Личный кабинет
ДЕНИЦЕФ порошок для ин. 1 г фл. №1
rx
Код товара: 389778
Производитель: Прогрессфарм (Украина)
2 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 19.05.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Денисф
Денисф
Хранилище:
Активное вещество : цефтриаксон;
1 флакон содержит цефтриаксон (в форме цефтриаксона натрия) 1 g.
Эксципиенты: отсутствуют.
Дозировка формы. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физико -химические свойства: плохо гигроскопический кристаллический порошок почти белого или желтоватого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты для системного использования. Другие бета-лактамные антибиотики. Цефалоспорины третьего поколения. Цефтриаксон. ATH CODE J01D D04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Цефтриаксон является третьимгенерационным цефалоспорином антибиотиком с длительным эффектом.
Механизм действия
Бактерицидная активность цефтриаксона вызвана ингибированием синтеза клеточной стенки. Цефтриаксон активен in vitro относительно широкий диапазон грамм -негативных и грампозитивных микроорганизмов. Цефтриаксон характеризуется очень высокой устойчивостью к большинству B-лактамаз (как пенициллиназы, так и цефалоспориназы) грамположительных и грамотрицательных бактерий. Цефтриаксон обычно активен по отношению к таким микроорганизмам in vitro при клинических инфекциях (см. Раздел «Показания»):
Грамм -позитивные аэроботы.
Staphylococcus aureus (чувствительный к метициллину), коагулаза-негативная стафилококка, стрептококк пионе ( β-гемолитический, группы A), Streptococcus agalactiae (β-гемолитический), β-гемолитический (β-гемолитический (β-гемолитический), β-геемтический (β-гемолитический (β-гемолитический), β-гемолитический (β-гемолитический (β-гемолитический), β-гемолитический (β-гемолитический (β-гемолитический), β-гемолитический (β-гемолитический (β-гемолитический), β-гемолитический (β-гемолитический (β-гемолитический). -Гемолитический), β-гемолитический ...
Staphylococcus spp, устойчивый к метициллину. Они устойчивы к цефалоспоринам, включая цефтриаксон. Кроме того, Enterococcus faecalis , Enterococcus faecium и Listeria monocytogenes демонстрируют устойчивость к цефтриаксону.
Грамм -негативные аэроботы.
Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii )*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans , алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Burkholderia cepacia, Capnocytophaga spp ., Citrobacter diversus (у тому числі C. amalonaticus ), Citrobacter freundii* , Escherichia coli, Enterobacter Aerogenes *, Enterobacter cloacae *, Enterobacter spp. (Другие)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca , Klebsiella pneumoniae ** , Morahaxellaalaslasella Clasalas (Другие), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meingitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus miabilis , Proteus pennerei, Proteus vulgov, Proteus vulgo . (Другие)*, Провиденция Ретджери, Провиденция Spp . (Другие), Salmonella Typhi , Salmonella spp . ( Enteritidis Group), Serratia Marcescens, Serratia spp. (Другие), Shigella spp ., Vibrio spp ., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (другие).
* Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону в основном из-за образования β-лактамаз, кодируемых хромосомами.
** Некоторые изоляты Klebsiella pneumoniae устойчивы к цефтриаксону из-за образования ряда плазмидо-опосредованных β-лактамаз.
Многие штаммы приведенных выше микроорганизмов, которые имеют множественную устойчивость к антибиотикам, таким как аминопенициллины и уредопенициллины, цефалоспорины первого и второго поколения, аминогликозиды, чувствительны к цефтриаксону. Treponema pallidum чувствителен к цефтриаксону in vitro и в экспериментах на животных. Клинические испытания показывают, что цефтриаксон эффективен для лечения первичного и вторичного сифилиса. За некоторыми исключениями, клинические штаммы P. aeruginosa устойчивы к цефтриаксону.
Анаэробы.
Bacteroides spp. (чувствительный к желчи)*, Clostridium spp. (кроме C. perfringens ), Fusobacterium ucleatum, fusobacterium spp. (Другие), Gaffkia Anaerobica (ранее называемый Peptococcus ), Peptostreptococci.
