В корзине нет товаров
ЗИВОКС р-р д/инф. 2 мг/мл с-ма для в/в введ. 300 мл №1

ЗИВОКС р-р д/инф. 2 мг/мл с-ма для в/в введ. 300 мл №1

rx
Код товара: 66676
Производитель: Pfizer Inc. (США)
14 800,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Zivox.
(Z y vox )
Место хранения:
Активный ингредиент: Линзолид;
1 мл раствора содержит 2 мг линзолида;
Вспомогательные вещества: дигидрат цитрата натрия, кислота, лимонирующая, глюкоза, моногидрат, гидроксид натрия, гидрохлорическая кислота, разбавленная, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инфузионный раствор.
Основные физико-химические свойства:
Прозрачное решение практически без видимых частиц от бесцветных до желтых.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. ATH ATH J01X X08.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
ZIVOX - антибактериальный препарат.
Во время рандомизированного перекрестного контролируемого сравнения и плацебо, тщательное исследование интервала QT с участием 40 здоровых добровольцев, ZIVOX использовали один раз в дозе 600 мг на 1 час внутривенной инфузии, один раз в дозе 1200 мг 1-часовая внутривенная инфузия, а также введена плацебо и одноразовая устная доза сравнения. При введении приготовления ZIVOX в дозах 600 мг и 1200 мг оно не имеет существенного влияния на интервал QTC при максимальной концентрации плазмы крови и в любое другое время.
Фармакокинетика.
Средние показатели лисноолида фармакокинетики у взрослых после одного и многократного устного и внутривенного использования препарата представлены в таблице 1.
Таблица 1.
Среднее (стандартное отклонение) показатели лисноолида фармакокинетики у взрослых
Линзолидная доза
C max.
мкг / мл
С мин .
мкг / мл
T max.
час
AUC *
мкг • ч / мл
T 1/2.
час
Клей
ML / мин
Таблетки для 400 мг
Одноразовая доза
каждые 12 часов
8,10.
(1.83)
11.00
(4.37)
----
3,08.
(2.25)
1,52.
(1.01)
1.12.
(0,47)
55,10.
(25.00)
73,40.
(33,50)
5.20.
(1.50)
4.69.
(1.70)
146
(67)
110.
(49)
Таблетки 600 мг
одноразовая доза
каждые 12 часов
12,70.
(3.96)
21,20.
(5,78)
----
6.15.
(2.94)
1,28.
(0,66)
1.03.
(0,62)
91,40.
(39,30)
138.00.
(42,10)
4,26.
(1.65)
5,40.
(2,06)
127
(48)
80
(29)
600 мг, внутривенная инъекция
одноразовая доза
каждые 12 часов
12,90.
(1.60)
15,10.
(2.52)
----
3,68.
(2,36)
0,50.
(0.10)
0,51.
(0,03)
80,20.
(33,30)
89,70.
(31,00)
4.40.
(2,40)
4.80.
(1.70)
138.
(39)
123
(40)
600 мг, пероральная подвеска
одноразовая доза
11.00
(2.76)
----
0,97.
(0,88)
80,80.
(35,10)
4.60.
(1.71)
141.
(45)
* AUC для одноразовой дозы = AUC 0 - ¥ ; Для нескольких доз = AUC 0 - T.
Данные нормализуются до дозы 375 мг.
Данные, нормированные до дозы 625 мг, внутривенная доза вводили путем вливания длительности 0,5 ч.
C Max - максимальная концентрация препарата в плазме; C min - минимальная концентрация препарата в плазме крови; T max - время до достижения c max ; AUC - квадрат под кривой «концентрация - время»; T 1/2 - период полураспада; CL - системный клиренс.
Поглощение
Лынзолид интенсивно поглощается после использования в устной форме. Максимальные концентрации плазмы крови достигаются примерно на 1-2 часа после применения, а абсолютная биодоступность препарата составляет около 100%. Следовательно, линзолид можно использовать перорально или внутривенно без коррекции дозы.
Лынзолид можно наносить независимо от еды. Время достижения максимальной концентрации увеличивается с 1,5 до 2,2 часа, а C Max уменьшается примерно на 17% при использовании линзолида с высокой жирной пищей. Однако полное воздействие, которое оценивается AUC 0- ¥ , аналогично в обоих случаях.
Распределение
Изучение фармакокинетики показало, что линзолид быстро распределяется в тканях с хорошей перфузией. Приблизительно 31% линвины связывается с белками в плазме крови, и это не зависит от концентрации препарата. Объем распределения линзолида в равновесии у здоровых волонтеров для взрослых составляет в среднем 40-50 литров.
Концентрации линзолида были определены в разных жидкостях, связанных с ограниченным числом участников фазовых исследований 1 после нескольких введений линнезида. Соотношение концентрации лензолида в слюне к концентрации плазмы крови составляло 1,2: 1, а соотношение концентрации лензолида в пота к концентрации плазмы крови составляет 0,55: 1.
Метаболизм
Линештина преимущественно метаболизируется окислением морфолического кольца с образованием двух неактивных производных карбоновой кислоты с открытым кольцом: метаболит аминоэтиссусной кислоты (A) и метаболита гидрокотилмицина (B). Предполагается, что метаболит A образован ферментативным путем, в то время как образование метаболита опосредовано неферментативным механизмом, содержащим химическое окисление при in vitro . Исследования in vitro продемонстрировали, что Линзолид минимально метаболизируется возможным участием в этом процессе системы цитохрома человека P450. Однако метаболические пути для лингины не изучены.
Разведение
Ненарное оформление составляет примерно 65% от общего объема клиренса в лиснолиде. В равновесии примерно 30% дозы препарата находится в моче в форме линий, 40% - в виде метаболита в и 10% - в форме метаболита A. Средняя почечная очистка Lynzolid 40 мл / мин, что указывает на трубчатую реабсорбцию. Лынзолид в Кали практически не определяется, в то время как примерно 6% дозы препарата находится в кале в виде метаболита в и 3% - в форме метаболита А.
Незначительная нелинейность зазора наблюдалась с увеличением дозы лензолида, что, очевидно, является следствием более низкого почечного и неразрушиваемого разрешения этого препарата при его более высоких концентрациях. Однако эта разница в оформлении была незначительной и не повлияла на воображаемую период полувыведения.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, вызванных чувствительными штаммами анаэробных или аэробных грамположительных микроорганизмов, включая инфекции, сопровождаемые бактериемией, такими как:
- больница пневмония;
- не запасная пневмония;
- сложные кожные инфекции и ее структуры, в частности инфекции на фоне диабетического нога без сопутствующего остеомиелита, вызванные стафилококком aureus (метициллинга и метично-устойчивые изоляты), стрептококки Pyogenes или agaleptococcus агалактии;
- несложные кожные инфекции и его структуры, вызванные Staphylococcus aureus (только мексиллирующие изоляты) или streptococcus pyogenes;
- Инфекции, вызванные энтерококомкком, включая ванкомицин штаммы Enterococcus Faecium и Faecalis .
Если патогены заражения включают грамотрицательные микроорганизмы, клинически показывает назначение комбинированной терапии.
Противопоказание.
Известна повышенная чувствительность к линзолиду или любому другому компоненту препарата.
ZIVOX не следует использовать пациентами, принимающими любые медицинские препараты, которые подавляют моноамическую оксидазу A и B (например, фенолцина, изокарбоксазид, селегин, моксхемид) или в течение двух недель после принятия таких лекарств.
За исключением случаев, когда существует возможность тщательного наблюдения и мониторинга кровяного давления, Zivox не следует назначать пациентам с такими сопутствующими клиническими условиями или связанными с этим методами ниже лекарств:
- неконтролируемая артериальная гипертензия, фоохромоцитома, канцероид, тиреотоксикоз, биполярная депрессия, шизоаэфекционные расстройства, острые эпизоды головокружения.
- Ингибиторы захвата серотонина, трициклические антидепрессанты, агонисты 5-HT 1 серотониновых рецепторов (Tryptans), прямых и косвенных симпатомиметиков (в том числе адренергических бронхилаторов, псевдоэфедрин, фенилпропаноламин), вазопериноламин (эпинефрин, норепинефрин), дофаминергические соединения (дофамин, предварительный экстрамамин ), петидин или буйворок.
Специальные меры безопасности.
Миелосупрессия
Появление миелосупрепрессии (включая анемию, лейкопению, пангиторепению и тромбоцитопении) было зарегистрировано у пациентов, принимающих линнезид. После отмены линзолида индикаторов измененных параметров крови, возвращаемых в значения, наблюдаемые перед лечением. Вполне вероятно, что риск развития этих эффектов связан с продолжительностью лечения. У пожилых пациентов использование Lynzolid может сопровождаться более высоким риском патологических изменений в крови по сравнению с более молодыми пациентами. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (независимо от того, проходят ли они диализаторные процедуры), возможно увеличение развития тромбоцитопении. Таким образом, тщательный мониторинг формулы крови необходима у таких пациентов: пациентов с существующей анемией, гранулоцитопенией или тромбоцитопенией; Пациенты, получающие сопутствующие препараты, способные снижать уровень гемоглобина, уменьшить количество элементов крови или отрицательно влиять на количество или функциональную активность тромбоцитов; пациенты с тяжелой формой почечной недостаточности; Пациенты, чья лечение занимает более 10-14 дней. Применение линзолида для лечения таких пациентов желательно только в сочетании с тщательным контролем гемоглобина, общего анализа крови и, по возможности, количеству тромбоцитов.
Если существует значительная миелосупрессия при лечении линозолида, лечение должно быть остановлено. Исключения являются случаями, когда продолжение лечения признается абсолютно необходимым. В таких ситуациях требуется тщательный мониторинг общих показателей анализа крови и для реализации соответствующих стратегий лечения.
Кроме того, рекомендуется, чтобы мониторинг полных индикаторов анализа крови (включая определение уровня гемоглобина, количество тромбоцитов, общее количество лейкоцитов и развернутого формулы лейкоцитов) у пациентов, подвергающихся лечению линнелидом, независимо от первоначальных показателей. анализа крови.
В группе пациентов, получающих Lynzolid более 28 дней (максимальная рекомендуемая продолжительность лечения) наблюдала увеличение тяжелой анемии. Такие пациенты, скорее всего, понадобится переливание крови. По случая анемии при необходимости переливания крови были также сообщены в период Postmarketing. Такая анемия чаще встречалась у пациентов, которые получали Lynzolid более 28 дней.
Кроме того, в периоде Сосформета были случаи Содермоластной анемии. Среди случаев, для которого было известно время лечения, большинство пациентов получали Lynzolid более 28 дней. После прекращения линцелида большинство пациентов полностью или частично восстановились в результате лечения анемии или даже без лечения.
Несоответствие смертности в клиническом исследовании с участием пациентов с инфекциями кровотока, связанные с катетером и вызванным грамположительными патогенами
Во время открытого исследования с участием пациентов с серьезными внутрисосудистыми инфекциями, вызванными применением катетеров, уровень смертности в группе пациентов, используемых линьсиолидом по сравнению с группами лечения ванкомицином / дикоксацилином / оксасилином (78/363 (21,5%). против 58/363) (16,0%)). Основным фактором влияния на смертность было состояние грамозийной инфекции на начальном уровне.
Частота смертности у пациентов с инфекциями, вызванными исключительно с грамосжистыми организмами, была сопоставима (коэффициент неинкурингового 0,96, 95% доверительного интервала 0,58-1,59), но в группе лечения линзолидной смертности был значительно выше у пациентов с любым - что другие патогены или отсутствие патогенов на начальном уровне (коэффициент неинкуринга 2.48, 95% доверительного интервала 1,38-4,46). Наибольшее несоответствие наблюдалось во время лечения и в течение 7 дней с момента отмены препарата исследования. Во время исследования в группе лечения Линзолид был большем числом пациентов, в котором в ходе исследования, а также отрицательные инфекции, а также пациенты, которые умерли от инфекций, вызванных грамотриольными патогенами, и из полимикробных инфекций. Таким образом, с сложными инфекциями кожи и мягких тканей для лечения пациентов с установленной или возможной ассоциированной инфекцией с грамотрицательными патогенами, лисинолид следует использовать только при отсутствии других вариантов лечения (см. Раздел «Показания»). В таких обстоятельствах следует запустить параллельную обработку грамотрицательной инфекцией.
Диарея и колит, связанные с использованием антибиотиков
При применении практически всех антибиотиков, в том числе линнезолида, это было сообщено на появлении диареи и колита, связанного с использованием антибиотиков, включая псевдомембранозное количество колита, а также связанные с диффузной диареей Clottridium (CDAD), тяжести которых проявления могут варьироваться от умеренной диареи. Клит фатальный результат. Таким образом, важно учитывать возможность этого диагноза у пациентов, в которых во время или после применения линзолида разрабатывает диарею. При наличии подозрений на диарее или колите, связанном с использованием антибиотиков или подтверждением этого диагноза, необходимо остановить текущую обработку антибактериальными препаратами (включая линзолид) и немедленно начать соответствующие терапевтические меры. В таких ситуациях противопоказано употребление наркотиков, которые подавляют перистальтики.
Потенциальные взаимодействия, которые вызывают артериальное давление
За исключением случаев, когда пациенты могут наблюдаться в отношении возможного увеличения артериального давления, линзолид не следует назначать пациентам с неконтролируемой артериальной гипертонией, феохромоцитомой, тиреотоксикозом и / или сопутствующим введением таких типов наркотиков, как: прямая и косвенная симпатомиметика (например, псевдоэфедрин), вазопрессоры (например, эпинефрин, норепинефрин), дофаминергический (например, дофамин, нобутамин).
Лактоацидоз
При использовании линзолидоза сообщалось лактоцидоз. Пациенты, в которых симптомы и проявления метаболического ацидоза возникают при использовании линнезида, включая рецидивирую тошноту или рвоту, боль в животе, низкий бикарбонат или гипервентиляцию, должны немедленно обратиться за медицинской помощью. В случае развития молочно-ацидоза необходимо учитывать преимущества дальнейшего лечения линнезидом и потенциальными рисками.
Дисфункция митохондрии
Линзолид подавляет митохондриальный синтез белков. В результате этого подавления такие побочные реакции, как лактоцидоз, анемия и невропатия (периферический и зрительный нерв). Эти явления более распространены при применении препарата более 28 дней.
Синдром серотонина
Спонтанный отчет о разработке синдрома серотонина, связанного с одновременным использованием лензолида и серотонинергических препаратов, включая антидепрессанты (такие как селективные ингибиторы захвата серотонина (SZZS)). Таким образом, одновременное использование лисноолида и серотонинергических препаратов противопоказано (см. «Противопоказания»), за исключением случаев использования как линзолида, так и одновременного использования серотонергических препаратов. В таких случаях пациент должен находиться под бдительным наблюдением, чтобы обнаружить симптомы синдрома серотонина, таких как нарушения когнитивной функции, гиперпиреза, гиперэфлексии и координации движений. В случае таких симптомов доктор должен рассмотреть возможность отмены препарата. После отмены серотонергического препарата возможна возникновение симптомов отмены.
Периферическая невропатия и невропатия зрительного нерва
Сообщалось о развитии периферической невропатии, а также невропатии зрительного нерва, которые иногда прогрессируют в потере зрения у пациентов, получающих лечение ZIVOX. Такие сообщения в первую очередь связаны с пациентами, получающими лечение более 28 дней (максимально рекомендуемая продолжительность лечения).
Все пациенты необходимо рекомендовать сообщать о симптомах наглядных нарушений, таких как изменения в остроту зрения, изменение восприятия цвета, нарушения визуализации или потери части поля зрения. В таких случаях рекомендуется срочно обзор с офтальмологом, при необходимости. Если пациент занимает ZIVOX в течение более чем рекомендуемых 28 дней, вам необходимо регулярно проверять видение.
В случае развития периферической невропатии или невропатии зрительного нерва необходимо учитывать преимущества дальнейшего обращения с Зуцесом и потенциальными рисками.
Можно повысить риски невропатии при использовании Лензолида для лечения пациентов, получающих или недавно полученные антибактериальные препараты для лечения туберкулеза.
Спазмы
Сообщили о случаях суда у пациентов, получающих терапию ZIVOX. В большинстве случаев фактор риска сообщается как судороги в анамнезе. Пациенты должны информировать врачей, если бы они ранее произошли судороги.
Ингибиторы моноамины оксидазы
Лынзолид - не избирательный ингибитор моноамин-оксидазы (мао) обратного. Однако в дозах, которые используются для антибактериальной терапии, он не обнаруживает угнетающие эффекты. В ходе исследований взаимодействия лекарств и лисноолидах исследований безопасности, очень ограниченное количество данных об использовании линсиолида для лечения пациентов с основными заболеваниями и / или сопутствующим лечением лекарствами, в которых существуют определенные риски в результате МАО подавление. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Суперінфекція
Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань.
Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов'язаного у застосуванням препарата. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.
Особливі групи пацієнтів
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.
Порушення фертильної функції
Про можливість впливу лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомо.
Клінічні випробування
Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більш ніж 28 днів не встановлені.
У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.
Допоміжні речовини
1 мл розчину містить 45,7 мг (тобто 13,7 г/300 мл) глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов'язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл розчину також містить 0,38 мг (114 мг/300 мл) натрію. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску
У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.
Потенційні серотонінергічні взаємодії
Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).
Досвід постмаркетингового використання: було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.
Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливі заходи безпеки».
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме, зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).
Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450
Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.
Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікарські засоби, як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовувати разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.
Сильні індуктори CYP 3A4
Рифампін. Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження C max лінезоліду на 21 % і зниження AUC 0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов'язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.
Антибіотики
Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Антиоксиданти
При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.
Особливості застосування.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Застосування під час вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Зивокс вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Зивокс не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Застосування під час годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.
Спосіб застосування та дози.
Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на чутливість до лінезоліду.
Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Зивоксу у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Зивоксом у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.
Таблиця 2
Показання
Доза та спосіб застосування
Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)
Пацієнти дитячого віку (від народження до 11 років)
Дорослі та діти
(віком від 12 років і старші)
Госпітальна пневмонія
10 мг/кг внутрішньовенно
600 мг внутрішньовенно
10–14
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)
Ускладнені інфекції шкіри та її структур
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium , резистентними до ванкоміцину , зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією
10 мг/кг внутрішньовенно
600 мг внутрішньовенно
14–28
Неускладнені інфекції шкіри та її структур
< 5 років: 10 мг/кг перорально кожні 8 годин.
5–11 років: 10 мг/кг перорально кожні
12 годин
Дорослі: 400 мг перорально кожні
12 годин.
Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин
10–14
Новонароджені < 7 днів . Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей старшого віку. Лікування таких новонароджених слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених з недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин.
Вказівки щодо застосування. Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій випускається в одноразових, готових до використання інфузійних пакетах. Безпосередньо перед використанням видалити захисну упаковку із фольги і провести візуальну перевірку лікарського засобу на наявність механічних домішок; протягом приблизно 1 хвилини стискувати пакет, щоб впевнитися в його цілісності. Якщо пакет протікає, розчин не використовують оскільки може бути порушена його стерильність. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати згідно з діючими вимогами. Не використовувати упаковки, у яких порушена цілісність.
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30–120 хвилин. Не можна з'єднувати інфузійні пакети послідовно!
При одночасному введенні препарату Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій з іншим засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом Зивокс та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчин декстрози для ін'єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін'єкцій.
Основні випадки несумісності
Виникала фізична несумісність, коли Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій вводили через Y-подібний з'єднувач спільно з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, Зивокс для внутрішньовенних ін'єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.
Застосування пацієнтам літнього віку . Немає потреби в корекції дози.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв). Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю зі збільшеним їх накопиченням у пацієнтів з більшим ступенем тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендують проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити застосування лінезоліду пацієнтам з нирковою недостатністю і потенційні ризики накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю . Клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.
Діти.
Застосовують з перших днів життя.
У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.
У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.
У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя)(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передозування.
Специфічного антидоту немає.
Не було зареєстровано випадків передозування.
У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.
Побічні реакції.
Зазначена інформація ґрунтується на даних, отриманих в ході клінічних досліджень, під час яких більше ніж 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовані дози препарату Зивокс протягом періоду до 28 днів.
Приблизно у 22 % пацієнтів розвивались побічні реакції; найбільш часто повідомлялося про головний біль (2,1 %), діарею (4,2 %), нудоту (3,3 %) та кандидоз (зокрема оральний 0,8 % та вагінальний 1,1 % кандидоз, див. перелік нижче). Найбільш частими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3% пацієнтів припинили лікування через розвиток обумовлених препаратом побічних реакцій.
Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто ( > 1/10), часто ( > 1/100, < 1/10), нечасто ( > 1/1 000, < 1/100), поодинокі ( > 1/10 000, < 1/1 000), рідкісні (< 1/10 000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).
Класи систем органів
Часто
Нечасто
Поодино-кі
Рідкісні
Частота невідома
Інфекції та інвазії
кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції
вагініт
антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний
коліт
Розлади з боку системи кровообігу та лімфатичної системи
еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія
мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія
Порушення з боку імунної системи
анафілаксія
Розлади з боку метаболізму та харчування
лактоацидоз, гіпонатріємія
Психічні розлади
безсоння
Неврологічні розлади
головний біль, перверсії смаку (металічний присмак)
запаморочення, гіпостезія, парестезія
серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія
Розлади з боку органів зору
погіршення зору
зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору
Розлади з боку органів слуху та лабіринту
дзвін у вухах
Порушення з боку серця
аритмія
(тахікар-дія)
Судинні розлади
артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт
транзи-торна ішемічна атака
Шлунково-кишкові розлади
діарея, нудота, блювання
локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика
знебарвлення поверхні зубів
Розлади гепатобіліар-ної системи
аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази
підвищення загального білірубіну
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини
дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив′янка
бульозні ураження шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некрозис, ангіоедема, аллопеція
Розлади з боку нирок і сечовиді-льної системи
підвищення азоту сечовини крові
поліурія, підвищення креатиніну
ниркова недостат-ність
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз
вульвовагі-нальні порушення
Загальні розлади та порушення в місці введення
пропасниця, втома, гарячка, біль у місці ін'єкції, спрага, локалізований біль
исследование
Біохімія
Підвищення ЛДГ, креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження калію або бікарбонату.
Гематологія.
Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів.
Біохімія
Підвищення натрію або кальцію. Зниження глюкози без голодування. Підвищення або зниження хлоридів.
Гематологія.
Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Вміст пакета необхідно використати одразу ж після відкриття.
Упаковка. По 300 мл в системі для внутрішньовенного введення, по 1 системі в упаковці з ламінованої фольги.
Категорія відпуску. за рецептом.
Виробник.
Фрезеніус Кабі Норге АС / Fresenius Kabi Norge AS.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності.
Свінесандсвеін 80, NO-1788 Халден, Норвегія / Svinesundsveien 80, NO-1788 Halden, Norway.
ЛИНЕЗОЛИД

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа