В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ЗЕПТОЛ табл. 200 мг блистер №100

ЗЕПТОЛ табл. 200 мг блистер №100

rx
Код товара: 7953
Производитель: SUN (Индия)
3 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 27.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата
Zeptol
(Zeptol)
Место хранения:
Активные вещества: карбамазепин;
1 таблетка содержит карбамазепин 200 мг;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, напечатанная (K-30), диоксид кремния коллоидная безводная, гипромелоза, крахмал мозоль, тальк, стеарат магния, гликолят натрия гликолят (тип а) лаурилсульфат натрия.
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа.
Антипилептические агенты. Код УАТС N03A F01.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Эпилепсия:
  • сложные или простые частичные судорожные атаки (с потерей или без потери сознания) со средним обобщением или без него;
  • Обобщенные тоникологические судороги;
  • Смешанные формы судорожных атак.
Препарат может быть использован в качестве монотерапии, а также в комбинированной терапии.
  • Острые маниакальные государства; Поддержка терапии биполярных аффективных расстройств для предотвращения обострений или ослабления клинических проявлений обострения.
  • Синдром воздержания алкоголя.
  • Идиопатическая невраллогия тригминального нерва и невралгии тригминального нерва с рассеянным склерозом (типичной и атиповой).
  • Идиопатическая невралгия языка нерва.
Противопоказания .
Препарат не следует назначать:
  • с монтируемой гиперчувствительностью к карбамазепину или подобным лекарственным препаратам в химическом химическом (таким как трициклические антидепрессанты), а также к любому другому компоненту препарата;
  • с атриовентрикулярной блокадой;
  • пациенты с ингибированием костного мозга в анамнезе;
  • Пациенты с печеночной порфирией (например, острым прерывистым порфиром, смешанным порфиром, поздней кожей порфирией) в анамнезе;
  • В сочетании с ингибиторами Monoamine Oxidase (Mao).
Способ применения и доза .
Zeptol предписан перорально. Как правило, суточная доза препарата должна распространяться на 2 или 3 приема. Препарат можно принимать во время, после еды или в интервалах между приемами пищи вместе с небольшим количеством жидкости, например, со стаканом воды.
Перед началом лечения пациенты, потенциально несущими аллерами HLA-A * 3101, если это возможно, должны пройти экзамен на присутствие аллелей, поскольку в этом случае можно развить серьезные побочные реакции, в частности кожных реакций.
Эпилепсия
Лечение для начала с использованием низкой суточной дозы с постепенным увеличением дозы препарата с учетом потребностей каждого пациента.
Чтобы выбрать оптимальную дозу препарата, может быть полезен для определения уровня карбамазепина в плазме крови. Особенно в случае комбинированной терапии терапевтические дозы важны для расчета на основе карбамазепина в плазме крови и эффективности.
Взрослые: рекомендуемая начальная доза препарата составляет 100-200 мг 1-2 раза в день. Затем доза медленно поднимается для достижения оптимального эффекта; Часто суточная доза составляет 800-1200 мг. Некоторые пациенты могут понадобиться доза препарата, достигающей 1600 мг или даже 2000 мг в день.
Пациенты пожилых людей: пациенты летнего возраста из-за возможной дозы препарата должны быть выбраны взвешенные.
Дети: лечение может быть запущено с 100 мг / день; Доза увеличивается постепенно - каждую неделю на 100 мг.
Обычная доза препарата составляет 10-20 мг / кг массы тела в день (принято для нескольких методов).
Возраст ребенка
Ежедневная доза
5-10 лет
400-600 мг (2-3 приема)
10-15 лет
600-1000 мг (для 2-5 приемов)
Для детей в возрасте 15 лет дозировка предписана для взрослых.
Если возможно, препарат следует назначать как монотерапию, но в случае использования с другими препаратами рекомендуется рекомендуется, чтобы режим того же постепенного увеличения дозы препарата рекомендуется.
При подготовке Zeptol в дополнение к нынешней противоэпитанной терапии дозы препарата следует постепенно увеличиваться без изменения дозы тока (ы) антипилептических (ы) препарата (ы) или, если необходимо, корректировать его.
