легочные состояния (пневмония, с аспирацией или без), сопровождая использование бензодиазепинов. Тем не менее, летальные случаи чаще встречались, когда терапия с оланзапином, чем при приеме плацебо, независимо от наличия факторов риска.

Известно, что случаи цереброваскулярных побочных реакций (инсульт, переходной ишемический инсульт), включая летальные последствия. Число цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4%). Все пациенты, которые взяли оланзапин или плацебо, и, в котором наблюдались цереброваскулярные побочные эффекты, имели факторы риска. Возраст от 75 лет и сосудистым / смешанным типом деменсии были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций в оланзапинтерапии. Эффективность Оланзапина не была установлена в ходе этих исследований.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется использовать оланзапин в терапии психоза, связанного с агонистами дофамин. Не рекомендоване супутнє застосування оланзапіну та протипаркінсонічних лікарських засобів пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС). НЗС – це потенційно летальний симптомокомплекс, який пов'язують з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки НЗС, пов'язані із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет .

Рідко повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки. У деяких випадках пацієнти мали підвищену масу тіла, що могло бути фактором ризику.

Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, повинні перебувати під наглядом для своєчасного виявлення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету необхідно регулярно перевіряти рівень контролю глюкози. Необхідно регулярно контролювати масу тіла, наприклад на початку лікування,через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а потім один раз на квартал.

Антихолінергічна активність . Повідомлялося про низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак через обмеженість клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями слід бути обережними, призначаючи препарат пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами.

Показники печінкової функції. При застосуванні оланзапіну часто спостерігалися транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ, особливо на початку лікування.

Пацієнтам із підвищеним рівнем АЛТ та/чи АСТ, симптомами порушення діяльності печінки, станами, пов'язаними з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, оланзапін призначають з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне чи змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини, пацієнтам, які отримують лікування препаратами, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частим побічним ефектом при сумісному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Припинення терапії. При різкому припиненні терапії дуже рідко повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, роздратованість, нудоту або блювання.

QT -інтервал. Є дані, що оланзапін не спричинював довготривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак, як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами, призначати оланзапін у комбінації з препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QTс, слід з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом пролонгації інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією чи гіпомагнезіємією.

Тромбоемболія. Нечасто повідомлялося про зв'язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % – < 1 %). Причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, беручи до уваги те, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних запобіжних заходів.

Загальна дія на центральну нервову систему (ЦНС). Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно вживати додаткові запобіжні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі та пацієнтам із ризиком зниження судомного порога. Рідко повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. Відомо, що при прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через збільшення ризику розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватись або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у людей літнього віку в ході клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова серцева смерть. У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки Заласта ^® містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. Відомо, що оланзапін спричиняє більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9–12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни ліпідів. Небажані зміни рівнів ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Зміни рівнів ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. Пацієнтам, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

Відомо, що у пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності у пацієнтів, які приймали оланзапін, та пацієнтів, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького, було більше у довготривалих дослідженнях (не менше 48 тижнів) порівняно з короткотерміновими дослідженнями. В аналізах пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид. Схильність до суїциду властива як для пацієнтів із шизофренією, так і для пацієнтів із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають такий ризик та отримують терапію. З метою зниження можливості передозування у пацієнтів потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, яких достатньо для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих. Відомо, що у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося в середньому підвищення маси тіла на 2,6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % від маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % від маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення індексу маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

Відомо, що середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N=2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш на ніж 7 %, 15 %, або 25 % від початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія.

Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія становила часту причину захворюваності та смертності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла.

Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку із антипсихотиками. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну за наявності факторів, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування пацієнта в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання.

Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. Відомо, що застосування оланзапіну було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто призводили до припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, які спричинені холінергічним антагонізмом та можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. При застосуванні оланзапіну пацієнтам літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n=1184), повідомлялося про такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримували оланзапін, був вищий рівень випадків смерті порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовувався в достатній кількості випадків пацієнтам з нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Пацієнти з вищевказаними діагнозами були виключені з премаркетингових клінічних досліджень. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження.

Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія.

Як і інші засоби із властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/ лабораторні дані.

Повідомлялося, що за даними досліджень на тваринах спостерігалися нейтропенія, асоційована із прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну (див. «Токсикологічні дослідження на тваринах»), гематологічні параметри оцінювали з особливою уважністю в премаркетингових дослідженнях оланзапіну. Не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної із лікуванням оланзапіном, у премаркетинговій базі даних щодо оланзапіну.

Постмаркетингові звіти.

Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були тимчасово пов'язані з терапією оланзапіном (але не обов'язково нею спричинені), включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах.

Відомо, що згідно досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1-м і 10-м місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення, пацієнтам слід утриматися від керування механічними засобами, включаючи автотранспорт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

На метаболізм оланзапіну можуть впливати інгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450, особливо на активність CYP1A2. Паління або застосування карбамазепіну підвищують метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрації оланзапіну. Відомі інгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Інгібування метаболізму оланзапіну не відзначалося при застосуванні препарату з трициклічними антидепресантами (CYP2D6), варфарином (CYP2C19), теофіліном (CYP1A2) або діазепамом (CYP3A4, CYP2C19). Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біпериденом. Терапевтичний моніторинг рівнів вальпроату в плазмі крові не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому призначенні з оланзапіном. При застосуванні етанолу разом з оланзапіном можливі додаткові фармакологічні впливи, такі як підвищена седація. Флуоксетин, разова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну. Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів прямих та непрямих агоністів допаміну. Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50–60 %, тому його не слід застосовуватися протягом 2 годин до прийому або 2 годин після прийому оланзапіну. Флуоксамін, інгібітор CYP1A2, знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання C _max після прийому флуоксаміну на 54 % у жінок, які не палять, та на 77 % у чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин, необхідно призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініційовано лікування інгібітором CYP1A2.

Інгібітори CYP 2 D 6. Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16 % та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16 %. Значення впливу цих факторів мале порівняно з індивідуальними відмінностями між пацієнтами, тому зміни дозування зазвичай не потрібні.

Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Слід з обережністю призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами.

Антигіпертензивні засоби. Оланзапін через потенційну здатність спричиняти гіпотензії може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.

Леводопа та агоністи допаміну. Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.

Іміпрамін. Разові дози оланзапіну не виявляють впливу на фармакокінетику іміпраміну або його активного метаболіту дезипраміну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Оланзапін – це нейролептичний, антиманіакальний та стабілізуючий настрій препарат, що демонструє широкий фармакологічний профіль у багатьох рецепторних системах.

Оланзапін має діапазон спорідненості з рецепторами (Ki; < 100 нМ) відносно рецепторів серотоніну 5 HT _2А / _2С , 5 HT ₃ , 5HT ₆ ; допаміну D ₁ , D ₂ , D ₃ , D ₄ , D ₅ ; холінергічних мускаринових рецепторів ml-m5; α1-адренергічних та рецепторів гістаміну H ₁ . Оланзапін продемонстрував більшу спорідненість in vitro для серотоніну 5HT ₂ , ніж для рецепторів допаміну D ₂ , та більшу активність для 5HT ₂ , ніж D ₂ на моделях in vivo .

Фармакокінетика.

Оланзапін добре всмоктується після перорального застосування, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі протягом 5-8 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Не була визначена абсолютна пероральна біодоступність відносно біодоступності після внутрішньовенного введення.

Оланзапін метаболізується в печінці за допомогою кон'югативного та окиснювального шляхів. Основним циркулюючим метаболітом є 1 0-N-глюкуронід, який не перетинає гемато-енцифалічний бар'єр. Цитохроми P ₄₅₀ -CYP1A2 та P ₄₅₀ -CYP2D6 беруть участь у формуванні метаболітів N-дезметилу та 2-гідроксиметилу. Обидва препарати проявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo , ніж оланзапін. Предомінантна фармакологічна активність йде від первинного оланзапіну. Після перорального застосування середній кінцевий період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців варіюється залежно від віку та статі.

Кліренс оланзапіну з плазми є нижчим у осіб літнього віку порівняно з молодими особами, у жінок порівняно з чоловіками та у тих, хто не палить, порівняно з тими, хто палить. Однак коливання впливу віку, статі чи статусу паління на кліренс та період напіввиведення оланзапіну є малим порівняно із загальною варіабельністю між окремими особами.

Оланзапін зв'язується з білками плазми приблизно на 93 % у всьому діапазоні концентрацій приблизно від 7 до приблизно 1000 нг/мл. В основному оланзапін зв'язується з альбуміном та α ₁ -ацид-глікопротеїном.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості :

таблетки по 2,5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами;

таблетки по 5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «5»;

таблетки по 7,5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «7,5»;

таблетки по 10 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «10»;

таблетки по 15 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «15»;

таблетки по 20 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «20».

Термін придатності . 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла і вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

7 таблеток у блістері; 4 або 8 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д.д., Ново место.

Місцезнаходження . Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

Виробник. КРКА Польща Сп. з.о.о.

Місцезнаходження . Вул. Ровнолегла 5, 02-235 Варшава

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа