Для медицинского использования лекарственного продукта

Склад :

Активное вещество: аторвастатин;

1 таблетка содержит аторвастатин кальций, эквивалентный 10 мг или 20 мг аторвастатина;

Эксципиенты: карбонат кальция, моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, диоксида кремния, коллоидная безводная, натрия, крос -ароскармолоза, тальк, стеарат магния, бикарбонат натрия, натрия

Гипромелоза, полиэтиленгликоль 400, диоксид титана (E 171), желтый оксид железа (E 172), красный оксид железа (E 172).

Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.

Основные физико -химические свойства:

10 мг таблетки: таблетки, покрытые коричневым оранжевым пленкой, круглый, двузначный;

Таблетки 20 мг : таблетки, покрытые коричневым оранжевым пленкой, круглый, биконвекс, с распределительной плитой с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа . Препараты, которые уменьшают холестерин и триглицериды в сыворотке. Ингибиторы HMG-COA-редуктазы.

ATX C10A A05 Код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Аторвастатин является гиполипидемическим агентом, селективным конкурентным ингибитором GMG CoA Reductase.

Более эффективно, чем другие статины. У пациентов с гиперхолестеринемией и гипертриглицеридемией она эффективно снижает общий холестерин (30-46 %), холестерин ЛПНП (41-61 %), триглицериды (14-33 %), аполликроте В (34-50 %), способствует увеличению уровня), аполликроте В (34-50 %), способ холестерина ЛПВП (липопротеинов высокой плотности) и аполипопротеина А-1. Эти результаты регистрируются у пациентов с гетерозиготной гиперхолестеринемией семейства и смешанной гиперлипидемией, включая пациентов с инсулинозависимым диабетом.

Многочисленные клинические исследования показали, что повышение уровня общего холестерина, холестерина ЛПНП и апо B (мембранной комплекс для холестерина ЛПНП) провоцируют развитие атеросклероза. Аналогичным образом, снижение уровня HDL холестерина (и его транспортного комплекса - Apo A) связаны с развитием атеросклероза. Эпидемиологические исследования показали, что сердечно -сосудистые заболевания и смертность изменяются непосредственно на уровень общего холестерина и холестерина ЛПНП и обратно пропорционально холестерину ЛПВП.

Первичный терапевтический эффект обычно наблюдается в течение 2 недель после начала лечения, максимальный - через 4 недели, который хранится с постоянной поддерживающей терапией. Снижение холестерина ЛПНП в основном зависит от дозы, чем его системная концентрация.

Фармакокинетика.

После того, как аторвастатин быстро поглощается в пищеварительном тракте, степень поглощения увеличивается пропорционально принятой дозе . Максимальная концентрация в плазме (C _MAX ) достигается через 1-2 часа. Абсолютная биодоступность является низкой (приблизительно 14 %), системная биодоступность ингибирующей активности в отношении HMG-CoA-редуктазы, адекций, 30 %. Использование препарата вместе с пищей снижает скорость и степень поглощения аторвастатина примерно на 25 % и 9 %, но это существенно не влияет на тяжесть его гиполипидемического действия. По меньшей мере 98 % аторвастатина связывается с белками плазмы крови. Метаболизм. Аторвастатин метаболизируется цитохромом P450 3A4 до активной ортомы и парагидроксилированных метаболитов, которые связаны с приблизительно 70 % ее фармакологической активности.

Размножение. Аторвастатин и его метаболиты выделяются в основном желтой; Менее 2 % - выделено в моче. Период полураспада аторвастатина составляет приблизительно 14 часов, но период полураспада ингибирующего эффекта на hMG-CoA-редуктазу составляет 20-30 часов из-за действия активных метаболитов.

Гиполипидемические эффекты аторвастатина существенно не различаются у пациентов разных возрастных групп, несмотря на то, что при получении в равных дозах ее максимальные концентрации и площадь под кривой концентрации (AUC) у здоровых добровольцев старшей возрастной группы (более 65 лет) более высокие ножи у молодых пациентов. У женщин максимальная концентрация в плазме в плазме примерно на 20 % выше, а значение AUC на 10 % ниже, чем у мужчин, но разница в действии на степень снижения холестерина ЛПНП при лечении аторвастатина пациентов с обоих полов не была обнаружена Анкет

В случае заболевания почек степень снижения холестерина ЛПНП в плазме крови при действии аторвастатина не изменяется, что не требует корректировки дозы для таких пациентов. Гемодиализ, вероятно, не окажет значительного стимулирующего влияния на клиренс аторвастатина, поскольку препарат в значительной степени связан с плазменными белками. Концентрация аторвастатина в плазме крови может резко (4-16 раз) увеличить пациентов с циррозом и некоторых других тяжелых заболеваний печени.

Клинические характеристики .

Индикация.

Профилактика сердечно -сосудистых заболеваний.

Для взрослых пациентов без клинически выраженной ишемической болезни сердца, но с несколькими факторами риска развития ишемической болезни сердца, таких как возраст, курение, гипертония, низкий уровень ЛПВП или раннюю коронарную болезнь сердца в семейном анамнезе, показана для: для:

-2 -х риск инфаркта миокарда;

-опреда риска инсульта;

-Доражая риск проведения процедур для реваскуляризации и стенокардии.

Для пациентов с диабетом II типа и без клинически выраженной ишемической болезни сердца, но с несколькими факторами риска развития ишемических заболеваний сердца, таких как ретинопатия, альбуминурия, курение или гипертония, препарат астен показан для:

-2 -х риск инфаркта миокарда;

-Посмысление риска инсульта.

Для пациентов с клинически выраженной коронарной болезнью сердца, астен показан для:

-2 -риск риска нелетального инфаркта миокарда;

-опреда риска смертельного и нелетального инсульта;

-уменьшение риска проведения процедур реваскуляризации;

-уменьшить риск госпитализации из -за застойной сердечной недостаточности;

-Даминат риск стенокардии.

Гиперлипидемия.

- В качестве добавки к диете для снижения высокого уровня общего холестерина, холестерина ЛПНП, аполипопротеина В и триглицеридов, а также для повышения уровня холестерина ЛПВП у пациентов с первичной гиперхолестеринемией (гетерозиготическое семейство и неметра)).

- в качестве добавки к рациону для лечения пациентов с высоким уровнем сывороточных триглицеридов (тип IV по классификации Fredrixon).

- Для лечения пациентов с первичной дисбеталипопротеинемией (тип III по классификации Фредриксона), в тех случаях, когда диета недостаточно эффективна.

- Чтобы уменьшить общий уровень холестерина и холестерина у пациентов с гомозиготной гиперхолестеринемией в гомозиготной семье в качестве добавки к другим гиполипидемическим лечение (например, аферез ЛПНП), или если такие методы лечения недоступны.

- В качестве добавки к диете, чтобы уменьшить общий холестерин, холестерин ЛПНП и аполипопротеин у мальчиков и девочек после начала менструации в возрасте от 10 до 17 лет с гетерозиготной гиперхолестеринемией семьи, если результаты тестов следующие после подходящей диетической терапии:

а) Остается холестерин ЛПНП. 190 мг/дл или

б) холестерин ЛПНП ³ 160 мг/дл и:

Присутствует у пациента детства.

Противопоказание.

Астин противопоказан пациентам с гиперчувствительностью к любому компоненту препарата, когда

Заболевания печени в острой фазе или с постоянным увеличением (неизвестное генезис) трансаминаз в сыворотке три или более раз.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Риск миопатии во время лечения ингибиторами HMG-COA увеличивается с одновременным использованием циклоспорина, фибратов, никотиновой кислоты или цитохрома P450 3A4 (например, эритромицина, противогрипполизированных препаратов).

Ингибиторы цитохрома P450 3A4.

Аторвастатин метаболизируется цитохромом P450 3A4. Сопутствующее использование аторвастатина с ингибиторами цитохрома P450 3A4 может привести к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови. Сила взаимодействия и потенциал эффекта зависит от изменчивости действия на цитохрому P450 3A4.

Ингибиторы переноса

Метаболиты аторвастатина и аторвастатина являются субстратами конвейера OATR1V1. Ингибиторы OATR1B1 (например, циклоспорин) могут увеличивать биодоступность аторвастатина. Сопутствующее использование 10 мг аторвастатина и циклоспорина (5,2 мг/кг в день) приводит к увеличению воздействия аторвастатина в 7,7 раза. Следует избегать сопутствующего использования астен и циклоспорина (см. Раздел «Функции применения»).

Эритромицин/кларитромицин

При одновременном использовании аторвастатина и эритромицина (500 мг 4 раза в день) или кларитромицина (500 мг два раза в день), которые являются ингибиторами цитохрома P450 3A4, концентрация аторвастатина в плазме крови увеличивается.

Ингибиторы протеазы

Из -за сопутствующего использования ингибиторов аторвастатина и протеазы хорошо известные ингибиторы цитохрома P450 3A4, концентрация аторвастатина в плазме крови увеличивается.

Diltiazem гидрохлорид

Одновременное введение аторвастатина (40 мг) и дилтиазема (240 мг) сопровождается увеличением концентрации аторвастатина в плазме крови.

Гемфиброзил. Из-за повышенного риска миопатии/рабдомиолиза при одновременном введении ингибиторов HMG-CoA-Reductase с Hemfibrozil следует избегать (см. Раздел «Особенности использования»).

Другие волокна. Поскольку известно, что риск миопатии во время лечения ингибиторами HMG-CoA-Reductase увеличивается с одновременным введением других фибратов, астен следует использовать с осторожностью в совместимости с другими фибратами (см. Раздел «Особенности применения»).

Ниацин. Риск побочных эффектов со стороны скелетных мышц может увеличиваться с использованием препарата в сочетании с ниацином, и, следовательно, при таких условиях возможность снижения дозы препарата эстин (см. Раздел «Особенности использования» ) следует считать.

Циметидин

Не было обнаружено никаких признаков взаимодействия аторвастатина и циметидина.

Итраконазол

Сопутствующее использование аторвастатина (20 и 40 мг) и итраконазола (200 мг) сопровождали увеличением автозтрастатина .

Грейпфрутовый сок

Содержит один или несколько компонентов CYP 3A4 и может увеличить концентрацию аторвастатина в плазме крови, особенно при употреблении сока более 1,2 л/день.

Рифампин или другие индукторы цитохрома P450 3A4.

Сопутствующее назначение индукторов аторвастатина и цитохрома P450 3A4 (например, эфавиренц, рифампин) может привести к нестабильному снижению концентрации аторвастатина в плазме крови. Принимая во внимание двойной механизм действия рифампина (индукция цитохрома P450 3A4 и ингибирование фермента яйцевидно-карпита OATR1V1 в печени), рекомендуется назначать аторвастатин одновременно с рифампином, так как потребление аторвастатина после получения атории Анкет

Антациды

Одновременное пероральное введение аторвастатина и пероральной суспензии антацидного препарата, содержащего магний и гидроксид алюминия, сопровождается снижением уровней аторвастатина в плазме на 35 %. В этом случае гиполипидемический эффект аторвастатина не изменился.

Антипирин

В связи с тем, что аторвастатин не влияет на фармакокинетику антипирина, возможность взаимодействия с другими лекарствами, поглощенными теми же цитохромными изоферментами, считается маловероятным.

Колостипол

Концентрация аторвастатина в плазме крови была ниже (приблизительно на 25 %) с одновременным назначением аторвастатина и колестипола. В этом случае гиполипидемический эффект комбинации аторвастатина и колестипола превысил эффект, который дает потребление каждого из этих препаратов отдельно.

Фузидная кислота

Никаких исследований взаимодействия аторвастатина и фьюзидной кислоты. Как и в случае с другими статинами, явления мышечной системы (включая рабдомиолиз) наблюдались в периоде после маркетинга с одновременным введением аторвастатина и фьюзидной кислоты. Механизм этого взаимодействия остается неизвестным. Пациентам нужен тщательный надзор, может потребоваться временная суспензия лечения аторвастатином.

Дигоксин

Многочисленное одновременное введение дигоксина и 10 мг аторвастатина не сопровождалось увеличением равновесной концентрации дигоксина в плазме крови. В то же время использование дигоксина и 80 мг аторвастатина привело к увеличению концентрации дигоксина примерно на 20 %. Пациенты, принимающие дигоксин, должны находиться под надлежащим наблюдением.

Азитромицин

Одновременное введение аторвастатина (10 мг в день) и азитромицина (500 мг один раз в день) не сопровождались изменениями концентрации аторвастатина в плазме крови.

Оральные контрацептивы

Одновременное использование аторвастатина и оральных контрацептивов, которые включают

Нортитерон и этинилэстрадиол сопровождались увеличением AUC для этих компонентов на 30 % и 20 % соответственно. Этот факт увеличения следует учитывать при выборе перорального контрацептива для женщин, которые принимают аторвастатин.

Варфарин

Не было клинически значимого взаимодействия аторвастатина с варфарином.

Амлодипин

У здоровых людей одновременное использование 80 мг аторвастатина и 10 мг амлодипина сопровождалось увеличением концентрации аторвастатина в плазме крови примерно на 18 % и не имеет клинического значения.

Колхицин. Одновременное использование аторвастатина с колхицином сообщил о случаях миопатии, включая рабдомиолиз, поэтому аторвастатин с колхицином следует использовать с осторожностью.

Транспортные ингибиторы белка

Ингибиторы транспортного белка (такие как циклоспорин) способны повысить уровень системного аторвастатина. Влияние ингибирования накопленных транспортных белков на концентрацию аторвастатина в клетках печени неизвестен. Если невозможно избежать одновременного введения этих препаратов, рекомендуется снизить дозу и клинический мониторинг аторвастатина.

Эзетимиб

Использование эзетимиба в качестве монотерапии связано с развитием явлений из мышечной системы, включая рабдомиолизм. Таким образом, с одновременным использованием эзетимиба и аторвастатина, риск развития этих явлений увеличивается. Рекомендуется, чтобы надлежащий клинический мониторинг таких пациентов.

Другие лекарства

Клинические исследования показали, что одновременное использование аторвастатина и антигипертензивных препаратов и их применение во время эстрогенсменной терапии не сопровождалось клинически значимыми побочными эффектами. Не было никаких исследований взаимодействия с другими лекарствами.

Особенности приложения.

Скелетные мышцы

Аторвастатин, как и другие препараты из статиновой группы, иногда вызывает миопатию, которая определяется как мышечная боль или мышечная слабость в сочетании с повышенной фосфокиназой креатина (CFC) выше в 10 раз выше верхнего предела нормы. Сопутствующее использование более высоких доз аторвастатина с определенными препаратами, такими как циклоспорин и мощные ингибиторы CYP3A4 (например, кларитромицин, итраконазол и ингибиторы протеазы ВИЧ) увеличивает риск миопатии/рабдомиолиза.

Были редкие сообщения о случаях иммунологически косвенной некротической миопатии (IONM) - аутоиммунной миопатии, связанной с использованием статинов. Ионм характеризуется следующими чертами: слабостью проксимальных мышц и повышенной сывороточной креатинкиназы, которая сохраняется, несмотря на прекращение лечения статинами; Биопсия мышц обнаруживает некротическую миопатию без значительного воспаления; Положительная динамика наблюдается при использовании иммуносупрессивных агентов.

Возможность развития миопатии должна рассматриваться у любого пациента с диффузной миалгией, болью или мышечной слабостью и/или значительным увеличением CFC. Пациентам следует посоветовать немедленно сообщать о случаях мышечной боли, боли или слабости мышц неизвестной этиологии, особенно если это сопровождается чувством недомогания или лихорадки или, если признаки и симптомы мышечных заболеваний сохраняются после прекращения прекращения препарата. Анкет Лечение препаратом должно быть прекращено в случае значительного увеличения уровня ХФУ, диагностики или подозрения к миопатии.

Риск миопатии во время лечения лекарственными средствами этого класса увеличивается с одновременным использованием циклоспорина, производных фибровой кислоты, эритромицина, кларитромицина, ингибитора протеазы гепатита С телапревира, комбинаций ингибиторов протеазы, включая сакинавира, включая саквинир . , Фоспренвир и Фосампренавир + Ритонавир, а также ниацин или антимикотитический азола. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату Астин та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.

Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапію препаратом Астин слід тимчасово або повністю припинити будь-якому пацієнту з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).

Порушення функції печінки

Перед тим як розпочинати терапію препаратом Астин, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування препарату Астин слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.

Астин слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Астин протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»).

Ендокринна функція

Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натщесерце при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази.

Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирковозалозних та/або гонадних стероїдів. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.

Застосування пацієнтам з нещодавними випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки

У пацієнтів без ішемічної хвороби серця, які мали в анамнезі випадки інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася більша частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з групою плацебо (55 випадків, 2,3 % у групі аторвастатину порівняно з 33 випадками, 1,4 % у групі плацебо; СР: 1,68, 95 % ДІ: 1,09, 2,59; p=0,0168). Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною в усіх групах лікування (17 та 18 для груп аторвастатину та плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6 %), порівняно з групою плацебо (16, 0,7 %). Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення до дослідження, були пов'язані з вищою частотою випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати Астин людям літнього віку.

Печінкова недостатність

Астин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).

До початку лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:

-порушенні функції нирок;

-гіпофункції щитовидної залози;

-спадкових розладах м'язової системи у родинному або особистому анамнезі;

-перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи;

-перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю.

Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

Підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.

У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.

Вимірювання рівня креатинкінази

Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування

Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м'язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.

Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.

Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.

Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.

Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.

Інтерстиціальна хвороба легенів

Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.

Наповнювачі

До складу препарату Астин входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. Терапія ліпідомодифікаційними препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату Астин можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.

Обмеження застосування

Астин не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів являється підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Вагітність.

Астин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. Астин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють та вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла у період лікування препаратом Астин, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату у період вагітності.

При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину у період вагітності не проводили. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частота випадків вроджених аномалій плода, викиднів та внутрішньоутробних загибелів плоду/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак це дослідження могло тільки виключити 3-4-кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У 89 % цих випадків лікування препаратом розпочиналося до вагітності та припинялося під час І триместру після виявлення вагітності.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування аторвастатином, не слід годувати груддю своїх немовлят (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози .

Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) і змішана дисліпідемія (тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона).

Рекомендована початкова доза Астину становить 10 мг або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45 %), терапія може бути розпочата із дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозовий діапазон препарату знаходиться у межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Астин слід приймати 1 раз на добу, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартову і підтримуючу дози підбирати індивідуально. Через 2-4 тижні лікування та/або після титрування дози Астину необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у педіатричній практиці (10-17- річні пацієнти).

Рекомендовано призначати Астин у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчали у пацієнтів цієї вікової групи). Дозу визначити індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. Доза препарату Астин для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Астин слід використовувати в якості доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія

Астин можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід загалом використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок

Захворювання нирок не впливає ні на концентрації у плазмі крові, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні препарату Астин; отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушенням функції нирок непотрібне (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз

Слід уникати лікування препаратом Астин пацієнтам, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Астин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, які приймають кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, які приймають у комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу препарату Астин слід обмежити дозою у 20 мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату Астин. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування препаратом Астин слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату Астин (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти .

Контрольованих клінічних досліджень аторвастатину у пацієнтів віком до 10 років з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією не проводили. Дітям віком від 10 років застосовують за показаннями, зазначеними у розділі «Показання».

Передозування .

Специфічного лікування при передозуванні Астину не існує. У випадках передозування препарату при потребі проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові не слід очікувати значного підсилення кліренсу препарату Астин за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

У зв'язку з тим, що клінічні дослідження проводяться в умовах, які коливаються у широких межах, частоту виникнення небажаних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського препарату, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, та вони можуть не відображати показники частоти, що спостерігається у клінічній практиці.

У таблиці підсумовується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у 2 % пацієнтів або більше та з частотою, вищою ніж у групах плацебо, у пацієнтів, за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.

До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, належать:

загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;

з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;

з боку скелетно-м ' язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);

з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;

з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;

з боку дихальної системи: носова кровотеча;

з боку шкіри та підшкірної тканини: кропив'янка;

з боку органів зору : нечіткість зору, порушення зору;

з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;

з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідкісні (> 1/10000, < 1/1000); надзвичайно рідкісні (< 1/10000).

Порушення функції нервової системи : часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідкісні: периферичні нейропатії.

З боку шлунково-кишкового тракту : часто: запор; нечасто: панкреатит, блювання.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : часто: біль у суглобах, біль у спині; рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміоліз.

Загальні порушення: нечасто: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення стомлюваності.

З боку метаболізму та харчування: нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

З боку печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність.

З боку шкіри та сполучної тканини : шкірні висипання, свербіж, алопеція; рідкісні: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті: біль у горлі та гортані.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідкісні: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: часто: алергічні реакції; надзвичайно рідкісні: анафілаксія.

З боку органів зору: нечасто: затуманення зору.

Зміни результатів лабораторних аналізів: часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; нечасто: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8 % пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів.

У 2,5 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатинкінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази у ході клінічних досліджень. У 0,4 % пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищували верхню межу норми більш ніж у 10 разів.

Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.

Досвід постреєстраційного застосування препарату.

Протягом постреєстраційного застосування препарату були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.

До небажаних реакцій, зареєстрованих після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).

Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносились до категорії серйозних небажаних реакцій та ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні).

Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування.

Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції .

З боку функції кровоносної та лімфатичної системи : тромбоцитопенія.

З боку функції імунної системи : алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок).

З боку метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.

З боку функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.

З боку функції органів слуху та лабіринту : шум у вухах.

З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив'янка.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : артралгія, біль у спині.

Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, підвищення втомлюваності.

Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.

Діти (віком 10-17 років)

У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися побічні реакції, подібні до тих, що спостерігались у пацієнтів, які отримували плацебо. Найпоширенішими побічними ефектами, що спостерігались в обох групах, не беручи уваги причинний зв'язок, були інфекції.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

У недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Мікро Лабс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

92, Сіпкот Індастриал Комплекс, Хосур, Таміл Наду, ІН–635 126, Індія.