Острые маниакальные государства и техническое терапия в биполярных аффективных расстройствах
Диапазон доз - от около 400 до 1600 мг в день; Обычно - от 400 до 600 мг в день, разделенные 2-3 приемами. В остром маниакальном состоянии рекомендуется достаточно быстрое увеличение дозы, в то время как для обеспечения оптимальной толерантности в рамках поддержки терапии в биполярных расстройствах рекомендуется постепенное увеличение небольших доз.
Синдром воздержания алкоголя
Средняя доза - 200 мг 3 раза в день. В тяжелых случаях в течение первых нескольких дней доза может быть увеличена (например, до дозы 400 мг 3 раза в день). При тяжелых проявлениях алкогольного воздержания лечения начинаются с комбинации препарата с седативно-гипнотическими препаратами (например, с помощью клометризола, хлоридиапоксида), следуя вышеупомянутым инструкциям дозирования. После завершения острой фазы лекарство может быть продолжено использоваться в качестве монотерапии.
Идиопатическая невраллогия тригминального нерва и невралгии тригминального нерва с рассеянным склерозом (типичной и атиповой). Идиопатическая невралгия языка нерва
Начальная доза препарата Zeptol составляет 200-400 мг в сутки (100 мг 2 раза в день для пожилых пациентов). Он должен медленно усиливать, чтобы исчезнуть боль (обычно до 200 мг дозы 3-4 раза в день). Для большинства пациентов доза препарата 200 мг 3 или 4 раза в день достаточна для поддержания безболезненного состояния. В некоторых случаях может потребоваться суточная доза 1600 мг. После исчезновения ощущений боли доза постепенно сводится к минимальному обслуживанию.
Побочные реакции .
В начале лечения препаратом или при нанесении очень большой исходной дозы препарата, а также при лечении пожилых пациентов есть определенные типы нежелательных реакций, например, от центральной нервной системы (CNS) (головокружение , головная боль, атаксия, сонливость, общая слабость, диплопия), от желудочно-кишечного тракта (тошнота, рвота) или аллергические кожные реакции.
Доза-зависимые нежелательные реакции обычно проходят в течение нескольких дней, как самопроизвольно, а также после временного снижения дозы препарата. Развитие нежелательных реакций от центральной нервной системы может быть следствием относительной передозировки препарата или значительных колебаний концентраций активного вещества в плазме крови. В таких случаях рекомендуется контролировать уровень активного вещества в плазме крови и распределить суточную дозу препарата для небольших отдельных доз (например, 3-4).
Из системы крови: лейкопения; тромбоцитопения, эозинофилия; лейкоцитоз, лимфоантенопатия, дефицит фолиевой кислоты; Агранулоцитоз, апластическая анемия, пандитопения, эритроцитарная апликация, анемия, мегалобластая анемия, острый прерывистый порфири, смешанная порфирия, поздняя порфирия кожи, ретикулоцитоз, гемолитическая анемия.
На стороне иммунной системы : мультиорганическая гиперчувствительность отсроченного типа с лихорадкой, кожных сыпь, васкулит, лимфаденопатия; Знаки, напоминающие лимфому; Арстрации; лейкопения; эозинофилия; Гепатоспленомалия и измененные показатели функции печени и исчезновение желчных протоков (разрушение и исчезновение внутрипопутных желчных протоков), встречающихся в различных комбинациях. Там может быть нарушение других органов (например, печень, легкие, почек, поджелудочной железы, миокарда, толстой кишки); асептический менингит с миоклонусом и периферической эозинофилией; Анафилактическая реакция, ангионевротическая отек, гипогаммаклобулинемия.
Из эндокринной системы : отек, отсталость тела, увеличение массы тела, гипонатриемия и уменьшение осмолярности плазмы в результате эффекта, аналогичного действия антидиуретического гормона, которое в одиночных случаях приводит к гипергидратации, которое сопровождается летаргией, рвотой , головная боль, путаница сознания и неврологических расстройств; Увеличение уровня пролактина в крови, сопровождаемое или не сопровождаемое такими проявлениями, как галакторея, гидромассами, нарушение метаболизма костного тканя (снижение кальция и 25-гидроксиилекальциферол в плазме крови), что приводит к остеомалакации / остеопорозу; В некоторых случаях - повышенная концентрация холестерина, в том числе холестерина высокой плотности липопротеинов и триглицеридов.
По расстройствам метаболизма и питания: дефицит фолатов, потери аппетита; Острый порфир (острый переходящий порфири и смешанный порфир), не гильдия Порфи (поздняя портери кожи).
По психике: галлюцинации (визуальные или слухи), депрессия, потеря аппетита, проблемы, агрессивность, применение, путаница сознания; Активация психоза.
Из нервной системы: головокружение, атаксия, сонливость, общая слабость; головная боль, диплопия, нарушение визуального размещения (например, Visualty); Ненормальные непроизвольные движения (например, тремор, «покупка» тремор, дистония, тик), NYSTAGM; Орская дискинезия, нарушения движения для глаз, нарушения речи (например, дисартрия или неразборчивая речь), хореоаатмоз, периферическая невропатия, парестезия, слабость и парез мышц; Нарушение вкусовых ощущений, злокачественный нейролептический синдром, асептический менингит с миоклоническими и периферическими эозинофилиями, приносистыми.
Из органов видения: нарушение проживания (например, вибрация видения), затумания объектива, конъюнктивит, увеличение внутриглазного давления.
Из органов слуха: нарушения слухов, такие как звон в ушах, увеличивая слуховую чувствительность, снижение слуховой чувствительности, нарушения восприятия высоты звука.
Из сердечно-сосудистой системы : нарушение внутрикварной проводимости; артериальная гипертония или артериальная гипотензия; Брэдикардия, аритмий, атриовентрикулярная блокада из синкопе, кровообращенного кровообращения, застойная сердечная недостаточность, обострение ишемического заболевания, тромбофлебита, тромбоэмболия (например, сосуды легочных изделий).
Из дыхательной системы : гиперчувствительные реакции из легких, характеризующиеся лихорадкой, одышкой, пневмонитом или пневмонии.
Из пищеварительного тракта: тошнота, рвота; сухость во рту; диарея или запоры; боль в животе; Глоссит, стоматит, панкреатит.
С стороны гепатобилиарной системы: повышенные уровни гамма-глютамилтрансферазы (из-за индукции фермента печени) обычно не имеют клинической ценности; увеличение щелочной фосфатазы крови; увеличение уровня трансаминазы; гепатит холестатический, паренхимал (гепатоцеллюлярные) или смешанные типы, синдром желчного тракта, желтуха; Грануломатозный гепатит, печеночная недостаточность.
Из кожи и подкожной клетчатки: аллергический дерматит, крапивница, иногда в тяжелой форме; Отвлекательный дерматит, эритродерма; система красная волчанка, зуд; Синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, светочувствительность, многоформатная и узловая эритема, пигментация кожи, фиолетовый, прыщей, повышенная потливость, повышенная выпадение волос, гирсутизм.
Из костной и мышечной системы : мышечная слабость, артралгия, мышечная боль, мышечные спазмы, костный метаболизм (уменьшение кальция и 25-гидроксиилекальциферол в плазме крови, что может привести к остеомализации или остеопорозу).
Из системы мочи: тубулярным нефритом, почечной недостаточностью, функция почек (например, альбуминурия, гематурия, олигурия, увеличение уровня мочевины в крови / азотемии), частое мочеиспускание, удержание мочи.
Из репродуктивной системы : сексуальная дисфункция / импотенция / эректильная дисфункция, сперматогенез (с уменьшением количества / подвижности спермы).
Общие нарушения: общая слабость.
Лабораторные показатели: увеличение уровня гамма-глютамилтрансферазы (вызванное индукцией ферментов печени), которые обычно не имеют клинической значимости, увеличение щелочной фосфатазы в крови, увеличивая уровень трансаминаз, увеличение внутриглазного давления, увеличивая Уровень холестерина в крови, увеличение уровней липопротеинов высокой плотности, увеличение уровней триглицеридов в крови, изменение показателей функции щитовидной железы: уменьшение L-тироксина (Ft 4, T 4, T 3 ) и увеличить уровень тиростимуляторного гормона, который, как правило, не сопровождается клиническими проявлениями; Увеличение уровня пролактина в крови, гипогаммаклобулинемия.
Побочные реакции на основе спонтанных сообщений.
Инфекционные и паразитарные заболевания: Реактивация человеческих герпес вирус VI тип.
Из системы крови: недостаточность костного мозга.
Из нервной системы: седативный эффект, ухудшение памяти.
Из пищеварительного тракта: колит.
Из иммунной системы : лекарственная сыпь с эозинофилией и системными симптомами (платье).
Из кожи и подкожной клетчатки: острый обобщенный экзантетный пустулоз (сооружения), лихноидный кератоз, онхомадез.
С стороны костной шахты : переломы.
Лабораторные показатели: снижение минеральной плотности костной ткани.
Передозировка .
Симптомы. Симптомы и жалобы, возникающие из передозировки, обычно отражаются поражениями центральных нервных, сердечно-сосудистых и дыхательных систем.
Центральная нервная система : ингибирование функций CNS; дезориентация, депрессивный уровень сознания, сонливость, возбуждение, галлюцинации, кома; Наделение видения, неразборчивой речи, дисартрии, нистагма, атаксии, дискинезии, гиперрефлексии (изначально), гипорефлекцию (позже); Судороги, психомоторные расстройства, миоцилонус, переохлаждение, среднее время.
Система дыхания: ингибирование дыхания, отека легких.
Сердечно-сосудистая система: тахикардия, артериальная гипотензия, артериальная гипертензия, проводимость проводимости с расширением комплекса QRS; Синкоп, связанный с сердечным остановкой, сопровождающимся потерей сознания.
Пищеварительный тракт: рвота, задержка питания в желудке, снижение подвижности толстой кишки.
Костяная и мышечная система: сообщили о отдельных случаях рабдомиолиза, связанного с токсическим воздействием карбамазепина.
Система мочи: мочевая задержка, олигурия или анурия; задержка жидкости; Гипергидратация из-за эффекта карбамазепина, аналогично действию против антидиретического гормона.
Изменения из лабораторных параметров: гипонатриемия, возможно метаболическая ацидоз, гипергликемия, повышение мышечной доли креатинина фосфокиназы.
Уход. Специфический антидот отсутствует. Первоначально лечение должно основываться на клиническом состоянии пациента; Госпитализация показана. Определение концентрации карбамазепина в плазме крови для подтверждения отравления с этим средством и оценки степени передозировки.
Эвакуация содержания желудка, промысловая желудка, активированный углерод. Поздняя эвакуация содержания желудка может привести к отложенному поглощению и повторному появлению симптомов интоксикации во время восстановления. Применимая симптоматическая поддержка интенсивной терапии, мониторинга сердечных функций, коррекции расстройств электролита.
Специальные рекомендации. При разработке артериальной гипотензии показана внутривенное введение дофамина или нобутамина; При разработке нарушений сердечного ритма лечение следует выбрать индивидуально; При разработке суда - введение бензодиазепинов (например, диазепам) или другие противосудорожные средства, такие как фенобарбитал (с осторожностью из-за повышенного риска ингибирования дыхания) или паральдегида; При разработке гипонатриемии (водного интоксикации) - ограничение введения жидкости, медленной осторожной внутривенной инфузии 0,9% раствора хлорида натрия. Эти меры могут быть полезны для предотвращения отека мозга.
Рекомендуется проводить гемосорбцию на угольных сорбентах. Сообщил о неэффективности принудительного диуреса и перитонеального диализа.
Необходимо обеспечить возможность повторного усиления симптомов передозировки во 2-й и 3-й день после его начала, из-за медленного поглощения препарата.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Устное использование карбамазепина вызывает развитие дефектов.
У детей, чьи матери страдают от эпилепсии, отмечается тенденция к нарушениям внутриутробного развития, включая врожденные дефекты развития. Сообщалось, что карбамазепин, а также большинство антипилептических агентов увеличивает частоту таких нарушений, но убедительные доказательства в контролируемых исследованиях монотерапии карбамазепин отсутствуют. В то же время сообщалось, что связано с применением нарушения препарата внутриутробного развития и врожденных дефектов развития, включая позвоночник и другие врожденные аномалии, такие как челюстно-лицевые дефекты, сердечно-сосудистые дефекты, гипоспадия и аномалии развития различных систем организма Отказ
С учетом таких рекомендаций следует соблюдать.
  • Применение препарата для беременных женщин, пациентов с эпилепсией, требует особого внимания.
  • Если женщина, получающая Zeptol, он забеременел, планирует беременность или во время беременности есть необходимость использования препарата, необходимо тщательно взвесить потенциальные преимущества препарата по сравнению с возможным риском (особенно в I тримере беременности ).
  • Женщины репродуктивного века, если это возможно, Zept следует назначать как монотерапию.
  • Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
  • Пацієнток потрібно поінформувати про підвищення ризику розвитку вроджених вад та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.
  • У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров'ю як матері, так і дитини.
Спостереження та профілактика. Відомо, що під час вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти, тому рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.
Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К 1 матерям протягом останніх тижнів вагітності та новонародженим дитям.
Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, що пов'язують із прийомом препарату Зептол та інших протисудомних препаратів.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного вигодовування з імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти в майбутньому слід ретельно зважити. Матері, які отримують Зептол, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність.
Повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.
Діти.
Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Таблетки Зептол можна приймати дітям віком від 5 років.
Особливості застосування.
Зептол слід застосовувати лише під медичним наглядом, тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови ретельного моніторингу стану пацієнтів із серцевими, печінковими або нирковими порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі та пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом.
Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.
Зептол проявляє легку антихолінергічну активність, тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та проконсультувати щодо можливого ризику.
Слід пам'ятати про можливу активацію прихованих психозів, а щодо пацієнтів літнього віку – про можливу активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.
Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те, що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.
Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов'язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії, однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити ризик при прийманні препарату.
Пацієнтів потрібно поінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень, а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити, що у випадку появи таких реакцій, як жар, ангіна, шкірні висипання, виразки у ротовій порожнині, синці, які легко виникають, точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії, стан пацієнта необхідно ретельно контролювати та постійно робити загальний аналіз крові пацієнта. Лікування препаратом Зептол необхідно припинити, якщо у пацієнта розвивається лейкопенія, яка є серйозною, прогресуючою або супроводжується клінічними проявами, наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування препарату слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.
Часто відзначається тимчасове чи стійке зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв'язку з прийомом препарату Зептол. Однак здебільшого ці явища тимчасові і не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід робити аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (а також, можливо, кількості ретикулоцитів та рівня гемоглобіну).
Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Лайєлла та синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні препарату виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування препаратом Зептол. При розвитку симптомів, що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом препарату слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.
Фармакогеноміка.
З'являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакції, пов'язаних з імунною системою.
У тих пацієнтів, які генетично належать до груп ризику, перед початком лікування препаратом Зептол слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз вказує на присутність алеля (HLA)-В*1502, то лікування препаратом розпочинати не слід, окрім випадків, коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування.
Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/ТЕН, пацієнтам, які мають алель (HLA)-В*1502, якщо можна застосовувати альтернативну терапію.
Зв'язок із HLA-А*3101
Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССД, ТЕН, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), макулопапульозний висип. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препарату слід утриматися.
Обмеження генетичного скринінгу
Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакції відіграють інші можливі фактори, такі як дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня терапія. Вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень не вивчалися.
Інші дерматологічні реакції.
Можливий також розвиток скороминущих та таких, що не загрожують здоров'ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при тому самому дозуванні, так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій, пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату у разі, якщо реакція посилиться.
Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено, що наявність (HLA)-В*1502 несе ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.
Гіперчутливість. Зептол може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних проток (включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних проток), які можуть проявляться у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).
Наявність у пацієнта алеля HLA-А* 3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін.
При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.
Загалом при появі симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування препарату слід негайно припинити.
Напади. Зептол слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.
Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодично протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки, а також пацієнтам з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.
Деякі показники, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнтів, які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ). Це, імовірно, відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення ознак печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта, а лікування препаратом Зептол призупинити.
Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.
Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з порушенням функції нирок, яке пов'язано зі зниженим рівнем натрію, а також пацієнтів, яких супутньо лікують лікарськими засобами, що знижують рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід виміряти рівень натрію в крові. Надалі рівень натрію слід вимірювати кожні 2 тижні, потім – з інтервалом в 1 місяць протягом перших 3 місяців лікування або за клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у такому випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози – у зв'язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефекти. Зептол проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.
Психічні ефекти. Слід пам'ятати про імовірність активізації латентного психозу, у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні думки та поведінка. Було зареєстровано кілька свідчень про суїцидальні думки і поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Пацієнтам (та особам, які доглядають за пацієнтами) слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки Зептол може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективності контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров'яних виділень. Пацієнтки, які приймають Зептол і для яких гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати препарат, що містить не менше 50 мкг естрогену, або використовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці компленсу пацієнта, у період вагітності, у разі лікування дітей та підлітків; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.
Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препарату може спровокувати напади. При необхідності раптової відміни терапії препаратом пацієнтів з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат здійснювати на тлі терапії відповідним лікарським препаратом (наприклад діазепамом внутрішньовенно, ректально або фенітоїном внутрішньовенно).
Зниження дози та синдром відміни препарату. Раптова відміна препарату може спровокувати напади, тому карбамазепін слід відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності негайної відміни препарату пацієнтам з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідними лікарськими засобами.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Здатність пацієнта, який приймає Зептол, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або у період підбору дози) може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості, тому при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами пацієнту слід бути обережним.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Цитохром Р450 3А4 (CYP3A4) є основним ферментом, що каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі крові, що, у свою чергу, може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну у сироватці крові та терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну, що призводить до підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові.
Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших ферментних систем фази І та фази ІІ у печінці, тому може знижувати концентрації інших препаратів у плазмі крові, які переважно метаболізуються CYP3A4 шляхом індукції їхнього метаболізму.
Людська мікросомальна епоксид-гідролаза являє собою фермент, відповідальний за утворення 10,11-трансдіолпохідних карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської мікросомальної епоксид-гідролази може призвести до підвищення концентрацій карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.
Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазепіну у плазмі крові.
Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій (таких як запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія), то дозування препарату Зептол необхідно відповідно коригувати та/або контролювати його рівні у плазмі крові при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами.
Аналгетики, протизапальні препарати : декстропропоксифен, ібупрофен.
Андрогени : даназол.
Антибіотики : макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, тролеандоміцин, йозаміцин, кларитроміцин, ципрофлоксацин).
Антидепресанти : дезипрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин.
Протиепілептичні : стирипентол, вігабатрин.
Протигрибкові засоби : азоли (наприклад ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або ітраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигістамінні препарати : лоратадин, терфенадин.
Антипсихотичні препарати : оланзапін, локсапін, кветіапін.
Протитуберкульозні препарати : ізоніазид.
Противірусні препарати : інгібітори протеази для ВІЛ (наприклад ритонавір).
Інгібітори карбоангідрази : ацетазоламід.
Серцево-судинні препарати : дилтіазем, верапаміл.
Препарати для лікування захворювань травного тракту : циметидин, омепразол.
Міорелаксанти : оксибутинін, дантролен.
Антиагрегантні препарати : тиклопідин.
Інші речовини : грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах).
Препарати, які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.
Оскільки підвищений рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові може спричинити розвиток побічних реакцій (наприклад запаморочення, сонливість, атаксію, диплопію), дозування препарату необхідно відповідно коригувати та/або контролювати рівень препарату у плазмі крові, якщо Зептол приймати одночасно з такими препаратами: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та валпромід.
Препарати, які можуть знижувати рівень карбамазепіну у плазмі крові.
Може бути необхідною корекція дози препарату при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами.
Протиепілептичні препарати : фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітон, фенсуксимід, фенітоїн (щоб уникнути інтоксикації фенітоїном та субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну, рекомендовано скорегувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові до 13 мкг/мл перед початком лікування карбамазепіном) та фосфенітоїн, примідон та клоназепам (хоча дані щодо нього суперечливі).
Протипухлинні препарати : цисплатин або доксорубіцин.
Протитуберкульозні препарати : рифампіцин.
Бронходилататори або протиастматичні препарати : теофілін, амінофілін.
Дерматологічні препарати : ізотретиноїн.
Взаємодія з іншими речовинами : препарати лікарських трав, що містять звіробій ( Hypericum perforatum ).
Мефлохін може проявляти антагоністичні властивості щодо протиепілептичного ефекту препарату Зептол. Відповідно дозу препарату необхідно відкоригувати.
Ізотретиноїн, як повідомляється, змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну і карбамазепіну-10,11-епоксиду; необхідно контролювати концентрації карбамазепіну у плазмі крові.
Вплив препарату на рівень у плазмі крові одночасно призначених препаратів .
Карбамазепін може знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Можлива необхідність корекції дозування нижченаведених препаратів відповідно до клінічних вимог.
Аналгетики, протизапальні препарати : бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну з парацетамолом (ацетамінофеном) може бути зв'язано з розвитком гепатотоксичності), феназон (антипірин), трамадол.
Антибіотики : доксициклін, рифабутин.
Антикоагулянти: пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, фенпрокумон, дикумарол та аценокумарол).
Антидепресанти : бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (наприклад іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін).
Протиблювальні : аперпітант.
Протиепілептичні препарати : клобазам, клоназепам, етосукцимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Повідомлялося як про підвищення рівня фенітоїну у плазмі крові внаслідок дії карбамазепіну, так і про його зниження та про поодинокі випадки збільшення рівня мефенітоїну у плазмі крові.
Протигрибкові препарати : ітраконазол, вориконазол, кетоназол. Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або інтраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигельмінтні препарати : празиквантел, альбендазол.
Протипухлинні препарати : іматиніб, циклофосфамід, лапатиніб, темсиролімус.
Нейролептичні препарати : клозапін, галоперидол та бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зипразидон, арипіпразол, паліперидон.
Противірусні препарати : інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад індинавір, ритонавір, саквінавір).
Анксіолітики : алпразолам, мідазолам.
Бронходилататори або протиастматичні препарати : теофілін.
Контрацептивні препарати : гормональні контрацептиви (слід розглянути можливість застосування альтернативних методів контрацепції).
Серцево-судинні препарати : блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридину), наприклад фелодипін, ісрадипін, дигоксин, хінідин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, івабрадин.
Кортикостероїди : зокрема, преднізолон, дексаметазон.
Засоби, які застосовують для лікування еректильної дисфункції : тадалафіл.
Імунодепресанти : циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус.
Тиреоїдні препарати : левотироксин.
Взаємодія з іншими препаратами : препарати, що містять естрогени та/або прогестерони (слід розглянути альтернативні методи контрацепції); бупренофін, гестринон, тиболон, тореміфен, міансерин, сертралін.
Комбінації препаратів, які вимагають окремого розгляду.
Одночасне застосування карбамазепіну та леветирацетаму може призвести до посилення токсичності карбамазепіну.
Одночасне застосування карбамазепіну та ізоніазиду може призвести до посилення гепатотоксичності ізоніазиду.
Одночасне застосування карбамазепіну і перепаратів літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидол, тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у випадку останньої комбінації – навіть за умови терапевтичних рівнів у плазмі крові).
Комбінована терапія препаратом та деякими діуретиками (гідрохлоротіазид, фуросемід) може призвести до виникнення симптоматичної гіпонатріємії.
Карбамазепін може антагонізувати ефекти недеполяризувальних м'язових релаксантів (наприклад панкуронію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих препаратів, а пацієнти потребують пильного нагляду через можливість швидшого, ніж очікується, завершення нейром'язової блокади.
Карбамазепін, як і інші психотропні препарати, може знижувати переносимість алкоголю, тому пацієнтам рекомендовано утримуватися від вживання алкоголю.
Протипоказана взаємодія.
Оскільки карбамазепін структурно близький до трициклічних антидепресантів, Зептол не рекомендовано застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО); перед початком застосування препарату необхідно припинити прийом інгібітору МАО (щонайменше за два тижні або раніше, якщо це дозволяють клінічні обставини).
Вплив на серологічні дослідження.
Карбамазепін може дати хибнопозитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматографія) для визначення концентрації перфеназину.
Карбамазепін та 10,11-епоксид можуть дати хибнопозитивний результат імунологічного аналізу за методикою поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних антидепресантів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Як протисудомний засіб карбамазепін ефективний при фокальних (парціальних) судомних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних судомних нападах, а також при комбінації вказаних типів нападів.
При застосуванні карбамазепіну як монотерапії пацієнтам з епілепсією (особливо дітям і підліткам) була відзначена психотропна дія препарату, яка частково проявлялася позитивним впливом на симптоми тривожності і депресії, а також зниженням роздратованості та агресивності. За даними ряду досліджень, вплив карбамазепіну на когнітивну функцію і психомоторні показники залежав від дози і був або сумнівними, або негативними. В інших дослідженнях був відзначений позитивний вплив препарату на показники, що характеризують увагу, здатність до навчання і запам'ятовування.
Як нейротропний засіб карбамазепін ефективний при низці неврологічних захворювань: так, наприклад, він запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того, карбамазепін застосовується для полегшення нейрогенного болю при різних станах, у тому числі при сухотці спинного мозку, посттравматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції карбамазепін підвищує поріг судомної готовності (який при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет центрального генезу карбамазепін зменшує діурез і відчуття спраги.
Підтверджено, що як психотропний засіб карбамазепін ефективний при афективних порушеннях, а саме: для лікування гострих маніакальних станів, для підтримувального лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапія, а також в комбінації з нейролептичними засобами, антидепресантами або препаратами літію), при шизоафективних психозах, маніакальних психозах, при яких його застосовують у комбінації з нейролептиками, а також при гострій поліморфній шизофренії ( rapid cycling episodes ). Механізм дії карбамазепіну – активної речовини препарату – з'ясований лише частково.
Карбамазепін стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів. Встановлено, що головним механізмом дії препарату є запобігання повторному утворенню натрійзалежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах шляхом блокади натрієвих каналів. Протисудомна дія препарату в основному зумовлена зниженням вивільнення глутамату і стабілізацією мембран нейронів, у той час як антиманіакальний ефект може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну.
Фармакокінетика .
Всмоктування . Після прийому таблеток карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і дещо повільно. Після разового прийому звичайної таблетки максимальна концентрація у плазмі крові (С max ) досягається через 12 годин. Не відзначається клінічно значущих відмінностей у ступені всмоктування активної речовини після застосування різних лікарських форм препарату для прийому внутрішньо. Після одноразового прийому внутрішньо таблетки препарату, що містить 400 мг карбамазепіну, середнє значення С max незміненої активної речовини досягає близько 4,5 мкг/мл.
Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктування карбамазепіну.
Рівноважні концентрації препарату у плазмі крові досягаються у межах 1-2 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (аутоіндукція ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукція іншими лікарськими засобами, які застосовуються одночасно), а також від стану хворого, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві міжіндивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягають майже 30 % порівняно з концентраціями карбамазепіну.
Розподіл. За умови повної абсорбції карбамазепіну уявний об'єм розподілу становить від 0,8 до 1,9 л/кг. Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування карбамазепіну з білками плазми крові становить 70-80 %. Концентрація незміненого карбамазепіну у спинномозковій рідині і слині пропорційна до частки незв'язаної з білками активної речовини (20-30 %). Концентрація карбамазепіну у грудному молоці становить 25-60 % від його рівня у плазмі крові.
Метаболізм. Карбамазепін метаболізується у печінці переважно епоксидним шляхом, внаслідок чого утворюються основні метаболіти – 10,11-трансдіолове похідне та його кон'югат з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, який забезпечує біотрансформацію карбамазепіну на карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 3А4. Унаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і «малий» метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан. Після одноразового перорального застосування карбамазепіну приблизно 30 % активної речовини визначається у сечі у вигляді кінцевих продуктів епоксидного метаболізму. Інші важливі шляхи біотрансформації карбамазепіну ведуть до утворення різноманітних моногідроксилатних похідних, а також N-глюкуроніду карбамазепіну, що утворюється за участю уридилдифосфат- глюкуронозилтрансферази (UGT2В7).
Виведення. Після одноразового прийому препарату внутрішньо період напіввиведення незміненого карбамазепіну становить у середньому 36 годин, а після повторного прийому препарату – в середньому 16-24 години (внаслідок аутоіндукції монооксигеназної системи печінки) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують ту ж саму ферментну систему печінки (наприклад фенітоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить у середньому 9-10 годин.
Середній період напіввиведення метаболіту 10,11-епоксиду з плазми крові становить приблизно 6 годин після разового перорального прийому епоксиду.
Після разового перорального прийому карбамазепіну у дозі 400 мг 72 % прийнятої дози виводиться із сечею, а 28 % – з калом. Майже 2 % від прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді незміненого препарату і приблизно 1 % – у вигляді фармакологічно активного метаболіту 10,11-епоксиду.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку (порівняно з дорослими особами молодого віку).
Пацієнти з порушеною функцією нирок або печінки. Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що немає.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, плоскі таблетки з фаскою, з розподільчою рискою з одного боку, з іншого – з написом «ZEPTOL 200».
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у стрипі, по 10 стрипів у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Сан Фармасьютикал Індастріз Лтд.
Місцезнаходження.
Сурвей № 214, Гавернмент Індастріал Еріа, Фаза ІІ, Сільвасса – 396230 (У.Т. Дадра & Нагар Хавелі), Індія.
КАРБАМАЗЕПИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа