Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

БАРАТОН табл. 10мг №28

Код товара: 699836

Производитель: Кусум Фарм (Украина, Сумы)

2 600,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 28.06.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Baraton

Место хранения:

Активное вещество: рамиприл (рамиприл);

Каждая таблетка содержит 5 мг или 10 мг рамиприла;

Дополнительные ингредиенты: гидроксипропил nyzkozamischena, маннит (Е 421), карбонат кальция, стеарилфумарат натрия, оксид железа желтый (Е 172).

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 5 мг: таблетки желтого или светло - желтого цвета с характерным желтым пигментом, круглые, плоские с разделительной линией на одной стороне и гладкие с другой стороны;

10 мг таблетки, пилюли желтый или светло - желтого цвета с характерным желтого пигмента, овальные, двояковыпуклой, гладкие с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (туз). Ингибиторы АПФ однокомпонентное. Рамиприл. Код ATC S09A A05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, ингибирует фермент dypeptydylkarboksypeptydazu I (синонимы: АСЕ; kininaza II). В плазме и ткани этот фермент катализирует превращение ангиотензина I в активный сосудосуживающего вещества (сосудосуживающего) ангиотензин II, а также расщепление активного вазодилататора брадикинина. Снижение ангиотензина II формирования и ингибирование брадикинина приводит к спайности расширению кровеносных сосудов.

Так как ангиотензин II , также стимулирует высвобождение альдостерона, рамиприлат уменьшает секрецию альдостерона. Ответ на ACE ингибитора монотерапии в среднем было менее выражено у пациентов черных (афро-карибского происхождения) с артериальной гипертензией (популяции, которая характеризуется низкой ренин гипертонии) , чем у людей других рас.

Фармакодинамика.

Гипотензивные свойства

Прием рамиприла приводит к значительному снижению сопротивления периферических артерий. Обычно plazmotoku значительных изменений в почечной или скорости клубочковой фильтрации (СКФ) происходит. Применение рамиприл пациент с артериальной гипертензией приводит к снижению кровяного давления как в горизонтальном , так и вертикальном положении пациента, не сопровождается компенсаторным увеличением частоты сердечных сокращений.

У большинства пациентов антигипертензивный эффект наступает через 1-2 ч после однократного приема. Максимальный эффект однократной дозы обычно достигается в течение 3-6 часов. Антигипертензивный эффект после введения однократной дозы обычно сохраняется в течение 24 часов.

Максимальный антигипертензивный эффект длительного лечения с рамиприлом обычно происходит в течение 3-4 недель. Доказано , что при длительной терапии антигипертензивный эффект сохраняется в течение 2 -х лет.

Внезапное прекращение рамиприла не вызывает быстрое и чрезмерное повышение кровяного давления (отскок явление).

Сердечная недостаточность. Доказано , что применяется в качестве дополнения к традиционной терапии с диуретиками и, при необходимости, сердечные гликозиды рамиприл является эффективным для пациентов с сердечной недостаточностью II-IV NYHA функциональными классами для. Препарат оказывает благоприятное воздействие на гемодинамику сердца (пониженное давление наполнения левого и правого желудочков, общее периферическое сопротивление сосудов, увеличение сердечного выброса и улучшение сердечного индекса). Это также снижает нейроэндокринную активацию.

Клиническая эффективность и безопасность

Профилактика сердечно - сосудистых заболеваний / nefroprotektsiya

Было профилактическое плацебо-контролируемое исследование (исследование НАДЕЖДА) с участием более 9200 пациентов в дополнении к стандартной терапии , обработанной рамиприл. Это исследование включало пациентов с высоким риском развития сердечно - сосудистых заболеваний после перенесенного атеротромботического сердечно - сосудистые заболевания (в анамнезе ишемической болезни сердца, инсульт или заболевания периферических сосудов) или пациентов с диабетом , которые имели по крайней мере один дополнительный фактор риска (документированных микроальбуминурии, гипертония, повышенный уровень общего холестерина , липопротеинов низкой плотности холестерина или курение).

Это исследование показало , что рамиприл статистически значимо снижает частоту инфаркта миокарда, сердечно - сосудистой смерти и инсульта как отдельно , так и в сочетании (первичной комбинированной конечной точки).

Исследование HOPE: основные результаты

Показатель	рамиприл	Плацбор	Относительный риск (95% доверительный интервал (ДИ))	Величина р
Показатель	%	%
Все пациенты	п = 4645	п = 4652
Первичная комбинированная конечная точка	14	17,8	0,78 (0,7-0,86)	<0,001
инфаркт миокарда	9,9	12,3	0, 80 (0,7-0,9)	<0,001
Сердечно - сосудистая смерть	6,1	8,1	0,74 (0,64-0,87)	<0,001
Удар.	3,4	4,9	0,68 (0,56-0,84)	<0,001
Вторичные конечные точки
Смерть от любой причины	10,4	12,2	0,84 (0,75-0,95)	0005
Потребность в реваскуляризации	16,0	18,3	0,85 (0,77-0,94)	0002
Госпитализация по поводу нестабильной стенокардии	12,1	12,3	0,98 (0,87-1,1)	не существенно
Госпитализация по поводу сердечной недостаточности	3,2	3,5	0,88 (0,7-1,1)	0,25
Осложнения , связанные с диабетом	6,4	7,6	0,84 (0,72-0,98)	0.03

Исследование MICRO-НАДЕЖДА, поведение , которое ранее было запланировано в исследовании, Надежда, изучали эффекты , которые произошли с добавлением рамиприл 10 мг в существующей схеме лечения по сравнению с плацебо у 3577 пациентов в возрасте от 55 лет (верхний возрастной предел не было) с нормальным или высокое кровяное давление, большинство из которых страдали от сахарного диабета 2 -го типа (и по крайней мере один фактор риска развития сердечно - сосудистых).

Результаты первичного анализа показали , что 117 (6,5%) участников исследования , которые получали рамиприл, а в 149 (8,4%) , получавших плацебо , развилась тяжелая нефропатия, что соответствует снижение относительного риска на 24%; 95% ДИ [3-40], р = 0,027.

REIN исследование, многоцентровое, рандомизированное, двойное слепое, плацебо-контролируемое исследование в параллельных группах, проводилось с целью оценки эффекта лечения с рамиприлом в снижении интенсивности СКФ у 352 пациентов с нормальным или повышенным артериальным давлением ( в возрасте 18-70 лет) , которые наблюдали свет ( среднее количество белка , полученный из мочи > 1 и <3 г в день) или тяжелой (среднее число полученных белка в моче ≥3 г в день) nediabetychnoyi протеинурии вследствие хронической нефропатии. Обе подгруппы были перспективно расслаивается.

Результаты первичного анализа пациентов с наиболее тяжелой протеинурией (подгруппы , которые преждевременно прекратили исследование , потому что было доказано преимущество лечения в группе рамиприла) показал , что средняя интенсивность снижения СКФ в месяц понизился с рамиприлом , чем с плацебо : - 0,54 (0,66) по сравнению с -0.88 (1.03) мл / мин / месяц, р = 0,038. Таким образом, разница межгрупповых была 0,34 [0,03-0,65] мл / мин / месяц и около 4 мл / мин / год; 23,1% пациентов в группе рамиприла достигли комбинированной вторичной конечной точки - удвоение концентрации креатинина в плазме и / или терминальной стадии почечной болезни (необходимости проведения диализа или трансплантации почки) - по сравнению с 45,5% в группе плацебо (р = 0 , 02).

Двойная блокада системы Ренн-ангиотензина-альдостерона (РААС)

Два больших масштабах рандомизированных контролируемых исследований [OnTarget (исследования телмисартан воздействия в виде монотерапии и в комбинации с рамиприла общей конечной точки) и В. А. нефрона-D (диабетическая нефропатия исследования ветеранов)] изучали комбинацию антагониста ингибитора АПФ ангиотензина II.

Было проведено исследование с участием ONTARGET пациентов с сердечно - сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями или в анамнезе сахарного диабета 2 -го типа с сопровождающими признаками повреждения органа - мишени. Исследование В.А. нефрон-Д присутствовали у пациентов с сахарным диабетом 2 -го типа и диабетической нефропатией.

Эти исследования не показали каких - либо существенных преимуществ комбинированной терапии для почек и / или сердечно - сосудистых осложнений и смертности, в то же время существует повышенный риск развития гиперкалиемии, острой почечной недостаточности и / или гипотензии , по сравнению с монотерапией. Учитывая аналогичные фармакодинамические свойства этих препаратов, эти результаты также применимы к другим ингибиторам АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II.

Таким образом, ингибиторы АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II не могут быть одновременно использованы у пациентов с диабетической нефропатии.

Исследование ВЫСОТА (исследование влияния aliskirenu состояния пациентов с сахарным диабетом типа 2 с использованием сердечно - сосудистой и почечной конечных точек) оценивали преимущества добавления aliskirenu к стандартной терапии с ингибитором АПФ или ангиотензин антагонисты рецептора II у больных сахарным диабетом 2 -го типа и хронические заболевания почек, сердечно - сосудистые заболевания, или обе патологии. Это исследование было завершено досрочно в связи с повышенным риском неблагоприятных исходов. В группе , получавшей aliskirenu группы по сравнению с плацебо наблюдались более высокий уровень смертности от сердечно-сосудистых заболеваний и инсульта, а также увеличения частоты серьезных побочных эффектов, которые были особый интерес (гиперкалиемия, гипотензия и дисфункция почек).

Вторичная профилактика после острого инфаркта миокарда

AIRE В исследовании приняло участие более 2000 пациентов с переходными / стойкими симптомами сердечной недостаточности после инфаркта миокарда. Лечение с помощью рамиприла начало 3-10 дней после начала острого инфаркта миокарда. Это исследование показало , что после периода последующих, что в среднем 15 месяцев, число случаев смерти у пациентов , получавших рамиприл, составила 16,9% , а в группе плацебо - 22,6%. Это означает , что абсолютное снижение смертности на 5,7% и снижение относительного риска на 27% (95% ДИ [11-40%]).

Педиатрическая популяция

В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом клиническом исследовании с участием 244 пациентов в возрасте от 6 до 16 лет с артериальной гипертензией (73% из которых была первичной гипертонии), пациенты получали низкую, среднюю или высокую дозу рамиприла для достижения их плазменной концентрации рамиприлата ответственного взрослого диапазон дозы 1,25 мг; 5 мг и 20 мг при расчете массы тела. После того, как в течение 4 недель было установлено , что рамиприл было неэффективным на конечной точки - снижение систолического артериального давления, но это снизило диастолическое давление при использовании самой высокой дозы исследуемого диапазона. Было показано , что как средние и высокие дозы рамиприли снижают систолическое и диастолическое артериальное давление в статистически значимой величине у детей с подтвержденной гипертензией.

Этот эффект не наблюдался в течение 4-недельного рандомизированного двойного слепого исследования с увеличением дозы, которые оценивали эффект отмены препарата и участие 218 пациентов в возрасте педиатрических 6-16 лет (75% из которых была первичной гипертонии). В этом исследовании после отмены препарата наблюдалось некоторое увеличение отскока в обоих диастолического и систолического артериального давления, но это не было статистически значимым давление , чтобы вернуться к исходному уровню во всех группах исследовали дозы диапазон рамиприла [низкую дозу (0,625 - 2,5 мг), средняя доза (2,5 - 10 мг) или высокая доза (5 - 20 мг)] при скорости от массы тела. В педиатрической популяции изучала рамиприл показал линейный дозозависимый эффект.

Фармакокинетика.

Поглощение

После перорального рамиприло администрирование быстро всасываются из желудочно - кишечного тракта. Максимальные концентрации в плазме достигаются в течение 1 часа. Учитывая количество вещества в моче, степень поглощения составляет по меньшей мере 56% , и это не оказывает существенного влияния на доступность пищи в желудочно - кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита рамиприлата после перорального приема рамиприла в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.

Максимальные концентрации в плазме рамиприлата, единственный активный метаболит рамиприл достигаются через 2-4 часа после рамиприл. После применения обычных доз рамиприла 1 раз в день равновесной концентрации рамиприлата в плазме достигается уровней около 4 дней лечения.

Распределение

Связывание рамиприла с белками плазмы составляет около 73% , а рамиприлат - 56%.

Метаболизм

Рамиприл почти полностью метаболизируется до рамиприлата, dyketopiperazynovoho эфир dyketopiperazynovoyi кислоты и глюкуронидов рамиприла и рамиприлата.

Разведение

Устранение метаболитов происходит в основном путем почечной экскреции. Снижение концентрации рамиприлата плазмы является многофазным. Благодаря мощному nasychuvalne связывания с ACE и медленной диссоциацией от фермента, рамиприлат соединение имеет пролонгированное выход терминальной фазы при очень низкой концентрации в плазме.

После приема повторных доз рамиприла 1 раз в день эффективного периода полураспада 13-17 часов для 5-10 мг доз и дольше для более низких доз (1,25-2,5 мг). Различие обусловлено тем фактом , что способность фермента для связывания рамиприлат является nasychuvalnoyu.

У пациентов с нарушением функции почек (см. Раздел « Способ применения и дозы»)

Пациенты с почечной недостаточностью почечной экскрецией рамиприлата снижаются, а почечный клиренс рамиприлата пропорционален клиренсу креатинина. Это приводит к повышению концентрации рамиприлата в плазме крови, что уменьшает более медленно , чем у пациентов с нормальной функцией почек.

Пациенты с нарушением функции печени (см. Раздел « Способ применения и дозы»)

У пациентов с нарушенной функцией печени метаболизм рамиприла рамиприлат было формирование замедлилось за счет уменьшения эстеразы печени и уровень уровней рамиприла в плазме у этих пациентов были увеличены. Тем не менее, концентрация максимума рамиприлата у этих больных не отличается от такового у пациентов с нормальной функцией печени.

Период кормления груди

После применения однократной дозы рамиприла перорально его уровень в грудном молоке была ниже предела обнаружения. Однако, эффект многократного применения не известно.

Педиатрическая популяция

Изучена Фармакокинетическая профиль рамиприли у 30 пациентов педиатрической популяции с гипертензией в возрасте 2-16 лет вес> 10 кг. После дозах от 0,05 до 0,2 мг / кг рамиприл быстро и значительно metabolizuvavsya к рамиприлат. Концентрация максимума рамиприлата в плазме крови достигается через 2-3 часа. Рамиприлат зазор достоверно коррелирует с массой тела (р <0,01), а также дозы препарата (р <0,001). Клиренс и объем распределения увеличился в прямой зависимости от возраста детей в каждой группе дозы. При использовании дозы 0,05 мг / кг у детей достигнуты уровни воздействия , которые были сравнимы с экспозицией у взрослых с рамиприл 5 мг. В результате в дозе 0,2 мг / кг у детей достигнуты уровни воздействия , которые были выше , чем при максимальной рекомендованной дозе 10 мг в день для взрослых.

Доклинические данные безопасности

В полости рта животных (грызуны и собаки) показали , что рамиприли не вызывают острые токсические эффекты. Исследования длительного перорального препарата , проведенные у крыс, собак и обезьян. Во всех трех видов наблюдаются изменения в электролитного баланса и картины крови. У собак и обезьян, получавших препарат в дозе 250 мг / кг веса тела в день, значительное увеличение наблюдалось юкстагомерулярного устройство, которое является проявлением фармакодинамических активности рамиприла. Крысы, собаки и обезьяны переносился суточную дозу, на долю которых приходится 2; 2,5 и 8 мг / кг массы тела в сутки, соответственно. Это нежелательные эффекты , они происходят.

Репродуктивная токсичность исследования , проведенные на крысах, кроликах и обезьянах не выявили тератогенного свойства препарата. Влияние отрицательного на фертильности не наблюдалось ни у мужчин или у самок крыс.

Введение рамиприла самок крыс во время беременности и лактации привело к необратимому повреждению почек (расширение почечной лоханки) у потомства при дозах 50 мг / кг веса тела в день и выше.

Многочисленные тесты на мутагенность с использованием различных тест - систем не выявили генотоксическую или мутагенные свойства рамиприл.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение гипертонии.
Профилактика сердечно - сосудистых заболеваний: снижение сердечно - сосудистой заболеваемости и со смертельным исходом у пациентов с:

тяжелые сердечно - сосудистые заболевания атеротромботического происхождение (история коронарной болезни сердца или инсульта, или заболевания периферических сосудов);
диабет , которые имеют по крайней мере один фактор сердечно - сосудистого риска (см. раздел «Фармакологические свойства»).

Лечение заболеваний почек:

первичная клубочковая диабетическая нефропатия, о чем свидетельствует наличие микроальбуминурии;
виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»);
виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г на добу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.
Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів із клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більше ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, або до інших інгібіторів АПФ.
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).
Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
Одночасне застосування екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Виражений двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.
Вагітність та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Раміприл не слід застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.
Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м ² ) (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням лише одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Протипоказані комбінації

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування інгібіторів АПФ зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу.

Екстракорпоральна терапія

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних лікарських засобів.

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм та його фіксовані комбінації зі сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин)

Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин)

Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування» щодо діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу Рекомендується ретельний моніторинг артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть впливати на картину крові

Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі літію

Інгібітори АПФ можуть зменшити екскрецію літію, що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретельно контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) й ацетилсаліцилова кислота

Очікується зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Також одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.

Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послаблення гіпотензивного ефекту препарату.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Інгібітори mTOR або інгібітори DPP-4

Можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Слід з обережністю розпочинати таку терапію (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори неприлізину (НЕП)

Повідомлялося про потенційне зростання ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора НЕП, наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»).

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування інгібіторів АПФ зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Особливості застосування.

Особливі групи пацієнтів

Вагітність

Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнткам, які планують завагітніти, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат, який має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії

Пацієнти зі значним підвищенням активності РААС

Ризик раптового відчутного зниження артеріального тиску із порушеннями функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів із вираженою активацією PAAC, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний засіб призначають вперше або при першому підвищенні дози.

Суттєвого підвищення активності PAAC, що потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

з тяжкою артеріальною гіпертензією;
із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);
із цирозом печінки та/або асцитом;
яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Зазвичай рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об'ємом).

Подвійна блокада РААС

Зафіксовано, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона має застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.
Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії.

У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Пацієнти літнього віку

Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічні втручання

Рекомендується припиняти лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, якщо це можливо, за 1 день до хірургічного втручання.

Контроль функції нирок

Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час лікування і коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. У разі наявності ураження нирок потрібне особливо ретельне спостереження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, здебільшого у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадження нирки, а також у разі ураження ниркових судин, в тому числі у пацієнтів із гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про окремі випадки ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик виникнення ангіоневротичного набряку (ознаками можуть бути, наприклад, припухлість дихальних шляхів чи язика з чи без порушення дихання) може підвищуватись у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус), вілдагліптин або інгібіторів НЕП (таких як рацекадотрил).

Комбінація раміприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказана через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку ангіоневротичного набряку прийом препарату потрібно припинити та негайно призначити невідкладну терапію. Пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря протягом принаймні 12-24 годин до повного зникнення симптомів.

При лікуванні інгібіторами АПФ спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації

Імовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується при прийомі інгібіторів АПФ. Перед десенсибілізацією потрібно розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу.

Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігали гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії вищий у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів віком від 70 років, у пацієнтів із неконтрольованим цукровим діабетом, у тих, хто отримує солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію, або при таких станах як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо вважається доцільним сумісне застосування вищезазначених препаратів, рекомендується регулярне моніторування рівня калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія

У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у плазмі крові. Частіше контроль бажано проводити на початку лікування та пацієнтам із порушеннями функції нирок, супутнім колагенозом (наприклад, із системним червоним вовчаком або склеродермією) або тим, хто приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності

Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників європеоїдної раси. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Це може бути зумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель

При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати при можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю (див. розділ «Фармакологічні властивості») не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю. Бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).

Це, зазвичай, можливе на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами на лікування раміприлом. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально.

Раміприл рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Таблетки по 5 мг призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг. Їх не можна розжовувати або подрібнювати. У випадку призначення дози 1,25 мг слід застосовувати препарати раміприлу з можливістю такого дозування.

Дорослі

Пацієнти, які застосовують діуретики

На початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш імовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження об'єму циркулюючої крові та/або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку лікування раміприлом, якщо це можливо (див. розділ «Особливості застосування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування слід розпочинати з дози 1,25 мг. Потрібно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування раміприлу слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Раміприл можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з антигіпертензивними лікарськими засобами інших класів (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Початкова доза

Лікування препаратом слід розпочинати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг на добу.

У пацієнтів зі значною активацією РААС після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а їх лікування потрібно розпочинати під медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).