* Некоторые изоляты Bacteroides spp . Устойчив к цефтриаксону.
Многие штаммы Bacteroides spp. которые продуцируют B-лактамазы (включая B. fragilis), устойчивые к цефтриаксону. Стабильный Clostridium difficile.
Чувствительность кефтриаксона может быть определена дисками или последовательными разведениями на агаре или бульоне, используя стандартный метод, аналогичный тем, который рекомендован Национальным комитетом клинических лабораторных стандартов (NKKLS). Для Ceftriaxone NKKLS установил следующие критерии результатов теста:
Метод определения | Чувствительный | Умеренно чувствительный | Настойчивый |
Метод разделения Ингибирующая концентрация, мг/л | ≤ 8 | 16-32 | ≥ 64 |
Диск метод (диск с 30 мкг цефтриаксон) Диаметр зоны задержки роста, MM | ≥ 21 | 20-14 | ≤ 13 |
Для определения чувствительности микроорганизмов следует использовать диски с цефтриаксоном, поскольку исследования in vitro показали, что цефтриаксон активен по сравнению с отдельными штаммами, устойчивыми к использованию дисков, предназначенных для всей группы цефалоспоринов.
Вместо стандартов NKKLS другие стандартные стандарты, такие как DIN и ICS, могут адекватно оценить уровень чувствительности для определения чувствительности микроорганизмов.
Фармакокинетика.
Фармакокинетика цефтриаксона нелинейна. Все основные фармакокинетические параметры, основанные на общих концентрациях препарата (свободно и связаны с белками цефтриаксона), за исключением полужицы, зависят от дозы.
Поглощение
Максимальная концентрация в плазме крови после внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг/л и достигается через 2-3 часа после введения. Одноразовые внутривенные инфузии 1 г и 2 г приводят к 30 минутам до концентраций 168,1 ± 28,2 и 256,9 ± 16,8 мг/л соответственно. Площадь под кривой-времени в плазме крови после внутривенного введения равна после внутримышечного введения. Это означает, что биодоступность цефтриаксона после внутримышечного введения составляет 100 %.
Распределение
Объем распределения цефтриаксона составляет 7-12 литров. После внутривенного введения цефтриаксон быстро попадает в интерстициальную жидкость, где бактерицидные концентрации против чувствительных микроорганизмов хранятся в течение 24 часов.
После введения 1-2 г цефтриаксона хорошо проникает в ткани и жидкости организма. В течение более 24 часов его концентрация значительно превышает минимальную ингибирующую концентрацию для большинства инфекционных агентов более 60 тканей и жидкостей (включая легкие, сердца, желчные тракты, печень, средние ухи и синовиальные жидкости слизистой оболочки, в секрете простаты )
Цефтриаксон связывается с обратимой с альбумином, а степень связывания уменьшается с увеличением концентрации, например, уменьшения с 95 % в концентрации в плазме в крови менее 100 мг/л до 85 % при концентрации 300 мг/л. Из -за более низкой концентрации альбумина в тканевой жидкости доля свободного цефтриаксона в нем выше, чем в плазме крови.
Цефтриаксон проникает через воспаленные менинги у детей , включая новорожденных. Максимальная концентрация в спинномозговой жидкости достигается примерно через 4 часа после внутривенного введения и составляет в среднем 18 мг/л в дозах 50-100 мг/кг. При бактериальном менингите средняя концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости составляет 17 % концентрации в плазме крови, а асептический менингит - 4 %. Через 24 часа после внутривенного введения препарата при дозе 50-100 мг/кг концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости превышает 1,4 мг/л. У взрослых с менингитом после введения дозы 50 мг/кг через 2-24 часов достигается концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости, что во много раз выше минимальных ингибирующих концентраций для наиболее распределенных патогген.
Цефтриаксон проходит через плацентарный барьер и выделяется в грудном молоке (концентрация 3-4 % в плазме крови матери через 4-6 часов после введения).
Метаболизм
Цефтриаксон не поддается системному метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.
Размножение
Общий клиренс плазмы цефтриаксона составляет 10-22 мл/мин. Почечный клиренс составляет 5-12 мл/мин. 50-60 % цефтриаксона выделяется без изменений по почках и 40-50 %-с желтой. Половина цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.
Фармакокинетика в специальной популяции.
У новорожденных около 70 % дозы выделяются в почках. У детей первые 8 дней жизни, а также у пациентов старше 75 лет, период полураспада в среднем в 2-3 раза больше, чем у молодых людей.
У пациентов с легкой и умеренной почечной или печеночной недостаточностью фармакокинетика цефтриаксона слегка изменяется, наблюдается лишь небольшое увеличение полужицы плазмы крови. Если только почечная функция нарушена, экскреция желчи увеличивается, если функция печени нарушена, вывод почек увеличивается.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, которые чувствительны к цефтриаксону:
- инфекции дыхательных путей, особенно пневмония, а также инфекции ушей, горла и носа;
- инфекции органов брюшной полости (перитонит, инфекции желчного тракта и желудочно -кишечный тракт);
- инфекции почек и мочевыводящих путей;
- генитальные инфекции, включая гонорею;
- сепсис;
- инфекции костей, суставов, мягких тканей, кожи, а также раневых инфекций;
- инфекции у пациентов с ослабленной иммунной защитой;
- менингит;
- Диссеминированный лайм боррелиоз (стадии II и III).
Периоперационная профилактика инфекций при хирургии на желудочно -кишечном тракте, желчных тракта, мочевыводящих путях и во время гинекологических процедур, но только в случае потенциального или известного загрязнения.
При назначении этого препарата вы должны следовать официальным рекомендациям для антибиотикотерапии и, в частности, рекомендациям по профилактике устойчивости к антибиотикам.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. История тяжелой гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу антибактериальных агентов бета-лактам (пенициллины, монобактамы и карбапенемы).
Цефтриаксон противопоказан:
преждевременный возраст новорожденных ≤ 41 неделю, учитывая донатальное развитие (гестационный возраст + возраст после рождения)*;
для полного новорожденного (возраст ≤ 28 дней):
- с гипербилирубинемией, желтухой, гипоалбуминемией или ацидозом, потому что в таких условиях связывание билирубина, вероятно, нарушено*;
- которые необходимы (или, как ожидается, нуждаются в) внутривенного введения растворов, содержащих кальций или кальций, поскольку существует риск осадков кальциевого кальциевого кальция (см. Разделы «Особенности» и «неблагоприятные реакции»).
* В исследованиях Vitro показал, что цефтриаксон может вытеснять билирубин из связи с сывороточным альбумином, что приводит к риску развития энцефалопатии билирубина у таких пациентов.
Перед внутримышечной инъекцией цефтриаксона необходимо исключить противопоказания с использованием лидокаина, если он используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности использования»), см. Инструкции по медицинскому использованию лидокаина, особенно противопоказания.
Решения цефтриаксона, содержащие лидокаин, никогда не должны вводить внутривенно.
Специальные меры безопасности.
Лекарство должно быть сведено к минимуму. Препарат следует предотвратить в канализационную систему или бытовые отходы.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
При одновременном использовании высоких доз цефтриаксона и таких мощных диуретиков в качестве фуросемида, нарушение почечной функции не наблюдалось. После употребления алкоголя сразу после приема цефтриаксона, никаких эффектов, подобных эффекту дисульфирама.
Цефтриаксон не содержит N-метилтитразольной группы, которая может вызвать непереносимость этанола, а также кровотечение, присущее некоторым другим цефалоспоринам. Пробенецид не влияет на экскрецию цефтриаксона.
Нет никаких доказательств того, что цефтриаксон увеличивает почечную токсичность аминогликозидов. Несмотря на это, оба препарата следует вводить отдельно (см. Раздел «Несомненно -несовместимость»). Бактериостатические препараты могут отрицательно влиять на бактерицидный эффект цефалоспоринов.
В in vitro был выявлен антагонизм между хлорамфениколом и цефтриаксоном.
Растворители, содержащие кальций, такие как раствор Хартмана или раствор Хартмана, не могут быть использованы для растворения цефтриаксона в флаконах или для разбавления восстановленного раствора для внутривенного введения из -за вероятности осадков. Появление осадков кальциевых солей цефтриаксона также возможно при смешивании цефтриаксона с растворами, содержащими кальций в одной инфузионной системе для внутривенного введения. DENICEF не может вводить внутривенно с помощью кальциевых растворов, включая длительные инфузии, содержащие кальций, например, с парентеральной диетой. Однако, за исключением новорожденных, растворы, содержащие цефтриаксон и содержащие кальций, могут вводить последовательно, если инфузионная система тщательно промывается между инфузиями совместимого раствора. Исследования in vitro с использованием плазмы крови взрослых и пуповинной крови новорожденных, было показано, что у детей повышенный риск осадков кальциевых солей цефтриаксона.
Не существует сообщений о взаимодействии между лекарственными средствами цефтриаксона и перорального введения, которые содержат кальций и взаимодействие между цефтриаксоном в внутримышечной инъекции и кальциевые лекарства.
Совместимое использование пероральных антикоагулянтов может усугубить витамин К и риск кровотечения. Рекомендуется проверить международное нормализованное соотношение и правильно корректировать дозу антитвитамина К как во время, так и после лечения цефтриаксоном (см. Побочные эффекты).
Цефтриаксон, как и другие антибиотики, может привести к ложноположительным результатам для галактосемии.
При определении глюкозы в моче посредством неэнцирийных методов результаты также могут быть ложными. По этой причине уровень глюкозы в моче с помощью ферментных методов должен быть определен при использовании цефтриаксона.
Особенности приложения.
Как и в случае использования других цефалоспоринов, использование цефтриаксона сообщалось о случаях анафилактических реакций, вкл. С смертью, даже если в подробной истории нет подходящих инструкций. В случае аллергических реакций цефтриаксон следует немедленно прекратить и назначать соответствующее лечение.
Цефтриаксон может увеличить время протромбина. В связи с этим, в случае подозрений на дефицит витамина К необходимо определить время протромбина.
Иммуно -опосредованная гемолитическая анемия наблюдалась у пациентов, получавших цефалоспорины, включая цефтриаксон. Случаи тяжелой гемолитической анемии, включая смертельную, сообщались у взрослых и детей. При разработке анемии во время использования цефтриаксона необходимо исключить анемию, вызванную цефтриаксоном, и отменить препарат для установления этиологии анемии.
На фоне использования практически всех антибактериальных препаратов, включая цефтриаксон, диарея, связанная с Clostridium difficile , может возникнуть от легкой до смерти со смертью. Антибактериальные препараты изменяют нормальную флору большой кишки, что приводит к чрезмерному росту Clostridium difficile . Clostridium difficile производит токсины A и B, которые способствуют развитию диареи, связанной с Clostridium difficile . Штаммы Clostridium difficile , которые чрезмерно вырабатывают токсины, вызывают повышенную частоту и смертность, поскольку эти инфекции могут быть устойчивы к антимикробным агентам и требуют коллекции. Диарея, связанная с Clostridium difficile , должна быть исключена у всех пациентов при использовании антибиотиков. Подробная история болезни должна быть собрана как диарея, связанная с Clostridium difficile , может возникнуть в течение двух месяцев после окончания антибактериальных агентов.
В случае подозрения или подтверждения диареи, связанной с Clostridium difficile , необходимо прекратить терапию антибиотиками, которая не влияет на Clostridium difficile . Согласно клиническим показаниям, следует назначать соответствующее количество жидкости и электролитов, белковых добавок, антибиотикотерапии, которая чувствительна к Clostridium difficile и хирургическому исследованию. Антиперисталитические препараты в таких случаях противопоказаны.
Во время длительного использования цефтриаксона трудности в контроле микроорганизмов, нечувствительных к препарату. В связи с этим требуется тщательный надзор за пациентами. Если возникает суперинфекция, следует принять соответствующие меры.
Натрия.
1 грамм Denicef содержит 3,6 ммоль (83 мг) натрия. Это следует учитывать для пациентов, которые следуют диете с контролируемым содержанием натрия.
Спектр антибактериальной активности.
Цефтриаксон имеет ограниченный спектр антибактериальной активности и может быть неприемлемым для использования в качестве монотерапии при лечении определенных типов инфекции, за исключением случаев, когда патоген уже подтвержден (см. Раздел «Метод использования и доза»). В случае полимикробных инфекций, когда предполагаемые патогены устойчивы к микроорганизмам цефтриаксона, следует учитывать использование дополнительных антибиотиков.
Использование лидокаина.
Если используется растворитель раствором лидокаина, цефтриаксон может вводить только внутримышечно. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.
Жовчнокам'яна хвороба.
У разі наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. Рідко утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. При наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Деніцеф.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, беручи до уваги результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку.
У хворих, яким вводили цефтриаксон, описано поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад, лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому у розвитку панкреатиту не можна виключати роль преципітатів, що утворилися під дією цефтриаксону в жовчовивідних шляхах.
Цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові. З огляду на це застосування цефтриаксону новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати показники крові.
Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.
Цефтриаксон не можна змішувати чи призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У новонароджених описано випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, що мали летальний наслідок, при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію, навіть при застосуванні через різні інфузійні системи та у різний час. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим протягом щонайменше 48 годин після введення останньої дози цефтриаксону. Про виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами не повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп. Не дивлячись на це, слід уникати одночасного застосування всім пацієнтам.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. У період вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
У малих концентраціях цефтриаксон виділяється у грудне молоко, тому лікарський засіб не слід застосовувати жінкам, які годують груддю. Якщо лікування абсолютно необхідне, слід припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Немає даних щодо впливу цефтриаксону на швидкість реакції, але у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі і діти віком від 12 років
Зазвичай призначають 1-2 г препарату Деніцеф 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.
Діти віком до 12 років, у тому числі новонароджені та немовлята
Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.
Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених новонароджених відмінностей немає.
Деніцеф протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі у разі постійних внутрішньовенних вливань, які містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.
Немовлята віком від 15 днів та діти до 12 років: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.
Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози як для дорослих.
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні 30 хвилин.
Хворі літнього віку
Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від показання та перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати препарат ще протягом як мінімум 48-72 годин після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.
Комбінована терапія
Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa . Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.
Дозування в особливих випадках
Менінгіт
При бактеріальному менінгіті у немовлят віком від 15 днів і дітей до 12 років лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:
Neisseria meningitidis Haemophilus influenzae Streptococcus pneumoniae | 4 дні 6 днів 7 днів |
Бореліоз Лайма : дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.
Гонорея
Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими і неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.
Профілактика інфекцій у хірургії
Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендується – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1-2 г препарату за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення препарату і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.
Ниркова та печінкова недостатність
Хворим із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г.
Хворим, які знаходяться на діалізі , немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза препарату для хворих, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 2 г.
Хворим із порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.
При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.
Приготування розчинів
Відновлені розчини слід використати відразу після приготування.
Залежно від концентрації колір розчину може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.
Внутрішньом'язова ін'єкція
Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін'єкцію роблять у центр великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.
Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.
Внутрішньовенна ін'єкція
Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г препарату в 10 мл води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).
Внутрішньовенне вливання
Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г препарату в 40 мл одного з таких інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксіетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять Деніцеф, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.
Однак 2 г цефтриаксону і 1 г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.
Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Хартмана, для розчинення препарату у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні препарату з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Деніцеф не можна вводити внутрішньовенно одночасно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні. Однак, за винятком новонароджених, Деніцеф та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Препарат застосовують дітям, див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірну концентрацію препарату у плазмі крові. У разі передозування можливі нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Побічні реакції.
При застосуванні цефтриаксону можливі нижчезазначені побічні явища, які регресували спонтанно або після відміни препарату.
Інфекції: мікоз статевих органів, суперінфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами.
З боку системи крові: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; дуже рідко поширені: розлади коагуляції. Дуже рідко спостерігалися випадки агранулоцитозу (< 500/мм 3 ), переважно після застосування загальної дози 20 г чи більше. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові. Повідомлялося про незначне подовження протромбінового часу.
З боку травного тракту : рідкі випорожнення/діарея; нудота; блювання; стоматит; глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Хворих, які мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, такі як, хірургічне лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому у розвитку панкреатиту не можна виключати роль преципітатів, що утворилися під дією цефтриаксону в жовчовивідних шляхах; псевдомембранозний ентероколіт.
З боку гепатобіліарної системи : преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей. Вказані явища рідко спостерігались у дорослих; збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази).
З боку шкіри і підшкірної клітковини : висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку сечовидільної системи : олігурія, утворення преципітатів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим тощо). Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування цефтриаксоном.
Загальні розлади та реакції у місці введення : головний біль, запаморочення, гарячка, озноб, анафілактичні або анафілактоїдні реакції.
Після внутрішньовенного введення спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їх можна уникнути, застосовуючи повільну ін'єкцію (2-4 хвилини).
Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болюча.
Взаємодія з кальцієм
Було проведено 2 дослідження in vitro, у яких вивчалася взаємодія цефтриаксону та кальцію (одне дослідження із застосуванням плазми крові дорослих, інше – із застосуванням плазми крові з пуповини новонароджених). Цефтриаксон у концентрації до 1 мМ (надлишкові концентрації досягались in vivo після внутрішньовенного вливання протягом 30 хвилин 2 г цефтриаксону) застосовували у комбінації з кальцієм у концентрації до 12 мМ (48 мг/дл). Відновлення цефтриаксону з плазми крові зменшувалося при концентрації кальцію 6 мМ
(24 мг/дл) чи вище у плазмі крові дорослих та 4 мМ (16 мг/дл) чи вище у плазмі крові новонароджених. Це може відображати утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.
Описана невелика кількість летальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та час введення цефтриаксону та кальцієвмісних розчинів були однаковими, а в деяких преципітати були виявлені в інфузійній системі. Щонайменше про один летальний випадок повідомлялося у новонародженого, якому цефтриаксон та кальцієвмісні розчини вводили у різний час та за допомогою різних інфузійних систем, при цьому при аутопсії преципітати знайдені не були. Схожі повідомлення для пацієнтів більш старшого віку відсутні.
Вплив на результати лабораторних аналізів.
У поодиноких випадках при лікуванні цефтриаксоном у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати проби Кумбса. Як і інші антибіотики, цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування цефтриаксоном глюкозурію у разі при необхідності слід визначати лише ферментним методом.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі і не більше
24 годин при температурі від 2 до 8 °С.
Несумісність.
Деніцеф не можна змішувати з іншими препаратами, за винятком тих, що вказані в розділі «Особливості застосування».
Деніцеф є несумісним з: розчинами, що містять кальцій (такими як розчин Хартмана і розчин Рінгера), амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом, аміноглікозидами і лабеталолом.
Упаковка.
По 1 г порошку для розчину для ін'єкцій у флаконі № 1 у коробці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Свісс Перентералс Пвт. Лтд./ Swiss Parenterals Pvt. Ltd.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Блок II Ділянка 402 412-414 Промислова зона Керала GIDC нр. Бавла Ахмедабад Гуджарат 382 220, Індія/ Unit II Plot 402 412-414 Kerala Industrial Estate GIDC nr Bavla Ahmedabad Gujarat 382 220, India.
ЦЕФТРИАКСОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
